Рішення

від 17.12.2024 по справі 502/2561/23

КІЛІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 502/2561/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області

у складі:

головуючого судді Масленикова О.А.

за участю:

секретаря судового засідання Скрипкіної А.Ю.

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до

Кілійського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),

ОСОБА_2

про скасування арешту майна та зобов`язання вчинити певні дії

та позовом

третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору

ОСОБА_3

до

Кілійського відділу державної виконавчої служби

в Ізмаїльському районі Одеської області

Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),

ОСОБА_2

про скасування арешту майна

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Кілійського районного суду Одеської області з позовною заявою до Кілійського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_2 , третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_3 про скасування арешту майна та зобов`язання вчинити певні дії.

На обґрунтування позовних вимог та уточнених позовних вимог від 16.01.2024 р. позивач зазначила, що мала у власності будинок, який знаходився у АДРЕСА_1 , в якому проживала її донька ОСОБА_3 зі своєю сім`єю. Донька позивача вирішила переїхати жити до Одеської області, тому будинок виставили на продаж восени 2013 р. На ОСОБА_3 була складена генеральна довіреність. ОСОБА_2 виявила бажання придбати даний будинок давши аванс у розмірі 2400 доларів і пообіцяла протягом півроку виплатити останню суму грошей, про що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 склали розписки. Через півроку весною 2014 р. ОСОБА_2 відмовилася сплачувати останню суму за будинок, і вибиратися теж відмовлялася. Тільки восени через органи влади ОСОБА_2 вдалося виселити з будинку. Після чого вона подала заяву до суду про повернення авансу. Калинівським судом Вінницької області 03.11.2015 р. було прийнято рішення про стягнення коштів солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у сумі 55907,54 грн на користь ОСОБА_2 . На підставі вказаного рішення було відкрите виконавче провадження № 50244872 в Кілійському відділі ДВС Ізмаїльського району. Для збереження майна боржника у вказаному виконавчому провадженні було накладено арешт на все майно ОСОБА_1 . Так як данні кошти були витрачені ОСОБА_3 на придбання нового будинку в м. Вилкове Одеської області і теж був даний завдаток господарю будинку, а змоги розрахуватись з нього не було, так як ОСОБА_2 не сплатила останню суму, тому господар будинку не повернув завдаток ОСОБА_3 .

Тому ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не мали змоги виконати виконавче провадження.

23.09.2016 року виконавче провадження ВП № 50244872, з примусового виконання виконавчого листа №132/411/15-ц виданого Калинівським районним судом Вінницької області від 03.11.2015 року про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 55907,54 грн на користь ОСОБА_2 , було завершено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавчепровадження». Виконавчий документ було повернуто за адресою стягувача.

В серпні 2023 року позивачу стало відомо про наявність в Реєстрі речових прав на нерухоме майно виду обтяження арешту нерухомого майна, зареєстрованого 03.03.2016 року Кілійським районним управлінням юстиції Одеської області, за № 13553184, що підтверджується Інформаційною довідкою № 334063363 від 14.08.2023 року.Вищевказане обтяження було накладено на підставі Постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії ВП № 50244872 від 01.03.2016 року, виданої Відділом державної виконавчої служби Кілійського районного управління юстиціїОдеської області.Позивачем було подано заяву до Кілійського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про надання інформації щодо вищевказаного обтяження та виконавчого провадження.

Зі змісту відповіді Кілійського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області №21.10-31869 від 04.10.2023 року вбачається, що станом на теперішній час у Відділі на виконанні не знаходяться відкриті виконавчі провадження боржником по яких є ОСОБА_1 .Так, 22.02.2016 у відділі ДВС було відкрито виконавче провадження ВП №50244872, з примусового виконання виконавчого листа № 132/411/15-ц виданого Калинівським районним судом Вінницької області від 03.11.2015 року, про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 55907,54 грн. на користь ОСОБА_2 01.03.2016 року, з метою примусового виконання вищевказаного виконавчого документа, державним виконавцем відділу ДВС було винесено постанову ВП № 50244872 від 01.03.2016, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на усе майно ОСОБА_1 , яку в наступному було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.03.2016 за реєстраційним № 13553184.Станом на день надання відповіді повторно вищезазначений виконавчий документ на виконанні у відділі ДВС не перебуває.Інших виконавчих документів, за якими боржником значиться ОСОБА_1 , у відділі ДВС на виконанні не перебувало та відсутні.

