Рішення

від 19.12.2024 по справі 924/728/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

"19" грудня 2024 р.м.Хмельницький Справа № 924/728/24

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Шевчук О.І., за участі секретаря судового засідання Демчук М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали заяви від 09.12.2024 Приватного підприємства «Ковальська майстерня Ковальчука про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у справі

за позовом Приватного підприємства «Ковальська майстерня Ковальчука», м.Хмельницький

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохім Поділля», м. Хмельницький

про стягнення безпідставно набутих коштів в сумі 914 875 грн.

Представники сторін: не з`явились

Відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Процесуальні дії по справі, стислий виклад позицій сторін

До Господарського суду Хмельницької області 02.08.2024 надійшла позовна заява Приватного підприємства «Ковальська майстерня Ковальчука» (29000, м. Хмельницький, Вінницьке шосе, 12/2 Б, код ЄДРПОУ - 37602182) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохім Поділля» (29000, м.Хмельницький, вул. Проскурівська, 19/2, кв.2, код ЄДРПОУ 37016964) про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів в сумі 914 875 грн., які впродовж з лютого 2021 року по лютий 2022 року були помилково перераховані з рахунків позивача.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 06.12.2024 у справі №924/728/24 позов Приватного підприємства «Ковальська майстерня Ковальчука» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохім Поділля» задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохім Поділля» на користь Приватного підприємства «Ковальська майстерня Ковальчука» 510 375 (п`ятсот десять тисяч триста сімдесят п`ять) гривень набутих отриманих коштів та 6 124 (шість тисяч сто двадцять чотири) гривні 91 копійки витрат зі сплати судового збору. У стягненні 404 500 (чотириста чотири тисячі п`ятсот) гривень як безпідставно набутих коштів відмовлено.

09.12.2024 до господарського суду через електронний кабінет підсистеми «Електронний суд» ЄСІТС від Приватного підприємства «Ковальська майстерня Ковальчука» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі, в якій з урахування долучених доказів надання професійної правничої допомоги: договору про надання правничої допомоги №5/2-24 від 14.05.2024 з адвокатом Шевчуком В.В., узгодженого переліку послуг за договором, винагороди адвоката та порядку розрахунків, акту приймання-передачі наданих послуг від 07.12.2024, просить стягнути з відповідача на користь позивача 93 018 грн. судових витрат на оплату професійної правничої допомоги.

Ухвалою суду від 09.12.2024 заяву Приватного підприємства «Ковальська майстерня Ковальчука» про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі №924/728/24 призначено до розгляду в судовому засіданні на 16.12.2024, запропоновано відповідачу надати письмову позицію щодо заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат.

13.12.2024 до суду через електронний кабінет підсистеми Електронний суд ЄСІТС від Приватного підприємства Ковальська майстерня Ковальчука надійшла заява про проведення судового засідання розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу за відсутності представника позивача.

Відповідач у судове засідання не з`явився, повноважного представника до суду не направив, письмової позиції щодо заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат до суду не надав.

Відповідно до ч.4 ст.244 ГПК України неприбуття в судове засідання, осіб, які належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи.

Суд враховує, що учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується довідками про доставлення ухвали суду від 16.12.2024 до їх електронних кабінетів в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС, та здійснює розгляд заяви за наявними матеріалами.

Розглянувши заяву Приватного підприємства «Ковальська майстерня Ковальчука» про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат у даній справі, судом встановлено та враховується таке.

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку із вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу є судовими витратами, пов`язаними з розглядом справи.

Згідно з ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З аналізу вказаних вище норм процесуального права вбачається, що розподіл судових витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу залежить, серед іншого, від результату остаточного вирішення спору у господарському суді.

Згідно з ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

За ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно зі ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Статтею 244 ГПК України встановлено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України).

Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 16 ГПК України).

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 06.12.2024 позов Приватного підприємства «Ковальська майстерня Ковальчука» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохім Поділля» задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохім Поділля» на користь Приватного підприємства «Ковальська майстерня Ковальчука» 510 375 (п`ятсот десять тисяч триста сімдесят п`ять) гривень набутих отриманих коштів та 6 124 (шість тисяч сто двадцять чотири) гривні 91 копійки витрат зі сплати судового збору. У стягненні 404 500 (чотириста чотири тисячі п`ятсот) гривень як безпідставно набутих коштів відмовлено.

Питання щодо розподілу судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу, не вирішувалось при ухваленні рішення за результатами розгляду справи № 924/728/24.

04.12.2024 до господарського суду від ПП «Ковальська майстерня Ковальчука» через підсистему «Електронний суд» надійшла заява з проханням врахувати, що у позовній заяві позивачем вказано орієнтовний розрахунок судових витрат на надання правничої допомоги в сумі 80 000 грн., а докази про розмір судових витрат, як позивачем сплачено чи має бути сплачено у зв`язку з розглядом справи, будуть подані суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

З огляду на викладене, заяву подано в межах строку, встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Частина 1 ст. 124 ГПК України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

За приписами ч. 2 ст. 124 ГПК України у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Отже, за приписами ГПК України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору, якими відповідно до приписів ч. 2 ст. 161 ГПК України є позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

У позовній заяві позивачем повідомлено суд про те, що у зв`язку з розглядом даної справи він очікує понести витрати в сумі 80 000 грн., які складаються із витрат на професійну правничу допомогу та судового збору.

Заява позивача про розподіл судових витрат, згідно з якою останній просить стягнути з відповідача 93018 грн. витрат на правову допомогу адвоката надійшла до суду 09.12.2024.

До заяви додано копії договору про надання правничої допомоги №5/2-24 від 14.05.2024, укладеного між Приватним підприємством «Ковальська майстерня Ковальчука» та адвокатом Шевчуком В.В. з додатком №2 від 14.05.2024 до цього договору з узгодженим переліком послуг за договором, винагороди (гонорару) адвоката та порядку розрахунків та акту приймання-передачі наданих послуг від 07.12.2024, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЗР №21/3295 Шевчука Валерія Вільгімовича, ордеру про надання правничої (правової) допомоги серії ВХ №1069410 від 16.05.2024.

Доказів оплати витрат на правничу допомогу матеріали заяви від 09.12.2024 не містять.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в ст. 1 вищевказаного Закону, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (правовий висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладений у постанові від 19.02.2020 у справі №910/16223/18).

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 06.03.2019 у справі №922/1163/18 виснував, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Отже, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини (правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю (правовий висновок, викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19).

Як стверджується матеріалами справи, представництво інтересів позивача у справі №924/728/24 здійснював адвокат Шевчук В.В. на підставі договору про надання правничої (правової)допомоги №5/2-24 від 14.05.2024, на підтвердження повноважень якого у матеріалах справи міститься копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЗР №21/3295 та ордеру про надання правничої (правової) допомоги серії ВХ №1069410 від 16.05.2024.

Як вбачається із наданих доказів, 14.05.2024 між Приватним підприємством «Ковальська майстерня Ковальчука», як клієнтом, та адвокатом Шевчуком Валерієм Вільгімовичем укладено договір про надання правничої допомоги №5/2-24 (далі - Договір), згідно п.1.1 якого адвокат бере на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки, обумовлені сторонами. Конкретний вид правничої допомоги, перелік узгоджених послуг та винагорода адвоката визначаються у додатках до даного договору, що є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 1.2 Договору адвокат відповідно до узгоджених клієнтом повноважень: надає клієнту консультаційні та юридичні послуги щодо захисту інтересів останнього, серед іншого, в господарських судах України всіх інстанцій та, зокрема, у господарських справах; представляє клієнта з усіма правами, які надано законом позивачу (цивільному позивачу та відповідачу), відповідачу потерпілому, третій особі, свідку, заявнику, скаржнику, у тому числі з правом пред`явлення позову, зміни підстави або предмету позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, пред`явлення зустрічного позову, подання заяв та скарг, укладення мирової угоди на будь-якій стадії процесу, вимагати виконання судового рішення, оскарження рішення, постанови та ухвали суду, оскарження рішень, ухвал, виконавчого листа, наказу та пред`явлення його до виконання; уповноважений клієнтом підписувати та подавати документи, зокрема заяви, клопотання, відводи, заперечення, скарги, уточнення, пояснення, запити, звернення, повідомлення, докази та інше; вчиняти інші дії в інтересах клієнта, не передбачені даним договором.

Про обсяг наданої правничої допомоги та використання адвокатом робочого часу на надання правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги на вимогу клієнта або з власної ініціативи адвокат складає письмовий звіт. При відсутності окремої вимоги клієнта таким звітом є акт прийому-передачі наданих послуг (п.1.7 Договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до виконання сторонами своїх зобов`язань (п.2.1 Договору).

Відповідно до п.3.1 Договору за правничу допомогу, визначену сторонами, клієнт сплачує адвокату винагороду гонорар.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в додатку (додатках) до даного договору (п.3.3 Договору).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначити розмір гонорару, виходячи із власних міркувань (п.3.4 Договору).

При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини (п.3.5 Договору).

Умови та строки розрахунків визначаються сторонами в додатках до цього договору (п.4.1 Договору).

Підставою для сплати винагороди адвоката є підписання акта приймання-передачі наданих послуг. Підставою для компенсації фактичних витрат адвоката є зазначення у акті приймання-передачі окремих звітів про здійснені витрати із додатком підтверджуючих документів (п. 4.3, 4.4 Договору).

Даний договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками.

Згідно Додатку №2 від 14.05.2024 до договору №5/2-24 про надання правничої допомоги від 14.05.2024 адвокат Шевчук В.В. та Приватне підприємство «Ковальська майстерня Ковальчука», як клієнт, з метою представництва та захисту інтересів клієнта у господарському суді Хмельницької області з питань стягнення заборгованості із Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохім Поділля» (код ЄДРПОУ 37016964) узгодили наступний перелік послуг за договором, винагороду (гонорар) адвоката та порядок розрахунків: вивчення наявних документів, визначення правової позиції, підготовка позовної заяви про стягнення коштів до пред`явлення до суду 8000 грн., підготовка заяви про забезпечення позову та документів, що її обґрунтовують 4000 грн. за заяву; підготовка необхідних процесуальних документів у господарському судочинстві чи у кримінальному провадженні (відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення, клопотання про витребування доказів, заяви про вчинення злочину, адвокатського запиту) 2000 грн. за документ; участь у судових засіданнях від 3500 грн. година (з врахуванням часу, необхідного для прибуття в судове засідання); додаткова винагорода за задоволення грошових вимог клієнта за поданим позовом (гонорар успіху) 5% від суми задоволених вимог за рішенням суду; інші послуги, що можуть надаватись адвокатом клієнту та пов`язання із виконанням договору за домовленістю сторін.

Остаточний обсяг та вартість наданих послуг, винагорода (гонорар) адвоката визначається в акті приймання-передачі наданих послуг за взаємним погодженням сторін.

Розрахунок за надані послуги здійснюється замовником упродовж 14 днів з моменту підписання сторонами актів приймання-передачі наданих послуг на вказаний розрахунковий рахунок адвоката.

Адвокат за бажанням клієнта вживає у передбаченому процесуальним законодавством порядку заходів щодо стягнення на користь клієнта фактично понесених витрат за надання правничої допомоги за договором №5/2-2024 від 14.05.2024.

Додаток №2 від 14.05.2024 до Договору підписаний сторонами та скріплений їх печатками.

07.12.2024 між ПП «Ковальська майстерня Ковальчука», як клієнтом, та адвокатом Шевчуком В.В. підписано акт №2-5/2-24 приймання-передачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги №5/2-24 від 14.05.2024 з Додатком №2 до договору №5/2-24 від 14.05.2024, згідно якого сторони підтвердили, що адвокатом були надані послуги у господарській справі №924/728/24, а саме:

1) вивчення наявних документів, консультування клієнта, визначення правової позиції та підготовка позовної заяви про стягнення коштів до пред`явлення до суду (02.08.2024 подано позовну заяву до суду) - 8000 грн.;

2) підготовка заяви про забезпечення позову та документів, що її обґрунтовують (06.11.2024 підготовлено необхідні документи по подано заяву про забезпечення позову у справі) 4000 грн.;

3) підготовка необхідних процесуальних та інших процесуальних документів у справі 10 000 грн. із розрахунку 2000 грн. за документ (23.09.2024 відповідь на відзив, 03.10.2024 - додаткові пояснення позивача, 10.10.2024 адвокатський запит до ХФ ПАТ «Укртелеком», 14.10.2024 клопотання про долучення доказів; 24.10.2024 клопотання про поновлення строку та витребування доказів);

4) участь у судових засіданнях 10.09.2024, 23.09.2024, 03.10.2024, 14.10.2024, 24.10.2024, 06.11.2024, 21.11.2024, 28.11.2024, 04.12.2024, 06.12.2024 45 500 грн. із розрахунку фактично затрачених 13 годин та погодженої вартості 3500 грн. за годину. Дана послуга включає час прибуття до суду, підготовки участі у судових засіданнях, пошук та аналіз судової практики у подібних правовідносинах, ознайомлення із матеріалами судової справи, підготовка промови для участі в дебатах.

Розрахунок за надані послуги здійснюється клієнтом упродовж 14 днів з моменту підписання даного акту на вказаний розрахунковий рахунок адвоката.

Даний акт підписаний та скріплений відтисками печаток сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява від 02.08.2024, відповідь на відзив, адвокатський запит від 10.10.2024, клопотання про долучення доказів від 14.10.2024, клопотання про поновлення строку та витребування доказів від 24.10.2024 підписані представником позивача - Шевчуком В.В., а додаткові пояснення позивача підписані 02.10.2024 Віктором Ковальчуком.

Адвокат Шевчук В.В. як представник позивача був особисто присутній в підготовчих та судових засіданнях Господарського суду Хмельницької області: 10.09.2024 (з 11 год. 30 хв. до 12 год. 03 хв.), 23.09.2024 (з 12 год. 00 хв. до 12 год. 48 хв.), 03.10.2024 (з 14 год. 30 хв. по 14 год. 55 хв.), 14.10.2024 (з 11 год. 00 хв. до 12 год. 33 хв.), 24.10.2024 (з 14 год. 30 хв. до 16 год. 05 хв.), 06.11.2024 у судове засідання не з`явився, однак в акті наданих послуг вказав про участь у судовому засіданні, 21.11.2024 (з 11 год. 00 хв. до 11 год. 46 хв.), 28.11.2024 (з 14 год. 30 хв. до 16 год. 15 хв.), 04.12.2024 (з 15 год. 30 хв. до 15 год. 59 хв.), 06.12.2024 (з 10 год. 00 хв. до 13 год. 10 хв.).

Таким чином, позивач згідно з вимогами ст. 74 ГПК України довів надання йому послуг професійної правничої допомоги під час розгляду справи №924/728/24 у Господарському суді Хмельницької області.

Разом з тим, надані позивачем докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Судом враховано правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, яку викладено в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі №910/353/19, від 19.07.2021 у справі №910/16803/19, від 01.09.2021 у справі №910/13034/20.

В той же час відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.

Отже, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд в тому числі і з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (правова позиція, викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи із принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткові постанови Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №902/1051/19 та від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна та інші проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

Правова позиція щодо розумності та співмірності розміру витрат на правову допомогу також відображена в постановах Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №905/1795/18 і від 01.08.2019 у справі №915/237/18.

Відповідно до ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Отже, з врахуванням викладеного, виходячи зі змісту норм ст. 3, 11, 15 ГПК України, питання про співмірність заявлених відповідачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.

Розглянувши докази, надані на підтвердження витрат на правничу допомогу, зокрема акт №2-5/2-24 приймання-передачі наданих послуг від 07.12.2024, проаналізувавши матеріали справи, суд зазначає, що вартість вивчення наявних документів, консультування клієнта, визначення правової позиції та підготовка позовної заяви про стягнення коштів до пред`явлення до суду (02.08.2024 подано позовну заяву до суду) оцінена у 8000 грн., підготовка заяви про забезпечення позову 4000 грн., інших процесуальних документів 10 000 грн. не є співмірним з кількістю матеріалів, опрацьованих і підготовлених кваліфікованим спеціалістом, яким є адвокат як професіонал в галузі права, та обсягом наданих послуг і виконаних робіт.

Так, здійснивши аналіз змісту та обґрунтувань позовної заяви та долучених до неї доказів, кількість яких є незначною (копії семи платіжних доручень, однієї претензії і угоди про врегулювання спору), суд встановив, що підготовка такої заяви не потребувала від представника позивача значних затрат часу, зусиль та аналізу великої кількості документів та норм чинного законодавства і судової практики для підготовки правової позиції у справі.

Зміст відповіді на відзив, додаткових пояснень позивача, адвокатського запиту від 10.10.2024 та заяви про забезпечення позову, у задоволенні якої відмовлено, свідчить про необґрунтовано завищену вартість таких послуг.

Клопотання про долучення доказів від 14.10.2024 зведено виключно до необхідності долучення до справи адвокатського запиту від 10.10.2024 та роздрукованих з підсистеми «Електронний суд» копій документів у справі №924/1069/23, а заява про витребування доказів від 24.10.2024 за змістом є тотожною адвокатському запиту від 10.10.2024, тому грошова оцінка кожного з них у 2000 грн. за підготовку та подання до суду за кожне клопотання є неспівмірними з обсягом наданих послуг.

Суд встановив, що адвокат Шевчук В.В. був особисто присутній в підготовчих та судових засіданнях Господарського суду Хмельницької області 10.09.2024, 23.09.2024, 03.10.2024, 14.10.2024, 24.10.2024, 06.11.2024 у судове засідання не з`явився, однак в акті наданих послуг вказав про участь у судовому засіданні, 21.11.2024, 28.11.2024, 04.12.2024, 06.12.2024.

Загальна тривалість судових засідань за участі адвоката Шевчука В.В. не перевищувала 11 годин 04 хвилини, що підтверджується протоколами судового засідання за вказані дати.

При цьому, як вбачається із змісту ухвал суду у справі, явка представників сторін у судові засідання не визнавалась обов`язковою.

Підготовка до участі у судових засіданнях, пошук та аналіз судової практики у подібних правовідносинах, підготовка промови для участі у дебатах та ознайомлення із матеріалами судової справи, які окрім самої участі в судових засіданнях, включені у обсяг наданої правової допомоги з розрахунку 3500 грн. за годину за 13 годин, а всього на суму 45 500 грн., є неспівмірними з обсягом наданих послуг та витраченим на них часом.

Адвокат Шевчук В.В. має доступ до усіх матеріалів судової справи №924/728/24 в електронному вигляді через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС, тому мав можливість ознайомитись з матеріалами судової справи і без відвідування господарського суду.

Пошук та аналіз судової практики у подібних правовідносинах та підготовка до участі в судових засіданнях зводиться до внесення в день судового засідання безпосередньо перед його початком підготовлених клопотань, винагорода за які (2 000 грн. за кожне окремо та 10 000 грн. всього) окремо визначена в акті №2-5/2-24, а суть засідання зводилась до розгляду цих клопотань, що підтверджено протоколами судових засідань.

При цьому, судом також враховується, що спірні правовідносини регулюється статтею 1212 Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України. Відповідно, великої кількості законів і підзаконних нормативно - правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини також не передбачають.

Щодо включення до витрат на надання правничої допомоги додаткової винагороди адвоката за задоволення позовних вимог в розмірі 5% від задоволених позовних вимог, що становить 25 518 грн., суд зазначає таке.

Відповідно до ст.28 Правил адвокатської етики гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Чинне законодавство хоча і не містить визначення такого виду гонорару, як додаткова винагорода адвоката за задоволення позовних вимог, так званий «гонорар успіху», але господарський суд враховує те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 в справі №904/4507/18 фактично дійшла висновку про можливість існування «гонорару успіху» як форми оплати винагороди адвокату, визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом такого виду винагороди як «гонорар успіху» у договорі про надання правової допомоги, що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини.

Відтак, враховуючи дані позиції Великої Палати Верховного Суду, клієнт і адвокат користуючись принципом свободи договору можуть визначити додаткові витрати між собою у вигляді гонорару успіху, проте вказане вкотре не підпадає під пряме визначення адвокатських послуг, а відповідно не може переноситись на іншу сторону (не сторону такого договору).

Суд звертає увагу, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 19.10.2000 (щодо справедливої сатисфакції) у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». Європейський суд з прав людини вказав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними.

За наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», Європейський суд з прав людини керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 в справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява №35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат.

Правовий аналіз наведеного вище надає суду підстави для висновку, що для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.12.2023 у справі №904/3745/22, від 20.12.2023 року у справі №910/5483/22.

Суд виходить з того, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Суд звертає увагу, що у даній справі підставою для звернення із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу є приписи статей 123, 124, 126, 129, 244 ГПК України і вимога позивача обумовлена саме необхідністю вирішити питання про розподіл сплачених ним судових витрат (визначених як професійна правнича допомога), що відповідно до вказаних норм процесуального права підлягають розподілу між сторонами.

В свою чергу, «гонорар успіху» визначено в шостому пункті Додатку 2 від 14.05.2024 до договору №5/2-24 про надання правничої допомоги від 14.05.2024 та в Акті №2-5/2-24 приймання-передачі наданих послуг від 07.12.2024 саме як додаткова винагорода, яка виплачується адвокату виключно при позитивному для клієнта рішенні після ухвалення судового рішення по даній справі.

Тобто, «гонорар успіху» не є складовою витрат на професійну правничу допомогу.

Одночасно така додаткова винагорода адвокату за досягнення позитивного рішення у справі як «гонорар успіху», за своїм змістом і правовою природою не є ціною договору (платою за надані послуги) у розумінні статей 632, 903 Цивільного кодексу України та статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а є платою за сам результат (позитивне рішення), досягнення якого відповідно до умов договору не ставиться в залежність від фактично наданих послуг, так як і не є професійною правничою допомогою в розумінні п.1 ч. 2 ст. 126 ГПК України, оскільки не є послугою адвоката та не відноситься до судових витрат.

З огляду на зазначене, суд вважає, що додаткова винагорода адвоката за задоволення позовних вимог (т. з. гонорар успіху), визначений пунктом 6 Додатку №2 до Договору №5/2-24 від 14.05.2024 не був необхідним як складова понесених позивачем витрат на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в господарському суді, а відтак відмовляє у покладенні на відповідача, який не є стороною Договору, де передбачено таку додаткову винагороду адвоката, 25 518 грн. додаткової винагороди адвоката в розмірі 5% від задоволених позовних вимог.

Враховуючи усе вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 93 018 грн., є неспівмірними зі складністю справи, наданими адвокатом обсягом послуг, втраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат.

Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями статті 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

А отже із системного аналізу положень частини восьмої статті 129, частини третьої статті 126 ГПК України, суд вважає, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Також, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У своїй постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд звертає увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Отже, при здійсненні розподілу витрат судом надано правову оцінку обґрунтованості заявлених витрат з врахуванням критеріїв: пов`язаності витрат з розглядом справи; обґрунтованості та пропорційності їх розміру до предмета спору, значення справи для сторін, та викликала справа публічний інтерес.

З огляду на такі обставини суд вважає за можливе застосувати положення частини 5 статті 129 ГПК України та врахувати під час вирішення питання про розподіл судових витрат наведені вище обставини. На думку суду заявлений відповідачем розмір витрат на правову допомогу не є в повній мірі обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Оцінюючи витрати відповідача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат, суд робить висновок про те, що обґрунтованим, розумним, справедливим та співрозмірним у даному випадку є призначення відповідачу 38 500 грн. компенсації витрат на професійну правничу допомогу.

Окрім того, суд зазначає, що розподіляючи витрати за послуги адвоката останній вказує, що наявні в матеріалах справи докази понесення судових витрат пов`язаних із наданням правничої допомоги не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у такому розмірі за рахунок іншої сторони, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Адвокат та клієнт, керуючись принципом вільного волевиявлення щодо укладення договору про надання правової допомоги, вправі погодити між собою розмір та вартість такої допомоги. Клієнт має право погодитись або не погодитися із запропонованими тарифами (вартістю послуг) зважаючи на свої фінансові можливості. У разі ж погодження та підписання відповідного договору - клієнт оплачує вартість послуг адвоката за результатами їх надання та підтвердження.

Проте, інший учасник у справі, на якого просить клієнт покласти понесені ним витрати на правову допомогу - не зобов`язаний повністю за свій рахунок відшкодовувати усю суму заявлених витрат на правову допомогу. Як вказано вище, при визначенні суми до відшкодування суд має виходити з критерію розумності їх розміру, з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

З огляду на наведене, оцінюючи заявлені до стягнення витрати позивача на надання правничої допомоги у справі, суд дійшов висновку про часткове покладення на відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 73, 74, 86, 123, 129, 221, 244, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву Приватного підприємства «Ковальська майстерня Ковальчука» про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №924/728/24 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохім Поділля» (29000, м.Хмельницький, вул. Проскурівська, 19/2, кв.2, код ЄДРПОУ 37016964) на користь Приватного підприємства «Ковальська майстерня Ковальчука» (29000, м. Хмельницький, Вінницьке шосе, 12/2 Б, код ЄДРПОУ - 37602182) 38 500 (тридцять вісім тисяч п`ятсот) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

В задоволенні решти заяви - відмовити.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області подається до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне додаткове рішення складено та підписано 20.12.2024.

СуддяО.І. Шевчук