Постанова

від 10.12.2024 по справі 161/4499/23

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/4499/23 Головуючий у 1 інстанції: Пушкарчук В. П. Провадження № 22-ц/802/1212/24 Доповідач: Киця С. I.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2024 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Киці С.І.,

суддів Данилюк В.А., Шевчук Л.Я.,

секретар судового засідання Черняк О. В.,

з участю відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Луцьку цивільну справу за позовом Державного комунального підприємства «Луцьктепло» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою позивача Державного комунального підприємства «Луцьктепло» на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 жовтня 2024 року

В С Т А Н О В И В:

Позивач Державне комунальне підприємство «Луцьктепло» (далі ДКП «Луцьктепло») 21 березня 2023 року звернувся в суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані послуги. Вказував, що відповідачі (боржники), які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , є споживачами послуг по теплопостачанню, що надаються ДКП «Луцьктепло» у зазначене житло. Оскільки, свого обов`язку по оплаті житлово-комунальних послуг вони належним чином не виконували, станом на 01 березня 2022 року у них виникла заборгованість по теплопостачанню перед ДКП «Луцьктепло», на суму якої, зокрема, нараховано інфляційні втрати та 3% річних. З урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просив суд стягнути з відповідачів на користь ДКП «Луцьктепло» заборгованість за надані послуги по теплопостачанню в розмірі 22662,18 грн, інфляційні втрати у розмірі 884,85 грн, 3% річних у розмірі 236,34 грн та понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2684 грн.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 квітня 2024 року в в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Волинського апеляційного суду від 03 липня 2024 року в цій справі апеляційну скаргу ДКП «Луцьктепло» задоволено частково. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинського області від 16 квітня 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позов задоволено частково, стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 в користь ДКП «Луцьктепло» заборгованість за надання комунальних послуг в розмірі 14059,14 грн. В решті позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 в користь ДКП «Луцьктепло» судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги по 1131,75 грн з кожного.

Відповідач ОСОБА_1 18 вересня 2024 року звернулась в суд із заявою про розстрочення виконання рішення суду в цій справі. Заяву обґрунтовувала тим, що її син ОСОБА_3 з 2022 року в Україні не проживає, доходів, на які може бути звернуто стягнення, не одержує. Вона одержує пенсію у мінімальному розмірі, стягнення з якої не можливе, а також потребує невідкладного дороговартісного лікування зору. Вказує, що їй потрібно надалі сплачувати платежі за послуги позивача, щоб не накопичувати заборгованість за житлово-комунальні послуги. На її звернення до Луцької міської ради їй було рекомендовано звернутися до суду, який розглядав справу, із заявою про розстрочення виконання рішення із викладенням та обґрунтуванням обставин, які підтверджують необхідність надання їй такої розстрочки. Просила розстрочити виконання рішення суду про стягнення заборгованості за послуги та судового збору на користь ДКП «Луцьктепло» у розмірі 17454,40 грн строком на 24 місяці.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 жовтня 2024 року заяву відповідача ОСОБА_1 задоволено частково. Розстрочено виконання рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області у цій справі в частині стягнення заборгованості за надання комунальних послуг в загальному розмірі 14 059,14 грн, терміном на 8 місяців з дня набрання законної сили ухвали суду, зі сплатою коштів будь-ким із солідарних боржників до 25-го числа кожного місяця рівними частинами по 1757,40 грн; в частині стягнення з боржника ОСОБА_1 судового збору в розмірі 1131,75 грн - розстрочено терміном на 3 місяці зі сплатою коштів до 25-го числа кожного місяця рівними частинами по 377,25 грн. В задоволенні решти вимог відмовлено.

