Рішення

від 16.11.2010 по справі 2-5954/10

ЗАРІЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СУМ

                                                                                                                    Справа № 2-5954/10

                                                                      РІШЕННЯ

                                                              ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

     16 листопада 2010 року                                           Зарічний районний суд м. Суми в складі:

                                        головуючого –  судді Левченко Т.А.

                                        при секретарі – Куришко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом  ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» про визнання договору недійсним, -

                                                                  ВСТАНОВИВ:

Позивач свої вимоги мотивує тим, що 17.04.2008 року між ним та відповідачем укладено кредитний договір № 11335272000, згідно якого вона отримала кредит в сумі 64200 доларів США строком до 16.04.2029 року зі сплатою 13 % річних за користування кредитними коштами. В забезпечення виконання зобов‘язань за кредитним договором між ним та відповідачем укладено договір іпотеки, предметом якого є  квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 58.98 кв. м. На даний час він дійшов висновку, що кредитний договір укладено з порушенням вимог закону, умови договору значно погіршують його стан, порівняно з законом. Так згідно умов договору всі валютні ризики покладені на позичальника, а тому в цій частині договір суперечить п. 3 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Крім того посилається на те, що умови договору порушують його права відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів», а також не те, що відповідач не мав права надавати кредит в іноземній валюті без одержання відповідної індивідуальної ліцензії. На підставі ч. 1 ст. 215 ЦК України просить визнати недійсним договір про надання споживчого кредиту № 11335272000 від 17 квітня 2008 року, укладений між ним та ПАТ «Укрсиббанк».    

В судому засіданні позивач позов підтримав та просить його задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився. Суду направив клопотання про розгляд справи в його відсутність і письмові заперечення на позов, в яких вважає позов необґрунтованим, безпідставним в зв’язку з чим, просить в його задоволенні відмовити.

Суд, заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 17.04.2008 року між позивачем та ПАТ «Укрсиббанк» укладено кредитний договір № 11335272000, згідно якого він отримав кредит в сумі 64200 доларів США  строком до  16.04.2029 року зі сплатою 13 % річних за користування кредитними коштами. В забезпечення виконання зобов‘язань за кредитним договором між позивачем та ПАТ «Укрсиббанк» укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 58.98 кв. м   (а. с. 6-22).

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості. В п. 7.13 кредитного договору зазначено, що сторони  домовились вважати, що, уклавши цей Договір, Позичальник своїм підписом засвідчує факт та згоду з умовами цього Договору, підтверджує свої права та обов’язки за цим Договором і погоджується з ними, підтверджує свою здатність виконувати умови Договору, та що всі умови даного Договору йому цілком зрозумілі і Позичальник вважає їх справедливими по відношенню до нього, а також що перед укладанням цього Договору отримав від Банку інформаційний лист згідно вимог законодавства України, зокрема, Закону України «Про захист прав споживачів».                             Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.                                     Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства  України.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

При цьому згідно зі ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Відповідачем, в обґрунтування своїх заперечень на позов, надано належні докази, на підставі яких ПАТ «Укрсиббанк» має право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті, зокрема банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями.  

Щодо вимог підпункту "в" п. 4 ст. 5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», на який посилається позивач, та який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті,   якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі,  то на сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті. Відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14 жовтня 2004 р. № 483, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку на здійснення яких Національний банк видав банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами статті 5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.

За відсутності заборони використання іноземної валюти як засобу платежу за умов дотримання вимог валютного законодавства, зміна курсу іноземної валюти, не може бути підставою для визнання кредитного договору недійсним і, укладаючи такий договір, сторона з'ясовує, на яких умовах він укладається, а відтак з власної ініціативи на момент отримання коштів визначає для себе правила подальшої поведінки, які в подальшому не мають безпідставно змінюватися на вимогу однієї зі сторін.

Діючим законодавством не передбачений стабільний курс долара США до національної валюти — гривні і, як убачається з матеріалів справи, при укладенні спірного договору позивачу були відомі усі умови договору та не існувало ніяких інших умов, які б примусили його прийняти їх на вкрай невигідних для себе умовах.

 Позивач мав можливість передбачити зміну курсу гривні по відношенню до долара США, виходячи з ситуації в Україні та динаміки зміни курсів з моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації. Крім того, ніщо не перешкоджало позивачу отримати кредит у національній валюті.  

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним кредитного договору, є необґрунтованими та безпідставними в зв‘язку з чим задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 192, 611, 627, 1054  ЦК України, Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ст. ст. 2, 47, 49 «Про банки і банківську діяльність», ст. ст.  10, 11, 57-60, 212-215, 218 ЦПК України суд, -

                                                                           ВИРІШИВ:

          В задоволенні позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» про визнання договору недійсним відмовити.

          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, в цей же строк з моменту отримання копії цього рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання  апеляційної скарги.

                      Суддя                                                                                         Т.А.Левченко