Рішення

від 25.11.2024 по справі 915/815/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2024 року м. Миколаїв Справа № 915/815/24

Господарський суд Миколаївської області у складі:

судді Л.М. Ільєвої

при секретарі судового засідання І.С. Степановій

за участю представників:

від позивача Онищенко Л.В.,

від відповідача не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Миколаївського квартирно-експлуатаційного управління Командування Сил логістики Збройних Сил України до Товариства з обмеженою відповідальністю Прогрес-Південь про стягнення заборгованості в сумі 327762,16 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Миколаївське квартирно-експлуатаційне управління Командування Сил логістики Збройних Сил України звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Прогрес-Південь, в якій просить суд:

- стягнути з відповідача заборгованість з дострокового розподілу прибутку за березень-червень 2024 року за договором № 15 від 05.10.2017 в розмірі 268354,54 грн.;

- стягнути з відповідача заборгованість з компенсації податку на землю за грудень 2023 року травень 2024 року за договором № 15 від 05.10.2017 в розмірі 59407,62 грн.;

- розірвати договір про спільний обробіток землі № 15 від 05.10.2017, укладений між сторонами.

В обґрунтування позову заявник посилається на таке.

05.10.2017 між Квартирно-експлуатаційним відділом міста Миколаїв та Товариством з обмеженою відповідальністю Прогрес-Південь укладений договір про спільний обробіток землі №15, відповідно до умов якого сторони об`єднали свої вклади: позивач залучив земельну ділянку площею 333,2217 га, вартість обробки якої оцінено в 805063,63 грн. (в редакції додаткової угоди №2 від 19.11.2018), а відповідач залучив грошові кошти, паливно-мастильні матеріали, обробку ґрунтів, сівбу, добрива, посадку, всі необхідні дії щодо вирощування сільськогосподарських культур, а також професійні знання, навички та вміння, ділову репутацію та ділові зв`язки (п.5.1 договору).

Як вказує позивач, умовами договору встановлені права та обов`язки кожного контрагента, порядок ведення спільних справ, визначено внески і частки кожного, визначено правовий режим спільного майна, а також порядок та строки розподілу результатів спільної діяльності.

З посиланням на п. 7.2 договору позивач зазначає, що прибуток, який отримується сторонами від спільної обробки землі, підлягає розподілу наступним чином: сторона-2 перераховує стороні-1 щомісячно в рівних долях грошові кошти, що дорівнюють вартості внеску сторони-1, визначеному п. 5.1. договору, як достроково розподілений прибуток від спільної діяльності. Достроковий розподіл прибутку здійснюється шляхом перерахування стороною-2 в строк до п`ятнадцятого числа кожного наступного календарного місяця грошових коштів на розрахунковий рахунок сторони-1, визначений у договорі.

Позивач вказує, що відповідно до п.5.1 договору, внесок сторони-1 вартість права обробки земельних ділянок загальною площею 333,2217 га, а також ділова репутація та ділові зв`язки та складає 805063,63 грн. (в редакції додаткової угоди №2 від 19.11.2018).

Як зазначає позивач, пунктом 7.4. розділу 7 договору визначено, що сплата земельного податку покладається на позивача та сума сплаченого податку не враховується сторонами при розподілі результатів спільної діяльності за підсумками розрахункового періоду. При цьому, відповідач щомісячно до 20-го числа, починаючи з листопада 2018 року, перераховує позивачу грошову суму, як компенсацію понесених затрат позивача щодо сплати податку на землю, в розмірі, що вираховується позивачем, як узгоджене податкове зобов`язання, виходячи зі ставки податку, визначеної Коларівською сільською радою Вітовського району для земельної ділянки, що залучається за даним договором. Про зміну розміру податку на землю позивач зобов`язується повідомляти відповідача не пізніше, ніж за 10 календарних днів до граничного строку встановленого сторонами даною додатковою угодою, для перерахування стороною-2 грошової суми стороні-1, як компенсації понесених затрат сторони-1 щодо сплати податку за землю, та надати відповідні підтверджуючі документи (копію рішення Коларівської сільськоюї ради Вітовського району).

Пунктами 10.1, 10.2 договору визначено, що в разі порушення зобов`язання (невиконання або неналежне виконання), що виникає з договору, винна сторона несе відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством. Пунктом 10.5 договору встановлено, що в разі порушення строку розрахунку зі стороною-1, сторона-2 зобов`язана сплатити на користь сторони-1 пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Як стверджує позивач, на виконання свого обов`язку за договором щодо належного повідомлення контрагента про належне до сплати зобов`язання з компенсації земельного податку, ним було нараховано самостійно узгоджене податкове зобов`язання зі сплати податку на землю за 2023 рік, та відповідно після подання декларації до податкових органів направлено на адресу відповідача лист від 20.02.2023 №359, яким визначено, що останньому належить сплатити протягом 2023 року 113968,49 грн., що становить 9497,37 грн. Зазначений лист отриманий відповідачем, підтвердженням чого є зворотнє повідомлення №5405610985368. Аналогічна ситуація також повторилась в 2024 році, та відповідачу було направлено повідомлення №635 від 19.02.2024 про необхідність щомісячної сплати компенсації податку за землю в розмірі 9982,05 грн., підтвердженням чого є зворотнє повідомлення №5405611421280.

За ствердженнями позивача, протягом 2024 року контрагентом свої зобов`язання за договором в добровільному порядку не виконано в жодному місяці, внаслідок чого заборгованість за січень, лютий 2024 року була предметом судового розгляду Господарським судом Миколаївської області та 28.05.2024 судом винесено рішення у справі №915/123/24 за січень-березень 2023 року, жовтень-грудень 2023 року, січень-лютий 2024 року за договором №15 від 05.10.2017 в розмірі 536709,12 грн.

Як стверджує позивач, відповідачем допускається систематичне невиконання умов договору, підтвердженням чого є також судова справа №915/443/23, в якій судом винесено рішення від 17.07.2023, яким присуджено до стягнення 667062,30 грн. заборгованості за договором №15 від 05.10.2017 за період березень-грудень 2022 року, а також справа про стягнення компенсації земельного податку №915/1902/23.

Поряд з цим позивач зазначає, що 02.06.2023 Квартирно-експлуатаційний відділ міста Миколаїв був реорганізований в Миколаївське квартирно-експлуатаційне управління, про що внесено відповідний запис до Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Згідно Положення про Миколаївське квартирно-експлуатаційне управління Командування Сил логістики ЗСУ, затверджене наказом командувача Сил Логістики ЗСУ від 26.05.2023 №195, Миколаївське КЕУ є правонаступником Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв.

Як стверджує позивач, порушення відповідачем умов договору носить систематичний характер, тому позивач неодноразово звертався до господарського суду Миколаївської області за захистом порушеного права та інтересу, однак, станом на сьогодні навіть при наявності судових рішень, що набрали законної сили та відкритих виконавчих проваджень, Миколаївське КЕУ не отримало грошових коштів від контрагента ні добровільно, ні через примусове виконання. Все вищезазначене, на думку позивача, є підставою для розірвання договору про спільну діяльність, основною метою якого, згідно п.1.1 розділу 1, є залучення додаткових джерел фінансування для підтримки на належному рівні бойової та мобілізаційної готовності та життєдіяльності Миколаївського КЕУ (КЕВ м. Миколаїв), однак внаслідок систематичного порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором, основна мета останнього повністю нівелюється.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 15.07.2024 р. вказану позовну заяву Миколаївського квартирно-експлуатаційного управління Командування Сил логістики Збройних Сил України (вх. № 8216/24) залишено без руху, оскільки заявником в порушення вимог п. 2 ч. 1 та ч. 5 ст. 164 ГПК України, до позовної заяви не було додано довіреності або іншого документу, що підтверджує повноваження представника позивача та доказів сплати судового збору за позовну вимогу майнового характеру.

23.07.2024 р. від представника позивача Онищенко Л.В. через підсистему Електронний суд ЄСІТС до господарського суду надійшла заява про усунення недоліків (вх. №8844/24), до якої заявником надано платіжне доручення про сплату судового збору №771 від 04.07.2024 на суму 3933,15 грн., а також належним чином відскановані та читаємі копії додаткової угоди №1 від 21.11.2017 та акту №1 обміру земельної ділянки.

Також 25.07.2024 р. через підсистему Електронний суд ЄСІТС від представника позивача Онищенко Л.В. до господарського суду надійшла заява про усунення недоліків (вх. №8995/24), до якої заявником на підтвердження повноважень щодо само представництва юридичної особи в суді надано копію Положення про Миколаївське квартирно-експлуатаційне управління, яким визначено повноваження працівників юридичної служби на представництво інтересів Миколаївського КЕУ в судах, копію витягу з наказу про призначення Онищенко Л.В. на посаду провідного юрисконсульта Миколаївського КЕУ, копію витягу з наказу №5 від 05.01.2024 р. про покладення на Онищенко Л.В. обов`язків начальника юридичної служби та довіреність від 01.05.2024 на право представляти інтереси Миколаївського КЕУ.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 29.07.2024 р. вказану позовну заяву Миколаївського квартирно-експлуатаційного управління Командування Сил логістики Збройних Сил України прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №915/815/24, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання призначено на 19.08.2024 р. о 12:00.

13.08.2024 р. від представника позивача - Онищенко Л.В. до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи у зв`язку з неможливістю прибуття у судове засідання представника через його перебування у відпустці в період з 19.08.2024 по 01.09.2024 (вх. № 9758/24).

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 19.08.2024 р. у справі №915/815/24 підготовче засідання відкладено на 04.09.2024 р. об 11:30 з огляду на вказане клопотання позивача та неявку сторін.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 04.09.2024 р. у справі №915/815/24 підготовче засідання відкладено на 23.09.2024 р. о 12:00 з огляду на неявку відповідача та необхідність надання позивачем додаткових доказів.

23.09.2024 р. від представника позивача - Онищенко Л.В. до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи та продовження строку підготовчого провадження у зв`язку з неможливістю вчасно підготувати додаткові докази щодо нарахування, розрахунку та сплати земельного податку (вх. № 11355/24).

