Постанова

від 28.11.2024 по справі 925/181/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 925/181/20(925/256/23)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Білоус В.В., Погребняк В.Я.,

за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,

представників учасників справи:

позивача: Кравець Р.Ю., Мартиненко А.В.,

відповідача: не з`явився,

третьої особи: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Селена" арбітражного керуючого Голінного Андрія Михайловича

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2024 (колегія суддів у складі: головуючий - Поляков Б.М., Копитова О.С., Остапенко О.М.)

у справі № 925/181/20(925/256/23)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Манеж"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Селена"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Селена-Фемелі Резорт"

про встановлення відсутнім права на стягнення орендної плати

в межах справи №925/181/20

за заявою Головного управління ДПС у Черкаській області,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Селена",

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог і хід розгляду справи

1. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 03.03.2020 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Селена" (далі - Боржник) за заявою Головного управління ДПС у Черкаській області.

2. Постановою Господарського суду Черкаської області від 07.07.2020 визнано Боржника банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру.

3. У межах зазначеної справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Манеж" (далі - Позивач) 16.02.2023 звернулось до господарського суду з позовом до Боржника про визнання відсутнім у Боржника права на стягнення орендної плати з Позивача за договором оренди рекламних конструкцій від 27.12.2016 №271216 (далі - Договір оренди) за період з 23.01.2018 до 05.01.2021.

4. Позов мотивовано посиланням на положення частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України та обставини неможливості використання Позивачем у зазначений період майна, орендованого за Договором оренди для розміщення реклами. За доводами Позивача, у порушення вимог статті 16 Закону України "Про рекламу" Боржник не отримав згоди власника території на розміщення зовнішньої реклами, всупереч вимогам пунктів 3.2.2 і 3.3.3 Договору оренди не надав можливості вільного доступу до території, де розташовані рекламні носії для розміщення реклами, а відповідні рекламні носії в спірний період використовувало ТОВ "Селена-Фемелі Резорт".

5. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 11.04.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2023, у задоволенні позову відмовлено.

6. Постановою Верховного Суду від 31.08.2023 зазначені рішення та постанову господарських судів скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

7. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 26.04.2021 №254387659 за Боржником 27.03.2008 на праві приватної власності було зареєстровано об`єкт нерухомості (комплекс будівель: ресторан з актовою залою, реєстраційний номер майна 18446170; нежитлові будівлі, реєстраційний номер майна 22232706; нежитлова будівля, реєстраційний номер майна 22668597) за адресою: Черкаська область, Черкаський район, с. Свидівок, вул. Дахнівська, 21.

8. 27.12.2016 Боржник (орендодавець) і Позивач (орендар) уклали Договір оренди, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в орендне користування рекламні носії (майно), що належать орендодавцеві на праві приватної власності; майно, що передається в оренду, складається з рекламних носіїв 5 (п`ять) одиниць, розташованих за адресою: Черкаська область, Черкаський район, с. Свидівок, вул. Дахнівська, 21, загальною площею 5,4 м2 (далі - Майно); Майно передається в оренду для розміщення рекламної продукції орендаря (пункти 1.1 - 1.4 Договору).

9. Термін оренди складає 1 рік з моменту підписання акта приймання-передачі майна; після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк; термін оренди може бути скорочений лише за згодою сторін (пункти 2.1 - 2.3 Договору оренди).

10. Орендар зобов`язаний використовувати орендовані рекламні носії за їх цільовим призначенням відповідно до пункту 1 Договору оренди та має право заходити на територію розміщення рекламних носіїв для обслуговування реклами. Натомість орендодавець зобов`язаний надавати доступ на територію розміщення рекламних носіїв, які орендуються згідно з умовами Договору оренди, та має право здійснювати перевірку порядку використання орендарем майна, що орендується (пункти 3.3 - 3.4 Договору оренди).

11. Розмір орендної плати за Майно становить 3000,00 грн на місяць, у тому числі ПДВ (пункт 4.1 Договору оренди).

12. За передачу майна, що орендується, або його частини в суборенду без згоди орендодавця орендар зобов`язаний сплатити орендодавцю штраф у розмірі 1000,00 грн за кожен випадок окремо (пункт 5.1 Договору оренди).

13. Відповідно до статті 17 Закону України "Про рекламу" рекламні носії (майно) знаходяться на території, що належить на праві власності орендодавцеві, а тому не потребують будь-яких документів дозвільного характеру (пункт 6.1 Договору оренди).

