Постанова

від 10.12.2024 по справі 460/9542/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/9542/24 пров. № А/857/28866/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Хобор Р.Б.,

суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.

з участю секретаря судового засідання Юник А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Здолбунівського відділу Державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року, ухвалене суддею Борискіним С.А. у м.Рівне в порядку письмового провадження у справі № 460/9542/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Здолбунівського відділу Державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» про скасування рішень та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом у якому, з уточненням позовних вимог, просить суд:

- визнати дії державного виконавця протиправними;

- визнати протиправними та скасувати прийняті в межах виконавчого провадження № 66298278 щодо примусовому виконання виконавчого напису № 29971, виданого 18.03.2021 приватним нотаріусом Горай О.С постанову про відкриття виконавчого провадження від 28.07.2021, а також всі подальші постанови, а саме: про арешт коштів боржника від 28.07.2021, про розшук майна боржника від 21.09.2021, про арешт майна боржника від 31.08.2022;

- зобов`язати Здолбунівський відділ ДВС у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) зняти арешти з майна при примусовому виконанні виконавчого напису № 29971, виданого 18.03.2021 приватним нотаріусом Горай О.С.

24 жовтня 2024 року Рівненський окружний адміністративний суд прийняв рішення, яким позов задовольнив.

Визнав протиправними та скасував постанови, прийняті державним виконавцем Здолбунівського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Павліш Іванною Сергіївною у виконавчому провадженні № 66298278, а саме: про відкриття виконавчого провадження від 28.07.2021, про арешт коштів боржника від 28.07.2021, про розшук майна боржника від 21.09.2021, про арешт майна боржника від 31.08.2022.

Зобов`язав Здолбунівський відділ державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зняти арешт з усього майна (коштів) ОСОБА_1 , накладений при примусовому виконанні виконавчого напису № 29971, виданого 18.03.2021 приватним нотаріусом Горай О.С.

Стягнув на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Здолбунівського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції судовий збір в сумі 4844,80 грн.

Приймаючи це рішення суд першої інстанції виходив з того, що оскаржені рішення відповідача прийняті із порушенням правил територіальної підвідомчості.

Не погодившись із цим рішенням суду його оскаржив відповідач, який просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає те, що суд першої інстанції, при вирішенні справи та прийнятті оскарженого рішення, порушив норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясував обставини справи.

Таку позицію відповідач пояснює тим, що у виконавчому написі нотаріуса, адресою реєстрації позивача, зазначена адреса: вул. Сагайдачного,4, с. Спасів, Здолбунівський район, Рівненська область. У заяві про примусове виконання виконавчого документа стягувач просив відкрити виконавче провадження за адресою реєстрації позивача.

Відповідач звертає увагу на те, що приватний виконавець, згідно з нормами Закону України «Про виконавче провадження», до відкриття виконавчого провадження позбавлений права вчиняти виконавчі дії, в тому числі встановлювати дійсну адресу знаходження чи перебування боржника, відмінну від тої, яка зазначена у виконавчому документі.

Тому відповідач вважає, що не порушив норми Закону України «Про виконавче провадження», які визначають територіальну підвідомчість приватного виконавця.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

Суд першої інстанції встановив те, що приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович вчинив виконавчий напис № 29971 від 18.03.2021, на підставі якого звернув стягнення з громадянина України ОСОБА_1 , місце народження: с. Спасів, Здолбунівський район, Рівненська область, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , місце роботи: Краснолуцький МВ УМВС України, який є Боржником за кредитним договором № К-5661975 від 17.01.2014, укладеним з ПАТ "Дельта Банк".

ПАТ "Дельта Банк" відступило право вимоги за кредитним договором № К-5661975 від 17.01.2014 Товариству з обмеженою відповідальністю "Росвен Інвест Україна" (стягувач), (договір № 993/К від 16.11.2018 про відступлення прав вимоги за кредитними договорами).

Сума заборгованості становить 156379,11 грн.

28.07.2021 відповідач прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження № 66298278 щодо примусового виконання виконавчого напису № 29971 від 18.03.2021.

28.07.2021 відповідач прийняв постанову про арешт коштів боржника, якою наклав арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику, у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 172767,02 грн.

21.09.2021 відповідач прийняв постанову про арешт майна боржника, якою наклав арешт на транспортні засоби, а саме легковий автомобіль GEELY, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN/номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , що належить боржнику, у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 172767,02 грн.

Також 21.09.2021 відповідач прийняв постанову про розшук майна боржника.

31.08.2022 відповідач прийняв постанову про арешт майна боржника, згідно з якою наклав арешт на все майно позивача (боржника), у межах суми 172767,02 грн.

16.03.2023 відповідач прийняв постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.7 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження", у зв`язку із тим, що транспортний засіб, який оголошений у розшук не виявлений протягом року з дня оголошення розшуку.

Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Апеляційний суд встановив, що позивач обґрунтовує неправомірність постанов відповідача про відкриття виконавчого провадження від 28.07.2021, про арешт коштів боржника від 28.07.2021, про розшук майна боржника від 21.09.2021, про арешт майна боржника від 31.08.2022, тим, що вони прийняті органом ДВС із порушенням правил територіально підвідомчості.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За текстом частини 1 статті 3 Закону № 1404-VIII, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як виконавчі написи нотаріусів.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону № 1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).

Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1404-VIII, виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Аналіз наведених норм матеріального права свідчить про те, що прийняття державним виконавцем виконавчих документів до виконання здійснюється за територіальним принципом, суть якого полягає у тому, що державний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться на території, на яку поширюються його функції.

Місце виконання виконавчого документу визначається за критеріями, зазначеними у частині першій статті 24 Закону України "Про виконавче провадження", до яких законодавець відносить: місце проживання, перебування, роботи боржника або місцезнаходження його майна.

Пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною 5 статті 26 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Згідно з частиною першою статті 28 Закону № 1404-VIII, копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Відповідно до частин 1 та 6 статті 29 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

За текстом статті 3 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (далі - Закон № 1382-IV):

вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати;

місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік;

місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини;

документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист;

реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Згідно з частиною 10 статті 6 Закону № 1382-IV, реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Відповідно до пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VІІІ, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Позивач стверджує, що відповідач порушив правила територіальної підвідомчості, оскільки, зареєстроване місце проживання позивача є АДРЕСА_3 .

У своє чергу, відповідач посилається на інформацію, вказану у виконавчому документі, у якому зазначено, що адреса реєстрації позивача: АДРЕСА_1 , а місце проживання: АДРЕСА_2 .

У контексті обставин цієї справи відповідач акцентує увагу на тому, що місце виконання виконавчого документа вибирає стягувач. Водночас, переконує, що державний виконавець не зобов`язаний перевіряти достовірність відомостей, зазначених у виконавчому документі, та повідомлених стягувачем.

Апеляційний суд погоджується з доводами відповідача про те, що виконавець не має обов`язку перевіряти достовірність відомостей, які зазначено у виконавчому документі. Однак вважає вказа звертає увагу на те, що приватний виконавець повинен здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність (частина друга статті 4 Закону № 1403-VIII), повинен дотримуватися принципів верховенства права, законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності (частина перша статті 4 Закону № 1403-VIII).

Закріплені у статті 4 Закону № 1403-VIII засади діяльності, зокрема, державного виконавця вимагають діяти добросовісно, що, окрім іншого, вимагає від нього більш вдумливого і ретельно виваженого підходу до виконання своїх професійних обов`язків.

Аналіз наведених вище положень Цивільного кодексу України, у зіставленні з положеннями Закону № 1382-IV, дозволяє зробити висновок, що місцем проживання особи є житло, в якому вона проживає (постійно або тимчасово). Особа не обмежена у можливості мати більше, ніж одне місце проживання, проте реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою, яку особа сама вибрала і за якою вестиме листування з фізичними/юридичними особами, контролюючими органами, отримуватиме офіційну кореспонденцію. Відомості про місце проживання вносяться, серед іншого, до паспорта громадянина України.

Апеляційний суд встановив те, що зареєстрованим місцем проживання позивача є: АДРЕСА_3 , і ця інформація міститься у паспорті громадянина України.

Щодо «адреси реєстрації» та «адреси проживання», яку повідомив стягувач («Свеа Фінанс»), то жодного підтвердження вірогідності цієї інформації, як у матеріалах виконавчого провадження та і цієї справи, немає. Тобто об`єктивних даних, на основі яких можна було б стверджувати, що позивач зареєстрований у с. Спасів, Здолбунівський район, Рівненська область чи проживав у місті Києві (хоча б на дату відкриття виконавчого провадження), чи має майно на території цього виконавчого округу, відповідач (на підтвердження правомірності спірної постанови у вимірі мотивів, з яких її оскаржено) не надав.

У контексті спірних правовідносин, апеляційний суд вважає, що сама лише вказівка на місце проживання чи місце реєстрації проживання, яке не має жодного взаємозв`язку з особою боржника, не може вважатися достатньою підставою для прийняття виконавчого документа, територіальний округ якої охоплює місце виконання, визначеного за цією адресою. За описаної вище ситуації визначення місця виконання виконавчого документа щодо позивача (як фізичної особи-боржника) має відбуватися за зареєстрованим місцем проживання боржника. Будь-яка інша адреса місця проживання чи відомості про місце перебування особи-боржника можуть слугувати додатковою інформацією і сприяти примусовому виконанню рішення, але не використовуватися як юридичний факт, з яким Закон № 1404-VIII пов`язує місце виконання рішення, а з ним і територіальну підвідомчість органу ДВС.

У постанові від 31.03.2021 у справі № 380/7750/20, Верховний Суд зазначив, що «…..отримавши заяву стягувача про примусове виконання виконавчого напису приватного нотаріуса, в якій, як і в указаному виконавчому документі, зазначено дві різні адреси боржника, приватний виконавець не міг не звернути уваги, що ці адреси, якщо вирішувати питання про прийняття до виконання цього виконавчого документа, відсилають до різних виконавчих округів (Львівська область та місто Київ відповідно). Звідси виникає потреба з`ясування місця проживання боржника як умови прийняття виконавчого документа до примусового виконання приватним виконавцем, територіальним округом якої є місто Київ (пункт 81 постанови). Верховний Суд дійшов висновку про те, що сама лише вказівка на місце проживання, яке не має жодного взаємозв`язку з особою боржника, не може вважатися достатньою підставою для прийняття виконавчого документа приватним виконавцем, територіальний округ якої охоплює місце виконання, визначеного за цією адресою (пункт 86 постанови)...».

У іншій постанові від 15.07.2021 у справі № 380/9335/20, Верховний Суд, аналізуючи положення статей9,18 Закону України "Про виконавче провадження", положеннястатті 27 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", а також положенняЗакону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", дійшов висновку про те, що виконавець має реальну можливість перевірити місце знаходження боржника, шляхом перевірки необхідної інформації у Єдиному демографічному реєстрі або шляхом запиту до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи. Такі дії відповідатимуть вимогам частини другоїстатті 2 КАС України, яких приватний виконавець має дотримуватись.

Зважаючи на наведене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач, не міг прийняти до примусового виконання виконавчий документ (виконавчий напис приватного нотаріуса Горая О.С. № 29971 від 18.03.2021), який підвідомчий іншому органу ДВС.

Підсумовуючи наведене, апеляційний суд вважає, що постанова відповідача про відкриття виконавчого провадження № 66298278 від 28.07.2021,прийнята з порушенням правил територіальної підвідомчості, тобто не в межах повноважень відповідача, а тому її необхідно скасувати.

Враховуючи те, що суд скасував постанову відповідача про відкриття виконавчого провадження № 66298278 від 28.07.2021, яка стала підставою для прийняття постанов: про арешт коштів боржника від 28.07.2021, про розшук майна боржника від 21.09.2021, про арешт майна боржника від 31.08.2022 у виконавчому провадженні № 66298278, то вказані постанови також необхідно скасувати.

Що стосується позовної вимоги про зобов`язання відповідача зняти арешт з майна позивача накладений в межах примусового виконання виконавчого напису № 29971, виданого 18.03.2021 приватним нотаріусом Горай О.С.

У відповідності до ч .4, 5 ст.59 Закону України "Про виконавче провадження", підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Частиною 2 статті 59 вказаного Закону передбачено, у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Враховуючи протиправність постанови про відкриття виконавчого провадження № 66298278, що має наслідком неправомірність накладення арешту на майно позивача, як боржника в межах цього виконавчого провадження, то позовну вимогу про зобов`язання відповідача зняти арешт з майна позивача накладений в межах примусового виконання виконавчого напису № 29971, виданого 18.03.2021 приватним нотаріусом Горай О.С. необхідно задовольнити.

Вказані вище висновки є підставою для задоволення позову повністю.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції без змін.

Новий розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Здолбунівського відділу Державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року у справі № 460/9542/24 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді Н. В. Бруновська Р. М. Шавель Повний текст постанови складений 10.12.2024 року