Постанова

від 17.12.2024 по справі 932/2353/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/10601/24 Справа № 932/2353/22 Суддя у 1-й інстанції - Кудрявцева Т. О. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді Никифоряка Л.П.,

суддів Гапонова А.В., Новікової Г.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у місті Дніпрі справу, що виникла з цивільних правовідносин за позовомДніпропетровського обласногоцентру зайнятостідо ОСОБА_1 ,третя особа ГоловнеУправління Пенсійногофонду Українив Дніпропетровськійобласті,про стягненнянезаконно отриманоїдопомоги побезробіттю,в якійподані апеляційніскарги ОСОБА_1 та Дніпропетровськимобласним центромзайнятості нарішення Бабушкінськогорайонного суду м.Дніпропетровська від16січня 2024року,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2022року Дніпровський міський центр зайнятості, правонаступником якого є Дніпропетровський обласний центр зайнятості, звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 , третя особа Головне Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому виклав вимоги про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідач перебував на обліку в Дніпровському міському центрі зайнятості як безробітний з 17 березня 2020року по 25 серпня 2020року. Протягом перебування на обліку у статусі безробітного відповідачу було нараховано допомогу по безробіттю в розмірі 44 884,01грн та з 16 листопада 2020року по 04 січня 2021року відповідачем було отримано допомогу по безробіттю в розмірі 2 874,19грн. В подальшому на виконання вимог статті 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітні було проведено розслідування страхового випадку, в результаті якого складено акт № 21/100222 від 10 лютого 2022року. За результатами перевірки з Пенсійного фонду України була отримана інформація, що під час перебування на обліку в центрі зайнятості як безробітний ОСОБА_1 отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Таким чином, Дніпровським міським центром зайнятості виявлено факт порушення частин другої та третьої статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», у зв`язку з чим сума незаконно отриманих коштів за період з 17 березня 2020року по 24 серпня 2020року становить 44 884,01грн та за період з 16 листопада 2020року по 03 січня 2021року становить 2 874,19грн.

Ураховуючи викладене, позивач виклав вимоги про стягнення з відповідача на його користь незаконно отриманої допомоги по безробіттю, виплаченої за період з 17 березня 2020року по 24 серпня 2020року в розмірі 44 884,01грн та за період з 16 листопада 2020року по 03 січня 2021року в розмірі 2 874,19грн, а також судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 2 481,00грн.

Рішенням Бабушкінського районногосуду м.Дніпропетровська від16січня 2024року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Дніпропетровського обласного центру зайнятості незаконно отриману допомогу по безробіттю, виплачену за період з 07 травня 2020року по 24 серпня 2020року в розмірі 32 407,62грн та за період з 16 листопада 2020року по 30 січня 2021року в розмірі 2 874,19грн, а всього 35 281,81грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, виклав вимогу про скасування рішення та ухвалення нового про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга відповідача обґрунтовувалась тим, що суд першої інстанції не дав належної оцінки тому, що ним не вчинялося дій, спрямованих на незаконне отримання коштів, про що свідчить надання позивачу всіх документів, які між іншим містять інформацію про його право на отримання пенсії за вислугою років. Також зазначає, що на час призначення виплат по безробіттю, він не володів інформацією щодо призначення йому пенсії, тобто, вказане у своїй сукупності свідчить про відсутність факту недобросовісності.

Вказує, що при зверненні до центру зайнятостіним було подано всі документи, необхідні для вирішення питання про надання йому статусу безробітного та призначення йому відповідної державної допомоги. Серед вказаних документів була також і його трудова книжка з відміткою про проходження військової служби у ЗСУ з 01 серпня 1994року по 02 березня 2020року. Зазначене, а також усне повідомлення відповідачем працівників центру зайнятості про наявність у нього права на пенсію, свідчить про відсутність у нього умислу на приховання існування обставин, що могли б вплинути на виплату йому державної допомоги по безробіттю.

В апеляційній скарзі Дніпропетровський обласнийцентр зайнятості, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, виклав вимогу про скасування рішення та ухвалення нового про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга позивача обґрунтовувалась тим, що суд першої інстанції неправильно визначив період, за який підлягає стягненню незаконно отримана допомога по безробіттю.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно пункту 1 частини першої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідками про доставку електронного листа.

Сторони у справі у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту рішення, яке оскаржено, доводів апеляційних скарг та меж, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, дійшов висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що 10 березня 2020року ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського міського центру зайнятості із заявою про надання йому статусу безробітного. Разом з підписанням даної заяви ОСОБА_1 інформував, що він через відсутність роботи не має заробітку або інших джерел доходу, у тому числі не забезпечує себе роботою самостійно не є суб`єктом підприємницької діяльності; пенсію на пільгових умовах та за вислугу років не призначено.

17 березня 2020року ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського міського центру зайнятості з заявою щодо призначення виплати допомоги по безробіттю. В заяві зазначено, що він ознайомлений з умовами і тривалістю призначення допомоги по безробіттю відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

З персональної картки та рішень, прийнятих органом щодо зареєстрованого безробітного, вбачається, що ОСОБА_1 надано статус безробітного 10 березня 2020року на підставі частини першої статті 43 Закону України «Про зайнятість населення» та 25 серпня 2020року припинено реєстрацію/облік на підставі працевлаштування за наймом на умовах трудового договору.

16 листопада 2020року ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського міського центру зайнятості із заявою про надання йому статусу безробітного.

Разом з підписанням даної заяви ОСОБА_1 інформував, що він через відсутність роботи не має заробітку або інших джерел доходу, у тому числі не забезпечує себе роботою самостійно не є суб`єктом підприємницької діяльності; пенсію на пільгових умовах та за вислугу років не призначено.

16 листопада 2020року ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського міського центру зайнятості з заявою щодо призначення виплати допомоги по безробіттю. В заяві зазначено, що він ознайомлений з умовами і тривалістю призначення допомоги по безробіттю відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

З персональної картки та рішень, прийнятих органом щодо зареєстрованого безробітного, вбачається, що ОСОБА_1 надано статус безробітного 16 листопада 2020року на підставі частини першої статті 43 Закону України «Про зайнятість населення» та 04 січня 2021року припинено реєстрацію/облік на підставі абз.3 пп.1 п.30 Порядку.

Під час перебування на обліку ОСОБА_1 відвідував центр зайнятості: 10 березня 2020року, 11 березня 2020року, 17 березня 2020року, 15 квітня 2020року, 14 травня 2020року, 12 червня 2020року, 09 липня 2020року, 05 серпня 2020року, 25 серпня 2020року, 26 серпня 2020року, 16 листопада 2020року, 19 листопада 2020року, 24 листопада 2020року, 25 листопада 2020року, 02 грудня 2020року, 10 грудня 2020року, 21 грудня 2020року, 18 січня 2020року.

17 березня 2020року та в подальшому 16 листопада 2020року ОСОБА_1 письмово повідомлено про права та обов`язки, зокрема, що зареєстровані безробітні зобов`язані: своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм матеріального забезпечення, надання соціальних послуг та припинення реєстрації; відповідальність за достовірність поданих Центру зайнятості, даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного.

За період з 17 березня 2020року по 24 серпня 2020року ОСОБА_1 було нараховано допомогу по безробіттю в розмірі 44 884,01грн та за період з 16 листопада 2020року по 03 січня 2021року в розмірі 2 874,19грн, що підтверджується довідками.

Листом від 31 січня 2022року № 0400-010311-6/17360 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на запит від 12 січня 2022року № 93 повідомляється, що ОСОБА_1 перебуває на обліку з 03 березня 2020року і отримує пенсію за вислугу років згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

На підставі виявленого факту проведено перевірку обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, за результатом якої складено акт № 21/100222 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення у відповідності до пунктів 6, 7 Порядку розслідування страхових випадків та виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики № 60/62 від 13 лютого 2009року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 березня 2009року за № 232/16248.

10 лютого 2022року проведено засідання по розгляду страхових випадків, за результатом якого ухвалено скласти Акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості матеріального забезпечення та згідно акту № 21/100222 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» Дніпровського міського центру зайнятості від 10 лютого 2022року та встановлено, що ОСОБА_1 під час перебування на обліку як безробітного з 17 березня 2020року отримував пенсію за вислугу років з 03 березня 2020року, що суперечить поданим даним ОСОБА_1 у заяві про надання статусу безробітного від 17 березня 2020року та від 16 листопада 2020року, Висновками підтверджено порушення. Відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» та Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» ОСОБА_1 безпідставно виплачена допомога по безробіттю за період з 17 березня 2020року по 24 серпня 2020року в розмірі 44 884,01грн та за період з 16 листопада 2020року по 04 січня 2021року в розмірі 2 874,19грн, вказано, що неправомірно отримані кошти підлягають поверненню.

Згідно наказу Дніпровського міського центру зайнятості № 15 від 14 лютого 2022року слідує, що було прийнято рішення щодо повернення виплачених коштів ОСОБА_1 як допомоги по безробіттю та на адресу відповідача 15 лютого 2022року за № 422 був направлений лист-претензія про повернення вищевказаних коштів.

Відповідно до копії роздруківки з протоколу розрахунку органу Пенсійного фонду, з ОСОБА_1 проведено розрахунок 07 травня 2020року.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що неповідомлення особою обставини, яка не дає право їй для визнання її безробітною свідчить про невиконання нею своїх обов`язків та відповідно до частини третьої статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» є підставою для стягнення суми виплаченого забезпечення.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 43 Закону України «Про зайнятість населення» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) статус безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.

У пункті 37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013року № 198 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин,) зазначено, що Центр зайнятості припиняє реєстрацію з дня встановлення факту подання особою недостовірних даних та документів, на підставі яких прийнято рішення про надання їй статусу безробітного, призначення виплати матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг, що мав місце протягом періоду реєстрації.

Відповідно до Порядку розслідування страхових випадків та виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики № 60/62 від 13 лютого 2009року, Постанови правління Пенсійного Фонду України 13 лютого 2009року № 7-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 березня 2009року за № 232/16248, розслідування здійснюється шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час реєстрації та протягом перебування на обліку як безробітного.

Перевірка достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, проводиться центрами зайнятості шляхом звіряння наданої особою інформації з відомостями, наявними в Державній податковій адміністрації України, Пенсійному фонді України, у державних реєстраторів.

Відповідно до частини другої та третьої статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати її забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно пункту 7 статті 31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення чи отримання права на призначення пенсії за віком, в тому числі на пільгових умовах, пенсії за вислугу років або досягнення особою встановленого законом пенсійного віку.

Частиною третьою статті 44 Закону України «Про зайнятість населення» передбачено, що відповідальність за достовірність поданих до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного.

Суд першої інстанції, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, встановивши, що ОСОБА_1 з 07 травня 2020року почав отримувати пенсію за вислугу років згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у зв`язку з чим відповідач не мав законних підстав на отримання статусу безробітного у результаті чого незаконно отримав допомогу по безробіттю в загальному розмірі 35 281,81грн, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

В той же час, позивач був обізнаний щодо наявності у відповідача права на отримання пенсії, яка станом на час звернення останнього з заявою про надання статусу безробітного та призначення відповідних виплат, не виплачувалася йому, що свідчить про відсутність факту недобросовісності ОСОБА_1 в частині отримання виплат за період до травня 2020року (березень 2020року 4 068,39грн, квітень 2020року 8 408,00грн), а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги відповідача щодо відсутності у нього умисного невиконання своїх обов`язків не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки він був письмово повідомлений про свої права та обов`язки, під час неодноразового відвідування центру зайнятості мав змогу повідомити про факт отримання пенсії, отримати додаткові роз`яснення та мав розуміти правові підстави для набуття статусу безробітного.

Факт отримання чи неотримання ОСОБА_1 пенсії не змінює його обов`язку повідомити центр зайнятості про обставин, що впливають на умови виплати йому забезпечення.

Відповідно до частин другої та третьої статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Отже, неповідомлення особою обставини, яка не дає право їй для визнання її безробітною свідчить про невиконання нею своїх обов`язків та відповідно до частини третьої статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» є підставою для стягнення суми виплаченого забезпечення.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що суд першої інстанції неправильно визначив період, за який підлягає стягненню з відповідача незаконно отримана допомога по безробіттю, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Інші доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджено обставини справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі статті 141 ЦПК України, судові витрати понесені сторонами в зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційні скарги залишені без задоволення.

Керуючись статтями 259,268,374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 таДніпропетровського обласногоцентру зайнятості залишити без задоволення.

Рішення Бабушкінського районногосуду м.Дніпропетровська від16січня 2024року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 17 грудня 2024року.

Судді: