Рішення

від 09.12.2024 по справі 167/556/24

РОЖИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 167/556/24

Номер провадження 2/167/244/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2024 року місто Рожище

Рожищенський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Н.В. Шептицької,

з участю:

секретаря судового засідання - О.В. Давидюк, О.А. Ващук,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Рожищенської міської ради про визнання права власності на спадкове майно,

в с т а н о в и в:

06.06.2024 року позивачі звернулися в суд з позовом до відповідача про визнання права власності на спадкове майно, мотивуючи свій позов тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , який був чоловіком ОСОБА_1 та батьком ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , і після його смерті відкрилася спадщина на все належне йому майно, в тому числі на будинок з надвірними будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яке не було зареєстровано.

Дане будинковолодіння розташоване на земельній ділянці, яка була виділена ОСОБА_4 , згідно рішення виконавчого комітету Рожищенської селищної ради від 28.05.1976 року і, згідно рішення виконавчого комітету Рожищенської селищної ради від 24.08.1998 року, вказана земельна ділянка була передана йому безоплатно у приватну власність.

Заповіту спадкодавець не складав, позивачі є спадкоємцями за законом першої черги, які були зареєстровані у вказаному будинку на день смерті ОСОБА_4 .

Позивачі звернулися до нотаріуса із заявою про оформлення права на спадкове майно, проте їм було відмовлено у видачі свідоцтва у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на це майно.

Просять визнати за кожним право власності на 1/3 частину спадкового майна.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.06.2024 року, справу передано на розгляд головуючому судді Н.В. Шептицькій (ас 33).

Згідно Акта Рожищенського районного суду Волинської області від 07.06.2024 року, до позовної заяви не додані додатки, що вказані в п.п. 9, 10 (ас 34).

Ухвалою головуючого судді від 10.06.2024 року позовна заява залишена без руху з наданням строку для усунення недоліків (ас 35-36), які 14.06.2024 року були усунуті позивачами частково (ас 41-47).

Ухвалою головуючого судді від 17.06.2024 року позовна заява була прийнята, відкрито загальне позовне провадження, витребувані матеріали спадкової справи, що надійшли в суд 25.06.2024 року (ас 57-69), призначено підготовче засідання (ас 48-49).

Ухвалою Рожищенського районного суду Волинської області від 08.07.2024 року підготовче провадження закрито, призначено розгляд справи в судовому засіданні, в яке викликані сторони (ас 79-80).

Ухвалою Рожищенського районного суду Волинської області від 03.09.2024 року розгляд справи відкладено, визнано явку позивачів в судове засідання обов`язковою (ас 95-96).

Ухвалою Рожищенського районного суду Волинської області від 12.11.2024 року було повернуто до стадії підготовчого провадження (ас 136-137) і ухвалою Рожищенського районного суду Волинської області від 12.11.2024 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду 09.12.2024 року (ас 141-143).

Сторони, які були вчасно і належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, але 06.12.2024 року представник відповідача (ас 147) і 09.12.2024 року позивачі кожен окремо (ас 149, 150, 151) подали заяви про розгляд справи у їх відсутності, позивачі позовні вимоги підтримують, а представник відповідача проти заявлених вимог не заперечує. Відзиву на позовну заяву відповідач не подав.

Суд ухвалив: розгляд справи в судовому засіданні проводити у відсутності учасників справи, згідно частини 1 статті 223 ЦПК України.

У відповідності до вимог частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно частин 4, 5 статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Датою прийняття рішення у цій справі є 09.12.2024 року - дата складення повного судового рішення.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позовної заяви, дослідивши і об`єктивно оцінивши наявні у справі письмові докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті, суд установив таке.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , який був чоловіком ОСОБА_1 та батьком ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , і після його смерті відкрилася спадщина на все належне йому майно, в тому числі на будинок з надвірними будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яке не було зареєстровано за спадкодавцем.

Дане будинковолодіння розташоване на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , яка була виділена ОСОБА_4 , згідно рішення виконавчого комітету Рожищенської селищної ради від 28.05.1976 року і, згідно рішення виконавчого комітету Рожищенської селищної ради від 24.08.1998 року, вказана земельна ділянка була передана йому безоплатно у приватну власність.

Заповіту спадкодавець ОСОБА_4 не складав, позивачі є спадкоємцями за законом першої черги, які були зареєстровані у вказаному будинку на день смерті ОСОБА_4 .

Позивачі звернулися до нотаріуса із заявою про оформлення права на спадкове майно, проте 29.04.2024 року постановою їм було відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на спадкове майно у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спірне будинковолодіння.

Дані обставини підтверджуються письмовими доказами: свідоцтвом про смерть ОСОБА_4 (ас 12), свідоцтвом про укладення шлюбу між ОСОБА_4 і ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_5 ) (ас 13), свідоцтвом про народження ОСОБА_2 (ас 14), свідоцтвом про народження ОСОБА_3 (ас 15), повідомленням КП «Волиньпроект» Волинської обласної ради від 22.03.2024 року (ас 16), довідкою управління «ЦНАП» та соціального захисту населення Рожищенської міської ради Волинської області від 20.03.2024 року (ас 17), архівним витягом з протоколу № 3 загальних зборів уповноважених членів колгоспу ім. Крупської, с. Рудня Рожищенського району, від 18.05.1976 року (ас 18), архівним витягом з рішення виконавчого комітету Рожищенської міської ради Рожищенського району від 24.08.1998 року № 82 (ас 19), постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 269/02-31 від 29.04.2024 року (ас 20), постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 270/02-31 від 29.04.2024 року (ас 21), постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 271/02-31 від 29.04.2024 року (ас 22), висновком про вартість об`єкта оцінки (ас 23-25), технічним паспортом на об`єкт нерухомого майна (ас 26-31), матеріалами спадкової справи № 27/2024 (ас 57-69), довідкою Рожищенської міської ради Волинської області від 07.10.2024 року (ас 119), витягом № 3654 від 17.10.2024 року (ас 120).

Надаючи правову оцінку встановленим у судовому засіданні фактичним обставинам справи, суд керується такими нормами права.

Оскільки спадщина відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , то спірні правовідносини регулюються Цивільний Кодексом УРСР (далі - ЦК УРСР) в редакції станом на ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно частини 1 статті 529 ЦК УРСР, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Відповідно до положень частини 1 статті 525 ЦК УРСР, часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 548 ЦК УРСР, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.

Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту

відкриття спадщини.

Згідно з приписами пункту 1 частини 1 статті 549 ЦК УРСР, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Аналізуючи зазначені норми матеріального права у їх системному зв`язку, належить дійти висновку, що спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину, якщо після часу відкриття спадщини (після смерті спадкодавця) фактично вступив у володіння спадковим майном.

З письмових доказів, а саме з: свідоцтва про смерть ОСОБА_4 (ас 12), свідоцтва про укладення шлюбу між ОСОБА_4 і ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_5 ) (ас 13), свідоцтва про народження ОСОБА_2 (ас 14), свідоцтва про народження ОСОБА_3 (ас 15), довідки управління «ЦНАП» та соціального захисту населення Рожищенської міської ради Волинської області від 20.03.2024 року (ас 17), технічного паспорта на об`єкт нерухомого майна (ас 26-31), матеріалів спадкової справи № 27/2024 (ас 57-69), встановлено, що позивачі, як спадкоємці першої черги за законом, вступили у фактичне володіння спадковим майном - житловим будинком з господарськими та побутовими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , до спливу шести місяців з дня смерті спадкодавця - ОСОБА_4 , шляхом спільного проживання із спадкодавцем.

Враховуючи вищенаведене у сукупності, суд доходить висновку, що, відповідно до положень пункту 1 частини 1 статті 549 ЦК УРСР, позивачі прийняли спірну спадщину, шляхом вступу у фактичне володіння та управління спадковим майном.

Згідно частини 2 статті 548 ЦК УРСР, прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

За таких обставин, станом на день смерті спадкодавця ОСОБА_4 , а саме з ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачам належить на праві спільної власності спірний будинок.

При ухваленні даного висновку суд також враховує наступне.

Звернувшись до нотаріуса за отриманням свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами позивачі отримали відмову, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на нерухоме майно на ім`я спадкодавця.

До 19 січня 1996 року, згідно з Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженою 31 січня 1966 року Міністерством комунального господарства УРСР, не підлягали реєстрації будинки і домоволодіння, розташовані в населених пунктах. Обов`язок власників забезпечити державну реєстрацію прав власності на всі без винятку об`єкти нерухомості введено лише з 29 червня 1998 року. Саме цього дня набрала чинності Інструкція про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затверджена наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики від 09 червня 1998 року №121.

Відповідно до частини 3 статті 3 Закону України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року № 1952-IV права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (зокрема й право власності на нерухоме майно - частина 1 статті 4 Закону).

Згідно із частиною 4 статті 3 вищезазначеного Закону, права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Крім того, Порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР був встановлений інструкцією, яка була затверджена Міністерством комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року та втратила чинність згідно наказу Держжитлокомунгоспу N 56 від 1З грудня 1995 року.

Згідно з пунктами 4, 7 цієї Інструкції підлягали реєстрації всі будинки і домоволодіння, у тому числі належні громадянам на праві особистої власності, і здійснювалась вона на підставі документів, що встановлюють право власності ( правовстановлюючих документів, перелік яких додано до вказаної Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (пункт 20 Інструкції). Тобто, записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Пленум Верховного Суду України у пункті 9 своєї постанови від 04 жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» роз`яснив, що право власності на жилий будинок, збудований громадянином на відведеній в установленому порядку земельній ділянці і прийнятий в експлуатацію, виникає з часу його реєстрації у виконкомі місцевої ради.

Вказаною інструкцією обов`язковою була реєстрація права власності на житлові будинки в органах БТІ лише у містах і селищах міського типу, однак не у сільській місцевості.

Відповідно до статті 31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п 43 Постанови КМУ від 25 грудня 2015 року № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на території сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, замість документів, передбачених пунктом 42 цього Порядку, можуть бути подані:

- документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт нерухомого майна, у тому числі рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність чи відомості про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність з погосподарської книги;

- виписка з погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений, - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою.

Для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, проведення технічної інвентаризації щодо зазначених об`єктів нерухомості є необов`язковим.

Аналіз даних нормативно-правових актів та встановлені у судовому засіданні обставини у своїй сукупності свідчать про те, що житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , рік побудови - 1980-1990 р.р. (ас 31), побудований та зареєстрований відповідно до діючого на час його будівництва законодавства.

Згідно листа № 10-1387/0/4-12 від 27.09.2012 року «Про практику застосування судами при розгляді справ окремих норм законодавства про власність та спадкування» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ роз`яснив, що відповідно до статті 2 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Відповідно до статті 3 зазначеного Закону право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Отже, право власності на придбане, побудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його придбання, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення.

Аналогічну правову позицію було висловлено ВСУ у постанові від 13 червня 2012 року у справі № 6-54цс12, яка є обов`язковою для врахування судами України.

Враховуючи вищенаведене у сукупності, у судовому засіданні встановлено, що за життя ОСОБА_4 йому належав житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , який позивачі прийняли у власність як спадкове майно після смерті ОСОБА_4 у встановленому законом порядку та строки, тому позов підлягає до задоволення і за позивачами слід визнати право власності на дане спадкове майно з урахуванням наступного.

Згідно ст. 112 ЦК УРСР, майно може належати на праві спільної власності двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або двом чи кільком громадянам.

Розрізняється спільна власність з визначенням часток (часткова власність) або без визначення часток (сумісна власність).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Згідно ч. 1 ст. 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно ч. 1 ст. 357 ЦК України, частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

В судовому засіданні встановлено, що позивачі набули право спільної сумісної власності на спірне спадкове майно.

Згідно прохальної частини позовної заяви, позивачі просять визнати на кожним з них окремо право власності на 1/3 частину спадкового майна, тобто вони фактично домовилися між собою про визначення за кожним з них розміру частки у спільному майні, ці частки є рівними і така домовленість не суперечить вимогам ст. 112 ЦК УРСР, ч. 1 ст. 356, ч. 1 ст. 357 ЦК України, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 8, 10, 11, 12, 13, 77-81, 83, 141, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Рожищенської міської ради про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, а саме на 1/3 частини будинку з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , що залишилося після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на спадкове майно, а саме на 1/3 частини будинку з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , що залишилося після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_3 право власності на спадкове майно, а саме на 1/3 частини будинку з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , що залишилося після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги на рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 .

Відповідач: Рожищенська міська рада Волинської області, 45100, м. Рожище, вул. Незалежності, 60, код ЄДРПОУ 04333268.

Дата складення повного тексту рішення суду: 13.12.2024 року.

Головуючий суддя Н.В. Шептицька