Ухвала

від 25.11.2024 по справі 369/15791/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи № 369/15791/23

Номер провадження 2-ві/824/74/2024

У Х В А Л А

25 листопада 2024 року

м. Київ

Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Кашперської Т.Ц., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Мазурик О.Ф., Желепи О.В., Немировської О.В. за апеляційною скаргою Кабінету Міністрів України на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 31 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Благоустрій Крюківщини» Вишневої міської ради Бучанського району Київської області, Виконавчого комітету Вишневої міської ради Бучанського району Київської області, Бучанської районної державної адміністрації Київської області, Управління соціальної та ветеранської політики Бучанської районної державної адміністрації Київської області, Київської обласної державної адміністрації, Міністерства соціальної політики України, Кабінету Міністрів України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю органів державної влади, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 31 липня 2024 року відмовлено Кабінету Міністрів України в продовженні процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, Кабінет Міністрів України 16 жовтня 2024 року подав апеляційну скаргу разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 жовтня 2023 року визначено склад колегії суддів: Мазурик О.Ф. - головуючий суддя, Немировська О.В., Желепа О.В.

Ухвалами Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2024 року було поновлено строк на апеляційне оскарження, апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків протягом п`яти днів з дня отримання ухвали суду, зазначивши, що Кабінету Міністрів України для усунення недоліків апеляційної скарги необхідно зареєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, на підтвердження чого надати Київському апеляційному суду відповідні докази.

Також зазначено, що апеляційна скарга не відповідає вимогам п. 3 ч. 4 ст. 356 ЦПК України, оскільки до апеляційної скарги скаржником не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому законом розмірі 3028 грн.

26 жовтня 2024 року до моменту отримання копії ухвали без руху Кабінетом Міністрів України було надіслано засобами поштового зв`язку безпосередньо до Київського апеляційного суду клопотання про долучення доказів сплати судового збору на суму 3 208 грн. Клопотання надійшло, зареєстроване та передане судді 29 жовтня 2024 року.

30 жовтня 2024 року Кабінет Міністрів України отримав копію ухвали без руху, а 31 жовтня 2024 року засобами поштового зв`язку безпосередньо до Київського апеляційного суду надіслав клопотання на виконання вимог ухвали без руху, в якому продубльовано зазначену вище квитанцію про сплату судового збору та на виконання вимог щодо реєстрації Кабінету Міністрів України у підсистемі «Електронний суд» зазначено, що положеннями Конституції України, Законом України «Про Кабінет Міністрів України» не закріплено жодної норми, що Кабінет Міністрів України утворюється та функціонує, як юридична особа публічного права та факт того, що процесуальними кодексами не встановлено обов`язку здійснення реєстрації електронного кабінету органу державної влади, який не має статусу юридичної особи.

Ухвалами Київського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року встановлено, що визначені судом недоліки усунуто в строк та в повному обсязі, відкрито апеляційне провадження в справі та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

21 листопада 2024 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 подав заяву про відвід, у якій зазначив, що виявлені апеляційним судом недоліки щодо обов`язку Кабінету Міністрів України зареєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, на підтвердження чого надати Київському апеляційному суду відповідні докази згідно вказаного законодавства в ухвалі у встановлений термін не було усунуто.

Суд в такому випадку застосовує процесуальні наслідки, передбачені ч. 6 - 8 ст. 357 ЦПК України щодо повернення апеляційної скарги.

Натомість ухвалою Київського апеляційного суду в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Мазурик О.Ф. (суддя-доповідач), Желепи О.В., Немировської О.В. від 12 листопада 2024 року у даній справі було відкрито апеляційне провадження.

При цьому також не було вказано у апеляційній скарзі, яким законом, положенням надано саме А.Дякіній право діяти від імені Кабінету Міністрів України по даній справі в суді відповідно до норм ст. 58, 62 ЦПК України, скаргу подано не в електронній формі, не через електронний кабінет, йому досі невідомо, чим підтверджується її право підписувати процесуальні документи від імені Кабінету Міністрів України, чи є доручення на самопредставництво інтересів Кабінету Міністрів України, не виконано вимоги п. 1, 2 ч. 4 ст. 356 ЦПК України, не додано до апеляційної скарги копії скарги та доданих письмових матеріалів відповідно до кількості учасників справи, йому не надано вказані в додатку до апеляційної скарги «документи щодо повноваження представника (до суду) на 28 арк., копія матеріалів (доказів) надходження ухвали до Кабінету Міністрів України на 10 арк., подання на сплату судового збору на 1 арк.», ці матеріали суд апеляційної інстанції не надіслав йому разом з ухвалою про відкриття апеляційного провадження всупереч ст. 361 ЦПК України.

Вказані недоліки не було зазначено судом для усунення і не застосовано положення ст. 185 ЦПК України, відповідно до ч. 2 ст. 357 ЦПК України та процесуальні наслідки, передбачені ч. 6 - 8 ст. 357 ЦПК України щодо повернення апеляційної скарги у відповідному випадку.

Наводив зміст ч. 2 ст. 19, ст. 6, ч. 1 ст. 113 Конституції України, ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», ч. 6 ст. 14, ч. 7 ст. 43, абз. 2 ч. 8 ст. 14 ЦПК України, абз. 4 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», вказував, що процесуальним кодексом встановлено обов`язок здійснення реєстрації електронного кабінету органом державної влади, і який не має статусу юридичної особи.

Вказував, що з 18 жовтня 2023 року введено в дію Закон, що передбачає обов`язкову наявність електронного кабінету в ЄСІТС для учасників судового провадження (крім фізичних осіб та юридичних осіб приватної форми власності).

Зазначав, що Кабінет Міністрів України, не реєструючи досі електронний кабінет, зухвало і безвідповідально порушує ст. 1, 8, 19 Конституції України, не здійснює свої повноваження відповідно до вказаних вимог законів України, всупереч ст. 3, 6 Конституції України і через це неправомірно унеможливлює належне здійснення своїх повноважень відповідно до законів України.

Зауважував, що безпідставне подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції та клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги від 16 жовтня 2024 року до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про продовження строків для написання відзиву, яке вже вирішене судом 18 вересня 2024 року і долучено як відзив відповідь на відзив некомпетентної А.Ю. Дякіної , є зловживанням процесуальними правами, що суперечить завданню цивільного судочинства і спрямоване на безпідставне затягування та перешкоджання розгляду даної справи.

Прийняття ухвали Київським апеляційним судом в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Мазурик О.Ф. (суддя-доповідач), Желепи О.В., Немировської О.В. від 12 листопада 2024 року в даній справі про відкриття апеляційного провадження, з огляду на вказані недоліки і незважаючи на фактичне невиконання скаржником ухвали Київського апеляційного суду в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Мазурик О.Ф. від 25 жовтня 2024 року щодо обов`язку Кабінету Міністрів України зареєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, на підтвердження чого не надано Київському апеляційному суду відповідні докази згідно вказаного законодавства, порушення ст. 1, 8, 19 Конституції України, ч. 6 ст. 14 абз. 4 ч. 7 ст. 43, п. 1, 2 ч. 4 ст. 356, ч. 6 - 8 ст. 357, ст. 361 ЦПК України свідчить про порушення права на справедливий суд, грубе нехтування обов`язками, невідповідність займаній посаді та можливе вчинення істотного дисциплінарного проступку. Тому дані обставини викликають у нього беззаперечні обґрунтовані сумніви у компетентності, безсторонності, неупередженості та об`єктивності суддів Київського апеляційного суду Мазурик О.Ф., Желепи О.В., Немировської О.В. і є обґрунтованими підставами для їх відводу.

Наводив зміст ст. 1, 3, 19 Конституції України, вказував, що в результаті тривалих неправомірних дій та бездіяльності державних органів, органами місцевого самоврядування, КП «Благоустрій Київщини», особами, які здійснюють свої офіційні повноваження, вже протягом тривалого часу залишаються порушеними його конституційні права та законні інтереси, право на справедливий суд і ефективний засіб юридичного захисту в національних органах, визначені ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Вказував, що крім того, суддя Київського апеляційного суду Желепа О.В. в складі колегії із суддями на той час Апеляційного суду м. Києва Кабанченко О.А., Іванченком М.М. прийняли 06 листопада 2012 року ухвалу по справі № 22-ц/2690/15228/12 про відхилення його апеляційної скарги, з порушенням ст. 3, 8, 5 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України, діючих на той час ст. 10, 61, ч. 3, 4 ст. 303 ЦПК України, ч. 4 ст. 10, ч. 4 ст. 17, ст. 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів». Під час проведення кваліфікаційного оцінювання суддів у 2016 році ним подавалось звернення до ВККС України, що Желепа О.В. , Кабанченко О.А. , Іванченко М.М. приймають ухвали з порушенням основних принципів цивільного судочинства, верховенства права, приходять до висновків, що не відповідають обставинам справи, вказаним сторонами, свідомо ігнорують надані суду докази і вимоги чинного законодавства, в зв`язку з чим нездатні здійснювати правосуддя у відповідному суді та підлягають звільненню. Дані обставини також викликають беззаперечні обґрунтовані сумніви в компетентності, безсторонності, неупередженості і об`єктивності судді Київського апеляційного суду Желепи О.В. і є обґрунтованими підставами для її відводу.

Вказував, що право подавати заяву про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи, посилався на судову практику ЄСПЛ в справах «Газета «Україна-центр» проти України», «Бочан проти України», наголошував, що при вирішенні питання про відвід судді (складу суду) необхідно перевірити додержання як об`єктивного, так і суб`єктивного критеріїв безсторонності суду, а саме формування суду (колегії суддів) для розгляду конкретної справи (об`єктивний критерій) у встановлений законом спосіб, та надати оцінку доводам заявника на предмет недодержання вимог щодо особистої безсторонності суду (суб`єктивний критерій).

Задоволення клопотання про відвід судді унеможливить виникнення сумнівів у неупередженості судді під час вирішення даної справи. Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.

Вказував, що відзначаючи, чи є суд незалежним, ЄСПЛ звертав увагу й на ті зовнішні ознаки незалежності, що можуть стосуватися навіть гіпотетичної можливості впливу на суд. Існування самої лише можливості зовнішнього впливу на суд ЄСПЛ іноді визнає достатнім, щоб поставити під сумнів незалежність суду («Бєлілос проти Швейцарії», «Очолан проти Туреччини») і застерігає, що навіть самі лише сумніви «розсудливого спостерігача» в тому, що суд незалежний та неупереджений, можуть мати певне значення в розумінні забезпечення громадянами права на справедливий суд («Ферантелі та Сантаджело проти Італії», «Хаусчілд проти Данії», «Веттстейн проти Швейцарії»).

Вказував, що судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін в конкретному розгляді, але й з боку суспільства в цілому, і суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв`язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах «розсудливого спостерігача». В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

В зв`язку з даними обставинами, з метою виключення всіх обставин, які можуть викликати сумнів в об`єктивності та неупередженості суддів Мазурик О.Ф., Желепи О.В., Немировської О.В. при розгляді цієї справи, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України такі судді не можуть розглядати справи у підлягають відводу (самовідводу).

На підставі вищевикладеного і керуючись п. 5 ч. 1 ст. 36, ст. 40, 41, 43 ЦПК України, просив задовольнити його заяву про відвід суддів Київського апеляційного суду Мазурик О.Ф., Желепи О.В., Немировської О.В. та справу № 369/15791/23 розглядати іншим складом суддів, згідно Конституції і законів України.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 листопада 2024 року у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ судді-доповідача Мазурик О.Ф., судді Желепа О.В., Немировської О.В. відвід, заявлений ОСОБА_1 колегії суддів, визнано необґрунтованим та передано справу для визначення судді в порядку ст. 33 ЦПК України для вирішення заяви про відвід.

Після проведення автоматизованого розподілу справи відповідно до ч. 3, 8 ст.40 ЦПК України питання про відвід судді вирішується без повідомлення учасників справи суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 листопада 2024 року справу призначено судді-доповідачу Кашперській Т.Ц.

Вирішуючи заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів та матеріали справи, апеляційний суд виходить із наступного.

Згідно вимог ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

Частиною 4 ст. 36 ЦПК України визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Таким чином, перелік підстав для відводу чітко визначений законом.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи, зазначені в заяві ОСОБА_1 про відвід колегії суддів, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право при визначенні його цивільних прав і обов`язків на справедливий публічний розгляд справи протягом розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону.

Стандарт безсторонності ґрунтується насамперед на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.

Жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість» («безсторонність») судді», а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості суд апеляційної інстанції вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з «об`єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто, має бути з`ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною; «суб`єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки, як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі, тощо).

Водночас, як зазначено в Бангалорських принципах поведінки судді від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, об`єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення. Сприйняття об`єктивності визначається за допомогою критерію «розумного спостерігача». У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є не об`єктивним (з різних причин) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розв`язанні конкретної справи. З огляду на це навіть прояви неупередженості мають значення.

Тому коли сторони стверджують про те, що судді необ`єктивні, питання про наявність фактичного упередження не має значення, адже «правосуддя не тільки має бути здійснене, але й сприйматися як очевидно і без сумніву здійснене». Іншими словами, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним способом поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє докази, яких бракує, чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінантної зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу.

Надаючи оцінку обґрунтованості заяви про відвід колегії суддів, апеляційний суд вважає, що у заяві про відвід не наведено фактів прояву колегією суддів поведінки, яка б свідчила про їх упередженість чи необ`єктивність у цій справі, оскільки подання заяви про відвід обумовлене процесуальними рішеннями колегії суддів у даній справі щодо залишення апеляційної скарги без руху та про відкриття апеляційного провадження, а також з судовим рішенням судді Желепи О.В. в іншій судовій справі.

В усякому разі, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (частина 4 статті 36 ЦПК України).

Відтак, доводи, якими ОСОБА_1 мотивує заяву про відвід колегії суддів, не викликають обґрунтованих сумнівів у об`єктивності цих суддів, заявником не наведено жодних доказів, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості суддів як з погляду «суб`єктивного критерію», так і з погляду «об`єктивного критерію».

Враховуючи зазначені норми закону, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про відвід колегії суддів.

На підставі викладеного, керуючись статтями 36, 40 ЦПК України,

у х в а л и в:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Мазурик О.Ф., Желепи О.В., Немировської О.В. за апеляційною скаргою Кабінету Міністрів України на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 31 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Благоустрій Крюківщини» Вишневої міської ради Бучанського району Київської області, Виконавчого комітету Вишневої міської ради Бучанського району Київської області, Бучанської районної державної адміністрації Київської області, Управління соціального захисту населення та ветеранської політики Бучанської районної державної адміністрації Київської області, Київської обласної державної адміністрації, Міністерства соціальної політики України, Кабінету Міністрів України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю органів державної влади, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Кашперська Т.Ц.