Постанова

від 11.12.2024 по справі 369/15791/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

11 грудня 2024 року

м. Київ

провадження № 22-ц/824/18076/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Мазурик О. Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Желепи О. В., Немировської О. В.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України

на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області

від 31 липня 2024 року про відмову в продовженні процесуального строку

в складі судді Шестопалової Я. В.

у цивільній справі №369/15791/23 Ірпінського міського суду Київської області

за позовом ОСОБА_1

до Комунального підприємства "Благоустрій Крюківщини" Вишневої міської ради Бучанського району Київської області, Виконавчого комітету Вишневої міської ради Бучанського району Київської області, Бучанської районної державної адміністрації Київської області, Управління соціального захисту населення та ветеранської політики Бучанської районної державної адміністрації Київської області, Київської обласної державної адміністрації, Міністерства соціальної політики України, Кабінету Міністрів України

про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю органів державної влади, зобов`язання вчинити певні дії

У С Т А Н О В И В:

27 червня 2024 року відповідач - Кабінет Міністрів України (далі - КМУ) звернувся до Ірпінського міського суду Київської області з клопотанням, в якому, посилаючись на те, що 17.06.2024 від суду отримав копію ухвали від 05.06.2024 про відкриття провадження у справі без копії позовної заяви, просив продовжити пропущений процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 31 липня 2024 року відмовлено в задоволенні клопотання КМУ про продовження процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, відповідач КМУ подав апеляційну скаргу, посилаючись на те, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначав, що суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні клопотання, не взяв до уваги, що на адресу Кабінету Міністрів України не було надіслано разом з копією ухвали про відкриття провадження у справі примірник позовної заяви, що в свою чергу позбавило відповідача можливості ознайомитися з доводами позивача та відповідно підготувати обґрунтований відзив з викладенням правової позиції стосовно позовних вимог до КМУ.

Суд першої інстанції в основу оскаржуваної ухвали поклав заперечення позивача на клопотання, чим фактично проявив надмірний формалізм при вирішенні процесуального питання про продовження строку для подання відзиву, що є порушенням права на справедливий суд.

Вказував, що суд першої інстанції неправомірно зазначив в оскаржуваній ухвалі про надсилання позовної заяви через підсистему "Електронний суд" та законодавчо закріплений обов'язок реєстрації кабінету в ньому, оскільки не врахував, що в КМУ відсутній такий обов'язок на підставі того, що законодавчий статус Кабінету Міністрів України визначено, як вищий колегіальний орган у системі органів виконавчої влади. Положеннями Конституції України, Законом України "Про Кабінет Міністрів України" не закріплено, що Кабінет Міністрів України утворюється та функціонує, як юридична особа публічного права, а відтак і не має ідентифікаційного коду в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, а згідно Положення про ЄСІТС не передбачено технічну можливість здійснення реєстрації електронного кабінету органу державної влади, який не має статусу юридичної особи та у якого відсутній ідентифікаційний код юридичної особи.

За вказаних обставин просив скасувати ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 31.07.2024.

Скаржник - відповідач КМУ, належним чином повідомлений про розгляд його апеляційної скарги на ухвалу суду від 31.07.2024 шляхом отримання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження, що підтверджується зворотним поштовим повідомленням (том 8, а. с. 235).

Інші відповідачі та позивач також належним чином повідомлені про розгляд апеляційної скарги КМУ на ухвалу суду від 31.07.2024 шляхом отримання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження разом з копією апеляційної скарги в підсистемі "Електронний суд" (том 8, а. с. 151, 153-159).

Заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач подав відзив, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість ухвали суду, просив скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи в продовженні процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивач подав позовну заяву в електронній формі та надав докази надсилання копії позовної заяви КМУ на електронну пошту. Також суд виходив з того, що КМУ є юридичною особою і законодавчо зобов'язаний зареєструвати електронний кабінет в підсистемі "Електронний суд", що в свою чергу надає можливість знайомитися з матеріалами справи в електронному вигляді; КМУ мав право ознайомитися з матеріалами справи в приміщенні суду.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що до таких висновків суд першої інстанції дійшов з порушенням норм процесуального права, з наступних підстав.

Статтею 190 ЦПК України визначено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи. Одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 05 червня 2024 року відкрито провадження у справі. В ухвалі про відкриття провадження у справі судом запропоновано відповідачам протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали подати до суду відзив на позовну заяву (том 4, а. с. 168-171).

Згідно супровідного листа суду від 05.06.2024, відповідачам, в тому числі КМУ, надіслано лише копію ухвали від 05.06.2024, яку останнім отримано 17.06.2024 (том 4, а. с. 172; том 5, а. с. 211).

Матеріали справи не містять доказів надсилання судом Кабінету Міністрів України копії позовної заяви з копіями доданих до неї документів.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що ОСОБА_1 не звільнений від обов'язку надсилання копій документів відповідачу.

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява в новій редакції подана ОСОБА_1 в електронній формі, а саме за допомогою підсистеми "Електронний суд", до якої долучено докази надсилання КМУ копії позовної заяви на електронну адресу (том 3, а. с. 46).

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази, що електронна адреса, на яку позивачем надіслано КМУ копію позовної заяви, є офіційною електронною адресою. А згідно положень ЦПК України та правових висновків Верховного Суду не передбачено надсилання процесуальних документів на електронну адресу учасника справи, яка не є офіційною.

Так, відповідно до ч. 7 ст. 43 ЦПК України, у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи.

Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

Якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи.

Суд, направляючи такому учаснику справи судові виклики і повідомлення, ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом, зазначає у цих документах про обов`язок такої особи зареєструвати свій електронний кабінет та можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.

21 липня 2023 року набрав чинності Закон України від 29.06.2023 №3200-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» (введення в дію відбулося 18.10.2023), що передбачає внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.

Однак, 19.10.2023 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення обов`язків учасників судової справи» (набрав чинності 04.11.2023).

З урахуванням положень вказаного Закону, абзац перший частини шостої статті 14 ЦПК України викладено у наступній редакції:

«Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.»

Натомість, законодавчий статус Кабінету Міністрів України визначено як вищий колегіальний орган у системі органів виконавчої влади.

Положеннями Конституції України, Законом України «Про Кабінет Міністрів України» не закріплено норми, що Кабінет Міністрів України утворюється та функціонує, як юридична особа публічного права. Тому, Кабінет Міністрів України і не має ідентифікаційного коду у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. А згідно Положення про ЄСІТС не передбачено технічну можливість здійснення реєстрації електронного кабінету органу державної влади, який не має статусу юридичної особи, та у якого відсутній ідентифікаційний код у ЄДРПОУ.

З наведеного слідує, що Уряд України в силу свогозаконодавчого статусу позбавлений технічної можливості зареєструвати свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі).

Отже, знайшли своє підтвердження доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції неправомірно послався в оскаржуваній ухвалі на те, що Кабінет Міністрів України мав можливість ознайомитися з матеріалами справи в ЄСІТС.

В матеріалах справи відсутні докази виконання позивачем вимог ч. 7 ст. 43 ЦПК України та надсилання відповідачу КМУ копії позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення.

Проте, суд першої інстанції вказаного не врахував та прийняв до розгляду позовну заяву і відкрив провадження у справі.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що суд, відмовляючи у продовженні процесуального строку, дійшов помилкового висновку про можливість КМУ зареєструвати електронний кабінет та ознайомитися з матеріалами справи в Електронному суді.

Також в оскаржуваній ухвалі судом зазначено, що представник КМУ мав право ознайомитися з матеріалами даної справи безпосередньо в приміщенні суду, але такою можливістю не скористався.

Колегія суддів зазначає, що дійсно за приписами ЦПК України кожний учасник справи має право ознайомлюватися з матеріалами справи. Водночас, у суду є обов'язок надіслати відповідачу копію позовної заяви з доданими до неї документами, у разі подання позову в паперовій формі, а у разі подання позову в електронній формі - зажадати від позивача належні докази надсилання копії позовної заяви з додатками іншим учасникам справи, якщо вони не зобов'язані реєструвати електронний кабінет, листом з описом вкладення.

Проте, як вже вказувалося вище, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Крім того, колегія суддів погоджується з доводами скаржника, що не надсилання йому копії позовної заяви та відмова в задоволенні клопотання про продовження строку для подання відзиву призводить до порушення його права на справедливий суд.

Відповідно до статті 178 ЦПК України, у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. До відзиву додаються докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази надані позивачем.

За приписами ч. 1 ст. 191 ЦПК України, у строк, встановлений судом в ухвалі про відкритті провадження у справі, відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Аналіз ст. 178, 191 ЦПК України приводить до висновку, що саме у відзиві на позовну заяву відповідач має право висловити свої заперечення проти вимог позивача та на підтвердження таких заперечень надати відповідні докази. Таке право позивача фактично підтверджується і ч. 3 ст. 83 ЦПК України, згідно якої відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що КМУ, не отримавши копію позовної заяви, був позбавлений можливості подати відзив на позовну заяву, у строк, визначений судом.

Таким чином, доводи, викладені в апеляційній скарзі, що ухвала суду першої інстанції про залишення без задоволення клопотання КМУ про продовження процесуального строку є незаконною колегія суддів вважає обґрунтованими.

Оскільки, заява про продовження процесуального строку розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, (подати відзив), колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду, згідно вимог ст. 379 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. У такому разі апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 379, 383, 384, 389 ЦПК України

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України- задовольнити частково.

Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 31 липня 2024 року - скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий О. Ф. Мазурик

Судді О. В. Желепа

О. В. Немировська