Рішення

від 04.12.2024 по справі 914/2159/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2024 Справа № 914/2159/24

Господарський суд Львівської області у складі судді З.П. Гоменюк, за участю секретаря судового засідання Б.І. Мельник, розглянувши матеріали за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДМ БУД», Київська область, м. Київ

до відповідача Приватного підприємства «Виробничо-торгова фірма «Новація», Львівська область, м. Львів

про стягнення 3146948,46 грн заборгованості за договором поставки №05/06-1.

за участю представників:

від позивача: Максимов М.І.;

від відповідача: не з`явився.

ПРОЦЕС.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ДМ БУД» до відповідача Приватного підприємства «Виробничо-торгова фірма «Новація» про стягнення 3146948,46 грн заборгованості за договором поставки №05/06-1, з яких: 2419200,00 грн - попередня оплата за непоставлений товар, 122948,46 грн - пеня, 604800,00 грн - штраф.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.09.2024, справу №914/2159/24 передано на розгляд судді Гоменюк З.П..

Ухвалою від 09.09.2024 позовну заяву залишено без руху, позивачеві встановлено десятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали.

У межах наданого судом строку від позивача через систему «Електронний суд» (документ сформовано 17.09.2024) надійшло клопотання (вх.№22751/24 від 18.09.2024), в якому зазначено запитувані відомості. Одночасно, зазначеною заявою позивач уточнив попередньо заявлені позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на свою користь 176000,00 грн штрафу у розмірі 20% за несвоєчасне подання на реєстрацію податкової накладної та повідомив, що у новій поданій редакції позовної заяви така вимога відсутня.

18.09.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 17.09.2024) від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову (вх.№3483/24), в якій заявник просить:

- до вирішення справи по суті вжити заходи забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти Приватного підприємства «Виробничо-торгова фірма «Новація» в межах ціни позову у розмірі 3146948,46 грн на банківський рахунок НОМЕР_1 у банку АБ «Південний», м. Львова, а також на всіх інших рахунках у банківських та інших фінансово-кредитних установах.

Ухвалою суду від 19.09.2024 відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження, встановлено відповідачам строк у 15 календарних днів з дня отримання цієї ухвали для подання відзиву на позов та призначено підготовче засідання на 23.10.2024.

Ухвалою від 20.09.2024 суд відмовив у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ДМ БУД» про забезпечення позову у справі №914/2159/24 (вх.№3483/24 від 18.09.2024).

26.09.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 26.09.2024) від представника позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні, що призначено на 23.10.2024 об 11:30 год, у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів (вх.№23480/24).

Ухвалою від 27.09.2024 суд задовільнив заяву представника позивача про участь у судовому засіданні у справі №914/2159/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою від 23.10.2024, занесеною до протоколу судового засідання від 23.10.2024, суд відклав підготовче засідання на 20.11.2024 та задовольнив клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні у справі №914/2159/24 у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів поза межами приміщення суду.

11.11.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 08.11.2024) від представника позивача надійшла заява про надання доказів на підтвердження понесених судових витрат (вх.№27151/24).

Ухвалою від 20.11.2024, занесеною до протоколу судового засідання від 20.11.2024, суд закрив підготовче провадження у справі та призначити справу до судового розгляду по суті на 04.12.2024. Одночасно, згаданою ухвалою суд задовольнив клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні у справі №914/2159/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

29.11.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 29.11.2024) від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи та поновлення пропущеного строку на подання таких доказів (вх.№29048/24).

У судове засідання 04.12.2024 у режимі відеоконференції з`явився представник позивача. Додаткових заяв, клопотань, окрім тих, що містяться у матеріалах справи, не скерував. У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі, просив суд задовольнити такі.

У судове засідання 04.12.2024 відповідач не з`явився, явку повноважного представника до суду не забезпечив. Відзив на позовну заяву до суду не скерував. Заяв, клопотань від відповідача до суду не надходило.

Щодо клопотання (вх.№29048/24 від 29.11.2024) представника позивача про долучення доказі та поновлення пропущеного строку на подання таких доказів суд повідомляє наступне.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом )ст. 113 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Частинами 1, 4, 5 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

Також, зважаючи на п. 3 ч. 1 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, завданнями підготовчого провадження є: визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів.

З поданого клопотання судом не вбачається, що позивачем не обґрунтовано поважність причини пропуску на подання відповідних доказів та про неможливість подання таких доказів разом із позовною заявою або під час підготовчого провадження. Крім того, позивач не зазначив у позовній заяві про докази, які не можуть бути подані разом із такою заявою.

З огляду на викладене, суд зазначає про те, що ухвалою від 20.11.2024, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті, а відтак, у суду відсутні підстави для поновлення пропущеного позивачем процесуального строку для звернення до суду із відповідними доказами у межах цієї справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України, заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, суд залишає без розгляду клопотання (вх.№29048/24 від 29.11.2024) представника позивача про долучення доказів до матеріалів справи.

У судовому засіданні 04.12.2024 суд з`ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та безпосередньо дослідив докази. Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи, і вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.

У судовому засіданні 04.12.2024 після повернення з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН.

Аргументи позивача.

