Постанова

від 10.12.2024 по справі 462/4380/24

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 462/4380/24 Головуючий у 1 інстанції: Мруць І. С.

Провадження № 22-ц/811/2903/24 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - судді Ніткевича А.В.

суддів - Бойко С.М., Копняк С.М.

розглянувши в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в приміщенні Львівського апеляційного суду в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 16 серпня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ЛМКП «Залізничнетеплоенерго» про визнання протиправною бездіяльність ЛМКП «Залізничнетеплоенерго», зобов`язання до вчинення дій, -

встановив:

У травні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ЛКП «Залізничнетеплоенерго», у якому просив: звільнити його від сплати судового збору; визнати протиправну бездіяльність Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» щодо невиконання та порушення вимог ст. 19, 40 Конституції України, Закону України «Про інформацію», ст. 18-20 Закону України «Про звернення громадян»; зобов`язати Львівське комунальне підприємство «Залізничнетеплоенерго» розглянути запит ОСОБА_1 від 29.03.2024 та надати письмову відповідь із підтверджуючими копіями документів.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 11 липня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

Оскаржуваною ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 16 серпня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до ЛКП «Залізничнетеплоенерго» про визнання протиправною бездіяльність Львівського міського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» зобов`язання до вчинення дій - визнано неподаною та повернуто позивачу.

Роз`яснено позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвалу оскаржив позивач ОСОБА_1 , вважає таку незаконною та необґрунтованою, винесеною з порушенням норм процесуального права, такою, що перешкоджає розгляду справи по суті.

Зазначає, що на виконання вимог ухвали від 11.07.2024 про залишення позову без руху, надав суду довідку про те, що він не перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Львівській області, пенсії не отримує. Разом з позовною заявою подав копії довідки ДФС у Львівській області за 2023 рік. Однак, суд першої інстанції безпідставно відмовив у доступі до правосуддя, застосувавши надмірний формалізм, ігноруючи ст. 8 Закону України «Про судовий збір». Підстави, з яких суд повернув позовну заяву, є недоречними та безпідставними.

Додає, що перебуває у скрутному матеріальному становищі, майновий стан є важким, у зв`язку з чим може бути звільнений від сплати судового збору.

Просить скасувати ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 16 серпня 2024 року, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Згідно ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву не перешкоджає перегляду судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно із ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявникові) (п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, судове засідання не проводиться, що свідчить про безпідставність вимог апеляційної скарги в цій частині.

Разом з цим, згідно із ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, відтак колегія суддів інформувала учасників справи про час і день розгляду справи, шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Львівського апеляційного суду.

Заслухавши судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити враховуючи таке.

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини 1, 2 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист та доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 просить суд визнати протиправною бездіяльність ЛКП «Залізничнетеплоенерго» щодо невиконання і порушення вимог ст. 19, 40 Конституції України, Закону України «Про інформацію», ст. 18-20 Закону України «Про звернення громадян»; зобов`язати Львівське комунальне підприємство «Залізничнетеплоенерго» розглянути запит ОСОБА_1 від 29.03.2024 року та надати письмову відповідь із підтверджуючими копіями документів. Тобто позивач було заявлено дві вимоги немайнового характеру, кожна з яких мала бути оплачена судовим збором.

У позовній заяві ОСОБА_1 просив звільнити його від сплати судового з урахуванням його майнового стану.

На підтвердження свого майнового стану позивач надав відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 21.02.2024, за період з першого кварталу 2023 року по четвертий квартал 2023 року, з яких вбачається про отримання ОСОБА_1 додаткового блага в загальній сумі 8944,50 грн, а також довідку по рахунку з АТ «Акцент-Банк» про відсутність коштів на картці ОСОБА_1 станом на 13.05.2024.

За змістом частини 5 ст. 12 ЦПКУкраїни, на суд покладається обов`язок щодо сприяння всебічному і повному з`ясуванню обставин справи шляхом роз`яснення особам, які беруть участь у справі, їх прав та обов`язків, попередження про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяння здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених законом.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на розгляд своєї справи у суді, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий судовий розгляд.

Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими ЦПК України, у порядку: наказного провадження, позовного провадження (загального а бо спрощеного), окремого провадження (ч. 2 ст. 19 ЦПК України).

Згідно із положеннями ЦПК України, суддя, отримавши позовну заяву, перевіряє дотримання позивачем вимог статей 175 і 177 ЦПК України щодо форми та змісту позовної заяви.

Статтею 175 ЦПК України встановлено, що позовна заява подається в письмовій формі. Дана стаття також встановлює ряд вимог, яким повинна відповідати позовна заява.

Відповідно до вимог статті 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

За відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченомустаттею 185цього Кодексу (ч. 1 ст. 187 ЦПК України).

Залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції виходив з того, що подані позивачем докази не можуть вважатись достатньою підставою для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору, оскільки жодним чином не характеризують майновий стан позивача на момент подання позовної заяви. Такими документами, наприклад, можуть бути довідки про доходи (зокрема і фіскальних органів), довідка фіскального органу про перелік розрахункових та інших рахунків, довідка органу Пенсійного фонду України про розмір отриманої пенсії, довідка управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про розмір отриманої допомоги, довідка про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо.

Таким чином, відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела / суми виплачених доходів та утриманих податків (копія яких була долучена позивачем як доказ скрутного матеріального становища) не виключають можливості отримання особою інших доходів, зокрема, від Пенсійного фонду України, Управління праці та соціального захисту населення, Державного центру зайнятості.

З огляду на зазначене, заявнику запропоновано надати інші докази на підтвердження обставин щодо важкого майнового стану або документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Постановляючи оскаржувану ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що позивач жодних інших доказів на підтвердження обставин щодо важкого майнового стану, суду не надав. За таких обставин, повторне клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору не підлягає задоволенню.

Колегія суддів вважає, що підстави для повернення позовної заяви є передчасними, оскільки судом першої інстанції не надано жодної правової оцінки доказам, поданим на виконання вимог ухвали про залишення позову без руху.

Повернення позовної заяви - це процесуальна дія, яка припиняє розгляд конкретної позовної заяви на стадії відкриття провадження без вирішення спору по суті, у випадку неможливості її розгляду з підстав, які можуть бути усунуті особою, яка звернулася до суду.

Як зазначено вище, відповідно до вимог статті 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

В свою чергу, сплата судового збору за звернення із позовом та його розмір визначено Законом України "Про судовий збір".

Натомість, згідно із змістом статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній участині першійцієї статті.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з положеннями статті 12 ЦПК України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є правом, а не обов`язком суду, який, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони, що є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується клопотання.

Звільнення від сплати судового збору може мати місце за наявності виключних обставин, враховуючи, що статтею 129 Конституції України закріплено один із основоположних принципів правосуддя рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Європейський суд з прав людини також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (рішення у справі «Креуз проти Польщі», від 19 червня 2001 року).

Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення у справах «Княт проти Польщі», «Єдамскі та Єдамска проти Польщі», від 26 липня 2005 року).

На виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху ОСОБА_1 подав заяву, в якій просив повторно звільнити його від сплати судового збору через важкий майновий стан та скрутне матеріальне становище. До заяви, окрім раніше поданих відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з 1 кварталу 2023 року по 4 квартал 2023 року, в яких відображено про отримання ОСОБА_1 доходу (додаткове благо від АТ "А-Банк"), додатково долучив довідку Управління обслуговування громадян відділу обслуговування громадян №7 Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якій зазначено про те, що ОСОБА_1 не перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України у Львівській області і пенсію не отримує.

Таким чином, надані позивачем відомості є достатніми доказами його скрутного майнового стану, відтак підтверджують достовірність тієї обставини, що він не може сплатити судовий збір у розмірі, який визначений законом за звернення із позовом до суду.

Згідно із ч. 4ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ч. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Так, надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції).

У справі «Bellet v. France» («Белле проти Франції», рішення від 04 грудня 1995 року), Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить гарантії справедливого судочинства, одним із аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.

У пункті 55 рішення у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року ЄСПЛ підкреслив, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти.

У справі Perez de Rada Cavanilles v. Spain («Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії», рішення від 28 жовтня 1998 року) та у справі Miragall Escolano and others v. Spain («Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії», рішення від 13 січня 2000 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, встановлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

Суд першої інстанції на зазначені обставини і вимоги закону уваги не звернув та всупереч вимогам частини 5 статті 12 ЦПК України, яка зобов`язує суд зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, підійшов до вирішення цього питання формально.

Як вбачається із змісту оскаржуваної ухвали, в ній не наведено аналізу доводів позивача щодо наявності підстав для звільнення сплати судового збору, не проаналізовано надані позивачем додаткові докази, при цьому суд обмежився виключно твердженням, що позивач не надав доказів на підтвердження того, що його майновий стан перешкоджає сплаті судового збору.

Враховуючи наведене колегія суддів приходить переконання про те, що вирішуючи питання звільнення від сплати судового збору місцевий суд неправильно застосував положення ЦПК України та Закону України «Про судовий збір», не врахував всіх вказаних вище обставин та передчасно прийшов відповідних висновків.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направленню справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Допущені судом порушення норм процесуального права призвели до постановлення помилкової ухвали, що перешкоджає подальшому розгляду цієї справи, а тому таку необхідно скасувати з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 16 серпня 2024 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 10 грудня 2024 року.

Головуючий А.В. Ніткевич

Судді С.М. Бойко

С.М. Копняк