Постанова

від 26.11.2024 по справі 308/13726/21

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 308/13726/21

П О С Т А Н О В А

Іменем України

26 листопада 2024 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі:

головуючого судді : Джуги С.Д.

суддів: Кожух О.А., Фазикош Г.В.

з участю секретаря: Чичкало М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Радь Іван Іванович, на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 червня 2023 року у складі судді Крегул М.М. у справі за позовом ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради, відповідача, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_3 , про визнання протиправним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, -

встановив :

У жовтні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із даним позовом, який обґрунтовує тим, що він євласником земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:30:001:0113 яка знаходиться по АДРЕСА_1 . Вказана земельна ділянка була успадкована позивачемза померлою ОСОБА_4 .

Однак, у червні 2021 року невідомими особами в межах земель загального користування, а саме дороги, почали здійснюватись будівельні роботи, які проявилися у проведенні насипання землі на поверхневий шар ґрунту, що підтверджується доданими до даного звернення фотознімками. Позивач стверджує, що він з використанням інформації доступної з публічної кадастрової карти довідався, що 23.12.2020 року ОСОБА_3 , згідно запису про право власності 39885817, набуто у власність земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:30:001:0168, площею 0.0643 га, цільове призначення: 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Позивач наголошує, що земельна ділянка за кадастровим номером 2110100000:30:001:0168, є саме тією земельною ділянкою межі якої розміщуються на тій самій дорозі, яка межує із земельною ділянкою ОСОБА_1 від межі «Б» до «В».

У зв`язку з чим, адвокатом Радь І.І., як представником позивача, до Ужгородської міської ради було подано ряд адвокатських запитів, з метою отриманням інформації чи приймалось Ужгородською міською радою рішення щодо передання у власність ОСОБА_3 земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:30:001:0168 та всіх без виключення документів які слугували підставою для такого передання.

У відповідь на вказані запитиУжгородською міською радою, зокрема, листом від 17.06.2021 року за вих.№2095/03-17 повідомлено, що:«...у відповідності до пункту 1.36 рішення Ужгородської міської ради N91349 вказану земельну ділянку передано у власність гр. ОСОБА_2 ».

Позивачвважає, що підпункт 1.36, пункту 1 рішення від 13.12.2018 року прийнятий всупереч вимогам національного законодавства, у зв`язку із чим підлягає визнанню протиправним та скасуванню, оскільки приймаючи рішення щодо надання дозволу на підготовку проектів землеустрою, а в подальшому затверджуючи відповідний проект та передаючи земельну ділянку у власність у порядку безоплатної приватизації згідно статті 118 ЗК України, орган місцевого самоврядування зобов`язаний враховувати вимоги генерального плану населеного пункту як основного виду містобудівної документації на місцевому рівні.

При тому, що рішенням Ужгородської міської ради IV скликання на XXIX сесії 04.06.2004 року прийнято рішення №313, згідно якого затверджено генеральний план міста Ужгород. Так, з аналізу генерального плану чітко видно, що земельна ділянка за кадастровим номером 2110100000:30:001:0168 розміщена в зоні під умовним позначення «інші території», яка являє собою землю загального користування, а саме проїзд. Дана обставина додатково підтверджується змістом листа Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради наданим у відповідь на поданий адвокатський запит від 14.06.2021 року.

Також позивач вказує, щостаном на момент надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, в межах території де знаходилась земельна ділянка за кадастровим номером 2110100000:30:001:0168 не було діючого детального плану та плану зонування території, що свідчить про порушення Ужгородською міською радою вимог ч.3, статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» в ході попереднього прийняття рішення від 09.11.2017 року №808, оскільки 29.06.2017 року Львівським апеляційним адміністративним судом по справі №876/4696/17 винесено постанову згідно якої вирішено залишити без змін постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07.03.2017 року в частині скасування як незаконного рішення Ужгородської міської ради від 10 березня 2016 року «Про затвердження містобудівної документації» в частині затвердження генерального плану (коригування) м. Ужгорода та плану зонування території м. Ужгорода, виконані державним підприємством «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто» ім. Ю.М. Білоконя».

Позивач також звертає увагу на те, що у зв`язку із розміщенням земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:30:001:0168 на території земель загального користування, тобто на дорозі яка межує із земельною ділянкою за кадастровим номером 2110100000:30:001:0113 від межі «Б» до «В», Позивач позбавлений можливості вільного доступу до останньої, а тому просив суд визнати незаконним та скасувати підпункт 1.36, пункту 1 рішення XXX сесії Ужгородської міської ради VII скликання від 13.12.2018 року №1349 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», відповідно до якого вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки учасникам бойових дій (в тому числі учасникам АТО) та їх родинам: гр. ОСОБА_2 земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:30:001:0168) площею 0,0643 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в районі вул. Університетської та передати її у власність; стягнути з Ужгородської міської ради та ОСОБА_2 на його користь суму сплаченого судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 червня 2023 року у задоволенні заявленого позову відмовлено.

