Ухвала

від 11.12.2024 по справі 759/19442/17

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

пр. № 6/759/686/24

ун. № 759/19442/17

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Ул`яновської О.В.,

секретаря судового засідання Кривонос Ю.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Гровінг Стейт», Приватний виконавець Артемчук Тарас Володимирович про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

у листопаді 2024 р. заявник звернувся до суду із зазначеною заявою, просить суд таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист по цивільній справі №759/19442/17 про стягнення з ОСОБА_1 за на користь ТОВ «ФК» Гровінг Стейт» коштів у розмірі 22261 доларів 38 центів США; заборонити приватному виконавцю Артемчуку Т.В. вчиняти будь-які дії спрямовані на стягнення з ОСОБА_1 за виконавчим листом від 26.01.2022, по цивільній справі №759/19442/17, дію якого поновлено 05.09.2024 на користь ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» будь-яких коштів, майна, тощо.

Заяву обґрунтовує тим, що виконавчий лист по цивільній справі №759/19442/17 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» заборгованості за кредитним договором №20/П/56/2006-840 у розмірі 22261 доларів 38 центів США виданий з порушенням вимог ч. 5 ст. 22 Закону України №1349 «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту споживачів при врегулюванні простроченої заборгованості», а також вимог ст.ст. 1, 6, 7, 12-1, 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» видано помилково, обов?язок ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» щодо заборгованості за кредитним договором №20/11/56/2006-840 і відповідно за виконавчим листом по цивільній справі №759/19442/17 відсутній повністю. Крім того, визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню є той факт, що вказаний виконавчий лист сфальсифіковано, оскільки підписаний невстановленою особою від імені судді, звільненої з посади понад один рік до моменту його підписання, цей виконавчий лист, суперечить вимогам п. 1 ч. 1 ст.4 ; п. 6 ч.4 Закону України «Про виконавче провадження».

Матеріали цивільної справи №759/19442/17 передано у провадження судді Ул`яновської О.В. 05.12.2024.

Сторони у судове засідання не з`явилися, про слухання справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 3 ст. 432 ЦПК України, суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.

Оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, перевіривши наведені заявником підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що постановою Київського апеляційного суду від 02.10.2019 по цивільній справі №759/19442/17 постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Гровінг Стейт», заборгованість за кредитним договором №20/56/2006-840 в сумі 22261,38 доларів США.

26.01.2022 ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» по цивільній справі №759/19442/17 отримано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь останнього коштів в сумі 22261,38 доларів США. Строк дії виконавчого листа до 02.10.2022.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 21.03.2024 ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» відмовлено у задоволенні заяви про поновлення строку для пред?явлення виконавчого листа по справі №759/19442/17.

Постановою Київського апеляційного суду від 05.09.2024 ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» поновлено строк пред?явлення виконавчого листа по справі №759/19442/17 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» заборгованості за кредитним договором в сумі 22261,38 доларів США.

Згідно з ч. 1 ст. 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Тобто, виконавчий лист, є похідним від судового рішення, яке набрало законної сили.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Відповідно до змісту вказаної вище норми ЦПК України, виконавчий лист може бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню лише у випадку: 1) якщо його було видано помилково; 2) якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або 3) з інших причин. При цьому словосполучення «або з інших причин» стосується саме припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню. Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань, переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (відсутність у боржника обов`язку), зокрема, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання, та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання тощо.

Однак, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом ст. 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У цьому випадку саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 20.02.2019 винесеній у справі № 2-4671/11.

Також Верховним Судом у постанові від 19.01.2023 по справі № 824/2/22 викладено висновок, що у зазначеній категорії справ саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження. Отже, закон не передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом. Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.

До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 24 червня 2020 року у справі № 520/1466/14-ц (провадження № 61-43447св18), від 09 вересня 2021 року у справі № 824/67/20 (провадження № 61-10482ав21), від 09 червня 2022 року у справі № 2-118/2001 (провадження № 61-1762ав22).

Згідно зі ст. 1 закону «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.

З огляду на зазначене питання про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є перешкодою для завершення судового провадження.

Виконавчий лист у даній справі виданий на підставі судового рішення, яке набрало законної сили. Відтак будь - якої помилки при видачі виконавчого листа не встановлено.

Необхідним для позитивного вирішення питання щодо визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є порушення прав боржника видачею виконавчого листа чи його виконанням.

У даній справі судом не встановлено будь - яких порушень прав та інтересів боржника.

Виконавчий документ видано у той період, коли рішення набрало законної сили. Подальші питання щодо здійснення стягнення за даним виконавчим листом вирішуються у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до положень ст. 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

Серед основних засад судочинства в Україні, згідно з п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є «обов`язковість рішень суду».

Отже, у найвищому за юридичною силою законі закріплено конституційний принцип обов`язковості рішень судів, за ознакою територіальності - на всій території нашої держави.

Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частиною 1 ст. 18 ЦПК України закріпила - «Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державних влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.»

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», саме виконавче провадження являється завершальною стадією судового провадження. Виконавче провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених законом «Про виконавче провадження», іншими нормативно-правовими актами.

На підставі ст. 3 Закону «Про виконавче провадження» виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи: виконавчі листи, видані судами, накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду, ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах, у випадках, передбачених законом, судові накази, виконавчі написи нотаріусів, посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі рішень цих комісій, постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, рішення органів державної влади, прийняті з питань володіння і користування будівлями та майном, постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу, рішення інших органів державної виконавчої влади, у випадках, якщо за законом їх виконання покладено на державну виконавчу службу, рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Виконавче провадження - то є квінтесенція процесу поновлення порушених прав, повернення грошових коштів, звернення стягнення на майно, торжество правосуддя, реалізація конституційного принципу обов`язковості виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, яка зобов`язана за рішенням вчинити певні дії (передати майно, виконати інші обов`язки, передбачені рішенням) або утриматися від їх вчинення.

Оскільки суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК, в межах заявлених нею вимог, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд, та при розгляді справи керується виключно принципом верховенства права, то, виходячи із приписів ст. ст. 10,13 ЦПК України, суд не вбачає правових підстав для визнання виконавчих такими, що не підлягають виконанню.

Крім того, підстави, на які посилається заявник не доведені матеріалами справи та ґрунтуються на припущеннях, а також під час розгляду справи судом не встановлено інших підстав, передбачених ст. 432 ЦПК України для задоволення заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

За наведених обставин заява про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню задоволенню не підлягає.

На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст. 17, 18, 260, 261, 353, 432 ЦПК України,-

ПОСТАНОВИВ:

у задоволені заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Гровінг Стейт», Приватний виконавець Артемчук Тарас Володимирович про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Святошинський районний суд м. Києва до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя: О.В. Ул`яновська