Постанова

від 16.12.2024 по справі 922/2254/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2024 року м. Харків Справа № 922/2254/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий, суддя-доповідач судді секретар судового засідання за участю представників: від позивача від відповідачаПопков Д.О. Стойка О.В., Медуниця О.Є., Лутаєва К.В. Дяковський Олександр Сергійович, на підставі ордеру серія СВ№1109945 від 12.12.2024, посвідчення №000272 від 16.02.2018; не з`явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків", м.Харківна рішення господарського суду Харківської області ухвалене05.09.2024у справі №922/2254/24 (суддя Сальнікова Г.І.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фертчем", м. Одесадо Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків", м.Харківпро стягнення 710601,10 грн. І. Короткий зміст вимог і рішення суду першої інстанції:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фертчем" (далі Позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" (далі Відповідач) про стягнення 744398,67 грн., з яких: основна заборгованість у розмірі 620000,00 грн., курсова різниця у розмірі 22823,18 грн., штраф у розмірі 74683,50 грн., інфляційні втрати у розмірі 3900,00 грн., 3% річних у розмірі 4182,12 грн. та пеня у розмірі 18809,87 грн.

2. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.07.2024р. було відкрито провадження у справі №922/2254/24 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

3. Рішенням Господарського суду Харківської області від 05.09.2024 у справі №922/2254/24 позов задоволено частково:

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фертчем" основну заборгованість у розмірі 570000,00 грн., курсову різницю у розмірі 22823,10 грн., штраф у розмірі 57000,00 грн., пеню у розмірі 20056,41 грн., 3% річних у розмірі 4476,42 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 8092,26 грн;

- закрито провадження у справі в частині основної заборгованості у розмірі 50000,00 грн. на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України.

4. Означене рішення суду обґрунтоване доведеністю матеріалами справи факту неналежного виконання Відповідачем своїх зобов`язань з оплати поставленого товару у передбачений Договором постачання №07/04 від 01.04.2024 строк, що зумовило задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 570000,00 грн.

4.1. Перевіривши правомірність та правильність здійсненого позивачем розрахунку курсової різниці у розмірі 22823,10 грн. суд дійшов висновку, що він відповідає умовам договору, положенням законодавства, є правомірним та підлягає задоволенню.

4.2. Щодо позовної вимоги про стягнення штрафу, перевіривши правомірність та обґрунтованість здійсненого розрахунку та враховуючи погоджені між сторонами умови договору, приймаючи до уваги здійснені відповідачем часткові оплати вартості поставленого товару, а також визначення позивачем до стягнення суми несплаченого боргу з урахуванням здійснених оплат, суд перший інстанції визначив, що правомірним до стягнення є штраф у розмірі 57000,00 грн., що зумовило відмову в іншій частині заявленого штрафу у зв`язку із безпідставністю нарахування.

4.3. Судом також було перевірено правомірність та правильність здійсненого позивачем розрахунку пені та визначено, що правомірною та обґрунтованою до стягнення є пеня у розмірі 20056,41 грн. В іншій частині заявленої до стягнення пені відмовлено також у зв`язку із безпідставністю нарахування.

4.4. Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначив, що правомірним до стягнення є сума 4476,42 грн., а в іншій частині 3% річних було відмовлено. Враховуючи встановлені обставини справи, наявні в матеріалах справи докази, наведені висновки Верховного Суду, відносно інфляційних втрат суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині стягнення.

4.5. Місцевим судом було враховано подану Позивачем заяву про зменшення позовних вимог в частині стягнення основного боргу, а саме що відповідачем перераховано на рахунок позивача 50000,00 грн. сплати основної заборгованості з посиланням на платіжну інструкцію №453446 від 01.07.2024 та відповідно в цій частині було закрито провадження.

ІІ. Короткий зміст вимог та узагальнених доводів апеляційної скарги:

5. Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків", м.Харків, не погодившись з ухваленим рішенням Господарського суду Харківської області від 05.09.2024 у справі №922/2254/24, звернулось з апеляційною скаргою на означене рішення суду, останнє просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

6. Підставами для задоволення апеляційної скарги Скаржник вважає наступні обставини.

6.1. Позивач допускає помилкове трактування положень Специфікації № 2, адже розцінює фразу: «по факту поставки», як момент коли у Відповідача виникає обов`язок з оплати Товару. Незважаючи на це, вказане положення лише визначає, що Відповідач здійснює оплату Товару не на умовах повної та/або часткової передоплати, а саме після поставки, тобто по факту, поставки Товару.

