Ухвала

від 21.01.2025 по справі 674/396/24

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 січня 2025 року

м. Київ

справа № 674/396/24

провадження № 61-294 ск 25

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником - адвокатом Соловей Олександром Васильовичем, на рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 01 жовтня 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 10 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним,

ВСТАНОВИВ:

1. У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, у якому просила визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3 у три місяці з дня набрання рішенням суду законної сили та визнати свідоцтво про право на спадщину за законом від 25 листопада 2011 року, реєстраційний номер 1339, що видане Дунаєвецькою державною нотаріальною конторою Тихонюк Н. А. після смерті батька ОСОБА_3 , недійсним.

2. Обґрунтовуючи позов ОСОБА_1 зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько, ОСОБА_3 , внаслідок чого відкрилася спадщина на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,21 га, кадастровий номер 6821880300:04:003:0098. На момент смерті ОСОБА_3 був зареєстрований і проживав у будинку по АДРЕСА_1 , разом із дочкою ОСОБА_2 . Відтак ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті батька та отримала в Дунаєвецькій державній нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину за законом від 25 листопада 2011 року (реєстраційний номер 1339). У встановлений законом строк позивачка не подала нотаріальній конторі заяву про прийняття спадщини, внаслідок чого їй було відмовлено в оформленні спадкових прав. Позивачка пропустила строк для прийняття спадщини з поважних причин, оскільки вона з 10 вересня 1998 року є особою з інвалідністю І групи та прикутою до ліжка, а з 18 по 25 квітня 2010 року перебувала на амбулаторному лікуванні.

3. Дунаєвецький районний суд Хмельницької області рішенням від 01 жовтня 2024 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 10 грудня 2024 року, у задоволенні позову відмовив у зв`язку із не доведеністю позивачем поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини.

4. В січні 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , подана її представником - адвокатом Соловей О. В., на рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 01 жовтня 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 10 грудня 2024 року, в якій заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

5. Обґрунтовуючи касаційну скаргу заявник вказує на те, що судами першої та апеляційної інстанції застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 02 листопада 2020 року у справі № 127/12911/18 та від 21 листопада 2020 року у справі № 315/714/19, враховуючи, що її перебування на амбулаторному лікуванні в період з 18 по 25 квітня 2025 року є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

6. Перевіривши доводи касаційної скарги та оскаржувані судові рішення, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі з огляду на таке.

7. Відповідно до статей 1216, 1217 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

8. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

9. За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

10. Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

11. Також, відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

12. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

13. Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними. Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

14. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, незнання норм закону, тощо, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

15. Такий правовий висновок висловлений у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17 (провадження № 61-38298св18), від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61?21447св19) та інших.

16. Отже, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

17. Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, проживання у спадковому майні після відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

18. Крім цього Верховний Суд в постанові від 20 жовтня 2021 року у справі № 405/7111/19?ц (провадження № 61-10591св21) зробив правовий висновок про те, що при оцінці наявності поважних причин для визначення додаткового строку на прийняття спадщини, суди повинні розмежовувати два періоди та оцінювати наявність об`єктивних, непереборних перешкод для реалізацією особою права на прийняття спадщини. Перший період - період визначений законом для прийняття спадщини (6 місяців від дня відкриття спадщини), а другий період - від дня закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини до дня звернення до суду із позовом при визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

19. Також згідно із вимогами статей 12, 13 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

20. Статтями 12 та 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

21. Частиною першою статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь?які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

22. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

23. Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є дочками ОСОБА_3 .

23.1.На підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 263401 від 20 березня 2009 року ОСОБА_3 належала на праві власності земельна ділянка площею 3,21 га, кадастровий номер 6821880300:04:003:0098, яка розташована на землях колишньої Балинської сільської ради Дунаєвецького (на тепер - Кам`янець-Подільського) району Хмельницької області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (далі - земельна ділянка).

23.2. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

23.3.На день смерті ОСОБА_3 був зареєстрований і проживав у будинку по АДРЕСА_1 , разом із дочкою ОСОБА_2 .

23.4.15 березня 2010 року ОСОБА_2 подала Дунаєвецькій державній нотаріальній конторі Хмельницької області заяву про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3 .

23.5.25 листопада 2011 року Дунаєвецька державна нотаріальна контора Хмельницької області видала ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за законом (зареєстроване в реєстрі за № 1339), згідно якого остання успадкувала після смерті батька ОСОБА_3 земельну ділянку.

23.6.02 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Дунаєвецької державної нотаріальної контори Хмельницької області з заявою про оформлення спадщини після смерті батька ОСОБА_3 .

23.7.Постановою державного нотаріуса від 02 лютого 2024 року №17/02-31 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, яке залишилося після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , у зв`язку з тим, що вона пропустила шестимісячний строк для прийняття спадщини, а свідоцтво про право на спадщину за законом видане на ім`я ОСОБА_2 .

23.8.На час відкриття спадщини ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) ОСОБА_1 не проживала разом із спадкодавцем, водночас у шестимісячний строк (до 22 квітня 2010 року) вона не подала нотаріальній конторі заяву про прийняття спадщини після смерті батька.

23.9.Як пояснила ОСОБА_1 , це сталося внаслідок її хвороби та інвалідності.

23.10. На підтвердження зазначеної обставини ОСОБА_1 подала суду письмові докази: довідку Маківської амбулаторії загальної практики сімейної медицини №103 без дати про те, що вона дійсно знаходилась на амбулаторному лікуванні з 18 до 25 квітня 2010 року, довідку Медико-соціальної експертної комісії серії МСЕ № 291341 від 10 вересня 1998 року про те, що вона є особою з інвалідністю І групи та потребує стороннього догляду.

23.11. Водночас ОСОБА_1 не обґрунтувала причини такого тривалого (майже 14 років) незвернення за спадщиною після смерті батька ОСОБА_3 .

24. Верховний Суд зауважує, що факт перебування на лікуванні в закладі охорони здоров`я у всіх випадках не може вважатися безумовною підставою для визначення додаткового строку. Важливими у цьому аспекті є тривалість стаціонарного лікування та ступінь захворювання.

25. ОСОБА_1 перебувала на лікуванні протягом чотирьох днів шестимісячного строку для прийняття спадщини і судами першої та апеляційної інстанцій, надавши оцінку доводам позивача та наданим нею на їх підтвердження доказам, не встановлено існування поважних причин пропуску позивачем строку для прийняття спадщини з підстав перебування позивача на такому лікуванні.

26. Таким чином, установивши, що ОСОБА_1 пропустила строк для прийняття спадщини, не встановивши при цьому обставин, які створювали об`єктивні та непереборні труднощі для неї для подання такої заяви, суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права, а саме частину третю статті 1272 ЦК України, за змістом якої підлягає визначенню додатковий строк для прийняття спадщини лише за наявності поважної причини, а тому дійшли обґрунтованих висновків про відсутність підстав як для надання позивачу додаткового строку для прийняття спадщини так і для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 25 листопада 2011 року, реєстраційний номер 1339, що видане Дунаєвецькою державною нотаріальною конторою Тихонюк Н. А. після смерті батька ОСОБА_3 .

27. Крім цього судами першої та апеляційної інстанції також враховано і те, що позивач не була позбавлена можливості подати заяву про прийняття спадщини шляхом направлення її поштою до нотаріальної контори або до органів місцевого самоврядування на спростування чого ОСОБА_1 не надала жодних доказів.

28. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

29. Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника з установленими судом обставинами справи і оцінкою доказів, що не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

30. Щодо доводів касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій при розгляді справи висновків щодо застосування норм права викладених у постановах Верховного Суду від 02 листопада 2020 року у справі № 127/12911/18 та від 21 листопада 2020 року у справі № 315/714/19, Верховний Суд зазначає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій у справі № 674/396/24 не суперечать висновкам зробленим Верховним Судом у вказаних в касаційній скарзі справах.

31. Пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України визначено, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

32. Таким чином, враховуючи, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, правильне застосування норм права судами першої та апеляційної інстанцій є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення і виповідає висновкам Верховного Суду, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою її представником - адвокатом Соловей Олександром Васильовичем, на рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 01 жовтня 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 10 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним.

2. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді В. В. Пророк

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров