Ухвала

від 09.01.2025 по справі 922/2254/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

09 січня 2025 року м. Харків Справа № 922/2254/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Білоусова Я.О., суддя Мартюхіна Н.О.,

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фертчем" про забезпечення позову

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фертчем" (вх №48Х) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 27.12.2024 у справі №922/2254/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фертчем" (65026, м. Одеса, Польський узвіз, буд. 6)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" (61098, м. Харків, вул. Кашуби, буд. 10)

про стягнення 710601,10 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 05.09.2024 у справі №922/2254/24 позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фертчем" основну заборгованість у розмірі 570000,00 грн., курсову різницю у розмірі 22823,10 грн., штраф у розмірі 57000,00 грн., пеню у розмірі 20056,41 грн., 3% річних у розмірі 4476,42 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 8092,26 грн.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 16.12.2024 у справі №922/2254/24 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" на рішення Господарського суду Харківської області від 05.09.2024 у справі №922/2254/24 залишено без задоволення; рішення Господарського суду Харківської області Господарського суду Харківської області від 05.09.2024 у справі №922/2254/24 залишено без змін.

19.12.2024 Господарським судом Харківської області видано відповідний наказ.

19.12.2024 ТОВ "Агрозахист Харків" звернулося до Господарського суду Харківської обласні з заявою про розстрочення виконання рішення Господарського суду Харківської області від 05.09.2024 по справі №922/2654/24, в якій просило розстрочити виконання рішення щомісячними рівними платежами за таким графіком: в строк до 25 січня 2025 року - 83734,93 грн.; в строк до 25 лютого 2025 року - 83734,93 грн.; в строк до 25 березня 2025 року - 83734,93 грн.; в строк до 25 квітня 2025 року - 83734,93 грн.; в строк до 25 травня 2025 року - 83734,93 грн.; в строк до 25 червня 2025 року - 83734,93 грн.; в строк до 25 липня 2025 року - 83734,93 грн.; в строк до 25 серпня 2025 року 83735,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.12.2024 у справі №922/2254/24 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" про розстрочення виконання рішення суду (вх. №31881 від 19.12.2024) задоволено; розстрочено виконання рішення Господарського суду Харківської області від 05.09.2024 по справі №922/2254/24 згідно наступного графіку: в строк до 25 січня 2025 року - 83734,93 грн.; в строк до 25 лютого 2025 року - 83734,93 грн.; в строк до 25 березня 2025 року - 83734,93 грн.; в строк до 25 квітня 2025 року - 83734,93 грн.; в строк до 25 травня 2025 року - 83734,93 грн.; в строк до 25 червня 2025 року - 83734,93 грн.; в строк до 25 липня 2025 року - 83734,93 грн.; в строк до 25 серпня 2025 року - 83735,00 грн.

ТОВ "Фертчем" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області про розстрочення виконання судового рішення у справі №922/2254/24 від 27.12.2024.

Також, заявник апеляційної скарги просить застосувати заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони відчуження на грошові кошти та майно ТОВ "Агрозахист Харків" у розмірі 677971,77 грн, про що постановити ухвалу.

Розглянувши клопотання про забезпечення позову, колегія суддів зазначає таке.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначені статтею 136 ГПК України, згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Під час розгляду заяви про накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, а тому може застосовуватися в справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення або унеможливлення виконання рішення господарського суду, унеможливлення поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати у результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Розглядаючи клопотання про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

В обґрунтування клопотання про забезпечення позову ТОВ "Фертчем" зазначає, що з фактичних обставин даної справи вбачається, що відповідач не зможе виконати свої зобов`язання перед позивачем протягом 12 місяців (рахуючи від дати, визначеної в договорі поставки), якщо буде виконуватись ухвала про розстрочення судового рішення. З іншого боку загроза неплатоспроможності або загроза банкрутства не є причиною, достатньою для ухвалення рішення про розстрочку виконання, згідно статті 331 ГПК. Частиною шостою статті 331 ГПК при відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову. Станом на 06 січня 2025 року залишок суми, присудженої рішенням у справі, складає 682448,19 4476,42 = 677971,77 грн. А тому, апелянт вважає, що для захисту його інтересів необхідне забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони відчуження на грошові кошти та майно Відповідача у розмірі 677971,77 грн.

Надаючи оцінку доводам заявника, колегія суддів зазначає, що дійсно, відповідно до ч. 6 ст. 331 ГПК України при відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову.

Водночас, передбачена ст. 331 ГПК України можливість вжиття судом заходів забезпечення позову не звільняє заявника від обов`язку обґрунтування відповідної заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Колегія суддів звертає увагу, що достатньо обґрунтованим припущенням для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову та надати суду докази про наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Тим часом обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно до ч.1 ст.73 та ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Проте, ТОВ "Фертчем" не обґрунтувало, що невжиття запропонованих ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання у майбутньому рішення суду, зокрема, з урахуванням його розстрочення. При цьому, позивач не наводить жодних обставин, які б свідчили про вчинення відповідачем будь-яких дій, спрямованих на ухилення від виконання рішення суду.

Водночас, само по собі звернення відповідача із заявою про розстрочення виконання рішення не є тією обставиною, яка свідчить про ухилення відповідача від виконання рішення суду, а навпаки свідчить про його наміри щодо врегулювання відповідного питання щодо порядку виконання рішення суду у передбачений законом спосіб.

Надаючи оцінку доводам, викладеним в апеляційній скарзі, в контексті заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову, колегія суддів враховує таке.

Позивач посилається, зокрема, на те, що лише у грудні 2024 з відповідача за рішеннями судів стягнуто 16206549,78 грн., при розстроченні на 7 місяців щомісячні виплати кредиторам становитимуть 2315221,20 грн. За таких умов, на думку заявника, вбачається, що способом захисту інтересів позивач є реалізація активів відповідача, а не розстрочення виконання судового рішення, вірогідність виконання якого вкрай мала за наявності дуже великої заборгованості перед іншими кредиторами, відомості про розстрочення якої наявні частково.

Позивач також зазначає, що за умов, коли вимоги одних кредиторів буде пред`явлено до виконання одночасно у повному обсязі, а інші розстрочено на півроку і більше, очевидною є перевага перших вимог над іншими, що безпосередньо випливає з положень п. 6 Інструкції з організації примусового виконання рішень, відповідно до якої у разі пред`явлення до виконання виконавчого документа, за яким надана розстрочка виконання, виконавче провадження відкривається в частині, за якою сплинув строк сплати. В свою чергу, враховуючи положення ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження» вимоги кредиторів за господарськими зобов`язаннями є вимогами п`ятої черги; у разі якщо стягнутої суми недостатньо для задоволення в повному обсязі всіх вимог однієї черги, вимоги задовольняються пропорційно до належної кожному стягувачу суми. Отже, якщо на дату надходження коштів на рахунок відповідача припадатиме строк стягнення тільки частини заборгованості (щомісячний платіж), позивач отримає не більше цієї частини, в той час як інші стягувачі можуть отримати задоволення своїх вимог у повному обсязі.

Проте, колегія суддів не може прийняти такі доводи позивача до уваги, оскільки вони фактично свідчать про його прагнення, зокрема, шляхом застосування відповідних заходів забезпечення позову отримати певну перевагу перед іншими стягувачами (кредиторами) всупереч встановленого законом порядку задоволення вимог кредиторів, при цьому позивачем не доведено виключність його випадку або пріоритетність його вимог над інтересами інших кредиторів.

При цьому, суд під час розгляду даної справи не має можливості та права надавати оцінку обставинам виконання судових рішень, які набрали законної сили, у інших справах.

Крім того, суд звертає увагу, що позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом одночасного накладення арешту та заборони відчуження на грошові кошти та майно ТОВ "Агрозахист Харків" у розмірі 677971,77 грн.

Проте, колегія суддів звертає увагу, що арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження; заборона на відчуження майна це перешкода у вільному розпорядженню майном.

Отже, арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову. Обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися в даному випадку грошовими коштами та майном. При цьому, арешт є всеохоплюючим заходом, який включає в себе й обмеження на розпорядження таким майном. Тому при накладенні арешту на майно вжиття додаткових заходів забезпечення, направлених на обмеження розпорядження таким майном, не є необхідним.

Необхідно звернути увагу, що арешт або заборона відчуження коштів та майна відповідача може вплинути на його поточну господарську діяльність, що навпаки може мати зворотній ефект у вигляді позбавлення спроможності задоволення вимог кредиторів. Водночас, позивачем не доведено, що в даному випадку застосування заходів забезпечення позову може мати більш позитивний ефект в контексті досягнення результату виконання рішення суду.

Отже, в даному випадку заявником не було достатнім чином обґрунтовано необхідність вжиття запропонованих ним заходів забезпечення позову. За таких обставин, необґрунтоване застосування їх судом апеляційної інстанції не буде вважатися співмірним та не призведе до забезпечення збалансованості інтересів сторін.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання ТОВ "Фертчем" про забезпечення позову.

Керуючись статтями 136 - 138, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Фертчем" про забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Порядок і строки її оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.О. Крестьянінов

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя Н.О. Мартюхіна