Постанова

від 11.12.2024 по справі 401/129/24

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 401/129/24

провадження № 61-12513св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Ситнік О. М.

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В., Фаловської І. М.

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 31 липня 2024 року в складі колегії суддів Єгорової С. М., Мурашка С. І., Чельник О. І.

в справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Світловодської міської ради Кіровоградської області про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки та

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні2024 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом, в якому просили визнати укладеною між Світловодською міською радою Кіровоградської області та ними додаткову угоду № 743/2 до договору оренди від 30 жовтня 2013 року № 743 щодо земельної ділянки площею 1482,0 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з кадастровим номером3510900000:50:044:0026, у редакції, викладеній в прохальній частині позовної заяви.

Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної інстанцій

18 квітня 2024 року рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області задоволено позов.

Визнано укладеною між Світловодською міською радою Кіровоградської області та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 додаткову угоду № 743/2 до договору оренди від 30 жовтня 2013 року № 743 щодо земельної ділянки площею 1482,0 кв. м, яка знаходиться в на АДРЕСА_1 з кадастровим номером 3510900000:50:044:0026, у редакції, запропонованій позивачем.

31 липня 2024 року постановою Кропивницького апеляційного суду апеляційну скаргу Світловодської міської ради Кіровоградської області задоволено частково. Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 квітня 2024 року скасовано. Провадження в справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Апеляційний суд мотивував висновки тим, що згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровані як суб`єкти підприємницької діяльності, до видів економічної діяльності яких включено, зокрема: 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.Предметом спору в цій справі є земельна ділянка та спір стосується речового права оренди земельної ділянки, що відповідно до умов договору, щодо поновлення (продовження) якого ставиться питання, за рахунок землі, що використовується в комерційних цілях (шифр рядка 42) (пункт 2 договору оренди), на вказаній земельній ділянці знаходиться об`єкт нерухомого майна - будівля магазину, земельна ділянка передається для обслуговування магазину, цільове призначення - землі житлової та громадської забудови, функції використання - комерційне використання (пункт 16 договору оренди). Орендарі - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є фізичними особами-підприємцями (далі - ФОП) та використовують земельну ділянку в господарській діяльності.Отже, спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

30 серпня 2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку подали до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Кропивницького апеляційного суду від 31 липня 2024 року, в якій просять її скасувати, рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 квітня 2024 року залишити в силі.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що нежитлова будівля на АДРЕСА_1 належить їм як фізичним особам, як і передана в оренду спірна земельна ділянка. У відносинах із Світловодською міською радою Кіровоградської області вони діють не як підприємці. В матеріалах справи відсутні докази, що вони використовують земельну ділянку для здійснення господарської діяльності з метою отримання прибутку. Пункти договору оренди, якими визначено функцію комерційного використання спірної земельної ділянки, лише надають орендарям відповідне право.

Суд апеляційної інстанції не врахував правові висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року в справі № 306/2004/15-ц, від 16 травня 2018 року в справі № 911/4111/16, від 12 червня 2018 року в справі № 922/3204/17, про те, що наявність у фізичної особи статусу підприємця не свідчить, що з моменту її державної реєстрації як ФОП вона у такому статусі діє у всіх правовідносинах, зокрема й щодо набуття в оренду або у власність земельної ділянки; справи в спорах, що виникають із земельних відносин, у яких беруть участь суб`єкти господарської діяльності, проте предмет спору в яких безпосередньо стосується прав і обов`язків фізичних осіб, підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства; для встановлення факту користування земельною ділянкою з метою здійснення господарської чи підприємницької діяльності позивач має довести суду факт здійснення фізичною особою-підприємцем певної господарської діяльності на цій земельній ділянці (виготовлення і реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг з метою отримання прибутку).

Позиція відповідача

У відзиві на касаційну скаргу Світловодська міська рада Кіровоградської області заперечила вимоги касаційної скарги щодо залишення рішення суду першої інстанції без змін, адже апеляційний суд по суті справу не переглядав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до рішення Світловодської міської ради Кіровоградської області від 24 вересня 2013 року № 892 ОСОБА_3 та ОСОБА_2 надано в строкове платне користування на умовах оренди на 5 років земельну ділянку з кадастровим номером 3510900000:50:044:0026, площею 1482,0 кв. м на АДРЕСА_1 . Договір оренди земельної ділянки № 743 між орендодавцем та орендарями укладено 30 жовтня 2013 року та зареєстровано 05 листопада 2013 року.

Згідно з пунктами 15, 16 договору земельна ділянка передається в оренду для обслуговування магазину. Цільове призначення земельної ділянки - землі житлової та громадської забудови. Функція використання - комерційне.

09 лютого 2019 року ОСОБА_3 (дарувальник) та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 (обдаровані) уклали договір дарування, відповідно до якого дарувальник безоплатно передав у спільну часткову власність обдарованих належну йому на праві приватної власності 1/2 частину будівлі магазину (1/6 частину ОСОБА_2 та 1/3 частину ОСОБА_1 ), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Додатковою угодою від 12 грудня 2019 року № 743/1 до договору, укладеною між орендодавцем в особі Світловодської міської ради Кіровоградської області та орендарами - громадянами України ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , поновлено договір оренди земельної ділянки на п`ять років, тобто до 05 листопада 2023 року.

01 вересня 2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Світловодського міського голови із заявою про намір поновлення договору оренди земельної ділянки від 30 жовтня 2013 року № 743 на новий строк (п`ять років) та пропозицією підписати відповідну додаткову угоду до договору.

Рішенням Світловодської міської ради від 20 жовтня 2023 року № 2095 вирішено поновити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договір оренди земельної ділянки від 30 жовтня 2013 року № 743 терміном на 5 років.

Відповідно до вказаного рішення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у місячний термін з дня його прийняття необхідно укласти додаткову угоду земельної ділянки з міською радою та провести державну реєстрацію права оренди земельної ділянки.

20 листопада 2023 року позивачі звернулися із заявою до Світловодського міського голови з метою підписання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки в запропонованій ними в редакції.

04 грудня 2023 року Світловодським міським головою надано відповідь на звернення позивачів про поновлення договору оренди земельної ділянки, згідно з якою додаткова угода до договору оренди земельної ділянки не була підписана та зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, строк дії договору закінчено 05 листопада 2023 року, рекомендовано звернутися з клопотанням про укладення договору оренди.

Рішенням Світловодської міської ради від 27 липня 2021 року № 675 вирішено встановити на території Світловодської міської територіальної громади ставки орендної плати згідно з додатком 1. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем і орендарем. Пунктом 6 визначено, що в разі розбіжностей ставок орендної плати із діючими договорами оренди землі, необхідно повідомити орендарів земельних ділянок про необхідність внесення змін до договорів оренди землі в частині зміни ставки орендної плати.

Позиція Верховного Суду

Касаційне провадження в справі відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги, відзиву та виснував, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами першою, другою статті 2 Земельного кодексу (далі - ЗК) України визначено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Згідно із частиною першою статті 5 Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Критеріями належності справи до господарського судочинства, за загальними правилами, є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Ознаками господарського спору є, зокрема, участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом (далі - ЦК) України), Господарським кодексом України (далі - ГК України), іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі № 916/2791/16 (провадження № 12-141гс18) зроблено висновки про те, що спір є підвідомчим господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі правової норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми права, що безпосередньо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суб`єктного складу такого спору, суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою (стаття 24 ЦК України).

Відповідно до статті 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. За правилами частин другої та четвертої цієї статті цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті.

Згідно зі статтею 26 ЦК України всі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.

Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України).

Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, відповідно до якої право на здійснення підприємницької діяльності, не забороненої законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Відповідно до статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (частина перша статті 3 ГК України).

Отже, підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (стаття 179 ГК України).

Отже, однією з ознак господарського договору, що дозволяє відокремити його від інших видів договорів (у тому числі цивільних), є особливий суб`єктний склад. Зокрема, договір, у якому сторонами є суб`єкти господарювання (наприклад, юридична особа та громадянин, зареєстрований на час його укладення як підприємець), є господарським, відтак і зобов`язання, що з нього виникають, є господарськими.

Відповідно до статті 50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою (частина дев`ята статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»).

Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. Правовий статус «фізична особа-підприємець» сам собою не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.

Отже, наявність статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту державної реєстрації ФОП така особа діє як підприємець у всіх правовідносинах.

Такий підхід Великої Палати Верховного Суду щодо співвідношення понять фізичної особи та ФОП і їх правового статусу є усталеним, що підтверджено, зокрема, у постановах від 20 вересня 2018 року в справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18); від 24 квітня 2018 року в справі № 303/5186/15-ц (провадження № 14-86цс18); від 15 травня 2019 року в справі № 904/10132/17 (провадження № 12-43гс19); від 21 вересня 2019 року в справі № 922/4239/16 (провадження № 12-102гс19); від 03 липня 2019 року в справі № 916/1261/18 (провадження № 12-37гс19; від 09 жовтня 2019 року в справі № 209/1721/14-ц (провадження № 14-418цс19); від 14 червня 2023 року в справі № 125/1216/20 (провадження № 14-25цс23) тощо.

Відповідно до статей 319 та 320 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, зокрема для здійснення підприємницької діяльності. Здавання в оренду власного нерухомого майна нежитлового призначення може здійснюватися фізичними особами як у межах підприємницької діяльності, так і поза нею. Відтак фізична особа може користуватися земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт нерухомості нежитлового призначення, з різними цілями - як пов`язаними зі здійсненням нею господарської діяльності, так і ні. Користування такою земельною ділянкою не свідчить про господарський характер відносин.

Для встановлення факту користування земельною ділянкою з метою здійснення господарської чи підприємницької діяльності необхідно довести суду факт здійснення ФОП певної господарської діяльності на цій земельній ділянці (виготовлення і реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг з метою отримання прибутку).

Такий висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2018 року в справі № 922/3204/17 та застосований Великою Палатою Верховного Суду до відносин оренди землі в постанові від 13 березня 2018 року в справі № 306/2004/15-ц. На наведені висновки посилаються заявники у касаційній скарзі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року в справі № 306/2004/15-ц(провадження № 14-39цс18), на яку посилаються заявники в касаційній скарзі, зазначено, що наявність у фізичної особи статусу підприємця не свідчить, що з моменту її державної реєстрації як ФОП вона в такому статусі діє у всіх правовідносинах, зокрема й щодо набуття в оренду або у власність земельної ділянки.

Статтею 51 ЦК України передбачено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Отже, цивільні права й обов`язки фізичної особи, зокрема, право власності та право оренди на земельну ділянку, набуваються та здійснюються в порядку реалізації цивільної дієздатності цієї особи.

Відповідно до рішення Світловодської міської ради Кіровоградської області від 24 вересня 2013 року № 892 ОСОБА_3 та ОСОБА_2 надано в строкове платне користування на умовах оренди на 5 років земельну ділянку з кадастровим номером 3510900000:50:044:0026, площею 1482,0 кв. м на АДРЕСА_1 .

Договір оренди земельної ділянки від 30 жовтня 2013 року № 743 укладений між орендодавцем Світловодською міською радою Кіровоградської області та орендарями - громадянами України ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

09 лютого 2019 року ОСОБА_3 (дарувальник) та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 (обдаровані) уклали договір дарування, відповідно до якого дарувальник безоплатно передав у спільну часткову власність обдарованих належну йому на праві приватної власності 1/2 частину будівлі магазину (1/6 частину ОСОБА_2 та 1/3 частину ОСОБА_1 ), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Додаткова угода від 12 грудня 2019 року № 743/1 до договору з урахуванням правонаступництва за договором дарування укладена між радою та орендарами - громадянами України ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , тобто позивачі набули цивільні права на земельну ділянку в спірних правовідносинах як фізичні особи.

У такому ж статусі вони звернулися до орендодавця у вересні 2023 року із заявою про намір поновлення договору оренди земельної ділянки від 30 жовтня 2013 року № 743 на новий строк (п`ять років) та пропозицією підписати відповідну додаткову угоду до договору.

Наявність у ОСОБА_2 із 17 січня 2008 року, а в ОСОБА_1 - із 01 листопада 2017 року статусу підприємця не може свідчити про те, що з моменту їх державної реєстрації як ФОП вони діють в такому статусі в усіх правовідносинах, зокрема й щодо набуття в оренду земельної ділянки.

Верховний Суд вважає помилковим висновок апеляційного суду про те, що справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства лише тому, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровані як ФОП за категорією - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, роздрібна торгівля в магазинах, та що в договорі оренди вказано на розміщення на земельній ділянці будівлі магазину.

Належних доказів, що підтверджують використання позивачами спірної земельної ділянки в комерційних цілях, та що вони набули цивільних прав на користування спірною земельною ділянкою, без якої існування будівлі магазину та її використання є неможливим, як ФОП, матеріали справи не містять.

Між позивачами та відповідачем існує спір стосовно поновлення дії договору оренди земельної ділянки, стороною якого є фізичні особи, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Такі висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 07 травня 2024 року в справі № 143/863/22, від 22 травня 2024 року в справі № 359/2708/20, від 31 липня 2024 року в справі № 318/1099/21 та інших.

Апеляційний суд помилково виснував про закриття провадження в справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин третьої, четвертої та шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

З урахуванням встановлених Верховним Судом порушень апеляційним судом вимог процесуального закону постанову Кропивницького апеляційного суду від 31 липня 2024 року необхідно скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для розгляду по суті спору.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У разі якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Верховний Суд скасовує оскаржуване судове рішення, тому розподіл судових витрат має здійснити суд, який завершить розгляд справи по суті.

Керуючись статтями 389, 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Кропивницького апеляційного суду від 31 липня 2024 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. М. СитнікСудді:В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. В. Сердюк І. М. Фаловська