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 23.09.2024 р. у справі №915/815/24 продовжено строк підготовчого провадження строком на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 07.10.2024 р. о 13:30 з огляду на вказане клопотання позивача та неявку сторін.

07.10.2024 р. від представника позивача - Онищенко Л.В. до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів (вх. № 12036/24), до якого позивачем надано для долучення до матеріалів справи копії документів, які підтверджують обставини щодо сплати Миколаївським КЕУ самостійно узгодженого податкового зобов`язання та відсутність заборгованості за спірний період перед податковим органом, а також правильність нарахування та повідомлення контрагента про розмір оплати, а саме: розрахунок земельного податку на землях, що перебувають на території Мішково-Погорілівської сільської ради та залучені за договорами про спільний обробіток землі за 2023 та 2024 роки; копію рішення Мішково-Погорілівської сільської ради №5 від 12.01.2023 "Про відмову землекористувачам Міністерства оборони України у наданні пільг із сплати земельного податку"; копію електронного листа КЕВ м. Миколаїв до ТОВ "Прогрес-Південь" від 22.02.2024 р. щодо розміру необхідного до сплати земельного податку; копію виписки з електронного кабінету платника земельного податку з юридичних осіб за 2022 - 2024 роки; копії платіжних доручень, а також податкову декларацію із плати на землю за 2022 рік.

Також 07.10.2024 р. від представника позивача - Онищенко Л.В. до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшло клопотання про закриття провадження у справі № 915/815/24 в частині позовної вимоги щодо розірвання договору про спільний обробіток землі № 15 від 05.10.2017 р. та повернення позивачу сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 грн. (вх. № 12035/24).

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 07.10.2024 р. у справі №915/815/24 підготовче засідання відкладено на 28.10.2024 р. о 15:30 з огляду на неявку представника відповідача.

08.10.2024 р. від представника позивача - Онищенко Л.В. до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів (вх. № 12094/24), до яких позивачем додано для долучення до матеріалів справи копію податкову декларації про нарахування земельного податку за 2022 рік.

28.10.2024 р. від представника позивача - Онищенко Л.В. до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів (вх. № 13123/24), а саме декларації з земельного податку за 2022 рік щодо земельних ділянок Тернівського полігону, які є предметом договору про спільний обробіток землі, яка помилково не була завантажена підсистемою "Електронний суд" до додатків до раніше поданого клопотання.

Також у підготовчому засіданні 28.10.2024 р. представник позивача - Онищенко Л.В. заявив клопотання про долучення до матеріалів справи належним чином засвідчені читаємі копії доданих до позову документів (вх. № 13138/24).

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 28.10.2024 р. у справі №915/815/24 провадження в частині позовних вимог Миколаївського квартирно-експлуатаційного управління Командування Сил логістики Збройних Сил України до Товариства з обмеженою відповідальністю Прогрес-Південь про розірвання договору про спільний обробіток землі № 15 від 05.10.2017 р. закрито у зв`язку з відсутністю предмета спору. Також вказаною ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі в частині вимог Миколаївського квартирно-експлуатаційного управління Командування Сил логістики Збройних Сил України про стягнення заборгованості та справу у вказаній частині призначено до судового розгляду по суті в засіданні суду на "14" листопада 2024 р. о 15:30.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 14.11.2024 р. у справі №915/815/24 розгляд справи відкладено на 25.11.2024 р. о 13:30 з огляду на неявку представника відповідача.

Під час розгляду справи в судовому засіданні 25.11.2024 р. позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі, також позивач просив стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 6355,55 грн.

Відповідач відзив на позов у встановлений судом строк не надав.

Також відповідач правом участі у розгляді справи в засіданнях суду не скористався, хоча про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином шляхом надсилання ухвал суду до електронного кабінету, зареєстрованого відповідачем в підсистемі Електронний суд ЄСІТС в порядку ч. 5, 7 ст. 6 ГПК України.

Відповідно до відомостей, наявних у КП ДСС, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Прогрес-Південь є користувачем ЄСІТС, зареєстрований в Електронному суді та має власний кабінет в Електронному суді.

Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

Так, ухвала суду від 29.07.2024 р. про відкриття провадження у даній справі №915/815/24 була вручена відповідачу 29.07.2024 р. о 20:05 год., ухвала суду від 19.08.2024 р. про відкладення підготовчого засідання була вручена відповідачу 20.08.2024 р. о 03:10, ухвала суду від 04.09.2024 р. про відкладення підготовчого засідання була вручена відповідачу 05.09.2024 р. о 02:40, ухвала суду від 23.09.2024 р. про продовження строку підготовчого провадження та відкладення підготовчого засідання була вручена відповідачу 25.09.2024 р. о 02:35, ухвала суду від 07.10.2024 р. про відкладення підготовчого засідання була вручена відповідачу 08.10.2024 р. о 21:10, ухвала суду від 28.10.2024 р. про закриття провадження у справі № 915/815/24 в частині позовних вимог про розірвання договору, та закриття підготовчого провадження у справі і призначення справи до судового розгляду по суті на 14.11.2024 р. о 15:30 була вручена відповідачу 05.11.2024 о 22:11, ухвала суду від 14.11.2024 р. про відкладення розгляду справи на 25.11.2024 р. о13:30 була вручена відповідачу 18.11.2024 р. о 18:13, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками суду про доставку документа в кабінет електронного суду.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

Виходячи з вищевикладених положень ГПК України та встановлених обставин щодо порядку викликів і повідомлень відповідача, суд вважає, що відповідач є належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, що наділяє суд правом розглядати справу без його участі.

На думку суду, процесуальна поведінка відповідача при розгляді даної справи в суді свідчить про відсутність реальної зацікавленості у вирішенні даного спору у встановлений процесуальним законом строк та відповідно до положень ст. 2 ГПК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

З огляду на ненадання відповідачем відзиву, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

05.10.2017 між Квартирно-експлуатаційним відділом міста Миколаїв (сторона -1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Прогрес-Південь" (сторона -2) укладено договір про спільний обробіток землі № 15, відповідно до п. 1.1 якого сторони, що є суб`єктами господарювання, з метою досягнення єдиної для обох сторін господарської мети щодо отримання додаткових джерел фінансування життєдіяльності військ (сил) для підтримання на належному рівні їх бойової та мобілізаційної готовності - для сторони-1 та одержання прибутку - для сторони-2 від здійснення ними господарської діяльності, домовились про спільну діяльність та співробітництво без утворення юридичної особи, шляхом об`єднання своїх зусиль та вкладів для ведення спільної господарської діяльності з вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур та насіння олійних культур, їх збирання, зберігання та подальшої реалізації.

Згідно з п. 2.1. договору для досягнення цілей, визначених цим договором, сторони зобов`язуються, зокрема: обмінюватися наявною у їхньому розпорядженні інформацією з питань, що становлять взаємний інтерес сторін. Кожна зі сторін цього договору має право ознайомлюватися з усіма документами щодо ведення спільних справ за цим договором та становлять взаємний інтерес сторін в рамках дії договору.

Відповідно до абз. 3, 7 п. 2.2. договору сторона-1 за цим договором зобов`язується, зокрема:

- попереджати сторону-2 про особливі властивості та недоліки земельної ділянки, які в процесі її використання можуть спричинити екологічно небезпечні наслідки для довкілля або призвести до погіршення стану самої земельної ділянки;

- забезпечити запобігання виникненню надзвичайних ситуацій та інших заходів, спрямованих на регулювання техногенної та природної безпеки, завчасне реагування щодо можливого перебігу подій з метою недопущення їх переростання у надзвичайну ситуацію або пом`якшення її можливих наслідків.

Згідно з п. 4.1. договору ведення спільних справ сторін, не віднесених цим договором і дорученням до повноважень будь-якого із сторін, здійснюється за їх загальною згодою.

Пунктами 4.4., 4.5. договору визначено, що ведення бухгалтерського та податкового обліку, а також надання статистичної звітності до відповідних органів або будь-яких інших відомостей, що виникають в ході спільної обробки землі зі стороною-1 доручається стороні-2. Сплата будь-яких видів податків та зборів (в тому числі податку на землю) до місцевого або державного бюджетів покладається на сторону-2.

У відповідності до п.5.1 договору внесок сторони-1 - вартість права обробки земельних ділянок загальною площею 360 га, згідно до Акту обміру земельних ділянок, який є невід`ємною частиною договору, а також ділова репутація та ділові зв`язки та складає 869760,00 грн.

Внесок сторони-2 грошові кошти, паливно-мастильні матеріали, обробка ґрунтів, сівба, посадка, внесення добрив та засобів захисту рослин, всі необхідні дії щодо вирощування сільськогосподарських культур, а також професійні знання, навички та вміння, ділова репутація та ділові зв`язки, інше, що встановлюють сторони по закінченню сільськогосподарського року.

Згідно з п. 5.2 договору вклади учасників вважаються рівними за вартістю. Грошова оцінка вкладу учасників провадиться за погодженням між сторонами, у тому числі з метою встановлення та перегляду часток вкладів сторін залежно від вартості внесків.

У відповідності до п. 5.3 договору вклади сторін можуть бути переглянуті та уточнені сторонами шляхом внесення відповідних змін і доповнень до цього договору.

Відповідно до п.7.1 договору розрахунковим періодом за даним договором є календарний рік.

Пунктом 7.2 договору визначено, прибуток, що отримується сторонами від спільної обробки землі, підлягає розподілу наступним чином: сторона-2 перераховує стороні-1 щомісячно в рівних долях грошові кошти, що дорівнюють вартості внеску сторони-1, визначеному у п. 5.1 договору, як достроково розподілений прибуток від спільної діяльності. В такому разі сторона-2 самостійно на власний розсуд розпоряджається зібраним врожаєм, отриманим від результату діяльності.

Достроковий розподіл прибутку здійснюється шляхом перерахування стороною-2 в строк до 15 числа кожного наступного календарного місяця грошових коштів на розрахунковий рахунок сторони-1, зазначений у договорі. При цьому прибуток вважатиметься розподіленим достроково лише в разі перерахування стороною-2 грошових коштів стороні-1 в розмірі 1/12 від вартості внеску сторони-1, зазначеному в п. 5.1 договору, в строк до 15.11.2017.

Відповідно до п.п. 7.3., 7.4. договору сплата усіх видів податків та зборів, що належить при здійсненні такого виду діяльності, здійснюється стороною-2 в порядку та у межах, передбаченому чинним законодавством та сутністю підприємства (фізичної особи-підприємця). Сторони домовились, що сплата земельного податку покладається на сторону-2 та сума сплаченого податку не враховується сторонами при розподілі результатів спільної діяльності за підсумками розрахункового періоду.

Згідно з п.п. 9.1. 9.7. договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов`язків за цим договором в разі виникнення обставин нездоланної сили (форс-мажорні обставини). Під форс-мажорними розуміються зовнішні та надзвичайні обставини, які не існували на момент підписання договору або виникли незалежно від бажання сторін, виникненню та діям яких вона не могли перешкоджати за допомогою методів та засобів, застосування котрих у конкретній ситуації справедливо вимагати та очікувати від сторони яка потрапила під вплив форс-мажорних обставин, а саме: пожари, повені, засуха, землетруси, епідемія, аварії на транспорті, диверсії, війна, бойові навчання та інші стихійні лиха та природні явища або дії третіх осіб. Сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталось не з її вини та була відсутня можливість протидіяти виникненню даного порушення. Сторона вважається невинуватою і не несе відповідальності за порушення договору, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання цього договору. Сторона, що не може виконувати зобов`язання за договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом п`яти календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-Промисловою палатою України або органом виконавчої влади за місцем виникнення вищезазначених обставин. Сторони домовились, що господарська діяльність, обумовлена цим договором проводиться на страх і ризик кожної із сторін, в такому випадку, в разі виникнення форс-мажорних обставин, обумовлених п. 9.2 договору або інших непередбачених обставин сторона-2 не має права вимагати повернення попередньо розподіленого прибутку або компенсування стороною 1 збитків, що понесла сторона 2.

Відповідно до п. 10.1 договору у випадку порушення зобов`язання, що виникає з цього договору (надалі іменується "порушення договору"), винна сторона несе відповідальність, визначену цим договором та/або чинним законодавством України.

Пунктом 10.2 договору встановлено, що порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених цим договором.

Згідно з п. 11.2 договору цей договір укладений строком на 7 років, тобто до 05.10.2024 з обов`язковим щорічним узгодженням (індексацією) ціни внесків сторін за цим договором на кожний наступний сільськогосподарський рік впродовж строку дії договору. Обов`язкове щорічне узгодження (індексація) ціни внесків проводиться сторонами в строк до 01 січня кожного року.

Додатками до договору є: схема земельних ділянок та акт обміру земель.

В подальшому сторонами до вказаного договору було укладено додаткову угоду №1 від 21.11.2017, згідно з якою внесені зміни в частині реквізитів сторони-2 відповідача.

Також 19 листопада 2018 року сторонами договору укладено додаткову угоду №2, відповідно до п. 1 якої підставі проведених стороною-2 геодезичних обстежень земельної ділянки, що залучена за договором для спільного обробітку, метою яких було встановлення її дійсної площі, відповідно до наданих матеріалів технічного звіту з горизонтальної зйомки земельних ділянок ТОВ "Прогрес-Південь" в межах території Коларівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області від 2017 року, сторони домовились внести до договору про спільний обробіток землі наступні зміни, за якими:

-абзац 1 п. 2.2 розділу 2 "Обов`язки сторони-1" викладено в наступній редакції: "Залучити до спільної обробки, що буде проводитись разом зі стороною-2 земельні ділянки, розташовані в межах Тернівського полігону Жовтневого району Миколаївської області, що надані стороні-1 в безстрокове користування, загальною площею 333,2217 га, терміном на 7 років, тобто до 05.10.2024";

- абзац 1 п. 5.1 розділу 5 «Внески та частки сторін» викладено в наступній редакції: «Внесок Сторони-1 - вартість права обробки земельних ділянок загальною площею 333,2217 га, згідно до Акту обміру земельних ділянок, який є невід`ємною частиною договору, а також ділова репутація та ділові зв`язки та складає 805 063,63 грн.»;

-пункт 4.5 розділу 4 викладено в новій редакції: «Сплата будь-яких видів податків та зборів до місцевого та державного бюджетів здійснюються кожною стороною самостійно, сплата податку на землю покладається на сторону-1»;

- пункт 7.4 розділу 7 договору викладено в новій редакції: «Сторони домовились, що сплата земельного податку покладається на Сторону-1 та сума сплаченого податку не враховується сторонами при розподілі результатів спільної діяльності за підсумками розрахункового періоду. При цьому Сторона-2 щомісячно до 20-го числа, починаючи з листопада 2018 року, перераховує Стороні-1 грошову суму, як компенсацію понесених затрат Сторони-1 щодо сплати податку на землю, в розмірі, що вираховується Стороною-1 як узгоджене податкове зобов`язання, виходячи зі ставки податку, визначеної Коларівською сільською радою Вітовського району для земельної ділянки, що залучається за даним договором. Про зміну розміру податку на землю Сторона-1 зобов`язується повідомляти Сторону-2 не пізніше, ніж за 10 (десять) календарних днів до граничного строку встановленого Сторонами даною додатковою угодою, для перерахування Стороною-2 грошової суми Стороні-1, як компенсації понесених затрат Сторони-1 щодо сплати податку за землю, та надати відповідні підтверджуючі документи (копію рішення Коларівської сільської ради Вітовського району). У випадку неповідомлення або невчасного повідомлення Стороною-1 Сторони-2 щодо зміни суми земельного податку Сторона-2 перераховує Стороні-1 суму грошових коштів, на яку збільшилась сума земельного податку, протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту повідомлення Стороною-2 про зміну суми земельного податку. На вимогу Сторони-2 Сторона-1 має надати бухгалтерський розрахунок суми земельного податку, копію податкової декларації з плати за землю».

Водночас судом з`ясовано, що 02.06.2023 Квартирно-експлуатаційний відділ міста Миколаїв був реорганізований в Миколаївське квартирно-експлуатаційне управління, про що внесено відповідний запис до Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Згідно з Положенням про Миколаївське квартирно-експлуатаційне управління Командування Сил логістики ЗСУ, затверджене наказом командувача Сил Логістики ЗСУ від 26.05.2023 №195, Миколаївське КЕУ є правонаступником Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв.

Відтак, позивач є правонаступником всіх прав та обов`язків Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв за договором про спільний обробіток землі № 15 від 05.10.2017.

Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.

Статтею 1131 Цивільного кодексу України визначено, що договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Так, укладений між сторонами по справі договір про спільний обробіток землі №15 є підставою для виникнення у сторін господарських зобов`язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

В свою чергу згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

У відповідності до ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як визначено в ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно, до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже зазначалось, за умовами п.7.2 договору прибуток, який отримується сторонами від спільної обробки землі, підлягає розподілу наступним чином: сторона-2 (відповідач) перераховує стороні-1 (позивачу) щомісячно в строк до 15 числа кожного наступного календарного місяця в рівних долях грошові кошти, що дорівнюють вартості внеску сторони-1, визначеному у п. 5.1 договору (805063,63 грн.) як достроково розподілений прибуток від спільної діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, контрагентом свої зобов`язання за договором не виконувались належним чином, що обумовило неодноразове звернення позивача до Господарського суду Миколаївської області з позовами про стягнення заборгованості.

Так, рішенням Господарського суду Миколаївської області від 17.07.2023 у справі № 915/443/23 з відповідача стягнуто 667062,30 грн. заборгованості за договором № 15 від 05.10.2017 за період березень-грудень 2022 року.

Також рішенням Господарського суду Миколаївської області від 28.05.2024 у справі №915/123/24 було стягнуто з відповідача заборгованість за спірним договором №15 від 05.10.2017 за січень-березень 2023 року, жовтень-грудень 2023 року, січень-лютий 2024 року в розмірі 536709,12 грн.

До того ж під час підготовчого провадження судом було з`ясовано, що строк дії спірного договору № 15 від 05.10.2017 закінчився 05.10.2024 року, що унеможливило розгляд вимог про розірвання такого договору в судовому порядку, відповідно з огляду на відсутність предмету спору у справі в частині вимог про розірвання даного договору на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України, ухвалою суду від 28.10.2024 закрито провадження у справі у вказаній частині вимог.

Так, предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості з дострокового розподілу прибутку за березень-червень 2024 року за договором № 15 від 05.10.2017 в розмірі 268354,54 грн. та стягнення заборгованості з компенсації податку на землю за грудень 2023 року травень 2024 року за договором № 15 від 05.10.2017 в розмірі 59407,62 грн.

За умовами спірного договору сторони погодили сплату стороною-2 на користь сторони-1 достроково розподіленого прибутку у фіксованій сумі.

При цьому достроковий розподіл прибутку здійснюється шляхом перерахування відповідачем в строк до 15 числа кожного наступного календарного місяця грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача, зазначений у договорі, прибуток вважатиметься розподіленим достроково лише в разі перерахування відповідачем грошових коштів позивачу в розмірі 1/12 від вартості внеску сторони-1, зазначеному в п. 5.1 договору.

Тобто, виходячи з вказаної в п. 5.1 договору (в редакції додаткової угоди № 2) вартості внеску позивача у сумі 805063,63 грн., відповідач зобов`язаний був сплачувати в 2024 році на користь позивача достроково розподілений прибуток по 67088,635 грн. щомісячно (805063,63 грн./12 місяц.), що також вбачається з наданого позивачем обґрунтованого розрахунку заборгованості.

Наразі в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем позивачу вказаної суми нарахованого достроково розподіленого прибутку згідно з умовами спірного договору.

Відтак, загальна сума неплаченого відповідачем достроково розподіленого прибутку за березень-червень 2024 року дорівнює 268354,54 грн.

Щодо заявленої до стягнення позивачем компенсації податку на землю за грудень 2023 року травень 2024 року за договором № 15 від 05.10.2017 в розмірі 59407,62 грн. суд зазначає наступне.

Згідно з умовами п. 4.5. договору (в редакції додаткової угоди № 2) обов`язок по сплаті податку на землю покладено на позивача.

За умовами п. 7.4. розділу 7 договору (в редакції додаткової угоди № 2) сплата земельного податку покладено на позивача, при цьому сума сплаченого податку не враховується сторонами при розподілі результатів спільної діяльності за підсумками розрахункового періоду. При цьому відповідач зобов`язався щомісячно до 20-го числа, починаючи з листопада 2018 року, перераховувати позивачу грошову суму, як компенсацію понесених затрат позивача щодо сплати податку на землю, в розмірі, що вираховується позивачем як узгоджене податкове зобов`язання, виходячи зі ставки податку, визначеної Коларівською сільською радою Вітовського району для земельної ділянки, що залучається за даним договором. Про зміну розміру податку на землю позивач зобов`язується повідомляти відповідача не пізніше, ніж за 10 (десять) календарних днів до граничного строку встановленого сторонами даною додатковою угодою, для перерахування відповідачем грошової суми позивачу як компенсації понесених затрат позивачем щодо сплати податку за землю, та надати відповідні підтверджуючі документи (копію рішення Коларівської сільської ради Вітовського району).

Як свідчать матеріали справи, позивачем у 2023 році та у 2024 році сплачувався земельний податок за землю, що є предметом спірного договору про спільний обробіток землі. Так, позивачем на підтвердження нарахування та сплати земельного податку надано до суду розрахунок земельного податку на землях, що перебувають на території Мішково-Погорілівської сільської ради та залучені за договорами про спільний обробіток землі за 2023 та 2024 роки, копію рішення Мішково-Погорілівської сільської ради №5 від 12.01.2023 "Про відмову землекористувачам Міністерства оборони України у наданні пільг із сплати земельного податку", копію податкових декларацій з плати на землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2022 рік, 2023 та 2024 роки, копію виписки з електронного кабінету платника земельного податку з юридичних осіб, яка підтверджує відсутність заборгованості за 2022 рік та значну переплату, копію виписки з електронного кабінету платника земельного податку з юридичних осіб, яка підтверджує сплати земельного податку протягом 2023 року та відсутність заборгованості, копію виписки з електронного кабінету платника земельного податку за 2024 рік, яка підтверджує здійснення відповідних оплат Миколаївським КЕУ, а також копії платіжних доручень №12 від 10.02.2022, №30 від 11.03.2022, №50 від 21.04.2022, №67 від 23.05.2022, №97 від 28.06.2022, 3104 від 27.07.2022, №102 від 27.07.2022, №139 від 25.08.2022, №191 від 23.09.2022, №269 від 21.10.2022, №375 від 21.11.2022, №376 від 21.11.2022, №506 від 20.12.2022, №33 від 25.01.2023, №58 від 16.02.2023, №113 від 20.03.2023, №154 від 21.04.2023, №167 від 16.05.2023, №218 від 28.06.2023, №214 від 27.06.2023, №221 від 24.07.2023, №813 від 22.04.2024, №820 від 20.05.2024, №832 від 27.06.2024.

При цьому, як з`ясовано судом, на виконання свого обов`язку за договором щодо належного повідомлення відповідача про належне до сплати зобов`язання з компенсації земельного податку Миколаївським КЕУ було нараховано самостійно узгоджене податкове зобов`язання зі сплати податку на землю за 2023 рік, та відповідно після подання декларації до податкових органів направлено на адресу відповідача лист від 20.02.2023 №359, яким визначено, що останньому належить сплатити протягом 2023 року 113968,49 грн., що становить 9497,37 грн. Зазначений лист отриманий відповідачем, підтвердженням чого є зворотнє повідомлення №5405610985368. Також у 2024 році відповідачу було направлено повідомлення №635 від 19.02.2024 про необхідність щомісячної сплати компенсації податку за землю в розмірі 9982,05 грн., підтвердженням чого є рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з конвертом про поштове відправлення №5405611421280, з відміткою про повернення листа через відсутність адресата за вказаною адресою.

Крім того, за ствердженнями позивача, КЕВ м. Миколаїв 22.04.2022 направлявся ТОВ "Прогрес-Південь" лист щодо розміру необхідного до сплати земельного податку, відповідно до якого додатково надсилалось рішення №9 від 13.07.2021 р. Мішково-Погорілівської сільради, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №5405610930504, яке свідчить про отримання зазначеного листа представником відповідача 26.05.2022.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку земельного податку за № 3739 від 07.10.2024, розмір земельного податку за 2023 рік склав 113968,49 грн., а щомісячна сума складає 9497,37 грн.; розмір земельного податку за 2024 рік склав 99820,53 грн., а щомісячна сума - 9982,05 грн.

Відтак, позивачем нараховано відповідачу суму компенсації земельного податку за період з грудня 2023 р. по травень 2024 р. в загальному розмірі 59407,62 грн.

Однак, як свідчать матеріали справи, відповідачем оплата компенсації земельного податку за період з грудня 2023 р. по травень 2024 р. здійснена не була.

Відтак, суд доходить висновку про існування у відповідача невиконаного зобов`язання з також з оплати компенсації земельного податку за період з грудня 2023 р. по травень 2024 р. в загальному розмірі 59407,62 грн.

Таким чином, суд вважає цілком обґрунтованими доводи позивача про наявність у відповідача боргу в заявленій сумі 327762,16 грн., у т.ч. по достроково розподіленому прибутку за березень-червень 2024 року - 268354,54 грн., по компенсації земельного податку за період з грудня 2023 р. по травень 2024 р. - 59407,62 грн.

При цьому слід зазначити, що наявність вказаної заборгованості відповідач не спростував, докази, які б підтверджували факт повної оплати відповідачем за договором № 15 від 05.10.2017 або неможливості виконання цього зобов`язання з поважних причин в матеріалах справи відсутні. Адже, частиною першою, третьою статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, якими в силу ст. 73 ГПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про наявність у відповідача заборгованості з дострокового розподілу прибутку в розмірі 268354,54 грн. та заборгованості з компенсації податку на землю в розмірі 59407,62 грн.

За правилами пункту 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно з частинами першою - четвертою статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Отже цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватися на засадах справедливості, добросовісності, розумності, що знаходить своє вираження в добросовісному виконанні своїх зобов`язань сторонами та униканні будь-яких форм зловживання своїми правами та/або становищем, а також запобіганні вчиненню дій, які порушують права іншої сторони та можуть мати негативні наслідки для третіх осіб.

В даному випадку несплата відповідачем коштів з дострокового розподілу прибутку та компенсації податку на землю є порушенням зобов`язання.

Згідно ст. 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є примусове виконання обов`язку в натурі.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Разом з тим у постанові від 29.06.2021 у справі № 910/2842/20 Верховний Суд зазначив, що згідно з пунктом 5 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та абзацом 6 частини 2 статті 20 Господарського кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі. Отже, суд вправі задовольнити позов про спонукання виконати умови договору лише в разі, якщо встановить, що у особи такий обов`язок наявний, але вона ухилилася від його виконання. При цьому у справі має бути доведено наявність відповідного правовідношення, а саме прямого законодавчого обов`язку відповідача щодо виконання договору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2019р. по справі №910/16744/17 вказала, що такий спосіб захисту як примусове виконання обов`язку в натурі застосовується у зобов`язальних правовідносинах у випадках, коли особа має виконати зобов`язання на користь позивача, але відмовляється від виконання останнього чи уникає його. Примусове виконання обов`язку в натурі має наслідком імперативне присудження за рішенням суду (стягнення, витребування тощо), і не спрямоване на підсилення існуючого зобов`язання, яке не виконується, способом його відтворення в резолютивній частині рішення суду аналогічно тому, як воно було унормовано сторонами у договорі.

Таким чином, суд доходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Миколаївського квартирно-експлуатаційного управління Командування Сил логістики Збройних Сил України та стягнення з відповідача заборгованості в заявленій сумі 327762,16 грн. за спірним договором, що цілком відповідає такому способу захисту цивільних прав та інтересів позивача як примусове виконання обов`язку в натурі.

У зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, а також з урахуванням закриття провадження у справі в частин вимог позивача про розірвання договору через відсутність предмета спору, який припинив своє існування після пред`явлення позову, згідно зі ст. 129, ч. 3 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 6355,55 грн., понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов Миколаївського квартирно-експлуатаційного управління Командування Сил логістики Збройних Сил України до Товариства з обмеженою відповідальністю Прогрес-Південь про стягнення заборгованості в сумі 327762,16 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю Прогрес-Південь (54001, м. Миколаїв, вул. Спаська, буд. 75а/1, оф. 105; код ЄДРПОУ 41014051) на користь Миколаївського квартирно-експлуатаційного управління Командування Сил логістики Збройних Сил України (54056, м. Миколаїв, пр. Миру, 62-а, код ЄДРПОУ 08029523) заборгованість з дострокового розподілу прибутку за березень-червень 2024 року за договором №15 від 05.10.2017 в розмірі 268354/двісті шістдесят вісім тисяч триста п`ятдесят чотири/грн. 54 коп.

3. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю Прогрес-Південь (54001, м. Миколаїв, вул. Спаська, буд. 75а/1, оф. 105; код ЄДРПОУ 41014051) на користь Миколаївського квартирно-експлуатаційного управління Командування Сил логістики Збройних Сил України (54056, м. Миколаїв, пр. Миру, 62-а, код ЄДРПОУ 08029523) заборгованість з компенсації податку на землю за грудень 2023 травень 2024 року за договором № 15 від 05.10.2017 в розмірі 59407/п`ятдесят дев`ять тисяч чотириста сім/ грн. 62 коп.

4. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю Прогрес-Південь (54001, м.Миколаїв, вул. Спаська, буд. 75а/1, оф. 105; код ЄДРПОУ 41014051) на користь Миколаївського квартирно-експлуатаційного управління Командування Сил логістики Збройних Сил України (54056, м. Миколаїв, пр. Миру, 62-а, Код ЄДРПОУ 08029523) сплачений судовий збір в розмірі 6355/шість тисяч триста п`ятдесят п`ять/ грн. 55 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено та підписано 11 грудня 2024 р. у зв`язку зі стабілізаційними відключеннями електроенергії.

Суддя Л.М. Ільєва