Постанова

від 12.12.2024 по справі 127/28975/24

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/28975/24

Провадження № 22-ц/801/2592/2024

Категорія: 10

Головуючий у суді 1-ї інстанції Медяна Ю. В.

Доповідач:Копаничук С. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2024 рокуСправа № 127/28975/24м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Копаничук С.Г. (суддя - доповідач),

суддів: Голоти Л. О., Рибчинського В. П.,

з участю секретаря судового засідання: Кашпрук М. Г.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт», товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 08 листопада 2024 року, постановлену під головуванням судді Медяної Ю. В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт», Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» про визнання права власності на частку у спільній сумісній власності на нерухоме майно, -

в с т а н о в и в:

У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт», ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про визнання права власності на частку у спільній сумісній власності на нерухоме майно. Послалась на те, вона проживає у будинку по АДРЕСА_1 однією сім`єю з відповідачем ОСОБА_2 ,який є її сином. Житловий будинок є об`єктом нерухомості ,площею 227,3 кв. м. ,житловою площею 98 кв. м. ,який створювався ними спільно, за рахунок спільних коштів і праці та є єдиним житлом проживання їх сім`ї .

У серпні вона дізналась, що приватний виконавець Тимощук В.В. звернув стягнення на їх будинок як на предмет іпотеки для задоволення вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» для погашення заборгованості за кредитним договором №CRL-SMEB00/292/2008 від 18 липня 2008 року. Просила здійснити поділ спільного майна і визнати за нею право у спільній сумісній власності на житлового будинку з господарськими спорудами ,розташованих на земельній ділянці 0,06 га по АДРЕСА_1 .

07 листопада 2024 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просила забезпечити її позов, шляхом накладення арешту на житловий будинок з господарськими спорудами АДРЕСА_1 , загальною площею 227,3 кв.м. та земельну ділянку, площею 0,0600 га, кадастровий номер 0510137000:03:053:0138, за цією ж адресою та накладення заборони на їх відчуження .

Ухвалою Вінницького міського суду від 08 листопада 2024 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Накладено арешт на житловий будинок з господарськими спорудами АДРЕСА_1 , загальною площею 227,3 кв.м. та заборонено відчуження вказаного майна. У задоволенні інших вимог заяви відмовлено.

У апеляційній скарзі ТОВ«Фінансова компанія«Укрфінстандарт» просилоухвалу Вінницького міського суду від08листопада 2024року скасувати, у задоволенні заяви прозабезпечення позову відмовити. Зазначило, що суд першої інстанції безпідставно вжив заходів забезпечення позову, наклавши арешт будинок, який перебуває в іпотеці, вважає, що товариство може понести невиправні збитки у разі знищення майна до ухвалення рішення у справі. Також вказує, що судом не вжито заходів зустрічного забезпечення позову.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвала суду першої інстанції вищевказаним вимогам закону відповідає.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд виходив з того, що предметом спору є визнання права власності на частку майна та його поділ,а тому невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, якщо позов буде задоволено, даний вид забезпечення є співмірним із заявленими позивачем позовними вимогами.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Частиною першою, другою статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Суд, обираючи вид забезпечення позову, у кожному випадку повинен обирати такий спосіб, який у найбільший мірі спрямований на забезпечення предмету спору.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 150 ЦПК України позов може забезпечуватися, зокрема, шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною вчиняти певні дії.

Частиною 3 статті 150 ЦПК України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиттязаходів забезпечення позовуз тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиттязаходів забезпечення позовуз тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У правовому висновку, сформульованому у постанові від 31 січня 2019 року у справі №761/45074/17, Верховний Суд зазначив, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі, за для попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що умовою застосуваннязаходів забезпечення позовує достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема, тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Правомірність накладення арешту на нерухоме майно, що є безпосереднім предметом судового спору неодноразово підтверджено висновками Верховного Суду у судових рішеннях від 31 серпня 2020 року у справі № 754/3614/19, від 02 вересня 2020 року у справі № 753/18814/19, від 03вересня 2020 року у справі № 766/7113/20, від 07 вересня 2020 року у справі №766/24532/19, від 07 вересня 2020 року у справі № 522/3471/20, від 09вересня 2020 року у справі 910/3359/20 тощо.

Судом першої інстанції встановлено існування між сторонами спору щодо права власності ОСОБА_1 на частку будинку.

Викладені у заяві про забезпечення позову обставини, ураховуючи положення статті 151 ЦПК України, є достатніми для обґрунтованого припущення позивача, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Факт звернення ОСОБА_1 до суду із вказаним позовом сам по собі свідчить про наявність спору між сторонами. Обраний позивачем захід забезпечення позову у найбільшій мірі спрямований на забезпечення предмету спору та є співмірним із заявленими позивачем вимогами. Накладення арешту на вказане майно, право власності на яке зареєстроване за відповідачем, гарантуватиме реальне виконання майбутнього судового рішення у разі задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги про те, що вжитими заходами забезпечення позову порушено право товариства, яке є іпотекодержателем цього майна, не заслуговують на увагу, оскільки вжиттязаходів забезпечення позову має тимчасовий характер.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову, а відтак суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що незабезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

При цьому обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки у відповідності до ст. 3 ЗУ «Про іпотеку», у разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

При цьому ЄСПЛ у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Конституційний Суд України у пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості та забезпечує ефективне поновлення в правах.

ЄСПЛ у рішенні від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченогостаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування визначеного судом заходу забезпечення позову ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду в разі задоволення позову, а відтак місцевий суд дійшов правильного висновку про задоволення заяви про забезпечення позову.

Стосовно наведених у апеляційній скарзі доводів щодо незастосування судом першої інстанції зустрічного забезпечення, слід зазначити, що відповідно до пункту 1 частини третьої статті 154ЦПК України суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення, якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

З огляду на обраний вид забезпечення позову, який не впливає на матеріальний стан ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» та не призводить до понесення додаткових витрат унаслідок його застосування, з урахуванням відсутності доказів завдання товариству збитків унаслідок забезпечення позову, доводи скарги щодо порушення норм процесуального права в частині зустрічного забезпечення на правильність висновків суду щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову не впливають.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року.

Відповідно достатті 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, доводи апеляційної скарги не є суттєвими, а відтак ,не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381 384 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» залишити без задоволення.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 08 листопада 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий С. Г. Копаничук

судді: Л. О. Голота

В. П. Рибчинський