14. 06.01.2017 сторони договору склали і підписали акт приймання-передачі орендованого майна, за змістом якого відповідно до розділу І Договору оренди орендодавець передає, а орендар приймає в орендне користування майно, а саме: носії реклами сіті-лайт двухсторонні світлові розміром 1,2 м х 1,8 м, що розміщені на території спорт-готелю "Селена", у кількості 5 штук.

15. 23.01.2018 Боржник (продавець) та ТОВ "Селена-Фемелі Резорт" (покупець) уклали договір купівлі-продажу нежитлової будівлі - будівлі спа-центру, розташованої за адресою: Черкаська область, Черкаський район, с. Свидівок, вул. Дахнівська, 21 на земельній ділянці площею 3,6894 га кадастровий номер 7124986000:04:007:0066, та договір купівлі-продажу комплексу будівель, розташованого за адресою: Черкаська область, Черкаський район, с. Свидівок, вул. Дахнівська, 21, на земельних ділянках: площею 1,5800 га, кадастровий номер 7124986000:04:007:0009; площею 5,4895 га, кадастровий номер 71249860000:04:007:0001; площею 3,6894 га, кадастровий номер 7124986000:04:007:0066, належних Боржнику на праві приватної власності згідно зі свідоцтвами про право власності від 27.03.2008 серії САВ 290300 та від 22.02.2008 серії ЯЯЯ 654945, виданими виконавчим комітетом Свидівоцької сільської ради.

16. 23.01.2018 приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Черкаської області Романій Н.В. на підставі договору купівлі-продажу комплексу будівель від 23.01.2018 зареєструвала за ТОВ "Селена-Фемелі Резорт" право приватної власності на об`єкт нерухомості (комплекс будівель) за адресою: Черкаська область, Черкаський район, с. Свидівок, вул. Дахнівська, буд. 21, розташований на земельних ділянках з кадастровими номерами: 7124986000:04:007:0001; 7124986000:04:007:0066; 7124986000:04:007:0009; на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 23.01.2018 зареєструвала за ТОВ "Селена-Фемелі Резорт" право приватної власності на нежитлову будівлю загальною площею 519,6 м2 (будівля СПА-центру, 1 S) за адресою: Черкаська область, Черкаський район, с. Свидівок, вул. Дахнівська, буд. 21; на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 23.01.2018 зареєструвала за ТОВ "Селена-Фемелі Резорт" право приватної власності на земельну ділянку площею 3,6894 га за адресою: Черкаська область, Черкаський район, с. Свидівок, вул. Дахнівська, земельна ділянка 21, цільове призначення - землі рекреаційного призначення; кадастровий номер 7124986000:04:007:0066.

17. 01.02.2018 Позивач (замовник) та ТОВ "Селена-Фемелі Резорт" (виконавець) уклали договір про надання послуг щодо просування товару, за умовами якого виконавець зобов`язується за завданням замовника в порядку та на умовах, визначених цим договором, просувати товар замовника шляхом розповсюдження інформації у вигляді рекламних проспектів, буклетів, візитних карток, плакатів, інших зображень товару замовника. Місце надання послуг - територія готельного комплексу "Селена-Фемелі Резорт", с. Свидівок, вул. Дахнівська, 21. Вартість послуг, що надаються виконавцем за цим договором, становить 3000,00 грн з ПДВ на місяць. Виконавець щомісяця до 5 числа, наступного за звітним, надає замовнику на підпис акт виконаних послуг (далі за текстом - акт) та рахунок-фактуру. Цей договір вважається укладеним і набирає чинності після його підписання сторонами та скріплення печатками сторін (у разі наявності) з дати, зазначеній в преамбулі цього договору (пункт 7.1 договору). Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 7.1 цього договору, та закінчується 31.12.2018. У випадку, якщо жодна із сторін не заявить про намір розірвати даний договір за 10 календарних днів до закінчення строку його дії, він вважається пролонгованим на наступний календарний рік на тих же умовах.

18. На підтвердження надання виконавцем (ТОВ "Селена-Фемелі Резорт") замовнику (ТОВ "Манеж") і прийняття останнім послуг з просування рекламного товару за договором про надання послуг щодо просування товару від 01.02.2018 його сторони склали і підписали такі акти здачі-приймання робіт (надання послуг): від 30.03.2018 №ТД-0000020, №ТД-0000023 на загальну суму 6000,00 грн з ПДВ; від 30.04.2018 №ТД-0000047 на загальну суму 3000,00 грн з ПДВ; від 31.05.2018 №ТД-0000094 на загальну суму 3000,00 грн з ПДВ; від 30.06.2018 №ТД-0000162 на загальну суму 3840,00 грн з ПДВ; від 22.08.2018 №ТД-0000220 на загальну суму 1440,00 грн з ПДВ.

19. 16.07.2020 ліквідатор Боржника направив керівнику Боржника Мартинюку Г.А. вимогу №925/181/20/270 про передачу 27.07.2020 йому усієї бухгалтерської та іншої документації, печаток, штампів, матеріальних та інших цінностей банкрута, відповіді на яку (вимогу) не отримав, що стало підставою для звернення до господарського суду із заявою від 03.02.2021 із відповідною вимогою до керівника Боржника, яку ухвалою від 18.03.2021 задоволено повністю.

20. 28.07.2020 року ліквідатор банкрута Голінний А. М. направив на адресу ТОВ "Селена-Фемелі Резорт" запит №925/181/20/614 з проханням письмово повідомити: чи знаходиться / знаходився за адресою: Черкаська область, Черкаський район, с. Свидівок, вул. Дахнівська, 21, Боржник (його органи управління, документація, печатки, штампи, матеріальні та інші цінності) (якщо банкрут знаходиться / знаходився за цією адресою: повідомити правову підставу для перебування Боржника за вказаною адресою, період протягом якого підприємство перебувало за вказаною адресою, наявність станом на момент звернення за вказаною адресою підприємства-банкрута, його документації, печаток, штампів, матеріальних та інших цінностей, а також порядок та можливість доступу ліквідатора до нежитлового приміщення, де знаходиться Боржник з метою встановлення наявності / відсутності документації, печаток, штампів, матеріальних та інших цінностей Боржника); чи виникали у ТОВ "Селена-Фемілі Резорт" із Боржником певні правовідносини, зокрема відносини оренди приміщень та / або іншого нерухомого майна (якщо так, повідомити підстави виникнення, характер, існування таких відносин на момент звернення та / або обставини та підстави їх припинення, а також надати копії підтверджуючих документів); чи належать ТОВ "Селена-Фемілі Резорт" всі об`єкти нерухомості розташовані та / або яким присвоєна адреса: Черкаська область, Черкаський район, с. Свидівок, вул. Дахнівська, 21 (надати перелік об`єктів які належать ТОВ "Селена-Фемілі Резорт" та перелік об`єктів розташованих за адресою, які не належать останньому з даними (за наявності) про власників / користувачів, балансоутримувачів вказаних об`єктів). За даними сайту ПАТ "Укрпошта", ТОВ "Селена-Фемелі Резорт" отримало цей запит 29.07.2020, однак залишило без відповіді та реагування. Наведено стало підставою для звернення ліквідатора Боржника до господарського суду із заявою від 24.09.2020 №925/181/20/792, в задоволенні якої відмовлено ухвалою від 05.11.2020.

21. 14.08.2020 Комунальне підприємство "Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації" видало ліквідатору Боржника довідку №135800 про те, що станом на 01.01.2013 право власності на комплекс будівель по вул. Дахнівській, 21 в с. Свидівок Черкаського району Черкаської області зареєстровано за Боржником і що документами, які підтверджують це право власності є: свідоцтва про право власності серії ЯЯЯ654945 та САВ2903000, видані виконавчим комітетом Свидівоцької сільської ради 22.02.2008 та 27.03.2008 відповідно.

22. Відповідно до заключної виписки АТ КБ "ПриватБанк" від 03.11.2020 про рух коштів на рахунку Боржника № НОМЕР_1 за період з 01.01.2017 до 31.12.2017 Позивач на рахунок Боржника на підставі платіжних документів: від 22.12.2017 за №460 перерахував грошові кошти в розмірі 3000 грн з призначенням платежу "За оренду зг.рах. №СФ-0000208 від 16.10.17р. в т.ч. ПДВ 500,00 грн."; від 28.12.2017 за №482 перерахував грошові кошти в розмірі 3000 грн з призначенням платежу: "За оренду зг.рах. №СФ-0000236 від 13.12.17р. в т.ч. ПДВ 500,00 грн".

23. 04.12.2020 ліквідатор Боржника направив на адресу Позивача запит №925/181/20/999 та отримав від нього лист від 17.12.2020 №157 з документами, які підтверджують правовідносини між Боржником і Позивачем, а саме: Договір оренди, акт приймання-передачі орендованого майна від 06.01.2017, договір оренди рекламних конструкцій від 01.01.2015 №010115, акт приймання-передачі орендованого майна від 01.01.2015, договір про оренду рекламних носіїв від 01.01.2014 б/н, акт приймання-передачі орендованого майна від 01.01.2014, додаток №2 від 01.01.2014 до договору від 01.01.2014.

24. 13.01.2021 ліквідатор Боржника направив на адресу Позивача вимогу від 05.01.2021 №925/181/20/10 про повернення майна та сплату орендних платежів, яку Позивач отримав 15.01.2021, однак залишив її (вимогу) без відповіді та реагування.

25. 29.03.2021 Боржник у особі ліквідатора звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до ТОВ "Манеж" (Позивач) про стягнення з нього на користь Боржника 117000,00 грн боргу з орендної плати за Договором оренди, нарахованого за період з 06.01.2018 до 23.03.2021.

26. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 08.06.2021 у справі №925/181/20(925/411/21), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2021, у задоволенні позову Боржника до ТОВ "Манеж" (Позивач) про стягнення 117000,00 грн відмовлено повністю.

27. Верховний Суд постановою від 18.01.2022 скасував зазначені рішення та постанову у справі №925/181/20(925/411/21), а справу у скасованій частині направив на новий розгляд до Господарського суду Черкаської області.

28. 29.06.2022 ТОВ "Селена-Фемелі Резорт" листом за вих. №29/6-1 повідомило Позивача про те, що згідно з договором купівлі-продажу комплексу будівель від 23.01.2018, посвідченим приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Черкаської області Романій Н.В., воно придбало у Боржника цілісний майновий комплекс за адресою: вул. Дахнівська, 21, с. Свидівок, Черкаський район, Черкаська область з усім майном, що там знаходилось; згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна власником комплексу будівель та земельних ділянок з відповідними кадастровими номерами за адресою: Черкаська область, Черкаський район, с. Свидівок, вул. Дахнівська, 21, є ТОВ "Селена-Фемелі Резорт"; двосторонні світлові носії інформації (сіті-лайт) у кількості 5 штук знаходяться на території земельної ділянки, яка належить ТОВ "Селена-Фемелі Резорт" та входить до складу придбаного ним цілісного майнового комплексу; такі носії інформації відносяться до малоцінних необоротних матеріальних активів, використовуються опосередковано і неодноразово, знаходяться на позабалансовому обліку, окремої документації щодо передачі таких носіїв інформації не вимагається; послуги, які надавалися відповідно до умов укладеного з Позивачем договору про надання послуг щодо просування товару, виконувалися шляхом розміщення на цих носіях інформації у вигляді проспектів зображень товару Позивача.

29. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 31.08.2022 у справі №925/181/20(925/411/21), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2022 та постановою Верховного Суду від 17.01.2023, позов Боржника до ТОВ "Манеж" (Позивач) про стягнення 117000,00 грн задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Манеж" на користь Боржника кошти в сумі 108000,00 грн.

30. Присуджена до стягнення за вказаним рішенням у справі №925/181/20(925/411/21) сума коштів 108000,00 грн є сумою боргу ТОВ "Манеж" перед Боржником з орендної плати за Договором оренди, нарахованої за період з 06.01.2018 по 05.01.2021.

31. 23.01.2023 адвокат Кравець Р.Ю., який на підставі ордеру від 23.01.2023 серії АА №1265022 представляє інтереси Позивача, звернувся до Боржника з адвокатським запитом за №58, у якому просив надати копії документів, які підтверджують, що носії реклами у кількості п`яти одиниць (сіті-лайт двосторонній світловий розміром 1,2 м х 1,8 м), що розміщені за адресою: Черкаська область, с. Свидівок, вул. Дахнівська, 21, та були предметом договору оренди з Позивачем, пройшли інвентаризацію, вказати їх інвентаризаційні номери та дату їх інвентаризації; надати копії документів, які підтверджують, що зазначені носії включені до ліквідаційної маси та вказати дату їх включення; надати інформацію, чи було здійснено демонтаж носіїв (якщо так, то коли і чим це підтверджено); надати інформацію, яким чином з 23.01.2018 здійснюється доступ до носіїв та чи отримано дозвіл власника земельної ділянки ТОВ "Селена-Фемелі Резорт" на вільний прохід та розташування носіїв реклами на їх території.

32. 03.02.2023 Боржник у відповіді на адвокатський запит за вих. №925/181/20/20/97 зазначив, що заявник має ретельно ознайомитись з обставинами, встановленими судами у справі №925/181/20(925/411/21).

33. 22.02.2023 приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Недоступ Д.М. відкрив виконавче провадження №71119318 з примусового виконання наказу Господарського суду Черкаської області від 16.02.2023, виданого на виконання рішення суду від 31.08.2022 у справі №925/181/20(925/411/21).

34. 14.03.2023 приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Недоступ Д.М. платіжним документом №6436 на рахунок Боржника перерахував кошти у загальній сумі 108000,00 грн та постановою від 14.03.2023 закінчив виконавче провадження №71119318 у зв`язку з повним фактичним виконанням рішення.

35. Господарський суд Черкаської області ухвалою від 28.03.2023 у цій справі за клопотанням Позивача витребував від Боржника дозвіл ТОВ "Селена-Фемелі Резорт" як власника земельної ділянки площею 3,6894 га з кадастровим номером 7124986000:04:007:0066, на розміщення на його території зовнішньої реклами.

36. Боржник у особі ліквідатора заявою від 03.04.2023 повідомив господарському суду, що дозволу ТОВ "Селена-Фемелі Резорт" на розміщення на його території зовнішньої реклами не було здобуто.

Стислий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

37. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 02.11.2023 у задоволенні позову відмовлено повністю.

38. Рішення мотивовано тим, що Позивач не довів наявності обставин, які б унеможливлювали використання ним у спірний період орендованих за Договором оренди рекламних носіїв, а отже, й підстав для звільнення його від орендної плати відповідно до частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України.

39. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2024 рішення місцевого господарського суду скасовано, ухвалено нове рішення, визнано відсутнім у Боржника право на стягнення з Позивача орендної плати за Договором оренди, нарахованої за період з 23.01.2018 до 05.01.2021.

40. Постанову мотивовано тим, що Позивач не міг використовувати Майно у спірний період внаслідок відчуження Боржником з 23.01.2018 земельних ділянок, на яких розташовано Майно, та відсутності вільного доступу до нього; ТОВ "Селена-Фемелі Резорт", вважаючи Майно своєю власністю, використовувало його в своїх цілях; Боржник не виконав вимог щодо отримання дозволу та згоди на розміщення його рекламних засобів, що перешкоджало Позивачу на законних підставах використовувати Майно для розміщення рекламної продукції. Натомість Боржник не надав жодного доказу, який би підтверджував можливість Позивача користуватись Майном у спірний період, спростовував надані Позивачем докази.

Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

41. Боржник подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та залишити без змін рішення місцевого господарського суду.

42. Касаційну скаргу (з урахуванням усунення недоліків) подано з підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 і пунктами 1, 4 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України.

43. Боржник вважає, що господарський суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України, пункт 21 частини 1 статті 1 Закону України "Про рекламу" та порушив норми процесуального права - статті 14, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, тоді як Верховний Суд не викладав висновки щодо застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах.

44. Боржник зазначає, що апеляційний господарський суд під час розгляду справи належним чином не дослідив докази у справі, а саме: клопотання / заяву арбітражного керуючого Голінного А.М. від 03.04.2023; договір про надання послуг щодо просування товару від 01.02.2018, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30.03.2018 №ТД-0000020, №ТД-0000023, від 30.04.2018 №ТД-0000047, від 31.05.2018 №ТД-0000094, від 30.06.2018 №ТД-00000162, від 22.08.2018 №ТД-0000220. На переконання Боржника, апеляційний господарський суд встановив обставину неможливості використання Позивачем орендованого майна на підставі недопустимих доказів.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

45. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного господарського суду - без змін.

46. Позивач вважає, що господарський суд апеляційної інстанції дотримався норм процесуального права та ухвалив оскаржуване судове рішення, базуючись на доказах, які відповідають вимогам статті 76 Господарського процесуального кодексу України та підтверджують обставини, що входять до предмету доказування в цій справі - відсутність права у Боржника на стягнення орендної плати за Договором оренди за спірний період, тоді як позиція Боржника ґрунтується виключно на концепції негативного доказу, а викладені в касаційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів у справі, що суперечить положенням статті 300 зазначеного Кодексу.

47. Також Позивач заявив клопотання про закриття касаційного провадження на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України, посилаючись на незазначення в ухвалі Верховного Суду від 11.06.2024, на якій саме підставі відкрито касаційне провадження, а також недостатність обґрунтування Боржником наявності підстав для касаційного оскарження.

Позиція Верховного Суду

48. Керуючись вимогами статей 14, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги.

49. Верховний Суд не вбачає підстав для застосування в цій справі положень пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає закриття у відповідних випадках касаційного провадження після його відкриття на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 зазначеного Кодексу, адже касаційне провадження в цій справі відкрито з підстав, передбачених пунктами 3, 4 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, визначених у касаційній скарзі. Водночас Верховний Суд не вважає за можливе задовольнити касаційну скаргу, виходячи з такого.

50. Предметом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені за наслідками вирішення спору щодо визнання відсутнім у Боржника права на стягнення орендної плати за Договором оренди у зв`язку з неможливістю Позивача як орендаря користуватися орендованим майном у спірний період.

51. Відповідно до положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту прав (охоронюваних законом інтересів) є їх порушення, невизнання або оспорювання. Отже, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин наявності в нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорювання) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

52. Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України передбачено, що способами захисту цивільних (господарських) прав та інтересів може бути, зокрема, присудження до виконання обов`язку в натурі, визнання наявності або відсутності прав.

53. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

54. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 27.11.2018 у справі №905/2260/17 дійшла висновку, що у разі, якщо позивач прагне підтвердження судом припинення прав орендодавця на одержання орендної плати, відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 20 Господарського кодексу України належним способом захисту є визнання відсутності права відповідача.

55. Правовідносини найму (оренди) врегульовано главою 58 Цивільного кодексу України. Так, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк (частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України).

56. За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (частини 1, 5 статті 762 Цивільного кодексу України).

57. Однак наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає (частина 6 статті 762 Цивільного кодексу України).

58. Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 08.05.2018 у справі №910/7495/16, наведена норма права визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

59. Обставини, зазначені у нормі частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність, перші можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця, тобто обставини згідно з частиною 6 статті 762 Цивільного кодексу України можуть включати обставини непереборної сили та випадку, втім не обмежуються ними.

60. З урахуванням викладеного відсутність у частині 6 статті 762 Цивільного кодексу України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

61. Верховний Суд також неодноразово зазначав (зокрема у постановах від 12.04.2023 у справі №910/14244/20, від 09.07.2024 у справі №910/11718/22), що для застосування частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Тобто наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини.

62. При оцінці судом таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а обов`язком орендаря є доведення належними та допустимими доказами наявності тих обставин, на які він посилається як на такі, що підтверджують факт неможливості використання ним орендованого майна з незалежних від нього причин.

63. З встановлених господарськими судами в цій справі обставин вбачається, що предметом спору є наявність / відсутність права на стягнення орендної плати за оренду рекламних носіїв (двосторонніх світлових сіті-лайтів, розміщених на території спорт-готелю "Селена"), тобто спеціальних конструкцій, що є рекламними засобами.

64. Законом України "Про рекламу" у пункті 4 частини 1 статті 1 визначено внутрішню рекламу як рекламу, що розміщується всередині будинків, споруд, у тому числі в кінотеатрах і театрах під час, до і після демонстрації кінофільмів та вистав, концертів, а також під час спортивних заходів та спортивних змагань, що проводяться у закритих приміщеннях, крім місць торгівлі (у тому числі буфетів, кіосків, яток), в яких може розміщуватися інформація про товари, що безпосередньо в цих місцях продаються.

65. Згідно з пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про рекламу" зовнішня реклама - це реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

66. Відповідно до положень частини 1 статті 16 Закону України "Про рекламу" розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Зовнішня реклама на територіях, будинках та спорудах розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб).

67. Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 №2067 (далі - Тимчасові правила), також передбачено, що зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил. Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на розміщення зовнішньої реклами здійснюється відповідно до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" (пункт 3).

68. На територіях, будинках і спорудах зовнішня реклама розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб) з урахуванням архітектурних, функціонально-планувальних, історико-культурних чинників, типології елементів місцевого середовища та з додержанням правил благоустрою територій населених пунктів (пункт 4).

69. При цьому місце розташування рекламного засобу визначено як площа зовнішньої поверхні будинку, споруди, елемента вуличного обладнання або відведеної території на відкритій місцевості у межах населеного пункту, що надається розповсюджувачу зовнішньої реклами в тимчасове користування власником або уповноваженим ним органом (особою) (пункт 2).

70. Водночас Законом України "Про рекламу" у пункті 4 частини 1 статті 1 визначено внутрішню рекламу як рекламу, що розміщується всередині будинків, споруд, у тому числі в кінотеатрах і театрах під час, до і після демонстрації кінофільмів та вистав, концертів, а також під час спортивних заходів та спортивних змагань, що проводяться у закритих приміщеннях, крім місць торгівлі (у тому числі буфетів, кіосків, яток), в яких може розміщуватися інформація про товари, що безпосередньо в цих місцях продаються.

71. Згідно з частиною 1 статті 17 Закону України "Про рекламу" розміщення внутрішньої реклами погоджується лише з власником місця її розташування або з уповноваженою ним особою.

72. За змістом пункту 6.1 Договору оренди, орендовані рекламні носії знаходяться на території, що належала на праві власності орендодавцеві (спорт-готелю "Селена"), тому відповідно до статті 17 Закону України "Про рекламу" їх розміщення не потребувало будь-яких документів дозвільного характеру.

