Рішення

від 06.12.2024 по справі 924/728/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" грудня 2024 р. м. Хмельницький Справа № 924/728/24

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Шевчук О.І., за участі секретаря судового засідання Мізика М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом Приватного підприємства «Ковальська майстерня Ковальчука», м.Хмельницький

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохім Поділля», м. Хмельницький

про стягнення 914 875 грн.

Представники сторін:

від позивача: адвокат Шевчук В.В. - згідно ордеру ВХ №1069410 від 16.05.2024

від відповідача: Лисюк О.Ю. згідно договору від 01.08.2024

Відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Процесуальні дії по справі, стислий виклад позицій сторін

До Господарського суду Хмельницької області 02.08.2024 надійшла позовна заява Приватного підприємства «Ковальська майстерня Ковальчука» (29000, м. Хмельницький, Вінницьке шосе, 12/2 Б, код ЄДРПОУ - 37602182) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохім Поділля» (29000, м.Хмельницький, вул. Проскурівська, 19/2, кв.2, код ЄДРПОУ 37016964) про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів в сумі 914 875 грн., які впродовж з лютого 2021 року по лютий 2022 року були помилково перераховані з рахунків позивача.

Ухвалою господарського суду від 07.08.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №924/728/24 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання та встановлено сторонам строки для подання заяв по суті спору.

Ухвалою суду від 23.09.2024 витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохім Поділля» оригінал договору суборенди нежитлового приміщення від 04.12.2021, а також оригінали чи належним чином засвідчені копії договору (договорів) оренди нежитлових приміщень по вул. Геологів, 8 в м. Хмельницькому, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрохім Поділля» та іншими особами, які в подальшому передані в суборенду Приватному підприємству «Ковальська майстерня Ковальчука» (за наявності), а також зобов`язано позивача надати письмові пояснення щодо призначення вказаних у платіжних дорученнях №255 від 19.02.2021, №268 від 26.02.2021, №275 від 11.03.2021, №577 від 13.01.2022; №596 від 31.01.2022; №613 від 07.02.2022; №630 від 15.02.2022 призначення платежів та наявності чи відсутності договірних відносин.

03.10.2024 ухвалою суду продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів.

Ухвалою суду від 14.10.2024 за клопотанням Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохім Поділля» витребувано докази у Головного управління Державної податкової служби України в Хмельницькій області.

Ухвалою суду від 24.10.2024 за клопотанням Приватного підприємства «Ковальська майстерня Ковальчука» витребувано докази у Хмельницької філії Акціонерного товариства «Укртелеком».

Ухвалою суду від 29.10.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті спору.

08.12.2024 ухвалою суду відмовлено у задоволенні заяви Приватного підприємства «Ковальська майстерня Ковальчука» про забезпечення позову.

Позивач Приватне підприємство «Ковальська майстерня Ковальчука» (далі ПП «Ковальська майстерня Ковальчука», позивач) наполягає на задоволенні позовних вимог, в обґрунтування яких посилається на встановлення фактів помилкового перерахування коштів Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрохім Поділля» на загальну суму 914 875 грн. згідно платіжних доручень №255 від 19.02.2021 на суму 93 775 грн., №268 від 26.02.2021 на суму 301 600 грн., №275 від 11.03.2021 на суму 115 000 грн., №577 від 13.01.2022 на суму 101 500 грн., №596 від 31.01.2022 на суму 50 000 грн., №613 від 15.02.2022 на суму 151 500 грн., №630 від 15.02.2022 на суму 101 500 грн.

Вказує, що будь-які документи, що підтверджують реальність отримання послуг та підстави перерахування грошових коштів у позивача відсутні, платежі здійснені помилково, через зловживання довірою головним бухгалтером Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохім Поділля», яка надавала послуги з ведення бухгалтерського обліку і позивачу, у зв`язку з чим грошові кошти в сумі 914875 грн. підлягають стягненню з відповідача, як такі, що набуті ним без достатньої правової підстави.

Наголошує, що позивачем вживались заходи досудового врегулювання спору: 08.08.2023 Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрохім Поділля» скеровано претензію про сплату заборгованості на суму 2 969 075 грн. та заходи договірного врегулювання спору: 10.12.2023 укладено угоду про врегулювання майнового спору, які Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрохім Поділля» не виконані.

В якості правових підстав посилається на вимоги ст.ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України.

У відповіді на відзив вказує, що позовна давність позивачем не пропущена, позаяк Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 13.03.2022 №2120-ІХ прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено п.19, згідно якого у період дії в Україні воєнного стану, позовна давність, визначена ст. ст. 257, 259, 262, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільного кодексу України, продовжується на строк його дії.

Також зазначає, що позивачем не укладався договір суборенди нежитлового приміщення від 04.12.2021 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрохім Поділля», приміщення в суборенду не отримувались і не використовувались. Наявність господарських відносин між сторонами, на які вказує Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрохім Поділля», в ході яких позивачем перераховано відповідачу грошові кошти в сумі 914 875 грн. згідно зазначених платіжних доручень, не підтверджена жодними доказами. Подані відповідачем первинні документи на підтвердження господарських операцій не підтверджують їх реальне вчинення, а податкові накладні не відповідають критеріям первинних документів, оскільки з них неможливо встановити суть господарської операції, що свідчить про безпідставне набуття грошових коштів.

Представник позивача адвокат Шевчук В.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові; пояснив, що грошові кошти в сумі 914875 грн. були перераховані позивачем на рахунки відповідача внаслідок помилки та введення в оману позивача особою, яка в той час надавала йому послуги з бухгалтерського обліку, з метою оптимізації податкового навантаження підприємства.

Стверджує, що договірних відносин між позивачем та відповідачем не існувало, а призначення платежів у платіжних дорученнях №577 від 13.01.2022 на суму 101 500 грн., №596 від 31.01.2022 на суму 50 000 грн., №613 від 15.02.2022 на суму 151 500 грн., №630 від 15.02.2022 на суму 101 500 грн. щодо оренди за договором зазначені позивачем помилково.

У наданому відповідачем договорі суборенди від 04.12.2021 міститься підпис позивача та його печатка лише на останньому аркуші, а не на кожній його сторінці як того вимагають звичаї ділового обороту, що свідчить про недотримання форми договору та не підтверджує факту його укладення.

Використання позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за зареєстрованими упродовж грудня 2021 лютого 2022 років Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрохім Поділля» зобов`язаннями за договором суборенди від 04.12.2021 не свідчить про реальність господарських операцій та існування договірних правовідносин між сторонами, які мають підтверджуватись первинними документами згідно вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Витребувана судом копія договору оренди нерухомого майна №68Е000-29/20 від 27.03.2020 між Акціонерним товариством «Укртелеком» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрохім Поділля» не стверджує факту передачі нерухомого орендованого майна між сторонами за відсутності акту приймання-передачі такого майна, а відтак і можливості передачі такого майна в подальшому в суборенду позивачеві.

Також зазначив, що позовна давність має застосовуватись з часу, коли позивач дізнався про порушення свого права, тобто з моменту отримання відповідачем претензії позивача від 08.08.2023.

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрохім Поділля» (далі ТОВ «Агрохім Поділля», відповідач) заперечує проти позовних вимог з огляду на їх безпідставність, у поданому до суду відзиві вказує, що між позивачем та відповідачем господарські відносини виникли в 2021 році та стосувались поставок товарів, виконання робіт, оренди житлових приміщень. Водночас, частина первинної документації щодо відносин з позивачем частково втрачені, про що відомо і позивачу.

Не заперечуючи факту отримання спірних грошових коштів, зауважує, що позовні вимоги про повернення грошових коштів, сплачених за платіжними дорученнями №255 від 19.02.2021 на суму 93 775 грн., №268 від 26.02.2021 на суму 301 600 грн., №275 від 11.03.2021 на суму 115 000 грн. задоволенню не підлягають з огляду на пропуск позивачем строку позовної давності, оскільки оплати за договорами здійснено більше як за три роки до подання позову. Додатково у запереченні на відповідь на відзив зазначає, що у позивача відсутні підстави для визначення початку перебігу позовної давності іншою датою, аніж фактичне здійснення платежів.

Також вказує, що відповідачем як платником податку на додану вартість у Єдиній електронній системі платників податків належним чином зареєстровані податкові накладні за датою оформлення документа, що засвідчує факт надання послуг платником податку, а позивачем відповідні податкові накладні вносились до складу податкового кредиту до моменту здійснення оплати, що свідчить про фактичне визнання позивачем існуючих між сторонами правовідносин. На підтвердження надав податкові накладні №10 від 31.12.2021 на суму 101 500 грн., №1 від 13.01.2022 на суму 101 500 грн., №2 від 31.01.2022 на суму 101 500 грн., №3 від 15.02.2022 на суму 100 000 грн., №4 від 28.02.2022 на суму 1500 грн.

Вважає посилання позивача на ст.1212 Цивільного кодексу України, як на правову підставу позову, безпідставним, позаяк між сторонами існували договірні відносини: 04.12.2021 між сторонами укладено договір суборенди нежитлового приміщення, за умовами якого позивач зобов`язаний сплачувати відповідачу орендну плату в розмірі 101 500 грн. щомісяця зі сплатою гарантійного платежу в розмірі 100 000 грн. Факт оплати оренди за три місяці та сплата гарантійного платежу позивачем на користь відповідача підтверджується актом звірки взаєморозрахунків за грудень 2021-грудень 2022 років.

У запереченні на відповідь на відзив звертає увагу на призначення платежів у платіжних дорученнях, які в сукупності з наданими відповідачем доказами свідчать про існування між сторонами реальних господарських відносин.

Також представником відповідача надано письмові пояснення на підтвердження позиції щодо реєстрації податкових накладних на користь позивача, у яких звернута увага на те, що витребуваними документами з ГУ ДПС України у Хмельницькій області підтверджується використання позивачем податкового кредиту від відповідача в грудні 2021 року та січні-лютому 2022 року. В таблиці 2.1 Додатків №1 до податкових декларацій позивача відображуються операції позивача з відповідачем в таких сумах: лютий 2022 року: обсяг постачання 84 583,33 грн., ПДВ 16 916,67 грн., загальна сума 101500 грн.; січень 2022 року: обсяг постачання 169 166,66 грн., ПДВ 33 833,34 грн., загальна сума 203 000 грн.; грудень 2021 року: обсяг постачання 84 583,33 грн., ПДВ 16 916,67 грн., загальна сума 101500 грн. Коригування попередньо використаного податкового кредиту згідно ст. 198.5, 186.2, 186.3 Податкового кодексу України упродовж одного календарного року позивачем не здійснювалось.

Також з посиланням на правові висновки Верховного суду, викладені у постановах від 21.02.2018 у справі №817/537/17, від 29.06.2021 у справі №910/23097/17 вказує, що позивач, усвідомлюючи суть податкових зобов`язань та діючи добросовісно, скористався отриманим податковим кредитом, чим підтвердив факт вчинення правочину та проведення господарських операцій між сторонами.

Крім того, зауважив, що з огляду на правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 03.06.2022 у справі №922/2115/19, податкові накладні мають оцінюватись у сукупності з іншими доказами у справі, а господарські суди повинні враховувати фактичні дії як постачальника, так і покупця щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару. Дії сторони з реєстрації податкових накладних засвідчують волю до настання відповідних правових наслідків, тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (постачальником) на постачання послуг на користь другої сторони (покупця), може бути допустимим доказом факту прийняття товару від контрагента на визначену суму, якщо покупець вчинив юридично значимі дії, зокрема, відобразив податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом.

Розглядом матеріалів справи встановлено таке.

19.02.2021 згідно платіжного доручення №255 від 19.02.2021 ПП «Ковальська майстерня Ковальчука» перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ «Агрохім Поділля» грошові кошти в сумі 93 775 грн. з призначенням платежу: оплата кредиторської заборгованості.

26.02.2021 згідно платіжного доручення №268 від 26.02.2021 ПП «Ковальська майстерня Ковальчука» перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ «Агрохім Поділля» грошові кошти в сумі 301 600 грн. з призначенням платежу: оплата згідно рахунка №5 від 26.02.2021, в т. ч. ПДВ 20% 50266,67 грн.

11.03.2021 згідно платіжного доручення №275 від 11.03.2021 ПП «Ковальська майстерня Ковальчука» перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ «Агрохім Поділля» грошові кошти в сумі 115 000 грн. з призначенням платежу: оплата за товар згідно рахунка №11 від 11.03.2021, в т. ч. ПДВ 20% 19166,67 грн.

13.01.2022 згідно платіжного доручення №577 від 13.01.2022 ПП «Ковальська майстерня Ковальчука» перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ «Агрохім Поділля» грошові кошти в сумі 101 500 грн. з призначенням платежу: оплата за оренду згідно договору від 04.01.2022, у т. ч. ПДВ 20% 16916,67 грн.

31.01.2022 згідно платіжного доручення №596 від 13.01.2022 ПП «Ковальська майстерня Ковальчука» перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ «Агрохім Поділля» грошові кошти в сумі 50 000 грн. з призначенням платежу: оплата за оренду згідно договору від 04.12.2021, у т. ч. ПДВ 20% 8333,33 грн.

07.02.2022 згідно платіжного доручення №613 від 07.02.2022 ПП «Ковальська майстерня Ковальчука» перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ «Агрохім Поділля» грошові кошти в сумі 151 500 грн. з призначенням платежу: оплата за оренду за грудень 2021 року, за січень 2022 року згідно договору, у т. ч. ПДВ 20% 25250 грн.

15.02.2022 згідно платіжного доручення №630 від 15.02.2022 ПП «Ковальська майстерня Ковальчука» перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ «Агрохім Поділля» грошові кошти в сумі 101 500 грн. з призначенням платежу: оплата за оренду за січень 2022 року згідно договору, у т. ч. ПДВ 20% 16916,67 грн.

Загальна сума перерахованих коштів складає 914 875 грн.

Позивач у наданих суду письмових поясненнях стверджує, що вказана сума була перерахована на рахунок ТОВ «Агрохім Поділля» згідно платіжних доручень помилково, внаслідок зловживання довірою головним бухгалтером ТОВ «Агрохім Поділля», оскільки жодних діючих договорів, в т.ч. суборенди нежитлових приміщень, між сторонами спору не існувало, не укладалось та жодних грошових зобов`язань ПП «Ковальська майстерня Ковальчука» перед ТОВ «Агрохім Поділля» не має. Платіжні доручення дійсно підписано позивачем, а призначення платежів у всіх платіжних дорученнях ним вказано помилково, ТОВ «Агрохім Поділля» безпідставно отримав грошові кошти у сумі 914 875 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивачем засобами поштового зв`язку скеровано на адресу відповідача претензію від 08.08.2023 про необхідність повернення безпідставно отриманих грошових коштів в сумі 2 969 075 грн., в т. ч. і спірних 914 875 грн., яка 31.08.2023 отримана відповідачем. Претензія залишена відповідачем без реагування, грошові кошти в добровільному порядку не повернуті.

10.10.2023 між ПП «Ковальська майстерня Ковальчука», як стороною 1, та ТОВ «Агрохім Поділля» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЖБК «Молодіжний-ХХІ», як стороною 2, укладено угоду про врегулювання майнового спору, за умовами якої сторони погодили визнання стороною 2 грошових вимог сторони 1 в еквіваленті 20 000 доларів США.

Також спірна заборгованість в частині стягнення з відповідача як безпідставно отриманих грошових коштів згідно платіжних доручень №577 від 13.01.2022, №596 від 31.01.2022, №613 від 07.02.2022, №630 від 15.02.2022 була предметом судового розгляду у справі №924/1069/23, у якій ухвалою суду від 11.12.2023 за заявою позивача - ПП «Ковальська майстерня Ковальчука» позов залишено без розгляду.

Відповідачем надано підписаний 04.12.2021 між ТОВ «Агрохім Поділля», як орендарем, та ПП «Ковальська майстерня Ковальчука», як суборендарем, договір суборенди нежитлового приміщення (далі Договір), згідно п. 1.1 якого орендар зобов`язується передати суборендареві, а суборендар зобов`язується прийняти у тимчасове платне користування (суборенду) приміщення, визначені у Договорі, за плату та на обумовлений строк для здійснення господарської діяльності.

Приміщення, які передаються в суборенду за договором: арочний склад №1 площею 462,7 кв.м, арочний склад №2 площею 460,8 кв.м, частину виробничої будівлі (2 поверх) 173,4 кв.м за адресою: м.Хмельницький, вул. Геологів, 8 (п.1.2 Договору).

Вказані приміщення належать орендарю на праві оренди відповідно до договору оренди №68Е000-29/20 від 27.03.2020 (п.1.3 Договору).

За користування приміщенням суборендар зобов`язується сплачувати орендареві орендну плату в розмірі 101 500 грн. щомісячно (п.2.1 Договору).

Одноразово, при підписанні цього Договору суборендар вносить гарантійний платіж в розмірі 100 000 грн. на рахунок орендаря. У випадку, якщо протягом строку дії договору суборендарем не допущено будь-яких порушень умов договору (вчасно попереджено про припинення Договору, не завдано майнової шкоди), гарантійний платіж може бути зараховано до складу орендної плати (п.2.6 Договору).

Відповідно до п.6.1 Договору цей договір набирає чинності з моменту передачі приміщення орендарем суборендарю та діє протягом 2 (двох) років, а в частині взаємних розрахунків та відповідальності сторін до повного виконання умов цього договору.

Договір підписано сторонами та скріплено печатками.

Судом оглянуто у судовому засіданні оригінал наданого відповідачем договору суборенди нежитлового приміщення від 04.12.2021.

Також відповідачем надано акт звірки взаємних розрахунків за період: грудень 2021 - грудень 2022 років між ТОВ «Агрохім Поділля» та ПП «Ковальська майстерня Ковальчука», підписаний лише відповідачем, а також податкові накладні:

- №10 від 31.12.2021, згідно якої постачальником (продавцем) вказано ТОВ «Агрохім Поділля», а отримувачем (покупцем) ПП «Ковальська майстерня Ковальчука» на суму 101 500 грн., в т. ч. сума податку на додану вартість 16 916,67 грн. та обсяг постачання (база оподаткування) 84 583,33 грн., за суборенду приміщення за грудень 2021 року; з квитанцією про її реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних 14.01.2022;

-№1 від 13.01.2022, згідно якої постачальником (продавцем) вказано ТОВ «Агрохім Поділля», а отримувачем (покупцем) ПП «Ковальська майстерня Ковальчука» на суму 101 500 грн., в т. ч. сума податку на додану вартість 16 916,67 грн. та обсяг постачання (база оподаткування) 84 583,33 грн., гарантійний платіж за суборенду приміщення за останній місяць оренди; з квитанцією про її реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних 14.01.2022;

-№2 від 31.01.2022, згідно якої постачальником (продавцем) вказано ТОВ «Агрохім Поділля», а отримувачем (покупцем) ПП «Ковальська майстерня Ковальчука» на суму 101 500 грн., в т. ч. сума податку на додану вартість 16 916,67 грн. та обсяг постачання (база оподаткування) 84 583,33 грн., за суборенду приміщення за січень 2022 року; з квитанцією про її реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних 14.02.2022;

-№3 від 15.02.2022, згідно якої постачальником (продавцем) вказано ТОВ «Агрохім Поділля», а отримувачем (покупцем) ПП «Ковальська майстерня Ковальчука» на суму 100 000 грн., в т. ч. сума податку на додану вартість 16 666,67 грн. та обсяг постачання (база оподаткування) 83 333,33 грн., за суборенду приміщення за лютий 2022 року; з квитанцією про її реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладених 17.02.2022;

-№4 від 28.02.2022, згідно якої постачальником (продавцем) вказано ТОВ «Агрохім Поділля», а отримувачем (покупцем) ПП «Ковальська майстерня Ковальчука» на суму 1500 грн., в т. ч. сума податку на додану вартість 250 грн. та обсяг постачання (база оподаткування) 1250 грн., за суборенду приміщення за лютий 2022 року; з квитанцією про її реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладених 13.07.2022.

Головним управлінням Державної податкової служби України в Хмельницькій області на виконання ухвали Господарського суду Хмельницької області від 14.10.2024 надано податкові декларації ПП «Ковальська майстерня Ковальчука» з податку на додану вартість з додатками за період з грудня 2021 по березень 2023 років (вх.№05-22/7350/24 від 24.10.2024).

У таблиці 2.1 «Відомості про операції з придбання з податком на додану вартість, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою та ставками 7% і 14%» розділу ІІ «Податковий кредит» додатку №1 до Податкових декларацій з податку на додану вартість Приватного підприємства «Ковальська майстерня Ковальчука» за грудень 2021 року, січень 2022 року та лютий 2023 року міститься інформація про обсяг постачання без податку на додану вартість на суми 84583,33 грн., 169166,66 грн., 84583,33 грн. та суми податку на додану вартість за основною ставкою 16916,67 грн., 33833,34 грн., 16916,67 грн. відповідно.

Хмельницькою філією Акціонерного товариства «Укртелеком» на виконання ухвали Господарського суду Хмельницької області від 24.10.2024 надано засвідчені копії документів (вх.05-22/8204/24 від 28.11.2024), а саме: договору оренди нерухомого майна №68Е000-29/20 від 27.03.2020 з додатками та додатковою угодою №1/2020 від 01.04.2020, угодою про заміну сторони 2/2021 від 01.03.2021, додатковою угодою №3/2021 від 22.05.202, а також листом №21-0422 від 21.04.2022.

Так, 27.04.2020 між Публічним акціонерним товариством «Укртелеком», як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестбуд-Поділля», як орендарем, укладено договір оренди нерухомого майна №68Е000-29/20 (далі Договір оренди), згідно п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар бере у строкове платне користування нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Хмельницький, вул. Геологів, 8, а саме: 2-ох поверхову виробничу будівлю, арочні склади №1 та №2, будівлю прохідної, навіси, шість паркомісць та стелажі, загальною площею 2329,7 кв. м для розміщення магазину, офісу, складу, цеху.

Вартість орендованого майна з урахуванням індексації становить 1 119 732, 48 грн. з ПДВ в рік (п.1.2 Договору оренди).

Передача орендованого майна в користування здійснюється за актом приймання-передачі (п.2.1 Договору оренди).

Відповідно до п.3.1 Договору оренди за користування орендований майном орендар зобов`язаний сплачувати орендодавцю орендну плату, що складається з: плати за виробничу будівлю за орендною ставкою у розмірі 48 грн. за кв. м без ПДВ, що з урахуванням ПДВ становить 45 135,36 грн. за 783,6 кв. м за місяць (п.3.1.1 Договору оренди); плати за арочні склади №1 та №2 за орендною ставкою у розмірі 36 грн. за кв. м без ПДВ, що з урахуванням ПДВ становить 40 875,84 грн. за 946,2 кв. м за місяць (п.3.1.2 Договору оренди); плати за будівлю прохідної за орендною ставкою у розмірі 18 грн. за кв. м без ПДВ, що з урахуванням ПДВ становить 473,04 грн. за 21,9 кв. м за місяць (п.3.1.3 Договору оренди); плати за навіси за орендною ставкою у розмірі 5 грн. за кв. м без ПДВ, що з урахуванням ПДВ становить 3 468,00 грн. за 578 кв. м за місяць (п.3.1.4 Договору оренди); плати за користування стелажами, що з урахуванням ПДВ становить 982,80 грн. (п.3.1.5 Договору оренди); плати за паркомісця в кількості 6 шт. 2 376 грн. з урахуванням ПДВ за місяць (п.3.1.6 Договору оренди); плати за надання орендодавцем послуг з утримання орендованого майна, порядок розрахунку та розмір якої зазначено у додатку 2 до договору (п.3.1.7 Договору оренди).

Договір набирає чинності після його підписання сторонами і діє до 31.01.2023 року включно та до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Не пізніше, ніж за 60 календарних днів до закінчення строку дії цього договору орендар зобов`язаний повідомити орендодавця про наміри щодо подальшої оренди орендованого майна. Сторони домовились, що згідно зі ст.631 Цивільного кодексу України умови договору застосовуються до відносин, що виникли з 28.02.2020 року (п.11.1 Договору).

До Договору оренди надано Додаток 1 «План-схема орендованого майна м. Хмельницький, вул. Геологів, 8», Додаток 2 «Розрахунок вартості послуг з утримання орендованого майна» та Додаток 3 «Специфікація стелажів та вартість послуг з користування стелажами».

Договір оренди та додатки 1, 2 та 3 до нього підписані та скріплені печатками сторін.

01.04.2020 між Публічним акціонерним товариством «Укртелеком» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестбуд-Поділля» укладено Додаткову угоду №1/2020 до договору оренди нерухомого майна від 27.03.2020 №68Е000-29/20, у зв`язку з установленим постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 карантину з метою запобіганню поширення на території України гострої респіраторної хвороби Сovid-19, спричиненої коронавірусом Sars-CoV2, а також, як наслідок, обмеження можливості орендаря щодо використання орендованого майна, починаючи з 01.04.2020 до 31.05.2020 сторони домовились застосовувати пункти 3.1.1 3.1.5 Договору оренди у новій редакції: « 3.1.1 плати за виробничу будівлю за орендною ставкою у розмірі 24 грн. за кв. м без ПДВ, що з урахуванням ПДВ становить 22 567,68 грн. за 783,6 кв. м за місяць; п.3.1.2 плати за арочні склади №1 та №2 за орендною ставкою у розмірі 18 грн. за кв. м без ПДВ, що з урахуванням ПДВ становить 20 437,92 грн. за 946,2 кв. м за місяць; п.3.1.3 плати за будівлю прохідної за орендною ставкою у розмірі 9 грн. за кв. м без ПДВ, що з урахуванням ПДВ становить 236,52 грн. за 21,9 кв. м за місяць; п.3.1.4 плати за навіси за орендною ставкою у розмірі 2,5 грн. за кв. м без ПДВ, що з урахуванням ПДВ становить 1734,00 грн. за 578 кв. м за місяць; п.3.1.5 плати за користування стелажами, що з урахуванням ПДВ становить 491,80 грн.

Додаткова угода №1/2020 підписана та скріплена печатками сторін.

01.03.2021 Публічним акціонерним товариством «Укртелеком», як стороною-1, Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестбуд-Поділля», як стороною-2, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрохім Поділля», як стороною 3, укладено Угоду про заміну сторони №2/2021 у Договорі оренди нерухомого майна від 27.03.2020 №68Е000-29/20, згідно якої сторона-2 передає, а сторона-3 приймає усі права та обов`язки за Договором оренди та стає стороною орендарем зазначеного договору замість сторони-2. Сторона-1 погоджує вищевказану заміну сторони у Договорі. Угода набирає чинності з моменту (дати) підписання її усіма сторонами.

Угода про заміну сторони №2/2021 у Договорі оренди нерухомого майна від 27.03.2020 №68Е000-29/20 підписана сторонами та скріплена їх печатками.

22.05.2021 між Публічним акціонерним товариством «Укртелеком» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрохім Поділля» укладено Додаткову угоду №3/2021 до договору оренди нерухомого майна від 27.03.2020 №68Е000-29/20, згідно якої пункт 1.2 Договору оренди викладено у такій редакції: «вартість майна, яке передається в оренду, становить 3 411 200 грн. без ПДВ». Угода набирає чинності з моменту підписання її усіма сторонами.

Додаткова угода №3/2021 до Договору оренди нерухомого майна від 27.03.2020 №68Е000-29/20 підписана сторонами та скріплена їх печатками.

Листом №21-04-22 від 21.04.2022 ТОВ «Агрохім Поділля» звернулось до Хмельницької філії АТ «Укртелеком» з проханням продовжити Договір оренди на 2 роки 11 місяців: з 15.05.2022 по 15.04.2025.

Інших доказів матеріали справи не містять.

Дослідивши обставини справи та оцінивши надані докази по суті спору, судом береться до уваги таке.

Згідно зі ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частиною першою статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити (близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц).

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Особа, яка звертається до суду з позовом вказує у позові власне суб`єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 22.09.2022 у справі №924/1146/21, від 06.10.2022 у справі № 922/2013/21, від 17.11.2022 у справі № 904/7841/21).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала, що, як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (зокрема, у постановах від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17).

У справі, що розглядається, предметом позову є вимога позивача про стягнення з відповідача 914875 грн. як безпідставно набутих коштів на підставі положень статті 1212 ЦК України. Як слідує зі змісту позовної заяви, саме стягнення з відповідача грошових коштів як таких, що набуті останнім без достатньої правової підстави, позивач вважає ефективним способом захисту своїх прав.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав. Так, згідно з частинами першою-третьої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов`язань виникає за наявності трьох умов:

1) набуття або збереження майна боржником;

2) набуття або збереження майна відбувається за рахунок іншої особи - кредитора;

3) для набуття або збереження боржником майна кредитора відсутні жодні правові підстави - договір, інший правочин, закон, адміністративний акт або інші з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України.

При цьому у відповідності до ст.1212 ЦК України третя з названих умов (відсутність правових підстав набуття майна) є спеціальною ознакою саме кондиційних правовідносин і є необхідною умовою для застосування наслідків безпідставного збагачення, визначених ст.ст. 1212-1214 ЦК України. За таких обставин договірний характер правовідносин, що склалися між позивачем та відповідачем, виключає можливість застосування до них положень частини першої статті 1212 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1)збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або звертає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок меж збільшенням майна в однієї особи i відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення (відповідний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №916/2478/20, від 04.05.2022 у справі №903/359/21, від 05.10.2022 у справі №904/4046/20).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18, від 16.09.2022 у справі №913/703/20).

Отже, з урахуванням того, що позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача коштів відповідно до статті 1212 ЦК України, у даній справі підлягають встановленню підстави набуття відповідачем таких коштів, тобто в порядку виконання договірного зобов`язання або за відсутності правової підстави, оскільки договірний характер правовідносин, за відсутності їх припинення (розірвання тощо) виключає можливість застосування до них положень статті 1212 ЦК України.

Матеріалами справи стверджується, що ПП «Ковальська майстерня Ковальчука» перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ «Агрохім Поділля» 19.02.2021 згідно платіжного доручення №255 грошові кошти в сумі 93 775 грн. з призначенням платежу: оплата кредиторської заборгованості; 26.02.2021 згідно платіжного доручення №268 грошові кошти в сумі 301 600 грн. з призначенням платежу: оплата згідно рахунка №5 від 26.02.2021, в т. ч. ПДВ 20% 50266,67 грн.; 11.03.2021 згідно платіжного доручення №275 грошові кошти в сумі 115 000 грн. з призначенням платежу: оплата за товар згідно рахунка №11 від 11.03.2021, в т. ч. ПДВ 20% 19166,67 грн., а всього за вказаними платежами на суму 510 375 грн., отримання яких відповідач не заперечує.

Разом з тим, матеріали справи не містять та відповідачем не надано суду доказів існування між сторонами договірних відносин чи інших правових підстав набуття відповідачем грошових коштів на вищевказану суму.

Враховуючи усе викладене вище, господарський суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено факту існування господарських правовідносин між сторонами, а тому у позивача не виникло відповідного господарського зобов`язання щодо сплати ТОВ «Агрохім Поділля» грошових коштів на суму 510 375 грн., з яких: 93 775 грн. - згідно платіжного доручення №255 від 19.02.2021, 301 600 грн. - згідно платіжного доручення №268 від 26.02.2021 та 115 000 грн. - згідно платіжного доручення №275 від 11.03.2021, а відтак позовна вимога про стягнення грошових коштів з відповідача як безпідставно набутих в цій частині підлягає задоволенню.

Посилання відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності в цій частині позову, оскільки оплати за договорами здійснено більше як за три роки до подання позову, а відтак і підставу для відмови у позові, суд вважає необґрунтованими, з огляду на таке.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 2-4 ст.267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Судом не встановлено наявність у позивача підстав для визначення початку перебігу позовної давності іншими датами, аніж датами фактичного здійснення платежів: 19.02.2021, 26.02.2021, 11.03.2021.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» №540-ІХ від 30.03.2020 Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, згідно якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 13.03.2022 №2120-ІХ Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно якого у період дії в Україні воєнного стану, позовна давність, визначена ст. ст. 257, 259, 262, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільного кодексу України, продовжується на строк його дії.

При цьому, пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України згідно Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» №3450-ІХ від 08.11.2023 викладено у такій редакції «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

Указом Президента України від 28.10.2024 №740/2024, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 29.10.2024 №4024-ІХ, строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 10.11.2024 продовжено на 90 діб.

З огляду на наведене, судом не встановлено спливу позовної давності, а відтак і підстав для відмови в позові в цій частині.

Щодо стягнення з відповідача грошових коштів на суму 404 500 грн. як безпідставно набутих, суд зазначає і враховує таке.

Матеріалами справи стверджується, що ПП «Ковальська майстерня Ковальчука» перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ «Агрохім Поділля» 13.01.2022 згідно платіжного доручення №577 грошові кошти в сумі 101 500 грн. з призначенням платежу: оплата за оренду згідно договору від 04.01.2022, у т. ч. ПДВ 20% 16916,67 грн.; 31.01.2022 згідно платіжного доручення №596 грошові кошти в сумі 50 000 грн. з призначенням платежу: оплата за оренду згідно договору від 04.12.2021, у т. ч. ПДВ 20% 8333,33 грн.; 07.02.2022 згідно платіжного доручення №613 грошові кошти в сумі 151 500 грн. з призначенням платежу: оплата за оренду за грудень 2021 року, за січень 2022 року згідно договору, у т. ч. ПДВ 20% 25250 грн.; 15.02.2022 згідно платіжного доручення №630 грошові кошти в сумі 101 500 грн. з призначенням платежу: оплата за оренду за січень 2022 року згідно договору, у т. ч. ПДВ 20% 16916,67 грн., отримання яких не заперечується відповідачем.

На спростування доводів позивача про безпідставність перерахування ним коштів та підтвердження факту існування між сторонами договірних правовідносин, відповідачем надано підписаний 04.12.2021 між ТОВ «Агрохім Поділля», як орендарем, та ПП «Ковальська майстерня Ковальчука», як суборендарем, договір суборенди нежитлового приміщення.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що 27.04.2020 між Публічним акціонерним товариством «Укртелеком», як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестбуд-Поділля», як орендарем, укладено договір оренди нерухомого майна №68Е000-29/20, згідно якого орендодавець передає, а орендар бере у строкове платне користування нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Хмельницький, вул. Геологів, 8, а саме: 2-ох поверхову виробничу будівлю, арочні склади №1 та №2, будівлю прохідної, навіси, шість паркомісць та стелажі, загальною площею 2329,7 кв. м для розміщення магазину, офісу, складу, цеху.

01.03.2021 Публічним акціонерним товариством «Укртелеком», як стороною-1, Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестбуд-Поділля», як стороною-2, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрохім Поділля», як стороною 3, укладено Угоду про заміну сторони №2/2021 у Договорі оренди нерухомого майна від 27.03.2020 №68Е000-29/20, згідно якої сторона-2 передає, а сторона-3 приймає усі права та обов`язки за Договором оренди та стає стороною орендарем зазначеного договору замість сторони-2, а сторона-1 погоджує вищевказану заміну сторони у Договорі.

Також, 04.12.2021 між ТОВ «Агрохім Поділля», як орендарем, та ПП «Ковальська майстерня Ковальчука», як суборендарем, підписано договір суборенди нежитлового приміщення, згідно якого орендар зобов`язується передати суборендареві, а суборендар зобов`язується прийняти у тимчасове платне користування (суборенду) приміщення, визначені у договорі (арочний склад №1 площею 462,7 кв.м, арочний склад №2 площею 460,8 кв.м, частину виробничої будівлі (2 поверх) 173,4 кв.м за адресою: м. Хмельницький, вул. Геологів, 8), за плату та на обумовлений строк для здійснення господарської діяльності.

Твердження позивача про те, що у наданому відповідачем договорі суборенди від 04.12.2021 міститься підпис позивача та його печатка лише на останньому аркуші, а не на кожній його сторінці як того вимагають звичаї ділового обороту, свідчить про недотримання форми договору та не підтверджує факту його укладення, суд відхиляє як необґрунтовані з огляду на таке.

Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст.181 Господарського кодексу України (далі ГК України) господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За положеннями ч.1 ст.627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами (ст.639 ЦК України).

Судом встановлено, що наданий відповідачем договір суборенди нежитлового приміщення від 04.12.2021 підписаний представниками сторін: керівниками ПП «Ковальська майстерня Ковальчука» Ковальчуком В.А. та ТОВ «Агрохім Поділля» Мурзою В.Г., а також скріплений печатками сторін - юридичних осіб. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Жодним нормативним актом не передбачено обов`язкового проставлення таких реквізитів документу як «підпис» на кожному аркуші договору.

Разом з тим, виходячи зі змісту ч.1 ст.7 ЦК України, звичаєм ділового обороту є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у сфері ділового обороту.

Позивачем не доведено наявність такого звичаю ділового обороту, за якого проставлення підписів представників сторін на кожному аркуші чи сторінці договору між суб`єктами господарювання при його підписанні, є загальновідомим та усталеним, а також недотримання якого свідчить про недотримання письмової форми договору та, як наслідок, його укладення.

Згідно ч.4 ст.179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч.7 ст.179 ГК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 ЦК України).

Частинами 1-3 ст. 180 ГК України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. За договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або єдиний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Об`єктом оренди можуть бути: нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання (ч.3 ст.283 ГК України).

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.6 ст.283 ГК України).

Істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу (ч.1 ст.284 ГК України).

Строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором (ч.4 ст.284 ГК України).

Відповідно до ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об`єкта оренди. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Статтею 761 ЦК України визначено, шо право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно негайно або у строк, встановлений договором найму (ст.765 ЦК України).

Позивачем стверджується, що ненадання суду ні відповідачем, ні Хмельницькою філією АТ «Укртелеком» актів приймання-передачі орендованого майна за договором оренди нерухомого майна №68Е000-29/20 від 27.03.2020, укладеного між ПАТ «Укртелеком» та ТОВ «Інвестбуд-Поділля», що своєю чергою ставить під сумнів фактичне передання такого майна ТОВ «Інвестбуд-Поділля» та в подальшому його використання ТОВ «Агрохім Поділля».

Суд враховує, що відповідно до п.2.1 Договору оренди передача орендованого майна в користування здійснюється за актом приймання-передачі.

Водночас, жодна зі сторін цього договору, не заперечує факту передачі ПАТ «Укрателеком» та отримання ТОВ «Інвестбуд-Поділля» орендованого майна за вказаним договором. Наведене стверджується і наданими Хмельницькою філією АТ «Укртелеком» Додатковими угодами №1/2020 від 01.04.2020, №3/2021 від 22.05.2021 та Угодою про заміну сторони №2/2021 від 01.03.2021 у договорі оренди №68Е000-29/20 від 27.03.2020, а також листом ТОВ «Агрохім Поділля» від 21.04.2022 про намір продовжити строк дії договору оренди.

З огляду на наведене, судом не встановлено очевидних відомостей, що свідчили б про відсутність станом на 04.12.2021 у ТОВ «Агрохім Поділля» майна, орендованого останнім в ПАТ «Укртелеком».

Статтею 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (правовий висновок, викладений Верховним Судом у постанові від 11.08.2021 у справі №344/2483/18).

На час розгляду справи судом договір суборенди нежитлового приміщення від 04.12.2021 є дійсним. Доказів зворотного матеріали справи не містять. Також позивачем не подано до суду заяви в межах справи, що розглядається, про визнання недійсним повністю чи у певній частині пов`язаного з предметом спору правочину.

Також, на підтвердження реальності господарських відносин між сторонами за договором, відповідачем надано податкові накладні, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних за №10 від 31.12.2021 на суму 101 500 грн. за суборенду приміщення за грудень 2021 року; №1 від 13.01.2022 на суму 101 500 грн. - гарантійний платіж за суборенду приміщення за останній місяць оренди; №2 від 31.01.2022 на суму 101 500 грн. за суборенду приміщення за січень 2022 року; №3 від 15.02.2022 на суму 100 000 грн. за суборенду приміщення за лютий 2022 року; №4 від 28.02.2022 на суму 1500 грн. за суборенду приміщення за лютий 2022 року.

Судом встановлено та не заперечується позивачем використання ним податкового кредиту за зареєстрованим відповідачем податковими зобов`язаннями, що підтверджується наданими Головним управлінням Державної податкової служби України в Хмельницькій області податковими деклараціями ПП «Ковальська майстерня Ковальчука» з податку на додану вартість з додатками за період з грудня 2021 по березень 2023 років.

Так, у таблиці 2.1 «Відомості про операції з придбання з податком на додану вартість, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою та ставками 7% і 14%» розділу ІІ «Податковий кредит» додатку №1 до Податкових декларацій з податку на додану вартість Приватного підприємства «Ковальська майстерня Ковальчука» за грудень 2021 року, січень 2022 року та лютий 2023 року міститься інформація про обсяг постачання без податку на додану вартість на суми 84583,33 грн., 169166,66 грн., 84583,33 грн. та суми податку на додану вартість за основною ставкою 16916,67 грн., 33833,34 грн., 16916,67 грн. відповідно.

Доказів коригування позивачем попередньо використаного податкового кредиту згідно ст. 198.5, 186.2, 186.3 Податкового кодексу України упродовж одного календарного року матеріали справи не містять.

Суд вважає необґрунтованими твердження позивача, що використання ним податкового кредиту з податку на додану вартість за зареєстрованими відповідачем зобов`язаннями за договором суборенди від 04.12.2021 не свідчить про реальність господарських операцій та договірних правовідносин між сторонами, які мають підтверджуватись виключно первинними документами згідно вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» з огляду на таке.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", згідно з частиною першою ст.9 якого підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у частині другій зазначеної статті.

Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі ПК України) встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абзац другий цього пункту).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК).

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій. Сума ПДВ для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена, крім того, податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником при визначенні податкових зобов`язань з ПДВ, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку.

Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", так само характеризує і податковий облік.

У справах, предмет спору в яких стосується правомірності відображення платником податків у бухгалтерському та податковому обліках фінансових показників господарських операцій, які, за висновком контролюючого органу, є фіктивними, сталою є практика правозастосування Верховним Судом, яка, якщо її узагальнити, полягає в тому, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування в податковому обліку податкового кредиту та на зменшення фінансового результату до оподаткування на суму витрат, відображену в бухгалтерському обліку, наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язано з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника та має підтверджуватись первинними документами відповідно до вимог, встановлених правовими нормами, зокрема й щодо змісту документа (заповнення обов`язкових реквізитів).

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту та витрат.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то платник податків не має права на податкову вигоду у вигляді податкового кредиту та/або зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат (правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 05.05.2023 у справі №160/15514/20).

Також, суд враховує презумпцію добросовісності платника податків, яка означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом (правовий висновок, викладений Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі №817/537/17).

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки. Підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст. Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце (правовий висновок, сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29.06.2021 зі справи № 910/23097/17).

У постанові від 03.06.2022 у справі №922/2115/19 Верховний Суд виснував, що оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі, господарські суди повинні враховувати фактичні дії як постачальника так і покупця щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.

Якщо сторона заперечує факт передачі товару за договором поставки за податковими накладними, але одночасно реєструє податкові накладні на придбання товарів від постачальника та формує як покупець податковий кредит за фактом поставки товару на підставі спірних видаткових накладних, і жодним чином не пояснює свої дії та правову підставу виникнення в платника права на податковий кредит з ПДВ за цими накладними, то така поведінка сторони не є добросовісною та розумною. У такому випадку дії сторони з реєстрації податкових накладних засвідчують волю до настання відповідних правових наслідків, тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (постачальником) на постачання послуг на користь другої сторони (покупця), може бути допустимим доказом факту прийняття товару від контрагента на визначену суму, якщо покупець вчинив юридично значимі дії, зокрема, відобразив податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу положень ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Визначений статтею 13 ГПК України принцип змагальності у господарському процесі забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що твердження позивача про помилковість перерахування грошових коштів в сумі 404 500 грн. відповідачу згідно платіжних доручень №577 від 31.01.2022 в сумі 101 500 грн.; №596 від 31.01.2022 в сумі 50 000 грн.; №613 від 07.02.2022 в сумі 151 500 грн.; №630 від 15.02.2022 в сумі 101 500 грн., у зв`язку з відсутністю будь-яких правовідносин між сторонами є безпідставними та такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Посилання самим позивачем, як платником, у вказаних платіжних дорученнях на здійснення оплати за договором у призначеннях кожного з платежів, з урахуванням наданих відповідачем договору суборенди нежитлового приміщення від 04.12.2021 та податкових накладних з Єдиного реєстру податкових накладних про реєстрацію податкових зобов`язань упродовж грудня 2021 лютого 2022 років за вказаним договором, а також нарахування за цей період сум податку на додану вартість, що відносяться до податкового кредиту, позивачем як отримувачем послуг за цими зобов`язаннями, свідчать про реальність здійснення господарських операцій з надання послуг (суборенди) між сторонами, як платниками податку, та договірний характер правовідносин, що склалися між позивачем та відповідачем. Усе вищенаведене своєю чергою виключає можливість кваліфікації цих відносин, як кондиційних (відносин з безпідставного збагачення) і застосування до них правил статей 1212-1214 ЦК України.

Отже, з огляду на необґрунтованість позивачем порушення його права відповідачем, а відтак і підстав для судового захисту такого права шляхом стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 404 500 грн. як безпідставно набутих, у позові в цій частині належить відмовити.

За змістом частин 1-3 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16).

Крім того, при прийнятті рішення суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.0.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Отже, беручи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд вважає за належне позовні вимоги ПП «Ковальська майстерня Ковальчука» задовольнити частково та стягнути з ТОВ «Агрохім Поділля» на користь позивача 510 375 грн. безпідставно набутих коштів.

У стягненні 404 500 грн. як безпідставно набутих коштів належить відмовити.

Щодо розподілу судових витрат між сторонами, судом зазначається таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки згідно положень ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, а позовну заяву у справі №924/728/24 подано до суду в електронній формі, то визначення суми судового збору, який підлягає стягненню з відповідача відбувається із застосуванням коефіцієнту 0,8.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 73, 74, 86, 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохім Поділля» (29000, м.Хмельницький, вул. Проскурівська, 19/2, кв.2, код ЄДРПОУ 37016964) на користь Приватного підприємства «Ковальська майстерня Ковальчука» (29000, м. Хмельницький, Вінницьке шосе, 12/2 Б, код ЄДРПОУ - 37602182) 510 375 (п`ятсот десять тисяч триста сімдесят п`ять) гривень набутих отриманих коштів та 6 124 (шість тисяч сто двадцять чотири) гривні 91 копійки витрат зі сплати судового збору.

У стягненні 404 500 (чотириста чотири тисячі п`ятсот) гривень як безпідставно набутих коштів відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення Господарського суду Хмельницької області подається до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 16.12.2024.

СуддяО.І. Шевчук