Постанова

від 10.12.2024 по справі 266/4503/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/10664/24 Справа № 266/4503/19 Суддя у 1-й інстанції - Бізяєва Н. О. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача Никифоряка Л.П.,

суддів Гапонова А.В., Новікової Г.В.,

за участі секретаря судового засідання Драгомерецької А.О.,

розглянувши відкрито в залі судових засідань Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Акціонерне товариство «ОТП Банк», про визнання бездіяльності незаконною та зобов`язання вчинити певні дії, в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 жовтня 2024року,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2024року ОСОБА_1 звернувся в суд зі скаргою про визнання незаконною бездіяльності головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Крушеницької В.А. щодо скасування арешту з пенсійного рахунку, визнання незаконними дії по направленню до АТ «Укрексімбанк» платіжних інструкцій № 9075 від 19 червня 2024року та № 9156 від 21 червня 2024року з вимогою про списання з пенсійного рахунку 11 148,08грн, зобов`язання Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції повернути незаконно стягнуті з пенсійного рахунку грошові кошти.

Скарга заявника обґрунтовувалась тим, що 21 січня 2022року Центральним відділомдержавної виконавчоїслужби умісті МаріуполіМаріупольського районуДонецької областіСхідного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції було відкрито виконавче провадження № 68098667 з примусового виконання виконавчого листа № 266/4503/19, виданого 06 травня 2021року Першотравневим районним судом Донецької області про стягнення з нього на користь держави судового збору в розмірі 10 035,00грн.

15 червня 2024року при розрахунку платіжною карткою в аптеці він отримав повідомлення про те, що пенсійний рахунок було заблоковано та було запропоновано звернутися до відділення банку, в якому відкрито рахунок, в даному випадку АТ «Укрексімбанк».

В подальшому заявник дізнався, що постановою головного державноговиконавця Центральноговідділу державноївиконавчої службиу містіМаріуполі Маріупольськогорайону Донецькоїобласті Східногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиціїКрушеницької В.А. від 11 червня 2024року було накладено арешт на усі його рахунки в банку на суму 11 148,09грн. 17 червня 2024року він звернувся до виконавчої служби з заявою, в якій просив розблокувати (зняти арешт) з його пенсійного рахунку № НОМЕР_1 .

19 червня 2024року ОСОБА_1 дізнався, що замість надсилання постанови про зняття арешту з його пенсійного рахунку в АТ «Укрексімбанк», державним виконавцем було направлено до банку платіжну інструкцію № 9075 від 19 червня 2024року про сплату 11 148,09грн на рахунок Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

20 червня 2024року ОСОБА_1 надіслав головному державному виконавцю Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Крушеницькій В.А. заяву, в якій просив визначити рахунком для здійснення видаткових операцій його поточний пенсійний рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у АТ «Укрексімбанк».

20 червня 2024року ОСОБА_1 надіслав головному державному виконавцю Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Крушеницькій В.А. листа з проханням врахувати норми законодавства України стосовно заборони стягнення грошових коштів з пенсійних рахунків, на що отримав листа з відповіддю про те, що документи перебувають в роботі та будуть передані державному виконавцю.

20 червня 2024року ОСОБА_1 отримав листа з виконавчої служби про відмову визнати рахунок пенсійним з підстав відсутності документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

21 червня 2024року ОСОБА_1 надіслав до виконавчої служби дві виписки з електронного кабінету у Пенсійному Фонді України на підтвердження того, що саме на рахунок в АТ «Укрексімбанк», UBAN: НОМЕР_1 , перераховується йому пенсія в розмірі 7 211,68грн, а також довідку про відкриті рахунки.