При цьому, специфікація № 2 не визначає, в який строк така оплата має бути здійснена. Добровільна сплата Відповідачем частини коштів в якості оплати отриманого Товару, не свідчить про те, що Відповідач прострочив оплату отриманого Товару, а свідчить лише про добровільну оплату Відповідачем Товару, та прийняття такої оплати Позивачем.

Скаржник зауважує, що ані Договір, ані Специфікація № 2 не містять положень про строк оплати Товару, сторони мали керуватися положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України, а саме частини другої. Відповідно, відсутність вказаного строку не дозволяє встановити, з якого саме моменту Відповідач вважається таким, що прострочив виконання своїх грошових зобов`язань та з якого моменту і, відповідно, за який період можуть нараховуватись штрафні санкції.

Відсутність вказаних даних не дозволяє перевірити правильність розрахунку сум, що підлягають стягненню, а також свідчить про відсутність взагалі будь-яких правових підстав для стягнення з Відповідача штрафу, пені та відсотків річних.

6.2. На думку Скаржника, правильним буде висновок, що позовні вимоги Позивача не підлягають задоволенню, адже звернення Позивача до суду є передчасним і Відповідач не прострочив виконання своїх зобов`язань з оплати Товару, адже Позивач не направляв вимогу, якою було б встановлено строк для оплати Товару.

ІІІ. Узагальнені доводи та заперечення Позивача:

7. Товариством з обмеженою відповідальністю "Фертчем" в межах встановленого строку надано відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого останнє проти її задоволення заперечує, наголошуючи на законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення суду, зазначає, що:

7.1. Апелянт не враховує положення статті 692 Цивільного кодексу України, згідно яких покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Дата прийняття товару Апелянтом визначена в специфікації № 2 від 16 квітня 2024 року. Факт отримання товару засвідчено печаткою Апелянта та підписом відповідальної особи. Ніяких доказів того, що товар було отримано в іншу дату, Апелянт не надав.

7.2. Відповідно до п. 1 специфікації № 2 покупець зобов`язаний оплатити повну вартість товару по факту поставки. Формулювання «по факту поставки» Позивач розуміє як зобов`язання оплатити товар відразу після отримання, що відповідає змісту статті 692 ЦК.

Отже, оскільки граничною датою поставки є 18 квітня, прострочення грошового зобов`язання Апелянта триває починаючи з 19 квітня 2024 року, і з цієї дати правомірним є нарахування штрафних санкцій.

У скарзі Апелянт стверджує, що визнання ним суми боргу не свідчить про те, що він визнає тлумачення змісту умов договору поставки, що на них посилається Позивач в позовній заяві.

7.3. Апелянт визнає факт отримання товару, але вважає, що строк оплати не пов`язаний з цим фактом. Інтерпретація Скаржника фактичних обставин справи є помилковою не тільки з урахуванням умов поставки, а й з огляду на правові висновки Верховного Суду щодо порядку пред`явлення вимоги про виконання грошового зобов`язання.

8. Крім того, Позивач повідомив, що витрати на професійну правничу допомогу в апеляційній інстанції, які Позивач очікує понести, складають сім тисяч гривень, докази витрат на правничу допомогу будуть подані додатково.

IV. Щодо процедури апеляційного провадження:

9. У відповідності до вимог ст.32 та ч.1 ст.260 Господарського процесуального кодексу України за протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.09.2024р. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: Попков Д.О. (головуючий, суддя-доповідач), Стойка О.В., Медуниця О.Є.

10. Ухвалою від 01.10.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" на рішення Господарського суду Харківської області від 05.09.2024 у справі №922/2254/24 залишено без руху.

11. Після усунення недоліків, ухвалою від 21.10.2024р. вказана судова колегія відкрила апеляційне провадження у справі №922/2254/24, а ухвалою від 26.11.2024р. призначила розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" у судовому засіданні на 16.12.2024р. об 09:00 з повідомленням учасників справи.

12. Враховуючи викладене в п.п.9, 11 цієї постанови та відсутність визначених ст.ст.38, 39 Господарського процесуального кодексу України підстав для відводу/самовідводу члені судової колегії, сформована судова колегія Східного апеляційного господарського суду у складі Попков Д.О. (головуючий, суддя-доповідач), Стойка О.В. та Медуниця О.Є. відповідає вимогам «суду, створеним відповідно до закону» у розумінні п.1 ст.6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р.

13. Фіксація судового засідання апеляційної інстанції здійснювалась у протоколі судового засідання та засобами відеофіксації у відповідності до вимог ст.ст.222, 223 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням п.17.7. його Перехідних положень в порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.270 цього Кодексу.

14. У судовому засіданні 16.12.2024р. уповноважений представник Позивача з`явився, проти задоволення апеляційної скарги заперечував з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу та додаткових усних поясненнях, наголошував на законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення суду

Представник Відповідача у судове засідання 16.12.2024 не з`явився без пояснення причин, однак враховуючи визнання явки представників необов`язковою, доведеність позиції безпосередньо зі змісту апеляційної скарги, а також достатність матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що відсутність представника Апелянта не перешкоджає розгляду справи по суті.

15. Згідно із вимогами ст.269 Господарського процесуального кодексу України справа переглядається апеляційним судом за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, якщо під час розгляду не буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права

V. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини:

16. Як вбачається з наявних матеріалів справи та встановлено місцевим судом, 01.04.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фертчем" (далі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" (далі - Покупець) було укладено договір поставки №07/04 (далі Договір, а.с.27-29) та Протокол розбіжностей до договору поставки №07/04 від 01.04.2024 р. (а.с.30-32)

16.1. Пунктом 1.1. Договору передбачено, що договір розроблено відповідно до чинного цивільного законодавства України, за цим договором в терміни, визначені договором, Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов`язується прийняти товар, та оплатити його на умовах договору.

16.2. Згідно умов пункту 1.2. Договору Постачальник зобов`язується поставляти товар, а покупець зобов`язується приймати та оплачувати товари у відповідності з термінами даного договору, та у відповідності з номенклатурою, асортиментом, кількістю і цінами, погодженими сторонами та визначеними у специфікаціях, товарно-транспортних накладних, електронних погоджених замовленнях та рахунках-фактурах, при цьому і одні і інші, за винятком електронних погоджених замовлень, являються невід`ємними частинами договору. Сторони домовились, що товар поставляється партіями.

16.3. Умовами пункту 2.1 Договору погоджено, що оплата за поставлений товар здійснюється Покупцем наступним чином: не пізніше 3 робочих днів з дати підписання відповідної специфікації та видаткових накладних в рахунок повного виконання зобов`язання перед постачальником на суму поставленого товару, якщо інший строк не визначений Специфікацією та/або іншими додатками до договору.

16.4. Пунктом 2.2. Договору передбачено, що ціни товарів визначаються сторонами як договірні. Кількість та ціни товарів вказуються у специфікаціях до договору, які є його невід`ємними частинами. Ціни на товар, який поставляється за договором, включають себе витрати на упаковку, маркування та ПДВ. Загальна сума договору визначається шляхом складання підсумкових сум по специфікаціям та/або первинних документів до договору.

16.5. Згідно пункту 2.3. Договору сторони домовились, що грошовий еквівалент всіх грошових зобов`язань покупця по договору визначається відповідно до положень ч. 2 ст. 524 та ст. 533 Цивільного кодексу України курс Євро до гривні, що встановлений на міжбанківській валютній біржі на день підписання договору, якщо інше сторони не погодять в специфікації.

16.6. Умовами пункту 2.5. Договору передбачено, що у тому випадку, коли курс на міжбанківській валютній біржі щодо продажу євро до гривні на день проведення розрахунків за поставлений товар (перерахування коштів, звернення з відповідним позовом до суду), відвантаження товару в рахунок погашення заборгованості є відмінним від курсу відповідної іноземної валюти на день укладення додатку (ів), оплата грошових коштів за отриманий товар відбувається відповідно до курсу Євро до гривні на дату, що передує даті здійснення розрахунку (курс продажу Євро згідно даних опублікованих на сайті: http://mezhbank.org.ua (показник - "Архів торгів" - "Продаж" - "Максимум"), у разі відсутності потрібної інформації сторони користуються даними опублікованими на сайті http://minfin.com.ua/currency/mb// (показник "Ринкові курсу" - "Продаж").

