Постанова

від 17.12.2024 по справі 944/4485/24

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 944/4485/24 Головуючий у 1 інстанції: Колтун Ю.М.

Провадження № 22-ц/811/2682/24 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Шандри М.М.

суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.

секретаря: Чижа Л.М.

за участю: представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 ,

представника ТзОВ «МЕРКОЙЛ» - Сивенка В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Яворівського районного суду Львівської області від 14 серпня 2024 року у справі за позовом ТОВ «МЕРКОЙЛ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання недійсними правочинів,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 14 серпня 2024 року, з урахуванням ухвали цього суду про виправлення описки від 28 серпня 2024 року, заяву ТОВ «МЕРКОЙЛ» про забезпечення позову задоволено.

Вжито заходи забезпечення позову у справі за позовом ТОВ «МЕРКОЙЛ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання недійсними правочинів.

Накладено арешт на належне громадянці України ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП НОМЕР_1 ) майно, а саме:

-житловий будинок АДРЕСА_2 , загальною площею 271,4 м.кв, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2969545346140;

-земельну ділянку кадастровий номер 4625856500:04:002:0212 площею 0,08 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2965212146258;

-земельну ділянку з кадастровим № 4625856500:04:002:0213, площею 0,1055 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2965197346258.

Заборонено державним реєстраторам, а також іншим суб`єктам, на яких покладено функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо житлового будинку АДРЕСА_2 , загальною площею 271,4 м.кв, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2969545346140; земельної ділянки кадастровий номер 4625856500:04:002:0212 площею 0,08 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2965212146258; земельної ділянки з кадастровим № 4625856500:04:002:0213, площею 0,1055 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2965197346258.

Ухвалу суду оскаржила ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість ухвали суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, в оскаржуваній ухвалі відсутні підтверджені доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову, натомість вказано лише загальне формулювання. В матеріалах справи відсутнє процесуальне рішення, яке би засвідчувало факт наявності заборгованості ОСОБА_1 перед позивачем. Надані позивачем докази не спрямовані на будь-яке намагання сторони позивача підтвердити той факт, що ОСОБА_1 , здійснивши відчуження майна продовжує володіти та користуватися ним, тобто не надано доказів на підтвердження фіктивності правочину. Сам по собі факт укладення договорів дарування не може бути підставою для визнання таких договорів фіктивними. Застосуванню судом першої інстанції накладення арешту на майно не передувало вирішення питання, яке саме рухоме та нерухоме майно перебуває на балансі ОСОБА_1 ,його місцезнаходження,вартість. Матеріали справи не містять доказів, а позивачем не доведено, що дії з дарування нерухомого майна відповідачем вчинено умисно, з метою уникнення відповідальності за порушення зобов`язань. Твердження позивача, що йому стало відомо про відчуження майна відповідачем не можуть визнаватися достатнім обґрунтуванням для вжиття заходів забезпечення позову, тоді як в оскаржуваній ухвалі суд обмежився лише загальним формулюванням, що невжиття запропонованих заходів забезпечення позову у даній справі може зумовити вибуття із власності спірного майна шляхом його відчуження, а це у свою чергу унеможливить ефективний захист прав позивача, може в майбутньому істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та ефективний захист прав позивача. Зазначає, що відсутній спір між заявником та власником майна, на яке застосовано заходи забезпечення позову. Крім того, позивач звернувся до суду з позовною заявою немайнового характеру, проте заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що була задоволена судом, відповідає виключно позовним вимогам майнового характеру, що не є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Просить ухвалу суду скасувати.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не подано.

У судовому засідання апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 -Пащинська А.О просилаапеляційну скаргузадовольнити.Представник ТОВ Меркойл- Сивенко В.М просив апеляційну скаргу залишти без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Згідно з частинами першою та другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних (несумлінних) дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення.

При цьому, інститут забезпечення позову спрямований проти дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).

Заходи забезпечення позову повинні застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (такі правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №543/730/14-ц (провадження № 14-149цс18) та від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19).

У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення (частини сьома та восьмастатті 158 ЦПК України).

Отже, за змістом наведених вище приписів умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (пункт 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20).

Види забезпечення позову наведено у статті 150 ЦПК України. Згідно із положеннями пунктів 1, 2 та 4 частини першої цієї статті Кодексу позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;забороною вчиняти певні дії;забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Відповідно до частини третьоїстатті 150 ЦПК Українизаходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (постанова Великої Палати від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19).

Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що "…повинен бути наявним зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу".

Також під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Однак, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) з урахуванням доказів, наданих стороною для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема у тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також співмірність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з таким клопотанням, заявленим позовним вимогам.

Забезпечення позову спрямоване проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, забезпечення ефективного судового захисту та можливості реального поновлення прав у разі прийняття судом рішення про задоволення позову.

Як убачається з матеріалів справи, у серпні2024року ТОВ «МЕРКОЙЛ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання недійсними правочинів, та просило:

-визнати недійсним договір дарування житлового будинку та земельної ділянки, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 11 липня 2024 року, який посвідчений приватним нотаріусом Яворівського районного нотаріального округу Бунтусовою О.В. за реєстраційним №1904;

???-відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом повернення житлового будинку АДРЕСА_2 та земельної ділянки кадастровий номер 4625856500:04:002:0212 на користь ОСОБА_1 ;

???-визнати недійсним договір дарування земельної ділянки, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 11 липня 2024 року та посвідчений приватним нотаріусом Яворівського районного нотаріального округу Бунтусовою О.В. за рестраційним №1905.

-відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом повернення земельної ділянки кадастровий номер земельної ділянки кадастровий номер 4625856500:04:002:0213 на користь ОСОБА_1 .

Позов обгрунтовувало тим, що 08.06.2022 між товариством з обмеженою відповідальністю Меркойл та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір поставки нафтопродуктів №08-06-02/2022. Відповідно до умов цього договору, позивач у період з червня 2022 року до травня 2023 року здійснив поставку відповідачу пального на загальну суму 7 429 593, 89 грн, що підтверджується копіями видаткових накладних та товаро-транспортних накладних, підписаних відповідачем без заперечень, проте відповідачем, всупереч вимогам пунктів 4.3 та 4.4 договору, отриманий товар було оплачено лише частково, розмір заборгованості становив суму 6 142 773,89 грн. У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за договором, позивачем на адресу відповідача листом з описом вкладення було направлено претензію від 20.06.2024 №1 про сплату заборгованості за поставлений товар з врахуванням штрафних санкцій. Проте, відповідач зазначену претензію залишила без задоволення, зобов`язання за договором не виконала. Після пред`явлення претензії від 20.06.2024 №1, ОСОБА_1 11.07.2024 було здійснено відчуження нерухомого майна на користь ОСОБА_3 , за договором дарування житлового будинку та земельної ділянки. У серпні 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю «Меркойл» звернулось в Господарський суд Львівської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 7 784 930, 50 грн за договором поставки від 08.06.2022 № 08-06-02/2022 з тих підстав, що відповідач у встановлені договором строки не оплатив повністю вартості поставленого товару. Вважає, що ОСОБА_1 при відчуженні свого майна діяла недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам позивача, оскільки: відчуження належного їй майна відбулося після 27 травня 2023 року - дата остаточного визначення (формування) заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «МЕРКОЙЛ» у розмірі 6 142 773,89 грн за договором поставки нафтопродуктів № 08-06-02/2022 від 08.06.2022 та після того, як ОСОБА_1 отримала від позивача 28 червня 2024 року претензію №1 від 20.06.2024 про сплату заборгованості за поставлений товар з врахуванням штрафних санкцій на загальну суму 11 600 221,80 грн, тобто у період коли відповідач достеменно знала про наявність заборгованості, яка протягом тривалого часу не погашалась та зрозуміла про намір позивача здійснювати примусове стягнення такої заборгованості;відчуження майна відбулося на користь родича - доньки відповідача; відчуження майна відбулося за безоплатними договорами дарування. Відсутнє інше майно, за рахунок якого було б можливо погасити наявну заборгованість перед позивачем. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Таким чином, вважає, оспорювані договори дарування нерухомого майна, земельних ділянок, уклали сторони, які є родичами та останні не передбачали реального настання правових наслідків, обумовлених спірними правочинами. Дії ОСОБА_1 щодо укладення договорів дарування були направлені на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно з метою приховати це майно від виконання у майбутному за його рахунок зобов`язань перед ТОВ «МЕРКОЙЛ» шляхом стягнення грошових коштів за рішенням суду.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того,що невжиття заходів забезпечення позову у цій справі може зумовити вибуття із власності ОСОБА_3 спірного майна шляхом його відчуження, а це у свою чергу унеможливить ефективний захист прав позивача, може в майбутньому істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та ефективний захист прав позивача.

З таким висновком суду колегія погоджується повністю.

Як убачається із матеріалів заяви, 20.06.2024 ТОВ «МЕРКОЙЛ» звернулося до ОСОБА_1 з претензією про сплату заборгованості за поставлений товар з врахуванням штрафних санкцій на загальну суму 11 600 221,08 грн за договором поставки нафтопродуктів № 08-06-02/2022 від 08.06.2022(а.с.8-11).

Згідно договору дарування житлового будинку та земельної ділянки від 11.07.2024, ОСОБА_1 було передано у дар ОСОБА_3 житловий будинок АДРЕСА_2 та земельну ділянку кадастровий номер 4625856500:04:002:0212 площею 0,08 га., що розташовані у селищі Шкло, Яворівського району Львівської області (а.с.13-14).

Окрім цього, за договором дарування земельної ділянки від 11.07.2024, ОСОБА_1 було передано в дар ОСОБА_3 земельну ділянку з кадастровим № 4625856500:04:002:0213, площею 0,1055 га, розташовану у селищі Шкло, Яворівського району Львівської області(а.с.15).

Із вказаногоубачається,що спірнимиоб`єктами нерухомостіє належневідповідачу ОСОБА_3 майно,а саме:житловий будинок АДРЕСА_2 ,загальною площею271,4м.кв,реєстраційний номероб`єкта нерухомогомайна-2969545346140;земельна ділянкакадастровий номер4625856500:04:002:0212площею 0,08га,реєстраційний номероб`єкта нерухомогомайна -2965212146258;земельна ділянка з кадастровим № 4625856500:04:002:0213, площею 0,1055 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2965197346258, якими відповідач, як власниця, на даний час вправі вільно розпоряджатися, що може свідчити про потенційну можливість (зважаючи на наявність даного спору та в залежності від ходу його розгляду) вчинення і будь-яких інших дій щодо відчуження, зміни власника (володільця) вказаного майна, зміни статусу майна, тощо протягом продовження розгляду справи та відповідно може свідчити про потенційні загрози для виконання можливого рішення про задоволення позову.

Зважаючи на потенційні загрози змін, що стосуватимуться спірного майна та у випадку їх настання, задоволення вказаних позовних вимог не матиме жодного правового значення для заявника (позивача) та вказане призведе до необхідності повторного звернення до суду або й взагалі унеможливить відновлення прав та законних інтересів, за захистом яких заявник (позивач) звертається до суду.

Ураховуючи характер спірних правовідносин, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що обраний позивачем спосіб забезпечення безпосередньо пов`язаний з предметом спору та спроможний забезпечити ефективний захист прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При цьому, колегія суддів враховує те, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер, а також не вплинуть на права і обов`язки осіб, які не є учасниками цієї справи.

За таких обставин, заходи забезпечення слід вважати співмірними із позовними вимогами.

Тому, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про необхідність задоволення заяви про забезпечення позову.

Решта доводів скарги стосуються спору по суті та не можуть бути досліджені в межах вирішення питання забезпечення позову.

Зважаючи на вказане, доводи апеляційної скарги слід визнати безпідставними, а скаргу слід залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Яворівського районного суду Львівської області від 14 серпня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено:17.12.2024

Головуючий

Судді