21 червня 2024року ОСОБА_1 дізнався, що головним державним виконавцем Крушеницькою В.А. було направлено до банку платіжну інструкцію № 9156 від 21 червня 2024року про сплату 11 148,09грн на рахунок Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

21 червня 2024року на пенсійний рахунок № НОМЕР_1 ОСОБА_1 було зараховано 7 211,68грн з поміткою: «цільове зарахування (без комісії) ВСН пенсія». Та 24 червня 2024року з його пенсійного рахунку було списано 7 400,05грн з поміткою: «списання б/г з контракту без комісії BCH часткове виконання запиту № 9156 від 21.06.2024, сума, що залишилася до сплати 3936,04грн стягнення за ВП № 68098667 з виконання виконавчого документу: ВЛ № 266/4503/19 вид 06.05.21 док вид: Першотравневий район суд Донецької обл. З остатком залишку на рахунку - 188,37 гривень».

24 червня 2024року ОСОБА_1 надіслав до виконавчої служби заяву про повернення незаконно стягнутих грошових коштів в сумі 7 400,05грн, проте 25 червня 2024року ним був отриманий лист про відмову повернути грошові кошти з підстав, що нібито з нього списали меншу суму, чим він вказав у заяві про повернення стягнутих грошей та запропонували сплатити залишок заборгованості в сумі 3 936,04грн. Та заявник вважав такі дії державного виконавця незаконними.

Ухвалою Ленінськогорайонного судум.Дніпропетровська від08жовтня 2024року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконною, в межах предмету скарги, бездіяльність головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Крушеницької В.А. щодо залишення арешту коштів на рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в АТ «Укрексімбанк» на ім`я ОСОБА_1 , для зарахування пенсії.

Зобов`язано головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Крушеницької В.А. скасувати арешт грошових коштів, які є пенсією, та які обліковуються на рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в АТ «Укрексімбанк» на ім`я ОСОБА_1 .

У задоволенні іншої частини вимог скарги відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, виклав вимогу про скасування ухвали та ухвалення нового судового рішення про задоволення скарги в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтовувалась тим, що бездіяльність державного виконавця щодо неповернення незаконно стягнутих в межах виконавчого провадження грошових коштів є незаконною та суперечить нормам Закону України «Про виконавче провадження».

У відзиві на апеляційну скаргу, Центральний відділдержавної виконавчоїслужби умісті МаріуполіМаріупольського районуДонецької областіСхідного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції заперечив проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , просив її залишити без задоволення, а ухвалу без змін.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідками про отримання документів в електронному суді.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту ухвали, яка оскаржена, доводів апеляційної скарги та меж, в яких повинна здійснюватися перевірка ухвали, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконанні у Центральному відділі державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) перебуває виконавче провадження № 68098667 з примусового виконання виконавчого листа № 266/4503/19, виданого 06 травня 2021року Першотравневим районним судом Донецької області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави судового збору в розмірі 10 035,00грн.

08 березня 2023року заступником начальника Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Крушеницькою В.А. у виконавчому провадженні № 68098667 винесена постанова про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення, на які заборонено законом та належать боржнику ОСОБА_1 в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів в розмірі 11238,50грн.

Також встановлено, що постановою головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Крушеницької В.А. від 11 червня 2024року накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення, на які заборонено законом та належать боржнику ОСОБА_1 в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів в розмірі 11 148,09грн.

Згідно інформації АТ «Укрексімбанк», сформованої 17 червня 2024року, ОСОБА_1 відкрито рахунок, де зазначено що рахунок є «Db Pension UAN», тобто пенсійним та 20 травня 2024року було зараховано пенсію в розмірі 7 211,68грн.

Постановою головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Крушеницької В.А. від 24 червня 2024року визначено для боржника фізичної особи ОСОБА_1 поточний рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у АТ «Укрексімбанк» для здійснення видаткових операцій на суму у розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної зарплати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року.

З наданих державним виконавцем платіжних інструкцій вбачається, що через органи ДВС на рахунок обліку депозитних сум відділу надійшли грошові кошти, належні боржнику, які в подальшому, перераховувалися на рахунок держави та на погашення виконавчого збору, витрат на виконавче провадження.

Задовольняючи частково скаргу, суд першої інстанції виходив з того, що дії державного виконавця щодо накладення арешту на кошти боржника, які знаходяться на рахунку, що має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом є протиправними, а тому такий арешт підлягає скасуванню.

Щодо вимог скарги про визнання бездіяльності державного виконавця стосовно навмисного направлення до АТ «Укрексімбанк» платіжних інструкцій, суд вважав такий спосіб захисту заявника неефективним.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

За статтею 14ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Згідно з частиною першою статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку врегульовані Законом України «Про виконавче провадження».

Так, у статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» примусовому виконанню підлягають виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частиною першою статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Частиною першою статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно з частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

За приписами частин першої та другої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до пункту 1 частини другої статті 8 Закону України «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Відповідно до частини першої статті 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається лише у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до частини другої статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» з пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру на утримання членів сім`ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, установ і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у зв`язку із смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках.

За іншими видами стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.

Таким чином, із аналізу зазначених правових норм вбачається, що кошти, які складають пенсію є особливим об`єктом, на який може бути звернуто стягнення на виконання виконавчого документа, на який допускається стягнення лише у разі відсутності інших коштів та/або об`єктів для стягнення.

Порядок стягнення на пенсію врегульований окремо від інших видів стягнення та навіть при застосуванні такого стягнення встановлено граничні розміри можливого стягнення від 20 до 50 % пенсії в залежності від виду зобов`язання.

У пункті 10-2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, зокрема припиняється звернення стягнення на пенсію, стипендію (крім рішень про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю внаслідок кримінального правопорушення, та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації).

Загально відомим є факт введення у Україні воєнного стану з 24 лютого 2022року, який на даний час не скасовано та не припинено.

Статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Здійснюючи виконання постанов від 08 березня 2023року та від 11 червня 2024року, та виконуючи покладений на державного виконавця обов`язок щодо визначення статусу рахунка АТ «Укрексімбанк», він вважав за можливе накласти арешт на грошові кошти, розміщені на ньому.

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом.

Водночас, у разі накладення арешту на рахунок, на який зараховуються лише соціальні виплати, на такі виплати не може бути накладений арешт, а якщо він накладений, то підлягає зняттю.

Таке зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих отримання соціальних виплат на такий рахунок.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020року у справі № 905/361/19 та постанові Верховного Суду від 08 липня 2020року у справі № 915/1000/18.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на кошти, що знаходяться на цьому рахунку, заборонено законом.

Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону (абзац другий частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Встановивши, що винесені державним виконавцем постанови про арешт коштів боржника містять застереження для банку про неможливість накладення арешту/звернення стягнення на кошти, на які заборонено законом та належать боржнику, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про правомірність дій державного виконавця під-час винесення даних постанов, а тому скарга в цій частині не підлягає задоволенню.

Тобто постанови від 08 березня 2023року та від 11 червня 2024року містили вказівку про нерозповсюдження їх дії на спеціальні рахунки, арешт яких забороняється.

Тож, після отримання цих постанови, саме банк зобов`язаний був відповідно до вимог частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження», повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на такому рахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, банк не повідомив державного виконавця про наявність передбачених частиною третьою статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» обставин, які унеможливлюють накладення арешту на рахунки належні ОСОБА_1 .

Отже, порушень з боку державного виконавця вимог статей 18, 52 Закону України «Про виконавче провадження» не вбачається.

Щодо зобов`язання Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції повернути незаконно стягнуті з пенсійного рахунку грошові кошти, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

АТ «Укрексімбанк», на яке нормами статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» покладений обов`язок визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову виконавця про накладення арешту на кошти боржника виконало. Зазначене свідчить про те, що банк не визнав цей рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення.

Таким чином, виконавець не мав документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Оскільки під час винесення постанов про накладення арешту державним виконавцем не порушено вимог Закону України «Про виконавче провадження», підстави для повернення стягнутих з рахунку грошових коштів відсутні, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення скарги.

Фактично доводи, викладені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці, проте, відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись статтями 259,268,374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Ленінськогорайонного судум.Дніпропетровська від08жовтня 2024року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 10 грудня 2024року.

Судді: