Ухвала

від 11.12.2024 по справі 2-79/11

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2-79/11

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/15863/2024

У Х В А Л А

11 грудня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача Слюсар Т.А.,

суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,

за участю секретаря судового засідання Шаламай Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні питання закриття апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Сквирського районного суду Київської області від 15 березня 2011 року у складі судді Клочка В.М.,

у цивільній справі за позовом відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

ВАТ КБ «Надра»звернувся у суд із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , в якому просив стягнути солідарно з відповідачів 831 688 грн 51 коп заборгованості за кредитним договором № 043/45/07-Ф від 27 грудня 2007 року.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач ОСОБА_2 , згідно укладеного кредитного договору, не виконує взятих на себе зобов`язань щодо вчасного повернення суми кредиту, плати за його користування (відсотків), що призвело до виникнення заборгованості та нарахування штрафних санкцій (пені), які підлягають солідарному стягненню з відповідачів, оскільки ОСОБА_3 являється поручителем за зобов`язаннями ОСОБА_2 які виникають з умов зазначеного кредитного договору, а також стягнути судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 1 700 грн та витрати з інформаційно-технічного розгляду справи в розмірі 120 грн.

Заочним рішенням Сквирського районного суду Київської області від 15 березня 2011 року позов ВАТ КБ «Надра» задоволено. Вирішено питання судових витрат.

Ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 31 липня 2024 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Не погодившись заочним рішенням суду ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу у якій просить заочне рішення Сквирського районного суду Київської області від 15 березня 2011 року скасувати в частині заявлених до нього вимог.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про розгляд справи судом повідомлялися у встановленому законом порядку, з огляду на що колегія суддів вважає за можливе вирішувати питання закриття апеляційного оскарження за їх відсутності.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження у справі, виходячи з наступного.

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (діл - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Разом із тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16 грудня 1992 року).

Статтею 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Стаття 17 ЦПК України передбачає, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

У статті 18 ЦПК України зазначено, що обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Згідно зі статтею 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

У зв`язку з цим, добросовісність при правовому регулюванні цивільних відносин повинна розглядатися як відповідність реальної поведінки учасників таких відносин вимогам загальносоціальних уявлень про честь і совість. Іншими словами, щоб бути добросовісним, дії та вчинки учасників цивільних відносин мають здійснюватися таким чином, щоб вони викликали схвальну оцінку з боку суспільної моралі, зокрема в аспекті відповідності застосованих засобів правового регулювання тим цілям, які перед ним ставляться. І, навпаки, реалізація правового регулювання цивільних відносин буде недобросовісною, якщо соціальна свідомість відторгає її як таку, що не відповідає задекларованій меті.

Цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

Відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків,

Відповідно до справи, заочним рішенням Сквирського районного суду Київської області від 15 березня 2011 року позов ВАТ КБ «Надра» задоволено (а.с. 170-172).

Із матеріалів справи встановлено, що 09 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Київського апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 серпня 2024 року відкрито апеляційне провадження у вказаній справі (а.с. 63).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2024 року призначено справу до судового розгляду (а.с. 72).

У вересні 2023 року ОСОБА_1 подав заяву про перегляд заочного рішення суду від 15 березня 2011 року (а.с. 2-6).

Ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 31 липня 2024 року поновлено ОСОБА_1 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення й заяву залишено без задоволення у зв`язку з тим, що судом уже вирішувалося питання про перегляд заочного рішення за заявою ОСОБА_1 й за наслідками вирішення якої ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 09 лютого 2016 року у задоволенні заяви відмовлено (а.с. 33-35).

Апеляційний суд вважає, що апеляційне провадження, відкрите за апеляційною скаргою ОСОБА_1 підлягає закриттю як помилково відкрите, з огляду на наступне.

Положеннями нині діючого ЦПК України, зокрема, ч.4 ст.287 ЦПК України передбачено, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Аналогічного змісту вимоги процесуального закону містилися й у редакції ч.4 ст.231 ЦПК України, чинній на дату ухвалення заочного рішення.

Як свідчать матеріали відновленого втраченого провадження у цивільній справі № 2-79/11, заочним рішенням Сквирського районного суду Київської області від 15 березня 2011 року позов ВАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про стягнення кредитної заборгованості задоволено (а.с.63-65).

Відповідно до справи, ОСОБА_1 звертався у суд з заявою про перегляд заочного рішення Сквирського районного суду Київської області від 15 березня 2011 року.

Установлено, що ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 09 лютого 2016 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Сквирського районного суду Київської області від 15 березня 2011 року залишено без задоволення з посиланням на те, що справа неодноразово призначалася до розгляду, проте відповідач, будучи належно повідомленим, у суд не з`являвся, а в заяві про перегляд заочного рішення не навів та не надав доказів, які б мали істотне значення для правильного вирішення справи (а.с. 66).

Отже, після розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд від 15 березня 2011 року судове рішення могло бути оскаржене тільки в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Однак, в подальшому, лише через більш як 8 років з дати винесення ухвали про перегляд заочного рішення (09.02.2016), ОСОБА_1 на судове рішення подав апеляційну скаргу.

Положенням ч. 2 ст. 358 ЦПК України передбачено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Отже, строк на апеляційне оскарження заочного рішення підлягає відрахуванню з моменту постановлення судом ухвали, якою заяву про перегляд заочного рішення залишено без задоволення, тобто з 09 лютого 2016 року.

Посилання ОСОБА_1 на те, що він не володів інформацією про наявність ухваленого районним судом судового рішення, а з заявою про перегляд заочного рішення в межах наданої ним довіреності звертався в його інтересах ОСОБА_5 без доведення його до відома про наявність як заочного рішення так і результатів розгляду заяви, апеляційний суд визнає неспроможними.

Відповідно до змісту ухвали суду від 09 лютого 2016 року ОСОБА_1 самостійно подавав заяву про перегляд заочного рішення, тобто володів інформацією про наявність оскаржуваного рішення.

У справі «Бодю проти Республіки Молдова» у рішенні від 18 липня 2019 року, § 23, суд вважає, що дозвіл Г. подати апеляцію з питань права через значний проміжок часу та за відсутності будь-якого правдоподібного пояснення того, чому вона не могла подати її раніше, зводить нанівець весь судовий процес, який завершився остаточним судовим рішенням, яке підлягає виконанню.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 вересня 2024 року у справі № 490/9587/18 дійшла наступних висновків: «Згідно із частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії», заява № 11681/85, пункт 35, від 16 лютого 2017 року у справі «Каракуця проти України», заява № 18986/06).

Заявник із великим ступенем зацікавленості повинен проявляти інтерес про хід розгляду судом ініційованої ним справи. У разі відсутності обставин непереборної сили, ігнорування позивачем (заявником) протягом тривалого періоду часу судового провадження, відкритого за його позовною заявою (заявою, скаргою), свідчить про недобросовісну поведінку та порушення основоположних засад цивільного процесу».

Отже, матеріалами справи доведено обізнаність ОСОБА_1 про наявність заочного рішення від 15 березня 2011 року, остільки особисто подав заяву про перегляд заочного рішення й за результатами вирішення якої Сквирським районним судом Київської області 09 лютого 2016 року постановлено ухвалу.

Ураховуючи викладене та імперативний характер положень частини другої статті 358 ЦПК України та те, що трирічний строк, визначений вказаною процесуальною нормою, є присічним і поновленню не підлягає, а ця обставина є перешкодою у здійсненні апеляційного перегляду оскаржуваного рішення.

Верховний Суд неодноразово висловлював позицію стосовно можливості закриття провадження у справі як помилково відкритого.

Зокрема, в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 826/16892/17, постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 761/10509/17 та від 28 вересня 2022 року у справі № 477/1315/20 закрито касаційне провадження у вказаних справах, яке було відкрито помилково.

Отже, суд апеляційної інстанції доходить висновку про необхідність закриття апеляційного провадження відкритого за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Сквирського районного суду Київської області від 15 березня 2011 року, як помилково відкритого.

Керуючись ст.ст. 362, 383 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Сквирського районного суду Київської області від 15 березня 2011 року у цивільній справі за позовом відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - закрити.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повне судове рішення складено 16 грудня 2024 року.

Суддя-доповідач:

Судді: