Постанова

від 17.12.2024 по справі 910/3268/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/3268/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ємця А. А. - головуючого, Бенедисюка І. М., Жайворонок Т. Є.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2024 (колегія суддів: Коробенко Г. П. - головуючий, Тарасенко К. В., Тищенко А. І.)

у межах розгляду заяви Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про забезпечення позову та клопотання Акціонерного товариства «Банк Альянс» про зустрічне забезпечення у справі

за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

до Акціонерного товариства «Банк Альянс»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Енерджі»,

про стягнення грошових коштів

та за позовом третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору - Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Енерджі»

до: Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», Акціонерного товариства «Банк Альянс»

про визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

1. Історія справи

1.1 Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - Компанія) звернулося до суду з позовом про стягнення з Акціонерного товариства «Банк Альянс» (далі - Банк) 1 717 000 000,00 грн.

1.2 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Банк неправомірно не виконав своїх зобов`язань за банківською гарантією від 07.09.2021 № 11122-21/1 (далі - банківська гарантія), виданою на забезпечення зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Енерджі» (далі - Товариство) за договором про врегулювання небалансів електричної енергії від 18.07.2019 № 1196-01024 (далі - Договір), у зв`язку з чим наявні правові підстави для стягнення з відповідача коштів у зазначеному розмірі.

1.3 Товариство подало позов як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, в якому просить суд визнати такою, що не підлягає виконанню, банківську гарантію, видану Банком.

1.4 Господарський суд міста Києва рішенням від 15.12.2022 позов Компанії задовольнив частково: стягнув з Банку на користь Компанії 1 113 577 821,21 грн; в іншій частині у задоволенні позову відмовив. У задоволенні позову третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору відмовив. Скасував заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2022 у цій справі.

1.5 Рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2022 Банк та Товариство оскаржили в апеляційному порядку.

1.6 Північний апеляційний господарський суд ухвалами від 01.03.2023 відкрив апеляційне провадження за апеляційними скаргами Банку і Товариства на рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2022 у цій справі.

1.7 На адресу апеляційного суду від Компанії надійшло клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, грошові кошти, що належать Банку, із забороною вчиняти дії з їх відчуження у розмірі 1 113 577 821,21 грн.

1.8 Клопотання позивача обґрунтоване можливістю негативних наслідків для позивача, які полягають у ризиках виведення коштів з рахунків відповідача, що може істотно ускладнити та унеможливити подальше виконання судового рішення.

1.9 Від Банку надійшло клопотання про зустрічне забезпечення.

2. Короткий зміст ухвали апеляційної інстанції

2.1 Заяву Компанії про забезпечення позову господарські суди розглядали неодноразово.

2.2 Північний апеляційний господарський суд оскаржуваною ухвалою від 17.09.2024 у задоволенні клопотання Компанії про забезпечення позову відмовив; у задоволенні клопотання Банку про зустрічне забезпечення відмовив.

2.3 Апеляційний господарський суд виходив з того, що позивач у заяві про забезпечення позову не навів достатніх обґрунтувань та не долучив жодних доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до виконання рішення у цій справі, і не навів даних про неможливість захисту прав, свобод та інтересів заявника без вжиття таких заходів.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція учасників справи

3.1 Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, Компанія звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою (з урахуванням заяви про усунення недоліків), в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та задовольнити заяву про забезпечення позову.

3.2 Скаржник наголошує на тому, що суд, відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, не врахував висновків Верховного Суду щодо застосування статей 560, 562, 563, 568 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах у контексті виконання банківської гарантії, та порушив приписи статті 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

3.3 Банк у відзиві на касаційну скаргу заперечує викладені в ній доводи і просить залишити касаційну скаргу Компанії без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

4. Мотивувальна частина

4.1 Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

4.2 Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

4.3 Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19 тощо.

4.4 Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

4.5 Відповідно до пункту 1 частини 1 та частини 4 статті 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

4.6 Під час вирішення питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

4.7 Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. У спорах майнового характеру про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

4.8 Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

4.9 При цьому обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на особу, яка клопоче про таке забезпечення, та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

4.10 Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу або іншим особам вчиняти певні дії.

4.11 Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

4.12 Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, Компанія зазначала про можливе виведення значних грошових коштів з рахунків відповідача, що може ускладнити (унеможливити) виконання рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2022 у цій справі.

4.13 У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 викладено, зокрема, таке:

« 16. Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

17. Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

18. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17).

19. Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

20. Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 910/9498/19, від 17.09.2020 у справі № 910/72/20, від 15.01.2021 у справі № 914/1939/20, від 16.02.2021 у справі № 910/16866/20, від 15.04.2021 у справі № 910/16370/20, від 24.06.2022 у справі № 904/3783/21, від 26.09.2022 у справі № 911/3208/21).

21. Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення».

4.14 Тобто наведений у постанові підхід передбачає необхідність доказування наявності обґрунтованої необхідності у застосуванні заходів забезпечення позову шляхом подання доказів до суду щодо наявності фактичних обставин, з якими закон пов`язує застосування такого заходу забезпечення позову, обґрунтування заявником відомих йому обставин або тих обставин, про які він об`єктивно може дізнатися, які б свідчили про утруднення чи унеможливлення виконання судового рішення у разі задоволення позову.

4.15 Вказане відповідає як змісту статей 136 та 137 ГПК України щодо підстав та заходів для забезпечення позову, так і сталій практиці Верховного Суду щодо забезпечення позовів.

4.16 Як свідчить зміст оскаржуваної ухвали, суд апеляційної інстанції, застосовуючи статті 136, 137 ГПК України, зазначив, що позивач не надав суду будь-яких доказів того, що Банк вчиняє дії, внаслідок яких його кошти та майно можуть зменшитися або зникнути, а матеріали справи не містять доказів того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому апеляційний господарський суд зауважив на тому, що дії відповідача, пов`язані з невиконанням своїх грошових зобов`язань за іншими банківськими гарантіями, ініціювання нових судових спорів не свідчать про неможливість виконання рішення суду у цій справі в майбутньому та не є підставою, передбаченою законом, для вжиття заходів забезпечення позову.

4.17 Перевіряючи наведені в обґрунтування заяви про забезпечення позову доводи Компанії стосовно того, що на інформаційних ресурсах неодноразово з`являлася інформація, зокрема, щодо виведення значних коштів з рахунків Банку за кордон та до російської федерації, невиконання своїх зобов`язань перед клієнтами, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ця інформація розміщена в неофіційних джерелах, а тому посилання заявника на розміщену в таких джерелах інформацію колегія суддів відхилила.

4.18 У контексті зазначених доводів позивача суд апеляційної інстанції надав оцінку аргументам Банку, які викладені у запереченні на заяву Компанії про забезпечення позову, щодо такого:

статтею 69 Закону України «Про банки і банківську діяльність» імперативно визначено, що банк зобов`язаний подавати Національному банку України фінансову і статистичну звітність щодо роботи банку, його операцій, ліквідності, платоспроможності, прибутковості, а також інформацію афілійованих осіб банку з метою оцінки фінансового стану банку;

протягом останнього часу Національний банк України не запроваджував особливого режиму контролю за діяльністю Банку та не застосовував заходів впливу у вигляді зупинення чи припинення здійснення окремих видів здійснюваних Банком операцій;

структура власності Банку відповідає вимогам Національного банку України щодо прозорості та власників істотної участі в Банку;

Банк забезпечує на постійній основі безперервний процес здійснення розрахунків своїх клієнтів і накладення арешту на рахунки банку може мати наслідком блокування активів клієнтів Банку, які не мають відношення до цієї справи, та законні права та інтереси яких можуть бути порушені внаслідок такої дії;

23.10.2023 міжнародне рейтингове агентство підвищило банку довгостроковий і короткостроковий кредитні рейтинги емітента рівня «ССС+», прогноз - «стабільний»;

12.07.2023 національне рейтингове агентство підтвердило Банку довгостроковий кредитний рейтинг позичальника на рівні uaAAA інвестиційної категорії зі зміною прогнозу на «в розвитку»;

Банк на постійній основі публікує у себе на сайті результати своєї фінансової діяльності;

крім економічної складової, діяльність Банку направлена на задоволення соціальних потреб населення. Так, у 2018- 2023 роках конкурсна комісія Міністерства фінансів України приймала рішення про визнання Банку уповноваженим банком-переможцем на право виплати пенсій, грошової допомоги та заробітної плати працівникам бюджетних організацій.

4.19 Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що ухвалене судом апеляційної інстанції судове рішення не суперечить та узгоджується з актуальними правовими висновками Верховного Суду щодо забезпечення позову, про які йшлося вище.

4.20 За результатами перегляду оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції у касаційному порядку Верховний Суд не встановив порушення ним норм процесуального права, чи неврахування сформованої практики Верховного Суду у цій категорії справ, а тому відсутні підстави для скасування чи зміни ухвали апеляційного господарського суду.

4.21 Верховний Суд також відхиляє посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у згаданих ним у касаційній скарзі постановах в інших справах, оскільки застосування судами процесуальних норм статей 136, 137 ГПК України в означених справах залежало від конкретних обставин справи та наданих заявником доказів, доводів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову, і саме цим обґрунтована відмінність судових рішень. Не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

4.22 Посилання позивача на постанови Верховного Суду, у яких викладено правові висновки щодо застосування статей 560, 562, 563, 568 ЦК України у контексті виконання банківської гарантії, суд касаційної інстанції відхиляє, оскільки доводи скаржника в цій частині стосуються вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

4.23 Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин щодо застосування статей 136, 137, 236 ГПК України у правовому та процесуальному сенсах, а інші доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

4.24 Суд бере до уваги доводи відповідача, викладені у відзиві на касаційну скаргу, у тій частині, яка узгоджується з викладеним у цій постанові.

4.25 Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

4.26 У статті 309 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

4.27 З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися та не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

4.28 У зв`язку з тим що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення, витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» залишити без задоволення, а ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2024 у справі № 910/3268/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А. Ємець

Судді І. Бенедисюк

Т. Жайворонок