Ухвала

від 21.01.2025 по справі 910/3155/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/3155/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Баранець О.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги фізичної особи-підприємця Ткаченка Ігоря Борисовича

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2024 (колегія суддів Тищенко О.В., Гончаров С.А., Яковлєв М.Л.)

у справі за позовом Комунального підприємства "Київський метрополітен"

до фізичної особи-підприємця Ткаченка Ігоря Борисовича

про стягнення неустойки у загальному розмірі 105 262,15 грн,

В С Т А Н О В И В:

1. У березні 2023 року Комунальне підприємство "Київський метрополітен" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до фізичної особи-підприємця Ткаченка Ігоря Борисовича про стягнення неустойки у загальному розмірі 105 262,15 грн.

2. Господарський суд міста Києва рішенням від 28.08.2024 у задоволенні позову відмовив повністю.

3. Північний апеляційний господарський суд постановою від 10.12.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2024 скасував та ухвалив нове рішення про задоволення позову.

4. 30.12.2024 фізична особа-підприємець Ткаченко Ігор Борисович звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2024, в якій просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

5. Дослідивши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

6. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

7. Відповідно до п.9 ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.

8. Згідно із п.2 ч.3 ст.287 ГПК не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

9. У позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку (п.1 ч.1 ст.163 ГПК).

10. Згідно з ч.7 ст.12 ГПК для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

11. Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями у справах з ціною позову, що не перевищує п?ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

12. Скаржник оскаржує судове рішення, яким вирішено спір про стягнення 105 262,15 грн, а тому воно не підлягає касаційному оскарженню.

13. Скаржник зазначає, що справа має виняткове значення для нього (пп."в" п.2 ч.3 ст.287 ГПК), однак, такі твердження належним чином не обґрунтовані.

14. Виняткове значення справи скаржник обґрунтовує тим, що стягнення 105 262,15 грн в умовах військового часу, враховуючи вартість поставленого за договором товару (890 790,00 грн) та матеріальне становище скаржника є для нього непомірним тягарем.

15. Наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та зміст оскаржених судових рішень у цій справі не дають підстав для висновку про те, що справа має виняткове значення для нього. Незгода із судовим рішенням не свідчить про винятковість справи, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання відповідних наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача/відповідача є звичайним передбачуваним процесом.

16. Касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішення, ухваленого судами попередніх інстанції, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення суду тільки через те, що таке рішення скаржник вважає незаконним.

17. Верховний Суд звертає увагу на те, що скаржник є фізичною особою - суб`єктом господарювання, який здійснює господарську (підприємницьку) діяльність на власний ризик з метою одержання прибутку, а тому обставини, пов`язані з відсутністю (нестачею) коштів для виконання оскаржуваних судових рішень не можуть вважатися достатньою підставою для допуску до касаційного перегляду справи через її виняткове значення для скаржника; згідно чинного законодавства, фізична особа має право звернутися до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі нестачі майна для проведення розрахунків з кредиторами.

18. Верховний Суд дослідив та оцінив доводи скаржника, ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства. З урахуванням цього, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи касаційної скарги, що справа має виняткове значення для скаржника.

19. Рекомендацією №R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до ч."с" ст.7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

20. Таким чином законодавець цілком свідомо надав Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у п.1 ч.1 ст.293 ГПК, і це повністю узгоджується з положеннями ст.129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.

21. При цьому використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи", тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

22. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

23. Учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені п.2 ч.3 ст.287 ГПК випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

24. Згідно з п.1 ч.1 ст.293 ГПК суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

25. Оскільки касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів а), б), в), г) п.2 ч.3 ст.287 ГПК, Верховний Суд вважає, що скаржником не дотримано умову допуску цієї справи до касаційного оскарження.

26. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця Ткаченка Ігоря Борисовича на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2024, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №910/3155/24 за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця Ткаченка Ігоря Борисовича на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2024.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя О. Кібенко

Судді С. Бакуліна

О. Баранець