Постанова

від 10.12.2024 по справі 520/9082/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 р.Справа № 520/9082/18Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Перцової Т.С. , Макаренко Я.М. ,

за участю: секретаря судового засідання Щурової К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту з інспекційної роботи Харківської міської ради на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2018 (суддя Мороко А.С.; м. Харків; повний текст рішення складено 27.12.2018) по справі № 520/9082/18

за позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту з інспекційної роботи Харківської міської ради

до ОСОБА_1 третя особа ОСОБА_2

про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради (далі по тексту - позивач, Інспекція ДАБК) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач, ОСОБА_1 ), третя особа: ОСОБА_2 (далі по тексту - ОСОБА_2 ), в якому просить суд зобов`язати ОСОБА_1 демонтувати самочинно збудовані нежитлові приміщення підвалу №№ 10, 11 першого поверху №№ 16-20, 21 та приміщення мансарди №№ 1-7 у нежитловій будівлі літ. «А-1» по АДРЕСА_1 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що Інспекцією ДАБІ під час перевірки встановлено, що ОСОБА_1 самочинно реконструйовано нежитлову будівлю літ. «А-l» (Будинок побуту) загальною площею 631.6 кв.м. по АДРЕСА_1 (реконструйовано без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за наслідками відповідальності належать до об`єктів з незначними наслідками (CCI). Таким чином, об`єкт будівництва по АДРЕСА_1 є об`єктом самочинного будівництва.

Вказує що зазначені порушення є істотними порушеннями будівельних норм і правил, що суперечить суспільним інтересам, тому вважає, що дії, вчинені ОСОБА_1 , порушують встановлений законом порядок виконання будівельних робіт, призводять до дезорганізації нормальної діяльності та виконання наданих законом повноважень органу державного архітектурно-будівельного контролю - Інспекції ДАБІ, порушують права та законні інтереси інших громадян, що може привести до заподіяння такими діями значної шкоди громадським інтересам, інтересам громадян тощо.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2018 по справі № № 520/9082/18 у задоволенні позовних вимог Інспекції ДАБІ відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2019 по справі № 520/9082/18 апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради залишено без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року змінено з мотивів його прийняття.

Постановою Верховного Суду від 14 березня 2024 року по справі № 520/9082/18 касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради задоволено.

Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2019 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2024 по справі № 520/9082/18 прийнято до свого провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2018 року по справі № 520/9082/18 за позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити певні дії та призначено до апеляційного розгляду.

Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

У відповідності до ч.2 ст.313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що 11.05.2018 Інспекцією ДАБІ на підставі листа Управління містобудування та архітектури Департаменту містобудування, архітектури та генерального плану Харківської міської ради № 2666/0/27-18, направлення № 388-Н від 02.05.2018 здійснено вихід на об`єкт по АДРЕСА_1 з метою проведення позапланової перевірки.

За результатами вказаної перевірки працівниками позивача складено акт № 388-А від 11.05.2018, яким встановлено наступне.

Нежитлова будівля літ «А» загальною площею 260,2 кв.м. по АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу № 4434-В-С, посвідченого нотаріусом 29.10.2009. Під час перевірки представлено технічний паспорт ТОВ «Міжрегіональне бюро з технічної інвентаризації» від 17.03.2017, інв.с. № 1661 на громадський будинок літ «А-1» (будинок побуту), загальною площею - 631,6 кв.м. по АДРЕСА_1 , в якому є штамп встановленого зразка щодо самочинного будівництва. Об`єкт має ознаки з незначними наслідками ССІ. На момент проведення перевірки не представлено документ, щодо: права на виконання будівельних робіт, прийняття об`єкту в експлуатацію у встановленому законодавством порядку, документ, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою. На момент проведення перевірки будівля експлуатувалася.

На підставі наведеного, фахівцями Інспекції ДАБІ зроблено висновок про те, що ОСОБА_1 порушено ч. 1 ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність», п. 1 ч. 1 ст. 34, абз. 3 п. 5, п. 13 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 466 від 13.04.2011, абз. 1 ч. 1, ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», абз. 1 п. 3 п. 12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011.

11.05.2018 головним спеціалістом Інспекції ДАБІ складено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил № 388-ПР-У, термін усунення порушення - до 11.07.2018, та протокол про адміністративне правопорушення, повідомлено про розгляд справи про адміністративне правопорушення.

14.05.2018 начальником Інспекції ДАБІ на підставі акту № 388-А від 11.05.2018, протоколу про адміністративне правопорушення від 11.05.2018 складено постанову № 388-П від 14.05.2018 по справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 9 ст. 96 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200,00 грн..

На підставі направлення для проведення перевірки (позапланового) заходу № 814-Н від 23.07.2018 працівниками інспекції здійснено вихід на об`єкт будівництва по АДРЕСА_1 з метою перевірки виконання вимог припису № 388 Пр-У від 11.05.2018. Встановити факт експлуатації об`єкту не видалось за можливе у зв`язку з відсутністю суб`єкта містобудування.

Обставина невиконання відповідачем вимог припису № 388 Пр-У від 11.05.2018 слугувала підставою для звернення до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає таке.

Відповідно ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» №3038-VI (далі - Закон №3038-VI, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Також, зазначеною нормою визначено, що посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право, зокрема, у разі виявлення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, містобудівних умов та обмежень, затвердженого проекту або будівельного паспорта забудови земельної ділянки видавати обов`язкові для виконання приписи щодо: а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил; б) зупинення підготовчих та будівельних робіт.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність», будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону №3038-VI, замовник має право виконувати будівельні роботи після, зокрема, подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України.

Порядок вирішення питань, пов`язаних із знесенням самочинно збудованих об`єктів унормовано ст. 38 Закону №3038-VI, за правилами ч.ч. 1, 2 якої, у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

За рішенням суду самочинно збудований об`єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов`язаних із знесенням об`єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.

Відповідно до ч.ч. 1, 4, 7 ст. 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Скасовуючи постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2019, Верховний Суд у постанові від 14 березня 2024 року по справі № 520/9082/18 зазначив, що, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що, відповідно до вимог ч. 7 ст. 376 ЦПК України, для вирішення питання знесення самочинного будівництва потрібна наявність таких фактів, як неможливість перебудови об`єкту, або відмова особи, яка здійснює самочинне будівництво, від такої перебудови.

Також, суди виходили з того, що знесенню самочинного будівництва передує прийняття судом рішення про зобов`язання особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Водночас, за змістом частини 7 статі 376 ЦК України, така стадія процедури знесення самочинного будівництва як рішення суду про зобов`язання особи, яка його здійснила, провести відповідну перебудову, має сенс і є обов`язковою, якщо така перебудова є можливою.

Якщо така перебудова є неможливою, то така стадія є марною.

Так, вирішуючи питання застосування статті 376 ЦК України у подібних правовідносинах, Верховний Суд в складі судової палати в постанові від 29.01.2020 у справі №822/2149/18 дійшов наступних висновків:

«У випадках, коли до суду з позовом про знесення самочинного будівництва звертається орган державного архітектурно-будівельного контролю, належить керуватися частиною першою статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року № 3038-VI, за якою у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

Можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва перевіряється на стадії виконання припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів. Невиконання припису без поважних причин може свідчити про неможливість перебудови або небажання особи, яка здійснила самочинне будівництво, усувати його наслідки.

В інших випадках самочинного будівництва, зокрема, (1) якщо нерухоме майно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або (2) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи (3) належно затвердженого проекту, стаття 376 Цивільного кодексу України не ставить можливість знесення об`єкта самочинного будівництва в залежність від можливостей його перебудови.

Натомість, правове значення має позиція власника (користувача) земельної ділянки, а також дотримання прав інших осіб. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина 4 статті 376 ЦК України).

В цьому випадку знесення самочинного будівництва можливе без попереднього рішення суду про зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Це є логічним та виправданим, оскільки такі види самочинного будівництва, безперечно, не можуть бути приведені до легітимного стану шляхом перебудови.»

Враховуючи наведені вище висновки Верховного Суду, у спірних правовідносинах має місце той вид самочинного будівництва, для якого Цивільний кодекс України не встановлює правила, що знесенню передує рішення суду про зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову.

Натомість, для висновку про задоволення позову у цьому випадку визначальним та достатнім є той факт, що відповідач здійснив будівництво без документів, що дають на це право та документів на земельну ділянку, та не виконав вимоги зобов`язального припису, яким вимагалось усунути виявлені порушення.

Так, колегія суддів вказує, що відповідачем не надано доказів виникнення права на виконання будівельних робіт, прийняття об`єкту в експлуатацію у встановленому законодавством порядку та документу, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою.

Доказів виконання припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил № 388-ПР-У, з терміном усунення порушення до 11.07.2018, відповідачем також не надано.

Відтак, з огляду на вищевикладене, колегія суддів доходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту з інспекційної роботи Харківської міської ради про зобов`язання ОСОБА_1 демонтувати самочинно збудовані нежитлові приміщення підвалу № 10, №11, першого поверху №16-20, № 21 та приміщення мансарди № 1-7 у нежитловій будівлі літ. "А-1" по проїзду Карпатському, 2 у м. Харкові та задоволення останніх.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За приписами до п. 1, п. 4 ч.1ст.317 КАС України, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги позивача дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню з постановленням нової постанови про задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту з інспекційної роботи Харківської міської ради задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2018 по справі № 520/9082/18 скасувати.

Адміністративний позов Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту з інспекційної роботи Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 44493552) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), третя особа: ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_1 демонтувати самочинно збудовані нежитлові приміщення підвалу № 10, №11, першого поверху №16-20, № 21 та приміщення мансарди № 1-7 у нежитловій будівлі літ. "А-1" по проїзду Карпатському, 2 у м. Харкові.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)С.П. ЖигилійСудді(підпис) (підпис) Т.С. Перцова Я.М. Макаренко Повний текст постанови складено 13.12.2024 року