УХВАЛА
12 грудня 2024 року
м. Київ
cправа № 916/3731/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Консул Естейт»</a>
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 (у складі колегії суддів: Колоколов С.І. (головуючий), Богацька Н.С., Савицький Я.Ф.)
у справі № 916/3731/23
за позовом Заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеса в інтересах держави в особі Одеської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Консул Естейт»</a>,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради,
про стягнення безпідставно збережених коштів у сумі 341 203,10 грн,
ВСТАНОВИВ:
25.11.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Консул Естейт»</a> (далі - ТОВ «Консул Естейт») засобами поштового зв`язку подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 у справі № 916/3731/23.
Розглянувши матеріали касаційної скарги, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 916/3731/23, зважаючи на таке.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України»).
За приписами пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За змістом пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до частини сьомої статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (рік подання позовної заяви у справі № 916/3731/23) прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 встановлено у розмірі 2 684 грн.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом позову у справі № 916/3731/23 є стягнення безпідставно збережених коштів у сумі 341 203,10 грн, що є меншим, ніж п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому оскаржена постанова у цій справі не підлягає касаційному оскарженню.
Скаржник зазначає, що позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням у справі №916/3731/23, при розгляді іншої справи, а справа № 916/3731/23 має для нього виняткове значення (підпункти «б», «в» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України).
Судом не беруться до уваги посилання ТОВ «Консул Естейт» на підставу для відкриття касаційного провадження, передбачену підпунктом «б» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, оскільки скаржник конкретно не зазначив, при розгляді якої іншої справи ТОВ «Консул Естейт» буде позбавлено можливості спростувати обставини, встановлені судами при вирішенні справи №916/3731/23.
Обґрунтування ТОВ «Консул Естейт» наявності підстави для відкриття касаційного провадження, передбаченої підпунктом «в» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, є абстрактним, а викладені скаржником доводи зводяться до його незгоди з постановою суду апеляційної інстанції та необхідності встановлення касаційним судом фактичних обставин справи, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції (частина друга статті 300 ГПК України).
Інших підстав, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, за яких Суд міг би визнати, що оскаржена постанова у справі № 916/3731/23 підлягає касаційному оскарженню, скаржник не наводить.
Вивчивши і проаналізувавши матеріали касаційної скарги, інших передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України підстав для розгляду касаційної скарги Верховний Суд також не вбачає.
Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 916/3731/23.
Керуючись статтями 163, 234, 235, 287, пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України, Суд
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 916/3731/23 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Консул Естейт»</a> на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.10.2024.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І. С. Берднік
Судді: В. А. Зуєв
І. С. Міщенко
Суд | Касаційний господарський суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 12.12.2024 |
Оприлюднено | 16.12.2024 |
Номер документу | 123752012 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Касаційний господарський суд Верховного Суду
Берднік І.С.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні