Постанова

від 10.12.2024 по справі 674/396/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 року

м. Хмельницький

Справа № 674/396/24

Провадження № 22-ц/4820/2130/24

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Янчук Т.О.,

секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.,

з участю позивачки ОСОБА_1 ,

представника позивачки ОСОБА_2 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні врежимі відеоконференціїсправу запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначеннядодаткового строкудля прийняттяспадщини тавизнання свідоцтвапро правона спадщинуза закономнедійсним за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 1 жовтня 2024року,

встановив:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним.

ОСОБА_1 зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько, ОСОБА_4 , внаслідок чого відкрилася спадщина на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,21 га, кадастровий номер 6821880300:04:003:0098. На момент смерті ОСОБА_4 був зареєстрований і проживав у будинку по АДРЕСА_1 , разом із дочкою ОСОБА_3 . Відтак ОСОБА_3 прийняла спадщину після смерті батька та отримала в Дунаєвецькій державній нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину за законом від 25листопада 2011 року (реєстраційний номер 1339). У встановлений законом строк позивачка не подала нотаріальній конторі заяву про прийняття спадщини, внаслідок чого їй було відмовлено в оформленні спадкових прав. Позивачка пропустила строк для прийняття спадщини з поважних причин, оскільки вона з 10 вересня 1998 року є особою з інвалідністю І групи та прикутою до ліжка, а з 18 по 25 квітня 2010 року перебувала на амбулаторному лікуванні.

За таких обставин ОСОБА_1 просила суд: визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 у три місяці з дня набрання рішенням суду законної сили; визнати свідоцтво про право на спадщину за законом від 25 листопада 2011 року, реєстраційний номер 1339, що видане Дунаєвецькою державною нотаріальною конторою Тихонюк Н.А. після смерті батька ОСОБА_4 , недійсним.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 1 жовтня 2024 року в позові відмовлено.

Суд керувався тим, що відповідачка ОСОБА_3 як спадкоємиця за законом першої черги прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_4 у встановленому порядку та отримала свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку відповідно до закону. Позивачка ОСОБА_1 , яка не проживала з батьком ОСОБА_4 на день його смерті, подала заяву про прийняття спадщини лише через тринадцять років, хоча мала можливість подати таку заяву в установлений законом шестимісячний строк. Бездіяльність ОСОБА_1 щодо невчинення дій для реалізації спадкових прав протягом тривалого часу без поважних причин, враховуючи такі загальні засади цивільного законодавства, як розумність, добросовісність та справедливість, не може бути підставою для надання додаткового строку для прийняття спадщини. У свою чергу, ОСОБА_3 добросовісно реалізувала власні спадкові права, та отримала свідоцтво про право на спадщину, а тому задоволення позову призведе до непропорційного втручання в її право мирного володіння майном у розумінні статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Відтак позивачкою не надано належних і допустимих доказів пропуску строку для прийняття спадщини з поважних причин, пов`язаних з об`єктивними, непереборними, істотним труднощами для неї, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог у цілому.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що строк для прийняття спадщини пропущено позивачкою із поважних причин, оскільки вона з 10 вересня 1998 року є особою з інвалідністю І групи та прикутою до ліжка, а з 18 по 25 квітня 2010 року перебувала на амбулаторному лікуванні. Суд першої інстанції не врахував правові позиції Верховного Суду, не дав належної оцінки доказам у справі та дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позову.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

ОСОБА_3 не подала відзив на апеляційну скаргу.

2. Мотивувальна частина

Позиція суду апеляційної інстанції

Частиною першою статті 375 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є дочками ОСОБА_4 .

На підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №263401 від 20 березня 2009 року ОСОБА_4 належала на праві власності земельна ділянка площею 3,21 га, кадастровий номер 6821880300:04:003:0098, яка розташована на землях колишньої Балинської сільської ради Дунаєвецького (на тепер Кам`янець-Подільського) району Хмельницької області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (далі земельна ділянка).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.

На день смерті ОСОБА_4 був зареєстрований і проживав у будинку по АДРЕСА_1 , разом із дочкою ОСОБА_3 .

15 березня 2010 року ОСОБА_3 подала Дунаєвецькій державній нотаріальній конторі Хмельницької області заяву про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4

25 листопада 2011 року Дунаєвецька державна нотаріальна контора Хмельницької області видала ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину за законом (зареєстроване в реєстрі за №1339), згідно якого остання успадкувала після смерті батька ОСОБА_4 земельну ділянку.

2 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Дунаєвецької державної нотаріальної контори Хмельницької області з заявою про оформлення спадщини після смерті батька ОСОБА_4 .

Постановою державного нотаріуса від 2 лютого 2024 року №17/02-31 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, яке залишилося після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , у зв`язку з тим, що вона пропустила шестимісячний строк для прийняття спадщини, а свідоцтво про право на спадщину за законом видане на ім`я ОСОБА_3 .

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції

Статями 1216, 1217 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

За змістом статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті.

В силу статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно з частиною першою статті 1269, частиною першою статті 1270 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Як передбачено статтею 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину (частина перша статті 1296 ЦК України).

Із положень частини першої статті 1297 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) слідує, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

В силу статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що спадщиною є сукупність прав та обов`язків, які в разі смерті фізичної особи (спадкодавця) переходять від нього до інших осіб (спадкоємців). За відсутності заповіту право на спадкування виникає у спадкоємців за законом, до яких відносяться діти спадкодавця.

Право на спадщину переходить лише до спадкоємців, які прийняли спадщину в установленому порядку. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що своєчасно прийняв спадщину.

Для прийняття спадщини встановлюється шестимісячний строк, перебіг якого починається з дня смерті спадкодавця. У цей строк спадкоємець, який не проживав із спадкодавцем, вправі подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Якщо протягом указаного строку спадкоємець не подав заяву про прийняття спадщини, він є таким, що не прийняв її.

У разі пропущення спадкоємцем шестимісячного строку для прийняття спадщини з поважних причин суд може визначити додатковий строк для її прийняття.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 24 постанови від 30травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Спадкоємець, який прийняв спадщину в установленому порядку, вправі одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо до складу спадщини входить нерухоме майно, то спадкоємець зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на це майно. Таке свідоцтво визнається судом недійсним, якщо воно одержане особою, яка не має права на спадкування, а також з інших передбачених законом підстав.

Відтак, якщо суд не визнає заявлені спадкоємцем обставини поважними причинами пропущення строку на прийняття спадщини, то він відмовляє у визначенні додаткового строку для прийняття спадщини, а якщо іншому спадкоємцю вже видано свідоцтво про право на спадщину, то відмовляє у визнанні недійсним цього свідоцтва.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2024 року (справа №686/5757/23) зазначила, що якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість. Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини. Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини.

Суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою.

Важливим під час вирішення питання про надання особі додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини також є факт прийняття спадщини іншими спадкоємцями за законом, оскільки в такому разі може відбутися втручання у право власності інших осіб, порушення принципу правової визначеності стосовно особи, яка добросовісно реалізувала власні цивільні права. Наведене зумовлює потребу в дотриманні принципу «пропорційності» втручання у права спадкоємців, які прийняли спадщину.

Принцип пропорційності тісно пов`язаний з принципом правовладдя (верховенства права): принцип правовладдя є фундаментом, на якому базується принцип пропорційності, натомість принцип пропорційності є умовою реалізації принципу правовладдя і водночас його неодмінним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип пропорційності як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу пропорційності передбачає, що втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде порушенням статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, потрібно визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж потрібно для реалізації поставленої мети.

У спірних правовідносинах дотримання принципу пропорційності безпосередньо залежить від наявності об`єктивних, непереборних та істотних обставин, які є підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини. У разі якщо таких обставин суд не встановив, то не можна допускати втручання у права спадкоємців, які прийняли спадщину, навіть з огляду на такий фундаментальний принцип спадкового права, як свобода заповіту, оскільки це порушить принцип правової визначеності стосовно особи, яка добросовісно скористалася власними цивільними правами, та не відповідатиме принципу пропорційності втручання у право власності на спадкове майно.

Зібрані докази вказують на те, що сторони є спадкоємцями батька ОСОБА_4 першої черги за законом.

На час відкриття спадщини ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) ОСОБА_1 не проживала разом із спадкодавцем, водночас у шестимісячний строк (до 22 квітня 2010 року) вона не подала нотаріальній конторі заяву про прийняття спадщини після смерті батька.

Як пояснила ОСОБА_1 , це сталося внаслідок її хвороби та інвалідності.

На підтвердження зазначеної обставини ОСОБА_1 подала суду письмові докази: довідку Маківської амбулаторії загальної практики сімейної медицини №103 без дати про те, що вона дійсно знаходилась на амбулаторному лікуванні з 18 до 25квітня 2010 року (а.с. 9); довідку Медико-соціальної експертної комісії серії МСЕ №291341 від 10 вересня 1998 року про те, що вона є особою з інвалідністю І групи та потребує стороннього догляду (а.с. 10).

Водночас ОСОБА_1 не обґрунтувала причини такого тривалого (майже 14 років) незвернення за спадщиною після смерті батька ОСОБА_4 .

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 мала можливість подати заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 в установлений законом шестимісячний строк. При цьому позивачкою не доведено поважності причин пропуску цього строку, а задоволення позову призведе до порушення прав ОСОБА_3 , яка добросовісно реалізувала свої спадкові права та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом.

Доводи ОСОБА_1 про те, що строк для прийняття спадщини пропущено нею з поважних причин, а суд ухвалив незаконне рішення внаслідок неналежної оцінки досліджених доказів, не відповідають фактичним обставинам справи.

Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на правові висновки, висловлені Верховним Судом у постанові від 23 листопада 2020 року (справа №315/714/19) щодо вирішення питання про поновлення строку для прийняття спадщини, є безпідставними, оскільки у цій справі та справі, яка переглядається судом апеляційної інстанції, встановлені різні обставини.

Так, за обставинами названої справи, в якій Верховний Суд висловив правову позицію, факт пропуску спадкоємцем строку на для прийняття спадщини був доведений, у той час як у справі, що переглядається судом апеляційної інстанції, ця обставина не підтверджується належними та допустимими доказами.

Щодо постанови Верховного Суду від 2 листопада 2020 року (справа №127/12911/18), то висновки суду першої інстанції відповідають правовій позиції касаційного суду у цій справі.

3. Висновки суду апеляційної інстанції

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 1 жовтня 2024року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 12 грудня 2024 року.

Судді: О.І. Ярмолюк

Л.М. Грох

Т.О. Янчук

Головуючий у першій інстанції Шафікова Ю.Є.

Доповідач Ярмолюк О.І. Категорія 39