73. З огляду на встановлені господарськими судами попередніх інстанцій обставини, не вбачається достатніх підстав для висновку, що спірні рекламні носії (сіті-лайти) є саме об`єктами внутрішньої, як це визначено в пункті 6.1 Договору оренди, а не зовнішньої реклами. Однак у будь-якому випадку за вимогами статей 16, 17 Закону України "Про рекламу" їх розміщення має бути погоджено з власником місця розташування або з уповноваженою ним особою.

74. Боржник як власник місця розташування орендованих рекламних носіїв на момент укладення Договору оренди погодив розміщення реклами самим фактом передання в оренду рекламних носіїв, оскільки отримання орендарем окремого погодження договором не передбачено.

75. Проте у подальшому 23.01.2018 Боржник відчужив на користь ТОВ "Селена-Фемелі Резорт" відповідний комплекс будівель за адресою: Черкаська область, Черкаський район, с. Свидівок, вул. Дахнівська, буд. 21, у тому числі нежитлові будівлі та земельну ділянку. При цьому Боржник не врегулював із новим власником зазначеного комплексу правовідносин, пов`язаних із розміщенням на його території рекламних носіїв (обставин одночасного продажу яких під час розгляду справи не встановлено), не узгодивши розміщення на них реклами відповідно до вимог Закону України "Про рекламу", а також забезпечення орендарю доступу до них.

76. Зважаючи на те, що Боржник передав у оренду відповідне майно саме для розміщення рекламної продукції орендаря, а також згідно з пунктом 3.3.3 Договору оренди зобов`язався забезпечити доступ до території розміщення рекламних носіїв, саме він повинен був під час продажу комплексу, на території якого розташоване орендоване майно, врегулювати відповідні правовідносини з покупцем, зокрема, з метою виконання своїх обов`язків за Договором оренди та дотримання прав орендаря на використання майна згідно з метою оренди.

77. З огляду на таке Верховний Суд вважає помилковим твердження місцевого господарського суду про те, що обставина неотримання Боржником згоди ТОВ "Селена-Фемелі Резорт" на розміщення рекламних носіїв не має значення для встановлення неможливості використання Позивачем орендованого ним за Договором оренди майна. Такі доводи ґрунтуються на висновку про те, що Позивач є розповсюджувачем реклами, а Боржник - лише орендодавцем, однак не враховують суть орендних правовідносин, які склалися саме між Позивачем і Боржником, їх зобов`язання одне перед одним.

78. Враховуючи, що положення Закону України "Про рекламу" не визначають особою, яка має отримувати згоду власника місця розташування реклами, саме розповсюджувача реклами, а не власника відповідного рекламного носія, під час вирішення цієї справи з огляду на суть спірних правовідносин немає правових підстав для формування правового висновку про те, що саме є розповсюдженням реклами.

79. Водночас Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що оскільки саме Боржник здійснив розміщення рекламних носіїв на відповідній території, то він мав отримати згоду нового власника зазначеної території на таке розміщення.

80. Боржник самостійно розмістив рекламні носії на території належного йому комплексу, але після зміни власника вказаної території не забезпечив законності розміщення його рекламних засобів та користування місцем їх розташування, зокрема, Позивачем як орендарем.

81. Зважаючи на викладене, Боржник як орендодавець відповідних рекламних носіїв не забезпечив орендарю доступу до відповідної території та можливість законного використання орендованого майна згідно з умовами Договору оренди після настання обставин зміни власника місця їх розташування, зумовлених саме вчиненням відповідних правочинів Боржником, тобто таких, за настання яких Позивач як орендар не відповідає.

82. Дослідивши обставини щодо фактичної можливості Позивача використовувати орендоване майно, апеляційний господарський суд встановив, що Позивач не мав вільного доступу до нього та не міг його використовувати з 01.02.2018. Натомість ТОВ "Селена-Фемелі Резорт", вважаючи відповідні рекламні носії своєю власністю, використовувало їх для виконання своїх обов`язків за договором про надання послуг щодо просування товару від 01.02.2018. Тобто надавши правову оцінку зазначеному договору, апеляційний господарський суд встановив, що він свідчить про використання відповідних рекламних носіїв ТОВ "Селена-Фемелі Резорт", що спростовує викладені в касаційній скарзі доводи про те, що наведений доказ не отримав правової оцінки під час апеляційного розгляду справи.

83. Касаційна скарга містить суперечливі доводи щодо вказаного договору про надання послуг щодо просування товару від 01.02.2018 та клопотання / заяви ліквідатора від 03.04.2023, в якому зазначено про неотримання Боржником дозволу власника земельної ділянки ТОВ "Селена-Фемелі Резорт" на розташування та розміщення на його території зовнішньої реклами (сіті-лайтів), на вільний прохід та доступ Позивача до рекламних носіїв. Скаржник зазначає, що апеляційний господарський суд не надав належної правової оцінки зазначеним доказам, не зазначаючи, яким чином їх зміст спростовує певні висновки, на яких ґрунтується оскаржувана постанова, зокрема, факт неможливості Позивача користуватися орендованим майном у спірний період. Водночас скаржник стверджує про недопустимість вказаних доказів, на підставі яких господарський суд апеляційної інстанції встановив обставину неможливості використання Позивачем орендованого майна.

84. Щодо наведених доводів Верховний Суд виходить з того, що допустимість доказів визначена у статті 77 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Проте скаржник у касаційній скарзі не навів конкретної норми закону, яка б передбачала необхідність підтвердження відповідних обставин, що є спірними у цій справі (зокрема неможливості використання орендарем орендованого майна - рекламних носіїв), саме певними доказами. Отже, посилання скаржника на положення пункту 4 частини 2 статті 310 Господарського процесуального кодексу України є необґрунтованими.

85. Разом з тим, необхідно наголосити, що відповідно до встановленого у статті 79 Господарського процесуального кодексу України стандарту доказування "вірогідності доказів" (на відміну від "достатності доказів") необхідним є співставлення судом доказів, наданих позивачем і відповідачем. Тобто згідно з наведеним стандартом доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

86. У силу вказаної норми процесуального права наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

87. Тлумачення змісту цієї статті свідчить про те, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, аніж протилежний.

88. Подібні за змістом висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №908/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17.

89. Оцінивши надані учасниками справи докази в їх сукупності та взаємозв`язку, господарський суд апеляційної інстанції визнав доведеними обставини неможливості Позивача користуватися Майном у спірний період. Під час розгляду справи ліквідатор Боржника не довів невідповідність прийнятих апеляційним господарським судом доказів критеріям належності, допустимості та достовірності, а в касаційній скарзі не зазначив про наявність у матеріалах справи певних неоцінених судом доказів, які б спростовували обставини, покладені в основу оскарженої постанови, зокрема, переважували б надані Позивачем докази з точки зору вірогідності. З огляду на таке безпідставним є також посилання скаржника на положення пункту 1 частини 2 статті 310 Господарського процесуального кодексу України.

90. Натомість викладені в касаційній скарзі доводи в зазначеній частині по суті зводяться до незгоди з висновком апеляційного господарського суду щодо оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин та спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів, встановлення інших обставин у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про відсутність підстав для задоволення позову. Такі доводи скаржника не підлягають прийняттю до уваги Верховним Судом, оскільки переоцінка доказів, вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими не входять до меж розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України.

91. Зважаючи на викладене, Верховний Суд не вбачає підстав для висновку про неправильне застосування господарським судом апеляційної інстанції до встановлених ним обставин положень частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України.

92. Крім того, підлягають відхиленню аргументи скаржника про те, що ця справа і справа №925/181/20(925/411/21) про стягнення заборгованості є аналогічними за підставами позову, оскільки вони не відповідають змісту позовних вимог у вказаних справах.

93. Верховний Суд зауважує, що питання щодо необхідності дослідження по суті доводів сторін і поданих на їх підтвердження доказів щодо наявності / відсутності підстав для застосування до правовідносин сторін положень частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України як правової підстави заявлених позовних вимог саме в цій справі, зокрема, щодо існування чи відсутності об`єктивної неможливості користування орендарем майном у спірний період, вирішено при попередньому розгляді справи судом касаційної інстанції та направленні її на новий розгляд до місцевого господарського суду.

94. Відповідно, під час нового розгляду справи господарські суди попередніх інстанцій згідно з вимогами статті 316 Господарського процесуального кодексу України врахували обов`язкові вказівки, що містяться в постанові Верховного Суду від 31.08.2023, щодо необхідності дослідження перелічених обставин з огляду на відсутність підстав вважати, що спір між Позивачем і Боржником уже було вирішено в межах справи №925/181/20 (925/411/21). При цьому за наслідками дослідження зазначених обставин саме апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо вирішення спору по суті.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

95. Звертаючись з касаційною скаргою, скаржник не довів неправильного застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права до встановлених під час розгляду справи обставин як необхідної передумови для скасування оскаржуваного судового рішення.

96. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги та залишення без змін оскаржуваної постанови.

Розподіл судових витрат

97. Понесені скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Селена" арбітражного керуючого Голінного Андрія Михайловича залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2024 у справі №925/181/20(925/256/23) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Картере

Судді В. Білоус

В. Погребняк