В обґрунтуванні позовних вимог позивач зазначає про те, що на виконання умов договору поставки №05/06-1 від 05.06.2024 року та додатків до нього, позивачем було перераховано на рахунок відповідача попередню оплату за товар платежем від 10.06.2024 на суму 1537200,00 грн та від 14.06.2024 на суму 882000,00 грн.

Таким чином, позивачем дотримано умови договору та додатків до нього щодо оплати товару. Проте, відповідач у строки, передбачені договором та додатками до нього не передав у власність позивача товар, який був попередньо частково оплачений позивачем.

Крім того, позивач наголосив на тому, що ним було отримано лист щодо несвоєчасного виконання строків поставки товару. Однак, позивач звернув увагу суду на те, що згаданий лист був підписаний суб`єктом, який не має жодного відношення до договірних відносин між позивачем та відповідачем. З огляду на те, що зазначений лист був підписаний шляхом накладення електронного цифрового підпису ТОВ «МДФ-ФАСАД», позивач не вважає, що відповідачем дотримано умови договору, визначені у п. 4.9. такого. Також, позивач повідомив про те, що між ним та ТОВ «МДФ-ФАСАД» не виникало договірних відносин. З огляду на зазначене, позивач вважає, що відповідач не повідомив його належним чином про порушення строків поставки товару.

Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 2419200,00 грн попередньої оплати за товар. Одночасно, позивачем на підставі п. 8.3. договору здійснено нарахування пені за специфікацією №1 за період з 22.06.2024 по 03.09.2024 на суму 79716,00 грн та за специфікацією №2 за період з 26.06.2024 по 02.09.2024 на суму 43232,46 грн. Загальний розмір пені, яку просить стягнути позивач з відповідача на свою користь становить 122948,46 грн. Разом з тим, позивачем враховано умови договору, викладені у п. 8.4., а відтак, останній здійснив нарахування штрафу на загальну суму 604800,00 грн (згідно специфікації №1 - 384300,00 грн та специфікації №2 - 220500,00 грн).

Аргументи відповідача.

Відповідач проти задоволення позову не заперечив, відзиву на позовну заяву чи заяву про продовження строку для подання відзиву у встановлений ухвалою суду від 19.09.2024 року п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали не подав, поважності причин пропуску строку для подання відзиву або заяви про продовження встановленого судом строку для подання відзиву не навів.

Уся поштова кореспонденція у справі скеровувалась відповідачу на юридичну адресу, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (79041, м. Львів, вул. Проста, буд. 28, кв. 1).

Поштова кореспонденція, надіслана відповідачу, була повернута на адресу суду з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання», про що свідчать наявні у матеріалах справи поштові конверти з довідкою Ф.20

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі №904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі №910/15442/17, від 10.09.2018 у справі №910/23064/17, від 24.07.2018 у справі №906/587/17).

З вище наведених норм слід вважати, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення, інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції або повернуті органами зв`язку з позначками «адресат відсутній», «закінчення терміну зберігання» тощо з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Відсутність сторони за адресою чи незабезпечення одержання за такою адресою кореспонденції створює саме для учасника справи негативні наслідки, які він зобов`язаний передбачити та самостійно вжити заходи щодо їх ненастання.

Лише факт не отримання учасником провадження кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Суд зауважує, що згідно ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У відповідності до п. 116 Правил надання послуг поштового зв`язку у разі невручення рекомендованого листа з позначкою Судова повістка рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у пунктах 99, 99-1, 99-2, 106 та 114 цих Правил, із зазначенням причини невручення.

18.10.2023 введено в дію положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами «№3200-IX від 29.06.2023».

Зазначеним законом внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України, згідно із якими осіб, визначених частиною 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, в обов`язковому порядку зобов`язано зареєструвати свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами.

Згідно з частиною 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Отже, відповідач, як юридична особа, згідно з частиною 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України зобов`язаний зареєструвати свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами.

Проте, як встановлено судом, станом на дату подання позовної заяви даний обов`язок відповідачем не було виконано, що підтверджується долученою до матеріалів справи відповіддю №13403183 від 05.09.2024 про відсутність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС юридичної особи (ЄДРПОУ 30583284).

Одночасно, суд враховує приписи частини 7 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, якими визначено, що якщо цим Кодексом передбачено обов`язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

Якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи.

Суд, направляючи такому учаснику справи судові виклики і повідомлення, ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом, зазначає у цих документах про обов`язок такої особи зареєструвати свій електронний кабінет та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.

Ухвалою від 19.09.2024 року про відкриття провадження суд зобов`язував відповідача зареєструвати свій електронний кабінет та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, судові засідання та інформація щодо справ, які розглядаються судом, є відкритими, крім випадків, установлених законом. Ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа має право на вільний доступ до судового рішення в порядку, встановленому законом. Додатковим способом інформування про суд, який розглядає справу, сторони спору та предмет позову, місце, дату і час судового засідання, може бути надання інформації з використанням Єдиного державного веб-порталу електронних послуг, у тому числі з використанням мобільного застосунку Порталу Дія. Програмними засобами Єдиного державного веб-порталу електронних послуг, у тому числі мобільного застосунку Порталу Дія, може бути також забезпечено додаткове інформування сторін спору, авторизованих через Єдиний державний веб-портал електронних послуг або через мобільний застосунок Порталу Дія, шляхом відображення в електронній формі судового рішення у справі, виконавчого документа. Інформація про суд, який розглядає справу, сторони спору та предмет позову, дату надходження позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги, заяви про перегляд судового рішення, стадії розгляду справи, місце, дату і час судового засідання, рух справи з одного суду до іншого є відкритою та має бути невідкладно оприлюдненою на офіційному веб-порталі судової влади України, крім випадків, установлених законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Таким чином, суд зазначає, що сторони є належним чином повідомлені про розгляд справи у суді та мали можливість, передбачену законом на реалізацію своїх прав та виконання обов`язків.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Частиною 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до чинного законодавства України, враховуючи належне повідомлення сторін про судовий розгляд справи, неподання відповідачем відзиву на позовну заяву та достатність доказів, які містяться у матеріалах справи для вирішення спору, з урахуванням закінчення строків розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду спору по суті.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

05.06.2024 між Приватним підприємством виробничо-торгова фірма «Новація» (надалі - постачальник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДМ БУД» (надалі- покупець, позивач) укладено договір поставки №05/06-1 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується здійснити поставку та передати у власність покупцю, а покупець зобов`язується прийняти та своєчасно здійснити оплату на умовах даного договору, металеву продукцію - Малопомітні перешкоди (10*10*1,4) (надалі іменується «товар»). Загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість, умови та строки поставки і оплати товару визначена сторонами у специфікаціях, які є додатками до цього договору і становлять його невід`ємну частину.

Згідно з п. 2.1. договору, ціна одиниці виміру товару та загальна вартість товару визначаються сторонами у відповідних специфікаціях, які є додатками до цього договору і становлять його невід`ємну частину.

Ціна товару, зазначена в специфікаціях, може змінюватися лише за взаємною згодою сторін, шляхом підписання специфікації сторонами у новій редакції і може застосовуватися до тих поставок товару, які будуть здійснюватися постачальником після підписання сторонами відповідної специфікації у новій редакції. При цьому, сторони погодили, що у будь-якому випадку зміна ціни уже оплаченого покупцем товару неможлива (п. 2.2. договору).

Відповідно до п. 2.3. договору, постачальник взяв на себе повну відповідальність за інтерпретацію отриманих до підписання цього договору даних, і згоден, що ціна одиниці виміру товару охоплює всі зобов`язання постачальника за договором і все необхідне для належного їх виконання. При цьому сторони обумовлюють, що в ціну одиниці виміру товару включені всі витрати постачальника, пов`язані з виконанням договору, в тому числі, додаткові витрати, пов`язані з інфляційними процесами, призначенні на відшкодування збільшення вартості трудових і матеріально-технічних ресурсів, тощо.

Загальна вартість договору не обмежена і по домовленості сторін визначається шляхом підписання додаткової специфікації про збільшення або зменшення загальної вартості кожної партії поставленого товару, які є додатками до цього договору і становлять його невід`ємну частину (п. 2.4. договору).

Згідно з п. 2.5. договору валютою договору і валютою оплати (платежів) за договором є гривня України.

Пунктом 2.6. договору сторони погодили, що на підставі погоджених сторонами специфікації, які є додатками до цього договору і становлять його невід`ємну частину, з урахуванням порядку розрахунку згідно умов цього договору, постачальник формує та направляє покупцю рахунки на оплату за товар. Сторони погодили, що допускається передача рахунків засобами електронного зв`язку за реквізитами покупця, зазначеними у цьому договорі, з обов`язковим наданням постачальником оригіналів рахунків на оплату за товар, не пізніше 5 (п`яти) календарних днів з дати його передачі засобами електронного зв`язку. При цьому, у разі здійснення покупцем оплати з бюджетного рахунку, відкритого у ДКСУ, наявність оригіналу рахунку на оплату за товар є обов`язковою умовою її здійснення.

У рахунках на оплату товару постачальником зазначається, зокрема, асортимент товару, його ціна та кількість, загальна вартість товару та, у разі письмового узгодження сторін, витрати на транспортування товару. Реквізити постачальника товару, зазначені у рахунку на оплату повинні відповідати реквізитам постачальника, зазначеним у розділі 11 цього договору (п. 2.7. договору).

Згідно з п. 2.8. договору, рахунок на оплату, направлений постачальником покупцю, є дійсним протягом 10 (десяти) банківських днів.

Відповідно до п. 3.1. договору, розрахунки за товар, в тому числі відшкодування вартості транспортних витрат постачальнику (у разі поставки товару транспортом постачальника) здійснюється в безготівковому порядку на умовах, зазначених у відповідних специфікаціях до договору, які є його невід`ємною частиною

Оплата здійснюється в національній валюті України, шляхом безготівкового переказу покупцем грошових коштів на поточний (розрахунковий) рахунок постачальника, що визначений у цьому договорі (п. 3.2. договору).

Згідно з п. 4.1. договору, поставка товару здійснюється партіями на підставі підписаних сторонами специфікацій, які є додатками до цього до цього договору і становлять його невід`ємну частину, з обов`язковим дотриманням обсягів та строків поставки відповідно графіків постачання, що є додатками до цього договору та є його невід`ємною частиною, викладених в письмовому вигляді, погоджених і підписаних сторонами.

Специфікаціями на поставку товару, передбачається його кількість, асортимент, марка, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість, строки та умови поставки (EXW або СРТ із зазначенням пункту приймання-передачі товару, тощо), строки та порядок розрахунків згідно проведених переговорів сторін (п. 4.2. договору).

Згідно з п. 4.7. договору, постачальник зобов`язується відвантажити, а покупець прийняти товар в терміни, що узгоджені у видаткових накладних та/або товарно-транспортних накладних, та специфікаціях до цього договору.

Пунктом 4.8. договору встановлено, що строк поставки кожної окремої партії або сукупності партій товару визначається в специфікаціях на товар та графіках відвантаження, які є додатками до цього договору і становлять його невід`ємну частину.

Відповідно до п. 4.9. договору, у разі неможливості або реальної загрози порушення строку поставки партії або сукупності партій товару з вини чи з інших обставин, які виникли у постачальника, останній негайно повідомляє про вказаний факт покупцю письмово, але не пізніше ніж за 2 (два) робочих днів до дати поставки. У разі отримання письмового повідомлення постачальника, у строк згідно з п. 4.9. договору покупець має право письмово вимагати повернення сплачених за відповідну партію товару коштів (у разі передплати), які постачальник зобов`язаний сплатити протягом 3 (трьох) банківських днів від дати такої вимоги покупця або погодити з постачальником оновлені строки постачання товару, при його згоді, шляхом укладання та підписання сторонами додаткової угоди з оновленими строками постачання у оновленій редакції відповідної специфікації на товар та графіку постачання.

Згідно з п. 5.3. договору, датою відгрузки є дата підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної на кожну окрему партію товару.

Право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент, передбачений в п. 5.3. цього договору (п. 5.4. договору).

Відповідно до п. 5.5. договору, при відгрузці кожної окремої партії товару постачальника, зобов`язаний надати покупцю наступні документи:

- оригінал видаткової накладної;

- оригінал товарно-транспортної накладної (у разі транспортування товару силами постачальника). У разі здійснення транспортування силами покупця підписати зі свого боку відповідні товарно-транспортні документи у момент відвантаження;

- копію сертифікату відповідності на товар, виданого підприємству-виробнику товару, завірену підписом та печаткою виробника товару. Допускається надання копії сертифікату, оформленої відповідним чином на весь обсяг товару, зазначений у відповідній специфікації до цього договору;

- оригінал паспорту якості, виданий підприємством-виробником товару на кожну окрему партію товару;

- копії сертифікатів відповідності та/або паспорти якості підприємств-виробників на матеріали та складові, з яких вироблено товар, завірені належним чином.

У разі ненадання постачальником, вищезазначених документів при відвантажені кожної окремої партії товару, товар не вважається відвантаженим та покупець має право не підписувати відповідні видаткові накладні до моменту отримання вищезазначених документів у повному обсязі.

Згідно з п. 5.7. договору по закінченню відповідного місяця відгрузки товару постачальник надає покупцю не пізніше 5-го числа наступного місяця (цінним листом або кур`єром) два примірники підписаного керівником постачальника оригіналу акту звірки на весь товар, який було відвантажено за минулий місяць. Отримавши акт звірки керівник та головний бухгалтер покупця звіряють зазначену інформацію з погодженими специфікаціями й оформленими накладними та підписують такий акт, зазначивши власну інформацію, а один примірник направляють (повертають) постачальнику (поштою або кур`єром).

Відповідно до п. 6.1. договору, постачальник зобов`язаний передати (поставити) покупцеві товар, якість, номенклатуру, асортимент, кількість, комплектність та інші характеристики якої відповідають умовам договору та вимогам чинного законодавства України.

Пунктом 7.1. договору передбачені обов`язки покупця, насамперед, своєчасно та в повному обсязі сплачувати за товар згідно умов цього договору, а відповідно до п. 7.4.1. договору постачальник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за товар згідно умов цього договору.

У відповідно до п. 7.3.1. договору, постачальник зобов`язаний забезпечити відвантаження товару у порядку й строки, встановлені цим договором.

Згідно з п. 8.1. договору, за невиконання або неналежне виконання зобов`язань по даному договору винна сторона несе відповідальність згідно чинного законодавства України.

У випадку прострочення строків відвантаження відповідної партії або сукупності партій товару, зазначених у двосторонньому порядку специфікації та графіку відвантаження, постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії або сукупності партії товару не поставлених в строк за кожен день прострочення (п. 8.3. договору).

Відповідно до п. 8.4. договору сторони передбачили, що у випадку прострочення строків поставки понад 10 (десяти) календарних днів відповідної партії або сукупності партій товару, зазначених в погоджених у двосторонньому порядку специфікації та графіку постачання, постачальник додатково сплачує покупцю штраф 25 (двадцять п`ять) відсотків від вартості партії або сукупності партій товару не поставлених в строк за кожний випадок прострочення. Сплата пені та штрафу не звільняє постачальника від виконання зобов`язань по відвантаженню.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріпленням печатками сторін і діє до 31.12.2024, а якщо жодна із сторін не підтвердила письмово припинення дії цього договору до дати такого припинення - він вважається продовженим на той же строк та на тих самих умовах (п. 10.1. договору).

Згідно з п. 10.2. договору, такий дії до повного виконання сторонами умов та зобов`язань за договором.

Відповідно до п. 10.3. договору сторони дійшли згоди про те, що закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Зміни та доповнення до даного договору вносяться в письмовій формі шляхом укладення додаткових угод, які є невід`ємною частиною даного договору (п. 12.2. договору).

Пунктом 12.6. договору сторони дійшли згоди про те, що у випадку неможливості виконання в строк своїх зобов`язань по цьому договору, додатках до нього з будь-яких причин, сторона, яка не зможе виконати в строк своє зобов`язання (поставити товар чи оплатити товар), повинна негайно повідомити про загрозу порушення строків іншу сторону, з метою мінімізації збитків іншої сторони.

Сторони зобов`язані своєчасно повідомляти одна одну про зміни юридичної адреси, фактичного місцезнаходження, банківських реквізитів, номерів телефонів, телефаксів, підстав сплати податку на прибуток та про всі інші зміни, які можуть вплинути на реалізацію договору та виконання зобов`язань по ньому (п. 12.7. договору).

12.06.204 між Приватним підприємством виробничо-торгова фірма «Новація» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДМ БУД» укладено додаткову угоду №1 до договору поставки №05/06-1 від 05.06.2024 року (надалі додаткова угода №1).

Пунктом 2 додаткової угоди №1 сторони внесли зміни до договору у зв`язку із міною банківських реквізитів покупця. Таким чином, додаткової угодою №1 сторони внесли зміни до договору щодо реквізитів покупця, які містяться у розділі 13 договору «Місцезнаходження і реквізити сторін».

Інші умови договору залишаються незмінними і обов`язковими до виконання сторін (п. 3 додаткової угоди №1).

05.06.2024 між позивачем та відповідачем підписано додаток №1 до договору поставки №05/06-1 від 05.06.2024 «Специфікація №1 на відвантаження товару» (надалі - специфікація №1).

Відповідно до умов специфікації №1 визначено, що товар: малопомітна перешкода 10*10*1,4 (комплект) у кількості 305 шт. за ціною з ПДВ за одиницю товару 8400,00 грн (загальна вартість товару з ПДВ становить 2562000,00 грн) відвантажується на умовах СРТ силами та за рахунок постачальника з його складу: м. Львів, вул. Гайдучка, 5а.

Згідно з п. 1 специфікації №1, дата початку відгрузки товару - протягом 12 (дванадцяти) календарних днів з дати підписання даної специфікації за умови отримання першого авансового платежу згідно п. 2.1. цієї специфікації, яка є невід`ємною частиною договору.

Також, сторони погодили умови оплати товару, виклавши п. 2. специфікації №1 наступним чином:

2.1. перший платіж на умовах передплати 60% від загальної вартості у сумі 1537200,00 грн у т.ч. ПДВ - 20%, здійснюється протягом 3 (трьох) банківських днів з дати підписання даної специфікації;

2.2. другий платіж 40% від загальної вартості у сумі 1024800,00 грн у т.ч. ПДВ - 20%, здійснюється протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання товару, на суму оплачену згідно п. 2.1. цієї специфікації, яка є невід`ємною частиною договору.

На виконання умов п. 2.1. специфікації №1 позивач переказав на рахунок відповідача 1537200,00 грн, що підтверджується наявною у матеріалах справи платіжною інструкцією №291 від 10.06.2024 з призначенням платежу: «Авансовий платіж 60% за малопомітну перешкоду зг. Договору №05/06-1 від 05.06.2024р., рах.№114 від 10.06.2024р. У сумі 1281000,00 грн., ПДВ - 20% 256200,00 грн.».

12.06.2024 між позивачем та відповідачем підписано додаток №2 до договору поставки №05/06-1 від 05.06.2024 «Специфікація №2 на відвантаження товару» (надалі - специфікація №2).

Відповідно до умов специфікації №2 визначено, що товар: малопомітна перешкода 10*10*1,4 (комплект) у кількості 175 шт. за ціною з ПДВ за одиницю товару 8400,00 грн (загальна вартість товару з ПДВ становить 1470000,00 грн) відвантажується на умовах СРТ силами та за рахунок постачальника з його складу: м. Львів, вул. Гайдучка, 5а.

Згідно з п. 1 специфікації №2, дата початку відгрузки товару - протягом 12 (дванадцяти) календарних днів з дати підписання даної специфікації за умови отримання першого авансового платежу згідно п. 2.1. цієї специфікації, яка є невід`ємною частиною договору.

Також, сторони погодили умови оплати товару, виклавши п. 2. специфікації №2 наступним чином:

2.1. перший платіж на умовах передплати 60% від загальної вартості у сумі 882000,00 грн у т.ч. ПДВ - 20%, здійснюється протягом 3 (трьох) банківських днів з дати підписання даної специфікації;

2.2. другий платіж 40% від загальної вартості у сумі 588000,00 грн у т.ч. ПДВ - 20%, здійснюється протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання товару, на суму оплачену згідно п. 2.1. цієї специфікації, яка є невід`ємною частиною договору.

На виконання умов п. 2.1. специфікації №2 позивач переказав на рахунок відповідача 882000,00 грн, що підтверджується наявною у матеріалах справи платіжною інструкцією №305 від 14.06.2024 з призначенням платежу: «Авансовий платіж 60% за малопомітну перешкоду зг. Договору №05/06-1 від 05.06.2024р., рах.№115 від 14.06.2024р. У сумі 735000,00 грн., ПДВ - 20% 147000,00 грн.».

Демченко Віталій скерував на адресу ТОВ «ДМ БУД» лист б/н, у якому повідомив про те, що відповідно до п. 4.9. договору поставки №05/06-1 від 05.06.2024 ПП «Виробничо-торгова фірма «Новація»» не може виконати замовлення у терміни поставки, а відтак, перша поставка товару у кількості 480 комплектів можлива з першого серпня 2024 року.

Згаданий документ підписано у сервісі Вчасно. Дата відправки документа - 20.06.2024, документ отримано - 21.06.2024. Згідно інформації про електронний підпис, юр. назва: Товариство з обмеженою відповідальністю «МДФ-ФАСАД», директор: Демченко Віталій Олексійович. Відповідно до інформації щодо електронної печатки, така накладена 20.06.2024 о 23:17, ЄДРПОУ - 32053273, , юр. назва: Товариство з обмеженою відповідальністю «МДФ-ФАСАД», власник ключа: Товариство з обмеженою відповідальністю «МДФ-ФАСАД».

18.07.2024 позивач звернувся до відповідача з листом-претензією за вих.№18/07-1 про невиконання умов договору. Згаданою претензією позивач повідомив відповідача про те, що останній день поставки товару згідно специфікація №1 до договору сплинув 21.06.2024 року, а у відповідності до специфікації №2 - 25.06.2024 року. З огляду на викладене, позивач вимагав від відповідача повернення 824694,82 грн.

Зазначений документ підписаний у сервісі Вчасно. Документ відправлено - 19.07.2024, документ отримано - 20.07.2024. Згідно інформації про електронний підпис, такий належить юридичній особі ТОВ ДМ БУД, ЄДРПОУ 44859299, директор - Деркач Юрій Вікторович.

21.07.2024 позивач звернувся до відповідача з вимогою за вих.№31/07-1 щодо повернення суми попередньої оплати та штрафних санкцій відповідно до договору №05-06/01 від 05.06.2024. Згадана вимога була надіслана на адресу відповідача поштовим зв`язком, про що у матеріалах справи міститься фіскальний чек АТ «Укрпошта» від 01.08.2024 року.

Станом на момент звернення до суду, відповідачем не було виконано вимогу позивача щодо повернення сплаченої суми попередньої оплати за договором у відповідності до специфікацій №1 та №2, а також, зважаючи на умови договору, не було сплачено суму нарахованих позивачем штрафних санкцій на підставі п.п.8.3., 8.4. договору.

Зважаючи на це, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 2419200,00 грн - попередньої оплати за непоставлений товар, 122948,46 грн - пені, 604800,00 грн - штрафу.

Відповідач доказів повернення суми попередньої оплати, отриманої від позивача за договором №05/06-1 від 05.06.2024 та нарахованих позивачем штрафних санкцій, суду не надав.

ПОЗИЦІЯ СУДУ.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а у відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 174 Господарського Кодексу України визначено, що господарські зобов`язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Судом встановлено, між позивачем та відповідачем виникли господарські зобов`язання на підставі укладеного договору поставки №05/06-1 від 05.06.2024 року, згідно якого відповідач зобов`язувався здійснити поставку та передати у власність позивача, а позивач зобов`язувався прийняти та своєчасно оплатити відповідний товар за договором.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з нормою статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно положень ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 2.6. договору сторони погодили, що на підставі погоджених сторонами специфікації, які є додатками до цього договору і становлять його невід`ємну частину, з урахуванням порядку розрахунку згідно умов цього договору, постачальник формує та направляє покупцю рахунки на оплату за товар. Крім того, судом встановлено, що відповідно до п. 2.1. специфікації №1 та специфікації №2 перший платіж на умовах передплати 60% від загальної вартості у сумі 1537200,00 грн у т.ч. ПДВ - 20% (специфікація №1) та у сумі 882000,00 грн у т.ч. ПДВ - 20% (специфікація №2), здійснюється протягом 3 (трьох) банківських днів з дати підписання даної специфікації.

Зважаючи на те, що специфікація №1 підписана сторонами 05.06.2024 року, позивач повинен був перерахувати попередню оплату за товар на рахунок відповідача до 10.06.2024 включно. Згідно дати підписання специфікації №2, остання дата авансового платежу, який мав сплати позивач відповідача становить 17.06.2024 рік включно.

З матеріалів справи судом встановлено, що на виконання умов п. 2.1. специфікації №1 позивач переказав на рахунок відповідача 1537200,00 грн, відповідно до платіжної інструкції №291 від 10.06.2024,а відповідно до умов специфікації №2 позивачем сплачено на рахунок відповідача попередню оплату у розмірі 882000,00 грн згідно платіжної інструкції №305 від 14.06.2024 року.

Таким чином, позивачем виконані умови договору та додатків до нього щодо своєчасно оплати товару у вигляді авансового платежу на загальну суму 2419200,00 грн.

Статтею 655 Цивільного кодексу України також визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України передбачено обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Судом встановлено, що за умовами п. 1 специфікації №1 та специфікації №2, датою початку відгрузки товару є термін протягом 12 календарних днів з дати підписання цих специфікацій за умови отримання першого авансового платежу згідно п. 2.1. цієї специфікацій, які є невід`ємними частинами договору. Враховуючи, що позивачем було здійснено авансовий платіж відповідно до п. 2.1. специфікації №1 та специфікації №2, відповідач повинен був поставити позивачу відповідний товар у терміни до 17.06.2024 включно за специфікацією №1 та до 24.06.2024 включно згідно специфікації №2.

Крім того, сторони передбачили, що відповідно до п. 4.9. договору, у разі неможливості або реальної загрози порушення строку поставки партії або сукупності партій товару з вини чи з інших обставин, які виникли у постачальника, останній негайно повідомляє про вказаний факт покупцю письмово, але не пізніше ніж за 2 (два) робочих днів до дати поставки. У разі отримання письмового повідомлення постачальника, у строк згідно з п. 4.9. договору покупець має право письмово вимагати повернення сплачених за відповідну партію товару коштів (у разі передплати), які постачальник зобов`язаний сплатити протягом 3 (трьох) банківських днів від дати такої вимоги покупця або погодити з постачальником оновлені строки постачання товару, при його згоді, шляхом укладання та підписання сторонами додаткової угоди з оновленими строками постачання у оновленій редакції відповідної специфікації на товар та графіку постачання.

У матеріалах справи міститься лист б/н Демченка Віталія, що був скерований на адресу позивача за допомогою сервісу «Вчасно». Таким листом Демченко Віталій повідомив позивача про те, що відповідно до п. 4.9. договору поставки №05/06-1 від 05.06.2024 ПП «Виробничо-торгова фірма «Новація»» не може виконати замовлення у терміни поставки, а відтак, перша поставка товару у кількості 480 комплектів можлива з першого серпня 2024 року. Згаданий документ підписано у сервісі Вчасно 20.06.2024, документ отримано - 21.06.2024. Згідно інформації про електронний підпис, юр. назва: Товариство з обмеженою відповідальністю «МДФ-ФАСАД», директор: Демченко Віталій Олексійович. Відповідно до інформації щодо електронної печатки, така накладена 20.06.2024 о 23:17, ЄДРПОУ - 32053273, , юр. назва: Товариство з обмеженою відповідальністю «МДФ-ФАСАД», власник ключа: Товариство з обмеженою відповідальністю «МДФ-ФАСАД».

Згідно з ч.1 ст. 1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» електронний підпис - електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються підписувачем як підпис; кваліфікований електронний підпис - удосконалений електронний підпис, що створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису; підписувач - фізична особа, яка створює електронний підпис; удосконалений електронний підпис, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, - удосконалений електронний підпис, що створюється з використанням кваліфікованого сертифіката електронного підпису, виданого кваліфікованим надавачем електронних довірчих послуг та не містить відомостей про те, що особистий ключ зберігається в засобі кваліфікованого електронного підпису.

З урахуванням наведено, зважаючи на те, що між позивачем та ТОВ «МДФ-ФАСАД» не виникло господарських зобов`язань за договором поставки №05/06-1 від 05.06.2024, суд дійшов висновку про те, що листом б/н Демченко Віталій, який є також керівником ТОВ «МДФ-ФАСАД», не повідомив позивача належним чином щодо затримки поставки товару.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 175 Господарського кодексу України передбачено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, з урахуванням наявних у матеріалах справи доказів суд дійшов висновку про стягнення з відповідача 2419200,00 грн основної заборгованості у вигляді повернення позивачу попередньої (авансової) оплати.

Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 цього Кодексу визначає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Позивачем при поданні позовної заяви заявлено до стягнення з відповідача 122948,46 грн пені за період з 22.06.2024 о 02.09.2024 згідно специфікації №1, за період з 26.04.20254 по 02.09.2024 згідно специфікації №2 та 604800,00 грн штрафу.

Частинами 1-3 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до приписів статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Так, згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому за приписами частини першої статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

За змістом частини другої статті 217 Господарського кодексу України вбачається, що одним із видів господарських санкцій у сфері господарювання є штрафні санкції, які згідно з частиною першою статті 230 Господарського кодексу України визначаються у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Таким чином, законодавець пов`язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язань саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.

Пунктом 8.3. договору сторони передбачили, що у випадку прострочення строків відвантаження відповідної партії або сукупності партій товару, зазначених у двосторонньому порядку специфікації та графіку відвантаження, постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії або сукупності партії товару не поставлених в строк за кожен день прострочення.

Отже, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2020 у справі №916/1777/19.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Приписами статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

У постанові від 16.10.2024 у справі №911/952/22 ВПВС дійшла висновку, що застосування в тексті господарського договору формулювання «за кожен день прострочення» не можна вважати установленням іншого, ніж визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, строку нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені). Таке формулювання лише повторює вирізняльну характеристику пені (поденне її нарахування) та характеризує механізм її визначення (розрахунку), однак жодним чином не впливає на можливість зменшення або збільшення строку нарахування пені, визначеного законом чи договором. Оскільки умови договорів не встановлювали періоду чи строку, за який нараховується пеня, а формулювання договорів щодо нарахування пені за кожен день прострочення лише визначає механізм її розрахунку (обчислення), пеня за прострочення виконання зобов`язань за договором має нараховуватися за період шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконане.

Як вже було встановлено судом, за умовами п. 1 специфікації №1 та специфікації №2, датою початку відгрузки товару є термін протягом 12 календарних днів з дати підписання цих специфікацій за умови отримання першого авансового платежу згідно п. 2.1. цієї специфікацій, які є невід`ємними частинами договору. Судом також враховано, що позивачем було здійснено авансовий платіж відповідно до п. 2.1. специфікації №1 та специфікації №2, а відтак, відповідач повинен був поставити позивачу відповідний товар у терміни до 17.06.2024 включно за специфікацією №1 та до 24.06.2024 включно згідно специфікації №2.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, у розмірі 122948,46 грн, судом встановлено, що позивачем він проведений вірно, а відтак підлягає задоволенню у повному обсязі у розмірі 122948,46 грн.

Крім того, сторонами погоджено, що у випадку прострочення строків поставки понад 10 (десяти) календарних днів відповідної партії або сукупності партій товару, зазначених в погоджених у двосторонньому порядку специфікації та графіку постачання, постачальник додатково сплачує покупцю штраф 25 (двадцять п`ять) відсотків від вартості партії або сукупності партій товару не поставлених в строк за кожний випадок прострочення. Сплата пені та штрафу не звільняє постачальника від виконання зобов`язань по відвантаженню (п. 8.4. договору).

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою статтею 627 Цивільного кодексу України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За таких обставин одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Відповідна правова позиція викладена у постановах КГС ВС: від 19.09.2019 у справі №904/5770/18, від 27.09.2019 у справі №923/760/16, від 02.04.2019 у справі №917/194/18, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17, від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17.

Крім того, у постанові від 01.06.2021 року у справі №910/12876/19 Велика Палата Верховного Суду вказала, що можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань не лише не заборонено, але й передбачено частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що беручи до уваги не поставлення позивачу товару згідно специфікації №1 та специфікації №2 у строки, визначені такими специфікаціями та які перевищують термін протермінування поставки понад 10 календарних днів, у відповідача виник обов`язок щодо сплати на користь позивача 25% штрафу від вартості партії товару, яка не була поставлена в строк за кожний випадок прострочення.

Суд, перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку штрафу у розмірі 25% від вартості не поставленого товару, дійшов висновку про те, що такий розрахунок є вірним та підлягає до повного задоволення на суму 604800,00 грн.

Частина перша статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначає, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Приписами статті 14 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Як встановлено ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини другої статті 74 Господарського кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Одночасно статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Суд враховує позицію ЄСПЛ (справи «Салов проти України», «Проніна проти України» та «Серявін та інші проти України»), де зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

Таким чином, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Як передбачено п. 2 ч. 5 ст.238 Господарського процесуального кодексу України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

У відповідності до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за звернення до Господарського суду Львівської області із позовною заявою сплатив судовий збір у розмірі 49844,23 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №87 від 03.09.2024.

Ухвалою від 19.09.2024 суд розглянув уточнену позовну заяву позивача від 18.09.2024 за вх.№22751/24 та дійшов висновку про те, що позивач відмовився від позиву в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача на свою користь 176000,00 грн штрафу у розмірі 20% за несвоєчасне подання на реєстрацію податкової накладної.

З огляду на те, що судом позовні вимоги задоволено у повному обсязі з урахуванням уточненої позовної заяви (вх.22751/24 від 18.09.2024), яка подавалась позивачем на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху, з відповідача підлягає до стягнення 47204,27 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, зважаючи на те, що позивачем було внесено судовий збір у більшому розмірі, ніж це передбачено Законом України, позивачу, у випадку подання відповідного клопотання, підлягає поверненню з Державного бюджету України 2639,96 грн зайво сплаченої суми судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 10, 12, 13, 20, 73,74,76-80, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 326 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Виробничо-торгова фірма «Новація» (79041, Львівська область, місто Львів, вулиця Проста, будинок 28, квартира 1; ідентифікаційний код 30583284) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДМ БУД» (01024, Київська область, місто Київ, вулиця Круглоуніверситетська, будинок 14; ідентифікаційний код 44859299) 3146948,46 грн заборгованості, з яких: 2419200,00 грн - попередня оплата за непоставлений товар, 122948,46 грн - пеня, 604800,00 грн - штраф та 47204,27 грн витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 12.12.2024.

СуддяГоменюк З.П.