Постанова

від 10.12.2024 по справі 373/1359/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 373/1359/24

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/16453/2024

Головуючий у суді першої інстанції: Керекеза Я.І.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача Крижанівської Г.В.,

суддів Оніщука М.І., Шебуєвої В.А.,

при секретарі Шпирук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу адвоката Петренка Павла Івановича, подану в інтересах Комунального некомерційного підприємства «Переяславський центр первинної медико-санітарної допомоги» Переяславської міської ради та Циблівської сільської ради, на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 01 серпня 2024 року, ухвалене у складі судді Керекези Я.І., у цивільній справі № 373/1359/24 за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Переяславський центр первинної медико-санітарної допомоги» Переяславської міської ради та Циблівської сільської ради про визнання дій (бездіяльності) неправомірними, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Переяславський центр первинної медико-санітарної допомоги» Переяславської міської ради та Циблівської сільської ради про визнання дій (бездіяльності) неправомірними, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди. Зазначала, що має доньку ОСОБА_2 , 1995 року народження, яка є особою з інвалідністю першої групи довічно. Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 08 листопада 2013 року її доньку визнано недієздатною, а її призначено опікуном. Її доньці було розроблено Індивідуальну програму реабілітації осіб з інвалідністю, відповідно до якої вона постійно повинна бути забезпечена поглинальними прокладками та підгузками. На її неодноразові звернення про необхідність забезпечення доньки вищезазначеними медичними гігієнічними засобами відповідач не реагує. Вважає, що адміністрація відповідача умисно порушує законні права та інтереси її доньки, як особи з інвалідністю, на реалізацію програми індивідуальної реабілітації. Крім того, вважає, що діями відповідача їй та доньці була заподіяна моральна шкода, яка полягає у позбавленні їх можливостей реалізації своїх звичок і бажань, що могли бути реалізовані без витрачання часу на підготовку заяви до судових органів з метою належного захисту порушених прав. Розмір моральної шкоди оцінює в 5 000,00 грн. З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просила визнати неправомірними дії відповідача щодо не забезпечення її доньки, особи з інвалідністю першої групи підгрупи А, ОСОБА_2 , виробами медичного призначення (підгузками); зобов`язати відповідача вчинити дії по забезпеченню ОСОБА_2 виробами медичного призначення (підгузками) відповідно до Індивідуальної програми реабілітації; стягнути з відповідача на її користь 5 000,00 грн. моральної шкоди.

Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 01 серпня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправними дії (бездіяльність) Комунального некомерційного підприємства «Переяславський центр первинної медико-санітарної допомоги» Переяславської міської ради та Циблівської сільської ради щодо невиконання Індивідуальної програми реабілітації інваліда № 1919 від 10 листопада 2020 року в частині забезпечення ОСОБА_2 виробами медичного призначення, а саме підгузками.

Зобов`язано Комунальне некомерційне підприємство «Переяславський центр первинної медико-санітарної допомоги» Переяславської міської ради та Циблівської сільської ради на виконання Індивідуальної програми реабілітації інваліда № 1919 від 10 листопада 2020 року забезпечувати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виробами медичного призначення, а саме підгузками.

В задоволенні решти вимог - відмовлено.

Стягнуто із Комунального некомерційного підприємства «Переяславський центр первинної медико-санітарної допомоги» Переяславської міської ради та Циблівської сільської ради на користь держави судовий збір в розмірі 1 211,20 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, адвокат Петренко П.І., який діє в інтересах КНП «Переяславський центр первинної медико-санітарної допомоги» Переяславської міської ради та Циблівської сільської ради, подав апеляційну скаргу. Просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позову в повному обсязі.Посилається на те, що судом було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи. Зазначає, що відповідно до вимог чинного законодавства повноваження по забезпеченню осіб із інвалідністю технічними засобами, у тому числі і підгузками, належить структурному підрозділу з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, Ради міністрів АРК, тобто у даному випадку покладаються на Департамент охорони здоров`я Київської обласної державної адміністрації. Тому КНП «Переяславський центр первинної медико-санітарної допомоги» Переяславської міської ради та Циблівської сільської ради є неналежним відповідачем по справі. Департамент охорони здоров`я Київської обласної державної адміністрації має здійснювати забезпечення осіб з інвалідністю, які взяті на облік відповідно до Порядку забезпечення осіб з інвалідністю і дітей з інвалідністю технічними та іншими засобами, затвердженого Постановою КМУ №1301 від 03 грудня 2009 року та через заклади охорони здоров`я, перелік яких затверджується наказом самого департаменту охорони здоров`я обласної державної адміністрації. При цьому, звертає увагу на те, що суд в оскаржуваному рішенні застосував вказаний Порядок у редакції, що втратила чинність. Позивачкою не надано доказів перебування її доньки на вищевказаному обліку або звернення до Департаменту охорони здоров`я Київської обласної державної адміністрації із відповідним пакетом документів для постановки на облік. При цьому, Департамент охорони здоров`я Київської обласної державної адміністрації листом № 33/О-1220/421-2019 від 26 червня 2019 року повідомляв позивачку про необхідність написання заяви про взяття на облік та надання визначених документів. Відповідно до положень Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» забезпечення заходів щодо соціальної захищеності інвалідів здійснюється за рахунок коштів державного бюджету та місцевих бюджетів, а також органами місцевого самоврядування за місцевими програмами соціального захисту окремих категорій населення за рахунок коштів місцевих бюджетів. Таким чином, висновок суду першої інстанції про забезпечення виробами медичного призначення осіб з інвалідністю в межах затвердженого бюджету вирішується безпосередньо відповідними закладами охорони здоров`я, а не органами місцевого самоврядування суперечить вищевказаним нормам матеріального права. Департамент з охорони здоров`я Київської обласної державної адміністрації листом № 33/О-1220/421-2019 від 26 червня 2019 року повідомив позивачку про наявність програми по реабілітації осіб з інвалідністю «Здоров`я Київщини» на 2018-2020 роки та її реалізацію в межах виділених видатків. Наступним листом № 33/О-158-2022/209-2022 від 10 лютого 2022 року позивачку було повідомлено про те, що рішенням Київської обласної ради фінансування вищезазначеної програми на 2021-2023 роки було передбачене за рахунок коштів місцевих бюджетів, та повідомлено її про необхідність звернутися до територіальних органів соціальної допомоги з метою вирішення питання щодо забезпечення її доньки засобами догляду.

ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу. Просила апеляційну скаргу залишити без задоволення. Заперечує проти доводів представника відповідача, вважає їх необґрунтованими, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

В судовому засіданні адвокат Петренко П.І., який діє в інтересах КНП «Переяславський центр первинної медико-санітарної допомоги» Переяславської міської ради та Циблівської сільської ради, апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити з наведених у ній підстав.

ОСОБА_1 , яка приймала участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просила скаргу залишити без задоволення з огляду на її безпідставність, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 має доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до копії довідки до акту огляду МСЕК серії КИО-1 № 0418131, виданої 23 серпня 2013 року, та копії довідки МСЕК серії КИО-1 № 0429854 від 31 березня 2014 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою з інвалідністю першої підгрупи 2 «А» з дитинства (а.с. 16-17).

Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 08 листопада 2013 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було визнано недієздатною, встановлено над нею опіку, опікуном призначено ОСОБА_1 (а.с.18).

ОСОБА_2 було розроблено Індивідуальну програму з реабілітації інваліда №1919 від 10 листопада 2022 року. Відповідно до п.п. ІІІ п.14 вищезазначеної Програми ОСОБА_2 постійно потребує високо поглинаючих прокладок та підгузків. Місце проведення даного заходу - ЛПЗ (лікувально-профілактичний заклад) (а.с. 19).

Відповіддю Департаменту охорони здоров`я Київської обласної державної адміністрації № 33/О-1220/421-2019 від 26 червня 2018 року ОСОБА_1 було повідомлено про наявність програми «Здоров`я Київщини» на 2018-2020 року, яка передбачає забезпечення людей з інвалідністю засобами догляду та реабілітації за рахунок коштів обласного бюджету, в межах виділеного кошторису. ОСОБА_1 було рекомендовано подати заяву про взяття на відповідний облік з додаванням до неї відповідних документів. Крім того, надано роз`яснення про те, що у разі виникнення питань щодо надання допомоги дитині звертатися до директора КНП Переяслав-Хмельницької районної ради «Переяслав-Хмельницької центр первинної медико-санітарної допомоги» (а.с. 22).

Згідно відповіді Департаменту охорони здоров`я Київської обласної державної адміністрації № 33/О-158-2022/209-2022 від 10 лютого 2022 року ОСОБА_1 було повідомлено, що рішенням Київської обласної ради № 044-01-VIII від 24 грудня 2020 року була затверджена Київська обласна комплексна програма «Здоров`я Київщини» на 2021-2023 роки, одним із заходів якої є забезпечення людей з інвалідністю засобами догляду та реабілітації за рахунок коштів місцевого бюджету, в межах виділених видатків. Для вирішення даного питання ОСОБА_1 рекомендовано звернутися до територіальних органів соціальної допомоги (а.с. 23).

Листом № 33/О-1445-2023/1490-2023 від 11 грудня 2023 року Департаментом охорони здоров`я Київської облдержадміністрації було рекомендовано ОСОБА_1 для вирішення питання щодо забезпечення її доньки необхідними медичними виробами (підгузками) звернутися до лікаря загальної практики-сімейного лікаря, з яким у неї укладено декларацію (а.с. 24).

Згідно відповіді Переяславської міської ради № 641/17-23 від 13 грудня 2023 року на даний час КНП «Переяславська БЛІЛ» не має можливості забезпечувати підгузками осіб з інвалідністю (а.с. 25).

19 березня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до КНП «Переяславський центр медико-санітарної допомоги» із заявою про надання її доньці виробів медичного характеру, зазначених в індивідуальній програмі реабілітації (а.с. 26, 38).

21 березня 2024 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до Переяславського міського голови щодо необхідності виділення коштів для здійснення фінансування програми стосовно реабілітації осіб з інвалідністю (а.с. 27).

Листом № 249/17-24 від 19 квітня 2024 року Переяславська міська рада надала роз`яснення ОСОБА_1 про те, що обов`язок по забезпеченню медичними виробами осіб з інвалідністю покладається на структурний підрозділ з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, Ради міністрів АРК (а.с. 28-29).

Аналогічна відповідь була надана ОСОБА_1 на її звернення і директором КНП «Переяславський центр первинної медико-санітарної допомоги (відповідь № 137 від 12 липня 2024 року) (а.с. 30-31).

Для вирішення питання про отримання засобів медичного характер, передбачених індивідуальною програмою реабілітації інвалідів, ОСОБА_1 звернулася із електронним зверненням до Міністерства охорони здоров`я України, яке було переадресоване Департаменту охорони здоров`я Київської військової адміністрації, в подальшому - Переяславській міській раді для надання роз`яснень заявниці з приводу питань, порушених в даному зверненні (а.с. 33, 35).

Для перевірки законності відмови їй у забезпеченні засобами медичного характеру (підгузками) ОСОБА_1 звернулася з відповідною заявою до Бориспільської окружної прокуратури (а.с. 34).

З`ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову ОСОБА_1 , визнавши протиправними дії (бездіяльність) КНП «Переяславський центр первинної медико-санітарної допомоги» Переяславської міської ради та Циблівської сільської ради щодо невиконання Індивідуальної програми реабілітації інваліда № 1919 від 10 листопада 2020 року в частині забезпечення ОСОБА_2 виробами медичного призначення, а саме підгузками, та зобов`язавши відповідача на виконання Індивідуальної програми реабілітації інваліда № 1919 від 10 листопада 2020 року забезпечувати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виробами медичного призначення, а саме підгузками.

Ухвалюючи рішення, суд виходив з того, що питання забезпечення виробами медичного призначення осіб з інвалідністю в межах затвердженого бюджету вирішується безпосередньо відповідними закладами охорони здоров`я, а не органами місцевого самоврядування.

Колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантію їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами, визначає Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».

Згідно зі ст. 5 даного Закону порядок та умови визначення потреб у зв`язку з інвалідністю встановлюються на підставі висновку медико-соціальної експертизи та з врахуванням здібностей до професії і побутової діяльності особи з інвалідністю. Види і обсяги необхідного соціального захисту особи з інвалідністю надаються у вигляді індивідуальної програми медичної, соціально-трудової реабілітації і адаптації.

Індивідуальна програма реабілітації є обов`язковою для виконання державними органами, підприємствами (об`єднаннями), установами і організаціями.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» особам з інвалідністю і дітям з інвалідністю надаються безоплатно або на пільгових умовах на підставі індивідуальної програми реабілітації послуги із соціально-побутового і медичного обслуговування, допоміжні засоби реабілітації (засоби для пересування, протезні вироби, сурдотехнічні засоби, мобільні телефони тощо), вироби медичного призначення (індивідуальні пристрої, протези очей, зубів, щелеп, окуляри, слухові та голосоутворювальні апарати, ендопротези, сечо- та калоприймачі тощо), а також автомобілі, крісла колісні з електроприводом - за наявності відповідного медичного висновку.

Пунктом 6 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 р. № 1317 передбачено, що висновки комісії, реабілітаційні заходи, визначені в індивідуальній програмі реабілітації особи з інвалідністю, обов`язкові для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційними підприємствами, установами та організаціями, в яких працює або перебуває особа з інвалідністю, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, типу та форми власності.

Порядок та умови забезпечення осіб з інвалідністю і дітей з інвалідністю лікарськими, допоміжними засобами реабілітації, виробами медичного призначення, санаторно-курортними путівками, автомобілями, а також переліки допоміжних засобів реабілітації і виробів медичного призначення визначає Кабінет Міністрів України (ч. 9 ст. 38 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»).

Механізм безоплатного забезпечення інвалідів і дітей-інвалідів технічними та іншими засобами для якнайбільшої компенсації функцій ушкоджених органів, з метою медичної та соціальної реабілітації інваліда або дитини-інваліда з вираженими порушеннями функцій органів та систем визначає Порядок забезпечення інвалідів і дітей-інвалідів технічними та іншими засобами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 р. №1301.

Згідно з п. 2 вказаного Порядку до технічних заходів, які отримують безпосередньо інваліди, діти-інваліди або їх законні представники в закладах охорони здоров`я для використання в амбулаторних та побутових умовах, належать слухові апарати, сечоприймачі чоловічі та жіночі, високопоглинальні прокладки для жінок, які страждають нетриманням сечі, калоприймачі, підгузники, а також технічні засоби з мовним виводом: глюкометри, термометри та тонометри.

Відповідно до п. 3 Порядку забезпечення інвалідів і дітей-інвалідів технічними засобами здійснюється на підставі медичного висновку за рахунок та в межах коштів державного та місцевого бюджетів, передбачених на зазначену мету.

Пункт 5 Порядку зазначає, що потребу у забезпеченні технічними засобами (крім зубопротезування) визначають: особам з інвалідністю - медико-соціальні експертні комісії з оформленням індивідуальної програми реабілітації.

Відповідно до п. 2 та п. 3 Положення про індивідуальну програму реабілітації інваліда, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2007 р. №757, Індивідуальна програма реабілітації особи з інвалідністю - комплекс оптимальних видів, форм, обсягів, строків реабілітаційних заходів з визначенням порядку, місця їх проведення, спрямованих на відновлення та компенсацію порушених або втрачених функцій організму і здібностей особи з інвалідністю та дитини з інвалідністю.

Індивідуальна програма розробляється на підставі Державної типової програми реабілітації осіб з інвалідністю, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2006 р. № 1686.

Відповідно до Державної типової програми реабілітації осіб з інвалідністю, надавачем послуг по забезпеченню осіб з інвалідністю виробами медичного призначення, в тому числі й підгузками, є заклади охорони здоров`я.

Відповідно до ст. 3 Основ законодавства України про охорону здоров`я щодо удосконалення надання медичної допомоги, заклад охорони здоров`я - юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми бо її відокремлений підрозділ, основним завданням яких є забезпечення медичного обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників.

Фінансування реабілітаційних заходів індивідуальної програми здійснюється за рахунок коштів, передбачених у державному та місцевих бюджетах на цю мету, та інших джерел (п. 15 Постанови №757).

Відповідно до пункту 9 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів і дітей-інвалідів технічними та іншими засобами» від 03 грудня 2009 № 1301 у разі відсутності в територіальному органі охорони здоров`я необхідного типу технічного засобу на момент подання заяви інвалід або дитина-інвалід береться на чергу, що формується за датою надходження заяви.

Згідно пункту 14 вищевказаної Постанови територіальні органи охорони здоров`я подають щороку до 15 березня до Міністерства охорони здоров`я звіт про кількість інвалідів і дітей-інвалідів, які перебувають на обліку, та тих, що зняті з обліку відповідно до пункту 13 цього Порядку, а також інформацію про кількість одержаних територіальними органами охорони здоров`я технічних засобів, їх вартість, кількість виданих технічних засобів, а також про їх залишок на початок та кінець звітного періоду.

Згідно пунктів 16, 17 Постанови Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 №1301 територіальні органи охорони здоров`я забезпечують технічним засобом інваліда і дитину-інваліда через заклади охорони здоров`я, перелік яких затверджується наказом територіальних органів охорони здоров`я та установи, у яких тримаються особи, взяті під варту чи засуджені.

Заклади охорони здоров`я забезпечують інвалідів і дітей-інвалідів технічними засобами на підставі відомостей, форма яких затверджується Міністерством охорони здоров`я, наданої територіальним органом охорони здоров`я, в якій зазначаються, зокрема, прізвище, ім`я та по батькові інваліда, дитини-інваліда, для якої призначений технічний засіб, тип технічного засобу. Відомість складається територіальним органом охорони здоров`я з урахуванням черговості інвалідів і дітей-інвалідів відповідно до пункту 9 цього Порядку.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» фінансове забезпечення заходів щодо соціальної захищеності осіб з інвалідністю і дітей з інвалідністю здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, в тому числі Фонду соціального захисту інвалідів, місцевих бюджетів, а також органами місцевого самоврядування за місцевими програмами соціального захисту окремих категорій населення за рахунок коштів місцевих бюджетів.

Згідно статті 11 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених нормативно-правовими актами створюють умови для забезпечення осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, виходячи з їх потреб та відповідно до рекомендацій медико-соціальних експертних комісій (лікарсько-консультативних комісій лікувально-профілактичних закладів), технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення, спеціальним автотранспортом та реабілітаційними послугами.

Департаменти охорони здоров`я міських, обласних ради, як головний розпорядник коштів, отримує бюджетні призначення через їх затвердження у Законі про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань (стаття 22 Бюджетного кодексу України).

Відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228 «Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ» установа незалежно від того, чи веде вона бухгалтерський облік самостійно, чи обслуговується централізованою бухгалтерією, для забезпечення своєї діяльності складає індивідуальні кошториси, плани асигнувань загального фонду бюджету, плани надання кредитів із загального фонду бюджету, плани спеціального фонду, зведення показників спеціального фонду кошторису за кожною виконуваною нею бюджетною програмою (функцією), а вищі навчальні заклади та наукові установи, заклади охорони здоров`я також - індивідуальні плани використання бюджетних коштів та індивідуальні помісячні плани використання бюджетних коштів.

Таким чином, Департаменти охорони здоров`я не проводять закупки для підвідомчих лікувальних закладів, а мають право лише розподіляти кошти по підвідомчим розпорядникам бюджетних коштів та доводити їх лімітними довідками.

Повноваження виконавчих органів місцевого самоврядування у сфері охорони здоров`я визначені ст. 32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відповідно до якої до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження ,а саме управління закладами освіти, охорони здоров`я, культури, фізкультури і спорту, оздоровчими закладами, які належать територіальним громадам або передані їм, молодіжними підлітковими закладами за місцем проживання, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення; організація медичного обслуговування та харчування у закладах освіти, культури, фізкультури і спорту, оздоровчих закладах, які належать територіальним громадам або передані їм; та делеговані повноваження: забезпечення в межах наданих повноважень доступності і безоплатності освіти і медичного обслуговування на відповідній території, можливості отримання освіти державною мовою, а в межах території, на якій поширена регіональна мова, - цією регіональною мовою або мовою меншини згідно з нормами статті 20 Закону України «Про засади державної мовної політики»; забезпечення відповідно до Закону розвитку всіх видів освіти і медичного обслуговування, розвитку і вдосконалення мережі освітніх і лікувальних закладів усіх форм власності, фізичної культури і спорту, визначення потреби та формування замовлень на кадри для цих закладів, укладення договорів на підготовку спеціалістів, організація роботи щодо удосконалення кваліфікації кадрів, залучення роботодавців до надання місць для проходження виробничої практики учнями професійно-технічних навчальних закладів; забезпечення відповідно до законодавства пільгових категорій населення лікарськими засобами та виробами медичного призначення; внесення пропозицій до відповідних органів про ліцензування індивідуальної підприємницької діяльності у сфері охорони здоров`я.

На підставі лімітних довідок розпорядники нижчого рівня, тобто підпорядковані комунальні заклади охорони здоров`я складають кошториси та надають їх на затвердження до відповідних Департаментів охорони здоров`я.

Розпорядники нижчого рівня самостійно здійснюють витрати в межах затверджених планів асигнувань у кошторисах, виходячи з потреби у забезпеченні пріоритетних заходів та з урахуванням необхідних платежів.

Отже, аналізуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що питання забезпечення виробами медичного призначення осіб з інвалідністю в межах затвердженого бюджету вирішується безпосередньо відповідними закладами охорони здоров`я, а не органами місцевого самоврядування.

Отже, виходячи із змісту наведених норм, встановлено, що особам з інвалідністю повинен надаватись необхідний соціальний захист у виді та обсягу згідно Індивідуальної програми медичної, соціально-трудової реабілітації і адаптації.

Судом досліджено Індивідуальну програму з реабілітації інваліда № 1919 від 10 листопада 2022 року, відповідно до п.п. ІІІ п. 14 якої ОСОБА_2 постійно потребує високо поглинаючих прокладок та підгузників. Місцем проведення даного заходу визначено ЛПЗ (лікувально-профілактичний заклад).

Норми Державної типової програми реабілітації осіб з інвалідністю передбачають, що надавачем послуг щодо забезпечення осіб з інвалідністю виробами медичного призначення, зокрема і підгузками, є заклади охорони.

Отже на законодавчому рівні закріплено обов`язок закладу охорони здоров`я, яким є й відповідач КНП «Переяславський центр первинної медико-санітарної допомоги» Переяславської міської ради, забезпечувати особу з інвалідністю технічними та іншими засобами реабілітації.

Враховуючи викладене, доводи відповідача щодо того, що КНП «Переяславський центр первинної медико-санітарної допомоги» Переяславської міської ради та Циблівської сільської ради є неналежним відповідачем у даній справі не заслуговують на увагу.

В межах заявлених позовних вимог вбачається, що, не дивлячись на неодноразові звернення позивача до відповідача КНП «Переяславський центр первинної медико-санітарної допомоги» Переяславської міської ради, забезпечення її доньки підгузками не здійснювалося.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання неправомірними дій відповідача КНП «Переяславський центр первинної медико-санітарної допомоги» Переяславської міської ради щодо не абезпечення її доньки, особи з інвалідністю першої групи підгрупи А, ОСОБА_2 , виробами медичного призначення (підгузками) та зобов`язати відповідача вчинити дії по забезпеченню ОСОБА_2 виробами медичного призначення (підгузками) відповідно до Індивідуальної програми реабілітації.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та постановив законне і обґрунтоване рішення.

При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення суду, в справі не виявлено.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суд першої інстанції.

Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 01 серпня 2024 року в частині відмови в стягненні з відповідача на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн. сторонами не оскаржене, а тому суд апеляційної інстанції не переглядає правильність висновків суду першої інстанції в цій частині.

З огляду вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Петренка Павла Івановича, подану в інтересах Комунального некомерційного підприємства «Переяславський центр первинної медико-санітарної допомоги» Переяславської міської ради та Циблівської сільської ради, залишити без задоволення.

Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 01 серпня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повне судове рішення складено 16 грудня 2024 року.

Суддя-доповідач

Судді