Рішення
від 10.12.2024 по справі 448/27/23
МОСТИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер: 448/27/23

Провадження № 2/448/32/24

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

10.12.2024 м. Мостиська

Мостиський районний суд Львівської області в складі:

головуючої судді Гіряк С.І.,

за участі секретарів судового засідання Семен І.І., Рушеляк Г.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Мостиська цивільну справу:

за позовомкерівника ЯворівськоїокружноїпрокуратуриЛьвівської областівінтересахдержави вособі:Шегинівськоїсільськоїради ЯворівськогорайонуЛьвівськоїобласті (місце знаходження: вул. Дружби, 184, с.Шегині, Яворівського району Львівської області індекс: 81321)

до відповідача 1 Яворівської районної державної адміністрації у Львівській області (місце знаходження: вул. І. Франка, 8, м. Яворів, Львівської області індекс: 8100)

відповідача 2 ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ),

відповідача 3 Головного управління Держгеокадастру у Львівської області (місцезнаходження: м. Львів, пр. В. Чорновола, 4, 79019)

предмет та підстави позову:про визнання недійним рішення органу державної влади, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та повернення земельної ділянки у комунальну власність

учасники справи:

прокурор Білозір О.М.

представники Шегинівської сільської ради Яворівського району Львівської області Осідач В.В., Синиця І.Р.,

представник відповідачки ОСОБА_1 адвокат Лосин О.Б.,

представник відповідача Яворівської районноїдержавної адміністраціїу Львівськійобласті не з`явився,

представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Львівської області не з`явився,

негайно після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив рішення про наступне:

І. Виклад позиції сторони позивача та заперечень відповідачів

1. 04.01.2023 керівник Яворівської окружної прокуратури Львівської області І. Шаравара в інтересах держави в особі: Шегинівської сільської ради Яворівського району Львівської області звернувся з позовною заявою до Яворівської РДА у Львівській області, ОСОБА_1 ,Головного управлінняДержгеокадастру уЛьвівської області з вимогою про визнання недійним рішення органу державної влади, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та повернення земельної ділянки у комунальну власність.

2. У позовній заяві, із врахуванням зміни позовних вимог просить:

2.1. Визнати недійсним розпорядження голови Мостиської районної державної адміністрації від 09.07.2002 №165-р «Про надання дозволу громадянам району на складання проектів відведення земельних часток (паїв), відведення їх в натурі та передачі у приватну власність» в частині, що стосується передачі безкоштовно ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельної ділянки, яка розташована в с. Боляновичі Яворівського району Львівської області.

2.2. Визнати недійсним розпорядження голови Мостиської районної державної адміністрації від 30.08.2002 №221-р «Про затвердження списку громадян, яким виготовлено технічну документацію щодо передачі земельних часток(паїв) в натурі і видачі державних актів на право приватної власності на землю» в частині, що стосується видачі державного акту на право приватної власності на землю ОСОБА_1 , яка розташована в с Боляновичі Яворівського району Львівської області.

2.3. Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 2,9888 га кадастровий номер 4622483200:09:000:0224, запис про право власності на яку внесено в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18.08.2020 за №2150704446224.

2.4. Зобов?язати ОСОБА_1 повернути на користь Шегинівської сільської ради Яворівського району Львівської області земельну ділянку площею 2,9888 га кадастровий номер 4622483200:09:000:0224 розташовану в с. Боляновичі Яворівського району Львівської області.

2.5. Скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 4622483200:09:000:0224 площею 2,9888 га з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки.

2.6. Стягнути з відповідачів судові витрати, пов?язані зі сплатою судового збору.

3. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що Яворівською окружною прокуратурою під час розгляду листа Шегинівської сільської ради та звернення ОСОБА_2 виявлено порушення при набутті у власність водного обЧєкту під виглядом земель сільськогосподарського призначення (ріллі). Згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що земельна ділянка кадастровий номер 4622483200:09:000:0224 площею 2,9888 га належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, виданого 19.08.2002 Мостиською районною державною адміністрацією. За результатами проведення перевірки Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області складено акт №423-ДК/404/АП/09/01/-21 від 23.09.2021, встановлено порушення вимог земельного законодавства при приватизації вищезазначеної земельної ділянки відповідачкою ОСОБА_1 . В акті перевірки зазначено, що 22 червня 2000 Мостиська районна рада Львівської області на підставі заяви ОСОБА_3 прийняла рішення №7 «Про надання в постійне користування земельної ділянки площею 12,0982 га для ведення селянського (фермерського) господарства ОСОБА_3 ». В подальшому, вищезгадане рішення за заявою ОСОБА_3 від 30.11.2001 скасоване рішенням ХХ сесії ІІІ скликання Мостиської районної ради Львівської області №25 від 12.12.2001, земельна ділянка переведена в землі запасу Золотковицької сільської ради Мостиського району Львівської області. На підставі рішення ХХ сесії ІІІ скликання Мостиської районної ради Львівської області №25 від 12 грудня 2001 року «Про вилучення земельної ділянки у фермера ОСОБА_3 та надання її ОСОБА_1 для ведення селянського (фермерського) господарства» ОСОБА_1 із земель запасу Золотковицької сільської ради надано в постійне користування земельну ділянку, раніше вилучену від фермера ОСОБА_3 , площею 12,0982 га для ведення селянського (фермерського) господарства. Пунктом 4 згаданого рішення ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення документації по виготовленню державного Акту на право постійного користування землею. Рішення прийняте на підставі рішення виконкому Золотковицької сільської ради від 29 листопада 2001 та заяви ОСОБА_1 від 30.11.2001.

На підставі рішення ХХ сесії ІІІ скликання Мостиської районної ради Львівської області №25 від 12 грудня 2001 ОСОБА_1 видано Державний акт на право постійного користування землею серія ЛВ №310 та передано в постійне користування земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства площею 12,0982 га, яка розташована с. Боляновичі Золотковицької сільської ради. Даний акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №44/411 від 15.122001. Згідно експлікації земель, наявної в державному акті, у постійне користування передано земельну ділянку загальною площею 12,0982 га, з них 3,00 га сільськогосподарських угідь (кормових угідь) та 9,0982 га під будівлями, лісами та іншими угіддями.

На момент проведення перевірки ГУ Держгеокадастру у Львівській області документація із землеустрою (проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки), на основі якого видався Державний акт на право постійного користування землею ОСОБА_1 серія ЛВ №310 відсутня. Відповідно до інформації Відділу №2 Управління в Яворівському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №502/410-21-0.26 від 20.08.2021 технічна документація із землеустрою на ОСОБА_1 , згідно якої видавався Державний акт на право постійного користування землею серія ЛВ №310 від 15.12.2001 площею 12,2982 га для ведення селянського (фермерського) господарства на території Золотковицької сільської ради відсутня, до Місцевого фонду документації із землеустрою не передавалася.

Відповідно до Проекту роздержавлення та приватизації земель КСП ім.Сагайдачного Золотковицької сільської ради Мостиського району Львівської області, затвердженого рішенням Мостиської районної ради Львівської області №2 від 21.06.1996, на земельній ділянці, яка передана в постійне користування ОСОБА_1 згідно Державного акта на право постійного користування землею серія ЛВ №310 від 15.12.2001, розташований ставок площею 2,5 га. Вказане також підтверджується інформацією Відділу №7 Управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру у Львівській області №32-13-0.97-2773/15-22 від 07.11.2022, до якого додані картографічні матеріали Проекту роздержавлення і приватизації земель КСП ім. Сагайдачного Золотковицької сільської ради, а також рішення сесії Мостиської районної ради №2 від 20.06.1996 «Про затвердження проектів роздержавлення і приватизації земель господарств району».

Зазначає, що 16 жовтня 2002 на водний об`єкт, що знаходиться на земельній ділянці, яка передана в постійне користування ОСОБА_1 згідно Державного акта на право постійного користування землею серія ЛВ №310 від 15.12.2001, виготовлено паспорт ставка. В паспорті ставка вказано тип ставка-заплавний, площа дзеркала 3,0 га, джерело живлення-річка, ґрунтові води, призначення ставка-ведення особистого господарства та наявна прибережна захисна смуга ставка 25 метрів, рік побудови 1975.

Вказує, що 09 липня 2002 Розпорядженням голови Мостиської РДА №165-р «Про надання дозволу громадянам району на складання проектів відведення земельних часток (паїв), відведення їх в натурі та передачі в приватну власність» надано дозвіл громадянам району, зокрема і ОСОБА_1 , на виготовлення проектів відведення земельних часток (паїв) для сільськогосподарського використання в приватну власність за рахунок належних їм земель селянських (фермерських) господарств».

Згідно інформації Яворівської РДА №1629/17 від 02.11.2022 встановлено, що розпорядженням голови Мостиської РДА від 30.08.2002 №221-р «Про затвердження списку громадян, яким виготовлено технічну документацію щодо передачі земельних часток (паїв) в натурі і видачі державних актів на право приватної власності на землю» та згідно Додатку до цього розпорядження ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку площею 2,9800 га на території Золотковицької сільської ради. На підставі вищезгаданих розпоряджень ОСОБА_1 виданий Державний акт на право приватної власності на землю серія І-ЛВ №086596 та передано у власність земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,9888 га, яка розташована за межами населеного пункту с. Боляновичі Золотковицької сільської ради. Акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №873 від 19 серпня 2002 року. Згідно експлікації земель, наявної в державному акті, у приватну власність передано земельну ділянку загальною площею 2,9888 га, з них 2,9888 га сільськогосподарських угідь (рілля). На момент проведення перевірки ГУ Дежгеокадастру у Львівській області документація із землеустрою (проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки), на основі якого видався Державний акт на право приватної власності на землю ОСОБА_1 серія І-ЛВ №086596, відсутня. Відповідно до інформації Відділу №2 Управління в Яворівському районі ГУ Держгеокадастру у Львівській області №502/410-21-0.26 від 20.08.2021 технічна документація із землеустрою на ОСОБА_1 , згідно якої видавався Державний акт на право приватної власності на землю ОСОБА_1 серія І-ЛВ №086596 від 19.08.2002 площею 2,9888 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Золотковицької сільської ради відсутня, до Місцевого фонду документації із землеустрою не передавалася. Під час здійснення заходу державного контролю ГУ Держгеокадастру у Львівській області розробника вищезгаданої документації встановити не вдалося.

В подальшому, у 2018 році ФОП « ОСОБА_4 » за заявою ОСОБА_1 від 07.05.2018 розроблена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ОСОБА_1 згідно Державного акта на право приватної власності на землю серія І-ЛВ №086596 від 19.08.2002. Дана технічна документація органом місцевого самоврядування не погоджувалась. Згідно переліку обмежень щодо використання земельної ділянки, який є складовою технічної документації, на земельній ділянці площею 2,9888 га відсутні будь-які обмеження. Відповідно до кадастрового плану, який є складовою технічної документації, склад угідь земельної ділянки площею 2,9888 га рілля. Водний об`єкт (ставок) розробником технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ОСОБА_1 згідно Державного акта на право приватної власності на землю серія І-ЛВ №086596 від 19.08.2002 не відображений.

Посилається на те, що земельна ділянка сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 4622483200:09:000:0224 площею 2,9888 га, яка розташована на території Шегинівської сільської ради Яворівського району Львівської області (за межами населеного пункту с. Боляновичі) передана ОСОБА_1 з порушенням вимоги частини 1 ст. 20, ст. 22, 59, 84, ЗК України (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин), оскільки на ній знаходиться водний об`єкт згідно Паспорта ставка від 16 жовтня 2002.

Вказує, що ці факти підтверджені також за результатами проведення документальної перевірки Державною екологічною інспекцією у Львівській області за зверненням ОСОБА_5 . Зокрема, Інспекцією проведено розгляд (документальну перевірку) наданих матеріалів, а саме: Відділ №2 Управління в Яворівському районні ГУ Держгеокадастру у Львівській області повідомив, що технічна документація із землеустрою на ОСОБА_1 , згідно якої видавався Державний акт на право приватної власності на землю площею 2,9888 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва території Золотковицької сільської ради, не була передана розробником документації до Місцевого фонду документації із землеустрою. Дана земельна ділянка була передана в приватну власність ОСОБА_1 на підставі розпорядження Мостиської РДА від 09.07.2002 №165-р. Згідно картографічних матеріалів проекту роздержавлення і приватизації земель колективного сільськогосподарського підприємства ім.Сагайдачного на даній земельній ділянці знаходиться водний об`єкт - ставок. Технічна документація із землеустрою, щодо встановлення меж водоохоронних зон та прибережно - захисних смуг, що поширюється на дану територію не розроблялась. Згідно листів Держводагенства та Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну паспорт водного об`єкта, порядок розроблення якого затверджено наказом Міністерства екології та природніх ресурсів України від 18.03.2013 №99, не розроблявся.

Згідно паспорта ставка, складеного за матеріалами інвентаризації від 16.10.2002, наявний ставок збудований у 1975 році, з підпірними, водопідвідними та водоскидними спорудами, площею дзеркала 3,0 га., що підтверджує той факт, що дана водойма не є замкнутою.

Зазначає, що це підтверджується роздруківкою з Публічної кадастрової карти України, яка є загальнодоступною та інформація, з якої відповідно до ст. 82 ЦПК України, не потребує додаткового доведення. Водний обєкт займає всю площу оспорюваної земельної ділянки.

Крім цього, згідно інформації Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну № 09/729 від 16.06.2022 встановлено, що згідно даних інвентаризації 2021 року, проведеної на виконання доручення КМУ, вищезазначений водний об`єкт є ставком заплавного типу, не замкнений, розташований в суббасейні р.Сян, гідрологічний зв`язок має з річкою Бухта. Джерело живлення-річка Бухта, грунтові води. Дана інформація підтверджує, що вказаний не замкнений водний об?єкт - ставок не може бути в приватній власності ОСОБА_1 , оскільки відповідно до вимог ч. 2 ст. 59 ЗКУ (у редакції чинній на момент прийняття рішення) громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів), а відповідно до ст.1 ВК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що ставок - штучно створена водойма місткістю не більше 1 млн. кубічних метрів. З врахуванням актів перевірок органів державного нагляду (контролю) встановлено, що спірна земельна ділянка була сформована за рахунок земель водного фонду, та була передана у приватну власність всупереч вимог земельного та водного законодавства.

Крім цього, згідно інформації Національного центру управління та випробувань космічних засобів №1733-4-04.01-2022 від 22.09.2022 та поданих матеріалів космічного знімання оспорюваної земельної ділянки встановлено, що водний об`єкт на цій земельній ділянці було зафіксовано в результаті проведення космічної зйомки починаючи з 05.11.2005 по 11.05.2021 та по даний час площа водного об`єкту залишається майже незмінною. Станом на 11.05.2021 площа водного об`єкту становила 2,66 га.

Шегинівською сільською радою на виконання розпорядження сільського голови №94р(од) від 15.07.2022 було проведено комісійне обстеження земельної ділянки, про що складений відповідний акт від 18.07.2022.Комісією встановлено, що на земельній ділянці знаходиться водний об`єкт (став). З південно-західної сторони ділянка з АДРЕСА_2 , із західно - з землями загального користування-проїзд, з північно-східної з прибережно - захисною смугою річки Бухта, зі східної сторони із земельною ділянкою, яка перебуває в користуванні ОСОБА_1 відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії ЛВ №310 від 15.12.2001 з цільовим призначенням для ведення селянського фермерського господарства. На момент огляду земельна ділянка кадастровий номер 4622483200:09:000:0224 не огороджена, межові знаки не виявлені.

Також, Шегинівською сільською радою 29.09.2022 проведено обстеження земельної ділянки із залученням спеціаліста інженера-землевпорядника «ФОП ОСОБА_6 » та в результаті проведення топографо-геодезичних вимірювань встановлено відповідність меж вищезазначеної земельної ділянки на місцевості до відомостей, що містяться в правовстановлюючих документах. Вказане підтверджує розташування водного об?єкта в межах оспорюваної земельної ділянки.

Відповідно до розпорядження КМУ від 12.06.2020 № 718-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області» територія Золотковицької сільської ради увійшла до території Шегинівської територіальної громади і рішенням сесії Шегинівської сільської ради від 21.12.2020 № 31 «Про початок реорганізації Волицької сільської ради Мостиського району Львівської області та Золотковицької сільської ради Мостиського району Львівської області шляхом приєднання до Шегинівської сільської ради Мостиського району Львівської області» Шегинівську сільську раду визначено правонаступником всього майна, прав та обов`язків Золотковицької сільської ради Мостиського району Львівської області. Земельна ділянка розташована в с.Боляновичі Яворівського району Львівської області та відноситься до земель водного фонду. Належить до комунальної власності Шегинівської територіальної громади, тому позивачем у справі є саме Шегинівська сільська рада Львівської області. Водночас, державний акт на право власності на спірну земельну ділянку видавався на підставі розпоряджень Мостиської районної державної адміністрації, яка ліквідована. Відповідно до вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування і районних державних адміністрацій» внесені зміни до Закону України "Про місцеві державні адміністрації". Відповідно до постанови ВРУ від 17.07.2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів», п.13 ч.1 передбачено утворити у Львівській області Яворівський район (з адміністративним центром у місті Яворів) у складі територій Івано-Франківської селищної, Мостиської міської, Новояворівської міської, Судововишнянської міської, Шегинівської сільської, Яворівської міської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України, а також п.13 ч.2 передбачено ліквідувати у Львівській області Мостиський район. Враховуючи наведене, а також те, що Мостиський район ліквідовано, а Мостиська районна державна адміністрація припинила свої повноваження, правонаступником якої є Яворівська районна державна адміністрація Львівської області, а тому саме остання повинна бути відповідачем у справі, оскільки предметом позову є визнання рішення недійсними.

Виходячи з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 ВК України, орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Постанови №486, відсутність землевпорядної документації не змінює правовий режим захисної смуги. При цьому відсутність такого проекту та невизначення відповідними органами державної влади на території межі прибережної захисної смуги в натурі не може трактуватися як відсутність самої прибережної захисної смуги.

Позивач стверджує, що спірна земельна ділянка передана у власність з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки на момент їх передачі відносилась до земель водного фонду та перебувала в межах прибережної захисної смуги. При прийнятті розпорядження Мостиською РДА від 09.07.2002 №165-р «Про надання дозволу громадянам району на складання проектів відведення земельних часток(паїв), відведення їх в натурі та передачі у приватну власність» та від 30.08.2002 №221-р «Про затвердження списку громадян, яким виготовлено технічну документацію щодо передачі земельних часток (паїв) в натурі і видачі державних актів на право приватної власності на землю», на підставі яких передано безкоштовно ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельну ділянку площею 2,9888 га, яка розташована в с.Боляновичі, були порушені норми земельного та водного законодавства. Такі порушення законодавства є підставою для визнання недійсними зазначених розпоряджень в частині надання дозволу на виготовлення проекту відвдення та передачі безкоштовно ОСОБА_1 для товарного сільськогосподарського виробництва земельної ділянки площею 2,9888 га, яка розташована в с.Боляновичі Яворівського району. Визнання оскаржуваних розпоряджень недійсними є ефективним способом захисту правомірного інтересу власника, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо цільового призначення земельної ділянки.

Також посилається на пасивність усіх інших органів державної влади та місцевого самоврядування, які б мали вчасно виявити та відреагувати на незаконність передачі у приватну власність земельної ділянки водного фонду, у прокурора наявні достатні підстави та повноваження для звернення до суду з цим позовом. Належним способом захисту порушеного права власності є повернення спірної земельної ділянки на користь територіальної громади в особі Шегинівської сільської ради. Вказує, що звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю. Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Другою умовою застосування негаторного позову має бути відсутність між позивачем договірних відносин, адже в разі наявності таких відносин власник здійснює захист порушеного права власності зобов`язально-правовими засобами. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

4. Крім того, прокурор зазначає обґрунтування підстав для звернення до суду та порушення інтересів держави. Згідно ч.3 ст. 56 ЦПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Згідно ч.4 ст.56 ЦПК прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Згідно ч.3 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. За правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов`язки. Представництво прокурором інтересів держави в суді відрізняється від інших видів представництва рядом специфічних ознак: складом представників та колом суб`єктів, інтереси яких вони представляють, обсягом повноважень, формами їх реалізації.

Зазначає, що Конституція України визначає, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. З урахуванням ст.ст. 1, 2, 6, 10 ЗУ від 21 травня 1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» орган місцевого самоврядування представляє відповідну територіальну громаду і здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Однак первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, які є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об`єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр. Таким чином, земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Щодо правових підстав для представництва інтересів держави, наведених в позовній заяві, зазначає, що Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №915/20/18 виклав правову позицію з приводу представництва прокуратурою інтересів держави в особі органу місцевого самоврядування. Інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Даний позов не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном. При цьому, спір, що виник, порушує інтереси територіальної громади, як законного власника вказаної земельної ділянки, а відсутність належного владного контролю на вказаному напрямі створює сприятливі умови для незаконного використання земель. Із урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Вказану позовну заяву пред`явлено для розгляду суду, як захід прокурорського реагування та направлена, насамперед, на захист екологічних інтересів держави, яким спричинено шкоду, внаслідок незаконного отримання земельної ділянки водного фонду та водного об`єкта, які згідно норм Конституції, є національним багатством. Крім того, зазначені порушення законодавства в сфері земельних правовідносин підривають основні принципи його існування, що призвело до незаконного отримання майна держави у приватну власність, чим спричинено суттєву шкоду державним інтересам. Первинним суб`єктом місцевого самоврядування та суб`єктом права комунальної власності є територіальна громада. З огляду на те, що порушено інтересів територіальної громади, прокурор звертається до суду з даним позовом в інтересах держави в особі позивача Шегинівської сільської ради Львівської області.

Враховуючи те, що Шегинівська сільська рада Львівської області дізналась про порушення ще в серпні 2021, після цього неодноразово розглядала запити Яворівської окружної прокуратури, подані в порядку ст.23 ЗУ «Про прокуратуру», здійснювалось комісійне обстеження спірної земельної ділянки на місці, однак по даний час не вжила заходів щодо визнання недійсними розпоряджень голови Мостиської РДА та повернення водного обЧєкту та земельної ділянки в комунальну власність, тим самим впродовж тривалого часу не здійснила свої повноваження на захист інтресів теритооріальної громади- власника землі та водного обЧєкту, а тому наявні усі підстави для представництва цих інтересів саме прокуратурою. Зазначає, що діяльність Мостиської державної районної адміністрації Львівської області припинена, про що внесені відповідні відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб від 07.01.2022, тому належним відповідачем є її правонаступник Яворівська державна адміністрація Львівської області.

5. Керівник Яворівської окружної прокуратури В.Дубас 17.08.2023 подав заяву про зміну предмета позову, в якій в обгрунтування позовної вимоги щодо підстав для скасування державної реєстрації земельної ділянки в державному земельному кадастрі, в якій зазначив, що згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, а також інформації ГУ Держгеокадастру у Львівській області №10- 13-0.2-195/2-23 від 13.01.2023, земельна ділянка з кадастровим номером 4622483200:09:000:0224 площею 2,9888 га 17.08.2020 зареєстрована в Державному земельному кадастрі на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розробленої ФОП « ОСОБА_4 »». В технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) категорія спірної земельної ділянки вказана як землі сільськогосподарського призначення. Вид цільового призначення земельної ділянки -для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Реєстрація земельної ділянки проведена 17.08.2020 державними кадастровим реєстратором відділу у Мостиському районі ГУ Держтеокадастру у Львівської області. Відомості про цільове призначення земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру. Категорія земель та вид цільового призначення земельної ділянки визначаються в межах відповідного виду функціонального призначення території, передбаченого затвердженим комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади або генеральним планом населеного пункту.

Статтею 88 ВК України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) передбачено, що з метою охорони поверхневих водних об?єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів, для середніх річок - 50 метрів. Пунктами 1, 4, 5 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою КМУ від 08.05.1996 №486, передбачено, що розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації, яка узгоджується з відповідними органами, власниками землі, землекористувачами і затверджуються відповідними місцевими органами державної виконавчої влади.

Виходячи з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 Водного кодексу України, орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Постанови №486, відсутність землевпорядної документації не змінює правовий режим захисної смуги. При цьому відсутність такого проекту та невизначення відповідними органами державної влади на території межі прибережної захисної смуги в натурі не може трактуватися як відсутність самої прибережної захисної смуги.

При наданні у власність чи користування земельних ділянок навколо водних об?єктів необхідно враховувати положення щодо меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг шляхом урахування при розгляді матеріалів про надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення меж, з урахуванням конкретної ситуації. При внесенні до Державного земельного кадастру відомостей про встановлення або зміну цільового призначення земельної ділянки належність земельної ділянки до відповідної функціональної зони визначається за даними Державного земельного кадастру. Відомості про цільове призначення земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру. Віднесення земельних ділянок до певних категорії та виду цільового призначення земельних ділянок має відповідати класифікатору та правилам, зазначеним в абзаці першому цієї частини (ч. ч. 4, 5 ст.20 Земельного кодексу України). Документи, які є підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру, мають відповідати законодавству (ч. 1 ст. 22 Закону України «Про Державний земельний кадастр»). Пунктом 4 Порядку ведення Державного земельного кадастру, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, передбачено, що ведення Державного земельного кадастру здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи. Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, а також відмову у внесенні або наданні відомостей.

Зважаючи на те, що технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) органом місцевого самоврядування не погоджувалась, земельна ділянка відображена як землі сільськогосподарського призначення, тому незаконною є і державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 4622483200:09:000:0224 площею 2,9888 га на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). При цьому, державним кадастровим реєстратором під час реєстрації земельної ділянки не було здійснено перевірку поданих документів на предмет встановлення цільового призначення земельної ділянки щодо подальшого внесення до Державного земельного кадастру, оскільки в даному випадку встановлені особливості використання земель водного фонду та обмеження у використанні земельних ділянок прибережних захисних смуг. Державний кадастровий реєстратор не здійснив належної перевірки поданих йому документів для державної реєстрації земельних ділянок, що призвело до порушення земельного законодавства. За наведенихобставин,реєстрація земельноїділянки зкадастровим номером4622483200:09:000:0224площею 2,9888га якземельної ділянкисільськогосподарського призначенням-для веденнятоварного сільськогосподарськоговиробництва суперечитьвимогам ст.ст.58,59ЗК України,ст.85,88ВК України,подальша наявністьвідомостей проней вДержавному земельномукадастрі достовірності,повноти відомостейпорушуватиме принципиоб?єктивності,достовірностей,повноти відомостей. Умовою належності земельної ділянки до даної категорії земель є розташування на водного об?єкту, а тому земельна ділянка в силу закону належить до земель водного фонду. Державна реєстрація земельної ділянки комунальної власності в Державному земельному кадастрі з кадастровим номером 4622483200:09:000:0224 площею 2,9888 га за категорією земель - землі сільськогосподарського призначення, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (землі-рілля площею 2,9888га) є незаконною та підлягає скасуванню.

6.Представник відповідачки ОСОБА_1 адвокатЛосин О.Б.02.03.2023подавдосуду відзив на позовну заяву в якому просив повністю відмовити у задоволенні позовних вимог позивача. Вказав, що на початку 2002 року Відповідач-2 звернулася в Мостиське управління водного господарства Львівського обласного управління водного господарства з проханням виготовити робочий проект по реконструкції ставу в с. Боляновичі Мостиського району Львівської області для ведення фермерського господарства, що знаходився на частині земельної ділянки загальною площею 12,0982 га, яка перебуває в користуванні Відповідача-2 на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ЛВ №310 від 15.12.2001. В травні 2002 Мостиським управлінням водного господарства Львівського обласного управління водного господарства було виготовлено робочий проект по реконструкції ставу в с. Боляновичі Мостиського району Львівської області для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 . Відповідач-2, з метою приватизації спірної земельної ділянки, що перебувала у неї в користуванні на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ЛВ №310 від 15.12.2001р. та була розташована за межами населеного пункту на якій знаходилась замкнена природна водойма (став) (загальною площею до 3 гектарів), в порядку передбаченому земельним законодавством звернулась в Мостиську районну державну адміністрацію для вирішення даного питання, щоб після приватизації спірної земельної ділянки мати змогу реалізувати вказаний робочий проект.

За результатом розгляду заяви Відповідача-2, 09.07.2002 головою Мостиської районної державної адміністрації, відповідно до Указу Президента України від 03.12.1999 № 1529 «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки», рішення обласної ради від 27.06.2000 №324 «Про заходи щодо прискорення реформування земельних відносин на селі», ст. 59 ЗК України, було видано розпорядження №165-р «Про надання дозволу громадянам району на складання проектів відведення земельних часток (паїв), відведення їх в натурі та передачі у приватну власність» (надалі- оскаржуване розпорядження), яким надано дозвіл громадянам району, жителям Золотковицької та Пнікутської сільських рад на виготовлення проектів відведення земельних часток (паїв) для сільськогосподарського використання в приватну власність за рахунок належних їм земель селянських (фермерських) господарств згідно з додатком. Додатком до вказаного розпорядження передбачено список громадян району на виготовлення проектів відведення земельних часток (паїв), для сільськогосподарського використання в приватну власність за рахунок належних їм земель селянських (фермерських) господарств, а саме по Золотковицькій сільській раді в графі «Прізвище, ім?я, по батькові власників сертифікатів» зазначено - ОСОБА_1 , в графі «Місце проживання» - с. Боляновичі, в графі «Загальна площа» - 3,00 га.

30.08.2002 головою Мостиської районної державної адміністрації, відповідно до Указу Президента України від 03.12.1999 №1529 «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки», розглянувши технічну документацію по передачі земельних часток (паїв) в натурі і видачі державних актів на право приватної власності на землю, враховуючи погодження відповідних служб і керуючись ст. ст. 33, 78, 81 Земельного кодексу України, було видано розпорядження №221-р «Про затвердження списку громадян, яким виготовлено технічну документацію щодо передачі земельних часток (паїв) в натурі і видачі державних актів на право приватної власності на землю» (надалі - оскаржуване розпорядження), яким затверджено список громадян, що проживають на території Гостинцівської, Балицької, Берегівської, Годинівської та Золотковицької сільських рад, яким виготовлено технічну документацію щодо передачі земельних часток (паїв) в натурі і видачі державних актів на право приватної власності на землю, згідно з додатком.

