Ухвала

від 10.12.2024 по справі 14/348

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018

Код ЄДРПОУ 03500004

УХВАЛА

10.12.2024 Справа № 14/348

Господарський суд Полтавської області у складі судді Ківшик О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали скарги представника ОСОБА_1 (вх. №15064 від 11.11.2024 року) на бездіяльність Крюківському відділу державної виконавчої служби у м. Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо невжиття заходів з припинення обтяження, зареєстрованого в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 25.05.2005 за № 2007469, накладеного постановою № АА2007469 державного виконавця Девятисильного І.О. ВДВС Крюківського МУЮ в рамках виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Полтавської області від 13.12.2004 року у справі № 14/348

за позовною заявою Дочірнього підприємства "ОВК Київ", вул. М.Раскової, 17, оф. 709, 711, м. Київ, 02002

до відповідача ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

про стягнення 8 705,19 грн заборгованості,

Секретар судового засідання: Ісенко М.В.

представники сторін: відповідно протоколу судового засідання,

установив:

11.11.2024 до суду надійшла скарга (вх. № 15064) представника ОСОБА_1 на дії (бездіяльність) державного виконавця під час примусового виконання наказу, виданого 13.12.2004 Господарським судом Полтавської області на виконання рішення суду у справі №14/348.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.11.2024 року скаргу по справі № 14/348 розподілено судді Ківшик О.В.

Суд ухвалою від 13.11.2024 прийняв скаргу представника ОСОБА_1 на дії (бездіяльність) державного виконавця по справі у справі № 14/348 до розгляду, призначив розгляд скарги в судовому засіданні на 21.11.2024 року на 11:30 год, запропонував Крюківському відділу державної виконавчої служби у м. Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надати письмове реагування на скаргу, а скаржнику - надати суду належним чином завірену копію рішення та наказу Господарського суду Полтавської області по справі № 14/348.

Означена ухвала суду доставлена до електронного кабінету представника скаржника та виконавчої служби 14.11.2024 року, отже, з 15.11.2024 року останні належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання з розгляду скарги та покладені на них судом обов`язки.

ОСОБА_1 надав суду за вх № 15513 від 18.11.2024 додаткові пояснення по справі, у яких зазначає про відсутність у нього копії рішення та наказу Господарського суду Полтавської області по справі № 14/348, про безрезультатність заходів, спрямованих на отримання вказаних документів через знищення матеріалів виконавчого провадження та з огляду на час, який минув з моменту видачі наказу (19 років).

Крюківський відділ державної виконавчої служби у м. Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за вх № 15776 від 22.11.2024 (в системі «Електронний суд» документ сформований 21.11.2024) надав відзив, за мотивами якого проти задоволення скарги заперечує.

В обґрунтування заперечень проти зняття арешту з майна ОСОБА_1 . Крюківський ВДВС посилається на відсутність в останнього інформації про примусове виконання наказу Господарського суду Полтавської області, виданого 13.12.2004 у справі № 14/348 через знищення паперових матеріалів виконавчого провадження. Крім того, арешт на належне ОСОБА_1 нерухоме майно був накладений у межах виконавчого провадження, яке перебувало на виконанні у Крюківському відділі державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції ще до початку функціонування Автоматизованої системи виконавчого провадження та до початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, який на даний час є архівною складовою частиною Автоматизованої системи виконавчого провадження. Тому у цих Інформаційно-комунікаційних системах відсутні будь-які відомості про відповідне виконавче провадження.

Суд протокольною ухвалою від 21.11.2024 відклав судове засідання з розгляду скарги на 10.12.2024 на 09:00 год та запропонував скаржнику надати письмове реагування на відзив Крюківського відділу державної виконавчої служби у м. Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на скаргу на дії (бездіяльність) державного виконавця.

ОСОБА_1 надав суду за вх № 16444 від 05.12.2024 відповідь на відзив, у якій спростовує доводи виконавчої служби.

У судове засідання 10.12.2024 учасники процесу представництво не забезпечили, скаржник у поданих ним до суду заявах просив розглянути скаргу за його відсутності.

Згідно зі ст. 339 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду (ст. 340 ГПК України).

Частиною 1 ст. 342 ГПК України визначено, що скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду (ч. 2 ст. 342 ГПК України).

Розглянувши скаргу, суд встановив наступне.

Як стверджує заявник, Господарським судом Полтавської області розглядалась справа № 14/348 за позовною заявою Дочірнього підприємства "ОВК Київ" до відповідача ОСОБА_1 про стягнення 8 705,19 грн заборгованості. За результатом розгляду даної справи судом було винесено рішення.

13.12.2004 Господарським судом Полтавської області на виконання рішення суду по справі № 14/348 було видано відповідний наказ.

Крюківським відділом державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (надалі - Крюківський відділ ДВС) здійснювалось примусове виконання наказу Господарського суду Полтавської області, виданого 13.12.2004 у справі №14/348 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 (надалі - заявник) на користь ДП «ОВК Київ» заборгованості в розмірі 8705,19 грн.

З метою забезпечення примусового виконання рішення Крюківським відділом ДВС винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 05.05.2005 серія № АА від 237250, якою накладено арешт на належне ОСОБА_1 нерухоме майно (частину квартири АДРЕСА_2 ). Копія постанови додана до матеріалів скарги (а.с. 7).

Відомості про обтяження на підставі означеної постанови державного виконавця зареєстровані Першою кременчуцькою державною нотаріальною конторою в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 25.05.2005 за номером 2007469 (а.с. 8).

З метою з`ясування обставин справи та зняття накладеного арешту представником ОСОБА_1 до Крюківського відділу ДВС направлено заяву від 20.09.2024 за вих. №146 про припинення чинності обтяження, зареєстрованого в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 25.05.2005 за номером 2007469, та надання інформації про результати виконання наказу Господарського суду Полтавської області, виданого 13.12.2004 у справі № 14/348 (а.с. 8 на звороті).

У відповідь на вищевказану заяву Крюківський відділ ДВС листом від 22.10.2024 № 109256 відмовив у припиненні обтяження з огляду на те, що ані паперові, ані електронні копії документів, що складали матеріали виконавчого провадження, під час виконання якого накладено заборону на нерухоме майно, не збережено; інформацію про стан виконання наказу Господарського суду Полтавської області, виданого 13.12.2004 у справі № 14/348, Крюківським відділом ДВС не надано (а.с. 9-10).

Відповідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ДП «ОВК Київ» (стягувач за виконавчим документом) припинило свою діяльність 24.10.2007 (а.с. 12 на звороті).

Заявник зазначає про відсутність будь-яких відомостей про осіб, які є або можуть бути правонаступниками стягувача. також не містить інформації про зміну стягувача в наказі Господарського суду Полтавської області, виданого 13.12.2004 у справі № 14/348.

Автоматизована система виконавчого провадження та Єдиний реєстр боржників не містять будь-яких записів про виконавчі провадження відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На даний час відсутні відомості щодо підстав завершення виконавчого провадження.

Відомості про зняття арешту з майна скаржника в реєстрі відсутні.

Скаржник стверджує, що на сьогоднішній день утворилась ситуація, за якої на належне йому майно накладено обтяження більше 19 років тому за виконавчим провадженням, здійснення якого завершене також близько 19 років тому, стягувач за яким припинив своє існування ще в 2007 році, рішення про зміну стягувача на його правонаступника судами не приймались, тому збереження арешту на майно понад 19 років є невиправданим втручанням в його право розпоряджатися своїм майном.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Частиною 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх в добровільному порядку, на час видачі наказу 13.12.2004 року у справі № 14/348 та пред`явлення його до виконання були врегульовані Законом № 606-XIV, який втратив чинність 05 жовтня 2016 року.

За змістом статті 11 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону № 606-XIV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника).

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону (частина п`ята статті 47 Закону № 606-XIV).

За приписами п. 3 ч. 1 ст. 49 Закону № 606-XIV виконавче провадження підлягає закінченню у разі ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва.

Згідно з частиною другою статті 50 Закону № 606-XIV у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Виконавча служба у відзиві на скаргу стверджує, що матеріали усіх завершених виконавчих проваджень підлягають знищенню після закінчення трирічного (або річного) строку їх зберігання, передбаченого п. 3.19 Інструкції з діловодства в органах державної виконавчої служби, затвердженої наказом міністерства юстиції України від 05.07.1999 № 470/7, п. 9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 № 2274/5.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 березня 2020 року у справі № 817/928/17 (адміністративне провадження № К/9901/20268/18) зазначено про те, що як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону № 606-XIV виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).

Згідно з пунктом 5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Тлумачення пункту 5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII свідчить, що положення цього Закону застосовуються лише до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплив на час набрання чинності цим Законом. Вказаним пунктом Закону не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм цього Закону до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання яких сплив на час набрання ним чинності.

Відповідно до пункту 7 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом 05 жовтня 2016 року виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

За частиною першою, другою, пунктом 1 частини четвертої статті 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання.

З матеріалів справи та пояснень сторін не вбачається, що виконавчий документ був повернений стягувачу чи суду, в той час як станом на 24.10.2007 були наявні підстави для закриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу, виданого Господарським судом Полтавської області від 13.12.2004 у справі № 14/348.

Не містять матеріали справи і відомостей щодо наявності правонаступників стягувача, заміни стягувача у виконавчому документі правонаступником, звернення із заявою про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, повторного пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання до органів державної виконавчої служби.

Відсутність вказаних обставин учасниками процесу не спростовується.

Органом ДВС не доведено вжиття достатніх заходів для примусового виконання наказу Господарського суду Полтавської області від 13.12.2004 року у справі № 14/348, наявності відкритого виконавчого провадження з примусового виконання вказаного наказу та можливості його повторного пред`явлення до примусового виконання.

Отже органом ДВС не доведено наявності легітимної мети і підстав для збереження арешту, накладеного 05.05.2005 арешт на належне ОСОБА_1 нерухоме майно.

Згідно з положеннями статті 41 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Право приватної власності є непорушним.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 липня 2021 року у справі № 2-356/12 (провадження № 61-5972св19), від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15-ц (провадження № 61-18160св19), від 26 січня 2022 року у справі № 127/1541/14-ц (провадження № 61-2829св21), в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2023 року у справі № 127/1547/14-ц (провадження № 61-12997св21), в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2023 року у справі № 2-3600/09 (провадження № 61-12406св21) викладено правовий висновок про те, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Незняття виконавцем арешту з майна боржника у виконавчому провадженні після завершення виконавчого провадження є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби, і порушене право скаржника підлягає захисту.

Бездіяльність державного виконавця щодо незняття арешту з майна є триваючим правопорушенням, а тому оскаржується в будь-який час шляхом подання скарги в порядку, передбаченому ГПК.

Застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

У цій правовій ситуації відмова в задоволенні скарги щодо зняття арешту, накладеного на майно скаржника у виконавчому провадженні, унеможливила би подальше здійснення належного захисту майнових прав заявника щодо зняття арешту з його майна.

Судом також враховано позицію Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, наведену у постанові від 14 серпня 2023 року у справі № 927/322/14.

Наведене спростовує заперечення виконавчої служби.

Суд зауважує про неможливість покладення на боржника наслідків незбереження матеріалів виконавчого провадження.

У постанові від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду висловив правову позицію, яку суд враховує при винесенні цієї ухвали, про те, що боржник, як сторона виконавчого провадження, у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред`являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця.

Згідно зі ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

За приписами ч. 2 ст. 343 ГПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Суд звертає увагу на те, що бездіяльність державного виконавця щодо незняття арешту з майна є триваючим правопорушенням, а тому оскаржується в будь-який час шляхом подання скарги в порядку, передбаченому Розділом VI ГПК України.

Триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням, обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням, дії відповідної норми закону.

Схожа за змістом правова позиція щодо застосування норм права викладена у постанові Верховного Суду від 22.12. 2021 у справі №760/19348/2011.

Суд звертає увагу, що ОСОБА_1 , який був боржником у виконавчому провадженні, позбавлений іншого способу захисту свого права на мирне володіння майном, аніж оскарження дій виконавця щодо незняття арешту із належного йому майна.

Встановивши вищенаведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення скарги ОСОБА_1 так як збереження арештів, накладених державним виконавцем з метою виконання судового рішення, за відсутності відкритих виконавчих проваджень та можливості продовження примусового виконання судового рішення, є невиправданим втручанням у право на мирне володіння майном боржника ОСОБА_1 .

Згідно ч.1,2 ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання (ст. 345 ГПК України).

Керуючись статтями 234, 235, 341,343 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Скаргу задовольнити.

2. Визнати бездіяльність Крюківському відділу державної виконавчої служби у м.Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо невжиття заходів з припинення обтяження, зареєстрованого в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 25.05.2005 за № 2007469, накладеного постановою № АА2007469, неправомірною.

3. Зобов`язати Крюківський відділ державної виконавчої служби у м. Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції припинити обтяження, зареєстроване в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 25.05.2005 за № 2007469.

Повний текст ухвали складено та підписано 16.12.2024.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена у порядку, встановленому ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В.Ківшик