Ухвала

від 05.12.2024 по справі 367/6997/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №367/6997/23 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/4896/2024 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2024 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 05 червня 2024 року щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, який має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 358, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України,

за участю:

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_8 ,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 05 червня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання прокурора Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_9 , яке подане у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021111040000312 від 15.04.2021 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 4 ст. 358, ч.ч. 3, 4 ст. 190, ч.2 ст.209 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, прокурор у кримінальному провадженні - прокурор Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження та скасувати ухвалу слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 05.06.2024 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання прокурора Бучанської окружної прокуратури у кримінальному провадженні № 12021111040000312 від 15.04.2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України, про обрання до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю висновків суду обставинамкримінального провадження.

Також, прокурор просив обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, прокурор зазначає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню через невідповідність висновків слідчого судді фактичним обставинам кримінального провадження та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Апелянт посилається на те, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний ОСОБА_7 може переховуватися від органів досудового розслідування, а також незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.

Вказує, що відповідно до витягу з бази даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України», ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перетнув державний кордон 29.01.2022 року, пункт пропуску - «Бориспіль D» використовуючи закордонний паспорт НОМЕР_1 , та до цього часу його місцезнаходження невідоме, останній до України не повернувся та перебуває поза її межами.

Зазначає, що постановою від 07.09.2023 року підозрюваного ОСОБА_7 оголошено в міжнародний розшук.

Прокурор посилається на те, що відповідно до ст. 84 Правил Інтерполу з обробки даних, затверджених Резолюцією 80-ї сесії Генеральної Асамблеї Інтерполу AG-2011-RES-07 публікацію циркулярного розшукового повідомлення про міжнародний розшук з метою її арешту та подальшої екстрадиції має бути погоджено з центральним органом щодо видачі (екстрадиції).

Разом, з цим Генеральному секретаріату Інтерполу мають бути надані чіткі та прямі гарантії, що тимчасовий арешт і видачу (екстрадицію) особи буде запитано у випадку її арешту (затримання) на території країн-членів МОКП-Інтерпол у порядку, передбаченому чинним законодавством, двосторонніми та багатосторонніми договорами.

Крім того, на 99 сесії Генеральної Асамблеї Комісією з контролю за файлами Інтерполу ухвалено рішення, що запобіжні заходи у вигляді дозволу на затримання підозрюваного з метою приводу не є ордерами на арешт у розумінні ст. 83.2 (b,іі) Правил Організації.

Статтею 575 КПК України чітко передбачено, що видача особи в Україну може бути запитана лише на підставі ухвали слідчого судді або суду про тримання особи під вартою, якщо така видача запитується для притягнення до кримінальної відповідальності, у зв`язку з чим з метою внесення відомостей до банків даних Генерального секретаріату Інтерполу для подальшої публікації червоного циркуляру необхідно надати ухвалу про обрання щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Окрім цього, у п. 6 ч. 2 ст. 193 КПК України зазначено, що слідчий суддя, суд може розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, лише у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

Водночас, відповідно до пункту 1 розділу IV Інструкції про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол (Інструкція), затвердженої спільним Наказом від 17.08.2020 № 613/380/93/228/414/510/2801/5, уповноважений підрозділ запитує публікацію Генеральним секретаріатом Інтерполу Червоного оповіщення щодо осіб, які розшукуються з метою їх затримання, арешту, обмеження свободи пересування та подальшої видачі (екстрадиції) в Україну.

Публікація Червоного оповіщення запитується за таких умов:

- вчинене особою діяння кваліфіковано як злочин відповідно до Кримінального кодексу України;

- особу в установленому законом порядку оголошено в розшук правоохоронними органами України, для притягнення до кримінальної відповідальності за злочин, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на максимальний строк не менше двох років.

Для запиту публікації Генеральним секретаріатом Інтерполу Червоного оповіщення правоохоронний орган України надсилає уповноваженому підрозділу формуляр для запиту публікації Червоного оповіщення (передбаченого додатком 1 Інструкції), а також таку інформацію та документи: стислий і зрозумілий опис злочину, вчиненого особою, яка розшукується, зокрема час, місце, спосіб та інші суттєві обставини вчинення злочину (друкований текст обсягом до однієї тисячі знаків, у тому числі в перекладі на одну робочу мов Інтерполу), а також інформацію про особисту участь особи у вчиненні злочину, мотиви, з яких його вчинено, та завдану шкоду; положення статті Кримінального кодексу України, за якою кваліфікується злочин; відомості про максимально можливе покарання, передбачене статтею Кримінального кодексу України;завірену копію витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань; завірену копію письмового повідомлення про підозру; завірену копію постанови про оголошення розшуку особи (постанови про зупинення досудового розслідування);завірену копію ухвали слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (у тому числі в перекладі на одну з робочих мов Інтерполу) на стадії досудового розслідування; завірену копію документа, що підтверджує громадянства, посвідчує особу чи її спеціальний статус, або заяви-анкети для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру;відомості про можливі транслітерації прізвища, імені, по батькові особи, яка розшукується, можливі варіанти їх написання іноземними мовами; копія доручення Держприкордонслужбі щодо розшуку в пунктах пропуску особи, яка розшукується; фотозображення особи, яка розшукується, із зазначенням можливої дати фотографування; копія дактилоскопічної картки (за наявністю); ДНК - профіль (згідно додатку 2 Інструкції, за наявністю).

Прокурор посилався на те, що слідчому судді наголошувалось на тому, що законодавство України не містить спеціальної процедури оголошення особи в міжнародний розшук. Така процедура не визначена і нормами міжнародного права, оскільки питання кримінального провадження є предметом національного правового регулювання.

Крім того, що стосується твердження слідчого судді про те, що до клопотання долучено процесуальні джерела доказів (висновки експертів) в частковому вигляді і в нього нібито відсутнє право зобов`язувати прокурора надавати інші процесуальні документи прокурор вважає ці доводинеобґрунтованими і невмотивованими, оскільки до клопотання долучено копії висновків почеркознавчих та будівельно-оціночної експертиз у тому об`ємі, у якому об`єктивно можливо зробити висновок про обґрунтованість підозри.

Апелянт зазначає, що під час судового засідання з розгляду вказаного клопотання слідчому судді прокурором надавались матеріали кримінального провадження для вивчення, у яких знаходились, в тому числі, у повному обсязі, як первинні документи, що містять сліди злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_10 , так і висновки вказаних вище експертиз, з якими слідчий суддя ознайомився особисто.

Таким чином, твердження слідчого судді про те, що прокурором долучено процесуальні джерела доказів (висновки експертів) в частковому вигляді, і у зв`язку із чим він не має можливості дійти висновку про те, що підозра є обґрунтованою, не відповідає дійсності.

З огляду на викладене, слідчим суддею допущено істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, наведені в ухвалі висновки не відповідають фактичним обставинам провадження, у зв`язку із чим відмова в обранні підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є необґрунтованою.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження ухвали слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 05.06.2024 року, прокурор ОСОБА_9 посилається на те, що копія оскаржуваної ухвали надійшла на адресу Бучанської окружної прокуратури лише 02.07.2024 року за вх. № 4865-24.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши доводи прокурора ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, думку захисника ОСОБА_8 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просила залишити ухвалу без змін, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, слідчим слідчого відділення відділу поліції № 2 Бучанського районного управління поліції ГУ Національної поліції в Київській області проводиться досудове розслідування в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021111040000312 від 15.04.2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358 КК України, ч. 3 ст. 358 КК України, ч. 3 ст. 190 КК України, ч. 4 ст. 358 КК України, ч. 4 ст. 190 КК України, ч. 2 ст. 209 КК України.

18 серпня 2023 року складено повідомлення про підозру ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч. 1,4 ст. 358, ч.ч. 3,4 ст. 190, ч.2 ст. 209 КК України.

07.09.2023 року прокурор Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_6 звернувся до Ірпінського міського суду Київської області з клопотанням про обрання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР за №12021111040000312 від 15.04.2021 року.

Ухвалою слідчого судді від 25 вересня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання прокурора Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_9 , яке подане у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021111040000312 від 15.04.2021 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1,4 ст. 358, ч.ч. 3,4 ст. 190, ч.2 ст.209 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 березня 2024 року ухвалу слідчого судді від 25 вересня 2023 року скасовано, призначено новий розгляд клопотання прокурора.

В обгрунтування поданого клопотання прокурором зазначено, що підозра ОСОБА_7 в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях обґрунтовується зібраними доказами, а саме:

- протоколом допиту представника потерпілого ОСОБА_11 , яка повідомила, що підписи у договорах купівлі-продажу майнових прав на об`єкти нерухомого майна № КМ 2/1-1-55/15 від 05.05.2015, № КМ 2/1-1-56/15 від 14.05.2015, № КМ 2/1-1-128/15 від 24.06.2015, № КМ 2/1-4-7/15 від 24.06.2015, № КМ 2/1-4-7/1/15 від 24.06.2015, № КМ 2/1-4-5/15 від 24.06.2015, № КМ 2/1-1-126/15 від 24.06.2015, № КМ 2/1-1-121/15 від 24.06.2015, № КМ 2/1-1-125/15 від 24.06.2015, № КМ 2/1-4-7/2/15 від 24.06.2015, № КМ 2/1-1-120/15 від 24.06.2015, № КМ 2/1-1-123а/15 від 24.06.2015, № КМ 2/1-1-57/15 від 14.05.2015, № КМ 2/1-1-123/15 від 24.06.2015 їй не належать.

ОСОБА_11 також вказала на те, що до даного злочину також можуть бути причетні працівники реєстраційної служби Ірпінського міського управління юстиції Київської області та Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області, які здійснювали державну реєстрацію права власності за ОСОБА_7 та подальший перехід права власності на підконтрольне останньому ПП «НЕРУХОМІСТЬ ІРПЕНЯ», а також нотаріусів, які посвідчували відповідні правочини стосовно переходу права власності та обтяжень на вказане нерухоме майно;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_12 , яка в ході допиту підтвердила надані свідком ОСОБА_11 показання та повідомила, що договори купівлі-продажу майнових прав на квартири (нежитлові приміщення) вона не підписувала, підписи у актах приймання-передачі до вказаних договорів є підробленими. Свідок ОСОБА_12 також зазначила, що кошти на рахунки ПП «БІЛДГРУПМЕНЕДЖМЕНТ» в якості оплати за вказаними договорами не надходили, а дії ОСОБА_7 щодо відчуженння зазначених приміщень (квартир) на користь ПП «НЕРУХОМІСТЬ ІРПЕНЯ» є способом з його сторони надати походженню активів (квартир) вигляду законного, зокрема, шляхом укладення в подальшому ПП «НЕРУХОМІСТЬ ІРПЕНЯ» договорів з іншими особами щодо відчуження (продажу) цього майна, закладення його в предмет іпотеки з подальшим зверненням стягнення на предмет обтяження (перетворення майна, набутого злочинним шляхом);

- протоколом допиту потерпілого ОСОБА_13 (кінцевий бенефіціарний власник ПП «БІЛДГРУПМЕНЕДЖМЕНТ»), яка в ході допиту пояснила, що установчими документами ПП «БІЛДГРУПМЕНЕДЖМЕНТ» передбачено попереднє отримання її дозволу (рішення власника підприємства) на відчуження нерухомого майна, тобто ніхто без її письмової згоди не мав права відчужувати нерухоме майно. Нею не приймалося жодного рішення та не надавався дозвіл на відчуження нерухомого майна на користь ОСОБА_7 . Окрім того, з аналізу руху грошових коштів на розрахункових рахунках ПП «БІЛДГРУПМЕНЕДЖМЕНТ» вбачається, що ОСОБА_7 не проводив ніяких оплат ринкової вартості оформленого на нього нерухомого майна. Потерпіла ОСОБА_14 також зазначила, що ОСОБА_7 намагався надати вигляду законності набуття права власності на вищевказані квартири та нежитлові приміщення, зокрема, шляхом укладення в подальшому від імені ПП «НЕРУХОМІСТЬ ІРПЕНЯ» договорів з іншими особами щодо відчуження (продажу) цього майна, передавання його в іпотеку, з подальшим зверненням стягнення на предмет обтяження (перетворення майна, набутого злочинним шляхом), а також здавання в оренду та легалізації коштів, отриманих в результаті протиправного заволодіння майном. Окрім того, на думку ОСОБА_13 , такі дії вчинялися ОСОБА_7 з метою переходу цього нерухомого майна у власність, так званого, добросовісного набувача, що унеможливило б його подальше витребування з чужого незаконного володіння в судовому порядку.

- протоколом тимчасового доступу до речей і документів, яким зафіксовано тимчасовий доступ до документів, які знаходяться у володінні Ірпінської міської ради Київської області, а саме до оригіналів реєстраційних справ щодо державної реєстрації права власності на об?єкти нерухомого майна (приміщень та квартир, які є предметом кримінального правопорушення) у будинку по АДРЕСА_2 , за результатами якого здійснено виїмку оригіналів договорів купівлі-продажу майнових прав на відповідні квартири та нежитлові приміщення, актів приймання-передачі майнових прав, та інших документів, які стосуються розпорядження зазначеними квартирами. Вказані договори купівлі-продажу майнових прав на відповідні квартири та нежитлові приміщення та актів приймання-передачі майнових прав з однієї сторони, нібито підписані ОСОБА_15 , а з іншої - ОСОБА_7 ;

- висновком експерта Київського НДЕКЦ МВС України від 18.08.2021 №СЕ-19/111-21/38187-ПЧ, згідно якого підписи (які, нібито залишені ОСОБА_15 ) у відповідних графах договорів купівлі-продажу майнових прав № КМ 2/1-1-55/15 від 05.05.2015, № КМ 2/1-1-56/15 від 14.05.2015, № КМ 2/1-1-128/15 від 24.06.2015, № КМ 2/1-4-7/15 від 24.06.2015, № КМ 2/1-4-7/1/15 від 24.06.2015, № КМ 2/1-4-5/15 від 24.06.2015, № КМ 2/1-1-126/15 від 24.06.2015, № КМ 2/1-1-121/15 від 24.06.2015, № КМ 2/1-1-125/15 від 24.06.2015, № КМ 2/1-4-7/2/15 від 24.06.2015, № КМ 2/1-1-120/15 від 24.06.2015, № КМ 2/1-1-123а/15 від 24.06.2015, № КМ 2/1-1-57/15 від 14.05.2015, № КМ 2/1-1-123/15 від 24.06.2015 та актів приймання передачі майнових прав за вказаними договорами та довідках є зображеннями підпису нанесеним за допомогою рельєфного кліше шляхом відшарування барвної речовини від його робочої поверхні (факсиміле). Разом з тим, підписи (які, нібито залишені ОСОБА_7 ) у відповідних графах вказаних договорів, актів приймання-передачі до них, заявах про державну реєстрацію прав на вказані об?єкти нерухомого майна, а також рукописні записи « ОСОБА_7 », які містяться в них, виконані однією особою.

- висновком експерта Київського НДЕКЦ МВС України від 19.11.2021 № СЕ-19/111-21/50962-ПЧ підписи у картках прийому заяв про державну реєстрацію щодо приміщення №7/1 будинку 2/1Г, приміщень №123, №121, №125, №120, 123а, №128 корпусу 2 будинку 2/1, приміщень №7/2, 5, 7 корпусу Г будинку 2/1, квартир АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , договорах купівлі-продажу майнових прав № КМ 2/1-1-55/15 від 05.05.2015, № КМ 2/1-1-56/15 від 14.05.2015, № КМ 2/1-1-128/15 від 24.06.2015, № КМ 2/1-4-7/15 від 24.06.2015, № КМ 2/1-4-7/1/15 від 24.06.2015, № КМ 2/1-4-5/15 від 24.06.2015, № КМ 2/1-1-126/15 від 24.06.2015, № КМ 2/1-1-121/15 від 24.06.2015, № КМ 2/1-1-125/15 від 24.06.2015, № КМ 2/1-4-7/2/15 від 24.06.2015, № КМ 2/1-1-120/15 від 24.06.2015, № КМ 2/1-1-123а/15 від 24.06.2015, № КМ 2/1-1-57/15 від 14.05.2015, № КМ 2/1-1-123/15 від 24.06.2015 та актів приймання передачі майнових прав за вказаними договорами, а також низці нотаріально посвідчених правочинів щодо відчуження зазначеного майна між ПП «НЕРУХОМІСТЬ ІРПЕНЯ» та третіми особами виконано ОСОБА_7 .

- висновком будівельно-оціночної експертизи Київського НДЕКЦ МВС України, згідно якого встановлено вартість нерухомого майна відповідно до договорів № КМ 2/1-1-55/15 від 05.05.2015, № КМ 2/1-1-56/15 від 14.05.2015, № КМ 2/1-1-128/15 від 24.06.2015, № КМ 2/1-4-7/15 від 24.06.2015, № КМ 2/1-4-7/1/15 від 24.06.2015, № КМ 2/1-4-5/15 від 24.06.2015, № КМ 2/1-1-126/15 від 24.06.2015, № КМ 2/1-1-121/15 від 24.06.2015, № КМ 2/1-1-125/15 від 24.06.2015, № КМ 2/1-4-7/2/15 від 24.06.2015, № КМ 2/1-1-120/15 від 24.06.2015, № КМ 2/1-1-123а/15 від 24.06.2015, № КМ 2/1-1-57/15 від 14.05.2015, № КМ 2/1-1-123/15 від 24.06.2015 на момент заволодіння ним, що становить 6 784 945,00 грн.;

- висновком аналітичного дослідження ПП «НЕРУХОМІСТЬ ІРПЕНЯ» (власник та директор ОСОБА_7 ) проведеного ГУ ДПС у Київській області, відповідно до якого встановлено, що ОСОБА_7 знаючи про те, що вказані квартири та нежитлові приміщення одержані внаслідок вчинення предикатних кримінальних правопорушень, набув на них право власності, володів ними та розпорядився ними шляхом внесення до статутного капіталу власного підприємства ПП «НЕРУХОМІСТЬ ІРПЕНЯ», вартістю 6 784 945,00 грн.;

- реєстрами руху коштів по розрахунковим рахункам: НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , які використовує у своїй діяльності ПП «НЕРУХОМІСТЬ ІРПЕНЯ» (код ЄДРПОУ - 39847496);

- реєстрами руху коштів по розрахунковим рахункам ПП «БІЛДГРУПМЕНЕДЖМЕНТ»;

-іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.

Прокурор у клопотанні зазначав, що відповідно до п. 4 ст. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний ОСОБА_7 може переховуватися від органів досудового розслідування.

Відповідно до витягу з бази даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України», ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перетнув державний кордон 29.01.2022, пункт пропуску - «Бориспіль D», використовуючи закордонний паспорт НОМЕР_1 , та до цього часу його місцезнаходження не відоме, останній до України не повернувся та перебуває поза її межами.

Постановою від 07.09.2023 року підозрюваного ОСОБА_7 оголошено в міжнародний розшук.

Відповідно до ст. 84 Правил Інтерполу з обробки даних, затверджених Резолюцією 80-ї сесії Генеральної Асамблеї Інтерполу AG-2011-RES-07 публікацію циркулярного розшукового повідомлення про міжнародний розшук з метою її арешту та подальшої екстрадиції має бути погоджено з центральним органом щодо видачі (екстрадиції).

Разом, з цим Генеральному секретаріату Інтерполу мають бути надані чіткі та прямі гарантії, що тимчасовий арешт і видачу (екстрадицію) особи буде запитано у випадку її арешту (затримання) на території країн-членів МОКП-Інтерпол у порядку, передбаченому чинним законодавством, двосторонніми та багатосторонніми договорами.

Крім того, на 99 сесії Генеральної Асамблеї Комісією з контролю за файлами Інтерполу ухвалено рішення, що запобіжні заходи у вигляді дозволу на затримання підозрюваного з метою приводу не є ордерами на арешт у розумінні ст. 83.2 (b,ii) Правил Організації.

Статтею 575 КПК України чітко передбачено, що видача особи в Україну може бути запитана лише на підставі ухвали слідчого судді або суду про тримання особи під вартою, якщо така видача запитується для притягнення до кримінальної відповідальності, у зв`язку з чим з метою внесення відомостей до банків даних Генерального секретаріату Інтерполу для подальшої публікації червоного циркуляру необхідно надати ухвалу про обрання щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Окрім цього, на підставі п. 6 ч. 2 ст.193 КПК України зазначено, що слідчий суддя, суд може розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, лише у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

Відповідно до ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, якщо жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі понад 5 років.

ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні, в тому числі, тяжкого злочину, кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років.

Прокурор також посилався ризики, визначені у ст. 177 КПК України.

Так, статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

п. 1 - переховуватись від органів досудового розслідування та суду;

п. 3 - незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, потерпілого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.

На думку прокурора, про наявність вказаних ризиків свідчать наступні факти, зокрема:

п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - підозрюваний ОСОБА_7 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки останній підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 до 8 років позбавлення волі, а тому під тягарем можливого покарання він може переховуватися від органу досудового розслідування, прокуратури та суду;

п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - підозрюваний ОСОБА_7 може незаконно впливати на потерпілого, свідків, так як йому відомі місця їхнього проживання.

На думку прокурора, у даному випадку до підозрюваного ОСОБА_7 необхідно застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Виходячи з вище викладеного, відповідно до вимог ч. 1 ст.184 КПК України, орган досудового розслідування вважав за доведене під час досудового розслідування те, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, зазначеним у статті 177 КПК України, та є всі підстави вважати, що,перебуваючи на волі,підозрюваний ОСОБА_7 може переховуватись від органів досудового розслідування, незаконно впливати на потерпілих та свідків.

Прокурор вказував, що підставою обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити вищевказані дії, що зазначені в пунктах 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Посилався на положення п. «с» ч. 1 ст. 5 Конвенції «Про захист прав і основоположних свобод», який передбачає законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Згідно з п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року). При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об`єктивних відомостей, які дають підстави переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин.

Згідно з практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

В обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів,прокурор зазначав наступне.

Застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання не забезпечить належної поведінки підозрюваного, не зменшить наявність вищевказаних ризиків та не зможе перешкодити їх реалізації.

Не можливе і застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, оскільки на момент повідомлення йому про підозру та звернення до слідчого судді із вказаним клопотанням до органу досудового розслідування не надійшло жодної заяви від осіб, які заслуговують на довіру, про обрання відносно підозрюваного ОСОБА_7 саме такого запобіжного заходу.

Застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, навіть із застосуванням електронних засобів контролю та при забороні підозрюваному цілодобово залишати житло не зможе унеможливити вчинення останнім кримінальних правопорушень (злочинів) та переховування від органу досудового розслідування та суду.

Прокурор вважає, що єдиним запобіжним заходом, який здатен забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_7 покладених на нього обов`язків та унеможливить реалізацію вищевикладених ризиків є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки будь-який інший запобіжний захід, не пов`язаний з позбавленням волі, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_7 .

Ухвалою слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 05 червня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання прокурора Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_6 , подане у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021111040000312 від 15.04.2021 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1,4 ст. 358, ч.ч. 3,4 ст.190, ч.2 ст.209 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Постановляючи вказану ухвалу, слідчий суддя виходив з того, що орган досудового розслідування не довів перебування підозрюваного ОСОБА_7 у міжнародному розшуку, а відтак слідчий суддя дійшов висновку про відсутність передбачених ч. 6 ст. 193 КПК України підстав для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Так, слідчий суддя зазначає, що постановою прокурора Бучанської окружної прокуратури ОСОБА_6 від 07 вересня 2023 року підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оголошено у міжнародний розшук.

Відповідно до зазначеної постанови прокурора розшук підозрюваного ОСОБА_16 доручено СКП ВП №2 ГУНП в Київській області.

В судовому засіданні прокурор підтвердив, що винесена ним постанова направлена лише до СКП ВП №2 ГУНП в Київській області.

З урахуванням встановлених обставин, слідчий суддя дійшов висновку, що на час звернення прокурора з даним клопотанням до слідчого судді та судового розгляду за цим клопотанням відсутні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_7 оголошений у міжнародний розшук, оскільки одне тільки винесення такої постанови прокурора, без подальшого направлення запиту в Укрбюро Інтерполу та подальшого відображення цих даних в базі Інтерполу, не може вважатися оголошенням особи в міжнародний розшук.

Також, суддя посилається на те, що у клопотанні прокуроравикладено фактичні обставини справи, які дозволяють дійти висновку про можливість вчинення кримінальних правопорушень.

Натомість, надані додатки до клопотання не містять достатніх даних, що свідчать про наявність обгрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, які йому інкримінуються.

Зокрема, надані лише в повному обсязі протоколи допиту потерпілої ОСОБА_13 , свідка та представника потерпілої ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , висновок аналітичного дослідження №4/10-36-08-01-25/39847496 від 30.03.2023р., а інші процесуальні джерела доказів в частковому вигляді - висновок експерта №СЕ-19/111-21/50962-ПЧ (долучено тільки 1, 37-46 сторінки висновку), висновок експерта №СЕ-19/111-21/51874-ОБ від 22.06.2022р. (долучено тільки 1,166-171 сторінки висновку).

Крім цього, слідчий суддя дійшов до висновку про те, що прокурором не додано до матеріалів клопотання доказів реальної наявності ризиків, передбачених п.п.1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_7 перетнув державний кордон України 29 січня 2022 року, тобто не після складеного повідомлення про підозру, а більше ніж за півроку до, що не дозволяє однозначно трактувати це як аргументований ризик за п.1 ч.1 ст. 177 КПК України.

З такими висновками слідчого судді колегія суддів не погоджується, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як на підставах та у порядку, встановлених законом.

Згідно п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України, застосування запобіжного заходу є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

Статтею 177 КПК України встановлено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 193 КПК України, розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті.

Слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, що свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Положеннями ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97 ВР (далі - Конвенція) визначено, що нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Відповідно до п. «с» ч.1 ст. 5 Конвенції, законними є арешт або затримання особи, здійснені з метою допровадження особи до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

На переконання колегії суддів, вказані вимоги слідчим суддею при розгляді клопотання належним чином не дотримані, а висновок слідчого судді про недоведеність перебування ОСОБА_7 у міжнародному розшуку, та відсутність у зв`язку із цим передбачених ч. 6 ст. 193 КПК України підстав для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо нього спростовуються матеріалами судового провадження, зокрема даними постанови прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_6 від 07.09.2023 року, відповідно до якої підозрюваного ОСОБА_7 оголошено у державний, міждержавний та міжнародний розшук.

Також цією постановою вирішено внести відомості про прийняте рішення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а розшук підозрюваного ОСОБА_7 доручено СКП ВП № 2 ГУНП в Київській області.

При цьому, постанову для виконання направлено до СКП ВП № 2 ГУНП в Київській області.

Порушень органом досудового розслідування встановленого законом порядку оголошення ОСОБА_7 у міжнародний розшук колегією суддів не встановлено.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що Кримінальний процесуальний кодекс України жодним чином не обумовлює ухвалення судового рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою доведеністю факту перебування особи у міжнародному розшуку, але визначає необхідність оголошення такого розшуку (ч. 6 ст. 193, ч. 2 ст. 281 КПК України), що в даному випадку дотримано органом досудового розслідування.

Крім того, як убачається із матеріалів судового провадження, органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_7 29.01.2022 року перетнув державний пункт пропуску - «Бориспіль D», використовуючи закордонний паспорт НОМЕР_1 , та до цього часу його місцезнаходження не відоме, останній до України не повернувся та перебуває поза її межами, а згідно аналізу положень ч. 6 ст. 193 КПК України, виїзд підозрюваного за межі території України є самостійною підставою для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за його відсутності.

Вказана обставина додатково свідчить про наявність підстав у даному випадку для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 за його відсутності.

За таких обставин, слідчий суддя дійшов помилкового висновку про відсутність передбачених ч. 6 ст. 193 КПК України підстав для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 з підстав недоведеності перебування його у міжнародному розшуку.

При цьому, дослідивши клопотання слідчого та додані до нього матеріали, колегія суддів з`ясувала, що наведені у клопотанні дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 358, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України.

Наведені у клопотанні обставини підозри ОСОБА_7 підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних.

На думку колегії суддів помилковим є і висновок слідчого судді про недоведеність прокурором наявності зазначених у клопотанні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ст. 177 КПК України, зокрема можливості підозрюваного ОСОБА_7 переховуватись від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, інших осіб у кримінальному провадженні, колегія суддів встановила, що такі доводи є обґрунтованими, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину, характер і конкретні обставини кримінального правопорушення, та особу підозрюваного.

Ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

У рішенні «Летельє проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що національні судові органи повинні брати до уваги усі обставини справи, та зважати на наявність суспільного інтересу, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

На переконання колегії суддів, встановлені під час апеляційного розгляду обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, які колегія суддів вважає доведеними, та не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

Оскільки органами досудового розслідування виконані всі передбачені кримінальним процесуальним законом дії, які свідчать, що ОСОБА_7 оголошено у міжнародний розшук, та крім того, останній перебуває за межами України, а в матеріалах провадження є достатні дані, які підтверджують наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, і доводять існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 358, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України, то колегія суддів приходить до висновку, що встановлені органами досудового розслідування обставини у їх сукупності є виправданими та необхідними елементами, які визначають потребу в обранні підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

За таких обставин, виходячи з положень п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, ухвала слідчого судді - скасуванню з постановленням нової ухвали про задоволення клопотання прокурора та обрання щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду

п о с т а н о в и л а:

Поновити прокурору у кримінальному провадженні - прокурору Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 05 червня 2024 року.

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_6 - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 05 червня 2024 року - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Бучанської окружної прокуратури ОСОБА_6 про обрання щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Обрати підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцю м. Києва, громадянину України, який має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою.

У разі затримання особи, відносно якої обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4