Позивач ДКП «Луцьктепло» подав апеляційну скаргу на вищевказану ухвалу суду. Вважає, що суд першої інстанції недостатньо дослідив обставини, які заявлені відповідачем як підстави для розстрочення виконання рішення. Стверджує, що своїми діями відповідач ввела суд в оману, надала недостатньо доказів для об`єктивного вирішення справи. Відповідач надала докази виключно своїх доходів, однак не зазначила про доходи її чоловіка відповідача ОСОБА_2 , та сина ОСОБА_3 , які є солідарними боржниками в цій справі, і для яких рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання. Перебування відповідача ОСОБА_3 поза межами України не позбавляє його обов`язку оплатити спожиті ним (будучи в Україні) комунальні послуги. Твердження відповідача щодо її неплатоспроможності спростовується її неодноразовими зверненнями до ДКП «Луцьктепло» у яких вона повідомляла про наявність у неї та її чоловіка можливості сплатити заборгованість упродовж значно коротшого терміну, аніж той, про який зазначено у заяві, оскільки має інші джерела доходів, зокрема від надання нею у платне користування майна. Стягнення заборгованості за рішенням суду від 05 вересня 2022 року в іншій справі, однак за участі цих сторін, відбулось у примусовому порядку шляхом звернення стягнення на доходи (кошти) відповідача ОСОБА_3 , розміщених на його рахунках. Вважає, що відповідачі як солідарні боржники мають спроможність оплатити заборгованість, стягнуту постановою апеляційного суду, тому розстрочення виконання такого судового рішення є недоцільним. Просив узяти до уваги, що відповідачі є злісними неплатниками послуг позивача, несплата ними впродовж двох десятків років послуг позивача істотно впливає на фінансовий стан підприємства, що є об`єктом критичної інфраструктури, особливо у період воєнного стану. Просив ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 жовтня 2024 року в цій справі скасувати, стягнути з відповідача ОСОБА_1 судовий збір за подання позивачем цієї апеляційної скарги.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_1 вказала заперечення щодо доводів апеляційної скарги позивача, просила залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції в цій справі - без змін.

Дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення огляду на таке.

Судом встановлено, що постановою Волинського апеляційного суду від 03 липня 2024 року в цій справі стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 в користь ДКП «Луцьктепло» заборгованість за надання комунальних послуг в розмірі 14059,14 грн. Врешті позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 в користь ДКП «Луцьктепло» судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги по 1131,75грн з кожного.

Відповідач ОСОБА_5 , як одна із солідарних боржників, звернулась в суд із заявою про розстрочення виконання вищевказаної постанови.

Встановлено, що ОСОБА_5 є пенсіонером за віком, одержує щомісячну пенсію у розмірі 2361 грн, відповідно відповідає прожитковому мінімуму, встановленому статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» для осіб, які втратили працездатність.

З поданих боржником доказів також встановлено, що вона проходить лікування та потребує планового оперативного втручання.

Згідно з частиною 1 статті 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до частини 1 статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

За частиною 3 статті 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до частини 4 статті 435 ЦПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до роз`яснення, викладеного в пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» №14 від 26 грудня 2003 року, задоволення заяви про відстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

У відповідності до частини 5 статті 435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Право сторони звернутися із заявою про розстрочку виконання рішення суду передбачене також статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Системний аналіз зазначених норм законодавства свідчить, що закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

Суд, який прийняв рішення, має широкі дискреційні повноваження щодо підстав та строку для надання розстрочки виконання рішення, і у кожному конкретному випадку за своїм внутрішнім переконанням оцінює наявні у справі докази і вирішує питання про наявність чи відсутність обставин для вчинення таких процесуальних дій (постанова Верховного Суду від 11 квітня 2019 року в справі № 569/4905/14-ц).

Під час вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для надання розстрочки виконання судового рішення, суд першої інстанції врахував як матеріальні інтереси боржника, так і матеріальні інтереси стягувача у справі.

Підставою для застосування статей 435 ЦПК України і 33 Закону України «Про виконавче провадження» є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини.

З матеріалів справи встановлено, що до видачі стягувачу ДКП «Луцьктепло» Луцьким міськрайонним судом Волинської області 18 вересня 2024 року виконавчих листів на примусове виконання постанови апеляційного суду у цій справі боржник ОСОБА_1 зверталася до стягувача із заявами від 08 липня 2024 року, від 02 серпня 2024 року про сплату нею заборгованості, стягнутої судом, частинами впродовж шести місяців, що свідчить про бажання врегулювати у досудовому порядку питання щодо погашення заборгованості за спожиті послуги. У заявах боржник гарантувала сплату нею боргу частинами та повне виконання рішення суду в добровільному порядку.

Оцінюючи ці докази у їх сукупності і взаємному зв`язку, апеляційний суд приходить до висновку про те, що заявник, яка є солідарним боржником, не ухилялася від погашення заборгованої за спожиті послуги стягувача і вчиняла дії, спрямовані на урегулювання цього питання у добровільному порядкую. Не маючи можливості погасити заборгованість єдиним платежем, боржник ОСОБА_1 , з урахуванням свого доходу, пропонувала виконання рішення щомісячними платежами, сплату яких гарантувала.

Відсутність у заявника можливості виконати постанову апеляційного суду одноразовим платежем підтверджується поданими нею доказами, згідно з якими її середньомісячний дохід є незначним.

Колегія суддів ураховує, що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочки виконання рішення, проте приймає до уваги добросовісну поведінку боржника, здійснені нею дії з урегулювання питання погашення заборгованості у добровільному порядку, її потребу в лікуванні та оперативному втручанні, а також у подальшій щомісячній сплаті комунальних платежів (в тому числі за спожиті послуги стягувача) і дійшла висновку про існування правових підстав для розстрочення виконання постанови суду.

Обставин, які б свідчили про виключний майновий інтересДКП «Луцьктепло» в отриманні грошових коштів за постановою суду єдиною виплатою, стягувачем не доведено. Судове рішення виконується у примусовому порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження». Викладені в апеляційній скарзі доводи стягувача, щоборжники ухиляються від сплати наданих стягувачем комунальних послуг не є прямим свідченням їхнього ухилення від виконання постанови суду в цій справі і спростовуються доданими до відзиву доказами, згідно з якими один із солідарних боржників ОСОБА_1 намагалася узгодити порядок погашення заборгованості у добровільному порядку.

Виконання у примусовому порядку рішення суду про стягнення з боржників в користь стягувача заборгованості за спожиті послуги в іншій справі (№161/7775/22) шляхом одноразового стягнення державним виконавцем усієї суми заборгованості з рахунку іншого солідарного боржника ОСОБА_3 (який на час ухвалення постанови в цій справі та на час вирішення питання про розстрочку виконання такого судового рішення не зареєстрований та не проживає (знятий з реєстрації 26 травня 2023 року у зв`язку з оформленням документів для виїзду за кордон на постійне місце проживання) у квартирі, за адресою: АДРЕСА_2 ; т. І, а.с.137) не підтверджує спроможність іншого солідарного боржника ОСОБА_1 , яка, зокрема є власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 (т. І, а.с.123, зворот), виконати постанову суду в цій справі.

Наявність у боржника ОСОБА_1 на праві власності іншого нерухомого майна, окрім квартири за адресою: АДРЕСА_2 (у якій боржники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживають), за рахунок якого можна було здійснити погашення заборгованості за спожиті послуги одним платежем в матеріалах справи відсутні, як і не підтверджується одержання ОСОБА_1 іншого доходу,окрім пенсії.

Наведені стягувачем доводи апеляційної скарги в своїй сукупності не спростовують правильного висновку суду першої інстанції щодо наявності підстав для розстрочення виконання постанови апеляційного суду і таке розстрочення покликане сприяти своєчасному та ефективному добровільному виконанню боржником (боржниками) судового рішення.

Неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права не встановлено. Ухвала суду в цій справі підлягає залишенню без змін.

Стягувач ДКП «Луцьктепло» за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції сплатив судовий збір у розмірі 3028 грн, та заявив про стягнення такого судового збору з боржника ОСОБА_1 у разі задоволення апеляційної скарги.

Зважаючи на положення статті 141 ЦПК України, у зв`язку із залишенням апеляційної скарги стягувача (позивача) без задоволення, понесені стягувачем судові витрати покладаються на нього.

Принагідно, колегія суддів зауважує, що оскільки за подання заяви про розстрочення виконання судового рішення до суду першої інстанції Законом України «Про судовий збір» не встановлено обов`язку справляння судового збору, то і за подання апеляційної скарги на таке судове рішення судовий збір сплаті не підлягає.

Згідно частиною 1, 2, 5 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, у випадках, встановлених пунктами 1 5 частини 1 цієї статті. У випадках, установлених пунктом 1 частини 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Копія ухвали суду про повернення судового збору додається до заяви, що подається до органів казначеи?ства для повернення коштів з бюджету відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року №787.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 383 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача Державного комунального підприємства «Луцьктепло» залишити без задоволення. Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22жовтня 2024 року в цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню касаційному порядку не підлягає.

Головуючий - суддя

Судді