Постанова
від 09.12.2024 по справі 916/2745/22
ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/2745/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богатиря К.В.

суддів: Поліщук Л.В., Принцевська Н.М.

секретар судового засідання Шаповал А.В.

за участю представників сторін у справі:

Від ОСОБА_1 адвокат Каназірський Ю.Ф.

Від ОСОБА_2 адвокат Чукітова В.А.

Від ОСОБА_3 адвокат Боднар М.О.

Від ОСОБА_4 адвокат Вербицький О.Д.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» адвокат Коломійчук А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Господарського суду Одеської області від 27.06.2024 (повний текст складено та підписано 08.07.2024, суддя Волков Р.В.)

у справі №916/2745/22

за позовом: ОСОБА_1

до відповідачів:

- ОСОБА_2 ;

- ОСОБА_3 ;

- ОСОБА_4 ;

-Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос»

про визнання недійсним правочину, скасування рішення державного реєстратора, визначення розміру статутного капіталу, розірвання договорів та стягнення (витребування з володіння) часток у статутному капіталі, -

ВСТАНОВИВ:

Описова частина.

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос», в якому у редакції заяви б/н від 30.10.2023 (вх.№39788/23 від 06.11.2023) просив:

-визнати недійсним односторонній правочин, оформлений заявою ОСОБА_2 від 01.07.2022 про вихід зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос», яка зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в якості підстави для державної реєстрації змін до відомостей про Товариство з обмеженою відповідальністю "Колос" 04.07.2022 (реєстраційний номер 1010241070032000351 зміна розміру статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) юридичної особи; зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи);

-скасувати рішення державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг Біляївської міської ради №1010241070032000351 від 04.07.2022;

-визначити розмір статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» в сумі 58323477,43 грн з визначенням в ньому частки учасника ОСОБА_2 у розмірі 1454446,75 грн;

-розірвати договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» від 04.03.2015 між Компанією «Зінделус Лімітед» («ZINDELUS LIMITED») та ОСОБА_2 ;

-стягнути (витребувати з володіння) з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» у розмірі 4,8%, що у грошовому вираженні становить 1404043,52 грн;

-стягнути (витребувати з володіння) з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» у розмірі 14,72%, що у грошовому вираженні становить 4751669,23 грн.;

-стягнути (витребувати з володіння) з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» у розмірі 25%, що у грошовому вираженні становить 7272233,75 грн.

В обґрунтування вимог позивач посилається на укладення 04.03.2015 між відповідачами-1, -2, -3, як покупцями, та компанією «Зінделус Лімітед», як продавцем, договорів купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Колос», домовленість між сторонами про відстрочку платежу, визначення додатковими угодами від 04.03.2015 до вказаних договорів строку оплати вартості часток до 31.12.2020, невиконання відповідачами зобов`язань по оплаті часток у статутному капіталі, укладення 30.12.2021 між компанією «Зінделус Лімітед», як первісним кредитором, та ОСОБА_1 , як новим кредитором, договору про відступлення права вимоги за вищезазначеними договорами купівлі-продажу часток у статутному капіталі, передання відповідачам-1, -2, -3 повідомлення первісного кредитора про відступлення права вимоги на користь ОСОБА_1 на загальних зборах ТОВ «Колос» від 26.07.2022, направлення 16.09.2022 вказаного повідомлення із доказами переходу прав вимоги, а також 27.09.2022 вимоги про повернення неоплачених часток у статутному капіталі відповідачам поштою, невиконання відповідачами вказаної вимоги.

У заяві про зміну предмета позову ОСОБА_1 додатково посилається на виникнення у нього, крім права вимагати повернення спірної частки у статутному капіталі ТОВ «Колос» у розмірі 1 404 043,52 грн, яка була придбана та водночас не сплачена ОСОБА_2 , також і права застави на вказану частку відповідно до ч. 6 ст. 694 ЦК України, порушення вказаного права, а також приписів ч. 2 ст. 586 ЦК України відповідачем-1, який 01.07.2022 здійснив нотаріальне посвідчення заяви про свій вихід зі складу учасників ТОВ «Колос» без згоди ОСОБА_1 як заставодержателя, що, на переконання останнього, дає підстави вважати вказаний односторонній правочин ОСОБА_2 недійсним відповідно до ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК України.

Крім того, позивач вважає спірний односторонній правочин фраудаторним, оскільки, будучи стороною договору купівлі-продажу від 04.03.2015, ОСОБА_2 достовірно знав, що придбана ним частка не була оплачена і може бути витребувана у нього на підставі ч. 4 ст. 694 ЦК України, однак, діючи з метою ухилитися від виконання своїх зобов`язань та отримати неправомірну вигоду, він вчинив спірний односторонній правочин, вийшовши зі складу учасників ТОВ «Колос», і тим самим позбавив позивача можливості витребувати у нього спірну частку. Також, як стверджує позивач, позовна вимога про визначення розміру статутного капіталу ТОВ «Колос» та визначення розміру частки в ньому, яка належить відповідачу ОСОБА_2 , є обов`язковою передумовою, яка забезпечить ефективність пред`явленої до нього позовної вимоги про стягнення (витребування з володіння) спірної частки в статутному капіталі ТОВ «Колос» в розмірі 1 404 043,52 грн.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 27.06.2024 по цій справі позов задоволено повністю:

- визнано недійсним односторонній правочин, оформлений заявою ОСОБА_2 від 01.07.2022 р. про вихід зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛОС», яка зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в якості підстави для державної реєстрації змін до відомостей про ТОВ «Колос», 04.07.2022 р. (реєстраційний номер 1010241070032000351 зміна розміру статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) юридичної особи. Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи);

- скасовано рішення державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг Біляївської міської ради № 1010241070032000351 від 04.07.2022;

- визначено розмір статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» в сумі 58 323 477,43 грн з визначенням в ньому частки учасника ОСОБА_2 в розмірі 1 454 446,75 грн;

- розірвано договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» від 04.03.2015 між Компанією «Зінделус Лімітед» («ZINDELUS LIMITED») та ОСОБА_2 ;

- розірвано договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» від 04.03.2015 р. між Компанією «Зінделус Лімітед» (ZINDELUS LIMITED) та ОСОБА_3 .

- стягнуто (витребувано з володіння) з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос», що у грошовому вираженні становить 1 404 043,52 грн.

- стягнуто (витребувано з володіння) з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос», що у грошовому вираженні становить 4 751 669,23 грн.

- стягнуто (витребувано з володіння) з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос», що у грошовому вираженні становить 7 272 233,75 грн.

Приймаючи дане рішення суд першої інстанції виходив з того, що з огляду на порушення відповідачами-1, -2, -3 зобов`язань з оплати придбаних часток у статутному капіталі ТОВ «Колос» за договорами купівлі продажу від 04.03.2015, укладеними з продавцем компанією «Зінделус Лімітед», в той час як строк виконання цих зобов`язань згідно додаткових угод від 04.03.2015 є таким, що настав 31.12.2020, з урахуванням укладення між компанією «Зінделус Лімітед» як первісним кредитором та позивачем як новим кредитором договору про відступлення права вимоги від 30.12.2021, що позивач як продавець частки у статутному капіталі товариства, яка була продана в кредит та не була оплачена відповідачами, має право вимагати розірвання договорів купівлі-продажу та повернення часток у статутному капіталі товариства, у зв`язку з чим позовні вимоги про розірвання трьох договорів купівлі-продажу часток у статутному капіталі ТОВ «Колос», укладених 04.03.2015 між Компанією Зінделус Лімітед» та відповідачами-1, -2, -3, стягнення (витребування з володіння) відповідачів-1, -2, -3 на користь позивача часток у статутному капіталі ТОВ «КОЛОС», які в грошовому вираженні становлять 1 404 043,52 грн, 4 751 669,23 грн та 7 272 233,75 грн відповідно, підлягають задоволенню.

Суд першої інстанції також вказав, що оскільки вчинений ОСОБА_2 односторонній правочин щодо розпорядження належною йому часткою в статутному капіталі ТОВ «Колос» в порушення вимог ч. 2 ст. 586 ЦК України був вчинений без згоди заставодержателя, то такий правочин є недійсним відповідно до ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК України, у зв`язку з чим позовні вимоги у відповідній частині підлягають задоволенню.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що позовна вимога про визначення розміру статутного капіталу ТОВ «Колос» та визначення розміру частки в ньому, яка належить ОСОБА_2 , є обов`язковою передумовою, яка забезпечує ефективність пред`явленої до нього позовної вимоги про стягнення (витребування з володіння) спірної частки в статутному капіталі ТОВ «Колос» в розмірі 1 404 043,52 грн, у зв`язку з чим відповідна вимога підлягає задоволенню.

Аргументи учасників справи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Одеської області від 27.06.2024 у справі №916/2745/22.

ОСОБА_2 в апеляційній скарзі зазначає, що позивачем до суду була надана Додаткова угода до договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Колос» від 14 березня 2015 року. Разом з тим, сам договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Колос» від 14.03.2015 ним не наданий, а тому незрозуміло на які саме письмові докази позивач в цьому випадку посилається. Договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Колос» від 04.03.2015 та жодною іншою додатковою угодою до цього договору строки та порядок оплати за цим договором узгоджено не було.

Апелянт вказує, що з аналізу Договору купівлі-продажу від 04.03.2015 можна зробити висновок, що у Компанії «Зінделус Лімітед» право вимагати від ОСОБА_2 виконання оплати ним 1 404 043,52 грн. виникло 05.03.2015, тобто з першого дня після укладення цього Договору. ОСОБА_2 в межах законодавства та укладеного Договору був готовий виконати свій обов`язок щодо розрахунку з Компанією «Зінделус Лімітед» за придбану ним частку в статутному капіталі ТОВ «Колос», але, враховуючи той факт, що Продавцем за цим Договором була юридична особа - нерезидент у якого в Україні не було жодного представництва, що унеможливлювало будь-яку іншу форму розрахунків, ніж безготівкову, а банківські реквізити Покупця та строк оплати в Договорі купівлі-продажу від 04.03.2015 році зазначені не були, то Покупець був позбавлений можливості сплатити Продавцю обумовлену Договором суму коштів в межах строків позовної давності.

Апелянт зазначає, що оскільки Компанією «Зінделус Лімітед» не було пред`явлено ОСОБА_2 вимогу про оплату ним зобов`язання за Договором купівлі- продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Колос» від 04.03.2015, то строк позовної давності за вказаним зобов`язанням, який встановлений статтею 257 ЦК України, закінчився 05.03.2018.

Апелянт також вказує, що твердження суду першої інстанції про відсутність інших договорів купівлі-продажу часток у статному капіталі ТОВ «Колос» між Компанією «Зінделус Лімітед» та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 від 04.03.2015 спростовуються наданими ОСОБА_6 відзивом на позовну заяву з доданими до нього матеріалами. Зокрема ОСОБА_4 повідомила про наявність іншого договору між нею та Компанією «Зінделус Лімітед» від 04.03.2015 та надала його копію. Проте, Господарським судом Одеської області ухвалою від 22.05.2024 було відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_4 про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву по справі № 916/2745/22.

Крім того, апелянт посилається на те, що факт відсутності у Компанії «Зінделус Лімітед» кредиторської заборгованості станом на 2019 рік підтверджує те, що вказана заборгованість станом на вказаний період вже не існувала, що повністю узгоджується з положеннями договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Колос» від 04.03.2015 року, згідно з яким строки оплати за договором не були визначені, а отже право вимоги виникло у кредитора з наступного дня після укладення цього договору та припинилось до кінця 2018 року у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

На думку апелянта, договір про відступлення права вимоги від 30.12.2021, на якому базуються всі позовні вимоги ОСОБА_1 , є дефектним по своїй правовій суті. Адже договором про відступлення права вимоги від 30.12.2021 не визначено, яким чином ОСОБА_1 та в які терміни повинен розрахуватись з Компанією «Зінделус Лімітед» за цим Договором.

Крім того, апелянт вказує, що факт виходу ОСОБА_2 зі складу учасників ТОВ «Колос», який відбувся 01.07.2022, був вчинений ним за наявності достатніх та законних підстав стверджувати про припинення дії Договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Колос» від 04.03.2015, оскільки одна зі сторін вказаного договору припинила своє юридичне існування з 04.02.2022. В свою чергу договір відступлення права вимоги від 31.12.2021 був пред`явлений ОСОБА_2 лише 26.07.2022, то на момент виходу ОСОБА_2 зі складу учасників ТОВ «Колос» - 01.07.2022 не було жодних обставин, які б свідчили про незаконність вказаного виходу.

Апелянт доходить до висновку, що рішення Господарського суду Одеської області від 27.06.2024 по справі № 916/2745/22 винесено з численними порушеннями норм матеріального та процесуального права, висновки, викладені у вказаному рішенні, не відповідають обставинам справи, внаслідок чого вказане рішення є незаконним та підлягає скасуванню.

Керуючись викладеним вище, апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 27.06.2024 року по справі № 916/2745/22 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу.

До Південно-західного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Одеської області від 27.06.2024 у справі №916/2745/22.

Позивач вказав, що Господарським судом Одеської області зроблені цілком логічні і правильні висновки про те, що зазначення у додатковій угоді, що вона укладена до договору купівлі-продажу від 14.03.2015 вірогідно є опискою та сприймається судом відповідним чином, оскільки інші матеріали справи у своїй сукупності свідчать, що додаткова угода укладена саме до договору купівлі-продажу від 04.03.2015, який був підписаний ОСОБА_2 та компанією «Зінделус Лімітед».

Позивач зазначає, що договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Колос» передбачено, що «продаж частки здійснюється з відстрочкою платежу, строки та порядок здійснення розрахунків будуть узгоджені сторонами додатково». Саме на виконання зазначеного положення до договору купівлі-продажу від 04 березня 2015 року було укладено додаткову угоду, надану позивачем до суду. Таким чином, посилання апелянта на припинення зобов`язання ОСОБА_2 щодо сплати коштів за частку в статутному капіталі ТОВ «Колос» з 05.03.2018 року, не заслуговують на увагу.

На думку позивача, відповідач помилково відносить договір відступлення права вимоги від 30.12.2021 до господарських договорів (який за своєю суттю і складу сторін таким не є), а по-друге, не врахував, що відступлення права вимоги може бути як оплатним, так і безоплатним.

Крім того, позивач вказує, що не заслуговують на увагу посилання апелянта, що ОСОБА_2 був готовий виконати свій обов`язок, однак Компанія не мала в Україні жодного представництва, а її банківські реквізити не були зазначені в Договорі, тобто не були відомі апелянту.

На думку позивача, поведінка ОСОБА_2 , спрямована на відчуження неоплаченої заставленої частки (застава на яку виникла в силу закону) в TОB «Колос», не може вважатись такою, що здійснюється з дотриманням принципів розумності, справедливості і добросовісності.

Керуючись викладеним вище, позивача просить відмовити ОСОБА_2 у задоволенні апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 27.06.2024 по справі № 916/2745/22, а рішення Господарського суду Одеської області від 27.06.2024 року по справі № 916/2745/22 залишити без змін.

Короткий зміст письмових пояснень по справі.

30.09.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення ОСОБА_2 .

В даних пояснення апелянт вказав, що по договорам купівлі-продажу часток в статутному капіталі ТОВ «Колос» від 04.03.2015 року Компанія «Зінделус Лімітед» передала, а ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 прийняли частки в статутному капіталі ТОВ «Колос», що не заперечується позивачем та підтверджується матеріалами справи, та, й самими позовними вимогами про витребування часток в статутному капіталі на користь позивача.

На переконання апелянта, ОСОБА_1 вибрано неналежний спосіб захисту, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Апелянт також зазначив, що з 2015 року, коли ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 придбали частки в статутному капіталі ТОВ «Колос» у Компанії «Зінделус Лімітед» до 2022 року, в якому ОСОБА_1 подано позов по справі № 916/2745/22, вартість активів ТОВ «Колос» значно зросла, що зумовлено успішною діяльністю вказаного товариства, та за таких обставин, ОСОБА_1 по справі № 916/2745/22 намагається невиправдано збагатитись, отримавши не грошові кошти за договорами купівлі-продажу часток в статутному капіталі ТОВ «Колос», а витребувавши самі частки, реальна вартість яких на сьогодні значно перевищує їх вартість, визначену в договорах купівлі-продажу від 04.03.2015 року.

21.10.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення по справі.

В даних поясненнях позивач зазначив, що в постанові Верховного Суду у складі палати з розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 07 жовтня 2021 року по справі № 925/1382/19 встановлений висновок:

« 88. Якщо договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства передбачає відстрочення або розстрочення платежу, то такий договір є договором купівлі-продажу товару (частки) в кредит і до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статей 651 та 694 ЦК України.

89. Право вимагати повернення товару, проданого у кредит та неоплаченого покупцем, прямо передбачене законом (ч.4 ст. 694 ЦИ), тому продавець частки у статутному капіталі товариства, яка була продана в кредит та не була оплачена покупцем, має право вимагати розірвання договору та повернення частки. З урахуванням особливостей, встановлених Законом "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", у такому випадку позивач має заявляти позовні вимоги ПРО розірвання договору купівлі-продажу. повернення частки та визначення розміру статутного капіталу і часток учасників або витребування частки, а не про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства та скасування реєстраційних дій (записів)».

Позивач зазначає, що з огляду на фактичні обставини справи №916/2745/22 щодо продажу товару в кредит, та відсутність навіть часткової оплати з боку покупців, позивачем обраний належний та ефективний спосіб захисту порушеного права.

19.11.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ОСОБА_2 надійшли додаткові пояснення по справі.

ОСОБА_2 вказує, що наприкінці 2020 року намагався сплатити Компанії «Зінделус Лімітед» відповідні кошти за договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Колос», але при зверненні до банківської установи було з`ясовано, що вказаний рахунок не є діючим, у зв`язку з чим відповідні кошти сплатити не вдалось.

Компанія «Зінделус Лімітед» не повідомила ОСОБА_2 актуальний та чинний номер свого банківського рахунку, наслідком чого стала неможливість ОСОБА_2 здійснити оплату придбаної у Компанії «Зінделус Лімітед» частки в статутному капіталі ТОВ «Колос».

Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2024 для розгляду названої апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Принцевської Н.М., Філінюка І.Г.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.08.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Одеської області від 27.06.2024 у справі №916/2745/22 залишено без руху; зобов`язано ОСОБА_2 усунути встановлені судом при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме надати докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у встановленому законом порядку та розмірі протягом 10 днів з дня вручення апелянту ухвали про залишення апеляційної скарги без руху; роз`яснено ОСОБА_2 , що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

Розпорядженням керівника апарату Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.08.2024 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу даної судової справи через перебування головуючого судді Аленіна О.Ю., судді Філінюка І.Г. у відпустці.

У відповідності до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.08.2024 для розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Одеської області від 27.06.2024 по справі №916/2745/22 визначено колегію суддів у складі головуючого судді Богатиря К.В., суддів Принцевської Н.М., Поліщук Л.В.

15.08.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання ОСОБА_2 про усунення недоліків апеляційної скарги до якого були додані докази сплати судового збору у розмірі, встановленому законом. Таким чином недоліки апеляційної скарги були усунуті.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.08.2024 прийнято справу №916/2745/22 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Одеської області від 27.06.2024 до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Богатиря К.В., суддів: Поліщук Л.В., Принцевської Н.М.; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Одеської області від 27.06.2024 у справі №916/2745/22; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 20.09.2024; призначено справу №916/2745/22 до розгляду на 03 жовтня 2024 року о 12:00; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, зал судових засідань № 7, 3-ій поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов`язковою; роз`яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз`яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2024 повідомлено учасників справи про оголошену перерву у судовому засіданні по справі №916/2745/22 до 14.11.2024 о 14:00 год.

14.11.2024 у судовому засіданні було оголошено перерву до 09.12.2024 о 15:30.

09.12.2024 у судовому засіданні прийняли участь представник ОСОБА_1 адвокат Каназірський Ю.Ф., представник ОСОБА_2 адвокат Чукітова В.А., представник ОСОБА_3 адвокат Боднар М.О., представник ОСОБА_4 адвокат Вербицький О.Д., представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» адвокат Коломійчук А.С.

Щодо розгляду клопотань.

14.11.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання ОСОБА_4 про зупинення провадження у справі № 916/2745/22 до набрання законної сили судовим рішенням в справі № 916/4120/24.

Дане клопотання обґрунтовано тим, що у випадку задоволення позовних вимог ОСОБА_4 по справі № 916/4120/24 додаткова угода від 04.03.2015 до договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Колос» від 04.03.2015 буде визнана недійсною, а отже строки позовної давності по вказаному договору купівлі-продажу частки сплинуть 05.03.2018 року, що зумовить відсутність підстав для подання ОСОБА_1 позову, що розглядається в межах справи № 916/2745/22.

Колегія суддів відмовила у задоволенні даного клопотання ухвалою у протокольній формі від 14.11.2024, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Досліджуючи питання дотримання судом під час зупинення провадження норм процесуального права, зокрема, пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України суд виходить із системного аналізу змісту цього пункту через призму завдань та основних засад господарського судочинства, закріплених у частині 1, пунктах 1, 4, 10, 11 частини 3 статті 2 цього Кодексу, а також умов застосування цього пункту, якими є: 1) об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи; тобто неможливість для суду самостійно встановити обставини, які встановлюються судом в іншій справі; 2) пов`язаність справи з іншою справою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиціальне значення; 3) обґрунтованість судового рішення, в якому має бути проаналізовано, чи дійсно від наведених обставин залежить вирішення спору в цій справі, та належно мотивовано, що зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи зумовлюється виявленням в ній саме обставин, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому судовому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено і саме це і є першопричиною перешкоди у здійсненні правосуддя в справі, що зупиняється.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунуті.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з`ясовані та встановлені у даному процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.04.2019 у справі № 924/645/18 та від 20.12.2019 у справі № 910/13234/18).

Водночас, за змістом положень пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

У даному випадку, ОСОБА_4 не змогла обгрунтувати, яким чином розгляд в межах справи №916/4120/24 позовної вимоги про визнання додаткової угоди від 04.03.2015 до договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Колос» від 04.03.2015 недійсною, перешкоджає розгляду справи №916/2745/22.

Адже в силу положень ст. 204 ЦК України додаткова угода від 04.03.2015 до договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Колос» від 04.03.2015 є правомірною та дійсною. В свою чергу, визнання такого правочину недійним буде підставою для перегляду рішення у даній справі за нововиявленими обставинами.

09.12.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на залучення до матеріалів справи та залучення до матеріалів справи №916/2745/22 запису засідання загальних зборів учасників ТОВ «Колос» від 26.07.2022, на якому ОСОБА_1 вручив ОСОБА_2 повідомлення б/н від 30.12.2021 та копії договору про відступлення права вимоги від 30.12.2021.

Обґрунтовуючи дане клопотання, апелянт вказав, що не зміг надати даний відеозапис раніше, оскільки отримав його в грудні 2024 року.

Колегія суддів ухвалою у протокольній формі від 09.12.2024 залишила клопотання про долучення доказів без розгляду, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У даному випадку, одні лише посилання апелянта на те, що він зміг отримати відеозапис лише в грудні 2024 року не приймаються колегією суддів до уваги, адже такі посилання не підтвердженні належними та допустимими доказами. Беручи до уваги те, що апелянтом не було наведено виняткового випадку неможливості подання таких доказів, колегія суддів не приймає такі докази до уваги.

Фактичні обставини, встановлені судом.

04.03.2015 між компанією «Зінделус Лімітед» (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос», відповідно до якого продавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати покупцеві належну їм частку у статутному капіталі ТОВ «Колос», що становить 78,83 % статутного капіталу, загальною вартістю 23 896 596,28 грн, з усіма правами та обов`язками, що належать учасникам товариства відповідно до статуту та законодавства України, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити їх вартість.

Відповідно до п.п. 1.3.1. та 4.1. цього договору Продавець передав частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос», що становить 4,8% статутного капіталу або 1 404 043,52 грн, а Покупець прийняв та зобов`язався оплатити вартість цієї частки.

Вартість цієї частки (ціна договору) встановлена п. 2.1. Договору та складає 1 404 043,52 грн.

04.03.2015 між компанією «Зінделус Лімітед» (продавець) та ОСОБА_3 (покупець) укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос», відповідно до якого продавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати покупцеві належну їм частку у статутному капіталі ТОВ «Колос», що становить 78,83 % статутного капіталу, загальною вартістю 23 896 596,28 грн, з усіма правами та обов`язками, що належать учасникам товариства відповідно до статуту та законодавства України, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити їх вартість.

Відповідно до п.п. 1.3.1. та 4.1. цього договору Продавець передав частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос», що становить 14,72% статутного капіталу або 4 751 669,23 грн, а Покупець прийняв та зобов`язався оплатити вартість цієї частки.

Вартість цієї частки (ціна договору) встановлена п. 2.1. Договору та складає 4 751 669,23 грн.

04.03.2015 між компанією «Зінделус Лімітед» (продавець) та ОСОБА_5 (покупець) укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос», відповідно до якого продавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати покупцеві належну їм частку у статутному капіталі ТОВ «Колос», що становить 78,83 % статутного капіталу, загальною вартістю 23 896 596,28 грн, з усіма правами та обов`язками, що належать учасникам товариства відповідно до статуту та законодавства України, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити їх вартість.

Відповідно до п.п. 1.3.1. та 4.1. цього договору Продавець передав частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос», що становить 25% статутного капіталу або 7 272 233,75 грн, а Покупець прийняв та зобов`язався оплатити вартість цієї частки.

Вартість цієї частки (ціна договору) встановлена п. 2.1. Договору та складає 7 272 233,75 грн.

На момент укладення вищевказаних договорів купівлі-продажу частка продавця - компанії Зінделус Лімітед в ТОВ «Колос» складала 78,83%, що зазначено в п. 1.1. договорів.

При цьому пунктом 2.1. договорів, зокрема, визначено, що продаж частки вчиняється з відстрочкою платежу, а строки та порядок здійснення розрахунків будуть узгоджені сторонами додатково.

Так, 04.03.2015 між компанією «Зінделус Лімітед» (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) укладено додаткову угоду до договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Колос», відповідно до п. 1.1. якої сторони додатково підтвердили узгоджену між ними вартість частки в ТОВ «Колос» у розмірі 1 404 043,52 грн. Пунктом 1.1.2. даної Додаткової угоди сторони визначили строк оплати вказаної вартості частки до 31.12.2020 року, а пунктом 1.2. відомості про реквізити для розрахунків.

04.03.2015 між компанією «Зінделус Лімітед» (продавець) та ОСОБА_3 (покупець) укладено додаткову угоду до договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Колос», відповідно до п. 1.1. якої сторони додатково підтвердили узгоджену між ними вартість частки в ТОВ «Колос» у розмірі 4 751 669,23 грн. Пунктом 1.1.2. даної Додаткової угоди сторони визначили строк оплати вказаної вартості частки до 31.12.2020 року, а пунктом 1.2. відомості про реквізити для розрахунків.

04.03.2015 між компанією «Зінделус Лімітед» (продавець) та ОСОБА_5 (покупець) укладено додаткову угоду до договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Колос», відповідно до п. 1.1. якої сторони додатково підтвердили узгоджену між ними вартість частки в ТОВ «Колос» у розмірі 7 272 233,75 грн. Пунктом 1.1.2. даної Додаткової угоди сторони визначили строк оплати вказаної вартості частки до 31.12.2020 року, а пунктом 1.2. відомості про реквізити для розрахунків.

Як зазначає позивач, зобов`язання по оплаті часток у статутному капіталі ТОВ «КОЛОС» відповідачами-1, -2 та -3 перед компанією Зінделус Лімітед виконані не були. При цьому відповідачами не надано до матеріалів справи доказів оплати придбаних ними часток.

30.12.2021 між компанією Зінделус Лімітед (первісний кредитор) та ОСОБА_1 (новий кредитор) укладено Договір про відступлення права вимоги, згідно з п. 1.1. якого первісний кредитор - компанія Зінделус Лімітед відступила, а новий кредитор - ОСОБА_1 прийняв на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, і став новим кредитором за наступними договорами:

- Договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Колос» від 04.03.2015 з додатковою угодою до нього, укладеним між компанією Зінделус Лімітед та ОСОБА_2 , предметом якого є частка у статутному капіталі ТОВ «Колос» розміром 4,8% або 1 404 043,52 грн строком оплати до 31.12.2020;

- Договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Колос» від 04.03.2015 з додатковою угодою до нього, укладеним між компанією Зінделус Лімітед та ОСОБА_7 , предметом якого є частка у статутному капіталі ТОВ «Колос» розміром 25% або 7 272 233,75 грн строком оплати до 31.12.2020;

- Договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «КОЛОС» від 04.03.2015 з додатковою угодою до нього, укладеним між компанією Зінделус Лімітед та ОСОБА_3 , предметом якого є частка у статутному капіталі ТОВ «Колос» розміром 14,72% або 4 751 669,23 грн строком оплати до 31.12.2020;

Згідно з п. 1.2. договору про відступлення права вимоги ОСОБА_1 одержав всі права продавця за вказаними в п. 1.1. договорами купівлі-продажу, включаючи право вимагати від боржників належного виконання зобов`язань за договорами купівлі-продажу, право стягнення заборгованості за договорами та право вимагати повернення неоплаченого товару (частки у статутному капіталі ТОВ «Колос»).

Одночасно з підписанням договору про відступлення права вимоги первісний кредитор передав новому кредитору повідомлення до відповідачів-1, -2, -3 про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням (п. 2.2. договору).

Згідно з п. 1 Акту прийому-передачі до договору про відступлення права вимоги від 30.12.2021 (Т. 2, а.с. 34) компанія «Зінделус Лімітед» передала, а ОСОБА_1 прийняв оригінали наступних документів:

- Договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Колос» від 04.03.2015 з додатковою угодою від 04.03.2015 до нього, укладений між компанією Зінделус Лімітед та ОСОБА_2 , предметом якого є частка у статутному капіталі ТОВ «Колос» розміром 4,8% або 1 404 043,52 грн строком оплати до 31.12.2020;

- Договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Колос» від 04.03.2015 з додатковою угодою від 04.03.2015 до нього, укладений між компанією Зінделус Лімітед та ОСОБА_7 , предметом якого є частка у статутному капіталі ТОВ «Колос» розміром 25% або 7 272 233,75 грн строком оплати до 31.12.2020;

- Договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Колос» від 04.03.2015 з додатковою угодою від 04.03.2015 до нього, укладений між компанією Зінделус Лімітед та ОСОБА_3 , предметом якого є частка у статутному капіталі ТОВ «Колос» розміром 14,72% або 4 751 669,23 грн строком оплати до 31.12.2020;

- повідомлення ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 від 30.12.2021 про відступлення права вимоги ОСОБА_1 .

У п. 2 вказаного Акту зазначено, що компанія «Зінделус Лімітед» повідомляє, що в додаткових угодах від 04.03.2015, зазначених в. п. 1 цього Акту, допущено описку і помилково зазначено, що вони укладені «до договору купівлі-продажу від 14 березня 2015 року» замість вірного «до договору купівлі-продажу від 04 березня 2015 року».

Пунктом 3 цього ж Акту компанія «Зінделус Лімітед» гарантувала, що інших договорів купівлі-продажу часток у статутному капіталі ТОВ «КОЛОС» з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 окрім договорів від 04.03.2015 компанія не укладала. На момент підписання цього Акту прийому передачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 не здійснювали розрахунки за укладеними з ними договорами від 04.03.2015.

У матеріалах справи наявне також повідомлення про відступлення права вимоги до відповідачів-1, 2 та -3 (Т. 1, а.с. 28).

16.09.2022 позивач направив вказане повідомлення поштою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Докази направлення наявні у матеріалах справи (Т. 1, а.с. 29-33).

Крім того, як зазначає позивач, 26.07.2022 вказане повідомлення було вручено особисто ОСОБА_2 на загальних зборах ТОВ «КОЛОС», що відповідачем-1 не заперечується.

27.09.2024 ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з вимогою про повернення неоплачених часток в статутному капіталі ТОВ «Колос».

Також позивач стверджує, що 07.10.2019 загальними зборами ТОВ «Колос» прийнято рішення про збільшення статутного капіталу до 58 323 477,43 грн за рахунок додаткових вкладів учасників, що відповідачами не заперечується та додатково підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі Реєстр), зокрема Витягом з реєстру від 20.09.2022 (Т. 2, а.с. 32, зворот), реєстраційний запис від 08.10.2019 № 15571070025001340.

Крім того, в порядку ч. 7 ст. 11 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» суд здійснив перевірку вказаних відомостей з Реєстру щодо ТОВ «Колос» та встановив, що розмір статутного капіталу товариства станом на 30.06.2022 складав 58 323 477,43 грн.

01.07.2022 ОСОБА_2 здійснив нотаріальне посвідчення заяви про свій вихід зі складу учасників ТОВ «Колос» та подав вказану заяву державному реєстратору (Т. 3, а.с. 187-188).

04.07.2022 державним реєстратором відділу «Центру надання адміністративних послуг Біляївської міської ради» Потоп Н.В. проведено державну реєстрацію змін складу засновників (учасників) ТОВ «КОЛОС».

Частка ОСОБА_2 у статутному капіталі ТОВ «Колос» до виходу зі складу учасників становила 1 454 446,75 грн.

Мотивувальна частина.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, виходячи з таких підстав.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Чинне законодавство визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захист цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочин.

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

В силу частин першої, четвертої статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Частиною сьомою статті 179 Господарського кодексу України унормовано, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Договори, укладені 04.03.2015 між компанією «Зінделус «Лімітед» та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , за своєю правовою природою є договорами купівлі-продажу часток у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю в кредит з відстроченням платежу.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Істотними умовами договору купівлі-продажу є умови про предмет та ціну. Ціна товару - це грошова сума, яка підлягає сплаті покупцем за одержану від продавця річ.

У частині 1 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Тобто, за загальним правилом, у розумінні частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, обов`язок із здійснення оплати товару за договором купівлі-продажу у покупця виникає після прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на товар.

У той же час, сторони вправі встановити у договорі купівлі-продажу інший строк оплати покупцем товару.

Зокрема, договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу (ч. 1 ст. 694 Цивільного кодексу України).

У постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 07.10.2021 у справі № 925/1382/19 зазначено, що:

«Умова про відстрочення або розстрочення платежу за договором купівлі-продажу може бути передбачена договором незалежно від складу суб`єктів такого договору та виду договору купівлі-продажу. Обмеження на встановлення умови про відстрочення або розстрочення платежу може встановлюватися тільки законом (аналогічна позиція міститься в постанові Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №910/23976/16).

Відстрочення - це встановлення більш пізнього строку оплати товару, ніж це передбачено ч.1 ст.692 ЦК.

Розстрочення - це встановлення обов`язку покупця оплатити товар частинами в більш пізні строки, ніж це передбачено ч.1 ст.692 ЦК.

Норми частин 2-6 ст.694 ЦК, зокрема і щодо прострочення покупцем оплати товару, проданого в кредит, поширюються на продаж товарів у кредит як з відстроченням, так і розстроченням оплати (аналогічна позиція міститься в постанові Верховного Суду від 16.0.10.2018 у справі №910/23976/16).

Загальне правило про наслідок прострочення виконання покупцем обов`язку оплатити товар установлюється ч.3 ст.692 ЦК. При продажу товарів у кредит наслідки по відношенню до покупця полягають у тому, що продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару, що не виключає пред`явлення замість цієї вимоги вимог, передбачених ч.3 ст.692 ЦК з урахуванням ч.5 ст.694 ЦК.»

Крім того, у постанові (пункти 88, 89) Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 07.10.2021 у справі № 925/1382/19 наведено такі правові висновки:

«Якщо договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства передбачає відстрочення або розстрочення платежу, то такий договір є договором купівлі-продажу товару (частки) в кредит і до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статей 651 та 694 ЦК України.

Право вимагати повернення товару, проданого у кредит та неоплаченого покупцем, прямо передбачене законом (ч. 4 ст. 694 ЦК), тому продавець частки у статутному капіталі товариства, яка була продана в кредит та не була оплачена покупцем, має право вимагати розірвання договору та повернення частки. З урахуванням особливостей, встановлених Законом "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", у такому випадку позивач має заявляти позовні вимоги про розірвання договору купівлі-продажу, повернення частки та визначення розміру статутного капіталу і часток учасників або витребування частки, а не про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства та скасування реєстраційних дій (записів).».

Слід зазначити, що Верховний Суд у даній постанові також уточнив, що повернення частки як товару може здійснюватися також шляхом заявлення вимоги про витребування частки у покупця.

Отже, право вимагати повернення товару, проданого у кредит та неоплаченого покупцем, прямо передбачене законом (ч. 4 ст. 694 ЦК), тому продавець частки у статутному капіталі товариства, яка була продана в кредит та не була оплачена покупцем, має право вимагати розірвання договору та повернення частки.

Викладене вище повністю спростовує посилання апелянта на те, що позивачем було невірно обрано спосіб захист в частині вимог про розірвання договору та витребування частки у покупця.

Відповідно до ст. 526 ЦК зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК).

Стаття 530 ЦК передбачає, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статей 610, 611, 612 ЦК порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання; у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, сплата неустойки, відшкодування збитків; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено вище, самі договори купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Колос» від 04.03.2015 не містили строк оплати за такі частки.

В той же час, строк оплати був встановлений додатковими угодами від 04.03.2015 до договорів купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Колос» від 04.03.2015. Пунктом 1.1.2. даних Додаткових угод сторони визначили строк оплати вартості часток до 31.12.2020.

Тому крайній строк оплати вартості придбаних часток припадав на 31.12.2020, однак ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в порушення умов договорів купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Колос» від 04.03.2015 не здійснили оплати за вказані частки. Дані обставини не оспорюються відповідачами у справі.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що у додатковій угоді вказано, що вона укладена до договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Колос» від 14.03.2015, оскільки, по-перше, інші угоди між ОСОБА_2 і компанією Зінделус Лімітед (окрім договору від 04.03.2015) не укладались, протилежного відповідачем-1 не доведено, зокрема, не надано інших договорів, які було укладено саме 14.03.2015.

По-друге, згідно з п. 2 Акту прийому-передачі до договору про відступлення права вимоги від 30.12.2021 (Т. 2, а.с. 34) компанія «Зінделус Лімітед» повідомила, що в додаткових угодах від 04.03.2015, зазначених в. п. 1 цього Акту, допущено описку і помилково зазначено, що вони укладені «до договору купівлі-продажу від 14 березня 2015 року» замість вірного «до договору купівлі-продажу від 04 березня 2015 року». Пунктом 3 цього ж Акту компанія «Зінделус Лімітед» гарантувала, що інших договорів купівлі-продажу часток у статутному капіталі ТОВ «Колос» з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , окрім договорів від 04.03.2015, компанія не укладала.

Більше того, укладення 04.03.2015 додаткової угоди до договору від 14.03.2015 є неможливим, адже в такому випадку на момент укладення додаткової угоди не існувало б основного договору.

Таким чином, зазначення у додатковій угоді, що вона укладена до договору купівлі-продажу від 14.03.2015, вірогідно є опискою та сприймається судом відповідним чином, оскільки інші матеріали справи у своїй сукупності свідчать, що додаткова угода укладена саме до договору купівлі-продажу від 04.03.2015, який був підписаний ОСОБА_2 та компанією «Зінделус Лімітед».

Посилання апелянта на припинення зобов`язання ОСОБА_2 щодо сплати коштів за частку в статутному капіталі ТОВ «Колос» з 05.03.2018 колегією суддів відхиляються, оскільки, як вже було зазначено, сторонами укладено додаткову угоду до договору купівлі продажу від 04.03.2015, якою встановлено строк оплати вартості придбаної частки у статутному капіталі ТОВ «Колос» - до 31.12.2020.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

- Договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Колос» від 04.03.2015 з додатковою угодою до нього, укладеним між компанією Зінделус Лімітед та ОСОБА_3 , предметом якого є частка у статутному капіталі ТОВ «Колос» розміром 14,72% або 4 751 669,23 грн строком оплати до 31.12.2020;

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Таким чином, у даному випадку відбулася заміна кредитора по Договорам купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Колос» від 04.03.2015 з первісного кредитора Компанії Зінделус Лімітед на нового кредитора ОСОБА_1 .

Доводи апелянта щодо того, що договір про відступлення права вимоги від 30.12.2021 не повинен братися судом до уваги, оскільки він складений до правочину, строки позовної давності за яким сплинули, є необґрунтованими, не підтверджені жодними доказами та не узгоджуються з нормами чинного законодавства України.

Щодо не зазначення у договорі про відступлення права вимоги від 30.12.2021 порядку розрахунків та ціни договору, колегія суддів зазначає, що по-перше, сторони цього договору пунктом 4.2. узгодили визначення розрахунків додатковою угодою. По-друге, порядок розрахунків за договором про відступлення права вимоги не входить до предмета спору у справі № 916/2745/22.

Крім того, в постанові від 16 березня 2021 року по справі № 906/1174/18 (п. 37, 38, 57) Велика Палата Верховного Суду визначила правову позицію, що: «правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відстутеною вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Отже, відступлення права вимоги може відбуватись, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни. Якщо право вимоги відступається за плату (так званий продаж боргів), то сторони у відповідному договорі мають визначити ціну продажу цього майнового права. Можлива різниця між вартістю права вимоги та ціною його продажу може бути обумовлена ліквідністю цього майнового права та сама по собі (за відсутності інших ознак) не свідчить про наявність фінансової послуги, яка надається новим кредитором попередньому».

Таким чином, посилання апелянта на відсутність доказів оплати за договором відступлення права вимоги не приймаються колегією суддів до уваги при розгляді спору у даній справі.

Підроблення договору про відступлення права вимоги та повідомлення до вказаного договору від 30.12.2021, а також фіктивність цього правочину, про які стверджує апелянт, не підтверджено жодними належними та допустимими доказами, в той час як у відповідності зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Посилання на виключення з 04.02.2022 компанії «Зінделус Лімітед» з Реєстру компаній Республіки Кіпр, теж не приймається колегією суддів до уваги, адже всі юридично значущі дії вказаної компанії, які мають значення для даної справи, а саме укладення договорів купівлі-продажу часток у статутному капіталі ТОВ «Колос» та договору про відступлення права вимоги відбулися до 04.02.2022, а саме 04.03.2015 та 30.12.2021.

Крім того, доводи щодо не відображення вказаною компанією своєї фінансової звітності у 2019 році жодним чином не стосується предмету спору у справі № 916/2745/22. Відображення своєї звітності у даному випадку показує відношення компанії, як юридичної особи, до виконання своїх зобов`язань, передбачених законодавством Республіки Кіпр.

Доводи щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права у зв`язку з тим, що не було зупинено провадження у справі, не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на наступне.

Заявлене клопотання обгрунтовувалось п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, з огляду на відкриття Господарським судом Одеської області провадження у справі № 916/4918/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та Компанії «Зінделус Лімітед» про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги б/н від 30.12.2021 року.

ОСОБА_2 в клопотанні в якості єдиного аргументу для зупинення провадження зазначалось, що «справи № 916/2745/22 та №916/4918/23 є взаємопов`язаними та до вирішення справи № 916/4918/23 про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги б/н від 30.12.2021 не може бути вирішена справа № 916/2745/22, позовні вимоги по якій ґрунтуються саме на вказаному договорі відступлення права вимоги».

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 227 ГГІК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Як вірно встановив суд першої інстанції, ОСОБА_2 не зміг обгрунтувати, яким чином розгляд в межах справи №916/4918/23 позовної вимоги про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги б/н від 30.12.2021, перешкоджає розгляду справи №916/2745/22.

Адже в силу положень ст. 204 ЦК України договір про відступлення права вимоги б/н від 30.12.2021 є правомірним та дійсним. В свою чергу, визнання такого правочину недійним буде підставою для перегляду рішення у даній справі за нововиявленими обставинами.

Отже, починаючи з 30.12.2021 у ОСОБА_1 виникло право вимоги до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за договорами купівлі-продажу часток у статутному капіталі ТОВ «Колос» від 04.03.2015. Строк виконання зобов`язання за цими договорами настав 31.12.2020.

Однак, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не виконали свої зобов`язання з оплати отриманих часток ні перед первісним кредитором - Компанією «Зінделус Лімітед», ні перед новим кредитором - ОСОБА_1 , чим істотно порушили умови договорів купівлі-продажу часток у статутному капіталі ТОВ «Колос» від 04.03.2015.

Крім того, ОСОБА_2 жодним чином не підтверджує обставини того, що він намагався виконати свої зобов`язання перед Компанією «Зінделус Лімітед» за договором купівлі-продажу часток у статутному капіталі ТОВ «Колос» від 04.03.2015, адже не надає жодних доказів на підтвердження даних обставин, а лише вказує на відсутність реквізитів для здійснення відповідного розрахунку.

Реквізити Компанії «Зінделус Лімітед», на які необхідно було здійснити оплату за отримані частки, були зазначені в додатковій угоді від 04.03.2015 до договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Колос» від 04.03.2015. Тобто у апелянта були наявні реквізити Компанії «Зінделус Лімітед» за якими ОСОБА_2 міг виконати свої зобов`язання.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 537 ЦК України боржник має право виконати свій обов`язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори або на рахунок ескроу в разі:

1) відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов`язання;

2) ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку;

3) відсутності представника недієздатного кредитора.

Таким чином, у випадку якщо б кредитор дійсно ухилявся від прийняття виконання зобов`язання за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Колос» від 04.03.2015, ОСОБА_2 мав право внести кошти в рахунок виконання свого зобов`язання перед Компанією «Зінделус Лімітед» (в подальшому перед ОСОБА_1 ) на депозитний рахунок нотаріуса.

Однак, апелянт у встановленому ГПК України порядку та строки не надав жодних доказів того, що ним вживалися хоч якісь заходи з метою виконання зобов`язання по оплаті придбаної частки ТОВ «Колос», тому посилання апелянта на неможливість виконання такого зобов`язання саме через дії кредитора, не приймаються колегією суддів до уваги.

Крім того, колегія суддів ухвалою у протокольній формі від 09.12.2024 залишила без розгляду клопотання апелянта про долучення наданого апелянтом флешнакопичувач з відеозаписом засідання загальних зборів учасників ТОВ «Колос» від 26.07.2022, оскільки в порушення ч. 3 ст. 269 ГПК України апелянтом не було подано такого доказу до суду першої інстанції та не було наведено виняткового випадку неможливості подання таких доказів до суду першої інстанції. Дані обставини підтверджуються протоколом судового засідання Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2024 по справі №916/2745/22 та текстом даної постанови.

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ст. 651 ЦК).

За таких обставин, з огляду на порушення відповідачами-1, -2, -3 зобов`язань з оплати придбаних часток у статутному капіталі ТОВ «Колос» за договорами купівлі продажу від 04.03.2015, укладеними з продавцем компанією «Зінделус Лімітед», в той час як строк виконання цих зобов`язань згідно додаткових угод від 04.03.2015 є таким, що настав 31.12.2020, з урахуванням укладення між компанією «Зінделус Лімітед» як первісним кредитором та позивачем як новим кредитором договору про відступлення права вимоги від 30.12.2021, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач як продавець частки у статутному капіталі товариства, яка була продана в кредит та не була оплачена відповідачами, має право вимагати розірвання договорів купівлі-продажу та повернення часток у статутному капіталі товариства.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги про розірвання трьох договорів купівлі-продажу часток у статутному капіталі ТОВ «Колос», укладених 04.03.2015 між Компанією «Зінделус Лімітед» та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , стягнення (витребування з володіння) ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 часток у статутному капіталі ТОВ «Колос», які грошовому вираженні становлять 1 404 043,52 грн, 4 751 669,23 грн та 7 272 233,75 грн відповідно, підлягають задоволенню.

Щодо вимог про визнання недійсним одностороннього правочину, оформленого заявою ОСОБА_2 від 01.07.2022 про вихід зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос», скасування рішення державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг Біляївської міської ради № 1010241070032000351 від 04.07.2022 та визначення розміру статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» в сумі 58 323 477,43 грн з визначенням в ньому частки учасника ОСОБА_2 в розмірі 1 454 446,75 грн, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 9 лютого 2022 року у справі № 910/6939/20 (пункт 11.87), від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21), від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (пункт 56), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.64), від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 (пункт 55)).

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 24), від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/190 (пункти 5.6, 5.9)). Згідно з принципом процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу (тобто вирішення одного спору у декількох судових справах в одній чи декількох судових юрисдикціях) є неприпустимим. Вирішення справи у суді в одному судовому процесі має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 50), від 6 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (пункт 94), від 20 жовтня 2021 року у справі № 9901/554/19 (пункт 19), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 24), від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/190 (пункт 5.6), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункт 44)). Інакше кажучи, не є ефективним той спосіб захисту, який у разі задоволення відповідного позову не відновлює повністю порушене, оспорюване право, а відповідне судове рішення створює передумови для іншого судового процесу, у якому буде відбуватися захист права позивача, чи таке рішення об`єктивно неможливо буде виконати.

01.07.2022 ОСОБА_2 здійснив нотаріальне посвідчення заяви про свій вихід за складу учасників ТОВ «Колос» та подав вказану заяву державному реєстратору.

Розмір статутного капіталу ТОВ «Колос» станом на 30.06.2022 (до виходу ОСОБА_2 зі складу учасників товариства) складав 58 323 477,43 грн, а частка ОСОБА_2 у статутному капіталі товариства до його виходу зі складу учасників становила 1 454 446,75 грн.

Разом з тим, за ст. 574 Цивільного кодексу України застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До застави, яка виникає на підставі закону, застосовуються положення цього Кодексу щодо застави, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 694 Цивільного кодексу України з моменту передання товару, проданого в кредит і до його оплати, продавцю належить право застави на цей товар.

Відтак, з моменту набуття ОСОБА_2 права власності на придбану частку у компанії «Зінделус Лімітед» у розмірі 1 404 043,52 грн, відповідно до ст. 574, ч. 6 ст. 694 ЦК України в силу закону виникло право застави на вказану частку.

Водночас, як вже було зазначено, 31.12.2021 року між компанією «Зінделус Лімітед» та ОСОБА_1 було укладено договір відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого вищевказана компанія уступила позивачу права вимоги, зокрема, до ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 04.03.2015 та додатковою угодою до нього від 04.03.2015.

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, з моменту укладення договору відступлення права вимоги від 31.12.2021, крім права вимагати сплати коштів в сумі 1 404 043,52 грн, до позивача перейшли також інші права, які належали компанії «Зінделус Лімітед» як кредитору за договором купівлі-продажу, який 04.03.2015 був укладений з ОСОБА_2 , в тому числі право застави на частку в статутному капіталі ТОВ «Колос» в розмірі 1 404 043,52 грн.

Відповідно до ч. 2. ст. 586 ЦК України заставодавець має право розпоряджатися предметом застави лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності з ч.ч. 1, 2 ст. 96-1 Цивільного кодексу України права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства. Корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об`єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи.

Пунктом 3 ч. 3 ст. 96-1 Цивільного кодексу України визначено, що учасники (засновники, акціонери, пайовики) юридичної особи мають право вийти з юридичної особи у випадках, передбачених законом та установчим документом.

Частиною 1 ст. 100 ЦК України також передбачено, що учасники товариства мають право вийти з товариства, якщо інше не випливає із закону.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 5-7, 10 ст. 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» учасник товариства, частка якого у статутному капіталі товариства становить менше 50 відсотків, може вийти з товариства у будь-який час без згоди інших учасників. Рішення щодо надання згоди на вихід учасника з товариства може бути прийнято протягом одного місяця з дня подання учасником заяви, якщо інший строк не передбачений статутом.

Учасник вважається таким, що вийшов з товариства, з дня державної реєстрації його виходу. Вихід учасника з товариства, внаслідок якого у товаристві не залишиться жодного учасника, забороняється.

Не пізніше 30 днів з дня, коли товариство дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, воно зобов`язане повідомити такому колишньому учаснику вартість його частки, надати обґрунтований розрахунок та копії документів, необхідних для розрахунку. Вартість частки учасника визначається станом на день, що передував дню подання учасником відповідної заяви у порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань". Товариство зобов`язане протягом одного року з дня, коли воно дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, виплатити такому колишньому учаснику вартість його частки. Статутом товариства, що діє на момент виходу учасника, може встановлюватися інший строк для здійснення такої виплати.

Товариство виплачує учаснику, який вийшов з товариства, вартість його частки або передає майно лише пропорційно до розміру оплаченої частини частки такого учасника.

Згідно з ч. 3 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» у разі проведення державної реєстрації змін до відомостей Єдиного державного реєстру щодо виключення або виходу учасника (спадкоємця або правонаступника) товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, а також пов`язаних з переданням (набуттям) частки (частини частки) у статутному капіталі самому товариству з обмеженою або додатковою відповідальністю, державний реєстратор одночасно вносить запис про зменшення розміру статутного капіталу на розмір відповідної частки (частини частки) у статутному капіталі. Ця частина не застосовується, якщо товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, яке набуває частку (частину частки) у своєму статутному капіталі, разом із заявою про державну реєстрацію надасть довідку про формування резервного капіталу у розмірі, який відповідно до закону допускає володіння часткою (частиною частки) у своєму статутному капіталі.

Здійснивши нотаріальне посвідчення заяви від 01.07.2022 про вихід зі складу учасників ТОВ «Колос» та подавши цю заяву державному реєстратору, ОСОБА_2 вчинив односторонній правочин по розпорядженню належною йому часткою в статутному капіталі ТОВ «Колос».

Виходячи з наведеного дії учасника товариства, які полягають в оформленні ним заяви про вихід з товариства та подання цієї заяви державному реєстратору є одностороннім правочином, який відповідно до ст. 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань» породжує обов`язки та правові наслідки для інших осіб.

З наведених положень законодавства випливає, що вихід учасника з товариства обмеженою відповідальністю є способом розпорядження ним належною йому часткою в статутному капіталі цього товариства. При цьому у разі, якщо така частка (частина частки) перебуває в заставі, то її власник відповідно до ч. 2 ст. 586 ЦК України не має права здійснювати вихід із складу учасників товариства без згоди заставодержателя.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що розпорядження ОСОБА_2 часткою у статутному капіталі ТОВ «Колос» у розмірі 1 404 043,52 грн шляхом виходу з учасників товариства та вчинення нотаріального посвідчення 01.07.2022 заяви про свій вихід зі складу учасників без отримання на це згоди від ОСОБА_8 , є порушенням права останнього як заставодержателя.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/7674/18 (п. 6.11. - 6.12.) викладено правову позицію, що: «вихід з товариства є одностороннім правочином його учасника, вчиненим у письмовій формі у вигляді заяви про вихід з товариства, підписаної учасником. Такий правочин, хоч і вчиняється за волевиявленням однієї особи, спричиняє юридичні наслідки для інших осіб, зокрема, виникнення у товариства обов`язку виплатити колишньому учаснику вартість його частки у встановлений строк».

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Відповідно до ч. 5 ст. 202 ЦК України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За приписами ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Крім того, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність. Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Відповідно до чч. 2, 3 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

У даному випадку, будучи стороною договору купівлі-продажу від 04.03.2015, ОСОБА_2 достовірно знав, що придбана ним частка не була оплачена і може бути витребувана у нього на підставі ч. 4 ст. 694 ЦК України, однак, діючи з метою ухилитися від виконання своїх зобов`язань та отримати неправомірну вигоду, він вчинив спірний односторонній правочин, вийшовши зі складу учасників ТОВ «Колос», і тим самим позбавив позивача можливості витребувати у нього спірну частку.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що оскільки вчинений ОСОБА_2 односторонній правочин щодо розпорядження належною йому часткою в статутному капіталі ТОВ «Колос» в порушення вимог ч. 2 ст. 586 ЦК України був вчинений без згоди заставодержателя, то такий правочин є недійсним відповідно до ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК України, у зв`язку з чим позовні вимоги у відповідній частині підлягають задоволенню.

При цьому суд враховує, що відповідно до ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

При вчиненні спірного одностороннього правочину ОСОБА_2 порушив вимоги цивільного законодавства лише в частині розпорядження тією частиною належної йому частки в статутному капіталі ТОВ «Колос», яка була предметом застави, а саме - часткою в розмірі 1 404 043,52 гривень, тобто, як вірно вказав суд першої інстанції, цей правочин є недійсним лише у відповідній частині.

В той же час, норми ст.ст. 96-1, 100 ЦК України та ст. 24 Закону України Про товариства з обмеженою і додатковою відповідальністю передбачають лише можливість повного виходу учасника з товариства і не передбачають можливість його виходу частиною належної йому частки в статутному капіталі.

Таким чином, відповідно до ст. 217 ЦК України недійсність вчиненого ОСОБА_2 одностороннього правочину в частині розпорядження частиною належної йому частки в розмірі 1 404 043,52 грн, обумовлює недійсність цього правочину в цілому - щодо розпорядження всією належною йому часткою в статутному капіталі ТОВ «Колос» в розмірі 1 454 446,75 грн.

В свою чергу, позивач не є стороною спірного одностороннього правочину, однак, є заінтересованою особою у визнанні його недійсним, оскільки саме в результаті його вчинення позивач втратив можливість реалізувати своє право на витребування у відповідача ОСОБА_2 спірної частки в статутному капіталі ТОВ «Колос».

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що ОСОБА_8 є належним позивачем за позовною вимогою про визнання недійсним спірного одностороннього правочину, вчиненого ОСОБА_2 , і така позовна вимога є ефективним способом захисту його порушених прав, оскільки її задоволення є обов`язковою передумовою для задоволення його первісної позовної вимоги до відповідача ОСОБА_2 про стягнення (витребування з володіння) спірної частки в статутному капіталі ТОВ «Колос» в розмірі 1 404 043,52 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ЦК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення основної вимоги про визнання недійсним одностороннього правочину, оформленого заявою ОСОБА_2 від 01.07.2022 про вихід зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос», яка зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в якості підстави для державної реєстрації змін до відомостей про Товариство з обмеженою відповідальністю "Колос" 04.07.2022 (реєстраційний номер 1010241070032000351 зміна розміру статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) юридичної особи; зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи) та похідної вимоги про скасування рішення державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг Біляївської міської ради № 1010241070032000351 від 04.07.2022.

Відповідно до ч. 5 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю подаються документи, зокрема:

судове рішення, що набрало законної сили, про визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю та розмірів часток учасників у такому товаристві;

судове рішення, що набрало законної сили, про стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю.

У Постанові Верховного Суду від 08.08.2022 у справі № 911/2780/20 (п.п. 149, 150, 157 постанови) зазначено: «у ч. 5 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» міститься перелік судових рішень, на підставі яких проводиться державна реєстрація змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства. Цей перелік є чітко визначеним і є вичерпним. Тобто, у зазначеній нормі міститься вичерпний перелік способів захисту порушених прав учасників товариства з обмеженою відповідальністю або з додатковою відповідальністю, норми якого є спеціальними для зазначених товариств. Велика Палата Верховного Суду неодноразово підкреслювала, що єдиний належний спосіб захисту у такій категорії справ міститься у ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»».

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, сформульованого в постанові від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, перелік способів захисту учасників товариств з обмеженою відповідальністю або з додатковою відповідальністю міститься у статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (в редакції, чинній на момент звернення позивачем за захистом свої прав до суду), норми якого є спеціальними для зазначених товариств. У разі, якщо позивач прагне відновити склад учасників товариства, який існував до стверджуваного порушення його прав або інтересів, і таке відновлення не може бути здійснене шляхом стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства (підпункт "е" пункту 3 частини п`ятої статті 17 цього Закону), то належним способом захисту в цьому разі є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства (підпункт "д" пункту 3 частини п`ятої статті 17 цього Закону). Відповідачами за таким позовом є не тільки господарське товариство, але й особи - учасники товариства, які внаслідок задоволення позову можуть бути позбавлені своїх часткок у статутному капіталі або їх частин у грошовому або відсотковому виразі.

Вказана правова позиція підтримана також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.12.2019 у справі № 927/97/19, постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 906/655/18.

Подібні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 07.10.2021 у справі № 925/1382/19 (п. 89 постанови), згідно з якими право вимагати повернення товару, проданого у кредит та неоплаченого покупцем, прямо передбачене законом (ч. 4 ст. 694 ЦК), тому продавець частки у статутному капіталі товариства, яка була продана в кредит та не була оплачена покупцем, має право вимагати розірвання договору та повернення частки. З урахуванням особливостей, встановлених Законом "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", у такому випадку позивач має заявляти позовні вимоги про розірвання договору купівлі-продажу, повернення частки та визначення розміру статутного капіталу і часток учасників або витребування частки, а не про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства та скасування реєстраційних дій (записів).

З огляду на викладене вище, позовна вимога про визначення розміру статутного капіталу ТОВ «Колос» та визначення розміру частки в ньому, яка належить ОСОБА_2 , є обов`язковою передумовою, яка забезпечує ефективність пред`явленої до нього позовної вимоги про стягнення (витребування з володіння) спірної частки в статутному капіталі ТОВ «Колос» в розмірі 1 404 043,52 грн, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність задоволення такої вимоги.

Доводи апеляційної скарги також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Висновки апеляційного господарського суду.

Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Будь-яких підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 27.06.2024 у справі №916/2745/22 за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.

За вказаних обставин оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області від 27.06.2024 у справі №916/2745/22 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись статтями 269-271, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Одеської області від 27.06.2024 у справі №916/2745/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 27.06.2024 у справі №916/2745/22 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 17.12.2024.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: Л.В. Поліщук

Н.М. Принцевська


Суд	Південно-західний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	09.12.2024
Оприлюднено	23.12.2024
Номер документу	123912267
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин пов’язані з правами на акції, частку у статутному капіталі

Богатир К.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 09.12.2024 по справі 916/2745/22ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —916/2745/22

Постанова від 09.12.2024

Постанова
від 09.12.2024 по справі 916/2745/22
ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД