Рішення

від 10.12.2024 по справі 517/1070/24

ФРУНЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 517/1070/24

Провадження № 2/517/210/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 року с-ще Захарівка

Фрунзівський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Меєчка О.М.,

за участю секретаря судового засідання Хасанової С.Т.,

позивачки ОСОБА_1 ,

представника позивачки Долженчук Н.М. ,

представника Виконавчого комітету Великодальницької

сільської ради Одеської областіКрижановської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Захарівка цивільну справу за позовом адвоката Долженчук Надії Миколаївни, поданим в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа Виконавчий комітет Великодальницької сільської ради Одеського району Одеської області про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивачки - адвокат Долженчук Н.М. в інтересах ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа: Виконавчий комітет Великодальницької сільської ради Одеського району Одеської області.

У позовній заяві зазначено, що позивачка та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі, який заочним рішенням Біляївським районним судом Одеської області від 15 лютого 2013 року було розірвано. Від даного шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син - ОСОБА_3 .

Також, вказаним вище заочним рішенням з відповідача на користь позивачки були стягнуті аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 800 грн на утримання сина щомісячно.

Зазначає, що фактично шлюбні відносини між сторонами припинені із 2012 року. На протязі останніх років дитина проживає разом із матір`ю та знаходиться на її утриманні. Відповідач життям сина не цікавиться, не виявляє бажання спілкуватись з ним, брати участь у його вихованні та утриманні, не цікавиться його здоров`ям та розвитком, що погано впливає на дитину.

Аліменти відповідачем сплачуються нерегулярно, згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів на 21 квітня 2024 року він мав заборгованість за 5 місяців у розмірі 4338 грн 37 коп.

Оскільки відповідач ОСОБА_3 самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків, тому представник позивачки - адвокат Долженчук Н.М. в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду та просить ухвалити рішення, яким: позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно його неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Фрунзівського районного суду Одеської області від 16 серпня 2024 року відкрито загальне позовне провадження у справі, залучено до участі у цивільній справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Виконавчий комітет Великодальницької сільської ради Одеського району Одеської області (а.с. 39-40).

Ухвалою Фрунзівського районного суду Одеської області від 31 жовтня 2024 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті та вирішено питання про виклик у судове засідання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 для з`ясування її думки з приводу позову (а.с 81-82).

У судовому засіданні представник позивачки - адвокат Долженчук Н.М. подану позовну заяву підтримала в повному обсязі, наполягала на її задоволенні. При цьому пояснила, що в 2009 році між позивачкою та відповідачем був укладений шлюб. Оскільки сімейне життя у сторін не склалося, то заочним рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 15 лютого 2013 року шлюб між ними було розірвано. Від даного шлюбу вони мають спільну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З моменту народження і по теперішній час дитина проживає разом із матір`ю та знаходиться на повному її утриманні. Крім цього, вказаним заочним рішенням з відповідача на користь позивачки були стягнуті аліменти у розмірі 800 грн на утримання сина щомісячно. З моменту фактичного припинення шлюбних відносин, а саме із 2012 року відповідач життям сина не цікавиться, не виявляє бажання спілкуватись з ним, брати участь у його вихованні та утриманні, не цікавиться його здоров`ям та розвитком. Дитина батька не пам`ятає, оскільки жодного разу його не бачила, спілкуватися з ним не бажає. Наразі аліменти відповідачем сплачуються нерегулярно, згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів він має заборгованість за 5 місяців. У зв`язку із вказаним вважає, що відповідача необхідно позбавити батьківських прав відносно його сина.

Позивачка ОСОБА_1 у судовому засіданні вимоги позовної заяви підтримала в повному обсязі. Суду пояснила, що відповідач ОСОБА_3 не цікавиться долею сина, участі у його вихованні не приймає. Дитина батька не пам`ятає. Відповідач аліменти сплачує не вчасно, в даний час заборгованість зі сплати аліментів становить біля року. Наразі вона з колишнім чоловіком не спілкується та не знає де він знаходиться. Вказала, що метою звернення до суду із позовом про позбавлення батьківських прав позивача - є бажання самого сина. Також, після позбавлення батьківських прав відповідача, у дитини з 18 років не виникне жодних обов`язків по відношенню до останнього.

Представник третьої особи - Виконавчий комітет Великодальницької сільської ради Одеського району Одеської області(як органу опіки та піклування) Крижановська Л.В. в судовому засіданні просила суд ухвалити рішення, яким позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно його неповнолітнього сина ОСОБА_3 . Пояснила, що позивачка звернулася до органу опіки та піклування Великодальницької сільської ради Одеського району Одеської області із пакетом документів та заявою про надання висновку щодо доцільності позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_3 .Попередньо комісією із захисту прав дитини були розглянуті дані документи. На засідання комісії відповідач ОСОБА_3 не був присутній. Надалі вивчивши надані документи, заслухавши думку позивачки та неповнолітньої дитини, комісія надала органу опіки та піклування рекомендацію про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав відносно його неповнолітнього сина. Після цього, виконавчим комітетом Великодальницької сільської ради Одеського району Одеської області,який виконує функції органу опіки та піклування, був винесений висновок про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_4 відносно його неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Висновок приймався на підставі заяви позивачки, довідки про її місце проживання, характеристики із навчального закладу дитини, довідки про заробітну плату позивачки, акту обстеження матеріально побутових умов позивачки та її сина. Крім цього, на засіданні, було заслухано позивачку, неповнолітню дитину їх членів сім`ї та сусідів. Вказала, що рішення про позбавлення батьківських прав відповідача відносно неповнолітнього ОСОБА_3 негативно не вплине на останнього. Вирішення питання позбавлення батьківських прав вплине на дитину з тих підстав, що наразі він формується як особистість та повинен розуміти формулу сім`ї і обов`язки, які потрібно виконувати батьку, оскільки він в майбутньому сам також буде батьком. Також, пояснила суду, що заходи попередження ОСОБА_3 про належне виконання ним батьківських обов`язків не вживалися.

Неповнолітній ОСОБА_3 в судовому засіданні, в присутності представника виконавчого комітету Великодальницької сільської ради Одеського району Одеської області(як органу опіки та піклування) суду повідомив, що свого батька ОСОБА_3 він не пам`ятає. Батько ніколи йому не телефонував та не спілкувався з ним. Сам він також з батьком спілкуватися не має бажання. Вважає, що батька необхідно позбавити батьківських прав, оскільки він не приймає участі в його вихованні.

У судові засідання, призначені на 26 вересня 2024 року, 31 жовтня 2024 року та 10 грудня 2024 року відповідач не з`явився хоча належним чином, в порядку визначеному статтями 128-131 ЦПК України, повідомлений про дати, час і місце судового розгляду шляхом направлення поштовим зв`язком судових повісток за адресою реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 . Направлені йому судові повістки про виклик до суду за його місцем реєстрації, повернуті суду з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 48, 78, 96). Відповідач про причини неявки суд не повідомив та не подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

У відповідності до ч. 7 ст. 128 ЦПК України судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Згідно довідки Затишанської селищної ради Роздільнянського району Одеської області № 02-20/971 від 15 серпня 2024 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 38).

Згідно із пунктом 3 частини 8 статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до правової позиції КЦС ВС викладеної у постанові від 10.05.2023 у справі № 755/17944/18 (61-185св23) довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Ураховуючи зазначене, а також те, що повістки про виклик у судове засідання судом направлялися належним чином за офіційним зареєстрованим місцем проживання відповідача, а конверти повернулись на адресу суду з довідкою поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою», суд дійшов висновку, що відповідач вважається належним чином повідомленою про дати, час і місце судового розгляду.

Беручи до уваги те, що відповідач не з`явився до суду без поважних причин, однак позивачка та її представник не надали суду згоду щодо проведення заочного розгляду справи, суд вважає за необхідне ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів без застосування положень Глави 11 ЦПК України.

Заслухавши пояснення позивачки її представника, представника третьої особи, з`ясувавши думку неповнолітньої дитини, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши надані докази щодо обґрунтованості позовних вимог, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 06 листопада 2009 року у Великодальницькій сільській раді Біляївського району Одеської області, актовий запис № 49, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 06 листопада 2009 року. Прізвище після реєстрації шлюбу дружини з дошлюбного « ОСОБА_1 » було змінено на « ОСОБА_1 » (а.с. 12).

Від даного шлюбу сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 14 квітня 2010 року, актовий запис № 24 (а.с. 15).

Заочним рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 15 лютого 2013 року шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 було розірвано. Після розірвання шлюбу прізвище позивачки на дошлюбне змінено не було. Також вказаним рішення стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 800 грн щомісяця (а.с. 13-14).

14 січня 2016 року позивачка своє прізвище « ОСОБА_1 » змінила на дошлюбне « ОСОБА_1 », що підтверджується копією свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_3 від 14 січня 2016 року, актовий запис № 2 (а.с. 16).

Згідно довідки виданої виконавчим комітетом Великодальницької сільської ради Одеського району Одеської області № 658 від 26 травня 2023 року, ОСОБА_1 мешкає за адресою: АДРЕСА_2 . Разом з нею за вказаною адресою проживає син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який знаходиться на її утриманні (а.с. 17).

Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментах складеного головним державним виконавцем Великомихайлівського ВДВС у Роздільнянському районі Одеської області ПМУМЮ (м. Одеса) Чернецькою А.О., станом на 01 червня 2023 року у ОСОБА_3 наявна заборгованість у розмірі 74 грн 56 коп., що в сукупному розмірі платежів складає 0 місяців 02 дні (а.с. 21-22).

Згідно із розрахунком заборгованості по аліментах складеного головним державним виконавцем Великомихайлівського ВДВС у Роздільнянському районі Одеської області ПМУМЮ (м. Одеса) Чернецькою А.О., станом на 21 лютого 2024 року у ОСОБА_3 наявна заборгованість у розмірі 4338 грн 37 коп., що в сукупному розмірі платежів складає 05 місяців 13 днів (а.с. 20).

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до ч. 7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІ (далі Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частин 1-4 ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Згідно з ч. 1 статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Зокрема, указаною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Звертаючись до суду з позовом, представник позивачки - адвокат Долженчук Н.М. як на підставу позбавлення батьківських прав посилалася на те, що ОСОБА_3 ухиляється від виконання батьківських обов`язків щодо свого неповнолітнього сина, не виявляє бажання спілкуватися, не бере участь у його вихованні та утриманні, не цікавиться його здоров`ям, розвитком, навчанням, наявністю захоплень. Також відповідач має заборгованість зі сплати аліментів на утримання дитини.

Отже, правовою підставою для позбавлення батьківських прав відповідача представник позивачки визначила пункт 2 частини першої статті 164 СК України.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Указані фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні й остаточні правові наслідки (втрата прав, заснованих на спорідненості) як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Отже, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків на краще неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При вирішенні такої категорії спорів суди повинні мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особистості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків (див. постанови Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 11 вересня 2020 року у справі № 357/12295/18, від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17, від 06 вересня 2023 року у справі № 545/560/21, 06 березня 2024 року у справі № 150/137/23, від 20 березня 2024 року у справі № 405/5236/20).

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19, від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17, від 12 вересня 2023 року у справі № 213/2822/21.

Судова практика у цій категорії справ є сталою і підстави для відступлення від вказаних висновків відсутні, відмінність стосується лише фактичних обставин конкретної справи й доказування.

У постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц (провадження № 61-29266св18) зроблено висновок, що: «зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оцінювальний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин».

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною другою статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (частина п`ята, шоста статті 19 СК України).

Відповідно до правових висновків Верховного Суду (постанова від 28 січня 2021 року у справі №753/6498/15-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі №500/6325/17, від 04 липня 2018 року у справі №496/4271/16-а (К/9901/29090/18)) висновок органу опіки та піклування не містить ознак рішення суб`єкта владних повноважень, оскільки не є нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії - він не породжує прямих юридичних наслідків для сторін та безпосередньо не впливає на їх права й обов`язки, тобто є фактично джерелом доказування при наявності цивільного спору, оскільки несе виключно інформативний характер і на відміну від рішень органу опіки та піклування має рекомендаційний характер.

Отже, висновок, на який посилається сторона позивача, є лише одним з доказів у справі, носить рекомендаційний характер та не може бути самостійним засобом захисту порушеного права. Цьому документу може бути надана лише оцінка в сукупності з іншими доказами у справі при вирішенні по суті питання, для якого він був складений.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Матеріалами справи встановлено, що згідно висновку органу опік та піклування, затвердженого виконавчим комітетом Великодальницької сільської ради Одеського району Одеської області від 09 липня 2024 року № 107 орган опіки та піклування вважав за доцільне позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно його неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 23, 24).

В даному висновку вказано, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 06 листопада 2009 року перебували у зареєстрованому шлюбі. ІНФОРМАЦІЯ_1 в них народився син - ОСОБА_3 . Сімейне життя у подружжя не склалося та як наслідок заочним рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 15 лютого 2013 року їх шлюб було розірвано, прийняте рішення про стягнення з ОСОБА_3 аліментів. Неповнолітній син ОСОБА_3 проживає разом із матір`ю з півторарічного віку, батько ОСОБА_3 життям дитини не цікавиться, участі у вихованні не приймає. Аліменти батьком сплачуються нерегулярно, згідно розрахунку заборгованості наданого Великомихайлівським відділом ДВС у Роздільнянському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції станом на 21 квітня 2024 року він мав заборгованість за 5 місяців у розмірі 4338 грн 37 коп. Згідно рішення виконавчого комітету Великодальницької сільської ради від 14 березня 2024 року № 40 визначено місце проживання дитини разом із матір`ю. Всі питання щодо виховання та утримання дитини вирішуються без участі та підтримки батька. Крім цього, із висновку вбачається, що розгляд питання про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 проводився без участі останнього.

Вказані факти та обставини і слугували підставою для винесення органом опіки та піклування зазначеного вище висновку.

Разом з тим, наявний у матеріалах справи висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно його неповнолітнього сина суд вважає за необхідне відхилити, оскільки указаний висновок ухвалений без участі ОСОБА_3 , є недостатньо обґрунтованим, не містить даних, які об`єктивно характеризують ОСОБА_3 , як особу, яка не здійснює своїх батьківських обов`язків, не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачем своїми обов`язками, а також органом опіки та піклування не надано оцінки можливим причинам ухилення останнього від виконання батьківських обов`язків. Такий документ має лише рекомендаційний характер і врахування його судом не є обов`язковим.

Отже, з наведених підстав вище, суд не бере до уваги висновок органу опіки та піклування, оскільки він складений при неповному з`ясуванні усіх обставин, є недостатньо мотивованим та суперечить інтересам дитини.

Стосовно висловленої у судовому засіданні думки неповнолітнього ОСОБА_3 , з якої вбачається, що останній бажає, щоб його батька позбавили батьківських прав щодо нього, суд зазначає наступне.

Європейська конвенція про здійснення прав дітей 1996 року (набрала чинності в Україні 01 квітня 2007 року) була ратифікована Законом України від 03 серпня 2006 року № 69-V із заявою до статті 1 такого змісту: «Відповідно до пункту 4 статті 1 Конвенції Україна заявляє, що дія цієї Конвенції поширюється на розгляд судами справ, що стосуються: усиновлення дитини; установлення опіки, піклування над дитиною; визначення місця проживання дитини; позбавлення або оспорювання батьківських прав; інших питань про відносини між батьками та дитиною; будь-яких інших питань, що стосуються дитини особисто, а також питань її сім`ї (у тому числі, її виховання, поновлення батьківських прав, управління її майном)».

Предметом цієї Конвенції є забезпечення найвищих інтересів дітей, підтримка їхніх прав, надання дітям також процесуальних прав, а також сприяння здійсненню ними цих прав шляхом забезпечення становища, при якому діти особисто або через інших осіб чи органи поінформовані та допущені до участі в розгляді судовим органом справ, що їх стосуються (пункт 2 статті 1).

Також зазначено, що під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу (стаття 6 Конвенції).

Держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

3 цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкаються дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства (стаття 12 Конвенції про права дитини).

Згідно ст. 14 Закону Украі?ни «Про охорону дитинства» під час вчинення дій, пов`язаних з розлученням дитини з одним або обома батьками, а також інших дій, що стосуються дитини, в порядку, встановленому законом, судом заслуховується думка та побажання дитини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Наведене дає підстави для висновку, що з досягненням відповідного віку, який дає можливість дитині висловити свою думку, у дитини з`являється право не лише бути вислуханою і почутою, але й право брати активну участь у вирішенні своєї долі, зокрема у вирішенні питання про позбавлення її біологічного батька батьківських прав щодо неї, а тому реалізація права дитини бути заслуханою не повинна залежати від наявності клопотання сторін.

Закріплення цього права наголошує, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватись, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються. Практична реалізація цього права означає, що судом при ухваленні рішення щодо дитини ретельно досліджується різноманітні чинники, які разом з думкою дитини щодо предмета спору дозволяють ухвалити рішення в конкретній сімейній ситуації з урахуванням найкращих інтересів дитини.

Про це свідчить стала судова практика. Зокрема, висновки Верховного Суду у постановах від 01 серпня 2018 року у справі № 207/3144/16, від 04 березня 2020 року у справі № 356/417/17, від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17, від 18 серпня 2021 року у справі № 303/3102/19, від 18 грудня 2023 року у справі № 523/21283/21, від 07 березня 2024 року у справі № 947/7448/22, від 31 липня 2024 року у справі № 752/13450/22.

Отже, для правильного застосування норм права під час вирішення питання щодо позбавлення батьківських прав одного із батьків та з`ясування усіх обставин, необхідних для ухвалення рішення в інтересах дитини, перед прийняттям рішення суд надає можливість дитині висловлювати свою думку щодо питань, які стосуються її життя.

У судовому засіданні в присутності представника Виконавчого комітету Великодальницької сільської ради Одеської області (як органу опіки та піклування)Крижановської Л.В. була з`ясована думка неповнолітнього ОСОБА_3 , який повідомив, що свого батька ОСОБА_3 він не бачив з народження та не пам`ятає його. Батько ніколи йому не телефонував та не спілкувався з ним. Сам він також з батьком спілкуватися не має бажання. Вважає, що батька необхідно позбавити батьківських прав, оскільки він не приймає участі в його вихованні.

Верховний Суд у постанові від 25 вересня 2024 року у справі № 308/10666/22 зазначив, що думка дитини у вирішенні спору про позбавлення батьківських прав є важливою, проте вона не може бути вирішальною, як і не може бути безумовним свідченням того, що позбавлення батьківських прав призведе до забезпечення її якнайкращих інтересів.

У постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 705/3040/18 зазначено: « ОСОБА_1 думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав, оскільки її думка не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона в силу малолітнього віку неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї».

Необхідно враховувати, що дитина є вразливою до маніпуляцій зі сторони дорослих та певних ситуацій, а також враховувати всі обставини, що могли спричинити формування саме такого бажання в дитини, які могли виникнути під впливом зовнішніх факторів, яким вона в силу віку неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї.

У даній справі такими факторами можуть бути, зокрема, проживання дитини разом із матір`ю та перебуванням під її впливом. У такому випадку дитина може висловлювати саме думку (бажання) матері щодо необхідності позбавлення батьківських прав відповідача.

Тому врахування думки неповнолітнього ОСОБА_3 не є виправданою з огляду на встановлені у справі обставини.

Хоча думка дитини у вирішенні спору про позбавлення батьківських прав є важливою, проте вона не може бути «апріорі» вирішальною, як не може бути безумовним свідченням того, що позбавлення батьківських прав призведе до забезпечення якнайкращих інтересів дитини.

Отже, в даному випадку суд вважає, що думка неповнолітнього ОСОБА_3 про необхідність позбавлення його батька батьківських прав не відповідає інтересам та бажанням неповнолітнього.

При визначенні якнайкращих інтересів дитини суд також враховує необхідність збереження її зв`язків із сім`єю, про що вказав у справі «Мамчур проти України» (рішення від 17.07.2015) Європейський суд з прав людини.

Крім цього, у рішенні по справі «Савіни проти України» (рішення від 18.12.2008) Європейський суд з прав людини звертає увагу на те, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини.

Щодо аргументів позивачки та її представника відносно того, що відповідач має заборгованість зі сплати аліментів, яка станом на 21 лютого 2024 року нараховує 4338 грн 37 коп., що в сукупному розмірі платежів складає 05 місяців 13 днів, суд зазначає наступне.

Так, як вже вказувалося вище, відповідно до розрахунку заборгованості по аліментах складеного головним державним виконавцем Великомихайлівського ВДВС у Роздільнянському районі Одеської області ПМУМЮ (м. Одеса) Чернецькою А.О., станом на 01 червня 2023 року у ОСОБА_3 наявна заборгованість у розмірі 74 грн 56 коп., що в сукупному розмірі платежів складає 0 місяців 02 дні. Розрахунок наданий за період із 2019 рік по 2023 рік (а.с. 21-22).

З даного розрахунку вбачається, що у відповідача дійсно періодично виникала заборгованість зі сплати аліментів, проте останній завжди її погашав, сплачуючи значні суми. Зокрема у період із травня по липень 2019 року відповідачем було сплачено аліментів в загальній сумі 16773 грн 66 коп. (4396,76 грн, 10746,87 грн, 1630,03 грн), у період з вересня по грудень 2022 року було сплачено аліментів в загальній сумі 73338 грн 42 коп. (8768,14 грн, 8768,14 грн, 8768,14 грн, 8838,57 грн, 38195,43 грн). В загальному за період охоплений розрахунком відповідачем було сплачено аліменти в сумі 100312 грн 54 коп.

Згідно із розрахунком заборгованості по аліментах складеного головним державним виконавцем Великомихайлівського ВДВС у Роздільнянському районі Одеської області ПМУМЮ (м. Одеса) Чернецькою А.О., станом на 21 лютого 2024 року у ОСОБА_3 наявна заборгованість у розмірі 4338 грн 37 коп., що в сукупному розмірі платежів складає 05 місяців 13 днів. Проте за вказаний період від відповідача також надходили грошові кошти на аліменти (а.с. 19-20).

Тобто судом встановлено, що відповідач хоча не завжди вчасно проте сплачує аліменти на утримання свого сина ОСОБА_3 , а заборгованість з їх сплати становить незначний період. Крім цього, з вказаних вище розрахунків державного виконавця вбачається, що на час їх складання ОСОБА_3 проходить службу в ЗСУ.

При цьому варто наголосити, що наявність у відповідача заборгованості зі сплати аліментів не є безумовним підтвердженням небажання батька дитини брати участь в її утриманні та вихованні та не свідчить про свідоме, умисне нехтування батьком батьківськими обов`язками.

Незацікавленість батька, який сплачує аліменти, в успіхах у навчанні сина, необізнаність про стан його здоров`я та розвиток не може бути підставою для позбавлення відповідача батьківських прав, а свідчить про відсутність емоційного зв`язку між членами родини, що може бути результатом відсутності сталого спілкування чи різних світоглядів.

За таких обставин суд вважає, що відповідач не є тією особою, поведінка чи дії якого можуть свідчити про негативний вплив на дитину, а тому розрив з нею сімейних відносин не відповідає інтересам дитини.

Суд звертає увагу, що позбавлення відповідача батьківських прав не спрямоване на забезпечення реальних інтересів дітей. Батьківські права засновані на спорідненості з дитиною, тому погіршення їх особистих стосунків, що може мати тимчасовий характер, не є підставою для позбавлення цих прав. Найкращим інтересам дитини відповідатиме збереження зв`язку з батьком, що, у разі задоволення позову, буде ускладнено.

Отже, ураховуючи встановлені судом обставини справи, зважаючи на недоведеність позивачкою та її представником навмисного та систематичного ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків та його винної поведінки, з огляду на те, що позбавлення батьківських прав, тобто природних прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу на осіб, які порушують свої батьківські обов`язки, який у даному випадку не відповідає меті захисту інтересів дитини, тому суд вважає, що зазначені у позові підстави є недостатніми для його задоволення.

Разом з тим, дослідивши та оцінивши всі обставини справи, з урахуванням усіх доказів у їх сукупності, суд, урахувавши думку неповнолітньої дитини, дійшов до переконання про наявність підстав для попередження ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до виховання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З цією метою контроль за виконання ОСОБА_3 батьківських обов`язків щодо своєї дитини слід покласти на виконавчий комітет Великодальницької сільської ради Одеського району Одеської області (як на орган опіки та піклування).

Відповідно до вимог ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову, понесені позивачкою судові витрати відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову адвоката Долженчук Надії Миколаївни, поданого в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа Виконавчий комітет Великодальницької сільської ради Одеського району Одеської області про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Попередити ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до виховання неповнолітньої дитини ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Покласти на Виконавчий комітет Великодальницької сільської ради Одеського району Одеської області (як орган опіки та піклування) контроль за виконанням ОСОБА_3 батьківських обов`язків щодо дитини ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Фрунзівський районний суд Одеської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 11 грудня 2024 року.

Відомості про сторони у справі:

позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт НОМЕР_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ;

відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт серії НОМЕР_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 ;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Виконавчий комітет Великодальницької сільської ради Одеського району Одеської області, код ЄДРПОУ 04377693, місцезнаходження: вул. Богдана Хмельницького, 3-Д, с. Великий Дальник Одеського району Одеської області, 67688.

Суддя: