Постанова

від 12.12.2024 по справі 922/3528/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2024 року м. Харків Справа №922/3528/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В.,

за участю секретаря судового засідання Ярош В.В.,

позивача (в режимі відеоконференції) Качмар В.О. (адвокат), ордер серія АЕ№1221213 від 21.08.2023 року, свідоцтво №3852 від 14.09.2018 року;

відповідача не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Роял Пак» (вх.№2562Х/1) на рішення Господарського суду Харківської області від 13.03.2024 року у справі №922/3528/23,

за позовом ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 ),

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Роял Пак», (61004, м.Харків, вул. Катерининська, 46),

про стягнення 1989761,18 грн,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Роял Пак», в якій просив стягнути з відповідача 1989761,18 грн. Судові витрати, які складаються з судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, позивач просив відшкодувати за рахунок відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем була погашена заборгованість відповідача перед банком за кредитними договорами на загальну суму 1989761,18 грн, внаслідок чого обсяг належних позивачу майнових прав зменшився на користь відповідача (у відповідача зменшився розмір зобов`язань перед банком за рахунок зменшення майнових прав позивача), а у позивача виникло право вимоги до відповідача на суму 1989761,18 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 13.03.2024 року у справі №922/3528/23 (повний текст складено 19.03.2024 року, суддя Трофімов І.В.) позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Роял Пак» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 1989761,18 грн, судовий збір за подання позовної заяви у сумі 29846,41 грн та судовий збір за подання заяви про забезпечення позову в сумі 1342,00 грн.

Відповідач з вказаними рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 13.03.2024 року у справі №922/3528/23 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд помилково визнав позивача кредитором за договорами відступки права вимоги, укладеними між позивачем та АТ КБ «Приватбанк», що суперечить нормам матеріального права. Так, за рахунок належних позивачу, як фізичній особі, грошових коштів за банківськими (депозитними) вкладами були задоволені вимоги банку до відповідача за укладеними між відповідачем та АТ КБ «Приватбанк» кредитними договорами на загальну суму 1989761,18 грн. У той час, поза увагою суду залишилось, що позивач на час укладання договорів був учасником товариства з часткою у статутному капіталі 48% та крім того, займав посаду директора товариства. Як вбачається з договорів відступлення права вимоги, які містяться в матеріалах справи, позивач є стороною договору та виступає у ньому як «кредитор», але, виходячи з кредитних договорів, укладених між відповідачем та АТ КБ «Приватбанк» первісним кредитором була фінансова установа - АТ КБ «Приватбанк», а не позивач.

Скаржник вказує, що фізична особа, у будь-якому статусі, не наділена правом надавати фінансові послуги, оскільки такі надаються лише або спеціалізованими установами, якими є банки, або іншими установами які мають право на здійснення фінансових операцій, та внесені до реєстр фінансових установ. Проте, з укладенням договору про відступлення права вимоги за кредитним договором, відбулася фактично заміна кредитора - АТ КБ «Приватбанк», який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на позивача - фізичну особу, яка не може надавати фінансові послуги.

Апелянт наполягає на тому, що судом першої інстанції помилково визнано позивача кредитом за договорами відступлення права вимоги, укладеними між позивачем та АТ КБ «Приватбанк» та стягнуто з відповідача 1989761,18 грн.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.11.2024 року відкрито апеляційне провадження за скаргою відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Роял Пак» на рішення Господарського суду Харківської області від 13.03.2024 року у справі №922/3528/23. Встановлено позивачу строк на протязі якого він має право подати до суду відзив на апеляційну скаргу, а також встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду клопотання, заяви, документи та докази в обґрунтування своєї позиції по справі. Справу призначено до розгляду в судове засідання і роз`яснено шляхи реалізації права учасників справи на участь у судовому засіданні, а також шляхи реалізації права учасників справи на подання документів до суду засобами електронного зв`язку.

Вказана ухвала була направлена представник позивача та відповідачу через підсистему Електронний суд та доставлена до електронного кабінету користувача 12.11.2024 року.

22.11.2024 року матеріали справи №922/3528/23 на вимогу надійшли до Східного апеляційного господарського суду.

25.11.2024 року від представника позивача надійшло клопотання (вх.№14984), в якому просить суд до матеріалів справи копії листів-відповідей суду першої інстанції, які надавались на його запити. Вказані документи долучено до матеріалів справи.

Від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№15237 від 28.11.2024 року), в якому зазначає, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об`єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв`язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У судовому засіданні 09.12.2024 року протокольно оголошено перерву до 12.12.2024 року.

У судовому засіданні 12.12.2024 року представник позивача підтримав свої заперечення, викладені у відзиві на апеляційну скаргу та просив оскаржуване рішення залишити без змін.

Представник відповідача у судове 09.12.2024 року та 12.12.2024 року не з`явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

В ухвалі від 12.11.2024 року суд доводив до відома учасників справи, що нез`явлення у судове засідання апеляційної інстанції (особисто чи представників) належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, а також відсутність відповідного клопотання, не тягне за собою відкладення розгляду справи на іншу дату, а також не перешкоджає розгляду справи по суті.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про розгляд скарги за відсутності представника відповідача.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Роял Пак» (позичальник, відповідач у справі) та АТ КБ «Приватбанк» (банк) було укладено чотири кредитні договори.

22.10.2020 року між відповідачем і банком укладено кредитний договір №30509546-КПД-1, предметом якого є надання банком відповідачу кредиту у формі відновлювальної кредитної лінії. Ліміт цього договору: 475000 грн - для фінансування поточних потреб позичальника, кредитування яких не заборонено чинним законодавством України та цим договором. Термін повернення кредиту 14.10.2021 року.

04.10.2021 між відповідачем та банком укладено договір про внесення змін №1 до кредитного договору №30509546-КПД-1 від 22.10.2020 року, яким викладено кредитний договір у новій редакції (кредитний ліміт 507000,00 грн, з терміном повернення кредиту до 30.09.2022 року).

04.11.2020 року між відповідачем і банком укладено кредитний договір №30509546- КПД-2, предметом якого є надання банком відповідачу кредиту у формі відновлювальної кредитної лінії. Ліміт цього договору: 475000 грн - для фінансування поточних потреб позичальника, кредитування яких не заборонено чинним законодавством України та цим договором. Термін повернення кредиту 29.10.2021 року.

25.10.2021 року між відповідачем та банком укладено договір про внесення змін №1 до кредитного договору №30509546-КПД-2 від 04 11 2020 року, яким викладено кредитний договір у новій редакції (кредитний ліміт 511000,00 грн, з терміном повернення кредиту до 22.10.2022 року).

24.11.2020 між відповідачем і банком укладено кредитний договір № 30509546-КПД-3 предметом якого є надання банком відповідачу кредиту у формі відновлювальної кредитної лінії. Ліміт цього договору: 475000 грн - для фінансування поточних потреб позичальника, кредитування яких не заборонено чинним законодавством України та цим договором. Термін повернення кредиту 18.11.2021 року.

12.11.2021 року між відповідачем та банком укладено договір про внесення змін №1 до кредитного договору №30509546-КПД-3 від 24.11.2020 року, яким викладено кредитний договір у новій редакції (кредитний ліміт 505000,00 грн, з терміном повернення кредиту до 11.11.2022 року).

30.11.2020 року між відповідачем і банком укладено кредитний договір №30509546-КПД-4 предметом якого є надання банком відповідачу кредиту у формі відновлювальної кредитної лінії. Ліміт цього договору: 475000 грн - для фінансування поточних потреб позичальника, кредитування яких не заборонено чинним законодавством України та цим договором. Термін повернення кредиту 21.11.2021 року.

18.11.2021 року між відповідачем та банком укладено договір про внесення змін №1 до кредитного договору №30509546-КПД-4 від 30.11.2020 року, яким викладено кредитний договір у новій редакції (кредитний ліміт 505000,00 грн, з терміном повернення кредиту до 15.11.2022 року).

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, банк належним чином виконав свої зобов`язання за кредитними договорами, надавши відповідачу відповідні кредити у формі відновлювальних кредитних ліній.

Між ОСОБА_1 (позивач у справі) та АТ КБ «Приватбанк» (банк) було укладено чотири депозитні договори.

19.10.2020 року між позивачем та банком укладено договір банківського вкладу з початковою сумою вкладу 500000,00 грн №SAMDNWFD0072865892001, вклад «Стандарт» строковий на 12 міс.

22.10.2020 року між позивачем та банком укладено додаткову угоду №1 до договору №SAMDNWFD0072865892001 від 19.10.2020 року, якою узгоджено порядок звернення стягнення на вклад як об`єкт обтяження за забезпечувальним зобов`язанням (звернення стягнення здійснюється у разі виникнення заборгованості за забезпеченим зобов`язанням).

04.10.2021 року між позивачем та банком укладено додаткову угоду б/н до договору №SAMDNWFD0072865892001 від 19.10.2020 року, якою узгоджено порядок звернення стягнення на вклад як об`єкт обтяження за забезпечувальним зобов`язанням (звернення стягнення здійснюється у разі виникнення заборгованості за забезпеченим зобов`язанням).

04.11.2020 року між позивачем та банком укладено договір банківського вкладу з початковою сумою вкладу 500000,00 грн №SAMDNWFD0072879278801, вклад «Стандарт» строковий на 12 міс.

04.11.2020 року між позивачем та банком укладено додаткову угоду №1 до договору №SAMDNWFD0072879278801 від 04.11.2020 року, якою узгоджено порядок звернення стягнення на вклад як об`єкт обтяження за забезпечувальним зобов`язанням (звернення стягнення здійснюється у разі виникнення заборгованості за забезпеченим зобов`язанням).

25.10.2021 року між позивачем та банком укладено додаткову угоду б/н до договору №SAMDNWFD0072879278801 від 04.11.2020 року, якою узгоджено порядок звернення стягнення на вклад як об`єкт обтяження за забезпечувальним зобов`язанням (звернення стягнення здійснюється у разі виникнення заборгованості за забезпеченим зобов`язанням).

23.11.2020 року між позивачем та банком було укладено договір банківського вкладу з початковою сумою вкладу 500000,00 грн №SAMDNWFD0072897667901, вклад «Стандарт» строковий на 12 міс.

24.11.2020 року між позивачем та банком було укладено додаткову угоду №1 до договору №SAMDNWFD0072897667901 від 23.11.2020 року, якою узгоджено порядок звернення стягнення на вклад як об`єкт обтяження за забезпечувальним зобов`язанням (звернення стягнення здійснюється у разі виникнення заборгованості за забезпеченим зобов`язанням).

12.11.2021 року між позивачем та банком укладено додаткову угоду б/н до договору №SAMDNWFD0072897667901 від 23.11.2020 року, якою узгоджено порядок звернення стягнення на вклад як об`єкт обтяження за забезпечувальним зобов`язанням (звернення стягнення здійснюється у разі виникнення заборгованості за забезпеченим зобов`язанням).

26.11.2020 року між позивачем та банком укладено договір банківського вкладу з початковою сумою вкладу 500000,00 грн №SAMDNWFD0072901079301, вклад «Стандарт» строковий на 12 міс.

30.11.2020 року між позивачем та банком укладено додаткову угоду №1 до договору №SAMDNWFD0072901079301 від 26.11.2020 року, якою узгоджено порядок звернення стягнення на вклад як об`єкт обтяження за забезпечувальним зобов`язанням (звернення стягнення здійснюється у разі виникнення заборгованості за забезпеченим зобов`язанням).

18.11.2021 року між позивачем та банком укладено додаткову угоду б/н до договору №SAMDNWFD0072901079301 від 26.11.2020 року, якою узгоджено порядок звернення стягнення на вклад як об`єкт обтяження за забезпечувальним зобов`язанням (звернення стягнення здійснюється у разі виникнення заборгованості за забезпеченим зобов`язанням).

На виконання депозитних договорів, позивач передав банку кошти у відповідних сумах для розміщення на депозитних вкладах. Параметри вкладу зазначено в депозитних договорах у розділах «Дані за вкладом».

Між ОСОБА_1 (позивач у справі, заставодавець) та АТ КБ «Приватбанк» (банк, заставодержатель) було укладено чотири договори застави.

22.10.2020 року між позивачем та банком укладено договір застави №30509546- ДЗ-1/1, відповідно до умов якого позивач передав банку в заставу майнові права на отримання грошових коштів в повному обсязі за договором банківського вкладу №SAMDNWFD0072865892001 від 19.10.2020 року - в забезпечення виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором №30509546-КПД-1 від 22.10.2020 року.

Вказана обставина також підтверджується витягом №68840889 від 23.10.2020 року про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (застава майнових прав на отримання грошових коштів за договором №30509546-ДЗ-1/1 від 22.10.2020 року).

04.10.2021 року між позивачем та банком укладено договір про внесення змін №1 до договору застави №30509546-ДЗ-1/1 від 22.10.2020 року, яким договір застави викладено у новій редакції.

06.10.2022 року до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено відомості про звернення стягнення на предмет застави.

07.10.2022 року до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено відомості про припинення застави.

04.11.2020 року між позивачем та банком укладено договір застави №30509546- ДЗ-2/1, відповідно до умов якого позивач передав банку в заставу майнові права на отримання грошових коштів в повному обсязі за договором банківського вкладу №SAMDNWFD0072879278801 від 04.11.2020 року - в забезпечення виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором №30509546-КПД-2 від 04.11.2020 року.

Вказана обставина також підтверджується витягом №69090802 від 05.11.2020 року про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (застава майнових прав на отримання грошових коштів за договором №30509546-ДЗ-2/1 від 04.11.2020 року).

25.10.2021 року між позивачем та банком укладено договір про внесення змін №1 до договору застави №30509546-ДЗ-2/1 від 04.11.2020 року, яким договір застави викладено у новій редакції.

08.11.2022 року до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено відомості про звернення стягнення на предмет застави.

09.11.2022 року до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено відомості про припинення застави.

24.11.2020 року між позивачем та банком укладено договір застави №30509546- ДЗ-3/1, відповідно до умов якого позивач передав банку в заставу майнові права на отримання грошових коштів в повному обсязі за договором банківського вкладу №SAMDNWFD0072897667901 від 23.11.2020 року - в забезпечення виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором №30509546-КПД-3 від 24.11.2020 року.

Вказана обставина також підтверджується витягом №69441434 від 24.11.2020 року про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (застава майнових прав на отримання грошових коштів за договором №30509546-ДЗ-3/1 від 24.11.2020 року).

12.11.2021 року між позивачем та банком укладено договір про внесення змін №1 до договору застави №30509546-ДЗ-3/1 від 24.11.2020 року, яким договір застави викладено у новій редакції.

25.11.2022 року до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено відомості про звернення стягнення на предмет застави.

28.11.2022 року до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено відомості про припинення застави.

30.11.2020 року між позивачем та банком укладено договір застави №30509546- ДЗ-4/1, відповідно до умов якого позивач передав банку в заставу майнові права на отримання грошових коштів в повному обсязі за договором банківського вкладу №SAMDNWFD0072901079301 від 26.11.2020 року - в забезпечення виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором №30509546-КПД-4 від 30.11.2020 року.

Вказана обставина також підтверджується витягом №69567587 від 01.12.2020 року про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (застава майнових прав на отримання грошових коштів за договором №30509546-ДЗ-4/1 від 30.11.2020 року).

18.11.2021 року між позивачем та банком укладено договір про внесення змін №1 до договору застави №30509546-ДЗ-4/1 від 30.11.2020 року, яким договір застави викладено у новій редакції.

25.11.2022 року до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено відомості про звернення стягнення на предмет застави.

28.11.2022 року до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено відомості про припинення застави.

За умовами договорів застави звернення стягнення і реалізація майнових прав здійснюється шляхом відступлення заставодавцем заставодержателю права вимоги, що випливає з заставленого права. Відступлення права вимоги здійснюється, за вибором заставодержателя, згідно з договором про відступлення права вимоги (цесії) або згідно закону в судовому або позасудовому порядку.

Між Рогава Вахтангом Мерабійовичем (позивач у справі, кредитор) та АТ КБ «Приватбанк» (банк) укладено чотири договори відступлення права вимоги (цесії).

22.10.2020 року між позивачем та банком укладено договір відступлення права вимоги №30509546-ДЦ-1/1, предметом якого є відступлення позивачем банку права вимоги на отримання в повній сумі грошових коштів за договором №SAMDNWFD0072865892001 від 19.10.2020 року, укладеним між кредитором та банком.

Предметом цього договору є відступлення позивачем на користь банку на підставі укладеного між ними договору застави №30509546-ДЗ-1/1 від 22.10.2020 року права вимоги на отримання в повній сумі грошових коштів, що випливає з договору №SAMDNWFD0072865892001 від 19.10.2020 року.

04.10.2021 року між позивачем та банком укладено договір про внесення змін №1 до договору відступлення права вимоги №30509546-ДЦ-1/1 від 22.10.2020 року.

04.11.2020 року між позивачем та банком укладено договір відступлення права вимоги №30509546-ДЦ-2/1, предметом якого є відступлення позивачем банку права вимоги на отримання в повній сумі грошових коштів за договором №SAMDNWFD0072879278801 від 04.11.2020 року, укладеним між кредитором та банком.

Предметом цього договору є відступлення позивачем на користь банку на підставі укладеного між ними договору застави №30509546-ДЗ-2/1 від 04.11.2020 року права вимоги на отримання в повній сумі грошових коштів, що випливає з договору №SAMDNWFD0072879278801 від 04.11.2020 року.

25.10.2021 року між позивачем та банком укладено договір про внесення змін №1 до договору відступлення права вимоги №30509546-ДЦ-2/1 від 04.11.2020 року.

24.11.2020 року між позивачем та банком укладено договір відступлення права вимоги №30509546-ДЦ-3/1, предметом якого є відступлення позивачем банку права вимоги на отримання в повній сумі грошових коштів за договором №SAMDNWFD0072897667901 від 23.11.2020 року, укладеним між кредитором та банком.

Предметом цього договору є відступлення позивачем на користь банку на підставі укладеного між ними договору застави №30509546-ДЗ-3/1 від 24.11.2020 року права вимоги на отримання в повній сумі грошових коштів, що випливає з договору №SAMDNWFD0072897667901 від 23.11.2020 року.

12.11.2021 року між позивачем та банком укладено договір про внесення змін №1 до договору відступлення права вимоги №30509546-ДЦ-3/1 від 24.11.2020 року.

30.11.2020 року між позивачем та банком укладено договір відступлення права вимоги №30509546-ДЦ-4/1, предметом якого є відступлення позивачем банку права вимоги на отримання в повній сумі грошових коштів за договором №SAMDNWFD0072901079301 від 26.11.2020 року, укладеним між кредитором та банком.

Предметом цього договору є відступлення позивачем на користь банку на підставі укладеного між ними договору застави №30509546-ДЗ-4/1 від 30.11.2020 року права вимоги на отримання в повній сумі грошових коштів, що випливає з договору №SAMDNWFD0072901079301 від 26.11.2020 року.

18.11.2021 року між позивачем та банком укладено договір про внесення змін №1 до договору відступлення права вимоги №30509546-ДЦ-4/1 від 30.11.2020 року.

З матеріалів справи вбачається, що 06.10.2022 року заборгованість відповідача перед банком за кредитним договором №30509546-КПД-1 від 22.10.2020 року у розмірі 484546,11 грн була погашена за рахунок належного позивачу права вимоги за договором банківського вкладу №SAMDNWFD0072865892001 від 19.10.2020 року.

Вказана обставина підтверджується: листом банку від 18.04.2023 року №20.1.0.0.0/7- 230324/21320, платіжним дорученням від 06.10.2022 року №M1006MC5YA та випискою від 27.07.2023 року по рахунку №26352636801551980.

08.11.2022 року заборгованість відповідача перед банком за кредитним договором №30509546-КПД-2 від 04.11.2020 року у розмірі 491664,18 грн була погашена за рахунок належного позивачу права вимоги за договором банківського вкладу №SAMDNWFD0072879278801 від 04.11.2020 року.

Вказана обставина підтверджується: листом банку від 18.04.2023 року №20.1.0.0.0/7- 230324/21320, платіжним дорученням від 08.11.2022 року №083453440 та випискою від 27.07.2023 року по рахунку №26354636801043980.

25.11.2022 року заборгованість відповідача перед банком за кредитним договором №30509546-КПД-3 від 24.11.2020 року у розмірі 506423,30 грн була погашена за рахунок належного позивачу права вимоги за договором банківського вкладу №SAMDNWFD0072897667901 від 23.11.2020 року.

Вказана обставина підтверджується: листом банку від 18.04.2023 року №20.1.0.0.0/7- 230324/21320; платіжним дорученням від 25.11.2022 року №M1125N3LSZ та випискою від 27.07.2023 по рахунку № НОМЕР_1 .

25.11.2022 року заборгованість відповідача перед банком за кредитним договором №30509546-КПД-4 від 30.11.2020 року у розмірі 507127,50 грн була погашена за рахунок належного позивачу права вимоги за договором банківського вкладу №SAMDNWFD0072901079301 від 26.11.2020 року.

28.11.2022 року заборгованість відповідача перед банком за кредитним договором №30509546-КПД-4 від 30.11.2020 року у розмірі 0,09 грн була погашена за рахунок належного позивачу права вимоги за договором банківського вкладу №SAMDNWFD0072901079301 від 26.11.2020 року.

Вказані обставини підтверджуються: листом банку від 18.04.2023 року №20.1.0.0.0/7- 230324/21320, платіжним дорученням від 25.11.2022 року №M1125N8AMT та випискою від 27.07.2023 року по рахунку № НОМЕР_2 .

Таким чином, за рахунок належного позивачу права вимоги за депозитними договорами були задоволені вимоги банку до відповідача на суму 1'989'761,18 грн (484546,11 грн + 491664,18 грн + 506423,30 грн + 507127,50 грн + 0,09 грн).

Звертаючись до суду з позовом, позивач обґрунтовував свою позицію тим, що оскільки він відступив на користь банку належне йому право вимоги в рахунок погашення зобов`язань відповідача перед банком за кредитними договорами і, таким чином, зобов`язання відповідача перед банком були виконані за рахунок належних позивачу майнових прав, то: 1) обсяг належних позивачу майнових прав зменшився на користь відповідача (у відповідача зменшився розмір зобов`язань перед банком за рахунок зменшення майнових прав позивача); 2) у позивача виникло право вимоги до відповідача на суму 1989761,18 грн.

Згідно з ч.1, п.1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як свідчать матеріали справи, між відповідачем та банком укладено кредитні договори, за якими банк належним чином виконав свої зобов`язання, надавши відповідачу відповідні кредити у формі відновлювальних кредитних ліній.

Проте відповідач належним чином свої зобов`язання перед банком з повернення кредитних коштів не виконав, у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість.

На виконання депозитних договорів, позивач передав банку кошти у відповідних сумах для розміщення на депозитних вкладах.

Згідно з ч.1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Між позивачем та банком укладено договори застави, відповідно до умов яких позивач передав банку в заставу майнові права на отримання грошових коштів в повному обсязі за депозитними договорами в забезпечення виконання відповідачем зобов`язань за кредитними договорами.

Відповідно до ч.1 ст. 1 та ч.1 ст. 3 Закону України «Про заставу» застава - це спосіб забезпечення зобов`язань, якщо інше не встановлено законом. Заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (ст. 572 Цивільного кодексу України).

Аналогічні положення містяться в ч.2 ст. 1 Закону України «Про заставу».

Згідно з ч.1 ст. 583 Цивільного кодексу України заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).

Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов`язання (ч.3 ст. 3 Закону України «Про заставу»).

Правова природа застави полягає у забезпеченні можливості кредитора у разі невиконання боржником зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення вимог за рахунок переданого в заставу майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

При цьому, в правовідносинах застави майновий поручитель за договором застави вступає у правовідносини безпосередньо з кредитором (заставодержателем) але не від імені боржника, а від власного.

Однією із ознак застави є те, що вона являє собою додаткове (акцесорне) зобов`язання, що не може існувати автономно і самостійно. Воно завжди викликано наявністю іншого зобов`язання, яке потребує забезпечення свого виконання. Акцесорність застави означає, що припинення основного зобов`язання або недійсність договору, забезпеченого заставою, тягне за собою неможливість існування і застави.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про заставу» за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Згідно з ч.2 ст. 22 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», який є спеціальним законом, що визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, за рахунок предмета обтяження обтяжувач має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій договором.

Отже, конкретний обсяг відповідальності майнового поручителя перед кредитором визначається договором застави. Укладаючи договір застави, заставодавець бере на себе всі ризики, пов`язані з невиконанням зобов`язання боржником, у межах вартості предмета застави. Тобто, у правовідносинах застави на майнового поручителя покладається додатковий (акцесорний) обов`язок виконати зобов`язання за боржника в межах вартості предмета застави, яка може покривати вартість основного зобов`язання як повністю, так і частково.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 26 Закону України «Про заставу» заставодавець має право в будь-який час до моменту реалізації предмета застави припинити звернення стягнення на заставлене майно виконанням забезпеченого заставою зобов`язання. Якщо заставодавцем є третя особа, яка надала в заставу належне їй майно, то в разі невиконання забезпеченого заставою зобов`язання перед заставодержателем вона має право виконати зобов`язання з метою запобігання зверненню стягнення на предмет застави.

Подібна норма закріплена також і у статті 28 спеціального Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», відповідно до якої звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження може бути припинене боржником або третьою особою шляхом виконання порушеного боржником забезпеченого обтяженням зобов`язання або тієї частини цього зобов`язання, виконання якої було прострочене, разом з відшкодуванням обтяжувачу витрат, понесених у зв`язку з пред`явленням вимоги та/або звернення стягнення.

Згідно з ч.5 ст. 20 Закону України «Про заставу» до третьої особи, яка задовольнила в повному обсязі вимоги заставодержателя, переходить разом з правом вимоги забезпечена нею застава у встановленому законодавством порядку.

Аналіз наведених норм Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» та Закону України «Про заставу» свідчить про те, що правовим наслідком добровільного виконання майновим поручителем забезпеченого ним обов`язку боржника (основного зобов`язання) в повному обсязі або частково (якщо визначена сторонами в договорі застави вартість предмета застави забезпечує основне зобов`язання лише частково) і за умови, що не відбулося звернення стягнення на предмет застави, майновий поручитель набуває права вимагати у боржника відшкодування сплаченої ним суми заставодержателю суми грошових коштів. Право, яке виникає у заставодавця в такому випадку за своєю правовою природою є регресним. Регресна вимога носить похідний характер. Вона виникає тільки на основі виконання якогось іншого зобов`язання, що стосовно регресного може бути основним. Зміст регресного зобов`язання становлять права і обов`язки сторін. У регресному зобов`язанні регредієнту належить право на одержання відшкодування, регресант зобов`язаний вчинити дії по відшкодуванню, тобто змістом регресного зобов`язання є стягнення сплаченого. Розмір регресної вимоги не може бути більше суми фактичного сплаченого кредиторові в основному зобов`язанні.

Отже, регресне зобов`язання - це зворотна вимога про повернення грошей або майна, виконане однією особою за іншу або з вини останньої третій особі. Регресне зобов`язання характеризується такими ознаками: воно є похідним від іншого (основного) зобов`язання; один або всі його учасники є також суб`єктами основного зобов`язання; виконання одним учасником зобов`язання або навіть саме його виникнення зумовлюється діями або бездіяльністю осіб, з якими в майбутньому і встановлюються регресні зобов`язання.

Разом з цим, у п.1 ч.1 ст. 512 Цивільного кодексу України встановлено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Так, внаслідок порушення відповідачем зобов`язань, передбачених кредитними договорами, позивач відступив на користь банка належне позивачу право вимоги за депозитними договорами на загальну суму 1989761,18 грн в рахунок погашення заборгованості відповідача перед банком за кредитними договорами і, таким чином, зобов`язання відповідача перед банком на загальну суму 1989761,18 грн були виконані за рахунок належних позивачу майнових прав, у зв`язку з чим до позивача в порядку регресу перейшли права кредитора в обсязі виконаного ним за відповідача зобов`язання в сумі 1989761,18 грн.

За своїм змістом укладення договорів відступлення права вимоги (цесії) було способом звернення стягнення на заставне майно. Відповідні договори не оскаржувались та є чинними.

Щодо доводів апелянта, викладених у скарзі, то слід відзначити, що матеріали справи не містять доказів укладення договору (договорів) відступлення права вимоги за кредитним договором (кредитними договорами). Договори відступлення права вимоги були укладені за депозитними договорами і фізична особа мала права їх укладати.

Заперечення відповідача, щодо звільнення позивача за втрату довіри, завдання збитків товариству, відкриття кримінального провадження, намагання позивача довести товариство до банкрутства, не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки відповідні обставини по-перше, мають доводитись належними і допустимими доказами; по-друге, не входять до предмету доказування в даній справі.

Щодо посилань апелянта на судову практику, а саме на постанову Верховного Суду від 11.09.2018 року у справі №910/7320/17 та постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16.12.2020 року у справі №640/14873/19, то колегія суддів вважає їх неспроможними.

Так у даній справі та справах №910/7320/17 і №640/14873/19 є різними: предмет спору; склад учасників; спірні правовідносини; нормативно-правове регулювання спірних правовідносин, а висновки Верховного Суду, викладені в постановах, на які відповідач посилається в обґрунтування апеляційної скарги не є релевантними до обставин справи даної справи.

Згідно ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів зазначає, що апелянтом по даній справі всупереч приписів ст. 73, 74, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України не доведено факту, а також не надано належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження своєї позиції по справі.

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Колегія суддів звертає увагу, що аргументи були почуті, враховані апеляційним судом, при цьому зазначає, що оскаржене рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Хаджинастасиу проти Греції»).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги вчинені при довільному тлумаченні наявних між сторонами правовідносин і не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Роял Пак» не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення Господарського суду Харківської області від 13.03.2024 року у справі №922/3528/23 має бути залишене без змін.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-79, 126, 129, 240, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Роял Пак» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 13.03.2024 року у справі №922/3528/23 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 13.12.2024 року.

Головуючий суддя В.С. Хачатрян

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.В. Россолов