Постанова

від 28.11.2024 по справі 907/948/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2024 р. Справа№ 907/948/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яценко О.В.

суддів: Хрипуна О.О.

Яковлєва М.Л.

секретаря судового засідання Антонюк А.С.,

за участю представників учасників справи відповідно до протоколу судового засідання від 28.11.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фермент Плюс"

на рішення Господарського суду Київської області від 03.04.2024

у справі №907/948/22 (суддя Мальована Л.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фермент Плюс"

до Фізичної особи-підприємця Солоніна Ярослава Миколайовича

Товариства з обмеженою відповідальністю "Потестас"

про відшкодування шкоди

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фермент Плюс до Фізичної особи-підприємця Солоніна Ярослава Миколайовича та Товариства з обмеженою відповідальністю Потестас про солідарне відшкодування шкоди в розмірі 93 395 Євро, що на момент звернення з позовом ставить 3 617 683 грн. 34 коп., спричиненої знищенням вантажу позивача під час перевезення.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, при перевезенні вантажу позивача, 04.07.2022 на території Республіки Молдови сталася пожежа, внаслідок якої автомобіль марки DAF FT XF 105.460, державний номер НОМЕР_1 , напівпричіп марки SCHMITZ SCB-S3T, державний номер НОМЕР_2 та вантаж було знищено, що підтверджується актом про пожежу від 04.07.2022.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

3. Рішенням Господарського суду Київської області від 03.04.2024 у справі №907/948/22 у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Фермент Плюс" (далі ТОВ "Фермент Плюс") відмовлено повністю.

4. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що із акту про пожежу від 04.07.2022 неможливо встановити місце розташування осередку пожежі, причину виникнення пожежі та вину перевізника у виникненні пожежі.

5. Враховуючи вищезазначене, місцевий суд вважає, що позивачем не доведено тих обставин, на які він посилається, як на підставу своїх вимог про відшкодування шкоди, у зв`язку з чим позовні вимоги є недоведеними та безпідставними, а відтак суд першої інстанції відмовив в їх задоволенні.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

6. Не погодившись із рішенням Господарського суду Київської області від 03.04.2024 у справі №907/948/22, ТОВ "Фермент Плюс" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 03.04.2024 у справі №907/948/22, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

7. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує на таке:

8. Судом першої інстанції в порушення норм матеріального права не взято до уваги ст. 4 Конвенції Договір перевезення, згідно якої Договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної та ст. 924 ЦК України (передбачає відповідальність за втрату вантажу при перевезенні). А також не надано належної оцінки тому, що саме товарно-транспортна накладна - CMR №214929 є підтвердженням складання договору перевезення згідно ст. 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажу, ратифікованої Україною (далі - Конвенція). Зазначена товарно-транспортна накладна є документальним підтвердженням факту отримання (завантаження) Відповідачем 1 для перевезення вантажу, який належить Позивачу, відповідно до CMR №214929 від 30 червня 2022 року, накладної № ХС85386279 від 30.06.2022 та дорожнього сертифікату А1083444. А також те, що дані про товар, Позивача як отримувача а також про перевізника, його транспортний засіб та причіп (Відповідача 1) вказані у всіх товаросупровідних документах, та не заперечуються в принципі Відповідачем 1.

9. На думку скаржника, судом не надано належну оцінку, а Відповідачем 1 не доведено, що знищення товару Позивача сталося не з його вини.

10. Також, на переконання скаржника, судом не дотримано принципу пропорційності щодо вирішення питання про судові витрати.

11. У судовому засіданні від 3 квітня 2024 p., зі слів іншого представника судом вирішено питання про судові витрати та задоволено стягнути судові витрати у розмірі 100 тис грн. Ця сума була задоволена до стягнення необґрунтовано. Відповідачем не було належним чином підтверджено понесені витрати на правничу допомогу. Також судом не дотримано принципу пропорційності щодо вирішення питання про судові витрати

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

12. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від № 907/948/22 апеляційна скарга передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Хрипун О.О., ОСОБА_1.

13. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 постановлено витребувати у Господарського суду Київської області матеріали справи № 907/948/22 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи.

14. 31.07.2024 матеріали справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

15. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фермент Плюс» на рішення Господарського суду Київської області від 03.04.2024 у справі № 907/948/22 залишено без руху на підставі ст. 174, ч. 2 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України. Надано скаржнику десять днів з моменту отримання ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.

16. На виконання вимог вищезазначеної ухвали, скаржником вчасно усунуто недоліки апеляційної скарги та надано суду належні докази сплати судового збору.

17. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фермент Плюс» на рішення Господарського суду Київської області від 03.04.2024 у справі № 907/948/22, призначено розгляд апеляційної скарги на 03.10.2024.

18. Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 № 09.1-08/3594/24 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 907/948/22 у з рішенням Вищої ради правосуддя від 19.09.2024 про звільнення ОСОБА_1 , який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку.

19. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.10.2024 справа № 907/948/22 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Яковлєв М.Л.

20. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 (колегія суддів у складі: Яценко О.В. - головуючого, Хрипуна О.О., Яковлєва М.Л.) прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фермент Плюс» на рішення Господарського суду Київської області від 03.04.2024 у справі № 907/948/22; розгляд апеляційної Товариства з обмеженою відповідальністю «Фермент Плюс» на рішення Господарського суду Київської області від 03.04.2024 у справі № 907/948/22 призначено на 21.10.2024.

21. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2024 (колегія суддів у складі: Яценко О.В. - головуючого, Хрипуна О.О., Яковлєва М.Л.) розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фермент Плюс» на рішення Господарського суду Київської області від 03.04.2024 у справі № 907/948/22 призначено на 07.11.2024.

22. У судовому засідання апеляційної інстанції 07.11.2024 відповідача приймав участь представник позивача, представник відповідача-1. Представник відповідача-2 не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

23. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2024 (колегія суддів у складі: Яценко О.В. - головуючого, Хрипуна О.О., Яковлєва М.Л.) розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фермент Плюс» на рішення Господарського суду Київської області від 03.04.2024 у справі № 907/948/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фермент Плюс» до Фізичної особи-підприємця Солоніна Ярослава Миколайовича, Товариства з обмеженою відповідальністю «Потестас» про відшкодування шкоди відкладено на 21.11.2024.

24. У судовому засідання апеляційної інстанції 21.11.2024 відповідача приймав участь представник позивача, представник відповідача-1. Представник відповідача-2 не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

25. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2024 (колегія суддів у складі: Яценко О.В. - головуючого, Хрипуна О.О., Яковлєва М.Л.) розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фермент Плюс» на рішення Господарського суду Київської області від 03.04.2024 у справі № 907/948/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фермент Плюс» до Фізичної особи-підприємця Солоніна Ярослава Миколайовича, Товариства з обмеженою відповідальністю «Потестас» про відшкодування шкоди відкладено на 28.11.2024.

Позиції учасників справи

26. Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Клопотання учасників справи

27. Представник позивача звернувся до суду з заявою про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

28. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2024 (колегія суддів у складі: Яценко О.В. - головуючого, Хрипуна О.О., Яковлєва М.Л.) задоволено заяву представника позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Явка представників учасників справи

29. У судове засідання апеляційної інстанції 28.11.2024 з`явились представники позивача та відповідача-1, які надали пояснення щодо апеляційної скарги та обставин справи.

30. У судовому засіданні 28.11.2024 представник позивача (скаржника) вимоги апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фермент Плюс» на рішення суду першої інстанції підтримав і просив суд апеляційної інстанції її задовольнити.

31. Представник відповідача-1 проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

32. 28.11.2024 в судове засідання відповідач-2 явку свого уповноваженого представника не забезпечив, про поважність причин нез`явлення в судове засідання суд не повідомляв, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом доставлення копій ухвали апеляційного суду до його електронного кабінету, що підтверджується відповідними довідками.

33. Згідно з частиною 12 статті 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

34. Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

35. Також колегія суддів зазначає, що учасники справи не були позбавлені права та можливості знайомитись з відповідною ухвалою у Єдиному державному реєстрі судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua/) з огляду на приписи частини 1 статті 9 ГПК України, частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", відповідно до яких доступ до судових рішень є відкритим, а повний текст судових рішень підлягає оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.

36. В даному контексті слід враховувати також правову позицію Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

37. Крім того, враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

38. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

39. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції зазначає, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі, а тому колегія суддів ухвалила здійснити розгляд справи без участі осіб, які не з`явилися.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

40. 30.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю Фермент Плюс та фірмою ZAFIRIS NAXIADES-TOBACCO IN LEAVES s.a. (Греція) було укладено контракт № 09-1 на поставку товару - тютюнова сировина, склад, вартість та обсяг яких викладається в специфікаціях на загальну суму 2 000 000 Євро.

41. У зв`язку з цим між Товариством з обмеженою відповідальністю Фермент Плюс та Фізичною особою підприємцем Солоніним Ярославом Миколайовичем було укладено договір перевезення, відповідно до умов якого відповідач 1 зобов`язався здійснити перевезення вантажу вагою 21883,40 кг вартістю 93 395 Євро за маршрутом м. Салоніки (Греція) м. Ужгород (Україна), що підтверджується інвойсами № № 145, 146, 147 від 29.06.2022 р., СМR № 214929 від 30.06.2022 р., накладною № ХС85386276 від 30.06.2022 р. та дорожнім сертифікатом АІ083444.

42. За умовами даного договору одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввіреній їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

43. 29.06.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фермент Плюс» (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Потестас» (поручитель) було укладено договір поруки № 011-22, відповідно до п. 1.1. умов якого поручитель зобов`язується в повному обсязі відповідати перед кредитором за виконання зобов`язань перевізника ФОП Солонін Вячеслав Миколайович за договором перевезення, укладеним між кредитором і боржником.

44. Відповідно до п. 2.2. договору предметом основного договору є: перевезення в цілісності без пошкоджень і втрат вантажу (тютюн сировина) вагою 21883,40 кг, вартістю 93395 Євро за маршрутом м. Салоніки, Греція м. Ужгород, Україна, що обумовлено: інвойсами № № 145, 146, 147 від 29 червня 2022 року, СМR № 214929 від 30 червня 2022 року, накладною № ХС85386279 від 30.06.2022 р. та дорожнім сертифікатом А1083444. Перевезення буде здійснено транспортним засобом боржника, а саме: автомашиною державний номер НОМЕР_1 /причіп державний номер НОМЕР_2 .

45. Відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної (СМ) № 214929 від 30.06.2022 ФОП Солоніним Я.М. був прийнятий вантаж тютюнова сировина, загальною масою 21883,40 кг вартістю 93395 Євро для перевезення до міста Ужгорода.

46. Як вбачається із матеріалів справи, при перевезенні вантажу сталася пожежа на території Республіки Молдови, що підтверджується актом про пожежу від 04.07.2022 р., внаслідок якої весь вантаж позивача був знищений, загорання вантажу сталося внаслідок несправності транспортного засобу, який цей вантаж перевозив.

47. 24.10.2022 р. позивач звернувся до відповідачів з вимогою № 121 про відшкодування протягом 7 днів шкоди, завданої шляхом пошкодження вантажу до ступені його знищення. Дана вимога залишена відповідачами без відповіді та задоволення.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

48. Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

49. Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

50. Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори. Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

51. Зазначена норма кореспондується з вимогами статті 144 Господарського кодексу України щодо підстав виникнення майнових прав та обов`язків суб`єктів господарювання.

52. За змістом статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).

53. Відповідно до статті 206 Цивільного кодексу України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

54. Пунктом 1 частини першої статті 208 Цивільного кодексу України встановлено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

55. Разом з тим згідно з частиною першою статті 218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами.

56. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

57. Відповідно до частини сьомої статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

58. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

59. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 ЦК України).

60. За змістом частини першої статті 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.

61. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

62. Частиною другою статті 642 Цивільного кодексу України визначено, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

63. Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

64. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

65. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

66. Згідно зі статтею 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

67. За змістом частини першої статті 916 Цивільного кодексу України за перевезення вантажу стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

68. Частиною першою статті 919 цього Кодексу передбачено, що доставка вантажу до пункту призначення здійснюється перевізником у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

69. Відповідно до частини першої та другої статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

70. Статтею 50 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо). Істотними умовами договору є: найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами.

71. Разом з тим при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. 3 ст. 180 ГК України).

72. Відповідно до Закону України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" Україна приєдналася до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19 травня 1956 року в м. Женева (далі - Конвенція).

73. Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін. Для цілей цієї Конвенції "транспортний засіб" означає автомобілі, автопоїзди, причепи і напівпричепи як це визначено в статті 4 Конвенції про дорожній рух від 19 вересня 1949 року (ст.ст. 1, 2 Конвенції).

74. При цьому Конвенція передбачає та регулює питання, що виникають з міжнародного перевезення вантажів транспортними засобами, зокрема щодо статусу учасників правовідносин, їх прав та обов`язків, а також наслідків порушення зобов`язань з перевезення та положень цієї Конвенції.

75. Статтею 5 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

76. Відповідно до частини першої статті 5 Конвенції вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника.

77. Про прийняття вантажу до перевезення перевізник видає вантажовідправнику в пункті відправлення документ, оформлений належним чином (ч. 5 ст. 308 ГК України).

78. За статтею 52 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільний перевізник має право відмовитися від приймання вантажу для перевезення, якщо замовником не підготовлено вантаж чи необхідні документи або внесені без попереднього узгодження з ним зміни до реквізитів цих документів. В обов`язки автомобільного перевізника входить, серед іншого, забезпечення виконання умов договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом у межах, визначених договором та законодавством.

79. Отже, системний аналіз зазначених нормативних положень у їх взаємозв`язку дозволяє дійти наступного висновку:

80. договір автомобільного перевезення вантажу укладається в письмовій формі за ініціативою будь-якої сторони, однак недотримання цієї форми не має наслідком недійсність договору, а тому він може бути вчинений в усній формі;

81. укладення письмового договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа - товарно-транспортної накладної/СMR.

82. За таких обставин між позивачем та відповідачем-1 було укладено договір перевезення.

83. Крім зазначеного, укладення договору перевезення підтверджується:

84. - інвойсами № № 145, 146, 147 від 29.06.2022;

85. - СМR № 214929 від 30.06.2022;

86. - накладною № ХС85386276 від 30.06.2022;

87. - дорожнім сертифікатом АІ083444.

88. Крім того, 29.06.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фермент Плюс» (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Потестас» (поручитель) було укладено договір поруки № 011-22, відповідно до п. 1.1. умов якого поручитель зобов`язується в повному обсязі відповідати перед кредитором за виконання зобов`язань перевізника ФОП Солонін Вячеслав Миколайович за договором перевезення, укладеним між кредитором і боржником.

89. Відповідно до п. 2.2. договору предметом основного договору є: перевезення в цілісності без пошкоджень і втрат вантажу (тютюн сировина) вагою 21883,40 кг, вартістю 93 395 Євро за маршрутом м. Салоніки, Греція м. Ужгород, Україна, що обумовлено: інвойсами № № 145, 146, 147 від 29 червня 2022 року, СМR № 214929 від 30 червня 2022 року, накладною № ХС85386279 від 30.06.2022 та дорожнім сертифікатом А1083444. Перевезення буде здійснено транспортним засобом боржника, а саме: автомашиною державний номер А10999ІС/причіп державний номер НОМЕР_2 .

90. Колегія суддів зазначає, що згідно інвойсів № № 145, 146, 147 від 29.06.2022 загальна сума вантажу становить 93 095 Євро, а не як зазначає позивач - 93 395 Євро.

91. Статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що міжнародним перевезенням визнається перевезення вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону.

92. Згідно ч. 1 ст. 53 вказаного Закону, організацію міжнародних перевезень вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень.

93. Одним з таких міжнародних договорів, який регулює відносини сторін при виконанні міжнародних перевезень вантажів автотранспортом, є Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, підписана в Женеві 19.05.1956.

94. Законом України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» закріплено, що Україна приєдналася до зазначеної конвенції, а згідно листа Міністерства закордонних справ України від 16.05.2007 № 72/14- 612/1-1559 «Щодо набуття чинності міжнародними договорами», ця конвенція набрала чинності для України 17.05.2007.

95. За приписами статті 9 Конституції України та статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України», чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

96. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

97. Згідно ст. 1 конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, ця конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

98. З огляду на те, що виконання перевезення автомобільним транспортом, передбачене CMR № 214929, мало відбутися з перетином державного кордону України, до вказаних правовідносин сторін слід застосовувати положення Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів.

99. Згідно ч. 1 ст. 919 ЦК України перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

100. Згідно ч. 1 ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

101. Відповідно до ч. 2 ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

102. У відповідності до ч. 1 ст. 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.

103. Відповідно до ст. 37 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, перевізник, який сплатив компенсацію за збитки згідно з положеннями цієї Конвенції, має право отримати відшкодування такої компенсації разом з відсотками на неї і всіма витратами, понесеними внаслідок позову, від інших перевізників, які брали участь у перевезенні.

104. Частиною 1 ст. 18 конвенції встановлено, що тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17, лежить на перевізнику.

105. Таким чином, конвенція закріплює презумпцію вини перевізника у випадку повної чи часткової втрати вантажу, його пошкодження чи прострочення доставки. Цей принцип, закріплений також і в законодавстві України, зокрема, у ч. 2 ст. 924 ЦК України.

106. Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 23 Конвенції, якщо, відповідно до положень цієї Конвенції, перевізник зобов`язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення.

107. Крім того, підлягають відшкодуванню: плата за перевезення, мито, а також інші платежі, пов`язані з перевезенням вантажу, цілком у випадку втрати всього вантажу й у пропорції, що відповідає розміру збитку, при частковій втраті; інший збиток відшкодуванню не підлягає.

108. За приписами ст. 924 ЦК України та ст. 23 конвенції, за втрату прийнятого до перевезення вантажу, перевізник відшкодовує шкоду в розмірі вартості вантажу, який втрачено.

109. Відповідно до Інвойсів № 145, 146, 147 від 29.06.2022, копії яких містяться у матеріалах справи, вартість вантажу, який було втрачено, становила 93 095,00 Євро (3 606 062,75 грн), що є реальними збитками, які понесло Товариство з обмеженою відповідальністю "Фермент Плюс" в результаті втрати вантажу, яка відбулася в процесі перевезення, відповідальним за належне здійснення якого було Фізична особа-підприємець Солонін Ярослав Миколайович.

110. Відповідно статті 909 Цивільного кодексу України та статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується укладенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

111. За змістом частини другої статті 908 Цивільного кодексу України, що кореспондується з частиною п`ятою статті 307 Господарського кодексу України, загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

112. Відповідно до статей 1, 2 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 вона застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін. Для цілей цієї Конвенції "транспортний засіб" означає автомобілі, автопоїзди, причепи і напівпричепи як це визначено в статті 4 Конвенції про дорожній рух від 19.09.1949.

113. За приписами статті 9 Конвенції вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

114. 30 вересня 2021 року ТОВ «ФЕРМЕНТ ПЛЮС» та фірмою ZAFIRIS NAXIADES- ТОВАССО EM LEAVES s.a. (Греція) було укладено контракт №09-1 (далі - контракт №09- 1) на поставку товару - тютюнова сировина, склад, вартість та обсяг яких викладається в специфікаціях. Загальна сума цього контракту - 2 000 000 Євро.

115. В межах цього контракту №09-1 ТОВ «ФЕРМЕНТ ПЛЮС» здійснювала періодичні експертні операції з поставки товару - тютюнова сировина на територію України із Греції.

116. Місце доставки на кожне відправлення визначається в інвойсі, а платіж по контракту здійснюється у вигляді 100% передоплати, згідно виставленого продавцем інвойсу.

117. У зв`язку з цим, для здійснення перевезення вантажу - тютюнова сировина, ТОВ «Фермант Плюс» досягнув домовленостей з ФОП Солонін Я.М. щодо перевезення, в межах яких Відповідач зобов`язався здійснити перевезення вантажу вагою 21883,40кг та вартістю 93 095 Євро за маршрутом м. Салоніки, Греція - м. Ужгород, Україна.

118. Як вже зазначалось, зазначене, а також факт досягнення договірних домовленостей, прийняття відповідачем вантажу до перевезення та виникнення зобов`язань підтверджується інвойсами №№145,146,147 від 29 червня 2022 року, CMR№214929 від 30 червня 2022 року, накладною № ХС85386279 від 30.06.2022 та дорожнім сертифікатом А1083444. Перевезення здійснювалося 30 червня 2022 року транспортним засобом Відповідача-1, а саме: автомашиною марки DAF FT XF 105.460 державний номер НОМЕР_3 /напівпричіп марки SCHMITZ SCB-S3T державний номер НОМЕР_2 .

119. 30 червня 2022 року автомобіль державний номер НОМЕР_1 /напівпричіп марки SCHMITZ SCB-S3T державний номер НОМЕР_2 прибув для завантаження в м. Салоніки, Греція та був завантажений, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) №214929 з місцем вивантаження - м.Ужгород, Україна.

120. Відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) №214929 30 червня 2022 року Відповідач 1 прийнятий вантаж - тютюнова сировина, загальною масою 21883,40 кг, для перевезення до м. Ужгород, Україна, по трьох інвойсах: № 145 на суму 24 795,00 євро, № 146 на суму 3500,00 євро, № 147 на суму 64 800,00 євро.

121. Однак, при перевезенні вантажу, 04.07.2022 на території Молдавії сталася пожежа, внаслідок якої автомобіль марки DAF FT XF 105.460 державний номер НОМЕР_1 / напівпричіп марки SCHMITZ SCB-S3T державний номер НОМЕР_2 та вантаж було знищено, що підтверджується актом про пожежу від 04.07.2022 року.

122. Як вбачається з товаро-супровідних документів перевізником вантажу був Індивідуальний підприємець Солонін Я.М. (Відповідач 1). Про прийняття вантажу замовника до перевезення перевізником Індивідуальним підприємцем Солонін Я.М свідчить товарно-транспортна накладна - CMR №214929.

123. Як слідує з Акту про пожежу від 04.07.2022, пошкодження вантажу до стану його повної втрати(знищення) сталося внаслідок загорання засобу перевезення, яке виникло внаслідок несправності транспортного засобу, який цей вантаж перевозив.

124. Внаслідок цієї пожежі вантаж - тютюнова сировина вагою 21883,40кг вартістю 93095 (дев`яносто три тисячі дев`яносто п`ять) євро 0 центів, що на момент звернення з позовом становить 3 606 062,75 (три мільйони шістсот шість тисяч шістдесят дві) грн 75 коп. було повністю знищено.

125. Таким чином, наявними у матеріалах справи документами підтверджується, що на виконання умов договору перевезення відповідач-1 прийняв вантаж позивача до перевезення. Вантаж було повністю знищено в результаті дорожньо-транспортної пригоди(пожежі) 04.07.2022, тобто у момент, коли відповідач-1 виконував свої обов`язки у частині здійснення перевезення.

126. Відповідно до ст. 314 Господарського кодексу України, перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

127. В результаті зазначеної події, у відповідача-1 виникло зобов`язання по відшкодуванню шкоди позивачу.

128. Крім того, 29.06.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фермент Плюс» (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Потестас» (поручитель) було укладено договір поруки № 011-22, відповідно до п. 1.1. умов якого поручитель зобов`язується в повному обсязі відповідати перед кредитором за виконання зобов`язань перевізника ФОП Солонін Вячеслав Миколайович за договором перевезення, укладеним між кредитором і боржником.

129. Отже, відповідач-2 як поручитель солідарно відповідає перед позивачем.

130. Таким чином, відповідно до положень ст. 37 Конвенції, на відповідачів покладено обов`язок по відшкодуванню позивачу збитків у розмірі 93 095 євро. Вказана сума є збитками, що виникла в результаті знищення вантажу в процесі його перевезення транспортним засобом відповідача-1.

131. Відповідно до ст. 924 ЦКУ перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

132. Верховний суд у постанові від 11.06.2019 по справі № 907/603/17 вказав, що вина перевізника за втрату, нестачу, псування та ушкодження вантажу, який є загальним для всіх видів транспорту, презюмується. Також Верховний суд вказав, що перевізник несе відповідальність, якщо не доведе, що втрата, псування й ушкодження вантажу відбулися внаслідок обставин, яким він не міг запобігти чи усунення яких від нього не залежало, зокрема внаслідок вини відправника вантажу; особливих природних властивостей перевезеного вантажу; недоліків тари й пакування, яких не можна було встановити шляхом зовнішнього огляду при прийманні вантажу до перевезення й інших обставин, передбачених законом.

133. Відповідальність перевізника побудована за принципом вини і діє, як правило, презумпція вини зобов`язаної сторони. Перевізник несе відповідальність, якщо не доведе, що втрата, псування й ушкодження вантажу відбулися внаслідок обставин, яким він не міг запобігти чи усунення яких від нього не залежало, зокрема, внаслідок вини відправника вантажу; особливих природних властивостей перевезеного вантажу; недоліків тари й пакування, яких не можна було встановити шляхом зовнішнього огляду при прийманні вантажу до перевезення й інших обставин, передбачених законом (постанови Верховного Суду від 26.07.2022 у справі №924/887/20, від 26.03.2018 у справі №910/5040/17).

134. Перевізник несе відповідальність щодо забезпечення схоронності вантажу чи багажу в період здійснення перевезення. Крім того, він також зобов`язаний доставити вантаж чи багаж у пункт призначення і видати його уповноваженій особі. Невиконання цього обов`язку тягне відповідальність перевізника, який звільняється від відповідальності тільки в випадках, коли незбереження вантажу стало наслідком обставин, що характеризуються одночасно двома ознаками: 1) усунення цих обставин не залежало від перевізника, тобто перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу, якщо відповідно до законодавства та договору перевезення він не несе обов`язку щодо усунення зазначених обставин; 2) перевізник не міг запобігти цим обставинам.

135. Законодавець покладає на перевізника обов`язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу (постанови Верховного Суду від 27.10.2020 у справі №903/846/19, від 21.02.2020 у справі №907/746/17).

136. Як було вказано вище, знищення вантажу сталося внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, така подія не кореспондує до вищевказаних обставин, які виключають відповідальність перевізника.

137. Таким чином, з огляду на викладене, вина відповідача-1 презюмується, і саме на нього покладено обов`язок доведення того факту, що знищення вантажу трапилося без його вини.

138. Відповідно до ст.ст. 1, 2 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 (далі - Конвенція), така застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін. Для цілей цієї Конвенції "транспортний засіб" означає автомобілі, автопоїзди, причепи і напівпричепи як це визначено в статті 4 Конвенції про дорожній рух від 19 вересня 1949 року.

139. За приписами ст. 3 Конвенції, для її цілей, перевізник відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов`язки, як за власні дії і недогляди.

140. Згідно ст. 9 Конвенції, вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

141. Якщо вантажна накладна не містить спеціальних застережень перевізника, то, якщо не доведено протилежне, припускається, що вантаж і його упаковка були зовні в належному стані в момент прийняття вантажу перевізником, і що кількість вантажних місць, а також їх маркування та нумерація відповідали заявам, які містилися у вантажній накладній.

142. Згідно ст. 17 Конвенції, перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.

143. Однак, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.

144. Перевізник не звільняється від відповідальності з причини несправності транспортного засобу, яким він користувався для виконання перевезення, або з причини дій або недогляду особи, у якої був найнятий транспортний засіб, або агентів і службовців останньої.

145. За умови дотримання пунктів 2 - 5 статті 18, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата чи ушкодження вантажу є наслідком особливого ризику, нерозривно пов`язаного з однією чи декількома з перерахованих нижче обставин:

146. a) з використанням відкритих безтентових транспортних засобів, якщо таке використання було погоджене і чітко зазначене у вантажній накладній;

147. b) з відсутністю чи дефектами упаковки, у випадках, коли вантажі, що перевозяться без упаковки чи без належної упаковки, за своєю природою піддаються псуванню чи пошкодженню;

148. c) з обробкою, навантаженням, складуванням чи вивантаженням вантажу відправником або одержувачем, чи особами, які діють від імені відправника або вантажоодержувача;

149. d) з природними властивостями деяких вантажів, внаслідок яких вони піддаються повній або частковій втраті чи пошкодженню, зокрема, внаслідок поломки, корозії, гниття, усушки, нормального витоку або дії молі чи шкідників;

150. e) з недостатністю або неадекватністю маркування чи нумерації вантажних місць;

151. f) з перевезенням худоби.

152. Якщо відповідно до цієї статті перевізник не несе жодної відповідальності за деякі обставини, що викликали втрату, ушкодження або затримку, то він несе відповідальність лише в тій мірі, у якій обставини, за які він відповідає згідно цієї статті, сприяли виникненню втрати, ушкодження або затримки.

153. За змістом ст. 908 ЦК України, загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

154. За приписами ст. 314 ГК України, перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника.

155. Відповідно до ст. 924 ЦК України, перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

156. Зазначена норма передбачає принцип винності в разі відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування й ушкодження вантажу, який є загальним для всіх видів транспорту. Перевізник несе відповідальність за нестачу, втрату, псування й ушкодження вантажу лише у випадках, коли він винен у несхоронності вантажу. При цьому обов`язок доведення своєї невинуватості лежить на ньому.

157. Отже, відповідальність перевізника побудована за принципом вини і діє, як правило, презумпція вини зобов`язаної сторони.

158. Перевізник несе відповідальність, якщо не доведе, що втрата, псування й ушкодження вантажу відбулися внаслідок обставин, яким він не міг запобігти чи усунення яких від нього не залежало, зокрема внаслідок вини перевізника чи відправника вантажу; особливих природних властивостей перевезеного вантажу; недоліків тари й пакування, яких не можна було встановити шляхом зовнішнього огляду при прийманні вантажу до перевезення й інших обставин, передбачених законом.

159. Стаття 924 ЦК зберігає раніше прийняті в цивільному праві України принципи майнової відповідальності перевізника: він відповідає при наявності його вини (ч. 1 ст. 924 ЦК України) і в межах вартості перевезеного вантажу і багажу (ч. 2 ст. 924 ЦК України). Понад вартість вантажу і багажу перевізник повертає клієнту відповідну провізну плату.

160. Перевізник несе відповідальність щодо забезпечення схоронності вантажу чи багажу в період здійснення перевезення.

161. Крім того, він також зобов`язаний доставити вантаж чи багаж у пункт призначення і видати його уповноваженій особі.

162. Невиконання цього обов`язку тягне відповідальність перевізника, який звільняється від відповідальності тільки у випадках, коли незбереження вантажу стало наслідком обставин, що характеризуються одночасно двома ознаками: 1) усунення цих обставин не залежало від перевізника. Це формулювання слід тлумачити в такий спосіб, що перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу, якщо відповідно до законодавства та договору перевезення він не несе обов`язку усунення зазначених обставин; 2) перевізник не міг запобігти цим обставинам.

163. Звідси слід зробити висновок про те, що перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу у випадках, коли причиною його незбереження була непереборна сила. Втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу внаслідок випадку, що не підлягає під визначення непереборної сили, відповідно до ч. 1 ст. 924 ЦК України не звільняють перевізника від відповідальності за незбереження вантажу.

164. Таким чином, законодавець покладає на перевізника обов`язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу.

165. За результатами розгляду висновків Торгово-промислової палати Республіки Молдови та поліції органами митного контролю Республіки Молдова було відповідним чином закрито транзит знищеного вантажу, що підтверджується відповідними відмітками в міжнародній товарно-транспортній накладній та відомостями, наданими Асоціацією автомобільних перевізників України.

166. Матеріалами справи встановлено, що за фактом пожежі, інспектором Управління з надзвичайних ситуацій Єдинецького району (майором Кречіун Віолін) було складено акт про пожежу від 04.07.2022 р., в якому зазначено, що ймовірною причиною пожежі є несправність транспортного засобу. Акт про пожежу направлено на експертизу Пожежна інспекція Єдинець.

167. Згідно акту(висновку) експертизи Торгово-промислової палати Республіки Молдова № 0460831 від 14.07.2022 встановлено, що за результатами зовнішнього огляду, вивчення наданих документів встановлено, що напівпричіп SCHMITZ CARGOBULL з ідентифікаційним номером(VIN) НОМЕР_4 , представлений для визначення технічного стану шляхом зовнішнього огляду, був в експлуатації, має численні дефекти та пошкодження, отримані внаслідок повного згоряння.

168. Отже, на переконання колегії суддів, саме відповідач-1 мав довести, що транспортний засіб, яким здійснювалося перевезення був у справному стані і загоряння сталося не з причин його несправності.

169. Отже, відповідач не був позбавлений права та можливості надати суду докази, які б підтверджували відсутність його вини.

170. Також місцевим судом не було взято до уваги ч. 2 ст. 924 ЦК України, згідно з якою перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

171. Крім того, місцевим судом проігноровано норми ч. 1 ст. 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, згідно з якою перевізник не звільняється від відповідальності з причини несправності транспортного засобу, яким він користувався для виконання перевезення, або з причини дій або недогляду особи, у якої був найнятий транспортний засіб, або агентів і службовців останньої.

172. Зазначене ігнорування місцевим судом вказаних норм законодавства призвело до винесення необґрунтованого рішення без врахування всіх поданих сторонами доказів, що є достатніми підставами для скасування оспореного судового рішення.

173. Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

174. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

175. Колегія суддів зазначає, що місцевий суд відступив від стандартів доказування і не застосував під час винесення рішення у справі № 907/948/22.

176. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

177. Законом України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" (набув чинності 17.10.2019), зокрема, внесено зміни до ГПК України та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

178. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

179. Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

180. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

181. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

182. Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

183. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

184. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

185. Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд, оцінюючи фактичні обставини справи, звертаючись до балансу вірогідностей, вирішуючи спір, виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

186. Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

187. Дослідивши наявні у матеріалах справи докази з урахуванням приписів ст.ст. 76 - 79 ГПК України, колегія суддів зазначає про те, що позивачем надано більш переконливі та вагомі докази на підтвердження вини відповідача-1 у заподіянні збитків.

188. Позивач просить стягнути солідарно з відповідачів 93 395 Євро, проте, згідно інвойсів № № 145, 146, 147 від 29.06.2022 загальна сума вантажу становить 93 095 Євро, відтак саме ця сума і становить суму збитків, спричинених відповідачем-1.

189. Таким чином, позовні вимоги про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 3 606 062,75 грн(93 095 Євро).

190. Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, то покладення судом першої інстанції на позивача витрат на професійну правничу допомогу, що поніс відповідач-1, - є безпідставним, у зв`язку з чим ці витрати покладаються на відповідача-1.

191. Порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи згідно із ч. 1 ст. 277 ГПК України є підставою для скасування рішення Господарського суду Київської області від 03.04.2024 у справі №907/948/22 та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову.

192. Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

193. За змістом ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

194. Частиною 1 статті 277 ГПК України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

195. 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

196. 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

197. 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

198. 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

199. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (ч. 2 ст. 277 ГПК України).

200. Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце неправильне застосування норм матеріального права, тому рішення Господарського суду Київської області від 03.04.2024 у справі №907/948/22 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову.

201. Враховуючи вимоги та доводи, які викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Фермент Плюс" підлягає задоволенню.

Судові витрати

202. Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати позивача по сплаті судового збору за звернення з позовом та з апеляційною скаргами покладаються на відповідачів.

203. Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фермент Плюс" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 03.04.2024 у справі №907/948/22 скасувати.

3. Ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково.

4. Стягнути солідарно з Фізичної особи-підприємця Солоніна Ярослава Миколайовича та Товариства з обмеженою відповідальністю "Потестас" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фермент Плюс" 3 606 062,75 грн основного боргу та 54 090,94 грн витрат на оплату судового збору.

5. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

6. Стягнути солідарно з Фізичної особи-підприємця Солоніна Ярослава Миколайовича та Товариства з обмеженою відповідальністю "Потестас" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фермент Плюс" витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 81 136,41 грн.

7. Доручити Господарському суду Київської області видати накази із зазначенням реквізитів сторін.

Матеріали даної справи повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 17.12.2024 після виходу з відпустки судді Яценко О.В.

Головуючий суддя О.В. Яценко

Судді О.О. Хрипун

М.Л. Яковлєв