Постанова

від 09.12.2024 по справі 916/2745/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/2745/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богатиря К.В.

суддів: Поліщук Л.В., Принцевська Н.М.

секретар судового засідання Шаповал А.В.

представники сторін у судове засідання не з`явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 29.07.2024 (повний текст складено та підписано 08.08.2024, суддя Волков Р.В.)

у справі №916/2745/22

за позовом: ОСОБА_2

до відповідачів:

- ОСОБА_1 ;

- ОСОБА_3 ;

- ОСОБА_4 ;

-Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос"

про визнання недійсним правочину, скасування рішення державного реєстратора, визначення розміру статутного капіталу, розірвання договорів та стягнення (витребування з володіння) часток у статутному капіталі, -

ВСТАНОВИВ:

Описова частина.

У жовтні 2022 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос", в якому у редакції заяви б/н від 30.10.2023 (вх.№39788/23 від 06.11.2023) просив:

-визнати недійсним односторонній правочин, оформлений заявою ОСОБА_1 від 01.07.2022 про вихід зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос", яка зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в якості підстави для державної реєстрації змін до відомостей про Товариство з обмеженою відповідальністю "Колос" 04.07.2022 (реєстраційний номер 1010241070032000351 зміна розміру статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) юридичної особи; зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи);

-скасувати рішення державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг Біляївської міської ради №1010241070032000351 від 04.07.2022;

-визначити розмір статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" в сумі 58323477,43 грн з визначенням в ньому частки учасника ОСОБА_1 у розмірі 1454446,75 грн;

-розірвати договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" від 04.03.2015 між Компанією "Зінделус Лімітед" ("ZINDELUS LIMITED") та ОСОБА_1 ;

-розірвати договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" від 04.03.2015 між Компанією "Зінделус Лімітед" ("ZINDELUS LIMITED") та ОСОБА_3 ;

-розірвати договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" від 04.03.2015 між Компанією "Зінделус Лімітед" ("ZINDELUS LIMITED") та ОСОБА_5 ;

-стягнути (витребувати з володіння) з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" у розмірі 4,8%, що у грошовому вираженні становить 1404043,52 грн;

-стягнути (витребувати з володіння) з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" у розмірі 14,72%, що у грошовому вираженні становить 4751669,23 грн.;

-стягнути (витребувати з володіння) з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" у розмірі 25%, що у грошовому вираженні становить 7272233,75 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 27.06.2024 по цій справі позов задоволено повністю.

02.07.2024 до Господарського суду Одеської області надійшла заява ОСОБА_2 , в якій він просить ухвалити у справі додаткове рішення про стягнення з відповідачів-1, -2, -3 витрат на правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн.

На підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу представник позивача надав до суду детальний опис робіт (наданих послуг), копію Договору про надання правової допомоги від 30.12.2021 з Додатковою угодою від 14.10.2022, копію Акта здавання-приймання наданих послуг від 02.07.2024.

Короткий зміст оскаржуваного додаткового рішення.

Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 29.07.2024 заяву (вх. № 2-1115/24 від 02.07.2024) представника ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у справі № 916/2745/22 задоволено; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 7 335,00 грн витрат на правничу допомогу; стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 17 000,00 грн витрат на правничу допомогу; стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 25 665,00 грн витрат на правничу допомогу.

Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням критеріїв розумності і реальності таких витрат, встановлення їхньої дійсності та необхідності, співмірності зі складністю справи, ціною позову та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 50 000,00 грн є обґрунтованими у вказаній сумі.

При розподілі судових витрат на правову допомогу суд першої інстанції виходив із стягнутого грошового еквіваленту часток у статутному капіталі з кожного з відповідачів та, враховував, що спір виник в результаті порушення відповідачами-1, -2, -3 зобов`язань з оплати придбаних часток у статутному капіталі ТОВ «КОЛОС» за договорами купівлі продажу від 04.03.2015, у зв`язку з чим суд вважає, що справедливим та розумним є покладення судових витрат на правову допомогу на відповідачів-1, -2, -3 в тих самих пропорціях, що і судовий збір.

Аргументи учасників справи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 29.07.2024 по справі №916/2745/22.

ОСОБА_1 вважає, що сума в 50 000 грн не відповідає складності справи 916/2745/22 та обсягу наданих адвокатом послуг ОСОБА_2 .

Апелянт вказує, що адвокат Каназірський Ю.Ф. є штатним працівником ТОВ РСК «Капітан», в якому ОСОБА_2 є головним бенефіціаром та директором, а тому за представлення інтересів ОСОБА_2 ОСОБА_6 отримує заробітну плату у вказаному підприємстві від ОСОБА_2 .

Апелянт також зазначає, що позивачем не надано жодного доказу фактично затраченого часу на здійснення відповідних робіт, як того вимагає ст. 126 ГПК України, а зазначено лише календарну дату вчинення ним відповідних дій, що унеможливлює з`ясування питання про фактичну кількість часу, витраченого адвокатом на надання відповідної послуги.

Керуючись викладеним вище, ОСОБА_1 просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 29.07.2024та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_2 про стягнення витрат на правничу допомогу в повному обсязі.

Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/2745/24 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді Поліщук Л.В., Принцевська Н.М., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22.08.2024.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 29.07.2024 по справі №916/2745/22; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 20.09.2024; призначено справу №916/2745/22 до розгляду на 03 жовтня 2024 року о 12:30.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2024 відкладено розгляд справи №916/2745/22 на 14.11.2024 о 14:30.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.11.2024 відкладено розгляд справи №916/2745/22 на 09.12.2024 о 16:00; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: місто Одеса, проспект Шевченка, 29, в залі засідань № 7, 3-й поверх; явка представників учасників у справі не визнавалася обов`язковою; роз`яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз`яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, у тому числі із застосуванням власних технічних засобів.

09.12.2024 представники сторін у судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлялися належним чином.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 2, 3, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.11.2024, якою відкладено розгляд справи №916/2745/22 на 09.12.2024 о 16:00, була отримана в електронному кабінеті ТОВ "Колос" 15.11.2024, ОСОБА_2 15.11.2024 та представницею ОСОБА_1 адвокатом Чукітовою В.В. 15.11.2024.

Крім того, копія даної ухвали направлялася на адресу сторін засобами поштового зв`язку. Відповідно до наявних в матеріалах справи рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, копія даної ухвали була отримана ОСОБА_3 28.11.2024, ОСОБА_1 27.11.2024.

Копія ухвали від 14.11.2024, яка направлялася на адресу ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , яка була зазначена самою ОСОБА_4 в апеляційній скарзі на ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.05.2024 по справі №916/2745/22, як адреса її місцезнаходження) повернулася без вручення у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Крім того, 09.12.2024 о 15:30 був призначений розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 27.06.2024 по справі №916/2745/22. У даному судовому засіданні були присутні представники всіх учасників у справі, що підтверджується відповідним протоколом судового засідання від 09.12.2024.

Таким чином, участь представників учасників справи у судовому засіданні по розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 29.07.2024 по справі №916/2745/22 залежала виключно від суб`єктивної волі останніх, адже вони були належним чином повідомленні про, дату, час та місце проведення судового засідання.

Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 09.12.2024, не визнавалась апеляційним господарським судом обов`язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 29.07.2024 по справі №916/2745/22, до суду не повідомлялося.

Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 29.07.2024 по справі №916/2745/22 по суті, не дивлячись на відсутність представників сторін, повідомлених про судове засідання належним чином. Відсутність зазначених представників у даному випадку не повинно заважати здійсненню правосуддя.

Мотивувальна частина.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а додаткове рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, виходячи з таких підстав.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Водночас, згідно з частиною 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно з статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.

Частина 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу позивач надав до суду першої інстанції:

1) Договір про надання правової допомоги від 30.12.2021, укладений між Каназірським Ю.Ф. (адвокат) та ОСОБА_2 (клієнт), відповідно до п. 1.1. якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання з надання правової допомоги щодо захисту прав та інтересів клієнта (що включає, однак не виключно, представництво в органах державної влади, місцевого самоврядування, на підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, судах України, правоохоронних органах тощо, складання документів, в тому числі процесуального характеру, та представництво інтересів клієнта іншим чином).

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що клієнт зобов`язується сплатити адвокату вартість юридичних послуг (гонорар), що надаються у порядку та строки, визначені у додаткових угодах (замовленнях), які є невід`ємною частиною Договору, шляхом сплати виставлених адвокатом рахунків за послуги.

2) Додаткову угоду від 14.10.2022 до Договору про надання правової допомоги від 30.12.2021, пунктом 1 якої визначили, що клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання з представництва інтересів клієнта в Господарському суді Одеської області по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ТОВ «Колос» про розірвання договорів купівлі-продажу часток у статутному капіталі ТОВ «Колос» та стягнення (витребування з володіння) часток у статутному капіталі ТОВ «Колос».

Згідно з п. 3 Додаткової угоди до Договору клієнт та адвокат узгодили, що гонорар (вартість наданих послуг) за представництво інтересів клієнта з цього питання в Господарському суді Одеської області складає 50 000,00 грн, які підлягають виплаті адвокату протягом 30 днів з дати набрання рішенням Господарського суду Одеської області законної сили.

3) Акт здавання-приймання наданих послуг від 02.07.2024 за Додатковою угодою від 14.10.2022 до Договору про надання правової допомоги від 30.12.2021, згідно з яким адвокат здав, а клієнт прийняв послуги з надання правової допомоги відповідно до зазначеного в Акті переліку.

В Акті вказано, що вартість послуг визначена в Додатковій угоді від 14.10.2022 до Договору про надання правової допомоги від 30.12.2021 і становить 50 000,00 грн які підлягають виплаті адвокату протягом 30 днів з дати набрання рішенням законної сили.

4) Детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснення витрат, необхідних для надання правничої допомоги ОСОБА_2 по справі №916/2745/22.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що з Акту здавання-приймання наданих послуг та детального опису робіт незрозуміло яка саме підготовка була проведена та скільки годин було витрачено адвокатом.

Так, в Акті здавання-приймання наданих послуг від 02.07.2024 перелічено конкретні послуги, які були надані позивачу, зокрема, підготовка з урахуванням позиції клієнта клопотання про забезпечення позову, відповіді на відзив, заяви про часткову зміну предмета позову, письмових пояснень, відповіді на відзив з врахуванням заяви про часткову зміну предмета позову, письмових пояснень щодо відзиву ОСОБА_4 , підготовка до участі у судових засіданнях тощо.

Поряд із зазначенням наданих послуг в Акті дійсно не вказано кількості годин, витрачених адвокатом на конкретну послугу.

Апелянт зауважив, що позивач не надав детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, який, на думку апелянт, є необхідним для визначення розміру витрат на правничу допомогу.

При аналізі вказаних доводів апелянта суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у Постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 щодо питання застосування приписів частини третьої статті 126 ГПК України стосовно змісту детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом:

"140. Оцінюючи зміст зазначених приписів, Велика Палата Верховного Суду виснує, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

141. Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

142. Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

143. Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

144. Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

145. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

146. Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.

147. Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.".

Отже, учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. Крім того, саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в Акті здавання-приймання наданих послуг від 02.07.2024 стороною позивача достатньо деталізовано обсяг наданих послуг для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Крім того, реальність надання відповідних послуг з професійної правничої допомоги підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема протоколами судових засідань, з яких вбачається участь адвоката Каназірського Ю.Ф. у судових засіданнях, заявами по суті справи, які були підготовлені представником позивача.

Отже позивач належними та допустимими доказами підтвердив факт надання професійної правничої допомоги у обсязі, визначеному в Акті здавання-приймання наданих послуг.

Відповідно до ч. 6 ст. 129 ГПК України, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Як встановлено господарським судом, у позовній заяві позивачем повідомлено, що попередня (орієнтовна) сума судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести складає 50 000,00 грн. Таким чином, доводи апелянта про ненадання позивачем попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат колегією судів відхиляються.

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 11.09.2020 у справі №922/3724/19.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

З правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21 тощо, випливає, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Отже, господарський суд, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України. При цьому, таке застосовування не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України, де обов`язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони.

У ч. 5 ст. 129 ГПК України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Вирішуючи у даній справі питання розподілу судових витрат за надання правової допомоги, з урахуванням критеріїв розумності і реальності таких витрат, встановлення їхньої дійсності та необхідності, співмірності зі складністю справи, ціною позову та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), зважаючи на конкретні обставини справи, виходячи з того, що заява про відшкодування витрат на правничу допомогу була подана позивачем за результатами розгляду спору по суті, враховуючи обсяг матеріалів у справі, кількість підготовлених та поданих адвокатом позивача процесуальних документів, кількість засідань, в яких приймав участь адвокат, а також узгодження між позивачем та адвокатом фіксованої суми гонорару, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 50 000,00 грн є обґрунтованими у вказаній сумі.

Посилання апелянта про отримання адвокатом Каназірським Ю.Ф. заробітної плати, як штатним працівником ТОВ РСК «Капітан», в якому ОСОБА_2 є головним бенефіціаром та директором, колегія суддів не приймає до уваги з огляду на наступне.

У матеріалах справи відсутні докази працевлаштування ОСОБА_6 в ТОВ РСК «Капітан».

Крім того, вказані доводи жодним чином не впливають на правовідносини з надання правової допомоги, які склалися між адвокатом та ОСОБА_7 , як засновником та кінцевим бенефіціарним власником іншої юридичної особи ТОВ РСК «Капітан», який уклав з адвокатом Каназірським Ю.Ф. Договір про надання правової допомоги в корпоративному спорі щодо часток у статутному капіталі ТОВ «Колос». Адже дані правовідносини чітко регламентовані договором про надання правової допомоги від 30.12.2021.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що у даній справі відповідачами є чотири особи, в той час як позивач просить стягнути витрати на правничу допомогу лише з трьох, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. При цьому за ч. 4 цієї ж статті інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, при розподілі судових витрат на правову допомогу суд першої інстанції вірно виходив із стягнутого грошового еквіваленту часток у статутному капіталі з кожного з відповідачів та, відповідно, враховуючи, що спір виник в результаті порушення відповідачами-1, -2, -3 зобов`язань з оплати придбаних часток у статутному капіталі ТОВ «Колос» за договорами купівлі продажу від 04.03.2015.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що справедливим та розумним є покладення судових витрат на правову допомогу на відповідачів-1, -2, -3 в тих самих пропорціях, що і судовий збір, тобто наступним чином: на ОСОБА_1 7 335,00 грн, на ОСОБА_3 17 000,00 грн, на ОСОБА_4 25 665,00 грн.

Доводи апеляційної скарги також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Висновки апеляційного господарського суду.

Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Будь-яких підстав для скасування додаткового рішення Господарського суду Одеської області від 29.07.2024 по справі №916/2745/22 за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.

За вказаних обставин оскаржуване додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 29.07.2024 по справі №916/2745/22 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись статтями 269-271, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Разумова Віталія Вікторовича на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 29.07.2024 по справі №916/2745/22 залишити без задоволення.

Додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 29.07.2024 по справі №916/2745/22 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 17.12.2024.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: Л.В. Поліщук

Н.М. Принцевська