Рішення

від 12.12.2024 по справі 685/1309/23

ТЕОФІПОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 685/1309/23

Провадження № 2/685/46/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2024 року

Теофіпольський районний суд Хмельницької області в складі

головуючого судді Самойловича А.П.,

за участі секретаря Сороки В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Теофіполь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства, третя особа, яка на заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Теофіпольський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Хмельницькому районі Хмельницької області, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини,

В С Т А Н О В И В :

29 листопада 2023 року адвокат Костогриз О.В., діючи в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому зазначив, що позивач з листопада 2012 року перебував у фактичних шлюбних відносинах з відповідачкою, проживали у належному батькам позивача будинку в м. Дніпро. В жовтні 2013 року відповідачка зібрала особисті речі та без пояснення причин виїхала за місцем своєї реєстрації в с. Кузьминці Теофіпольського району.

Восени 2021 року до позивача в гості приїздив його рідний дядько, який повідомив, що у позивача є син ОСОБА_3 , якого ІНФОРМАЦІЯ_1 народила ОСОБА_2 , так як він був у неї в гостях в с. Кузьминці, особисто бачив хлопчика, він схожий на позивача, і ОСОБА_2 особисто підтвердила, що біологічним батьком є ОСОБА_1 .

Позивач намагався впродовж кількох місяців зв`язатися по телефону з відповідачкою, однак вона від спілкування відмовляється, заблокувала телефони, на дзвінки не відповідає. 04 серпня 2023 року відповідачці було направлено лист-пропозицію про подачу спільної заяви до органів ДРАЦС про реєстрацію позивача батьком, однак жодної відповіді не було отримано, через що він звернувся до суду.

Позивачем заявлена вимога визнати його батьком ОСОБА_4 , який ІНФОРМАЦІЯ_2 народився у ОСОБА_2 , зобов`язати Теофіпольський відділ ДРАЦС у Хмельницькому районі Хмельницької області внести відповідні зміни до актового запису про народження дитини, зазначивши батьком позивача, та видати нове свідоцтво про народження, змінивши прізвище дитини з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 ».

В ході судового розгляду позивач свої вимоги підтримав та додатково пояснив, що з ОСОБА_2 познайомився в м. Хмельницький через спільних знайомих, вона в 2012 році приїздила в м. Дніпро, де він проживав, а з осені 2012 року вони стали проживати спільно. Проте через деякий час спільного проживання стали з`являтися непорозуміння між ними, відповідачка вимагала приділення їй значно більшої уваги, ніж він міг їй надавати, зважаючи на свою постійну зайнятість на роботі, а в жовтні 2013 року вона взагалі повернулася до своїх батьків, після чого стосунків не підтримували.

Дізнавшись від свого дядька, що у нього є син, неодноразово намагався добровільно оформити батьківство щодо нього, оскільки бажає приймати участь у його вихованні та утриманні, однак ОСОБА_2 відмовляла у цьому.

Представник позивача адвокат Костогриз О.В. вимоги позивача підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві.

Від представниці відповідачки адвоката Савченко О.В. надійшла письмова заява, згідно якої вона просить відмовити в позові з підстав спливу строку позовної давності. Крім того, вважає, що вимога позивача про зміну прізвища дитини не відповідає інтересам дитини. Також просить справу розглянути за їх з відповідачкою відсутності.

20 вересня 2024 року адвокат Савченко О.В., діючи в інтересах ОСОБА_2 , звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 , заявивши вимогу стягувати з нього на свою користь аліменти на утримання сина ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно тексту зустрічної позовної заяви представниця ОСОБА_2 просить розглядати справу за їх відсутності.

Від представника відповідача за зустрічним позовом надійшов письмовий відзив на позов, згідно якого він просить відмовити в задоволенні зустрічних вимог. Свої заперечення мотивує тим, що ОСОБА_2 , будучи вагітною від ОСОБА_1 , приховала цей факт від нього, виїхала з м. Дніпро, де вони разом проживали у цивільному шлюбі, до місця проживання за реєстрацією в с. Кузьминці Хмельницької області. Після народження дитини самостійно, одноосібною заявою, провела реєстрацію народження, давши на власний розсуд власне прізвище, ім`я та по батькові. Відомості про батька дитини були внесені саме за заявою самої ОСОБА_2 та з її слів, що батьком дитини є ОСОБА_7 , звертаючи увагу, що не « ОСОБА_6 », а саме « ОСОБА_5 ».

Представник відповідача за зустрічним позовом вважає, що ОСОБА_2 , діючи умисно, не внесла при державній реєстрації сина достовірні відомості про батька дитини і, як наслідок, не повідомила ОСОБА_1 про народження сина, не запропонувала подати спільну заяву про реєстрацію його народження, позбавила ОСОБА_1 можливості заявляти про свої права як батька дитини та приймати участь у його вихованні та розвитку. Завдяки активним умисним діям ОСОБА_2 неповнолітній ОСОБА_4 протягом тривалого часу з дня свого народження в лютому 2014 року по вересень 2024 року був позбавлений батьківського піклування та участі батька в його вихованні та розвитку. І саме завдяки активним діям ОСОБА_2 на ОСОБА_1 не може бути покладено поки що обов`язки, як на батька неповнолітнього ОСОБА_4 , передбачені ст.ст. 181-185 СК України, на які (як на норму права, яка має бути застосована судом), посилається її представник.

Вважає, що реалізація ОСОБА_1 своїх прав та обов`язків, як батька, в тому числі і по утриманню, можлива тільки після внесення відповідних змін до актового запису про народження дитини в частині запису відомостей про нього, як батька дитини.

Представницею позивачки за зустрічним позовом подана заява про розгляд справи за відсутності сторони позивача.

Від представника відповідача за зустрічним позовом також надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності.

Заслухавши доводи учасників судового розгляду та дослідивши матеріали справи суд дійшов переконання про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог за первинним позовом та часткового задоволення зустрічних позовних вимог.

Відповідно до ст. 125 СК України походження дитини від батька, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, визначається або за заявою матері та батька дитини або за рішенням суду.

Статтею 128 СК України передбачено, що за відсутності спільної заяви матері та батька, які не перебувають у шлюбі між собою, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України. Дана стаття також передбачає право на звернення до суду з позовом про визнання батьківства також і особу, яка вважає себе батьком дитини.

Якщо ж при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень, відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України провадиться за прізвищем і громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Як вбачається актового запису про народження № 5 від 26 лютого 2014 року, складеного виконавчим комітетом Поляхівської сільської ради Теофіпольського району Хмельницької області, батьками ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Кузьминці Теофіпольського району Хмельницької області, є ОСОБА_7 та ОСОБА_2 . Відповідно до п. 17 даного актового запису, підставою для запису відомостей про батька є заява про державну реєстрацію народження відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України від 26 лютого 2014 року № 1/05-17.

Позивачем в позовній заяві та в ході судового розгляду доведено до відома суду обставини спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу з осені 2012 року до жовтня 2013 року. Відповідачка ОСОБА_2 не спростовувала даний факт та не надала жодних доказів на його спростування.

Відповідно до висновку молекулярно-генетичної експертизи для подання до суду від 07 серпня 2024 року № 43531, наданого ТОВ «Мама папа» (код ЄДРПОУ 40652411), ймовірність того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є біологічним батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в рамках проведеного дослідження, складає 99,999999 %. Згідно з витягом відомостей з бази даних Ліцензійного реєстру МОЗ України суб`єктів господарювання, які провадять господарську діяльність з медичної практики, згідно з рішенням про видачу ліцензії від 03 листопада 2016 року № 1168, ТОВ «Мама папа» видана ліцензія на спеціальності, зокрема, генетика медична.

Суд також приймає до уваги, що відповідачка при реєстрації народження дитини вказала ім`я та по батькові батька дитини « ОСОБА_8 », які повністю співпадають з ім`ям та по батькові позивача, як ймовірного батька. Крім того, на суб`єктивну думку суду, з наявних у вищезазначеному висновку молекулярно-генетичної експертизи фотографій вбачається явна схожість між позивачем ОСОБА_1 та дитиною відповідачки ОСОБА_4 .

Таким чином в ході судового розгляду знайшов своє підтвердження факт походження малолітнього ОСОБА_4 від ОСОБА_1 , тому позовна вимога визнати його батьком дитини підлягає задоволенню.

Спір щодо батьківства дитини в порядку, визначеному ст. 128 СК України, не міститься в переліку вимог, що випливають із сімейних відносин, до яких може застосовуватися позовна давність, викладеному в ч. 1 ст. 20 СК України, тому клопотання представниці відповідачки про відмову у позові за спливом строку позовної давності задоволенню не підлягає.

Позивачем також заявлена вимога змінити прізвище дитини з « ОСОБА_5 », яке було визначене відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України, на « ОСОБА_6 ».

Частинами 3 та 5 ст. 148 СК України визначено, що у разі зміни прізвища одного з батьків прізвище дитини може бути змінене за згодою обох батьків та за згодою дитини, яка досягла семи років. У разі заперечення одним із батьків щодо зміни прізвища дитини спір між ними щодо такої зміни може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. При вирішенні спору беруться до уваги виконання батьками своїх обов`язків щодо дитини, а також інші обставини, які засвідчують відповідність зміни прізвища інтересам дитини.

Зважаючи на те, що позивач взагалі не приймав жодної участі щодо виховання сина, а також зважаючи на думку матері дитини, яка заперечує проти зміни прізвища, тому суд вважає, що для дитини, яка вже кілька років навчається в школі, в середовищі друзів, однокласників, знайомих, які його знають під одним прізвищем, раптова зміна прізвища призведе до явних непорозумінь, насмішок, дискомфорту, змін у стосунках, тому в даному випадку зміна прізвища дитини не відповідає його інтересам, через що позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Заявлений ОСОБА_2 до ОСОБА_1 зустрічний позов про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини підлягає частковому задоволенню.

Статтями 180 та 181 Сімейного кодексу України передбачений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків, разом з ким проживає дитина.

В ході судового розгляду суд дійшов переконання, що ОСОБА_1 є батьком малолітнього ОСОБА_4 , який проживає з матір`ю, тому вимога стягнення аліментів на її користь на утримання дитини підлягає задоволенню.

Проте суд не погоджується з розміром стягнення у 1/4 частину заробітку (доходу) відповідача, яку вимагає позивачка.

Статтею 182 СК України визначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини та платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Як встановлено в ході судового розгляду, у ОСОБА_1 перебуває на утриманні двоє малолітніх дітей, ІНФОРМАЦІЯ_5 та ІНФОРМАЦІЯ_6 , тому суд позбавлений можливості стягнення аліментів у заявленому позивачкою розмірі без урахування обов`язку відповідача по утриманню і молодших дітей, оскільки це негативно вплине на право молодших дітей на належне батьківське утримання.

Оцінивши докази по справи в їх сукупності, зважаючи також на обов`язок самої позивачки на утримання дитини, суд вважає з можливе визначити розмір аліментів на утримання старшого сина в розмірі 1/6 частки заробітку (доходу) відповідача.

Незважаючи на те, що статтею 191 СК України визначено, що присудження аліментів на дитину за рішенням суду від дня пред`явлення позову, проте до набрання рішенням про визнання батьківства законної сили особа ще не може вважатися батьком дитини, тому аліменти підлягають стягненню починаючи з дня набрання рішенням законної сили.

При вирішенні питання розподілу судових витрат між сторонами, суд виходить з наступного.

Позивачем за первинним позовом надано суду докази сплати судового збору на загальну суму 2684 грн., квитанції здійснення оплати за проведення генетично-молекулярної експертизи на суму 11600 грн. та витрат на надання професійної правової допомоги адвокатом Костогриз О.В. на суму 19500 грн. згідно з договором про надання правової допомоги № 74 від 22 листопада 2023 року з актом наданих послуг, всього на суму 33784 грн.

В переліку понесених витрат внесено відомості щодо сплати 1600 грн. адвокату Червоній Т. за підготовку та відправку листа ОСОБА_2 в порядку досудового врегулювання спору, проте жодних доказів укладення договору про надання правової допомоги та сплати коштів не надано.

За загальним правилом, відповідно до частин 1 та 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Однак, частиною 9 цієї ж статті передбачене право суду, у випадку, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Як вбачається з тексту позовної заяви, що було підтверджено і поясненнями ОСОБА_1 , в жовтні 2013 року ОСОБА_2 , з якою вони разом проживали у фактичних шлюбних відносинах, виїхала за місцем проживання своїх батьків в Хмельницьку область. У ОСОБА_2 на початку лютого 2014 року народилася дитина, тобто на день виїзду вона перебувала на 5-6 місяці вагітності. Тому суд вважає, що позивач, зважаючи на спільне проживання з жінкою однією сім`єю, не міг не знати про її вагітність, проте жодних спроб з`ясувати сам факт народження дитини та її долю не робив впродовж останніх 8-ми років.

Суд переконаний, що єдиною причиною звернення до суду з даним позовом є здобуття можливості одержання відстрочки від мобілізації або звільнення з військової служби з підстав наявності на утриманні трьох неповнолітніх дітей, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та абзацу шостого п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», оскільки ОСОБА_1 вже має двох малолітніх дітей в поточному шлюбі.

Переконання суду в цьому підтверджується також і тим, що дізнавшись восени 2021 року від свого дядька про наявність у нього дитини від ОСОБА_2 , про що зазначив у позовній заяві, ОСОБА_1 лише влітку 2022 року, після оголошення мобілізації через військову агресію рф, став робити спроби в добровільному порядку, шляхом подання спільної з ОСОБА_2 заяви, оформити батьківство щодо малолітнього ОСОБА_4 , про що свідчить, зокрема, наданий стороною позивача лист адвоката Червоної Т.О. від імені ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з пропозицією у позасудовий спосіб врегулювання питання реєстрації батьківства за ОСОБА_1 .

Таким чином, дії ОСОБА_1 , який впродовж восьми років ухилявся від оформлення свого батьківства щодо ОСОБА_4 для участі у його вихованні та матеріальному утриманні, почав вирішувати це питання лише після того, коли факт батьківства третьої дитини став бути вигідний особисто для нього, є очевидно неправильні по відношенню як до дитини, так і до матері дитини, тому суд вважає, що саме ОСОБА_1 має нести всі судові витрати по справі, незважаючи на часткове задоволення його вимог.

Судовий збір за зустрічними вимогами підлягає стягненню з ОСОБА_1 пропорційно розміру задоволених вимог 66,67 %.

Оскільки справа розглянута за відсутності учасників справи, тому датою ухвалення рішення, відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 125, 128, 135, 148, 180, 181, 182, 191 СК України, ст.ст. 141, 263-265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_7 в місті Дніпропетровськ, батьком ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Кузьминці Теофіпольського району Хмельницької області.

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні решти позовних вимог.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Кузьминці Теофіпольського району Хмельницької області, щомісячно в розмірі 1/6 частки його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання законної сили даним рішенням і до досягнення дитиною повноліття.

Відмовити ОСОБА_2 в задоволенні решти позовних вимог.

Відмовити ОСОБА_1 в стягненні судових витрат з ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 807,47 грн. (Вісімсот сім гривень 47 коп.) судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) сторін, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 12 грудня 2024 року.

Суддя А.П. Самойлович