Ухвала

від 12.12.2024 по справі 279/444/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №279/444/23 Головуючий у 1-й інст. Волкова Н. Я.

Категорія 44 Доповідач Трояновська Г. С.

У Х В А Л А

12 грудня 2024 року Житомирський апеляційний суд в складі:

Головуючого судді Трояновської Г.С.

суддів Талько О.Б., Павицької Т.М.,

з участю секретаря судового засідання Нестерчук М.Д.,

розглянувши заяву представника відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська холдингова лісопильна компанія», Приватного акціонерного товариства «Коростенський завод МДФ» - адвоката Козуліної Аліси Василівни про відвід суддів Трояновської Г.С., Павицької Т.М

у цивільній справі № 279/444/23 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Коростенський завод МДФ", Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська холдингова лісопильна компанія" про стягнення моральної шкоди завданої внаслідок порушення права на безпечне для життя і здоров`я довкілля, на безпечні і здорові умови проживання

за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська холдингова лісопильна компанія» та Приватного акціонерного товариства «Коростенський завод МДФ» на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 20 березня 2023 року, ухваленого під головуванням судді Волкової Н.Я. в м. Коростені,

в с т а н о в и в :

В провадженні Житомирського апеляційного суду перебуває зазначена вище справа.

11.12.2024 на адресу апеляційного суду надійшла заява представника відповідачів - адвоката Козуліної А.В. про відвід суддів Трояновської Галини Сергіївни та Павицької Тетяни Миколаївни у цій справі з підстав, передбачених пунктом 3, 5 частини 1 статті 36 ЦПК України.

Обґрунтовуючи свої вимоги, представник скаржників зазначила, що судді Трояновська Г.С. та Павицька Т.М. не можуть розглядати дану справу та підлягають відводу у зв`язку з тим, що ними приймалося рішення в аналогічних справах мешканців міста Коростеня до Відповідачів, під час розгляду яких, суддями вже сформована позиція, а тому зазначені судді не зможуть бути об`єктивними під час розгляду цієї справи.

Зокрема, судді Трояновська Г. С., Павицька Т. М., які входять до складу колегії суддів у справі №279/444/23 брали участь та приймали рішення у розгляді справ інших мешканців міста Коростеня.

Так, 20.11.2024 року у справі №279/904/24 (головуючий суддя: Павицька Т. М., суддя-учасник колегії: Борисюк Р.М., суддя-учасник колегії: Трояновська Г. С.) за позовом ОСОБА_2 та у справі №279/905/24 (головуючий суддя: Павицька Т.М., суддя-учасник колегії: Борисюк Р. М., суддя-учасник колегії: Трояновська Г.С.) за позовом ОСОБА_3 апеляційним судом було прийнято рішення про відмову у задоволенні апеляційних скарг Відповідачів та залишення рішень судів без змін.

Приймаючи зазначені рішення, суд не відступив від підходу суду першої інстанції та взагалі не дослідив більшу частину доказів, поданих Відповідачами, зокрема акти перевірок, протоколи досліджень компетентних державних установ про стан забруднення територій, що межують із територіями Відповідачів тощо. Апеляційний суд в цих рішеннях взагалі не мотивував своє рішення з точки зору тих аргументів, які були викладені в апеляційній скарзі, не навів мотивів їх відхилення, не дослідив ті порушення, на які звертали апелянти. Суд притримався тієї позиції, яка ним була відображена раніше.

Такий підхід суддів та вищезазначені обставини свідчить про те, що зазначені судді не мають на меті повно та всебічно встановити обставини у цій справі та надати ним правову оцінку, та вочевидь обмежаться, позицією, яка в них вже була сформована, під час розгляду справ в апеляційному порядку інших мешканців міста Коростеня раніше.

Заявник вважає, що такі дії свідчать про упередженість суддів та викликають сумнів в їх об`єктивності при розгляді цієї справи і є підставою для відводу.

Перевіривши доводи заяви про відвід суддів та ознайомившись з матеріалами справи, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для задоволення вказаної заяви з огляду на наступне.

Відповідно до положень частини 3 статті 40 ЦПК України якщо суд доходить до висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною 1 статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

У частині першій статті 36 ЦПК України зазначено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Згідно зі статтею 37 ЦПК України суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі. Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанції, а також у новому розгляді справи після скасування ухвали чи рішення суду апеляційної інстанції. Суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі в розгляді цієї справи в суді першої чи апеляційної інстанції, а також у новому її розгляді після скасування ухвали чи рішення суду касаційної інстанції. Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасовано судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у цій справі. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з виключними обставинами у цій справі.

Тобто цивільним процесуальним законом чітко визначені підстави відводу судді, одним з яких є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначає, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». У випадку ж самовідводу сам суддя повинен бути переконаним, що є достатньо фактів, які свідчать про його безсторонність. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими» (рішення від 09 листопада 2006 року в справі «Білуха проти України» (Belukha v. Ukraine), заява № 33949/02).

Також ЄСПЛ зазначив, що наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу. Щодо суб`єктивного критерію, то презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з`являться докази на користь протилежного.

Згідно з об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Це означає, що при з`ясуванні питання про те, чи існують законні підстави для побоювання щодо відсутності безсторонності у певного судді, позиція заявника має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути ці побоювання об`єктивно виправдані «справа Гаусшильдта» (Hauschildt Case, № 11/1987/134/188).

Крім цього, сумніви мають бути застосовані на фактичних обставинах, а не на припущеннях про можливий розвиток подій.

Представник скаржників не навела обґрунтованих обставин, які б свідчили про упередженість суддів Трояновської Г.С. та Павицької Т.М. при розгляді справи № 279/444/23, а її припущення не можуть бути підставою для відводу суддів, оскільки не підтверджують наявність об`єктивних сумнівів у їх неупередженості й не підтверджені жодними належними доказами.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) суддя розглядає справи, одержані згідно з порядком розподілу судових справ, установленим відповідно до закону. На розподіл судових справ між суддями не може впливати бажання судді чи будь-яких інших осіб.

Визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою у порядку, визначеному процесуальним законом (частина четверта статті 15 Закону № 1402-VIII).

За змістом частини 4 статті 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

У постанові від 18 квітня 2024 року у справі № 9901/110/19 (провадження №11-191заі23) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що якщо суддя визначений для розгляду конкретної справи у встановленому законом порядку, він зобов`язаний брати участь в розгляді такої справи і тільки у випадках, передбачених законом, він може бути відведений (самовідведений) від розгляду справи.

Велика Палата Верховного Суду наголосила, що процесуальні дії судді, висловлена суддею правова позиція в судовому рішенні не можуть бути підставою для відводу, оскільки тлумачення закону у поєднанні з обставинами справи є підґрунтям здійснення правосуддя, а в протилежному випадку суддя позбавляється можливості на висловлення позиції при розгляді інших подібних справ у подальшому. Факт прийняття суддею рішення у справі того ж позивача зі схожим правовим обґрунтуванням не може сам по собі виправдати побоювання щодо упередженості такого судді, а ухвалення судового рішення саме по собі не може бути свідченням особистої зацікавленості судді у результаті розгляду інших аналогічних справ.

Тому доводи заявниці про те, що участь суддів Трояновської Г.С., Павицької Т.М. при розгляді справ № 279/904/24, 279/905/24 за участю мешканців міста Коростеня та відповідачів, викликає сумнів у неупередженості та об`єктивності суддів також є безпідставними.

Таким чином, обставини, на які посилається представник скаржників, не свідчать про існування об`єктивно обґрунтованих обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності суддів та не може бути підставою для їх відводу.

Керуючись ст. 36, 40 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні заяви представника відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська холдингова лісопильна компанія», Приватного акціонерного товариства «Коростенський завод МДФ» - адвоката Козуліної Аліси Василівни про відвід суддів Трояновської Г.С., Павицької Т.М - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Головуючий Судді