Постанови серії ВП № 50244872 від 01.03.2016 або її копії виданої відділом ДВС, якою було накладено арешт на майно ОСОБА_1 в рамках вказаного виконавчого провадження не збереглося, у зв`язку із знищенням виконавчого провадження ВП №5024487, за закінченням строку його зберігання, передбаченого Порядком роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №2274/5 від 25.12.2008. Відповідний Акт вилучення виконавчих проваджень для знищення було складено комісією 20.02.2020, за розпорядженням начальника відділу ДВС №9 від 21.01.2020. Також повідомлено, що підстав для зняття арешту у державного виконавця не має, арешт може бути знятий лише за рішенням суду.

З вищевикладеного вбачається, що виконавчий документ в рамках виконавчого провадження ВП № 50244872 було повернуто стягувачу без виконання, однак державним виконавцем не було знято накладений в рамках даного виконавчого провадження арештнерухомого майна ОСОБА_1 .Наявний арешт не відноситься конкретно до якогось майна зареєстрованого на ОСОБА_1 і на конкретну адресу місця знаходження такого майна, так як на той час зареєстрованого майна на ОСОБА_1 не виявлено і на даний час немає. Станом на теперішній час є наявний арешт усього нерухомого майна ОСОБА_1 (зареєстрованого, або того яке вона може набути у власність-успадкувати, придбати, отримати в дар і т.п.).

У зв`язку з цим позивач звернулась до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів щодо розпорядження в подальшому усім своїм майном та просила суд:

- скасувати арешт усього нерухомого майна, накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження Відділу державної виконавчої служби Кілійського районного управління юстиції Одеської області серії ВП № 50244872 від 01.03.2016 року, зареєстрованої 03.03.2016 Кілійським районним управлінням юстиції за № 13553184 щодо суб`єкта ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Кілійський відділ державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) виключити свідчення з Єдиного реєстру боржників, щодо ОСОБА_1 .

12.02.2024 року за вх. № 1283/24 на адресу суду надійшли письмові пояснення ОСОБА_4 , як представника співвідповідача Кілійського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з яких вбачається, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень окремого спецрозділу, який є архівною складовою Автоматизованої системи виконавчого провадження (далі - АСВП) та містить відомості про виконавчі провадження, зареєстровані до запровадження АСВП, а також відповідно до відомостей з електронного архіву, яка є частиною АСВП, що містить інформацію про завершені виконавчі провадження, паперові справи яких передані до архіву, встановлено, що: на виконанні у відділі ДВС перебувало 2 виконавчих провадження, з виконання одного й того ж самого виконавчого документа, боржником по яких була ОСОБА_1 , які не були закінчені фактичним виконанням виконавчого документа, а сам виконавчий документ був повернутий стягувачу, а саме:

-виконавче провадження № 50244872, з виконання виконавчого листа №132/411/15-ц виданого Калинівським районним судом Вінницької області від 03.11.2015, про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 55907,54 грн на користь ОСОБА_2 . Провадженням виконавчих дій з боржника ОСОБА_1 було частково стягнуто 699,99 грн, а з солідарного боржника ОСОБА_3 було частково стягнуто 654,54 грн, усього разом було частково стягнуто за виконавчим документом 1354,53 грн, залишок заборгованості складав 54553,01 грн. 23.09.2016 виконавчий документ було повернуто стягувачу, як частково виконаний, згідно п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону (у редакції на той час).

- виконавче провадження № 53602129 з виконання виконавчого листа № 132/411/15-ц виданого Калинівським районним судом Вінницької області від 03.11.2015, про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 54553,01 грн на користь ОСОБА_2 , 29.06.2017 виконавчий документ було повернуто стягувачу, без виконання, згідно п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону.

У зв`язку із наявністю невиконаного виконавчого документа, зняття арешту з майна боржника не передбачалось згідно Закону.Законом, встановлено виключний перелік підстав, які зобов`язують державного виконавця відділу ДВС зняти арешт з майна боржника, повернення виконавчого документа стягувачеві, згідно п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону (у редакції на той час), а також згідно п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону у чинній редакції Закону на сьогодні, не входить в коло підстав, що зумовлюють зняття арешту з майна боржника.З урахуванням вищевикладеного державний виконавець відділу ДВС не має підстав для зняття арешту з майна.

Разом з цим, повторно стягувач не звертався до відділу ДВС задля повторного примусового виконання виконавчого документа на його користь. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання встановлені ст.12 Закону давно сплинули, та стягувач втратив право для його пред`явлення до виконання.Стягувач повинен був самостійно дбати про свої права та невиконанні зобов`язання, а боржник ОСОБА_1 в наслідок пропущених строків з боку кредитора не може бути постійно безпідставно обмежена у своїх правах та має право безперешкодно розпоряджатися своїм майном, оскільки стягувач вже втратив право пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Більш детальну інформацію по зазначеному питанню та будь-які пов`язані з накладенням арешту на майно ОСОБА_1 за постановою серії ВП №50244872 від 01.03.2016 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, зареєстровану 03.03.2016 Кілійським районним управлінням юстиції за №13553184, надати не можливо, через те, що у зв`язку із перебігом строків зберігання зазначеного виконавчого провадження, воно було знищено.

Враховуючи вищезазначене, представник відповідача просив розглянути справу без участі представника, та з урахуванням того, що на виконанні у відділі ДВС не знаходяться відкриті виконавчі провадження про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів на користь стягувача, проти задоволення позову не заперечував.

14.02.2024 року на адресу суду за вх. №1375/24 від третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору ОСОБА_3 надійшла позовна заява, на обґрунтування якої ОСОБА_3 зазначила, що ОСОБА_3 по довіреності від ОСОБА_1 восени 2013 р. продавала належний їй будинок в с. Гущенці, Калинівський р-н, Вінницька область. ОСОБА_2 виявила бажання придбати даний будинок з подальшою виплатою протягом півроку, давши аванс 2400 доларів США. Після закінчення даного часу, ОСОБА_2 відмовилася сплачувати останню суму і вибиратися з будинку, вимагаючи повернути аванс. Проживши зі своєю сім`єю в даному будинку майже рік, ОСОБА_2 завдала багато шкоди спорудженням, які знаходилися на території. За допомогою органів влади ОСОБА_2 вдалося виселити. Після чого вона звернулася до Калинівського суду з заявою про повернення авансу.

Калинівським судом Вінницької області 03.11.2015 р. було прийнято рішення про стягнення коштів с ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у сумі 55907, 54 грн, на користь ОСОБА_2 . На підставі вказаного рішення 22.02.2016 р. у Кілійському відділі ДВС в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було відкрито виконавче провадження за номером 50000352. Під час виконанняданого виконавчого провадження в Реєстрі речових прав на нерухоме майно постановою виконавчої служби було накладено арешт на усе нерухоме майно ОСОБА_3 23.09.2016 р. виконавче провадження за номером 50000352 з примусового виконання виконавчого листа за номером 132/411/15-ц виданного Калинівським районним судом Вінницької області від 03.11.2015 р. було завершено на підставі п. 2 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження». Виконавчий документ було повернуто за адресою стягувача ОСОБА_2 . При поверненні виконавчого листа ОСОБА_2 арешт на усе майно накладений виконавчою службою не було знято, про що свідчить інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта. Станом на день подання позовної заяви повторно вищезазначений виконавчий документ на виконанні у відділі ДВС не перебуває. Інших виконавчих документів, за якими боржником значиться ОСОБА_3 станом на день подання позовної заяви у відділі ДВС на виконанні не перебуває.

Постанови, або копії виданої від ДВС, якою було накладено арешт на майно ОСОБА_3 в рамках виконавчого провадження не збереглося у зв`язку із знищенням виконавчого провадження за закінченням строків його зберігання, передбаченого Порядком роботи з документами в органах ДВС. На підставі цього зняти арешт державний виконавець не може, арешт може бути знятий лише за рішенням суду. Зі змісту відповіді Кілійського ВДВС в Ізмаїльському районі Одеської області ПМУМЮ (м. Одеса) від 04.10.2023 №21.10-31869 вбачається, що виконавчий документ про стягнення з позивача грошових коштів (ВП №50244872) перебував на виконанні з 22.02.2016 року по 23.09.2016 року.

23.09.2016 року виконавче провадження № 50244872 було завершено, а виконавчий документ був повернутий стягувачу ОСОБА_5 .

Тобто, починаючи з жовтня 2016 року у стягувача було більше ніж достатньо часу для того щоб повторно звернутись до виконавчої служби з даним виконавчим документом, отримати дублікат виконавчого документа (у тому випадку, якщо б виконавчий документ було втрачено), звернутись з заявою про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, або оскаржити дії Державного виконавця щодо повернення стягувачу виконавчого документа.Однак, протягом 7 років стягувач не проявляв до виконавчого провадження ВП № 50000352 жодного інтересу, не цікавився станом виконавчого провадження, що вказує на незацікавленість ОСОБА_5 у виконанні отриманого виконавчого листа № 132/411/15-ц виданого Калинівським районним судом Вінницької області від03.11.2015 року.

У зв`язку з цим, наявність більше ніж 7 років арешту нерухомого майна ОСОБА_3 , накладеного в рамках виконавчого провадження ВП № 5000352, яке було завершено, ще у 2016 році, а його матеріали знищені є невиправданим втручанням у права ОСОБА_3 на мирне володіння, отримання і розпорядження нерухомим майном, щ в свою чергу стало підставою для звернення до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів. Враховуючи наведене, ОСОБА_3 просила суд:

-скасувати арешт усього нерухомого майна, накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження Відділу державної виконавчої служби Кілійського районного управління юстиції Одеської області серії ВП № 50000352 від 05.02.2016 року, зареєстрованої05.02.2016 Кілійським районним управлінням юстиції за №13144924 щодосуб`єкта ОСОБА_3 .

Ухвалою судді Кілійського районного суду Одеської області від 22.01.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та призначено підготовче судове засідання по справі, про що повідомлені сторони.

Ухвалою суду від 26.03.2024 року, позов третьої особи було залишено без руху з наданням 10-денного строку для його приведення у відповідність з вимогами ст.ст. 175,177 ЦПК України, зокрема, сплату судового збору.

Ухвалою суду від 03.05.2024 року позов третьої особи ОСОБА_3 до Кілійського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_2 про скасування арешту майна прийнято до спільного розгляду та об`єднано в одне провадження у справі № 502/2561/23 з первісним позовом ОСОБА_1 до Кілійського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 проскасування арешту майна та зобов`язання чинити певні дії.

Ухвалою суду від 27.06.2024 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті, про що повідомлені сторони.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, на адресу суд унадала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Представник відповідача Кілійського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в судове засідання не з`явився, на адресу суд надав заяву про розгляд справи за відсутності представника, проти задоволення позову не заперечує.

Відповідач ОСОБА_2 будучи повідомленою належним чином про дату, час та місце розгляду справи, повторно в судове засідання не з`явилась, заяв або клопотань на адресу суду від неї не надходило.

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору: ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, на адресу суду надала заяву про розгляд справи за її відсутності, заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутністю всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши позовні заяви, в процесі встановлення обставин справи та перевірки їх доказами, судом встановлено наступні юридичні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №334063363 від 14.08.2023 року вбачається, що в реєстрі відносно ОСОБА_1 наявний запис про обтяження №13553184 від 03.03.2016 року внесений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: ВП50244872, виданий 01.03.2016 року Відділом державної виконавчої служби Кілійського районного управління юстиції Одеської області, вид обтяження: арешт нерухомого майна, опис обтяження: все нерухоме майно у межах суми звернення стягнення:55907,54 грн /а.с. 9-10/.

З заяви від 14.09.2023 р., поданої ОСОБА_6 до Кілійського відділу Державної виконавчої служби вбачається, що заявник в серпні 2023 року дізналась про наявність в Реєстрі речових прав арешту на все її майно, у зв`язку з чим просить повідомити на якій підставі було накладено арешт, копію документу, яким покладено арешт, а також можливість зняття арешту у межах виконавчого провадження, так як жодних відкритих проваджень у неї немає /а.с.11/.

Згідно відповіді №21.10-31869 від 04.10.2023 року Кілійського відділу Державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області на заяву ОСОБА_1 встановлено, що станом на день надання відповіді у Кілійському відділі державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі за текстом відділ ДВС) на виконанні не знаходяться відкриті виконавчі провадження боржником по яких є ОСОБА_1 .

22.02.2016 р. у відділі ДВС було відкрито виконавче провадження ВП № 50244872, з примусового виконання виконавчого листа № 132/411/15-ц виданого Калинівським районним судом Вінницької області від 03.11.2015, про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 55907,54 грн. на користь ОСОБА_2

01.03.2016 р., з метою примусового виконання вищевказаного виконавчого документа, державним виконавцем відділу ДВС було винесено постанову ВП №50244872 від 01.03.2016, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на усе майно ОСОБА_1 , яку в наступному було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.03.2016 за реєстраційним № 13553184.

23.09.2016 р. виконавче провадження ВП № 50244872, з примусового виконання виконавчого листа № 132/411/15-ц виданого Калинівським районним судом Вінницької області від 03.11.2015, про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 55907,54 грн. на користь ОСОБА_2 , було завершено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження». Виконавчий документ було повернуто за адресою стягувача.

Станом на день надання відповіді, повторно вищезазначений виконавчий документ на виконанні у відділі ДВС на виконанні не перебуває.

Інших виконавчих документів, за якими боржником значиться ОСОБА_1 , станом на день надання відповіді, у відділі ДВС на виконанні не перебувало та відсутні.

Постанови серії ВП №50244872 від 01.03.2016 або її копії виданої відділом ДВС, якою було накладено арешт на майно ОСОБА_1 в рамках вказаного виконавчого провадження не збереглося, у зв`язку із знищенням виконавчого провадження ВП № 50244872, за закінченням строків його зберігання, передбаченогоПравилами ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 1829/5 від 07.06.2017. Відповідний Акт вилучення виконавчих проваджень для знищення було складено комісією 20.02.2020, що вчинено було за розпорядженням начальника відділу ДВС №9 від 21.01.2020.

Станом на сьогодні у відділі ДВС на виконанні не знаходяться відкриті виконавчі провадження про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів на користь стягувачів. Проте згідно Закону для державного виконавця встановлено виключний перелік підстав, які зобов`язують державного виконавця зняти арешт з майна боржника, відсутність відкритих виконавчих проваджень на примусовому виконанні не є підставою для зняття арешту з майна боржника, державний виконавець у даному випадку діє виключно в межах Закону та Конституції України.

Вищевказане виконавче провадження про стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 не було фактично виконано у відділі ДВС та не завершувалось у зв`язку із фактичним виконанням, проте разом з цим, ч. 5 ст. 59 Закону зазначено, що у разі відсутності підстав для зняття державним виконавцем арешту з майна, у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду /а.с. 12-13/.

Згідно розпорядження №9 від 21.01.2020 року «Про створення комісії для проведення знищення виконавчих проваджень» Кілійського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) встановлено, що наказано створити комісію для проведення знищення виконавчих проваджень, по яким 01 січня 2020 року скінчився термін зберігання /а.с.14/.

З акту про вилучення виконавчих проваджень для знищення від 20.02.2020 року, затвердженого начальником Кілійського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) вбачається, що згідно з цим актом проведено знищення виконавчих проваджень, завершених у 2016 році, через закінчення строків їх зберігання та в долученому додатку, в графі №400 наявний запис виконавчого провадження за в/л №132/411/15-ц від 03.11.2015 Калин.р/с/ ОСОБА_1 / ОСОБА_2 /55907,54/01.02.2016-23.09.2016/ст.47 п.2/22.01.2017/3577/20.02.2020 /а.с.15-16/.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №363693414 від 26.01.2024 року вбачається, що ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 3412, виданий 17.09.2021 року, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Образцовою Т.А., довідка та номер: 11169-21од, виданий 15.11.2021, видавник ФОП ОСОБА_7 , на праві спільної часткової власності в розмірі 1/2 частки, є власником квартири, загальною площею 46,2 кв.м., житловою площею 31 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , про що в Реєстрі зроблений відповідний запис про речове право за №45204368. Також в Реєстрі відносно ОСОБА_3 наявний запис про обтяження №13144924 від 05.02.2016 року внесений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: ВП50000352, виданий 05.02.2016 року Відділом державної виконавчої служби Кілійського районного управління юстиції Одеської області, вид обтяження: арешт нерухомого майна, опис обтяження: все нерухоме майно у межах суми звернення стягнення: 55907,54 грн /а.с. 55-57/.

З акту про вилучення виконавчих проваджень для знищення від 20.02.2020 року, затвердженого начальником Кілійського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) вбачається, що згідно з цим актом проведено знищення виконавчих проваджень, завершених у 2016 році, через закінчення строків їх зберігання та в долученому додатку, в графі №330 наявний запис виконавчого провадження за в/л №132/411/15-ц від 03.11.2015 Калин.р/с/ ОСОБА_3 / ОСОБА_2 /55907,54/01.02.2016-23.09.2016/ст.47 п.2/22.01.2017/3577/20.02.2020, /а.с.59-61/.

При розгляді і вирішенні справи судом застосовано наступні норми права:

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами врегульовані, зокрема, спеціальним законом, яким є Закон України «Про виконавче провадження».

Так, відповідно до положень п. 2 ч. 1, ч. 5 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час винесення постанови державного виконавця від 23.09.2016 р.), виконавчий документ повертався постановою виконавця стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені протягом року виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

При цьому, відповідно до положень ч. 6 ст. 37 вказаного Закону, повернення виконавчого документа стягувачу з цієї підстави, не позбавляло його права повторно пред`явити виконавчий документ протягом строків, встановлених ст. 12 цього Закону.

Аналогічні положення містить чинна редакція ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження»

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Виконавчий документ про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров`я, втрати годувальника тощо може бути пред`явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі.

Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі:

1) пред`явлення виконавчого документа до виконання;

2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження») в редакції, чинній на час винесення постанови від 23.09.2016 р.) арешт майна (коштів) боржника застосовувався для забезпечення реального виконання рішення.

При цьому, зняття арешту, відповідно до ст. 40 вказаного Закону майна могло мати місце за постановою виконавця лише у разі закінчення виконавчого провадження з підстав, визначених ст. 39 даного Закону, а не у випадку повернення виконавчого документа стягувачеві.

Водночас, спір між сторонами по справі виник у зв`язку з тим, що поза межами виконавчого провадження державний виконавець, як вбачається з наданої повивачу відповідні /а.с. 12-13/, не має підстав для зняття арешту.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов`язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.

Суд повинен реалізовувати своє основне завдання (стаття 2 ЦПК України), а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтями15та16 ЦК Українипередбачено правоособи назахист свогоцивільного правау разійого порушення,невизнання абооспорювання.Кожна особамає правозвернутися досуду зазахистом свогоособистого немайновогоабо майновогоправа таінтересу.Способами захистуцивільних правта інтересівможуть бути: 1)визнання права; 2)визнання правочинунедійсним; 3)припинення дії,яка порушуєправо; 4)відновлення становища,яке існувалодо порушення; 5)примусове виконанняобов`язкув натурі; 6)зміна правовідношення; 7)припинення правовідношення; 8)відшкодування збитківта іншіспособи відшкодуваннямайнової шкоди; 9)відшкодування моральної(немайнової)шкоди; 10)визнання незаконнимирішення,дій чибездіяльності органудержавної влади,органу владиАвтономної РеспублікиКрим абооргану місцевогосамоврядування,їхніх посадовихі службовихосіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Суд враховує, що наявність протягом тривалого часу (більше 8 років) нескасованого арешту на майно боржників позивача по справі та третьої особи із самостійними вимогами, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, а також умови закінчення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Отже, відповідне право підлягає захисту шляхом скасування відповідного арешту, а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 щодо зобов`язання співвідповідача Кілійського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ВДВС виключити відомості про неї як боржника з Єдиного реєстру боржників, суд враховує, що відповідно до положень ч. 7 ст. 9 Закону України «Про виконавче провадження» відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставіпунктів 1,3,11частини першої статті 37 цього Закону або постанови, передбаченоїчастиною четвертоюстатті 40 цього Закону, чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.

Оскільки виконавчий документ було повернуто не з визначених ч. 7 ст. 9 Закону України «По виконавче провадження підстав» і доказів щодо погашення заборгованості позивача по справі перед відповідачем стягувачем ОСОБА_2 матеріали справи не містять, суд приходить до висновку, що у задоволенні вказаної позовної вимоги слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 2, 10-13, 81,89, 259,263-265 ЦПК, ст. ст. 16, 321 ЦК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Кілійського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_2 про скасування арешту майна та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Скасувати арешт усього майна ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження Відділу державної виконавчої служби Кілійського районного управління юстиції Одеської області серії ВП № 50244872 від 01.03.2016 р., зареєстрованою 03.03.2016 р. державним реєстратором Кілійського районного управління юстиції за № 13553184.

В задоволенні позовної вимоги про виключення відомостей про ОСОБА_1 як боржника з Єдиного реєстру боржників відмовити.

Позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_3 до Кілійського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_2 про скасування арешту майна задовольнити.

Скасувати арешт усього майна ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження Відділу державної виконавчої служби Кілійського районного управління юстиції Одеської області серії ВП № 50000352 від 05.02.2016 р., зареєстрованою 05.02.2016 р. державним реєстратором Кілійського районного управління юстиції за № 13144924.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Кілійського районного суду О. А. Маслеников