Постанова

від 03.12.2024 по справі 569/2734/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2024 року

м. Хмельницький

Справа № 569/2734/23

Провадження № 22-ц/4820/931/24

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Грох Л.М. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.,

секретар судового засідання Чебан О.М.,

з участю представників сторін,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Едімік», третя особа приватний нотаріус Шепетівського районного нотаріального округу Якимчук Ірина Павлівна про стягнення коштів та визнання договору в частині недійсним за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області в складі судді Стаднічук Н.Л. від 21 лютого 2024 року, додаткові рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 01 березня 2024 року, від 12 серпня 2024 року.

Заслухавши доповідача, пояснення учасника справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

У вересні 2022 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , звертаючись в суд з цим позовом до відповідача, вказували, що 27.09.2021 року вони продали ТОВ «Едімік» майновий комплекс, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Договір купівлі-продажу майнового комплексу посвідчено приватним нотаріусом Шепетівського районного нотаріального округу Хмельницької області Якимчук І.П. За умовами договору продаж вчинено за 840000 грн, які покупець зобов`язався сплатити продавцям у безготівковій формі на їхні банківські рахунки по 105000 грн щомісячно до 15 травня 2022 року.

На виконання умов договору відповідач переказав на картковий рахунок ОСОБА_1 в листопаді 2021 року - 52500 грн, в грудні 2021 року - 52500 грн, в квітні 2022 року - 40000 грн, у вересні 2022 року - 29576,50 грн, в листопаді 2022 року - 19900 грн, в лютому 2023 року - 9950 грн, а всього 204426,50 грн. Залишок основного боргу перед ОСОБА_1 станом на лютий 2023 року складав 215573,50 грн.

На виконання цього грошового зобов`язання відповідач перерахував на картковий рахунок ОСОБА_2 в листопаді 2021 року -52500 грн, в грудні 2021 року - 52500 грн, в лютому 2023 року - 20000 грн, а всього 125000 грн. Залишок основного боргу відповідача перед ОСОБА_2 станом на лютий 2023 року складав 295000 грн.

В зв`язку з простроченням грошового зобов`язання з відповідача підлягає стягненню сума заборгованості з врахуванням індексу інфляції та 3% річних на користь ОСОБА_1 - 297761,58 грн, на користь ОСОБА_2 - 389662,09 грн.

17.04.2023 року позивачі подали заяву про збільшення позовних вимог, в якій заявили позовну вимогу про визнання недійсною умови договору купівлі-продажу майнового комплексу від 27.09.2021 року (абзацу 2 пункту 3), посилаючись на те, що вказана умова є опискою, допущеною нотаріусом при складанні договору та помилкою сторін при його підписанні, оскільки порядок розрахунків визначено абзацом 1 пункту 3 договору.

Ухвалою суду від 25 травня 2023 року залучено до участі у справі як третю особу приватного нотаріуса Шепетівського районного нотаріального округу Якимчук І.П.

У зв`язку з внесенням платежів відповідачем на погашення боргу позивачі неодноразово зменшували позовні вимоги.

15.08.2023 року у заяві уточнення позовних вимог (з врахування не підтримання в подальшому вимог в частині стягнення основного боргу) позивачі просили стягнути з ТОВ «Едімік» на користь ОСОБА_1 112632, 84 грн., з них 71997,26 грн. інфляційні втрати, 10335,58 грн. - 3% річних) на користь ОСОБА_2 85362,50 грн. інфляційні втрати, 11581,45 грн. - 3 % річних.

В заяві від 10.11.2023 року позивачі повідомили про повну сплату боргу за договором відповідачем і просили стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати в розмірі 65829,28 грн. та 3% річних від простроченої суми боргу в розмірі 10367,64 грн., на користь ОСОБА_2 - інфляційні втрати в розмірі 87356,01 грн, 3% річних від простроченої суми в розмірі 12977,48 грн.

Ухвалою суду від 23 січня 2024 року прийнято до розгляду заяву представника позивача про уточнення позовних вимог в частині відмови від позовних вимог щодо стягнення основної суми боргу, відмовлено у прийнятті до розгляду заяви представника позивачів в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 лютого 2024 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Едімік» (33024, м. Рівне, вул. Млинівська, 18, код ЄДРПОУ 39808855) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) інфляційні втрати в сумі 36317,67 грн., 3% річних від простроченої суми боргу в сумі 10335,58 грн.

В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Едімік» (33024, м.Рівне, вул. Млинівська, 18, код ЄДРПОУ 39808855) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) інфляційні втрати в сумі 46155,02 грн., 3% річних від простроченої суми боргу в сумі 11581,45 грн.

В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Едімік» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 3432,70 грн., на користь ОСОБА_2 - судовий збір в сумі 3314,16 грн.

Додатковим рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 01 березня 2024 року відмовлено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у стягненні на їхню користь з Товариства з обмеженою відповідальністю «Едімік» витрат на правову допомогу.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «Едімік» по 4444,23 грн. витрат на правову допомогу.

Додатковим рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької оласті від 12 серпня 2024 року в задоволенні вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу в частині відмовлено.

В апеляційних скаргах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просять ці рішення суду скасувати та задовольнити позовні вимоги, викладені у заяві про уточнення позовних вимог від 10.11.2023 року, додаткове рішення скасувати. Вважають, що суд безпідставно відмовив у визнанні недійсною умови договору купівлі-продажу від 27 вересня 2021 року. В суді представниця відповідача заперечила наявність заборгованості відповідача перед позивачами, посилаючись на суперечності (абз. 2 пункту 3 договору купівлі-продажу майнового комплексу), у зв`язку з чим позивачі пред`явили цю вимогу і понесли додаткові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1073,60 грн. з кожного. Висновок суду щодо оцінки цього способу захисту їх порушеного права як неефективного вважають помилковим.

Також вважають, що в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних суд помилково взяв до уваги і поклав в основу рішення розрахунок відповідача. В заяві від 10.11.2023 року позивачі навели розрахунок інфляційних втрат та 3% річних за період до повного погашення основного боргу, пославшись постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19, за якою нарахування боржнику інфляційних втрат здійснюється на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення.

Судом безпідставно відмовлено позивачам у стягненні витрат, понесених на правничу допомогу. В заяві від 10.11.2023 року представником позивачів зазначено, що розрахунок витрат на професійну правничу допомогу позивачем буде подано після проголошення рішення судом. 26.02.2024 року позивачі подали заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та детальний розрахунок судових витрат, висновок суду про недоведеність реальності цих витрат є хибним. На думку апелянтів, суд також безпідставно стягнув з них витрати на професійну правничу допомогу відповідачу, тому просять відмовити у задоволенні заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

У відзивах ТОВ «Едімік» просить відмовити у задоволенні апеляційних скарг як безпідставних. Вважає, що не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про можливість прийняття до розгляду збільшених позовних вимог в частині інфляційних втрат та 3% річних після завершення підготовчого засідання. Позивачами помилково нараховувалися інфляційні втрати за жовтень 2021 року, тоді як заборгованість могла виникнути лише з листопада 2021 року. В розрахунках позивачів не враховано періоди погашення заборгованості в межах місяця, з урахуванням висновків, що містяться в попередньому пункті. Необхідність визнання недійсним пункту договору відпала, задоволення цієї вимоги не вплине на права та обов`язки сторін. Суд обґрунтовано відмовив позивачам у стягненні витрат на професійну правничу за відсутності договору про надання правової допомоги, доказів прийняття позивачами таких послуг та їх оплати.

В засіданні апеляційного суду представник апелянтів підтримав апеляційні скарги з викладених у них мотивів.

Представниця відповідача просила відхилити апеляційні скарги як безпідставні.

Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу на рішення Шепетівського міськрайонного суду від 21 лютого 2024 року та додаткове рішення від 01 березня 2024 року слід задовольнити частково, апеляційну скаргу на додаткове рішення від 12.08.2024 року - відхилити з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд першої інстанції не в повній мірі з`ясував обставини справи, допустив неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, у зв`язку з чим оскаржуване рішення від 21.02.2024 року слід змінити, додаткове рішення від 01.03.2024 року - частково скасувати, та ухвалити нове судове рішення.

Так, судом встановлено, що 27 вересня 2021 року сторонами укладено договір купівлі-продажу майнового комплексу, згідно якого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 продали ТОВ «Едімік» майновий комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , розташований на земельних ділянках площею 0,6200 га з кадастровим номером 6823986800:05:007:0015, площею 3,7651 га з кадастровим номером 6823986800:05:007:0016. Договір посвідчений приватним нотаріусом Шепетівського районного нотаріального округу Якимчук І.П. та зареєстровано в реєстрі за № 1170.

Згідно абзацу 1 пункту 3 цього договору за домовленістю сторін продаж майнового комплексу проводиться за 840000 грн, з яких покупець зобов`язується сплатити продавцям в безготівковій формі на їх банківські рахунки по 105000 грн щомісячно до 15 травня 2022 року.

За абзацом 2 пункту 3 договору продавці підтвердили проведення зі сторони покупця повного розрахунку за проданий майновий комплекс та відсутність щодо нього жодних претензій фінансового характеру.

На виконання договору купівлі-продажу майнового комплексу ТОВ «Едімік» сплатило ОСОБА_1 22.11.2021 року - 52500 грн, 30.12.2021 року - 52500 грн, 22.04.2022 року - 20000 грн, 29.04.2022 року - 20000 грн, 22.09.2022 року -10000 грн, 27.09.2022 року - 15000 грн, 28.09.2022 року - 4700 грн, 14.11.2022 року - 10000 грн, 21.11.2022 року - 10000 грн, 03.02.2023 року - 10000 грн, а також в ході розгляду справи судом - 20.03.2023 року - 25000 грн, 04.04.2023 року - 40000 грн, 09.05.2023 року - 20000 грн, 25.05.2023 року - 40300 грн, 14.06.2023 року - 300000 грн, 07.07.2023 року - 30000 грн, 14.08.2023 року - 30000 грн, всього 420000 грн.

ТОВ «Едімік» сплатило ОСОБА_2 на виконання договору купівлі-продажу майнового комплексу: 22.11.2021 року - 52500 грн, 30.12.2021 року - 52500 грн, 03.02.2023 року -20000 грн, а також в ході розгляду справи судом 20.03.2023 року - 25000 грн, 04.04.2023 року - 60 000 грн, 09.05.2023 року - 30000 грн, 25.05.2023 року - 60000 грн, 14.06.2023 року - 20000 грн, 07.07.2023 року - 20000 грн, 14.08.2023 року - 20000 грн, 18.10.2023 року - 60000 грн, всього 420000 грн.

Відповідно до розрахунку представника позивачів інфляційні втрати внаслідок несвоєчасної сплати заборгованості за договором купівлі-продажу перед ОСОБА_1 за період з жовтня 2021 року по липень 2023 року становить 65829,28 грн., 3% річних - 10335,58 грн.

Згідно розрахунку представника позивачів інфляційні втрати внаслідок несвоєчасної сплати заборгованості за договором купівлі-продажу перед ОСОБА_2 за період з жовтня 2021 року по липень 2023 року становлять 85362,50 грн., 3% річних - 11581,45 грн.

За розрахунками представника відповідача інфляційні втрати внаслідок несвоєчасної сплати заборгованості за договором купівлі-продажу ОСОБА_1 за період з жовтня 2021 року по липень 2023 року становлять 36317,67 грн, інфляційні втрати ОСОБА_2 за період з жовтня 2021 року по липень 2023 року становлять 46155,02 грн.

Наведене підтверджується матеріалами справи.

Задовольняючи частково майнові вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач допустив несвоєчасну сплату платежів позивачам за договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, тому згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України відповідач повинен сплатити ОСОБА_1 36317,67 грн. інфляційних втрат, 3% річних від простроченої суми боргу в сумі 10335,58 грн., та ОСОБА_2 46155,02 грн. інфляційних втрат, 3% річних від простроченої суми боргу в сумі 11581,45 грн.

Проте з цими висновками суду не можна погодитися повністю, зважаючи на таке.

Згідно ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За ч.1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (покупець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони визнають, що ТОВ «Едімік» допустило несвоєчасну сплату платежів за договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, у зв`язку з простроченням грошового зобов`язання позивачі мають право на стягнення інфляційних витрат за весь час прострочення, а також 3 % річних від прострочених сум згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Сторони на час вирішення спору визнали, що умова договору, передбачена абзацом 2 пункту 3 договору (продавці підтвердили проведення зі сторони покупця повного розрахунку за проданий майновий комплекс та відсутність щодо нього жодних претензій фінансового характеру), прямо суперечить абзацу 1 пункту 3 договору і не відповідає домовленості сторін щодо порядку розрахунків за договором, а залишена нотаріусом внаслідок технічної помилки із стандартного шаблону договору.

Ціна договору та порядок розрахунків визначена абзацом 1 пункту 3 цього договору - за домовленістю сторін продаж майнового комплексу проводиться за 840000 грн, з яких покупець зобов`язується сплатити продавцям в безготівковій формі на їх банківські рахунки по 105000 грн. щомісячно до 15 травня 2022 року.

Отже, апеляційний суд констатує, що, виходячи з ціни договору та встановленого розстрочення платежу, відповідач мав сплатити за договором обом позивачам по 420000 грн. - рівними платежами по 52500 грн. кожному впродовж 8 місяців (з жовтня 2021 року по травень 2022 року), при цьому з врахуванням змісту поняття «щомісячно» строк сплати платежів у жовтні, листопаді, грудні 2021 року, а також у січні - квітні 2022 року спливав в останній день цих місяців, тобто, прострочення платежу наступало з 1-го числа наступного місяця. Останній, 8-й платіж, мав бути внесений до 15 травня 2022 року.

ТОВ «Едімік» лише два платежі (за листопад, грудень 2021 року) по 52500 грн. сплатив кожному з продавців відповідно до умов договору, решту платежів прострочено, і більша частина боргу сплачена відповідачем позивачам уже в ході розгляду справи судом першої інстанції.

У зв`язку з цим позивачі неодноразово зменшували розмір заявлених позовних вимог (внаслідок зменшення тіла боргу), остаточні вимоги в частині інфляційних втрат та 3 % річних викладено в заяві від 15.08.2023 року (а.с. 250-256, том 1): на користь ОСОБА_1 - 71997,26 грн. інфляційних втрат за період з жовтня 2021 року по липень 2023 року та 10335,58 грн. 3 % річних станом на 31.07.2023 року; на користь ОСОБА_2 - 85362,50 грн. інфляційних втрат за період з жовтня 2021 року по липень 2023 року та 11581,45 грн. 3 % річних станом на 31.07.2023 року.

З врахуванням принципу диспозитивності апеляційний суд не бере до уваги розрахунки апелянтів за більший період, наведені в заяві від 10.11.2023 року (на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати в розмірі 65829,28 грн. та 3% річних 10367,64 грн., на користь ОСОБА_2 - інфляційні втрати в розмірі 87356,01 грн, 3% річних - 12977,48 грн.), оскільки ухвалою Шепетівського міськрайонного суду від 23.01.2024 року прийнято до розгляду цю заяву в частині відмови від позову щодо стягнення основної суми боргу, відмовлено у прийняті до розгляду заяви в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Розрахунки позивачів щодо інфляційних втрат ґрунтуються на правовій позиції, викладеній у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 року в справі № 905/21/19, за якою якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення.

Апеляційний суд вважає ці розрахунки позивачів необґрунтованими, оскільки вони містять очевидні помилки - зокрема, нараховано інфляційні втрати за жовтень 2021 року, тоді як прострочення з врахуванням умов договору виникло з 01.11.2021 року.

Крім того, з врахуванням принципу ієрархії висновків Верховного Суду (висновки колегії - висновки палати - висновки об`єднаної палати - висновки Великої Палати ВС), у разі, коли існують відмінності щодо вирішення певного питання у висновках колегії, об`єднаної палати або Великої Палати, суд має застосовувати висновок Великої Палати Верховного Суду.

Згідно з висновками та проведеними розрахунками Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03.10.2023 року в справі № 686/7081/21, застосовано рекомендації Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції (без нарахування інфляційних втрат на суму боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць), відтак не підлягають застосуванню висновки, викладені в постанові об`єднаної палати КГС ВС від 26.06.2020 року в справі № 905/21/19.

На спростування розрахунків позивачів ТОВ «Едімік» подано власний розрахунок інфляційних втрат (а.с.3-6 том 2), який судом першої інстанції визнано таким, що відповідає умовам договору та рекомендаціям Верховного Суду України і покладено в основу рішення.

Проте з цим висновком суду першої інстанції не можна погодитися, - розрахунки відповідача є недостовірними внаслідок застосування некоректних періодів нарахування інфляції (з 16.10.21 по 15.11.21, з 16.11.2021 по 21.11.2021, з 22.11.2021 по 15.12.2021 і т.д.), тоді як нарахування інфляційних втрат ґрунтується на застосуванні щомісячних індексів інфляції за кожний календарний місяць за період прострочення.

Внаслідок такого штучного дроблення періодів прострочення боргу безпідставно не розраховано інфляційні втрати у значні періоди прострочення боргу відповідачем (з листопада 2021 року по травень 2022 року, тоді як за цей період загальний індекс інфляції склав 115,48 %), неправильно визначено суми боргу (без врахування дати внесення платежів на погашення боргу), а отже, занижено розмір інфляційних втрат позивачів.

Так, відповідно до рекомендацій Верховного Суду України №62-97р від 03.04.97 року розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції здійснюється шляхом множення суми боргу (на момент її виникнення) на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка виникла з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу виникла з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1-го до 15-го дня включно відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без урахування цього місяця. Якщо ж з 16-го до 31-го дня включно місяця, інфляційні втрати розраховуються з урахуванням цього місяця.

Відповідно до вказаної методики інфляційні втрати ОСОБА_1 складають 58820,19 грн., з них:

- 737,52 грн. за листопад-грудень 2021 року, січень 2022 року - на 01.11.2021 року борг 52500 грн. (сплачено вчасно по 52500 грн. за листопад-грудень 2021), індекс інфляції - 102,72 % ;

- 1680 грн. за лютий 2022 року - на 01.02.2022 борг 105000 грн. (+52500 грн., не сплачено за січень 2022), індекс інфляції 101,6% ;

- 7087,50 грн. за березень 2022 року - на 01.03.2022 борг 157500 грн. (+52500 грн., борг за лютий 2022), індекс інфляції 104,5% ;

- 6510 грн. за квітень 2022 року - на 01.04.2022 борг 210000 грн. (+52500 грн., борг за березень 2022), індекс інфляції 103,1 % ;

- 6007,50 грн. за травень 2022 року - на 01.05.2022 борг 222500 грн. (+ 52500 грн. борг за квітень 2022; - 40000 грн., сплачених 22, 29 квітня 2022 року), індекс інфляції 102,7% ;

- 19134,64 грн. за червень-вересень 2022 року - на 01.06.2022 борг 275000 грн. (+ 52500 грн. борг за травень 2022), індекс інфляції 106,96 % ;

- 6132,50 грн. за жовтень 2022 року - на 01.10.2022 борг 245300 грн. (- 29700 грн., сплачені 22, 27, 28 вересня 2022 року), індекс інфляції 106,96 % ;

- 1647,10 грн. за листопад 2022 року - на 01.11.2022 борг 235300 грн. (- 10000 грн., сплачені 14.11.2022), індекс інфляції 100,7 % ;

- 3392,12 грн. за грудень 2022 року - січень 2023 року - на 01.12.2022 борг 225300 грн. (- 10000 грн., сплачено 21.11.2022), індекс інфляції 101,506 % ;

- 4759,21 грн. за лютий-березень 2023 року - на 01.04.2023 борг 215300 грн. (- 10000 грн., сплачено 03.02.2023), індекс інфляції 102,21 % ;

- 340,60 грн. за квітень 2023 року - на 01.05.2023 борг 170300 грн. (- 25000 грн. сплачено 20.03.2023, - 40000 грн. сплачено 04.04.2023), індекс інфляції 100,2 %

- 751,50 грн. за травень 2023 року - на 01.05.2023 борг 150300 грн. (- 20000 грн., сплачено 09.05.2023), індекс інфляції 100,5 % ;

- 640 грн. за червень 2023 року - на 01.06.2023 борг 80000 грн. (- 40300 грн. сплачено 25.05.2023, - 30000 грн. сплачено 14.06.2023), індекс інфляції 100,8 %.