У поданійапеляційній скарзі ОСОБА_1 , вінтересах якогодіє адвокатРадь І.І., просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким задовольнити заявлений позов, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не врахував обставини, які наведені в обґрунтування заявлених вимог, не надав їм належної правової оцінки та неправомірно відмовив у задоволенні заявлених вимог.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

В судовому засіданні представник апелянта - адвокат Матіко С.Р. підтримав апеляційну скаргу, просить її задовольнити.

Представник третьої особи ОСОБА_3 адвокат Пайда М.І. прость апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися. Про дату, час, місце розгляду справи належним чином повідомлені. Справа на підставі ч.2 ст. 372 ЦПК України розглянута у їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника апелянта, пояснення представника третьої особи, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи в задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з його недоведеності.

З такими висновками суду погоджується повністю колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ч.1 ст 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1,2, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Матеріалами справи установлено, що відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯК № 738416, виданого на підставі рішення V сесії Ужгородської міської ради V скликання від 04 вересня 2009 року № 1228 ОСОБА_4 є власником земельної ділянки 0.0961 га, кадастровий номер 2110100000:30:001:0113.

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 186642467 від 29.10.2019 року слідує, що ОСОБА_1 (позивач) став власником вище вказаної земельної ділянки на підставі свідоцтва про право на спадщину, за законом, серія та номер: 2419, виданий 29.10.2019року, видавник Хребтань Н.М., приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу.

Рішенням XVII сесії VII скликання (1-е пленарне засідання) Ужгородської міської ради від 09 листопада 2017 року №808 «Про затвердження, надання та відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», (підпункт 1.10.) відповідачеві ОСОБА_2 надано дозвіл на підготовку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0643 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в районі вул. Університетської.

У подальшому, рішенням XVII сесії VII скликання (1-е пленарне засідання) Ужгородської міської ради від 13 грудня 2018 року №1349 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», відповідно до підпункту 1.36., гр. ОСОБА_2 затверджено та виділено у власність земельну ділянку кадастровий номер 2110100000:30:001:0168, площею 0,0643 гектари.

Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 23.12.2020 року посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області Котлярової Л.В., зареєстрованого в реєстрі за № 2086, земельна ділянка кадастровий номер 2110100000:30:001:0168 площею 0,0643га була продана продавцем ОСОБА_5 громадянці ОСОБА_3 (третя особа).

Дана земельна ділянка розташована за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Відповідно до листа управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради №18/26.01-13 від 17.01.2022року станом на 19.12.2018 року за місцем знаходження земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:30:001:0168 діяв детальний план території, обмеженої вулицями Вірменською, Кавказькою, Університетською та територією житлового комплексу «5 Авеню», затверджений рішенням XXVIII сесії Ужгородської міської ради VII скликання № 1296 11.10.2018 «Про затвердження містобудівної документації».

Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07.03.2017 року по справі №308/2555/16-а за позовом ОСОБА_6 про визнання незаконними генерального плану і плану зонування території, скасування рішення позовні вимоги задоволено, а саме: - визнано незаконними генеральний план (коригування) м. Ужгорода та план зонування території м. Ужгорода, виконані державним підприємством «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто» ім. Ю.М. Білоконя», що затверджені рішенням Ужгородської міської ради VIІ скликання від 10 березня 2016 року «Про затвердження містобудівної документації»; - скасовано як незаконне рішення Ужгородської міської ради від 10 березня 2016 року «Про затвердження містобудівної документації» в частині затвердження генерального плану (коригування) м. Ужгорода та плану зонування території м. Ужгорода, виконані державним підприємством «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто» ім. Ю.М. Білоконя».

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.06.2017 року по справі № 308/2555/16-а за наслідками перегляду вказаного судового рішення суду першої інстанції апеляційну скаргу Ужгородської міської ради задоволено частково, постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 березня 2017 року у справі № 308/2555/16-а в частині визнання незаконними генерального плану (коригування) та плану зонування території - скасовано та прийнято в цій частині нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позовної вимоги про визнання незаконними генерального плану і плану зонування території м. Ужгорода; в решті постанову залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 25.05.2021 року у відповідній справі постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 березня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2017 року скасовано з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

На момент розгляду та вирішення справи №308/13726/21 судових рішень по суті спору у справі №308/2555/16-а не прийнято.

Згідно з ч.1 ст. 118 ЗК України( в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Частиною 4 ст.118 ЗК України встановлено, що відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель.

Відповідно до ч. 7-9 ст. 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

У постанові від 19 червня 2018 року у справі №916/1979/13 Велика Палата Верховного Суду зазначила про те, що вимога про визнання рішення незаконним у спорі, що виник із земельних правовідносин, може розглядатись як спосіб захисту порушеного цивільного права згідно із статтею 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), якщо фактичною підставою пред`явлення позовної вимоги є оспорювання прав особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

Вирішуючи спір по суті суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем.

Відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову в задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення) від зобов`язаних осіб.

Вирішуючи спір, суд повинен не тільки надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також і визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Враховуючи вищенаведене, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи - позивача з боку відповідача, який стверджує про їх порушення.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові, оскільки, відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням суду є саме захист порушених або оспорюваних прав та інтересів особи.

Аналогічна правова позиція міститься також і в постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року по справі № 305/279/16 та від 28 листопада 2019 року №234/19750/18.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що земельна ділянка кадастровий номер 2110100000:30:001:0168 відповідно до підпункту 1.36. пункту 1 рішення ХХХ сесії Ужгородської міської ради VII скликання від 13.12.2018 року № 1349 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» була передана у власність відповідачеві ОСОБА_2 . Станом на час розгляду даної справи, власником даної земельної ділянки є ОСОБА_3 , що підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки від 23.12.2020 року посвідченим приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області Котляровою Л.В., зареєстрованим в реєстрі за № 2086.

Затвердження проекту землеустрою мало місце у період, коли діяв детальний план території, обмеженої вулицями Вірменською, Кавказькою, Університетською та територією житлового комплексу «5 Авеню», затверджений рішенням XXVIII сесії Ужгородської міської ради VII скликання № 1296 11.10.2018 «Про затвердження містобудівної документації», що підтверджується листом управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради №18/26.01-13 від 17.01.2022 року.

Судового рішення, яке набуло б законної сили, яким визнано незаконним генеральний план м. Ужгорода та план зонування території м. Ужгорода матеріали справи не містять та сторонами не надано.

Згідно публічної кадастрової карти України вбачається, що на тій місцевості, де позивач вважає, що має проходити дорога та під`їзд до його земельної ділянки, знаходяться інші земельні ділянки за кадастровими номерами: 2110100000:30:001:0138, 2110100000:30:001:0137, 2110100000:30:001:0127, 2110100000:30:001:0134, 2110100000:30:001:0144, які перебувають в приватній власності інших громадян. Під`їзд до земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:30:001:0168 так само, як і проїзд до належної позивачу земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:30:001:0113 не може бути передбачений з вул. Університетської, так як над земельною ділянкою кадастровий номер 2110100000:30:001:0168 знаходиться земельна ділянка кадастровий 2110100000:30:001:0194, яка також знаходиться в приватній власності іншої особи.

Позивачем, відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України не подано належних, допустимих та достовірних доказів, які б підтверджували, що оспорюваним рішенням порушено його законні права та інтереси.

Крім того, спосіб захисту, обраний позивачем скасувати рішення органу місцевого самоврядування не є ефективним для захисту його права/інтересу у спірних правовідносинах.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі права чи інтереси мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричинення діяннями наслідкам. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №388/180/17 ( провадження №14-144 цс 18, від 22 жовтня 2019 року у справі №923/876/16 ( провадження №12-88гс).

Застосування того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Матеріалами справи встановлено, що земельна ділянка кадастровий номер 2110100000:30:001:0168 площею 0,0643га, яка набута відповідачем ОСОБА_2 на підставі оспорюваного рішення, в подальшому за нотаріально посвідченими договорами купівлі продажі від 02.02. 2019 року за реєстр № 83 та від 23.12.2020 року за реєстром №2086 була відчужена, і на даний час власником її є ОСОБА_3 , яка у даній справі має процесуальний статус третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, що було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями387та388 ЦК України. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, не є ефективним способом захисту права власника (пункти 73, 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц; пункти 84, 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16; пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі№ 367/2022/15-ц).

Неправильно обраний спосіб захисту є підставою для прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц, від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20).

З врахуванням наведеного суд першої інстанції правомірно та обґрунтовано відмовив у заявленому позові. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому не заслуговують на увагу.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За вказаних обставин апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.374,375,382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

постановив :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Радь Іван Іванович, залишити без задоволення.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 06 грудня 2024 року.

Головуючий:

Судді: