Постанова

від 03.02.2025 по справі 907/948/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2025 р. Справа№ 907/948/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яценко О.В.

суддів: Хрипуна О.О.

Гончарова С.А.

секретаря судового засідання Антонюк А.С.,

за участю представників учасників справи відповідно до протоколу судового засідання від 03.02.2025

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фермент Плюс» адвоката Білак Н.І. про ухвалення додаткового рішення

за результатами розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фермент Плюс»

на рішення Господарського суду Київської області від 03.04.2024

у справі № 907/948/22 (суддя Мальована Л.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фермент Плюс»

до Фізичної особи-підприємця Солоніна Ярослава Миколайовича,

Товариства з обмеженою відповідальністю «Потестас»

про відшкодування шкоди

ВСТАНОВИВ:

1. Товариством з обмеженою відповідальністю Фермент Плюс заявлено позов до Фізичної особи-підприємця Солоніна Ярослава Миколайовича та Товариства з обмеженою відповідальністю Потестас про солідарне відшкодування шкоди в розмірі 93 395 Євро, що на момент звернення з позовом ставить 3 617 683 грн. 34 коп., спричиненої знищенням вантажу позивача під час перевезення.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при перевезенні вантажу позивача, 04.07.2022 на території Республіки Молдови сталася пожежа, внаслідок якої автомобіль марки DAF FT XF 105.460, державний номер НОМЕР_1 , напівпричіп марки SCHMITZ SCB-S3T, державний номер НОМЕР_2 та вантаж було знищено, що підтверджується актом про пожежу від 04.07.2022.

3. Рішенням Господарського суду Київської області від 03.04.2024 у справі №907/948/22 у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Фермент Плюс" (далі ТОВ "Фермент Плюс") відмовлено повністю.

4. Не погодившись із рішенням Господарського суду Київської області від 03.04.2024 у справі №907/948/22, ТОВ "Фермент Плюс" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 03.04.2024 у справі №907/948/22, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2024 у справі №907/948/22 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фермент Плюс" задоволено; рішення Господарського суду Київської області від 03.04.2024 у справі №907/948/22 скасовано; ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково; стягнуто солідарно з Фізичної особи-підприємця Солоніна Ярослава Миколайовича та Товариства з обмеженою відповідальністю "Потестас" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фермент Плюс" 3 606 062,75 грн основного боргу та 54 090,94 грн витрат на оплату судового збору; в задоволенні інших позовних вимог відмовлено; стягнуто солідарно з Фізичної особи-підприємця Солоніна Ярослава Миколайовича та Товариства з обмеженою відповідальністю "Потестас" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фермент Плюс" витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 81 136,41 грн.

6. 02.12.2024 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фермент Плюс» адвоката Білак Н.І. засобами кур`єрської служби доставки (судом отримано і зареєстровано 16.12.2024) надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі № 907/948/22.

7. Згідно Протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 16.12.2024 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фермент Плюс» адвоката Білак Н.І. про ухвалення додаткового рішення у справі 907/948/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Яковлєв М.Л.

8. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 призначено до розгляду заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фермент Плюс» адвоката Білак Н.І. про ухвалення додаткового рішення у справі 907/948/22 у судовому засіданні на 20.01.2025.

9. У зв`язку з перебуванням судді Яковлєва М.Л., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, на лікарняному з 15.01.2025 по 20.01.2025, судове засідання у призначений час не відбулось.

10. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2025 розгляд заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фермент Плюс» адвоката Білак Н.І. про ухвалення додаткового рішення за результатами розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фермент Плюс» на рішення Господарського суду Київської області від 03.04.2024 у справі № 907/948/22 призначено на 30.01.2025.

11. Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2025 № 09.1-08/359/25 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 907/948/22 у зв`язку з перебуванням судді Яковлєва М.Л., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), на лікарняному.

12. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.01.2025 справа № 907/948/224 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Гончаров С.А.

13. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2025 новоутвореною колегією суддів прийнято до свого провадження заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фермент Плюс» адвоката Білак Н.І. про ухвалення додаткового рішення у справі 907/948/22.

14. У судовому засіданні 30.01.2025 представник позивача був присутнім в режимі відеоконференції, дав пояснення по справі, просив задовольнити його заяву про ухвалення додаткового судового рішення у справі № 907/948/22 частково та у зв`язку з цим просив стягнути з відповідача 201 458,86 грн.

15. 30.01.2025 в судове засідання відповідач явку свого уповноваженого представника не забезпечив, про поважність причин нез`явлення в судове засідання суд не повідомляв, хоча про дату, час та місце розгляду заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фермент Плюс» адвоката Білак Н.І. про ухвалення додаткового рішення за результатами розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фермент Плюс» на рішення Господарського суду Київської області від 03.04.2024 у справі № 907/948/22 був повідомлений належним чином, шляхом доставлення копії ухвали апеляційного суду до його електронного кабінету, що підтверджується відповідною довідкою.

16. Згідно з частиною 12 статті 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

17. Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

18. Також колегія суддів зазначає, що учасники справи не були позбавлені права та можливості знайомитись з відповідною ухвалою у Єдиному державному реєстрі судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua/) з огляду на приписи частини 1 статті 9 ГПК України, частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", відповідно до яких доступ до судових рішень є відкритим, а повний текст судових рішень підлягає оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.

19. В даному контексті слід враховувати також правову позицію Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

20. Крім того, враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

21. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

22. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції зазначає, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі, а тому колегія суддів ухвалила здійснити розгляд заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фермент Плюс» адвоката Білак Н.І. про ухвалення додаткового рішення у справі 907/948/22 без участі осіб, які не з`явилися.

23. Розглянувши подану заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фермент Плюс» адвоката Білак Н.І. про ухвалення додаткового рішення за результатами розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фермент Плюс» на рішення Господарського суду Київської області від 03.04.2024 у справі № 907/948/22, колегія суддів прийшла до висновку про її часткове задоволення, у зв`язку з наступним:

24. Представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Фермент Плюс» було до заяви про ухвалення додаткового рішення долучено наступні докази:

25. копію договору про надання правової допомоги №6 від 05.08.2022(далі договір);

26. копію Додаткової угоди від 05.08.2022 до Договору про надання правової допомоги № 6 від 05.08.2022;

27. копію угоди про переуступку від 20.01.2023;

28. копію договору про надання правової допомоги №1 від 20.01.2023;

29. копію Додаткової угоди від 20.01.2023 до Договору про надання правової допомоги № 1 від 20.01.2023;

30. копію акту прийому - передачі наданих послуг від 29.11.2024;

31. копію Договору № 15/12 про надання правової допомоги від 15.12.2023;

32. копію Додаткової угоди від 15.12.2023 до Договору № 15/12 про надання правової допомоги від 15.12.2023;

33. копію акту прийому - передачі наданих послуг від 29.11.2024 з детальним описом наданих послуг професійної правничої допомоги та інших судових витрат;

34. копію Договору на послуги із письмового перекладу № 21/01 від 21.01.2023;

35. копію Додаткової угоди від 01.02.2023 до Договору на послуги із письмового перекладу № 21/01 від 21.01.2023;

36. копію рахунку № 1793/24 від 02.12.2024;

37. копію платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 734 від 06.12.2022;

38. копію платіжної інструкції № 6961827 від 14.01.2024.

39. Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно пункту 1.1. Договору, Замовник доручає, а Виконавець бере на себе обов`язок представляти інтереси Замовника, що виникають в процесі розгляду судових справ, в тому числі з господарських та інших спорів, в судових органах, правоохоронних органах, експертних установах, інших органах, установах, підприємствах усіх форм власності, та у відносинах з фізичними особами на підставі укладеного Договору.

40. Пунктом 3.1. Договору, Замовник сплачує Виконавцю гонорар в розмірі, обумовленому сторонами додатково та згідно умов, викладених у Додатковій угоді цього Договору.

41. Відповідно до пункту 3.3. Договору, окремо від сплати гонорару Замовник відшкодовує Виконавцю всі витрати, понесені ним у зв`язку з виконанням даного Договору або оплачує їх самостійно безпосередньо надавачу послуг чи робіт. Такі витрати включають:

42. відрядні витрати;

43. переклад на іноземні мови та з іноземних мов;

44. витрати на оплату праці експертів, консультантів із спеціальних питань;

45. витрати на оцінку майна, проведення експертиз;

46. витрати по сплаті судового збору, державного мита, послуг нотаріуса, реєстраційних зборів тощо;

47. інші витрати, пов`язані з виконанням умов Договору.

48. Згідно пункту 2 Додаткової угоди від 05.08.2022 до Договору про надання правової допомоги № 6 від 05.08.2022, вартість наданих адвокатом послуг у межах Договору складає 200 000, 00 грн.

49. У відповідності до акту прийому - передачі наданих послуг від 29.11.2024 Замовником було прийнято надані Виконавцем послуги з надання правової допомоги по справі № 907/948/22 зокрема, щодо:

50. ознайомлення із матеріалами справи;

51. проведення юридичної консультації з приводу оптимальних шляхів вирішення спору;

52. аналіз нормативної бази, судової практики, вироблення позиції захисту;

53. проведення юридичної експертизи документів;

54. опрацювання та збір доказової бази, копіювання документів;

55. підготовка позовної заяви з додатками;

56. організація послуг перекладу;

57. підготовка та направлення заяви про усунення недоліків позовної заяви;

58. підготовка та направлення заяви про виконання ухвали суду;

59. підготовка та направлення клопотань про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції;

60. підготовка та направлення клопотання про зменшення позовних вимог;

61. підготовка та направлення заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення;

62. підготовка та направлення клопотань про долучення доказів;

63. підготовка та направлення апеляційної скарги;

64. підготовка та участь в судових засіданнях Білак Н.І. (в режимі відеоконференції та офлайн, в тому числі в рахування витрат на дорогу та проживання);

65. підготовка інших процесуальних документів (в тому числі щодо урегулювання спору за участю судді), збір документів та підготовка заяви на ухвалення додаткового рішення) та ін.

66. За змістом ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

67. Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

68. Отже, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин, помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

69. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

70. Практична реалізація цього принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

71. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

72. Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

73. Верховний Суд у своїй Постанові від 03.04.2024 по справі № 910/12005/22 зазначив, що ч.8 ст.129 ГПК наділяє сторону правом надати докази понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Положення ГПК не зобов`язують сторону у такому випадку надавати клопотання про поновлення строку на подання доказів та вказувати про неможливість їх подання раніше. Подання доказів понесення витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови попередньої відповідної заяви, свідчить про дотримання встановлених у ч.8 ст.129 ГПК строків.

74. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

75. Зміст цієї норми може тлумачитися розширено, зокрема як те, що детальний опис робіт (наданих послуг) може міститися як в окремо оформленому документі, поданому стороною до суду, так і в інших наданих стороною доказах. Подання стороною доказів, що містять у собі детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, є таким, що відповідає положенням частин другої та третьої статті 126 та частини восьмої ст. 129 ГПК України, за змістом яких сторони мають подати суду докази в підтвердження факту понесення судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру.

76. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 19.11.2021 у справі №910/4317/21.

77. Водночас, за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

78. У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

79. Водночас, колегія суддів наголошує, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

80. При цьому, в судовому рішенні суд повинен навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

81. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі №910/353/19.

82. Відповідач не подав заперечень стосовно розміру витрат на послуги адвоката.

83. Зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, не є обов`язковими для суду. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20).

84. Дослідивши надані позивачем на підтвердження витрат докази, колегія суддів встановила наступне.

85. За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою (такий правовий висновок викладено в пункті 6.5 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

86. Згідно з твердженнями представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фермент Плюс» адвоката Білак Н.І., під час розгляду справи апеляційним господарським судом позивачу були надані послуги правничої допомоги на загальну суму 236 800,00 грн.

87. Дослідивши заяву позивача про ухвалення додаткового судового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції, надані заявником докази, застосовуючи критерії розумності розміру заявлених товариством до відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, їх необхідності та співмірності зі складністю справи і виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг, враховуючи всі аспекти та характер спірних правовідносин у справі та виходячи із загальних засад господарського законодавства щодо принципів диспозитивності, змагальності сторін, рівності усіх учасників, суд апеляційної інстанції враховує те, що підготовка позивача до апеляційного розгляду справи не вимагала всього того переліку послуг, що зазначені в акті прийому-передачі наданих послуг.

88. Колегія суддів зазначає, що підготовка та подача апеляційної скарги, з огляду на її зміст, не потребувала тривалого часу.

89. Також, аналіз законодавства та практики національних судів в подібних правовідносинах, в тому числі практики ВС України це питання до професійної підготовки адвоката. Підвищення свого рівня знань чи приділення свого вільного часу обраному виду діяльності є особистими потребами адвоката як професіонала і не може здійснюватись за рахунок інших осіб, в даному випадку за рахунок відповідача.

90. Проведення юридичної експертизи документів мало бути здійснене ще до звернення позивача з даним позовом до суду, ця робота на стадії апеляційного провадження також не потребує тривалого часу, оскільки справа вже розглядалася в суді першої інстанції, це ж саме стосується і ознайомлення з матеріалами справи.

91. Підготовка та направлення заяви про усунення недоліків позовної заяви вказує на помилку адвоката під час підготовки матеріалів апеляційної скарги, відтак покладення даних витрат на відповідача є недоречним.

92. Наведене свідчить, що такі витрати на правову допомогу не відповідають критеріям необхідності та розумності, а також не всі такі витрати є обґрунтованими, що підтверджується предметом спору та суттю поданих скаржником доказів.

93. Як уже зазначалося, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на послуги адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

94. Подані стороною документи на підтвердження факту понесення нею витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування їх в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути не лише доведений, документально обґрунтований, а й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

95. Відповідні докази згідно ст. 86 ГПК України суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

96. Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зазначила про те, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений також у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

97. Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

98. Тобто, "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачем відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, що фактично відповідає висновку викладеному у вищевказаній постанові.

99. При цьому, в постанові від 05.10.2021 у справі №907/746/17 колегія суддів Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

100. При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

101. Згідно з статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, установлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження в справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями тощо.

102. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України.

103. Разом із тим, у частині 5 статті 129 цього Кодексу визначені критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалене рішення (постанова Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, п.6.1.).

104. Зокрема, під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує:

105. - чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

106. - чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмету спору, з урахуванням ціни позову, значенням справи для сторін, у тому числі чи міг її результат вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

107. - поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

108. - дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

109. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалене рішення, в відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

110. Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалене рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.

111. Тобто, під час вирішення питання про розподіл судових витрат, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними частинами 5 - 7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку, суд, керуючись зазначеними нормами, відмовляє стороні, на користь якої ухвалене рішення, в відшкодуванні понесених нею на правову допомогу витрат повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалене рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору.

112. У зв`язку з наведеним, суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

113. У пункті 52 постанови від 24.01.2022 у справі №911/2737/17 Верховний Суд вказав, що визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»), присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

114. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

115. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви").

116. Тобто процесуальним законодавством передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

117. Також при вирішенні питання витрат на правову допомогу Суд має враховувати: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20, додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22).

118. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

119. Також суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. (Аналогічний висновок викладено в додатковій постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №925/1545/20).

120. У справі № 905/1795/18 Верховний Суд, скасовуючи додаткову постанову апеляційного господарського суду в частині часткового задоволення заяви про відшкодування судових витрат, та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення заяви про відшкодування судових витрат, виходив з того, що: - апеляційний суд за наявності заперечень іншої сторони щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу дійшов помилкового висновку, що розумним розміром витрат на послуги адвоката у даному випадку є сума 97 128,00 грн, адже зазначена сума витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг з урахуванням часу здійснення представництва у суді (участь у 2 судових засіданнях, з них - 1 у режимі відеоконференції та подання відзиву на апеляційну скаргу, який за своїм змістом подібний відзиву поданому під час розгляду справи в суді першої інстанції тощо); - оцінка дій, що полягали у вивченні апеляційної скарги, юридичному аналізі підстав скасування рішення суду першої інстанції, підготовці до судового засідання, відзиву на апеляційну скаргу, клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, заяви про розподіл судовий витрат не відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору з урахуванням ціни позову у розумінні приписів частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України з огляду на вимоги, які ставляться до адвоката, а саме, наявності у такої особи повної вищої юридичної освіти, стажу роботи в галузі права, у зв`язку з чим такі дії не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи.

121. У справі № 910/7520/20 Верховний Суд, скасовуючи постанову апеляційного господарського суду та залишаючи в силі ухвалу суду першої інстанції, виходив з того, що: - дослідивши заяву ТОВ «Магрест» про ухвалення додаткового судового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції, надані заявником докази, застосовуючи зазначені вище критерії розумності розміру заявлених товариством до відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, їх необхідності та співмірності зі складністю справи і виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг, враховуючи всі аспекти та характер спірних правовідносин у справі та виходячи із загальних засад господарського законодавства щодо принципів диспозитивності, змагальності сторін, рівності усіх учасників, Верховний Суд враховує те, що підготовка заявника до звернення зі скаргою на дії державного виконавця не вимагала додаткового вивчення юридичної природи спірних правовідносин чи виконання значного обсягу юридичної і технічної роботи, доказів протилежного не надано та з матеріалів справи не вбачається; розгляд скарги на дії державного виконавця в суді першої інстанції в два засідання, на яких не був присутній представник скаржника, також не може свідчити про її складність, як того вимагає частина 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України; - як вбачається з досліджених судом першої інстанцій матеріалів справи, вартість виконаних представником заявника робіт є завищеною, не відповідає критеріям обґрунтованості та розумності їх розміру у розумінні приписів частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, не є співмірною зі складністю справи, а відтак відповідні витрати підлягають перерозподілу з урахуванням вимог вищезазначеної норми; - крім того, суд першої інстанції врахував чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору та керуючись статтями 126, 129 Господарського процесуального кодексу України дійшов правильного висновку про часткове їх задоволення. При цьому, суд касаційної інстанції зауважує, що суд першої інстанції неправильно вказав про необхідність зменшення витрат, оскільки відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України суд може лише відмовити повністю або частково у стягненні витрат на правничу допомогу; - з огляду на те, що суд першої інстанції керувався правильними нормами і висновок про необхідність зменшення, а не часткову відмову не призвів до ухвалення неправильного рішення, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції; - враховуючи наведене, оцінивши подані заявником докази на підтвердження понесених ним витрат, виходячи з вищенаведених критеріїв та обставин цієї справи, Верховний Суд погоджується з доцільністю часткового задоволення заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

122. У рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

123. Врахувавши принцип співмірності, колегія суддів зазначає, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності. Суд констатує, що витрати на підготовку заяв по суті справи (відзивів, відповідей на відзиви, заперечень), як правило, підлягають відшкодуванню, оскільки вони відповідають критерію необхідності (їх надання вимагається згідно з процесуальним законом). У той же час, витрати на аналіз законодавства, судової практики, підготовку додаткових пояснень чи інших процесуальних документів, які не є заявами по суті справи, і вчинення (виконання) яких не вимагається, згідно з процесуальним законом, не є обов`язковими для відшкодування у кожному без винятку випадку, проте можуть бути відшкодовані, якщо ця робота вплинула на розгляд справи.

124. Дослідивши подані позивачем під час апеляційного перегляду справи документи, суд вважає, що вказані витрати на суму 236 800,00 грн є неспівмірними із предметом позову та складністю справи на стадії апеляційного провадження, витраченим адвокатом часом на надання таких послуг та складністю виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), не відповідають критерію обґрунтованості, реальності таких витрат, розумності їх розміру, з огляду на обсяг справи, який не потребував багато часу.

125. Враховуючи викладене та беручи до уваги час на підготовку матеріалів до судового слухання, складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, судова колегія дійшла висновку про часткове задоволення заяви представника позивача та стягнення з відповідача вартість витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 20 000,00 грн, оскільки такий розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

126. Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фермент Плюс» адвоката Білак Н.І. про ухвалення додаткового рішення за результатами розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фермент Плюс» на рішення Господарського суду Київської області від 03.04.2024 у справі № 907/948/22 щодо стягнення понесених судових витрат, що складаються з витрат на професійну правничу допомогу у справі № 907/948/22 в суді апеляційної інстанції підлягає задоволенню частково - у розмірі 20 000,00 грн.

127. Крім того, представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Фермент Плюс» адвоката Білак Н.І. подані докази понесення витрат на послуги з перекладу документів на українську мову в розмірі 6800,00 грн.

128. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

129. У зв`язку з наведеним, підлягають стягненню з відповідача понесені позивачем витрати на послуги з перекладу документів на українську мову в розмірі 6800,00 грн.

130. Керуючись ст.ст. 123, 124, 126, 129, 130, 244, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фермент Плюс» про ухвалення додаткової постанови задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Фізичної особи-підприємця Солоніна Ярослава Миколайовича та Товариства з обмеженою відповідальністю «Потестас» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фермент Плюс» 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з апеляційним розглядом справи №907/948/22 та 6800,00 грн вартості послуг з перекладу документів.

3. Видачу наказу із зазначенням реквізитів сторін доручити Господарському суду Київської області.

4. В задоволенні решти витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з апеляційним розглядом справи №907/948/22 - відмовити.

Матеріали даної справи повернути Господарському суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст додаткової постанови складено 07.02.2025.

Головуючий суддя О.В. Яценко

Судді О.О. Хрипун

С.А. Гончаров