Постанова

від 12.12.2024 по справі 824/46/24

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 824/46/24

провадження № 61-12788ав24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,

за участю секретаря судового засідання - Базилян Н. Г.,

учасники справи:

заявник - TOTALGAZ INDUSTRIE srl (Румунія),

заінтересована особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтогазмонтаж»,

за участю представника TOTALGAZ INDUSTRIE srl (Румунія) - Зоріна Олексія В`ячеславовича,

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні Верховного Суду (м. Київ, проспект Повітряних Сил, 28) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазмонтаж» на ухвалу Київського апеляційного суду від 20 серпня 2024 року, постановлену у складі судді Кафідової О. В., у справі за заявою TOTALGAZ INDUSTRIE srl (Румунія) про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 28 лютого 2024 року у справі № 41/2023 за позовом TOTALGAZ INDUSTRIE srl (Румунія) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазмонтаж» про стягнення коштів та відшкодування витрат на оплату гонорару адвокатів та арбітражного збору та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазмонтаж» до TOTALGAZ INDUSTRIE srl (Румунія) про відшкодування коштів та витрат з оплати арбітражного збору,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст вимог

23 квітня 2024 року до Київського апеляційного суду надійшла заява представника TOTALGAZ INDUSTRIE srl (Румунія) адвоката Мережко О. О., про визнання і надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 28 лютого 2024 року.

Заява обґрунтована тим, що 28 лютого 2024 року колегією суддів Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України (далі - МКАС при ТПП України) розглянута справа № 41/2023 за позовом TOTALGAZ INDUSTRIE srl (Румунія) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазмонтаж» (далі - ТОВ «Нафтогазмонтаж») про стягнення 275 448, 59 євро та відшкодування витрат на оплату гонорару адвоката та арбітражного збору, а також за зустрічним позовом ТОВ «Нафтогазмонтаж» до TOTALGAZ INDUSTRIE srl (Румунія) про стягнення 362 064, 51 євро та стягнення витрат на сплату арбітражного збору та ухвалено рішення.

Рішенням МКАС при ТПП України від 28 лютого 2024 року у справі № 41/2023 вирішено:

- визнано такими, що підлягають задоволенню вимоги TOTALGAZ INDUSTRIE srl (Румунія) за первісним позовом про стягнення з ТОВ «Нафтогазмонтаж» 225 229,00 євро заборгованості з оплати обладнання, 21 547,94 євро - 3 % річних, 28 671,65 євро втрат від інфляції, 3 659,89 євро на відшкодування витрат на оплату гонорару адвокатів, 10 434,63 євро на відшкодування витрат з оплати арбітражного збору, а всього 289 543,11 євро;

- визнано такою, що підлягає задоволенню вимогу ТОВ «Нафтогазмонтаж» за зустрічним позовом про стягнення з TOTALGAZ INDUSTRIE srl (Румунія) 42 842,66 євро штрафних санкцій і 11 061,24 євро відшкодуванню витрат на оплату арбітражного збору, а всього 53 903,90 євро. В іншій частині зустрічного позову відмовлено.

Вирішено провести залік визнаних належних до задоволення вимог за первісним позовом та за зустрічним позовом, за результатами якого:

- стягнути з ТОВ «Нафтогазмонтаж» на користь TOTALGAZ INDUSTRIE srl (Румунія) 225 229,21 євро заборгованості з оплати обладнання і 10 410,21 євро - 3 % річних, а всього 235 639,21 євро (двісті тридцять п`ять тисяч шістсот тридцять дев`ять євро 21 євроцент).

- покласти на ТОВ «Нафтогазмонтаж» витрати з оплати арбітражного збору за зустрічним позовом у сумі 624,02 євро.

Заявник зазначає, що укладений сторонами 08 березня 2017 року договір на поставку обладнання № 080317-1/08.03.2017 в розділі 10 «Вирішення спорів», в редакції додаткової угоди від 10 липня 2018 року № 3, містить такі домовленості: «Усі спори, що виникають з цього договору вирішуються за взаємною згодою сторін, а в разі неможливості досягнути згоди всі спори, розбіжності чи вимоги, що випливають з цього договору або у зв`язку з ним, у тому числі ті, що стосуються його укладення, тлумачення, виконання, порушення, припинення чи недійсності, підлягають вирішенню в Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України відповідно до його Регламенту. Місце проведення засідання Арбітражного суду - м. Київ. Мова арбітражного розгляду - російська».

Рішення МКАС при ТПП України від 28 лютого 2024 року у справі № 41/2023 набрало законної сили. Станом на день подання заяви арбітражне рішення боржником не виконано.

З урахуванням викладеного компанія TOTALGAZ INDUSTRIE srl (Румунія) просила визнати та надати дозвіл на виконання рішення МКАС при ТПП України від 28 лютого 2024 року у справі № 41/2023.

Стислий виклад заперечень проти вимог заяви

Представник ТОВ «Нафтогазмонтаж» Хом`як В. П. просив суд відмовити у визнанні та наданні дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП України від 28 лютого 2024 року у справі № 41/2023.

Зазначав, що відповідно до пункту 8.1 договору від 08 березня 2017 року № 080317-1/08.03.2017, що викладені у редакції додаткової угоди від 10 липня 2018 року № 3, сторони передбачали, що у разі порушення умов договору, сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України, а у пункті 11.3 цього договору, також викладеному у редакції додаткової угоди від 10 липня 2018 року № 3, сторони передбачили, що питання, які не врегульовані договором, вирішуються відповідно до чинного законодавства України.

Вказує на те, що відповідно до статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Зазначав, що відносно TOTALGAZ INDUSTRIE srl (Румунія) відкрита справа про банкрутство Цивільною постановою суду міста Ясси № 54 від 12 серпня 2020 року, справа № 3516/99/2020. Ці обставини не заперечуються позивачем та підтверджуються поданими ним документами під час арбітражного розгляду.

Враховуючи, що провадження у справі про банкрутство відносно TOTALGAZ INDUSTRIE srl відкрито в Румунії, а справа, де стороною є боржник, не може розглядатись окремо від справи про банкрутство відповідно до статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства у господарського суду відсутня процесуальна можливість передати цю справу до суду, який розглядає справу про банкрутство TOTALGAZ INDUSTRIE srl (Румунія).

Водночас іноземна процедура банкрутства відносно TOTALGAZ INDUSTRIE srl (Румунія) не визнана господарським судом України в порядку, передбаченому розділом VIII Кодексу України з процедур банкрутства, що виключає можливість судової допомоги та здійснення співпраці у зв`язку з іноземною процедурою банкрутства відносно TOTALGAZ INDUSTRIE srl (Румунія).

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду, ухваленого як судом першої інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 серпня 2024 року заяву представника TOTALGAZ INDUSTRIE srl (Румунія) адвоката Мережко О. О. про визнання і надання дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП України від 28 лютого 2024 року у справі № 41/2023 за позовом TOTALGAZ INDUSTRIE srl (Румунія) до ТОВ «Нафтогазмонтаж» про стягнення коштів та відшкодування витрат на оплату гонорару адвокатів та арбітражного збору та за зустрічним позовом ТОВ «Нафтогазмонтаж» до TOTALGAZ INDUSTRIE srl (Румунія) про відшкодування коштів та відшкодування витрат на оплату арбітражного збору задоволено.

Визнано та надано дозвіл на виконання рішення МКАС при ТПП України від 28 лютого 2024 року у справі № 41/2023.

Видано виконавчий лист на виконання рішення МКАС при ТПП України від 28 лютого 2024 року у справі № 41/2023, яким вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазмонтаж» (Україна, 08133, Київська обл., Бучанський р-н, м. Вишневе, вул. Молодіжна, буд. 14, офіс 22, ідентифікаційний код 31462406) на користь TOTALGAZ INDUSTRIE srl (700545 Romania, Iasi, Sos. Pacurari Nr. 128, numar de ordine in Registrul Comertului: J22/3277/1994, cod unic de inregistrare: 6658553) 225 229,00 євро заборгованості з оплати Обладнання, та 10 410,21 євро - 3% річних, а всього 235 639,21 євро.

Покладено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтогазмонтаж» витрати з оплати арбітражного збору за Зустрічним позовом у сумі 624,02 євро.

Стягнено з ТОВ «Нафтогазмонтаж» на користь TOTALGAZ INDUSTRIE srl (Румунія) витрати зі сплати судового збору у сумі 1 514, 00 грн.

Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що у цій справі відсутні підстави для відмови у визнанні та наданні дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП України, передбачені статтею 478 ЦПК України.

Спір міг бути переданий на розгляд МКАС при ТПП України, а визнання та виконання його рішення не суперечить публічному порядку України. Доводи ТОВ «Нафтогазмонтаж» про те, що така суперечність зумовлена розпочатим у Румунії відносно заявника провадженням у справі про банкрутство є безпідставними, оскільки розглядаючи подану до суду заяву, суд не вирішує спір між учасниками справи, а лише перевіряє існування підстав для відмови у визнанні та наданні дозволу на виконання рішення міжнародного арбітражного суду, чого у цій справі не встановлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

18 вересня 2024 року ТОВ «Нафтогазмонтаж» подало до Верховного Суду апеляційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 20 серпня 2024 року у цій справі, у якій просить скасувати оскаржену ухвалу та постановити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви TOTALGAZ INDUSTRIE srl (Румунія) про визнання і надання дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП України від 28 лютого 2024 року.

Надходження апеляційної скарги до Верховного Суду та провадження в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2024 року відкрито апеляційне провадження у цій справі, витребувано із Київського апеляційного суду матеріали справи № 824/46/24.

11 жовтня 2024 року матеріали справи № 824/46/24 передано судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 14 листопада 2024 року закінчено підготовчі дії у цій справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 12 грудня 2024 року на 11 год з повідомленням учасників справи.

15 листопада 2024 року засобами поштового зв`язку повістку про виклик у судове засідання на 12 грудня 2024 року направлено учасникам справи за адресами, вказаними у матеріалах справи.

15 листопада 2024 року повістку про виклик у судове засідання на 12 грудня 2024 року на 11 год направлено ТОВ «Нафтогазмонтаж» на зазначену ним електронну адресу ngmp@ukr.net та представнику TOTALGAZ INDUSTRIE srl (Румунія) адвокату Мережко О. О., на зазначену нею електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 .

15 листопада 2024 року повістку про виклик у судове засідання на 12 грудня 2024 року на 11 год направлено з використанням підсистеми «Електронний суд» ТОВ «Нафтогазмонтаж» та представнику TOTALGAZ INDUSTRIE srl (Румунія) адвокату Мережко О. О.

Учасники справи повідомлені про судовий розгляд справи на 12 грудня 2024 року на 11 год у передбаченому законом порядку.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

На обґрунтування вимог апеляційної скарги ТОВ «Нафтогазмонтаж» послалося на те, що оскаржена ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Суд першої інстанції не врахував, що заява TOTALGAZ INDUSTRIE srl (Румунія) про визнання і надання дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП України від 28 лютого 2024 року (далі - арбітражне рішення) не підлягала задоволенню у зв`язку із тим, що це суперечить публічному порядку України.

Спір між сторонами у справі не міг бути розглянутий МКАС при ТПП України, оскільки відносно TOTALGAZ INDUSTRIE srl в Румунії відкрито провадження у справі про банкрутство, а справа, де стороною є боржник, не може розглядатись окремо від справи про банкрутство відповідно до статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства.

Пояснення представників сторін

У судовому засіданні представник TOTALGAZ INDUSTRIE srl (Румунії) адвокат Зорін О. В. заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив Верховний Суд апеляційну скаргу ТОВ «Нафтогазмонтаж»залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного суду від 20 серпня 2024 року залишити без змін.

Фактичні обставини справи

08 березня 2017 року TOTALGAZ INDUSTRIE srl (Румунія) та ТОВ «Нафтогазмонтаж» уклали договір на поставку обладнання № 080317-1/08.03.2017, відповідно до якого TOTALGAZ INDUSTRIE srl (Румунія) зобов`язалося поставити ТОВ «Нафтогазмонтаж» комплект установки висушування газу (УОГ) на УППГ «Віжомля», а ТОВ «Нафтогазмонтаж» зобов`язалося прийняти товар та заплатити за нього обумовлену суму.

Відповідно до розділу 10 зазначеного договору сторони погодили, що всі спори, які виникають з цього договору виникають з даного договору, вирішуються за взаємною згодою сторін, а у разі неможливості досягнути згоди - за допомогою звернення до компетентної судової інстанції України із застосуванням норм матеріального права України.

Додатковою угодою від 10 грудня 2018 року № 3 до договору на поставку обладнання від 08 березня 2017 року № 080317-1/08.03.2017 TOTALGAZ INDUSTRIE srl (Румунія) та ТОВ «Нафтогазмонтаж» внесли зміни до розділу 10 вказаного договору та викладено його в такій редакції: «Усі спори, які виникають з цього договору, вирішуються за взаємною згодою сторін, а в разі неможливості досягнути згоди всі спори, розбіжності чи вимоги, що випливають із цього договору або у зв`язку з ним, у тому числі ті, що стосуються його укладення, тлумачення, виконання, порушення, припинення або недійсності, підлягають вирішенню в Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України відповідно до його Регламенту. Місце проведення засідання арбітражного суду - м. Київ. Мова арбітражного розгляду - російська».

Рішенням МКАС при ТПП України від 28 лютого 2024 року у справі № 41/2023 визнано такими, що підлягають задоволенню вимоги TOTALGAZ INDUSTRIE srl (Румунія) за первісним позовом про стягнення з ТОВ «Нафтогазмонтаж» 225 229,00 євро заборгованості з оплати обладнання, 21 547,94 євро - 3 % річних, 28 671,65 євро інфляційних втрат, 3 659,89 євро - на відшкодування витрат на оплату гонорару адвокатів і 10 434,63 євро - на відшкодування витрат з оплати арбітражного збору, а всього 289 543,11 євро.

Визнано такими, що підлягають задоволенню вимоги ТОВ «Нафтогазмонтаж» за зустрічним позовом про стягнення з TOTALGAZ INDUSTRIE srl (Румунія) 42 842,66 євро штрафних санкцій і 11 061,24 євро відшкодуванню витрат з оплати арбітражного збору, а всього 53 903,90 євро.

В іншій частині зустрічного позову відмовлено.

Проведено зарахування визнаних такими, що підлягають задоволенню, вимог за первісним позовом та зустрічним позовом за результатами якого:

- стягнуто з ТОВ «Нафтогазмонтаж» на користь TOTALGAZ INDUSTRIE srl (Румунія) 225 229,00 євро заборгованості з оплати обладнання та 10 410,21 євро - 3 % річних, а всього 235 639,21 євро (двісті тридцять п`ять тисяч шістсот тридцять дев`ять євро 21 євроцент);

- покладено на ТОВ «Нафтогазмонтаж» витрати з оплати арбітражного збору за зустрічним позовом у сумі 624,02 євро.

У цій справі суд першої інстанції встановив, що під час звернення до суду із заявою про визнання і надання дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП України від 28 лютого 2024 року у справі № 41/2023 представник стягувача TOTALGAZ INDUSTRIE srl (Румунія) дотримався визначеного у статті 475 ЦПК України трирічного строку на подання заяви про визнання і надання дозволу на виконання вказаного рішення.

Із матеріалів справи також відомо, що до заяви стягувачем долучено документи у відповідності до переліку, визначеного статтею 4 Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року, що узгоджуються з положеннями статті 476 ЦПК України та статті 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», а саме належним чином засвідчена копія рішення МКАС при ТПП України від 28 лютого 2024 року; нотаріально засвідчені копії договорів.

Арбітражне застереження в контракті не визнане недійсним, рішення не суперечить арбітражному застереженню в контракті, склад міжнародного комерційного арбітражу відповідав угоді між сторонами, рішення є обов`язковим для сторін, не було скасовано та його виконання не зупинено судом.

Арбітражне рішення не порушує публічного порядку України.

Суд не встановив підстав для відмови у визнанні та наданні дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП України від 28 лютого 2024 року у справі №41/2023.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 24, частиною другою статті 351 ЦПК України визначено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.

Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 «Апеляційне провадження» розділу V «Перегляд судових рішень» ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

Задовольняючи заяву представника TOTALGAZ INDUSTRIE srl (Румунія) адвоката Мережко О. О., про визнання і надання дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП України від 28 лютого 2024 року у справі № 41/2023, суд першої інстанції керувався тим, що у цій справі відсутні підстави для відмови у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП України, передбачені статтею 478 ЦПК України, а факт порушення в Румунії провадження про банкрутство заявника не свідчить про те, що арбітражне рішення порушує публічний порядок України.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала суду першої інстанції відповідає, а викладені у апеляційній скарзі доводи заявника є неприйнятними з огляду на таке.

Статтею 81 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили.

Згідно з вимогами частини першої статті 82 Закону України «Про міжнародне приватне право» визнання та виконання рішень, визначених у статті 81 цього Закону, здійснюється у порядку, встановленому законом України.

Порядок розгляду і вирішення заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу визначені у Главі 3 Розділу ІХ ЦПК України «Визнання та виконання рішень іноземних судів, міжнародних комерційних арбітражів в Україні, надання дозволу на примусове виконання рішень третейських судів».

Статтею 51 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 10 листопада 1994 року, передбачено, що її дія розповсюджується на питання визнання і виконання рішень, винесених на території інших договірних сторін, зокрема, рішення установ юстиції по цивільних і сімейних справах, включаючи затверджені судом мирові угоди по таких справах і нотаріальні акти у відношенні грошових зобов`язань (далі - рішень); що випливають з договірних та інших цивільно-правових відносин між господарюючими суб`єктами, з їх відносин з державними та іншими органами, а також виконання рішень за ними.

Відповідно до частини першої статті 474 ЦПК України рішення міжнародного комерційного арбітражу (якщо його місце знаходиться за межами України), незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається та виконується в Україні, якщо його визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

У разі якщо визнання та виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу залежить від принципу взаємності, вважається, що він існує, оскільки не доведено інше (частина друга статті 474 ЦПК України).

За правилами частини першої статті 482 ЦПК України надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо місце арбітражу знаходиться на території України, здійснюється судом у порядку, встановленому цією главою, з особливостями, передбаченими цією статтею.

Крім того, визнання та виконання арбітражних рішень регулюється також Конвенцією про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року (Нью-Йорк), яка набрала чинності для України з 08 січня 1961 року (далі - Нью-Йоркська конвенція 1958 року).

Нью-Йоркська конвенція 1958 року встановлює, що кожна Договірна Держава визнає арбітражні рішення як обов`язкові і приводить їх до виконання згідно з процесуальними нормами тієї території, де запитується визнання і приведення у виконання цих рішень, на умовах, викладених у нижченаведених статтях Конвенції.

Стаття 4 Нью-Йоркської конвенції 1958 року передбачає, що для визнання і приведення у виконання рішення іноземного арбітражного суду сторона, яка просить про таке визнання і виконання, при подачі відповідного прохання надає: a) належним чином засвідчений оригінал арбітражного рішення або належним чином завірену копію такого; б) оригінал арбітражної угоди або її належним чином засвідчену копію. Якщо арбітражне рішення або угода викладені не офіційною мовою тієї країни, де порушене клопотання про визнання і приведення у виконання рішення, також надається переклад цих документів на офіційну мову. Переклад засвідчується офіційним чи присяжним перекладачем чи дипломатичною або консульською установою.

Як відомо з матеріалів справи під час звернення до суду із заявою про визнання і надання дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП України від 28 лютого 2024 року у справі № 41/2023 представник стягувача TOTALGAZ INDUSTRIE srl (Румунія) дотримався визначеного у статті 475 ЦПК України трирічного строку на подання заяви про визнання і надання дозволу на виконання вказаного рішення.

До заяви стягувачем долучено документи відповідно до переліку, визначеного статтею 4 Нью-Йоркської конвенції 1958 року, що узгоджуються з положеннями статті 476 ЦПК України та статті 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», а саме належним чином засвідчена копія рішення МКАС при ТПП України від 28 лютого 2024 року та нотаріально засвідчені копії договорів.

Відповідно до статті 54 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 10 листопада 1994 року, клопотання про визнання і дозвіл примусового виконання рішень, передбачених у статті 51, розглядаються судами Договірної Сторони, на території якої повинне бути здійснене примусове виконання. Суд, що розглядає клопотання про визнання і надання дозволу примусового виконання рішення, обмежується встановленням того, що умови, передбачені цією Конвенцією, дотримані. У випадку, якщо умови дотримані, суд виносить рішення про примусове виконання. Порядок примусового виконання визначається за законодавством Договірної Сторони, на території якої повинне бути здійснене примусове виконання.

Таким чином, під час звернення до суду із заявою про визнання і надання дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП України від 28 лютого 2024 року заявник дотримався вимог закону України щодо строків звернення із заявою та вимог Нью-Йоркської конвенції 1958 року і ЦПК України щодо переліку документів, які повинні подаватися одночасно з такою заявою.

Нью-Йоркська конвенція 1958 року, презюмуючи обов`язковість арбітражного рішення, передбачає вичерпний, що не підлягає розширеному тлумаченню, перелік підстав, за яких компетентний суд може відмовити у визнанні та виконанні арбітражного рішення.

Згідно зі статтею 5 Нью-Йоркської конвенції 1958 року у визнанні і приведенні до виконання арбітражного рішення може бути відмовлено на прохання тієї сторони, проти якої воно спрямовано, лише у разі, якщо ця сторона надасть компетентній владі за місцем порушеного клопотання про визнання і приведення рішення у виконання докази того, що:

a) сторони в арбітражній угоді, за принципами застосовуваного до них закону, в будь-якій мірі були недієздатними або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а за відсутності вказівки про таке підпорядкування, згідно із законом країни, де рішення було винесено, або;

б) сторона, проти якої винесено рішення, не була належним чином повідомлена про призначення арбітра або про арбітражний розгляд або з інших причин не могла подати свої пояснення, або;

c) вказане рішення винесено у спорі, не передбаченому або не підпадаючому під дію положень арбітражної угоди або арбітражного застереження в договорі, або містить висновки з питань, що виходять за межі арбітражної угоди або арбітражного застереження в договорі, з тим, однак, що у разі, якщо висновки з питань, охоплених арбітражною угодою або застереженням, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою або застереженням, то та частина арбітражного рішення, яка містить висновки з питань, охоплених арбітражною угодою або арбітражним застереженням в договорі, може бути визнана і виконана, або;

d) склад арбітражного органу або арбітражний процес не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї країни, де мав місце арбітраж, або;

е) рішення ще не стало остаточним для сторін або було скасовано або призупинено його виконання компетентною владою країни, де воно було винесено, або країни, закон якої застосовувався.

У визнанні і приведенні до виконання арбітражного рішення може бути також відмовлено, якщо компетентна влада країни, в якій порушується клопотання про визнання і приведення у виконання рішення, дійде висновку, що: a) об`єкт спору не може бути предметом арбітражного розгляду за законами цієї країни, або б) визнання і приведення у виконання цього рішення суперечать публічному порядку цієї країни.

Відповідно до статті 35 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» арбітражне рішення, незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається обов`язковим і при поданні до компетентного суду письмового клопотання виконується з урахуванням положень цієї статті та статті 36.

Статтею 478 ЦПК України та статті 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» передбачено, що суд відмовляє у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо:

1) на прохання сторони, проти якої воно спрямоване, якщо ця сторона подасть суду доказ того, що:

а) одна із сторін в арбітражній угоді була якоюсь мірою недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки, - за законом держави, де рішення було винесено; або

б) сторону, проти якої винесено рішення, не було належним чином сповіщено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або

в) рішення винесено щодо спору, не передбаченого арбітражною угодою, або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди; проте, якщо постанови з питань, охоплених арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою, то та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що охоплені арбітражною угодою, може бути визнана і виконана; або

г) склад міжнародного комерційного арбітражу або арбітражна процедура не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї держави, де мав місце арбітраж; або

ґ) рішення ще не стало обов`язковим для сторін, або було скасовано, або його виконання зупинено судом держави, в якій або згідно із законом якої воно було прийнято; або

2) якщо суд визнає, що:

а) відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу; або

б) визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України.

Відповідно до наведених правових норм обов`язок доведення наявності підстав для відмови у визнанні і приведенні до виконання арбітражного рішення покладається на сторону, яка заперечує проти заяви стягувача.

Суд першої інстанції встановив, що арбітражне застереження, передбачене у контракті не визнане недійсним, рішення не суперечить арбітражному застереженню в контракті, склад міжнародного комерційного арбітражу відповідав угоді між сторонами, рішення є обов`язковим для сторін, не було скасовано та його виконання не зупинено судом.

Суд не визнав, що відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу, або визнання і виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України.

Відповідно до частини першої статті 479 ЦПК України за результатами розгляду заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу суд постановляє ухвалу про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу або про відмову у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу за правилами, встановленими цим Кодексом для ухвалення рішення.

Якщо в рішенні міжнародного комерційного арбітражу суму стягнення зазначено в іноземній валюті або валютах, який розглядає це клопотання, вказує в своїй ухвалі суму стягнення у валюті, зазначеній в рішенні міжнародного комерційного арбітражу, а за заявою стягувача суд визначає суму стягнення в національній валюті України за курсом Національного банку України на день постановлення ухвали (частина шоста статті 479 ЦПК України).

Оскільки рішенням міжнародного комерційного арбітражу суму стягнення зазначено в іноземній валюті, а стягувач не звертався із заявою про визначення суми стягнення в національній валюті України за курсом Національного банку України на день постановлення ухвали, то суд зазначає в ухвалі суму стягнення у валюті, вказаній у рішенні міжнародного комерційного арбітражу.

З огляду на те, що у справі не встановлено підстав для відмови у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП України від 28 лютого 2024 року у справі № 41/2023 Київський апеляційний суд задовольнив заяву представника стягувача TOTALGAZ INDUSTRIE srl (Румунія) адвоката Мережко О. О. про визнання і надання дозволу на виконання арбітражного рішення.

Щодо доводів апеляційної скарги

У визнанні та приведенні до виконання арбітражного рішення може бути також відмовлено, якщо компетентна влада країни, в якій запитується визнання та приведення до виконання, визнає, що: а) об`єкт спору не може бути предметом арбітражного розгляду за законами цієї країни, або b) визнання та приведення до виконання цього рішення суперечать публічному порядку цієї країни (частина друга статті V Нью-Йоркської 1958 року).

Суд відмовляє у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо суд визнає, що:

а) відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу; або

б) визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України (пункт 2 частини першої статті 478 ЦПК України).

У визнанні або у виконанні арбітражного рішення, незалежно від того, в якій державі воно було винесено, може бути відмовлено лише якщо суд визнає, що:

1) об`єкт спору не може бути предметом арбітражного розгляду за законодавством України; або

2) визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України (пункт 2 частини першої статті 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж»).

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про відсутність підстав для визнання і надання дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП України. Вирішуючи питання про визнання і надання дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП України, суд не може оцінювати його правильність або вносити будь-які зміни до його змісту, а перевіряє лише дотримання строку звернення з відповідним клопотанням, вимог процесуального закону щодо його форми та змісту, а також наявність обставин, які можуть бути підставою для відмови у задоволенні такої заяви (див. постанову Верховного Суду від 14 листопада 2024 року у справі № 824/85/24, провадження № 61-12962ав24).

Безпідставними є доводи ТОВ «Нафтогазмонтаж» про те, що згідно з пунктами «а» і «б» частини другої статті 478 ЦПК України спір з огляду на його предмет не міг бути переданий на вирішення МКАС при ТПП України, а визнання і надання дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП України суперечитиме публічному порядку України.

Застереження про публічний порядок у міжнародному праві не допускає визнання на території держави рішення МКАС при ТПП України, якщо внаслідок його виконання будуть вчинені дії, які прямо заборонені законом або завдають шкоду суверенітету чи безпеці держави (див. постанову Верховного Суду від 27 червня 2024 року у справі № 824/98/22, провадження № 61-6091ав24).

Під публічним порядком слід розуміти правопорядок держави, визначені принципи і засади, які становлять основу існуючого у ній ладу (стосуються її незалежності, цілісності, самостійності й недоторканості й основних конституційних прав, свобод, гарантій тощо). Публічний порядок будь-якої держави включає фундаментальні принципи і засади правосуддя, моралі, які держава має намір захистити навіть тоді, коли це не має прямого стосунку до самої держави; правила, які забезпечують фундаментальні політичні, соціальні та економічні інтереси держави; обов`язок держави з дотримання своїх зобов`язань перед іншими державами та міжнародними організаціями. Правова концепція публічного порядку існує для того, щоб захистити державу від іноземних арбітражних рішень, які порушують діючі в державі фундаментальні принципи справедливості і правосуддя. Ці положення покликані встановити правовий бар`єр на шляху рішень, ухвалених всупереч кардинальним процесуальним і матеріально-правовим принципам, на яких тримається публічний порядок. Вони також призначені не допустити можливість визнання і надання дозволу на виконання рішень, пов`язаних з корупцією чи неприпустимим невіглаством арбітрів. У той же час необґрунтована відмова у наданні дозволу на примусове виконання рішення міжнародного комерційного арбітражного суду є свого роду блокуванням рішення і може, у випадку свавільного застосування, носити характер штучного нормативного бар`єру, який з точки зору міжнародного права є абсолютно недопустимим. Це блокування не тільки не відповідатиме цілям міжнародного арбітражу, але й буде порушувати законні права, які це арбітражне рішення може фактично надавати стягувачу в інших державах.

Публічний порядок як перешкоду для виконання арбітражного рішення слід розуміти як сукупність визнаних державою принципів і правил, які можуть перешкоджати визнанню та виконанню арбітражних рішень, ухвалених міжнародним комерційним арбітражем, якщо визнання та виконання призведе до порушення цих принципів і правил або у процесуальному плані, або в частині змісту самого рішення. Публічний порядок включає, зокрема, правила, які забезпечують фундаментальні політичні, соціальні й економічні інтереси держави (правила про публічний порядок) (див. постанову Верховного Суду від 04 березня 2024 року у справі № 824/97/22, провадження № 61-15913ав23).

Наявність провадження у справі про банкрутство стягувача TOTALGAZ INDUSTRIE srl (Румунія) в іноземному суді та відсутність визнання у порядку, передбаченому розділом VIII Кодексу України про банкрутство, іноземної процедури банкрутства відносно стягувача TOTALGAZ INDUSTRIE srl (Румунія), не вказують на те, що спір продавця з покупцем з огляду на його предмет не можна було передати на вирішення МКАС при ТПП України, а також на те, що визнання і надання дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП України суперечитиме публічному порядку України.

Такий спір стосується відносин за договором поставки, одна зі сторін якого знаходиться за кордоном. Тому з огляду на наявність арбітражного застереження у цьому договорі за предметом міг бути переданий на вирішення МКАС при ТПП України (абзаци перший і другий частини другої статті 1 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж»).

Провадження у справі про банкрутство стягувача TOTALGAZ INDUSTRIE srl, розпочате у Румунії, не перешкоджало розгляду справи у МКАС при ТПП України про стягнення на користь продавця заборгованості покупця за договором поставки та вирішенню в Україні питання про визнання і надання дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП України (пункт 1 частини третьої статті 23 ЦПК України). Тому відсутні підстави вважати, що вирішення цього питання можна було б передати на розгляд іноземного суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство продавця. За обставин цієї справи приписи Кодексу України про банкрутство не перешкоджають ні юрисдикції МКАС при ТПП України, ні юрисдикції загального суду щодо визнання і надання дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП України.

Не знайшли підтвердження доводи апеляційної скарги про те, що виконання рішення МКАС при ТПП України суперечитиме публічному порядку України, загрожує її незалежності, цілісності, самостійності та недоторканності, конституційним правам, свободам, їх гарантіям (див. подібний за змістом підхід, викладений у постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2024 року у справі № 824/45/24, за участю тих самих сторін щодо стягнення заборгованості за іншим договором поставки).

Такі висновки про застосування норм права за подібних фактичних обставин викладені в постанові Верховного Суду від 11 листопада 2024 року у справі № 824/19/24 (провадження № 61-11586ав24).

З огляду на викладене порушення справи про банкрутство відносно стягувача не надає підстави для висновку, що така обставина порушує публічний порядок України та може бути підставою для відмови у визнанні та наданні дозволу на примусове виконання рішення МКАС при ТПП України.

Колегія суддів бере до уваги те, що у цій справі арбітражне рішення набрало законної сили, є остаточним для сторін і має бути виконаним. МКАС при ТПП України ухвалив рішення у межах його компетенції. Оскільки відсутні підстави для відмови у задоволенні заяви стягувача TOTALGAZ INDUSTRIE srl (Румунія) Київський апеляційний суд обґрунтовано виснував про визнання цього арбітражного рішення і надання дозволу на його виконання.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, викладених у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення, зводяться до незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки суду першої інстанції.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення, колегія суддів виснує, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Київського апеляційного суду від 20 серпня 2024 року - без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи в апеляційному порядку, немає.

Керуючись статтями 24, 367, 368, 374, 375, 381-384, 459, 474, 482 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазмонтаж» залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 20 серпня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає.

Судді В. В. Сердюк С. О. Карпенко І. М. Фаловська