16.7. Умовами пункту 2.6. Договору передбачено, що ціна товару, що виражена в національній валюті, може бути змінена постачальником у разі зміни курсу продажу Євро більше 3%, що склався на міжбанківському валютному ринку України на банківський день, що передує дню зміни ціни, за даними інтернет сторінки: http://minfin.com.ua, в рубриці "Міжбанк" http://minfin.com.ua/currency/mb, при цьому фактична ціна поставленого товарів, що виражена в еквіваленті іноземних валют Євро є незмінною на весь період дії договору поставки. Після отримання оплати, постачальник зараховує отримані кошти як виконання зобов`язань покупця за наступною формулою: грошові кошти, що надійшли на рахунок постачальник /(поділені на) курс продажу безготівкового Євро на міжбанківській валютній біржі, що передує даті зарахування грошових коштів на рахунок постачальника відповідно до інформації, що публікується на сайті: www.minfin.com.ua/currency/mb.

16.8. Пунктом 2.7. Договору передбачено, що всі платежі за договором здійснюються покупцем з врахуванням п. 2.6. договору. При цьому відповідно до положень ст. 632 Цивільного кодексу України сторони дійшли згоди, що право на перерахунок вартості товару (дооцінку) у постачальника виникає автоматично після збільшення курсу Євро до гривні, враховуючи визначення ціни еквівалентно в Євро.

16.9. Умовами пункту 4.1. Договору передбачено, що поставка товару оформлюється первинним документом, підписаним обома сторонами. Підписання первинного документа сторони засвідчують, що зазначений в ньому товар переданий постачальником та прийнятий покупцем, в кількості, асортименті та за ціною узгодженою сторонами, зовнішні ознаки якості товару та його упаковка відповідають умовам даного договору.

16.10. Згідно пункту 4.4. Договору постачальник зобов`язується здійснити поставку відповідної партії товару протягом 10 робочих днів з моменту підписання відповідної Специфікації, якщо інший строк поставки не зазначено в Специфікації.

16.11. Пунктом 10.1. Договору передбачено, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2024 року, а в частині невиконаних зобов`язань, які виникли протягом дії договору, до повного їх виконання.

17. Специфікацією №2 від 16.04.2024 в якості додатку №2 до Договору поставки №07/04 від 01.04.2024 передбачено найменування товару - мінеральне добриво ДЮРАСОП НОВОФЕРТІЛ у біг-бегах по 600 кг. у кількості 21,6 т. Ціна - 746835,04 грн. з ПДВ.

Крім того, передбачено, що вартість всього товару згідно Специфікації №2 (Додатку №2) складає 17724,48 Євро, що станом на 16.04.2024 року відповідно до курсу продажу євро на міжбанківській валютній біржі (42,1358) з еквівалентом - 746835,04 грн. у тому числі ПДВ (20%) - 124472,51 грн. (а.с.11)

Оплата загальної вартості товару, здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті України на розрахунковий рахунок Постачальника в наступному порядку:

1) Покупець зобов`язується здійснити на розрахунковий рахунок Постачальника платіж по факту поставки в розмірі 100% від загальної вартості товару згідно Специфікації №2 (додатку №2), а саме - 17724,48 Євро. Платіж здійснюється у національній валюті України за курсом продажу безготівкового Євро на міжбанківській валютній біржі відповідно до інформації, що публікується на сайті: www.minfin.com.ua/currency/mb на день, що передує дню оплати постачальнику.

2) Курсова різниця сплачується згідно до пунктів 2.6, 2.6.3 договору №07/04 від 01.04.2024.

3) Поставка здійснюється за рахунок постачальника за адресою: Харківська обл., Богодухівський р-н., с. Колонтаїв у термі до 18 квітня 2024 року.

18. Позивачем оформлено рахунок на оплату №40 від 16.04.2024 за договором №07/04 від 01.04.2024 товару - мінеральне добриво ДЮРАСОП НОВОФЕРТІЛ у біг-бегах по 600 кг. у кількості 21,6 т., вартістю 746835,04 грн. з ПДВ (а.с.8).

19. Відповідно до видаткової накладної №32 від 17.04.2024 за договором №07/04 від 01.04.2024 постачальник передав, а покупець прийняв товар - мінеральне добриво ДЮРАСОП НОВОФЕРТІЛ у біг-бегах по 600 кг. у кількості 21,6 т., вартістю 746835,04 грн. з ПДВ (а.с.10).

20. Крім того, Позивачем оформлено та зареєстровано податкову накладну №12 від 17.04.2024 з розрахунком коригування кількісних та вартісних показників №1 від 01.07.2024 та №4 від 17.04.2024, а також оформлено товарно-транспортну накладну №31 від 17.04.2024 (а.с. 16-17).

21. Відповідачем здійснено часткову оплату вартості поставленого товару згідно платіжних інструкцій: №453201 від 23.05.2024 на суму 46835,04 грн., №453264 від 29.05.2024 на суму 50000,00 грн., №453312 від 05.06.2024 на суму 30000,00 грн., №453446 від 01.07.2024 на суму 50000,00 грн. (а.с.20-22).

22. З матеріалів справи також убачається, що Відповідач звернувся до Позивача з гарантійним листом від 29.04.2024, в якому зазначив, що здійснюватиме оплату по рахунку №40 від 17.04.2024 в наступному порядку: в строк до 01.05.2024 р. - 149300,00 грн., в строк до 03.05.2024 р. - 298700,00 грн., в строк до 08.05.2024 р. - 298835,04 грн (а.с.19).

23. З боку Відповідача зобов`язання щодо сплати повної вартості поставленого товару за Договором №07/04 від 01.04.2024 не виконано,в результаті чого утворилася основна заборгованість у розмірі 620000,00 грн., курсова різниця у розмірі 22823,18 грн. та нараховано Позивачем штраф у розмірі 74683,50 грн., інфляційні втрати у розмірі 3900,00 грн., 3% річних у розмірі 4182,12 грн. та пеню у розмірі 18809,87 грн., що в свою чергу зумовило порушення охоронюваних законодавством України прав та інтересів Позивача, за захистом яких на підставі статті 4 Господарського процесуального кодексу України і звернувся Позивач.

24. З метою вжиття заходів досудового врегулювання спору, Позивач звертався до Відповідача з вимогою про сплату заборгованості від 14.06.2024, в якій з викладенням правових та фактичних підстав звернення просив сплатити залишок заборгованості за товар в перерахунку згідно умов договору протягом 3 банківських днів, а також сплатити розраховані 3% річних, інфляційні витрати, штраф та пеню, яка залишилася з боку Вдповідача без відповіді та задоволення (а.с.34-36).

25. Зважаючи на вказані обставини, спірні правовідносини розглянуті місцевим судом в контексті приписів Цивільного та Господарського кодексів України щодо виконання грошових зобов`язань і наслідків їх порушення.

VІ. Оцінка апеляційного суду:

26. Суть розглянутого місцевим судом спору полягає у спонуканні Відповідача до виконання простроченого грошового зобов`язання перед Позивачем з оплати отриманого товару за договором поставки та застосуванні наслідків прострочення у вигляді додаткового стягнення курсової різниці, пені, штрафу, інфляційної індексації та відсотків за визначений період прострочення за у визначеному умовами договору розмірі.

27. У відповідності до приписів ст.ст.15,16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), ст.20 Госопдарського кодексу України (далі - ГК) та ст.ст.4,5 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) задоволення позовних вимог передбачає доведеність Позивачем (ст.ст.13,74 ГПК) такої сукупності обов`язкових умов: наявність та приналежність Позивачеві захищуваного суб`єктивного права (охоронюваного законом інтересу), порушення (невизнання або оспорювання) такого суб`єктивного права/інтересу визначеним Відповідачем та належність і ефективність обраного способу судового захисту.

28. Сутність апеляційного перегляду полягає у перевірці обґрунтованості висновків суду щодо задоволених позовних вимог в контексті таких аргументів Апелянта Відповідача:

- сторонами не було передбачено строк оплати Товару ані в Договорі, ані у Специфікації № 2, отже відсутність вказаного строку не дає змоги встановити момент прострочення Відповідачем своїх грошових зобов`язань та саме з якого моменту і за який період можуть нараховуватись штрафні санкції. Позивач також помилково трактує положення Специфікації №2, а саме фразу: «по факту поставки»,оскільки вказане положення лише визначає, що Відповідач здійснює оплату Товару не на умовах повної та/або часткової передоплати, а саме після поставки, тобто по факту, поставки Товару (1);

- передчасність звернення Позивача до суду у зв`язку з непогодженням Відповідача з простроченням грошового зобов`язання та не направлення Позивачем вимоги якою було б встановлено строк для оплати Товару (2).

29. Як правильно встановлено місцевим судом та підтверджується наявними матеріалами справи, суб`єктивне право Позивача на отримання грошових коштів в оплату поставленого Відповідачеві товару ґрунтується на наявному у матеріалах справі Договору поставки №07/04 від 01.04.2024 (а.с.27-29), зобов`язання з поставки за яким Позивачем виконане, а Відповідачем прийняте згідно видаткової накладної №32 від 17.04.2024 (а.с.10).

29.1. При цьому, умовами пункту 2.1 Договору погоджено, що оплата за поставлений товар здійснюється покупцем наступним чином: не пізніше 3 робочих днів з дати підписання відповідної специфікації та видаткових накладних в рахунок повного виконання зобов`язання перед постачальником на суму поставленого товару, якщо інший строк не визначений Специфікацією та/або іншими додатками до договору.

29.2. Специфікацією №2 від 16.04.2024в якості додатку №2 до договору поставки №07/04 від 01.04.2024 передбачено, що вартість всього товару згідно Специфікації №2 (Додатку №2) складає 17724,48 Євро, що станом на 16.04.2024 року відповідно до курсу продажу євро на міжбанківській валютній біржі (42,1358) з еквівалентом - 746835,04 грн. у тому числі ПДВ (20%) - 124472,51 грн. Оплата загальної вартості товару, здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті України на розрахунковий рахунок постачальника в наступному порядку: покупець зобов`язується здійснити на розрахунковий рахунок постачальника платіж по факту поставки в розмірі 100% від загальної вартості товару згідно Специфікації №2 (додатку №2), а саме - 17724,48 Євро. Платіж здійснюється у національній валюті України за курсом продажу безготівкового Євро на міжбанківській валютній біржі відповідно до інформації, що публікується на сайті: www.minfin.com.ua/currency/mb на день, що передує дню оплати постачальнику. Курсова різниця сплачується згідно до пунктів 2.6, 2.6.3 договору №07/04 від 01.04.2024. Поставка здійснюється за рахунок постачальника за адресою: Харківська обл., Богодухівський р-н., с. Колонтаїв у термін до 18 квітня 2024 р.

30. Фактично позиція Апелянта зводиться до ствердження невизначеності терміну виконання його грошового зобов`язання з оплати продукції, яка тягне за собою необхідність застосування правила ч.2 ст.530 ЦК про настання прострочення після закінчення 7-денного строку після пред`явлення вимоги.

30.1. Вказана позиція не відповідає фактичним обставинам справи, у відповідність до яких, як правильно встановленим місцевим судом, сторони шляхом підписання Специфікації №2 від 16.04.24 (у межах якої було здійснено постачання) змінили загальне правило про строки розрахунку за п.п. 2.1. Договору (у погодженій редакції протоколу розбіжностей) - прив`язавши таке грошове зобов`язання до факту постачання (без необхідності закінчення будь-яких термінів між поставкою та оплатою). Таке формулювання повною мірою відповідає ч.ч.1,2 ст.692 ЦК про обов`язок повного розрахунку покупця після отримання товару, який правильно застосований судом у цьому випадку.

30.2. При цьому спроба Апелянта протиставити цим нормам правило ч.2 ст.530 ЦК про спосіб встановлення моменту виконання зобов`язання у разі його невизначеності шляхом пред`явлення вимоги є неспроможними, так як в даному випадку такий момент визначено, що відповідає «негайному виконанню» у розумінні останнього речення ч.2 ст.530 ЦК і це виключає застосування правила обов`язковості пред`явлення вимоги для визначення і початку перебігу такого строку

30.3. Враховуючи факт постачання 17.04.24, правило визначення початку перебігу строку згідно ст. 253 ЦК, грошове зобов`язання щодо оплати отриманого товару у Відповідача виникло 18.04.24, та, відповідно, 19.04.24 правильно визначено Позивачем та судом як перший день прострочення (порушення) цього зобов`язання у розумінні ст.610, 612 ЦК та підстави для застосування наслідків - штраф, пеня, 3%, та безпосередньо примушення до виконання самого грошового зобов`язання (оплата вартості з урахуванням курсової різниці), що відповідає приписам ст.ст.611, 625 ЦК.

30.4. Колегія також зазначає, що оскарження Апелянтом свого визнання факту настання обов`язку щодо оплати несумісне зі змістом свого гарантійного листа від 29.04.24 (терміни за яким не було дотримано Відповідачем), що порушує принцип «заборони суперечливої поведінки».

31. Відносно аргументів Скаржника щодо передчасності звернення з відповідним позовом та не направлення Позивачем вимоги, якою було б встановлено строк для оплати Товару, судова колегія зазначає наступне.

31.1. Судова колегія зазначає, що статтею 19 ГПК передбачено, що сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом.

31.2. Відповідно до пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 від 09.07.2002 № 15-рп/2002 положення частини 2 статті 124 Конституції України ( 245к/96-вр) щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур. Однак їх використання є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту.

За змістом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Саме така правова позиція викладена, зокрема у постанові Верховного Суду від 23.06.2020 року по справі № 910/5561/19.

31.3. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, з метою вжиття заходів досудового врегулювання спору на адресу Відповідача була направлена вимога про сплату заборгованості від 14.06.2024, в якій з викладенням правових та фактичних підстав звернення Позивач просив сплатити залишок заборгованості за товар в перерахунку згідно умов договору протягом 3 банківських днів, а також сплатити розраховані 3% річних, інфляційні витрати, штраф та пеню (а.с.34-36). Вказана вимога була направлена Позивачем 14.06.2024, що підтверджується накладною та описом вкладення (а.с.23) і отримана Відповідачем за довіреністю - 27.06.2024, що також підтверджується наявною роздруківкою за трек номером відправленого листа (а.с.26).

З огляду на наведене, твердження заявника апеляційної скарги про передчасність звернення до суду з даним позовом у зв`язку з відсутністю доказів досудового врегулювання судовою колегією відхиляються.

31.4. Крім того, з тексту позовної заяви убачається, що підставою для звернення до суду стала та обставина, що Відповідач під час дії договору поставки не сплачував вартість поставленого товару, в результаті чого утворилася основна заборгованість у розмірі 620000,00 грн., курсова різниця у розмірі 22823,18 грн. та нараховано штраф у розмірі 74683,50 грн., інфляційні втрати у розмірі 3900,00 грн., 3% річних у розмірі 4182,12 грн. та пеню у розмірі 18809,87 грн.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовна вимога про стягнення з Відповідача основної заборгованості у розмірі 570000,00 грн. та курсової різниці у розмірі 22823,10 грн. є обґрунтованою, не спростованою та підлягає задоволенню, враховуючи вищевказані обставини, відсутність у матеріалах справи доказів, які б спростовували наявність заборгованості відповідача перед позивачем, а також доказів, які б свідчили про здійснення остаточного розрахунку за поставлений товар.

32. Оскільки доводи і вимоги апеляційної скарги не підтверджують ухвалення переглядуваного рішення із порушеннями, які ст.277 Господарського процесуального кодексу України визначені у якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку ч.4 ст.269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків", м.Харків залишається без задоволення, а переглядуване рішення без змін.

33. За змістом ст.129 Господарського процесуального кодексу України такий результат апеляційного перегляду має наслідком віднесення на рахунок Скаржника витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

З приводу згадуваних Позивачем у відзиві судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000грн., колегія апеляційного суду зазначає, що ч.1 ст.124 Господарського процесуального кодексу України передбачає необхідність подання із першою процесуальною заявою по суті саме орієнтовного (попереднього) розрахунку, а не попереднього визначення розміру таких витрат без їх розрахунку (складників та алгоритму їх обрахунку/застосування - для можливості іншої сторони висловлювати обґрунтовані заперечення щодо розміру та для можливості суду перевірити такий розрахунок у порядку ст.126, 129 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про їх розподіл).

Наразі, саме розрахунку витрат на професійну правничу допомогу відзив не містить і ця вада не може виправлятися у порядку ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України шляхом подальшого подання додаткових доказів в обґрунтування відсутнього розрахунку та є достатньою підставою для відмови апеляційним судом у відшкодуванні таких витрат на стадії апеляційного перегляду згідно положень ч.2 ст.124 цього Кодексу.

Отже, апеляційний суд відмовляє у відшкодуванні витрат Товариства з обмеженою відповідальністю "Фертчем", м. Одеса на професійну правничу допомогу, які вона понесла чи має понести за підсумками апеляційного провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.74, 76, 78, 129, 269, 270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків", м.Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 05.09.2024 у справі №922/2254/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Харківської області Господарського суду Харківської області від 05.09.2024 у справі №922/2254/24 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, віднести на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків", м.Харків.

4. Постанова набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту, з урахуванням порядку подання касаційної скарги, передбаченого п.17.5. Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 16.12.2024р.

Головуючий суддя Д.О. Попков

Суддя О.В. Стойка

Суддя О.Є. Медуниця