Постанова

від 10.12.2024 по справі 910/3155/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2024 р. Справа№ 910/3155/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Гончарова С.А.

Яковлєва М.Л.

без повідомлення учасників справи

розглянув апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київський метрополітен» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2024 (повний текст рішення складено 28.08.2024)

у справі № 910/3155/24 (суддя Бойко Р.В.)

за позовом Комунального підприємства «Київський метрополітен»

до Фізичної особи-підприємця Ткаченка Ігоря Борисовича

про стягнення неустойки у загальному розмірі 105 262,15 грн.

в с т а н о в и в:

У березні 2023 року Комунальне підприємство "Київський метрополітен" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Фізичної особи-підприємця Ткаченка Ігоря Борисовича про стягнення неустойки у загальному розмірі 105 262,15 грн.

В обґрунтування позовних вимог Комунальне підприємство "Київський метрополітен" стверджує, що Фізичною особою-підприємцем Ткаченком Ігорем Борисовичем було прострочено виконання свого зобов`язання за Договором №136-НХ-22 від 22.12.2022 з поставки партії товару, у зв`язку з чим на підставі п.п. 5.2, 5.6 вказаного договору наявні правові підстави для стягнення з відповідача штрафу у розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару за кожен день затримки, що становить 55 172,11 грн, та штрафу у розмірі 7% від вартості непоставленого товару за прострочення поставки товару понад 30 днів, що становить 50 090,04 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.08.2024 у задоволенні позову Комунального підприємства «Київський метрополітен» до Фізичної особи-підприємця Ткаченка Ігоря Борисовича про стягнення неустойки у загальному розмірі 105 262,15 грн. відмовлено повністю.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Комунальне підприємство «Київський метрополітен» звернулося 18.09.2024 до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, сформованою в системі «Електронний суд» 17.09.2024, у якій просив суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2024 у справі № 910/3155/24 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказав, що місцевий господарський суд, не повно та не об`єктивно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, таке рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/3155/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Гончаров С.А., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/3155/24. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Київський метрополітен» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2024 у справі №910/3155/24.

03.10.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/3155/24.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київський метрополітен» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2024 у справі №910/3155/24 залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків для надання доказів, що підтверджують доплату судового збору у сумі 726,72 грн.

18.10.2024 на виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху до Північного апеляційного господарського суду від Комунального підприємства «Київський метрополітен» надійшла заява про усунення недоліків з доказами доплати судового збору, яка сформована в системі «Електронний суд» 18.10.2024.

Також, 21.10.2024 на виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху до Північного апеляційного господарського суду від Комунального підприємства «Київський метрополітен» надійшла заява про усунення недоліків з доказами доплати судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Київський метрополітен» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2024 у справі №910/3155/24, призначено до розгляду на 10.12.2024 без повідомлення (виклику) учасників справи.

31.10.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив відповідача (сформований в системі «Електронний суд» 30.10.2024), в якому останній заперечив проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу без задоволення.

01.11.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив відповідача (сформований в системі «Електронний суд» 31.10.2024), в якому останній продублював заперечення наведені у відзиві на апеляційну скаргу, що надійшла до Північного апеляційного господарського суду 31.10.2024.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, зі змінами, внесеними Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-ІХ, Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ, Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ, Указом Президента України від 07.11.2022 №757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 №2738-ІХ, Указом Президента України від 06.02.2023 №58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 №2915-IX, Указом Президента України від 01.05.2023 №254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 №3057-IX, Указом Президента України від 26.07.2023 №451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 №3275-IX, Указом Президента України від 06.11.2023 №734/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 №3429-IX, Указом Президента України від 05.02.2024 №49/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 №3564-ІХ, Указом Президента України від 06.05.2024 №271/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 08.05.2024 №3684-IX, Указом Президента України від 23.07.2024 №469/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №3891-IX, Указом Президента України від 28.10.2024 №740/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №4024-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 10.11.2024 строком на 90 діб, тобто до 08 лютого 2025 року.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи у розумний строк, застосувавши ст. ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому, частиною 7 вказаної статті визначено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Колегією суддів враховано, що ціна поданого позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2024.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Частиною 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Отже, справа №910/3155/24 призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у справі.

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла наступного висновку.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи 22.12.2022 між Комунальним підприємством "Київський метрополітен", як покупцем, та Фізичною особою-підприємцем Ткаченком Ігорем Борисовичем, як постачальником, був укладений Договір №136-НХ-22 (надалі - Договір), у відповідності до п. 1.1 якого постачальник зобов`язався поставити та передати у власність покупця у встановлений строк запчастини, код 31230000-7 "Частини електророзподільної чи контрольної апаратури" за ДК 021:2015, далі - товар, визначений в асортименті, якості, кількості та за цінами, зазначеними у Технічній специфікації (Додаток №1) до договору, що є його невід`ємною частиною, а покупець зобов`язався прийняти товар та оплатити його вартість.

Згідно з п.1.2. договору обсяг закупівлі товару, що є предметом договору, може бути зменшений залежно від фінансових можливостей та/або виробничих потреб покупця.

У пункті 3.2, 3.3 Договору сторони погодили, що сума договору становить 1 031 220,00 грн, у т.ч. ПДВ (20%): 171 870,00 грн. При цьому, ціна цього договору включає вартість товару, вартість усіх супутніх робіт/послуг, пов`язаних із поставкою товару, та інших витрат, необхідних для виконання умов цього договору.

Розрахунок за поставлену партію товару здійснюється покупцем протягом 30 календарних днів з дати поставки замовленої партії товару на склад покупця на підставі видаткової накладної (п. 4.2 Договору).

Пунктом 5.1 Договору передбачалось, що постачальник має поставити товар покупцю партіями за окремими письмовими замовленнями покупця, виходячи з фінансових можливостей та/або виробничих потреб покупця. Замовлення направляється покупцем постачальнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Кінцевий строк поставки товару за цим договором - 30 червня 2023 року.

Поставка замовленої партії товару здійснюється протягом 30 календарних днів з дати направлення покупцем письмового замовлення постачальнику (п. 5.2 Договору).

У п. 5.3 Договору сторонами погоджено, що поставка товару здійснюється на склад покупця за адресою: вул. Червоноткацька, 1-А, м. Київ, 02100 (Головний матеріальний склад), тел. + 38 (044) 238-53-19(15).

Згідно п. 5.7 Договору датою поставки партії товару є дата, коли замовлена партія товару була передана у власність покупця в місці поставки.

Зобов`язання постачальника щодо поставки замовленої партії товару вважаються виконаними у повному обсязі з моменту переданий замовленої партії товару належної якості у власність покупця у місці поставки на підставі видаткової накладної (п. 5.8 Договору).

Відповідно п. 5.9 Договору право власності па товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими особами обох сторін видаткової накладної та передання товару покупцю в місці поставки.

Пунктом 7.2 Договору встановлено, що у разі затримки поставки товару або поставки товару не в повному розмірі, заявленому покупцем, відповідно до п. 5.2 Договору, постачальник сплачує штраф у розмірі 0,1% вартості непоставленого товару за кожен день затримки, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості непоставленого товару.

Згідно з п. 8.1, п. 8.2 Договору сторони не несуть відповідальності за невиконання або неналежне виконання будь-якого із положень цього договору, якщо це невиконання або неналежне виконання є наслідком обставин, що перебувають поза контролем виконавчої сторони, таких як пожежі, стихійні лиха, воєнні дії, торгове ембарго тощо. У випадку настання форс-мажорних обставин строк виконання зобов`язань сторонами за цим договором продовжується відповідно до часу, протягом якого діють такі обставини.

За умовами п. 8.4, п. 8.5 Договору сторона, для якої створилась неможливість виконання зобов`язань за цим договором, повинна негайно письмово сповістити другу сторону про початок і припинення форс-мажорних обставин. Наявність і тривалість форс-мажорних обставин підтверджується сертифікатом Торгово-промислової палати України. Настання форс-мажорних обставин не звільняє сторони від виконання своїх обов`язків за договором після закінчення дії цих форс-мажорних обставин.

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін та скріплення підписів печатками сторін і діє включно до 30.07.2023 (п. 10.1 Договору).

У Технічній специфікації до Договору сторонами було погоджено номенклатуру, асортимент, якість, кількість та ціни на товар, які підлягають постачанню за Договором.

13.06.2023 Комунальним підприємством "Київський метрополітен" було направлено Фізичній особі-підприємцю Ткаченку Ігорю Борисовичу замовлення №2 (вих. №17/11-236 від 12.06.2023) на поставку товару загальною вартістю 835 551,00 грн. Зазначене замовлення отримане відповідачем 19.06.2023.

15.06.2023 між Комунальним підприємством "Київський метрополітен", як покупцем, та Фізичною особою-підприємцем Ткаченком Ігорем Борисовичем, як постачальником, було укладено Додаткову угоду №2 до Договору №136-НХ-22 від 22.12.2022 (надалі - Додаткова угода №2).

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди №2 сторони, керуючись підпунктами 1, 4 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 та пунктами 1.2, 11.2, 11.3 Договору, дійшли згоди продовжити строк дії договору та строк виконання зобов`язань щодо передачі товару, виклавши пункти 5.1 та 10.1 Договору у новій редакції:

« 5.1. Постачальник має поставити товар покупцю партіями за окремими письмовими замовленнями покупця, виходячи з фінансових можливостей та/або виробничих потреб покупця. Замовлення направляється покупцем постачальнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Кінцевий строк поставки товару за цим Договором - 31 грудня 2023 року».

« 10.1 Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін та скріплення підписів печатками сторін і діє включно до 31 січня 2024 року».

Також сторонами зменшено обсяг закупівлі товару й внесено відповідні зміни у пункт 3.3 Договору - погоджено суму договору у розмірі становить 890 790,00 грн, у т.ч. ПДВ (20%): 148 465,00 грн., про що зазначено у п. 1.2 Додаткової угоди №2 до Договору.

Пунктом 2 Додаткової угоди №2 вирішено технічну специфікацію (Додаток №1) до Договору викласти у редакції Технічної специфікації (Додатку №1) до цієї Додаткової угоди.

Відповідачем було поставлено, а позивачем прийнято товар на загальну суму 835 551,00 грн., що підтверджується копіями видаткових накладних: №19 від 22.06.2023 на суму 44 550,00 грн., №20 від 26.06.2023 на суму 1 584,00 грн, №22 від 06.07.2023 на суму 9 861,00 грн., №24 від 01.08.2023 на суму 63 984,00 грн., №25 від 28.08.2023 на суму 207 900,00 грн., №27 від 21.09.2023 на суму 13 020,00 грн., №28 від 02.10.2023 на суму 150 495,00 грн., №29 від 03.10.2023 на суму 71 217,00 грн., №30 від 09.10.2023 на суму 95 604,00 грн., №31 від 11.10.2023 на суму 68 820,00 грн., №34 від 17.10.2023 на суму 21 096,00 грн., №37 від 31.10.2023 на суму 31 200,00 грн., №38 від 01.11.2023 на суму 37 200,00 грн., №39 від 02.11.2023 на суму 11 904,00 грн., №52 від 06.12.2023 на суму 744,00 грн. та №53 від 12.12.2023 на суму 372,00 грн., які наявні в матеріалах справи.

11.01.2024 позивач оплатив отриманий товар в сумі 835 551,00 грн., перерахувавши на рахунок відповідача грошові кошти в зазначеному розмірі, що підтверджується платіжною інструкцією від 11.01.2024 №336, копія якої долучена до матеріалів справи.

28.12.2023 Комунальне підприємство "Київський метрополітен" звернулось до Фізичної особи-підприємця Ткаченка Ігоря Борисовича із претензією (вих. №12/04-702 від 25.12.2023) про сплату штрафних санкцій у розмірі 105 262,15 грн, нарахованих за порушення обсягів товару та строків поставки товару.

Отже, як стверджує позивач, оскільки відповідачем прострочено виконання свого зобов`язання з поставки товару у визначений Договором строк, то наявні правові підстави для стягнення з фізичної особи-підприємця Ткаченка Ігоря Борисовича штрафу у розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару за кожен день затримки, що становить 55 172,11 грн, та штрафу у розмірі 7% від вартості непоставленого товару за прострочення поставки товару понад 30 днів, що становить 50 090,04 грн., а тому позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог виходячи з того, що після направлення Комунальним підприємством "Київський метрополітен" Фізичній особі-підприємцю Ткаченку Ігорю Борисовичу замовлення №2 на поставку товару сторонами було укладено Додаткову угоду №2, в якій дійшли згоди продовжити строк дії договору та строк виконання зобов`язань щодо передачі товару (про що прямо зазначено у п. 1 Додаткової угоди №2).

Проте, колегія суддів не погоджується з висновком місцевого суду виходячи з наступного.

Стаття 265 Господарського кодексу України визначає, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. При цьому, в ч. 2 зазначеної статті встановлено, що договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Згідно з ст. 266 Господарського кодексу України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Як визначено ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. При цьому, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (ст. 663 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2-4 ст. 267 Господарського кодексу України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством. Якщо в довгостроковому договорі кількість поставки визначено лише на рік або менший строк, у договорі повинен бути передбачений порядок погодження сторонами строків поставки на наступні періоди до закінчення строку дії договору. Якщо такий порядок не передбачений, договір вважається укладеним на один рік. У разі якщо сторонами передбачено поставку товарів окремими партіями, строком (періодом) поставки продукції виробничо-технічного призначення є, як правило, квартал, а виробів народного споживання, як правило, - місяць.

Згідно з пп.1 ч.1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Враховуючи умови специфікацій, сторони не визначили конкретну дату поставки товару, а визначили кінцевий строк для виконання зобов`язання з поставки товару до 30.06.2023.

Так, умовами п. 5.1 договору сторони визначили, що постачальник має поставити товар покупцю партіями за окремими письмовими замовленнями покупця, виходячи з фінансових можливостей та/або виробничих потреб покупця. Замовлення направляється покупцем постачальнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Кінцевий строк поставки товару за цим договором 30.06.2023.

В подальшому сторони домовились внести зміни до пунктів договору, зокрема, погодили кінцевий строк поставки товару за цим Договором - 31 грудня 2023 року, що підтверджується Додатковою угодою №2 від 15.06.2023 до спірного договору.

Проте, колегія суддів звертає увагу, що сторони не змінювали умови договору, які визначали строки поставки кожної окремої партії товару.

Так, умовами пункту 5.2 договору сторони погодили, що поставка замовленої партії товару здійснюється протягом 30 календарних днів з дати направлення покупцем письмового замовлення постачальнику.

До вказаного пункту договору сторони не вносили зміни, а тому в даному випадку суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що сторони домовились, що строк поставки за спірним замовленням є 31.12.2023.

Також колегія суддів не погоджується з судом першої інстанції, що оскільки п. 1 Додаткової угоди №2 містить посилання на підпункт 4 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель, який визначає можливість продовження строку дії договору та продовження строку поставки у зв`язку з настанням обставин непереборної сили, а у цьому пункті угоди чітко вказано, що сторони мають намір змінити також і строк виконання зобов`язань щодо передачі товару, відтак судом не прийняті доводи позивача, що сторонами було продовжено лише строк дії договору.

Дійсно, відповідно до пп. 1, 4 п. 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпунктів 13 та 15 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 4) продовження строку дії договору про закупівлю та/або строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

А тому, керуючись зазначеними Особливостями здійснення публічних закупівель, сторони внесли зміни саме до п.5.1 та п. 10.1 договору №136-НХ-22, які визначали кінцевий строк поставки за договором та строк дії договору, а також, сторони зменшили обсяг закупівлі товару, в зв`язку з чим внесли зміни до п.3.3. зазначеного договору.

Водночас, слід звернути увагу, що відповідно до п.5.1 в первісній редакції кінцевий строк поставки за договором був визначений до 30.06.2023, а строк дії договору у п.10.1 до 30.07.2023. Додатковою угодою №2 від 15.06.2023 сторони внесли зміни до вказаних пунктів та визначили кінцевий строк поставки за договором 31.12.2023 та строк дії договору до 31.01.2024. Тобто аналізуючи внесені зміни до вказаних пунктів договору сторони не вносили зміни до порядку здійснення поставки та строків поставки окремої замовленої партії товару.

Колегія суддів наголошує, що до п. 5.2 договору, яким сторони погодили, що поставка кожної окремо замовленої партії товару здійснюється протягом 30 календарних днів з дати направлення покупцем письмового замовлення постачальник, сторони не вносили зміни.

Враховуючи, що 13.06.2023 позивач направив відповідачеві замовлення на поставку партії товару на суму 835 551,00 грн., та виходячи з умов пункту 5.2. договору, строк поставки закінчився 12.07.2023, але відповідачем зазначені строки поставки були порушені.

Також, колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідача щодо дії обставин непереборної сили, виходячи з наступного.

Так, в своєму відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що у зв`язку із підписанням Додаткової угоди № 2 від 15.06.2023 на підставі настання обставин, передбачених розділом 8 Договору, постачальник обґрунтовано вважав покупця проінформованим про дію непереборних сил та їх вплив на можливість виконання умов Договору на підставі чого не вживав додаткових заходів інформування сторони про наявність таких обставин.

Проте, таке ставлення відповідача до умов договору не відповідає розумінню добросовісності контрагентів, в той час коли в силу вимог ст. 627 та 629 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору та визначенні умов договору (з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту), які є обов`язковими для виконання сторонами.

Як діючим законодавством, так і умовами договору чітко визначено алгоритм дій у разі виникнення обставин непереборної сили, зокрема, сторона, для якої створилась неможливість виконання зобов`язань, повинна письмово сповістити другу сторону про початок дії форс-мажорних обставин. Тобто контрагент не повинен здогадуватись, що стало причиною для невиконання або часткового виконання обов`язку іншою стороною.

Визначення форс-мажорних обставин міститься в ч. 2 ст. 14-1 ЗУ «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 №671/97-ВР. Так, форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

Верховний суд у своїй практиці виокремив наступні елементи форс-мажорних обставин: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; і найголовніше - унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності (Постанова ВС від 25.01.2022 №904/3886/21).

Ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Іншими словами, сама по собі військова агресія російської федерації проти України не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні.

Воєнний стан як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із ним обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

Вищенаведене у сукупності дає підстави для висновку, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 у справі №922/2475/21.

З аналізу наведеного слідує, що на особу, яка порушила зобов`язання, покладається обов`язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов`язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв`язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов`язань).

Разом з тим, відповідачем не надано ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду докази наявності форс-мажорних обставин та те, що саме внаслідок цих обставин відповідач не міг виконати вчасно свої зобов`язання за спірним договором.

Більше того, враховуючи пояснення відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву, останній всупереч умов п.8.4. Договору, яким передбачено, що сторона, для якої створилась неможливість виконання зобов`язань за цим договором, повинна негайно письмово сповістити другу сторону про початок і припинення форс-мажорних обставин, при цьому, факт наявності та строк дії форс-мажорних обставин підтверджується сертифікатом Торгово-промислової палати України, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач не надав сертифікат торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини позивачеві, а також не направив будь-яких листів на адресу позивача про форс-мажорні обставини в порядку, визначеному п. 8.4-8.5 договору №136-НХ-22 від 22.12.2022, що позбавляє відповідача права посилатись на такі обставини.

Додатково колегія суддів звертає увагу, що посилання відповідача на те, що неможливість поставки товару у визначений Договором строк обумовлена, дією непереборних сил, то в силу норм статей 96 ЦК України, 193 Господарського кодексу України, юридична особа здійснює господарську діяльність на власний ризик, а тому, укладаючи спірний договір з визначеним строком поставки, саме відповідач повинен був врахувати його умови та об`єктивно оцінити можливість виконання зобов`язання у такий строк, тим більше, що спірний договір №136-НХ-22 від 22.12.2022 вже укладений після введення в Україні воєнного стану та затвердження «Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування» постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що позивач у встановленому законом порядку довів належними і допустимими доказами наявність порушення зобов`язань з боку відповідача, а саме, поставку замовленої партії товару з порушенням 30-денного строку з дати направлення покупцем письмового замовлення постачальнику.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Пунктом 7.2 Договору №136-НХ-22 від 22.12.2022 встановлено, що у разі затримки поставки товару або поставки товару не в повному розмірі, заявленому покупцем, відповідно до п. 5.2 Договору, постачальник сплачує штраф у розмірі 0,1% вартості непоставленого товару за кожен день затримки, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості непоставленого товару.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафів за порушення строків поставки відповідачем, колегія суддів приходить до висновку, що він виконаний вірно та відповідно з відповідача підлягає стягненню на користь позивача штраф у розмірі 0,1% вартості непоставленого товару за кожен день затримки в сумі 55 172,11 грн. та за прострочення поставки понад 30 днів штраф в сумі 50 090,04 грн.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За наведених обставин, висновки місцевого господарського суду не можна вважати такими, що відповідають приписам статей 86, 236, 238 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного, об`єктивного і безпосереднього розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, що свідчить про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення.

А тому, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Комунального підприємства «Київський метрополітен» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2024 у справі № 910/3155/24- скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Судовий збір, сплачений позивачем за розгляд апеляційної скарги розподіляється відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та відповідно покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київський метрополітен» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2024 у справі № 910/3155/24 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2024 у справі №910/3155/24 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Комунального підприємства «Київський метрополітен» до Фізичної особи-підприємця Ткаченка Ігоря Борисовича про стягнення 105 262,15 грн задовольнити.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ткаченка Ігоря Борисовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства «Київський метрополітен» (03056, м. Київ, проспект Перемоги, 35, код ЄДРПОУ 03328913) штрафні санкції в сумі 105 262 (сто п`ять тисяч двісті шістдесят дві) гривні 15 копійок, судовий збір в сумі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.

5. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ткаченка Ігоря Борисовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства «Київський метрополітен» (03056, м. Київ, проспект Перемоги, 35, код ЄДРПОУ 03328913) судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції в сумі 4 542 (чотири тисячі п`ятсот сорок дві) гривні 00 копійок.

6. Видачу наказів по справі №910/3155/24 доручити Господарському суду міста Києва.

7. Матеріали справи №910/3155/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді С.А. Гончаров

М.Л. Яковлєв