Відповідно до вказаної методики інфляційні втрати ОСОБА_2 складають 70429,63 грн., з них:

- 1 429,61 грн. за листопад-грудень 2021 року, січень 2022 року - на 01.11.2021 року борг 52500 грн. (сплачено вчасно по 52500 грн. за листопад-грудень 2021), індекс інфляції - 102,72 %

- 1680 грн. за лютий 2022 року - на 01.02.2022 борг 105000 грн. (+52500 грн., не сплачено за січень 2022), індекс інфляції 101,6% ;

- 7087,50 грн. за березень 2022 року - на 01.03.2022 борг 157500 грн. (+52500 грн., борг за лютий 2022), індекс інфляції 104,5% ;

- 6510 грн. за квітень 2022 року - на 01.04.2022 борг 210000 грн. (+52500 грн., борг за березень 2022), індекс інфляції 103,1 % ;

- 7087,50 грн. за травень 2022 року - на 01.05.2022 борг 262500 грн. (+ 52500 грн. борг за квітень 2022), індекс інфляції 102,7% ;

- 37994,04 грн. за період червень 2022 року - січень 2023 року - на 01.06.2022 борг 315000 грн. (+ 52500 грн. борг за травень 2022), індекс інфляції 112,06 % ;

- 6520,98 грн. за лютий-березень 2022 року - на 01.02.2023 борг 295000 грн. (- 20000 грн. сплачено 03.02.2023 року), індекс інфляції 102,21 % ;

- 420 грн. за квітень 2023 року - на 01.04.2023 борг 210000 грн. (- 25000 грн. сплачено 20.03.2023, - 60000 грн. сплачено 04.04.2023), індекс інфляції 100,2 % ;

- 900 грн. за травень 2023 року - на 01.05.2023 борг 180000 грн. (- 30000 грн. сплачено 09.05.2023), індекс інфляції 100,5 % ;

- 640 грн. за червень 2023 року - на 01.06.2023 борг 100000 грн. (- 60000 грн. сплачено 25.05.2023, - 20000 грн. сплачено 14.06.2023), індекс інфляції 100,8 %.

У липні 2023 року мала місце дефляція (99,4 %). З врахуванням наведеного наявні підстави для стягнення з ТОВ «Едімік» на користь ОСОБА_1 58820,19 грн. інфляційних втрат, на користь ОСОБА_2 - 70429,63 грн. інфляційних втрат, відтак рішення суду від 21.02.2024 року в частині стягнення інфляційних втрат слід змінити.

Суд першої інстанції обгрунтовано задовольнив позов у частині стягнення 3 % річних за період з 01.11.2021 по 31.07.2023 року на підставі розрахунків позивачів - 10335,58 грн. на користь ОСОБА_1 та 11581,45 грн. на користь ОСОБА_2 .

З врахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства відсутні правові підстави для стягнення 3 % річних за більший період, наведені в заяві від 10.11.2023 року (на користь ОСОБА_1 - 10367,64 грн., на користь ОСОБА_2 - 12977,48 грн.), оскільки ухвалою Шепетівського міськрайонного суду від 23.01.2024 року відмовлено у прийняті до розгляду цієї заяви в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Також суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у визнанні недійсною умови договору купівлі-продажу майнового комплексу від 27.09.2021 року (абзац 2 пункту 3), за якою продавці підтвердили проведення зі сторони покупця повного розрахунку за проданий майновий комплекс та відсутність щодо нього жодних претензій фінансового характеру.

Умови та порядок розрахунків за договором підлягали доказуванню в цій справі (з врахуванням суперечливого змісту двох абзаців пункту 3 договору) перш за все шляхом тлумачення договору, дослідження доказів виконання умов договору відповідачем, позиції нотаріуса (третьої особи), який посвідчував договір, що й фактично було зроблено судом.

З врахуванням змісту відповідних прав позивачів як продавців за цим договором, характеру порушення їхніх прав та спричинених внаслідок цього наслідків для позивачів суд першої інстанції правильно констатував, що позовна вимога про визнання недійсною умови договору не є належним та ефективним способом захисту прав позивачів, оскільки не призведе до відновлення їхніх прав, тому не підлягає задоволенню.

Відтак додаткове рішення Шепетівського міськрайонного суду від 12.08.2024 року слід залишити без змін, апеляційну скаргу позивачів на це рішення - без задоволення.

З врахуванням зміни рішення Шепетівського міськрайонного суду від 21.02.2024 року в частині стягнення інфляційних втрат, слід змінити й розподіл судових витрат у справі.

Так, згідно з ч. 1,13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З врахуванням відмови у визнанні недійсною умови договору купівлі-продажу понесені позивачами витрати за пред`явлення цієї вимоги немайнової характеру не підлягають відшкодуванню іншою стороною.

Остаточні майнові вимоги ОСОБА_1 задоволено на 83 % (стягнуто 58820,19 грн. інфляційних втрат та 3% річних 10335,58 грн., всього 69155,77 грн.), тоді як згідно уточнених позовних вимог від 15.08.2023 року ОСОБА_1 просила стягнути 71997,26 грн. інфляційних втрат та 10335,58 грн. 3% річних, всього 82332,82 грн.

Позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено на 84,59 % (стягнуто 70429,63 грн. інфляційних втрат та 3% річних 11581,45 грн, всього 82011,08 грн.) тоді як згідно уточнених позовних вимог від 15.08.2023 року ОСОБА_2 просив стягнути 85362,50 грн інфляційних втрат та 11581,45 грн. 3% річних, всього 96943,95 грн.

Відповідно до ч. 3 ст.142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Апеляційний суд констатує, що позивачі не підтримували свої вимоги в частині стягнення боргу за договором купівлі-продажу внаслідок задоволення цих вимог відповідачем після пред`явлення позову (багаторазовими платежами в ході розгляду справи судом першої інстанції).

Відтак наявні процесуальні підстави з врахуванням заяви позивачів, що містить апеляційна скарга, присудити стягнення усіх понесених ним у справі витрат (за майновою вимогою) з відповідача пропорційно до задоволеної частини остаточних вимог.

ОСОБА_1 в суді першої інстанції за подачу позову (щодо майнової вимоги) сплачено 2977,62 грн., тому пропорційно до задоволеної частини вимоги (83 %) на її користь підлягає стягненню 2471,42 грн. понесених судових витрат за подачу позову, а також 536,80 грн. сплаченого збору за подачу заяви про забезпечення позову, всього 3008,22 грн.

ОСОБА_2 в суді першої інстанції за подачу позову (щодо майнової вимоги) сплатив 3896,62 грн., тому пропорційно до задоволеної частини вимоги (72,60 %), на його користь слід стягнути 2828 грн. понесених судових витрат за подачу позову.

Обговорюючи доводи апеляційної скарги щодо скасування додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу, апеляційний суд враховує таке.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За частиною 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Так, всупереч ст. 137 ЦПК України для визначення розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу представником позивачів не додано договір про надання правничої допомоги, за умовами якого надавалася правнича допомога, та її обсяг. Лише до апеляційної скарги представником позивачів додано угоду №ц-2 про надання правової допомоги від 02.02.2023 року, додаток №1 до угоди про надання правової допомоги адвокатом №ц-2 від 02.02.2023 року, акт виконаних робіт від 26.02.2024 року, та платіжні документи.

Відтак суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у стягненні витрат на правову допомогу позивачам за відсутності достатніх доказів на підтвердження таких витрат.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу на користь ТОВ «Едімік», слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Розумність та добросовісність є засадами цивільного законодавства, що застосовуються для оцінки поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних норм права при вирішенні спорів, а також для тлумачення процесуальних норм права (постанова Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Апеляційний суд констатує, що заява ТОВ «Едімік» про розподіл судових витрат з відповідними доказами подана після ухвалення судового рішення згідно ч.8 ст. 141 ЦПК України, водночас заява не містить відповідно до ч.1 ст. 246 ЦПК України обґрунтування поважності причин неподання таких доказів суду до закінчення судових дебатів.

Так, доданий до заяви договір про надання правової допомоги у цій справі укладено Адвокатським бюро «Миколи Бляшина» та ТОВ «Едімік» 31.03.2023 року. Відповідно до п. 3.1 цього договору сторони з урахуванням принципу свободи договору погодили розмір гонорару за цим договором у фіксованому розмірі за представництво у судовій справі в суді першої інстанції 20000 грн., за представництво в суді ІІ інстанції (при наявності розгляду в цій інстанції) - 8000 грн. (а.с. 70, том 3).

Рахунок/invoice №INV-001013 АО «Миколи Бляшина» на суму 21832 грн. (гонорар за правничу допомогу 20000 грн. та понесені витрати 1832 грн.) складено 01.11.2023 року.

Згідно платіжної інструкції №318 від 08.12.2023 року за вказаним рахунком ТОВ «Едімік» сплачено 21832 грн. (а.с 149, 156, т.2).

Звіт про розмір витрат на правничу допомогу Адвокатським бюро «Миколи Бляшина» ТОВ «Едімік» у справі №569/2734/23 у суді І інстанції, що складено 21.02.2024 року (в день ухвалення судового рішення), містить відомості про обсяг витраченого часу адвоката та опис додаткових витрат (поштові відправлення) станом на 07.11.2023 року, що цілком свідчить про об`єктивну можливість подати такий звіт до судових дебатів у справі (а.с. 158, том. 2).

При цьому, як вбачається зі змісту пунктів 3.4, 3.6 договору від 31.03.2023 року, складання звіту про розмір витрат на правничу допомогу є правом, проте не обов`язком адвоката, і звіт подається замовнику (або ж рахунок ) з метою сплати ним гонорару, що вже фактично відбулося 08.12.2023 року (платіжна інструкція № 318, а.с.156, том 2).

Отже, до ухвалення рішення у цій справі представник ТОВ «Едімік» цілком міг подати до суду усі докази щодо обсягу понесених витрат на професійну правничу допомогу.

З врахуванням наведеного апеляційний суд констатує, що сторона відповідача без поважних причин не подала докази на підтвердження розміру понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, тому в суду першої інстанції згідно з ч. 1 ст. 246 ЦПК України не було підстав вирішувати питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позову.

Такий висновок цілком узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, неодноразово викладеною, зокрема, в постановах Верховного Суду від 10.01.2024 року у справі № 285/5547/21, від 11.04.2024 року в справі № 344/12148/23.

Суд першої інстанції не застосував норму ч. 1 ст. 246 ЦПК України і дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення витрат на правничу допомогу на користь відповідача.

За наведеного додаткове рішення Шепетівського міськрайонного суду від 01.03.2024 року в частині стягнення витрат на правову допомогу на користь ТОВ «Едімік» слід скасувати, в заяві ТОВ «Едімік» про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат - відмовити.

З врахуванням ч.ч.1, 13 ЦПК України пропорційно до задоволеної частини апеляційних скарг позивачів підлягають розподілу понесені ними судові витрати за подачу апеляційної скарги виходячи з оскаржуваної суми.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено на 77,19 %, відтак на її користь слід стягнути з відповідача 1149,05 грн. понесених витрат за подачу апеляційної скарги (від 1488,60 грн., що підлягало сплаті).

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено на 70,41 %, тому слід стягнути на його користь з відповідача понесені витрати за подачу апеляційної скарги 1048,12 грн. (від 1488,60 грн., що підлягало сплаті).

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 лютого 2024 року та додаткове рішення Шепетівського міськрайонного суду від 01 березня 2024 року задовольнити частково.

Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 лютого 2024 року в частині стягнення інфляційних втрат та розподілу судових витрат змінити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Едімік» (33024, м.Рівне, вул.Млинівська, 18, код ЄДРПОУ 39808855) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 58820,19 грн. інфляційних втрат та 3008,22 грн. понесених судових витрат.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Едімік» (33024, м.Рівне, вул. Млинівська, 18, код ЄДРПОУ 39808855) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 70429,63 грн. інфляційних втрат та 2828 грн. понесених судових витрат.

В решті рішення залишити без змін.

Додаткове рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 01 березня 2024 року в частині стягнення витрат на правову допомогу на користь ТОВ «Едімік» скасувати, в заяві ТОВ «Едімік» про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат відмовити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на додаткове рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 12 серпня 2024 року залишити без задоволення.

Додаткове рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 12 серпня 2024 року залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Едімік» (33024, м.Рівне, вул.Млинівська, 18, код ЄДРПОУ 39808855) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 1149,05 грн. понесених судових витрат за подачу апеляційної скарги; на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 1048,12 грн. понесених судових витрат за подачу апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 13 грудня 2024 року.

Судді Л.М. Грох

Т.О. Янчук

О.І. Ярмолюк