Ухвала

від 07.02.2025 по справі 924/728/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

УХВАЛА

"07" лютого 2025 р. Справа № 924/728/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Бучинська Г.Б.

суддя Олексюк Г.Є.

розглянувши заяву Приватного підприємства "Ковальська майстерня Ковальчука"

про забезпечення позову

у справі № 924/728/24

за позовом Приватного підприємства "Ковальська майстерня Ковальчука"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім Поділля"

про стягнення 914 875 грн

ВСТАНОВИВ:

Господарський суд Хмельницької області рішенням від 06.12.2024 у справі № 924/728/24 позов задовольнив частково. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім Поділля" на користь Приватного підприємства "Ковальська майстерня Ковальчука" 510 375 грн набутих отриманих коштів та 6 124 грн 91 коп. витрат зі сплати судового збору. Відмовив в стягненні 404 500 грн як безпідставно набутих коштів.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрохім Поділля" звернулося з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить рішення Господарського суду Хмельницької області від 06.12.2024 у справі № 924/728/24 скасувати в частині задоволення позову, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 15.01.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім Поділля" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 06.12.2024 у справі № 924/728/24 залишив без руху. Зобов`язав скаржника усунути, протягом 10 днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки та надати суду докази сплати судового збору у розмірі 9 186 грн 75 коп. в порядку визначеному Законом України "Про судовий збір".

Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 27.01.2025 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім Поділля" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 06.12.2024 у справі № 924/728/24. Розгляд апеляційної скарги призначив на 24.02.2025 о 11:00 год.

В подальшому, 05.02.2025 до суду апеляційної інстанції, через підсистему Електронний суд позивачем подано заяву про забезпечення позову.

Заява обґрунтована тим, що після подачі позовної заяви та відкриття провадження у справі відповідачем розпочато вчинення дій по реалізації нерухомого майна що може свідчити про умисне приховуванню майна від можливого стягнення за рішенням суду у майбутньому.

Зокрема, у період часу вересня 2024 року - лютого 2025 року на різних електронних торгових майданчиках, соціальних мережах неодноразово розміщено оголошення про продаж належного ТОВ "Агрохім Поділля" нерухомого майна нежитлового приміщення площею 219 кв.м., що розташоване у місті Хмельницькому по вул. Зарічанській, 8/5.

На підтвердження вказаного заявник додає роздруковані із мережі Інтернет оголошення з продажу нерухомого майна та інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 411478156 від 05.02.2025.

З врахуванням недобросовісної поведінки відповідача, яке виразилось в ігноруванні досудового врегулювання спору, реалізації майна у ході судового розгляду справи в суді першої інстанції, умисному затягуванні апеляційного розгляду справи шляхом подачі апеляційної скарги без сплати судового збору, а також воєнного стану в державі, значними економічними змінами, у тому числі на ринку фінансів, позивач вказує, що існує реальна загроза того, що відповідач може відчужити належне йому на праві власності нерухоме майно у тому числі з метою уникнення виконання своїх грошових зобов`язань перед кредиторами.

За наведеного позивач просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на всіх рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім Поділля" (код 37016964) в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрохім Поділля" (код 37016964) в межах задоволених місцевим господарським судом грошових вимог в розмірі 516 449 грн.

Розглянувши зазначену заяву, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення, з огляду на таке.

Відповідно до положень статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) упиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ч. 1 ст. 137 ГПК України);

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України);

Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (ч. 11 ст. 137 ГПК України).

Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу (стаття 140 ГПК України).

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

За загальним правилом достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Водночас слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватись з предметом та підставами позову, можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати права інших осіб.

Обрання належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, а також у постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20), умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є припущення, що майно (у тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

У випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (пункт 23 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22).

Разом із тим, відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 при застосуванні заходів забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові також зазначила, що жодних обмежень щодо застосування такого виду забезпечення позову як накладення арешту на майно (грошові кошти) лише у сфері майнових спорів або заборони його застосування при вирішенні немайнового спору цивільне процесуальне законодавство не містить.

Предметом позову у цій справі є стягнення із відповідача безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 914 875 грн, тобто вимога майнового характеру.

При цьому, відповідач просить вжити заходи забезпечення позову в межах задоволених місцевим господарським судом грошових вимог в розмірі 516 449 грн.

Проаналізувавши доводи та вимоги заяви позивача про забезпечення позову, апеляційний господарський суд відмічає, що заявник не вказує банківських рахунків відповідача чи перелік установ, в котрих такі рахунки відкриті.

Також, суд апеляційної інстанції вказує, що звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач просить накласти арешт на майно відповідача, однак не конкретизує яке саме це має бути майно, не наводить його ідентифікуючих ознак.

Водночас, позивач не надає суду будь-яких доказів відсутності у відповідача грошових коштів на рахунках, а відповідно не доводить неможливості чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому.

Крім того, апеляційний господарський суд бере до уваги, що Верховний Суд у постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22 зазначив, що накладення арешту як на кошти, так і на майно відповідача, причому окремо на те, і на інше - у повній сумі спору, матиме наслідком подвійне забезпечення позовних вимог (і за рахунок коштів, і за рахунок майна), що також суперечить вимогам закону стосовно співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.

У вказаній постанові Верховний Суд вказав, що у разі неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів доцільним є накладення арешту на майно а саме у межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів.

В той же час, звертаючись до суду із цією заявою позивач просить накласти арешт, як на грошові кошти відповідача, так і на майно відповідача, що буде мати наслідком подвійне забезпечення позовних вимог.

Відтак, зважаючи на викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви Приватного підприємства "Ковальська майстерня Ковальчука" про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 924/728/24.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу, України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити Приватному підприємству "Ковальська майстерня Ковальчука" у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 924/728/24.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Олексюк Г.Є.