Додатком до розпорядження передбачено список громадян, що проживають на території Гостинцівської, Балицької, Берегівської, Годинівської та Золотковицької сільських рад, яким виготовлено технічну документацію щодо передачі земельних часток (паїв) в натурі і видачі державних актів на право приватної власності на землю по Золотковицькій сільській раді, в графі «Прізвище, ім?я, по батькові власників сертифікатів» зазначено- ОСОБА_1 , в графі «Всього земель, га»-2,9800, в графі «в т.ч. під водою»-2,9800. Повноваження та порядок прийняття Мостиською РДА оскаржуваних розпоряджень було передбачено наступними нормами чинного на той час законодавства.

На підставі розпорядження Мостиської райдержадміністрації від 09.07.2002 №165 та у відповідності до Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 №43, Мостиською районною державною адміністрацією Відповідачу-2 було видано державний акт на право приватної власності на землю серії І-ЛВ №086596 від 19.08.2002, який належним чином погоджено уповноваженим суб?єктом в межах наданих законом повноважень і з якого вбачається, що Відповідач-2 є власником спірної земельної ділянки.

Враховуючи, що спірна земельна ділянка перебувала в користуванні Відповідача-2 та була розташована за межами населеного пункту на якій знаходилась замкнена природна водойма (загальною площею до 3 гектарів), а відтак згідно вказаних норм у Мостиської районної державної адміністрації були усі правові підставі та повноваження розпоряджатися спірною земельною ділянкою і видавати оскаржувані розпорядження.

В подальшому Відповідач-2, отримавши у власність спірну земельну ділянку, приступила до реалізації вказаного робочого проекту по реконструкції ставу в с. Боляновичі Мостиського району Львівської області для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 виготовленого в травні 2002 року Мостиським управлінням водного господарства Львівського обласного управління водного господарства. Із пояснювальної записки до інвесторської кошторисної документації на будівництво згідно даного робочого проекту вбачається, що у ній зазначено характер будівництва - нове будівництва, стадійність проектування - капітальний ремонт, джерело фінансування - власні кошти. Всього по зведеному кошторисному розрахунку вказано: 333 325 грн. Тобто Відповідачем-2 на реалізацію даного проекту витрачено власні кошти в у вказаній сумі. В результаті виконання даного робочого проекту на спірній земельній ділянці було влаштовано: водопідпірні споруди; водонапускні та водоспусні споруди, що підтверджується цим робочим проектом. Після реалізації вказаного робочого проекту та проведення реконструкцію ставу, що знаходиться на спірній земельній ділянці, уповноваженим суб?єктом було проведено інвентаризацію за результатом якої складено паспорт ставка №26 від 16.10.2002. Наведене підтверджує той факт, що виключно після отримання Відповідачем-2 у власність спірної земельної ділянки та проведення за її кошти реконструкції ставу, що на ній знаходиться, дана природна водойма стала не замкнена.

Позивачем до позовної заяви долучена копія акту Головного управлінням Держгеокадастру у Львівській області №423-ДК/404/АП/09/01/-21 від 23.09.2021, який було складено за результатом перевірки дотримання вимог земельного законодавства при передачі у власність спірної земельної ділянки. Звертає увагу, що даний акт перевірки складено в одноособовому порядку державним інспектором - головним спеціалістом відділу державного контролю за використанням та охороною земель №2 Співак Михайлом Володимировичем.

Відповідачу-2 нічого не було відомо про проведення такої перевірки та жодним належним чином Відповідача-2 не було повідомлено про її проведення, а відтак Відповідач-2 був позбавлений можливості надати свої пояснення та долучити відповідні документи, які б вплинули на висновки, що викладені у вказаному акті.

Вказує, що уповноважений представник ГУ Держгеокадастру у Львівській області, зазначивши у вказаному акті перевірки, що спірна земельна ділянка передана Відповідачу-2 з порушенням вимог ч. 1 ст. 20, ст. 22, 59, 84 ЗК України (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин), оскільки на ній знаходиться водний об?єкт згідно Паспорта ставка від 16.10.2002, зробив висновок, що у зв?язку із цим Державний акт Відповідача-2 на право приватної власності на землю серії І-ЛВ №086596 від 19.08.2002 підлягає скасуванню, оскільки в нього внесені недостовірні відомості про земельну ділянку. У вказаному акті перевірки не має жодних посилань на те, що оскаржувані розпорядження є незаконними та підлягають скасуванню. Із аналізу даного акту перевірки вбачається, що ГУ Держгеокадастру у Львівській області підтверджує той факт, що в Державний акт Відповідача-2 на право приватної власності на землю серії 1-ЛВ №086596 від 19.08.2002 внесені недостовірні відомості про спірну земельну ділянку. Внесення недостовірних відомостей про спірну земельну ділянку у вказаний державний акт, свідчить про допущення помилки уповноваженим суб?єктом під час його видачі Відповідачу-2, однак це не може свідчити про незаконність даного державного акту та незаконність оскаржуваних розпоряджень і це не може бути самостійною підставою для позбавлення Відповідача-2 права власності на спірну земельну ділянку. В позовній заяві та у долучених доказах є посилання на те, що згідно Проекту роздержавлення і приватизації земель КСП ім. Сагайдачного Золотковицької сільської Ради народних депутатів, який було затверджено рішенням Мостиської районної ради Львівської області №2 від 20.06.1996, на спірній земельній ділянці знаходиться водний об?єкт (став) і, як зазначає Позивача, це свідчить про незаконність передачі у приватну власність Відповідача-2 спірної земельної ділянки. Звертає увагу, що викопіювання з вказаного проекту роздержавлення, яке міститься в матеріалах даної справи жодним чином не підтверджує, що водний об?єкт (став), який знаходиться на спірній земельній ділянці, на момент прийняття оскаржуваних розпоряджень був не замкнений. Навпаки, з детального аналізу викопіювання з вказаного проекту роздержавлення вбачається, що став є замкнений і це беззаперечно надавало право Мостиській РДА видавати оскаржувані розпорядження у відповідності до ч. 2 ст. 59 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на цей момент).

В підтвердження того, що водний об?єкт (став), який знаходиться на спірній земельній ділянці, є не замкненим, а також того, що на спірній земельній ділянці знаходиться водний об?єкт, Позивачем до позовної заяви долучено копію листа Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну №09/729 від 16.06.2022, копію листа Державної екологічної інспекції у Львівській області від 20.12.2021 №02-7174 та інформацію Національного центру управління та випробувань космічних засобів №1733-4-04.01-2022 від 22.09.2022 з відповідними фотознімками. Із колії листа Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну №09/729 від 16.06.2022 вбачається, що згідно даних інвентаризації 2021 року, водний об?єкт, що розташований на спірній земельній ділянці є ставком заплавного типу, не замкнений, розташований в суббасейні р. Сян. Гідрологічний зв?язок має з річкою Бухта. Джерело живлення - річка Бухта, ґрунтові води. У копії листа Державної екологічної інспекції у Львівській області від 20.12.2021 №02-7174 зазначено, що паспорт ставка складений за матеріалами інвентаризації від 16.10.2002 підтверджує той факт, що дана водойма не є замкнута. З інформації Національного центру управління та випробувань космічних засобів №1733-4-04.01-2022 від 22.09.2022 вбачається, що водний об?єкт на спірній земельній ділянці було зафіксовано в результаті проведення космічної зйомки починаючи з 05.11.2005 по 11.05.2021.

Звертає увагу, що оскаржувані розпорядження, які є предметом спору у даній справі були прийняті 09.07.2002 та 30.08.2002, а тому вказані копії листів Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну і Державної екологічної інспекції у Львівській області не можуть братися до уваги, оскільки інформація вказана у них ґрунтується на даних отриманих після прийняття оскаржуваних розпоряджень. Зокрема, інформація у цих листах про те, що водний об?єкт (став), який знаходиться на спірній земельній ділянці, є не замкненим, грунтується на даних отриманих після того як Відповідач-2 отримала у власність спірну земельну ділянку та провела за власні кошти реконструкцію ставу, що на ній знаходиться, після чого дана водойма стала не замкнена.

Вказує, що у зв?язку із наданням правової допомоги Відповідачу-2, адвокат подав в Басейнове управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну адвокатський запит від 14.02.2023 в якому я просив надати наступну інформацію: 1) повідомити на підставі яких даних в анкеті водного об?єкта №4614007026 2021 зазначено, що земельна ділянка, з кадастровим номером 4622483200:09:000:0224, яка знаходиться в с. Боляновичі Яворівського району Львівської області та перебуває у приватній власності ОСОБА_1 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серія 1-ЛВ №086596 від 19.08.2002, відноситься до категорії земель водного фонду; 2) повідомити на підставі яких даних в паспорті ставка №26 складеного за матеріалами інвентаризації 16.10.2002, місце розташування с. Боляновичі, у п. 14 зазначено рік будівництва - 1975; 3) належним чином завірені копії усіх наявних матеріалів інвентаризації 2002 року за якими було складено паспорт ставка №26 від 16.10.2002, місце розташування - с. Боляновичі; 4) повідомити з якого часу в Басейновому управлінні водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну обліковується чи містяться відомості про ставок в с. Боляновичі щодо якого було складено паспорт №26 від 16.10.2002.

За результатом розгляду вказаного адвокатського запиту Басейновим управлінням водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну адвокатові надана відповідь від 23.02.2023 №13/235 у якій зазначено, що в Басейновому управлінні водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну не збереглися матеріали інвентаризації на основі яких були внесені дані в паспорт ставка №26 від 16.10.2002, а також вказано, що запитуваний ставок в с. Боляновичі Яворівського району обліковується з 2002, відповідно до інвентаризації ставків та водоймищ області 2002 року, проведеної на виконання розпорядження голови Львівської ОДА від 21.02.2002 №141.

З аналізу наведеної відповіді Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну вбачається, що до моменту передачі у власність спірної земельної ділянки Відповідачу-2, в Басейновому управлінні водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну, відсутні дані щодо ставка, який знаходиться на спірній земельній ділянці, оскільки за матеріалами інвентаризації 2002 року паспорт цього ставка було складено лише 16.10.2002, тобто після прийняття оскаржуваних розпоряджень. Позивач просить суд визнати недійсним оскаржуване розпорядження від 09.07.2002 в частині, що стосується передачі безкоштовно Відповідачу-2 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельної ділянки, яка розташована в с. Боляновичі Яворівського району Львівської області. Однак, із даного розпорядження жодним чином не вбачається, що Відповідачу-2 передано безкоштовно земельну ділянку саме для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в с. Боляновичі Яворівського району Львівської області.

Крім того, позивач у позовній заяві в обгрунтування підстав для звернення до суду та порушення інтересів держави зазначає про те, що Шегинівська сільська рада Львівської області дізналась про порушення ще в серпні 2021 року, однак по даний час не вжила заходів щодо визнання недійсними оскаржуваних розпоряджень та повернення водного об?єкту та земельної ділянки в комунальну власність, тим самим впродовж тривалого часу не здійснила свої повноваження на захист інтересів територіальної громади, а тому наявні усі підстави для представництва цих інтересів саме прокуратурою. Проте, таке твердження керівника Яворівської окружної прокуратури не відповідає листам Шегинівської сільської ради №02-18/834 від 06.08.2021 та №02-18/997 від 06.10.2021, що долучені Позивачем до позову. З листа Шегинівської сільської ради №02-18/834 від 06.08.2021скерованому виконувачу обов?язків начальника управління представництва інтересів держави в суді Львівської обласної прокуратури, вбачається, що Шегинівська сільська рада вважає, що Відповідач-2 незаконно заволоділа водним об?єктом, що розташований на спірній земельній ділянці, а відтак просить органи прокуратури подати позов до суду з метою захисту інтересів держави, оскільки на даний час ГУ Держгеокадастру у Львівській області є тим компетентним органом, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції захисту у таких спірних правовідносинах, а не орган місцевого самоврядування.

У листі Шегинівської сільської ради №02-18/997 від 06.10.2021 скерованому виконувачу обов?язків начальника управління представництва інтересів держави в суді Львівської обласної прокуратури, зазначено про те, що в зв?язку зі звереннями жителів Шегинівської сільської ради, зокрема Боляновичі, щодо стану розгляду питання незаконності набуття права власності на земельну ділянку, що перебуває у власності Відповідача-2 на якій розташований водний об?єкт, сільська рада просить надати інформацію, що зроблено по цьому питанні.

Ч.3, 4 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб?єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обгрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. З наведеного вбачається, що керівником Яворівської окружної прокуратури не надано жодних належних доказів в підтвердження доводів про те, що Шегинівська сільська рада по даний час не вжила заходів щодо визнання недійсними оскаржуваних розпоряджень та повернення водного об?єкту та земельної ділянки в комунальну власність, тим самим впродовж тривалого часу не здійснила свої повноваження на захист інтересів територіальної громади - власника землі та водного об?єкту. Матеріали справи підтверджують протилежне, що Шегинівська сільська рада вживала усіх необхідних заходів для звернення до суду із таким позовом. Наведене підтверджує, що керівником Яворівської окружної прокуратури належним чином не обґрунтовано підстав для представництва Шегинівської сільської ради Яворівського району Львівської області у даній справі та не надано відповідних доказів, що це підтверджують.

Звертає увагу, що в позовній заяві прокурор належним чином не обґрунтовав чому Позивачем у даній справі має бути Шегинівська сільська рада коли спірна земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту. Усе свідчить про те, що Відповідачем-2 жодним чином не порушено прав позивача, а позивачем належно не обґрунтовано позовні вимоги та не надано відповідних доказів, що їх підтверджують.

7. Крім того, представник відповідачки ОСОБА_1 13.03.2024 подав заяву про застосування строку позовної давності, яку просить застосувати, у випадку встановлення порушення прав позивача під час розгляду даної справи, та відмовити у задоволенні позову. В заяву зазначає, що з моменту видачі оскаржуваних розпоряджень до звернення Позивача в суд, минуло більше 20 років. А ч. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (2003 року) передбачено, що правила ЦК України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред?явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом, тобто до 1 січня 2004 року. У протилежному випадку до правовідносин повинні застосовуватися норми ЦК УРСР (1963 року) (постанова Верховного Суду України від 29.10.2014 справа №6- 52цс14, від 04.02.2015 №3-216гс14). Згідно ст. 71 Цивільного кодексу Української РСР (1963 року) (в редакції, що діяла на момент видачі оскаржуваних розпоряджень) загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Враховуючи, що оскаржувані розпорядження було видано 09.07.2002 та 30.08.2022, а відтак, із урахуванням вказаних норм, до даного позову повинні застосовуватися правила про позовну давність передбачені Цивільним кодексом України (2003 року), ст. 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Ч. 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Звертає увагу, що Позивачем не наведено жодних обґрунтувань поважності причин пропущення позовної давності, а також не надано доказів на підтвердження того, що у Позивача не було об?єктивної можливості довідатися про оскаржувані розпорядження раніше, що свідчить про безпідставність звернення до суду з порушенням вимог ст. 257 ЦК України. Також звертає увагу, що із часу видачі оскаржуваних розпоряджень, ОСОБА_1 відкрито користується спірною земельною ділянкою, що знаходиться у селі Боляновичі, яке до 2020 року було підпорядковане Золотковицькій сільській раді Мостиського району Львівської області, а з 2020 року даний населений пункт підпорядкований Позивачу. Крім того, виконавчим комітетом Золотковицької сільської ради Мостиського району Львівської області було прийнято рішення №35 від 04.06.2002, яким передано спірну земельну ділянку ОСОБА_1 згідно ст. 59 ЗК України «Право на землі водного фонду». Наведене беззаперечно свідчить про те, що у Золотковицької сільської ради Мостиського району Львівської області була об?єктивна можливість знати про обставини порушення її прав раніше.

Враховуючи, що із урахуванням розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 №718-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області», підпункту 4 пункту 61 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України Позивач є правонаступником усього майна, прав та обов?язків Золотковицької сільської ради Мостиського району Львівської області, а відтак Позивач, звернувшись до суду із позовною заявою від 28.12.2022 по даній справі, пропустив трирічний строк позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

8. 02.03.2023 представник відповідача 1 Яворівської районної державної адміністрації Львівської області Я. Коминський подав письмові пояснення (Т.1, а.с. 145-146), які долучені до матеріалів справи. В яких просив відмовити в задоволенні позову, проводити розгляд справи без його участі. У поясненнях зазначає, що враховуючи погодження відповідних служб та керуючись ст. ст. 33, 78,81 ЗК України, 30.08.2002 року головою Мостиської районної державної адміністрації було видано розпорядження №221-р «Про затвердження списку громадян, яким виготовлено технічну документацію щодо передачі земельних часток (паїв) в натурі і видачі державних актів на право приватної власності на землю» (надалі розпорядження №221-р), яким затверджено список громадян, що проживають на території Гостинцівської, Балицької, Берегівськськоі, Годинівської та Золотковицької сільських рад, яким виготовлено техніче документацію щодо передачі земельних часток (паїв) в натурі і видачі державни актів на право приватної власності на землю, згідно з додатком.В додатку до розпорядження №221-р передбачено список громадян, які проживають на території Гостинцівської, Балицької, Берегівської, Годинівської та Золотковицької сільських рад, яким виготовлено технічну документацію щодо передачі земельних часток (паїв) в натурі і видачі державних актів на право приватної власності на землю, а саме по Золотковицькій сільській раді в графі «Прізвище, ім?я, по батькові власників сертифікатів» зазначено - ОСОБА_1 , в графі «Всього земель, га» - 2,9800, в графі «в т.ч. під водою» 2,9800. Повноваження Мостиської РДА на момент прийняття розпорядження №221-р було передбачено нормами чинного на той час законодавства.

Відповідно до пункту а ч. 1 ст. 17 Земельного кодексу України (чинний станом на 2002) до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом. Відповідно до частинами 1 та 2 ст. 59 Земельного кодексу України (чинний станом на 2002р.) землі водного фонду можуть перебувати у державній. комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протерозійні та інші штучні водойми.

Визначення замкнений водний об`єкт - це природна або штучно створена водойма, не зв?язана з іншими водними об?єктами (крім водоносних горизонтів) з?явилося у статті 1 Водного кодексу України в редакції від 01.07.2013. В пункті в, г ч. 1 ст. 81 ЗК України (чинний станом на 2002) зазначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки y користування; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до частини 1 ст. 116 ЗК України (чинний станом на 2002) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Відповідно до пункту а ч. 3 ст. 116 Земельного кодексу України (чинний станом на 2002) безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян. Відповідно до частини 1 ст. 118 Земельного кодексу України (чинний станом на 2002) громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

В Мостиської районної державної адміністрації були усі правові підстави та повноваження розпоряджатися спірною земельною ділянкою та видавати оскаржувані розпорядження, які прийнятті в межах норм чинного на той час законодавства.

Також 02.03.2023представник відповідача1Яворівської районноїдержавної адміністраціїЛьвівської області КорольН.Т.в систему«Електронний суд»подав письмовіпояснення аналогічногозмісту (Т.1, а.с. 147-149), які долучені до матеріалів справи. В яких просив у задоволенні позову відмовити, крім того, просив проводити розгляд справи без його участі.

9. 16.03.2023 керівник Яворівської окружної прокуратури Ігор Шаравара подав відповідь на відзив представника відповідачки ОСОБА_1 від 28.02.2023 та пояснення представника відповідача Яворівської районної державної адміністрації від 02.03.2023. У відповіді на відзив зазначає, що до відзиву не додано жодного доказу, який би підтверджував, що водойма, яка розташована на земельній ділянці та перейшла у власність ОСОБА_1 була замкненою водоймою. Враховуючи те, що в користуванні ОСОБА_1 перебувала земельна ділянка загальною площею 12,0982 га, а тому Відповідач-2 мала можливість приватизувати земельну ділянку із решта площі 9 га, на якій не був розташований водний об?єкт, при цьому дотримуючись норм чинного земельного законодавства. У Державному акті на право приватної власності на землю від 19.08.2022, виданого ОСОБА_1 зазначено, що такий виданий на підставі розпорядження голови Мостиської районної державної адміністрації №165-р від 09.07.2022 «Про надання дозволу громадянам району на складання проектів відведення земельних часток (паїв), відведення їх в натурі та передачі в приватну власність». Відповідно до цього розпорядження, ОСОБА_1 було надано лише дозвіл на складання проекту відведення земельних часток (паїв). Розпорядження не давало отримати у власність земельну ділянку, не могло бути підставою для видачі, лише після видачі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку було прийнято розпорядження голови Мостиської РДА від 30.08.2002 №221-р «Про затвердження списку громадян, яким виготовлено технічну документацію щодо передачі земельних часток (паїв) в натурі і видачі державних актів на право приватної власності на землю», яким затверджено технічну документацію та видачу державного акту. Вказує, що Державний акт було видано незаконно на підставі розпорядження №165-р від 09.07.2022, а не розпорядження №221-р 30.08.2002, яке було прийняте пізніше за видачу самого Державного акту, що підтверджується записом в цьому Державному акті. Державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов?язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Враховуючи заборону передачі у власність незамкнених природніх водойм відповідно до вимог ст.59 ЗК України, а також відсутність розпорядження голови Мостиської РДА на таку передачу на момент видачі Державного акту у Відповідача - 1 не було повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, така перейшла у власність незаконно, а тому має бути повернула на користь Шегинівської сільської ради, а незаконні розпорядження мають бути визнані судом недійсними.

Вказав, що у відзиві представник Відповідача 2 стверджує, що у власність відповідачу була передана земельна ділянка з замкненою природною водоймою та після розроблення Робочого проекту по реконструкції ставу в с.Боляновичі Мостиського району Львівської області відповідачем -2 були проведені роботи, якими встановлений зв?язок водойми з річкою і вона стала незамкнена. Однак, як доказ до відзиву додано копію Робочого проекту, в якому не зазначено про те, що ним передбачені роботи по з?єднанні ставка з річкою. Крім цього, розроблення проекту та складання кошторису жодним чином не доводить факту виконання цих робіт, оскільки Відповідачем-2 не додано акти приймання-передачі виконаних робіт, платіжні квитанції, тощо, а тому сам Робочий проект є неналежним доказом у справі.

Зазначає, що Робочий проект по реконструкції ставу виготовлений у травні 2002 року, тобто до моменту отримання у власність земельної ділянки ОСОБА_1 і не має жодних доказів, які б свідчили, що запроектовані роботи були виконані до інвентаризації, на підставі якої було виготовлено Паспорт ставка №26 від 16.10.2002, тим більше виконувались, що спростовує й сам факт фінансування Відповідачем-2 цих робіт. Також, до Відзиву долучений Робочий проект. однак він не містить усіх сторінок цього проекту (нумерація порушена). Також, підтвердженням того, що роботи по реконструкції ставка не проводились є відомості зазначені у самому Паспорті ставка, зокрема п.18 Паспорта передбачено наступний висновок : «потрібна часткова реконструкція підпірних споруд». Тому, не могла бути потрібна реконструкція ставу у жовтні 2002 року, якщо б така реконструкція була проведена за декілька місяців до цього згідно Робочого проекту реконструкції. Це ще раз свідчить про те, що жодні роботи з реконструкції не проводились відповідно до поданого Робочого проекту і водойма з часу її будівництва була незамкненою, тому не могла передаватися у приватну власність.

Також, Відповідач-2 у відзиві зазначає, що на викопіюванні з плану роздержавлення вбачається, що став є замкнений, однак, ним не наводяться жодні доводи (докази), з чого саме Відповідач-2 зробив таке твердження. На картографічному матеріалі Проекту роздержавлення чітко видно, що став знаходиться на річці Бухта.

Зазначає, що у відзиві Відповідач-2 вказує на необгрунтованість Яворівської окружної прокуратури підстав для представництва. Однак, підстави для представництва прокуратуро інтересів Шегинівської територіальної громади чітко наведені в позовній заяві. Зокрема, зазначено, що Шегинівська сільська рада достовірно знаючи про наявне порушення, не вжила належних та своєчасних заходів з метою усунення такого порушення та відновлення становища, яка існувало до цього. Це стосується в першу чергу не пред?явлення позовної заяви до відповідачів, який в даному випадку є єдиним інструментом для усунення цих порушень. Просить відхилити заперечення відповідачів та задовольнити позовні вимоги повністю.

10. 21.03.2023 Шегинівський сільський голова Яворівського району Львівської області ОСОБА_7 подала відповідь на відзив представника відповідачки ОСОБА_1 від 28.02.2023 та пояснення представника відповідача Яворівської районної державної адміністрації у Львівській області від 02.03.2023. В якому просить задовольнити позов та зазначає, що відповідач Яворівська РДА у додаткових поясненнях зазначає, що 30.08.2002 року головою Мостиської РДА прийнято розпорядження №221-р «Про затвердження списку громадян, яким виготовлено технічну документацію щодо передачі земельних часток (паїв) в натурі і видачі державних актів на право приватної власності на землю» з дотриманням норм чинного на той час законодавства та вказано, що у даному випадку мало місце розпорядження земельною ділянкою державної власності, яка належала до водного фонду. Відповідач - 1 посилається на те, що нормами Земельного кодексу України, що діяв на той час, передбачено безоплатну передачу у власність громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або місцевого самоврядування замкнених природних водойм (загальною площею до 3-х га), крім того, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі приватизації земельних ділянок, що були раніше надані у користування. Однак, Відповідачем - 1 не надано жодного доказу, який би підтверджував, що водойма, яка розташована на земельній ділянці та перейшла у власність ОСОБА_1 , була замкненою водоймою. Також, у Державному акті на право приватної власності на землю від 19.08.2002, виданого ОСОБА_1 зазначено, що такий виданий на підставі розпорядження голови Мостиської районної державної адміністрації №165-р від 09.07.2002, в той же час, розпорядження голови Мостиської районної державної адміністрації №165-р від 09.07.2002 - це розпорядження «Про надання дозволу громадянам району на складання проектів відведення земельних часток (паїв), відведення їх в натурі та передачі в приватну власність». Відповідно до цього розпорядження, ОСОБА_1 було надано лише дозвіл на складання проекту відведення земельних часток (паїв). Це розпорядження не давало право отримати у власність земельну ділянку, а отже не могло бути підставою для видачі державного акту. І лише після видачі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку було прийнято розпорядження голови Мостиської РДА від 30.08.2002 №221-р «Про затвердження списку громадян, яким виготовлено технічну документацію щодо передачі земельних часток (паїв) в натурі і видачі державних актів на право приватної власності на землю», яким затверджено технічну документацію та видачу акту. Відтак, державний акт на право приватної власності на землю було видано незаконно на підставі розпорядження №165-р від 09.07.2002 р, а не розпорядження №221-р 30.08.2002 , яке було прийняте пізніше за видачу самого Державного акта, що підтверджується записом в цьому Державному акті.

Враховуючи заборону передачі у власність незамкнених природних водойм, відповідно до вимог ст.59 Земельного кодексу України, у Відповідача - 1 не було повноважень щодо передачі у приватну власність спірної земельної ділянки, така перейшла у власність ОСОБА_1 незаконно, а тому її необхідно повернути у комунальну власність Шегинівської територіальної громади, а незаконні розпорядження мають бути визнані судом недійсними.

Зазначив, що представник Відповідача 2 у відзиві стверджує, що у власність відповідачу була передана земельна ділянка з замкненою природною водоймою та після передачі у приватну власність, відповідачем -2 були проведені роботи, якими встановлений зв?язок водойми з річкою і вона стала незамкнена. Як доказ до відзиву додано копію робочого проекту по реконструкції ставу, в якому, проте, не передбачені роботи по з?єднанні ставка з річкою. Так, в п.22 частини 2 робочого проекту «Водонапускна та водоспускна споруди» вказано: розроблення грунту у відвал екскаваторами «драглайн» або «зворотна лопата» - 65 м куб. В той же час, згідно паспорта ставка довжина водопідвідної споруди(п.10) - каналу К-1У-1 становить 1,2 км, ширина по дну 1,0 м. Проста арифметика доводить, що для улаштування такого каналу, глибиною всього 1 м. необхідно було б викопати 1200 м куб грунту (1200*1*1), що проектом не передбачено. Також в проекті є графічна частина, де нанесено план ставка та споруд, однак, із - за низької якості наданих копій, детально проаналізувати робочий проект можна лише за наявності оригіналу. Розроблення проекту та складання кошторису одним чином не доводить факту виконання цих робіт. Оскільки Відповідачем-2 не додано акти приймання-передачі виконаних робіт, платіжних квитанцій, тощо, Робочий проект сам по собі не може підтверджувати факт виконання робіт по з?єднанню ставка з річкою, а тому є неналежним та недостовірним доказом у справі.

Крім цього, Робочий проект по реконструкції ставу виготовлений у травні 2002 року, тобто до моменту отримання у власність земельної ділянки ОСОБА_1 і відповідачем не подано жодних доказів, які б свідчили, що запроектовані роботи були виконані до інвентаризації, на підставі якої було виготовлено Паспорт ставка №26 від 16.10.2002, тим більше взагалі виконувались, що спростовує й сам факт фінансування Відповідачем-2 цих робіт. Підтвердженням, що роботи по реконструкції ставка не проводились є відомості зазначені у самому Паспорті ставка, зокрема п.18 Паспорта передбачений висновок: «потрібна часткова реконструкція підпірних споруд». Тому, чи потрібна була б реконструкція ставу у жовтні 2002 року, якщо б така реконструкція була проведена за декілька місяців до цього, згідно Робочого проекту реконструкції, однозначно- ні. А тому, це ще раз свідчить про те, що жодні роботи з реконструкції не проводились відповідно до поданого Робочого проекту і водойма з часу будівнитва була незамкненою, а тому не могла передаватися у приватну власність.

Відповідно до паспорта ставка ( пункт 5), джерело живлення ставка - річка, грунтові води; наявні водопідвідні споруди(т.10) - канал К-1У-1 довжиною 1,2 км, ширина по дну 1,0 м, водоскидні споруди - 2 металеві труби діаметром 0,25 м, металева труба діаметром 0,3 м, Довжиною 6 м. Як вказано в листі Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну № 13/235 від 23.02.2023 інвентаризація ставків та водойми області, в т.ч. і ставка в с. Боляновичі Яворівського р-ну проводилась на виконання розпорядження голови Львівської ОДА від 21.02.2002 № 141, тобто ще до передачі земельної ділянки у приватну власність Відповідача 2 та розроблення Робочого проекту реконструкції ставка. За матеріалами саме цієї інвентаризації і було складено паспорт ставка від 16.10.2002, оскільки інформація про проведення повторної інвентаризації 16.10.2002 відсутня і відповідач 2 не надав жодних доказів, що така інвентаризація мала місце. А тому, 16.10.2002 року - це лише дата складання паспорта ставка, а не дата проведення інвентаризації, як помилково трактує представник відповідача 2. Відтак, відомості, внесені в паспорт ставка, що свідчать про те що це була незамкнена водойма, були зафіксовані в матеріалах інвентаризації задовго до розроблення Робочого проекту реконструкції ставка.

Також, Відповідач-2 у відзиві зазначає, що на викопіюванні з плану роздержавлення вбачається, що став є замкнений, однак, ним не наводяться жодні доводи (докази), з чого саме Відповідач-2 зробив таке твердження. Однак, на картографічному матеріалі Проекту роздержавлення чітко видно, що став знаходиться на річці Бухта.

11. 13.03.2024 представник відповідача 2 ОСОБА_1 - адвокат Лосин О.Б. в систему «Електронний суд» подав письмові пояснення (Т.2, а.с. 139-143), які долученідо матеріалівсправи.В якихпросив узадоволенні позовувідмовити. В яких зазначив, що позивач у позовній заяві в обгрунтування підстав для звернення до суду та порушення інтересів держави зазначає про те, що Шегинівська сільська рада Львівської області дізналась про порушення ще в серпні 2021, однак не вжила заходів щодо визнання недійсними оскаржуваних розпоряджень та повернення водного об?єкту та земельної ділянки в комунальну власність, тим самим впродовж тривалого часу не здійснила свої повноваження на захист інтересів територіальної громади - власника землі та водного об?єкту, а тому наявні усі підстави для представництва цих інтересів саме прокуратурою. Звертає увагу, що спірна земельна ділянка знаходиться у селі Боляновичі, яке до 2020 року було підпорядковане Золотковицькій сільській раді Мостиського району Львівської області, а з 2020 року село Боляновичі підпорядковане Позивачу.

На даний час із урахуванням: ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення територій та адміністративних центрів територіальних громад» від 16.04.2020 562-IX та інших правонаступником Золотковицької сільської ради Мостиського району Львівської області є Шегинівська сільська рада Яворівського району Львівської області. 3гідно з Підпунктами 4, 8 пункту 61 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що: сформована територіальна громада є правонаступником усього майна, прав та у визначених підпунктами 5 і 6 цього пункту; не пізніше завершення другої сесії новообраної ради у порядку, визначеному цим пунктом, починається реорганізація відповідних юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних розформованими територіальними громадами та розміщених поза адміністративним центром сформованої територіальної громади, шляхом їх приєднання до юридичної особи - сільської, селищної, міської ради, розміщеної в адміністративному центрі сформованої територіальної громади. Після завершення реорганізації відповідні сільські, селищні, міські ради припиняються як юридичні особи з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом.

Звертає увагу, що виконавчим комітетом Золотковицької сільської ради Мостиського району Львівської області було прийнято рішення №35 від 04.06.2002, пунктом 1 якого передбачено передати спірну земельну ділянку ОСОБА_1 згідно ст. 59 ЗК України «Право на землі водного фонду» із земель фермерського господарства «Сазан». Пунктом 2 даного рішення передбачено просити районну раду видати сертифікат на спірну земельну ділянку із земель фермерського господарства «Сазан» і дати дозвіл на проведення проектно-пошукових робіт по видачі державного акту. Підпунктом 13 пункту 61 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що: після закінчення повноважень рад, що припиняються, їхніх виконавчих комітетів, сільського голови, який одноособово виконував функції виконавчого органу сільської ради, що припиняється, видані ними нормативно-правові акти, невиконані акти індивідуальної дії зберігають чинність на відповідних територіях та для відповідних осіб.

Із аналізу наведеного вище вбачається, що станом на сьогодні вказане рішення виконавчого комітету Золотковицької сільської ради є чинним. Оскільки Золотковицька сільська рада Мостиського району Львівської області уже розпорядилась спірною земельною ділянкою, а відтак права Шегинівської сільської ради, як правонаступника Золотковицкьої сільської ради, жодним чином не можуть бути порушені у даній справі. Це свідчить про безпідставність позовних вимог та відсутність правових підстав для звернення до суду із цим позовом.

Згідно пункту 6 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і п. 6 ст. 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».

Наведеним підтверджується, що Позивач звернувшись до суду із даним позовом діє всупереч поведінці органу місцевого самоврядування правонаступником якого він є, а відтак це безумовно свідчить про порушення Позивачем принципу добросовісності.

12. Представник відповідача 3 Головного управління Держгеокадастру у Львівській області подав відзив від 24.10.23, в якому просить відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. Зазначає, що заявлені позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення. Спірні відносини регулюються: Земельним кодексом України, Законом України «Про Державний земельний кадастр» та Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012. Відповідно до ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об?єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Відповідно до ч. 9 ст. 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка може бути об?єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї. Поруч з цим, згідно з ч.10 ст. 79-1 Земельного кодексу України державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі. Згідно із ст. 204 Земельного кодексу України ведення Державного земельного кадастру здійснюється відповідно до закону.

Згідно ст. З ЗУ «Про Державний земельний кадастр» Державний земельний кадастр базується на таких основних принципах, зокрема: як внесення відомостей до Державного земельного кадастру виключно на підставі та відповідно до цього Закону. Державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Звертає увагу, що згідно частини 7 вищенаведеної статті втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об?єднань у діяльність Державного кадастрового реєстратора, пов?язану із здійсненням державної реєстрації земельних ділянок, забороняється.

Згідно п. 5 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 під втручанням у діяльність Державного кадастрового реєстратора розуміється прямо не передбачена законодавством дія будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об?єднань, яка стосується здійснення Державним кадастровим реєстратором повноважень, визначених Законом України "Про Державний земельний кадастр" та цим Порядком.

Відповідно до ч. 14 ст. 186 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) погодженню не підлягає і затверджується власником земельної ділянки, у разі якщо земельна ділянка перебуває у приватній власності. Згідно п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. Відповідно до п.109 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ від 17 жовтня 2012 № 1051 державна реєстрація земельної ділянки здійснюється за заявою, зокрема, власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об?єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи. На підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Витяг містить всі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки.

При здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер. Відповідно до інформації наданої Відділом №7 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Львівській області земельна ділянка з кадастровим номером 4622483200:09:000:0224, площею 2,9888 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Золотковицької сільської ради перебуває у приватній власності ОСОБА_1 відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №873 19.08.2002, виданого на підставі розпорядження Мостиської райдержадміністрації від 09.07.2002 №165. Зазначає, що документація із землеустрою згідно якої видавався державний акт на право приватної власності на землю від 19.08.2002, виконавцем робіт в місцевий фонд документації із землеустрою не передавалася.

Крім цього, державна реєстрація спірної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі здійснювалася за заявою ОСОБА_1 на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення меж) земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробленої ФОП ОСОБА_4 . Зважаючи на відсутність передбачених Законом підстав для відмови у державній реєстрації земельної ділянки, за результатами перевірки Державним кадастровим реєстратором Відділу у Мостиському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області 17.08.2020 здійснено державну реєстрацію земельної ділянки. А 30.03.2020 набули чинності зміни у частині наповнення Державного фонду документації із землеустрою в електронній формі. Так, відповідно до п.9 Положення про державний фонд документації із землеустрою, затвердженого постановою КМУ землеустрою розробник цієї від 17 листопада 2004 № 155.Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення меж) земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробником документації ФОП ОСОБА_4 відповідно до вищезазначених вимог в місцевий фонд документації із землеустрою не передавалася. Поруч з цим, спеціальним нормативно-правовим актом, який визначає правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування є Закон України «Про землеустрій».

ГУ Держгеокадастру у Львівській області не було вчинено дій, які б свідчили про порушення ним вимог законодавства при проведенні реєстраційних за таких обставин, відсутні підстави для задоволення позову у частині позовних вимог, заявлених до нього. Держана реєстрація земельної ділянки, в тому числі скасування державної реєстрації є виключною компетенціею Державного кадастрового реєстратора. Позивач звернувся із вимогою до Головного управління Держекадастру У Львівській області про скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки. Однак, статтями 125, 126 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Згідно зі ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 10 ст. 24 ЗУ «Про Державний земельний кадастр» встановлено коли державна реєстрація земельної ділянки скасовується, зокрема ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. А ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності). Відтак, скасування в Державному земельному кадастрі реєстрації вказаної земельної ділянки можливе лише у випадку скасування державної реєстрації права приватної власності на земельну ділянку та визнання недійсним та скасування державного акту на право приватної власності на землю. Скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації спірної земельної ділянки з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо таких земельних ділянок, фактично зобов?язує Відповідача здійснити таке припинення речових прав, що виходить за межі компетенції Головного управління Держгеокадастру у Львівській області. Зазначена позовна вимога є похідною та залежить від задоволення інших позовних вимог.

ІІ. Позиція учасників процесу

13. Прокурор Білозір О.М. в судовому засіданні підтримала позовні вимоги повністю з підстав наведених у позовній заяві, відповіді на відзив, послалася на обставини, викладені в позовній заяві та заяві про зміну позовних вимог, відповіді на відзив щодо обґрунтування позовних вимог, надала аналогічні пояснення, просила позов задовольнити.

Крім того,прокурор зазначила,що представниквідповідачки ОСОБА_1 намагався ввестисуд воману,шляхом поданнядо судуненалежних інедопустимих доказів.Зокрема,долучив досправи оригіналРобочого проектупо реконструкціїставу вс.Боляновичіі пославсяна те,що вінскладений 2002року,при цьомутакий засвідченийпечаткою Мостиськогоуправління водногогосподарства,яке згідновідомостей ЄДРюридичних осіб,фізичних осіб-підприємцівта громадськихформувань зареєстрованелише 18.04.2005.Зазначила,що вказанівідомості підтвердженіінформацією Басейновогоуправління воднихресурсів річокЗахідного Бугута Сянувід 25.06.2024,наданої назапит прокуратури.На робочомупроекті вказано,що такийсформований системоюТК-ИСС27.05.2002,однак згідновідкритої інформаціїмережі Інтернетвстановлено,що вказанийпрограмний комплексдля створеннякошторисної документаціїТК-ИССстворений лишеу 2005році,тому такийдоказ єненалежним.

Долучила копію витягу з ЄРДР від 10.07.2024 за №42024142350000031, вказавши, що такі відомості внесені за фактом вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.384 КК України, а саме: введення суду в оману, шляхом подання до суду завідомо підроблених доказів у цій справі №448/27/23. Додатково доповнила, що вироку суду, який набрав законної сили на підтвердження наведених обставин немає.

14. В судовому засіданні представники Шегинівської сільської ради Яворівського району Львівської області: Осідач В.В., Синиця І.Р. вказали, що повністю підтримують позовні вимоги, просять їх задовольнити, надали пояснення аналогічні викладеним у позові та відповіді на відзив.

15. Відповідачка ОСОБА_1 у судовому засіданні 07.11.2024 просила відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказала, що спірну земельну ділянку взяли разом із чоловіком у 2002 році для сільського господарства в органу місцевого самоврядування. Земельна ділянка, на якій вони зробили ставок, на той час була занедбана, стояла замулена вода, там ходили гуси, земля не використовувалася для сільського господарства. На ставку всі роботи робила вона разом із чоловіком ОСОБА_8 за їхні кошти, ставок почистили, збудували трубу, дамбу, шлюзу. На даний час у ставку є риба, мешканці села мають можливість там рибалити, вони нікого не виганяють. Проте, їй також відомо, що громада села Шегині хоче забрати у них став, зазначила, що їй також відомо, що серед мешканців ходили і збирали підписи, щоб забрати став. Документами відносно землі та ставка займався її чоловік без неї, які на даний час наявні документи щодо зазначених об`єктів їй невідомо.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання 10.12.2024 не з`явилася, у даній справі її інтереси представляє представник адвокат Лосин О.Б.

16. Представник відповідачки2 ОСОБА_1 адвокатЛосин О.Б. в судовому засіданні просив відмовити повністю у задоволенні позовних вимог з підстав їх необґрунтованості та недоведеності. Надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях (Т.2, а.с. 139-143), які долучені до матеріалів справи.

Вказав, що прокурор, всупереч вимогам закону звернувся до суду із вказаним позовом, оскільки прокурор не надав доказів, що Шегинівська сільська рада не вживала заходів щодо визнання недійсними оскаржуваних розпоряджень та повернення водного об`єкту і земельної ділянки в комунальну власність. Прокурор не обгрунтував підстав для звернення до суду із даним позовом. Крім того, сторона позивача необгрунтувала того, чим відповідачі порушили права Шегинівської сільської ради Яворівського району Львівської області. Також вказав, що підтримує подану заяву про застосування строку позовної давності, у разі якщо суд дійде до переконання про підставність позовних вимог. Доповнив, що долучив до матеріалів справи докази, які йому надала відповідачка ОСОБА_1 , інтереси якої він представляє.

17. Представниквідповідача 1Яворівської районноїдержавноїадміністраціїу Львівськійобласті у судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про дату і час розгляду справи, заяв, клопотань про відкладення судового засідання не подавав.

02.03.2023 представник відповідача 1 Яворівської РДА Львівської області Я. Коминський подав письмові пояснення (Т.1 а.с. 145-146), які долучені до матеріалів справи. В яких просив відмовити в задоволенні позову, проводити розгляд справи без його участі.

Також, 02.03.2023 представник відповідача 1 Яворівської районної державної адміністрації Львівської області Король Н.Т. в систему «Електронний суд» подав письмові пояснення аналогічного змісту (Т.1 а.с. 147-149), які долучені до матеріалів справи. В яких просив у задоволенні позову відмовити, крім того, просив проводити розгляд справи без його участі.

18. Представник відповідача 3 Головного управління Держгеокадастру у Львівській області у призначені судові засідання не з`явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи (Т.2 а.с.100, Т.2 а.с.126, Т.2 а.с.137, Т.2 а.с.159), заяв, клопотань про відкладення судового засідання не подав.

Представник відповідача3Головного управлінняДержгеокадастру уЛьвівській областіБаїк Ю.П. 24.10.2023 в систему електронний суд подала відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

19. Суд звертає увагу, що участь у судових засіданнях є правом особи, яка бере участь у справі і ця особа зобов`язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, що закріплено в статті 43 ЦПК України, тому неявка учасників справи не перешкоджає розгляду справи без їх участі.

Учасники справи не заперечили проти розгляду справи без участі: представникавідповідача 1Яворівської районноїдержавноїадміністраціїу Львівськійобластіта безучасті представника відповідача 3 Головного управління Держгеокадастру у Львівській області засідання, які подали відповідні заяви. В даному спорі їх участь не була визнана обов`язковою.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

20. Ухвалою судді від 09.01.2023 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку загального позовного провадження.

21. Ухвалою судувід 30.01.2023 судпостановив клопотаннявідповідачки ОСОБА_1 про продовженняпроцесуального строкудля наданнявідзиву напозовну заявузадовольнити. Продовжити відповідачцістрок на подання відзиву на позовну заяву до 28.02.2023.

22. Ухвалоювід 06.06.2023суд постановивклопотання прокурора Яворівськоїокружної прокуратуриЛьвівської областізадовольнити,витребувати уФОП « ОСОБА_4 »письмові доказив оригіналі: технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ОСОБА_1 згідно Державного акта на право приватної власності від 19.08.2002, розроблену за заявою ОСОБА_1 від 07.05.2018.

23. Ухвалою суду від 27.09.2023 суд постановив заяву прокурора Яворівської окружної прокуратури Львівської області про зміну предмета позову та залучення співвідповідачазадовольнити. Прийняти до спільного розгляду заяву прокурора про зміну предмету позовних вимог від 17.08.2023. В подальшому розглядати справу з урахуванням заяви про зміну позовних вимог. Залучити до участі у справі співвідповідача Головне управління Держгеокадастру у Львівської області.

24. Згідно ухвали суду від 08.12.2023, суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.

25. Ухвалою суду від 12.11.2024 суд постановив клопотання прокурора Яворівської окружної прокуратури Львівської області про долучення доказівзадовольнити та долучити до матеріалів справи докази, вказані в клопотанні прокурора від 12.07.2024.

ІV. Обставини справи, встановлені Судом

26. Із змісту інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованого 04.10.2022, встановлено, що земельна ділянка кадастровий номер 4622483200:09:000:0224 площею 2,9888 га належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія та номер: І-ЛВ 086596, виданого 19.08.2002 Мостиською районною державною адміністрацією; реєстраційний номер обЧєкта нерухомого майна 2150704446224, дата державної реєстрації 18.08.2020 (Т.1. а.с.13).

27. 23.07.2021 В.о. заступника керівника Яворівської окружної прокуратури Вань Б.Я. звернувся із листом №05-4/р-н до начальника ГУ Держгеокадастру у Львівській області, одночасно скерувавши його ОСОБА_5 , яка проживає в с. Боляновичі (Т. 1 а.с.15). Із змісту якого встановлено, що прокурор звернувся згідно ч. 3 ст. 7 ЗУ «Про звернення громадян», скерувавши за належністю звернення ОСОБА_5 від 20.07.2021 з приводу порушень, на думку заявника, вимог земельного законодавства під час приватизації земельної ділянки ОСОБА_1 . Вказано, що при розгляді звернення необхідно перевірити на предмет законності прийняті рішення, на підставі яких ОСОБА_1 отримала у власність земельну ділянку площею 2,9888, на якій розміщений водний об`єкт.

Із змісту відповіді заступника начальника ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 06.08.2021 про розгляд звернення, яка надана Львівській окружній прокуратурі та Яворівській окружній прокуратурі та Сулібі Христині, встановлено, що управління в межах своєї компетенції розглянуло звернення ОСОБА_5 , які скеровано до розгляду листом Львівської обласної прокуратури (вих.№ 15/1-2418-21 від 23.07.2021) та листом Яворівської окружної прокуратури (вих.№ 14.59/05-25-1600ВИХ-21 від 23.07.2021) щодо можливих порушень вимог земельного законодавства під час передачі у приватну власність земельної ділянки, на якій знаходиться водний об?єкт (озеро) ОСОБА_1 за межами населеного пункту с. Боляновичі, колишнього Мостиського району, Львівської області. На виконання ст.10 ЗУ «Про державний контроль за використанням та охороною земель», Управлінням з контрою за використанням та охороною земель розпочато заходи державного контролю за дотриманням вимог земельного законодавства. Вказано, що складаючи протоколи про адміністративне правопорушення, розраховуючи розмір заподіяної шкоди, виносячи постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, посадовими особами Управління оцінюються підтверджені належним та допустимим чином зібрані докази щодо встановлення факту вчиненого правопорушення. що в свою чергу має істотне значення при розгляді справи судом, у випадку оскарження дій чи бездіяльності державних інспекторів. Управлінням скеровані клопотання до органу місцевого самоврядування, райдержадміністрації, ліцензованої землевпорядної організації про витребовування матеріалів та надання інформації, необхідної для здійснення державного контролю за використанням та охороною земель (Т. 1 а.с. 16).

28. 06.08.2021 в.о. голови Шегинівської сільської ради ОСОБА_9 звернулася із листом №02-18/834 до управління представництва інтересів держави в суді Львівської обласної прокуратури, в якому зазначила, що Шегинівською сількою радою розглядалася заява жителів с. Боляновичі Мостиського району, колишньої Золотковицької сільської ради, яка на початку поточного року, в ході адміністративної реформи та децентралізаційних процесів увійшла до складу Шегинівської сільської ради. У заяві піднімалися питання не законності набуття права власності на земельну ділянку з розташованим на ній водним об?єктом, проханням про відміну рішення про передачу її в приватну власність ОСОБА_1 та повернення її громаді. В ході розгляду заяви, наявних документів та з огляду на діюче законодавство, яке діяло на час приватизації спірної земельної ділянки 19 років тому і на нині діюче, було виявлено факти, які вказують на протиправність прийнятого рішення. Водний об?єкт на момент приватизації земельної ділянки вже існував разом з водними спорудами, що додатково вказують на його штучне походження, а воно так і є, то іншим шляхом, крім, як внесення в офіційні приватизаційні документи завідомо неправдивих відомостей (даних про те, що земельна ділянка під водним об?єктом це не ставок, приватизувати земельну ділянку просто не можливо. Заборонено приватизацію штучних водних об?єктів, за законом така категорія земель, що знаходяться під штучним водним об`єктом, може перебувати лише в користуванні, а не у власності. Ставок, це штучно створений водний об?єкт, який не відноситься до категорії замкнених природних водойм, площею до 3га, це єдині водні об?єкти, які за законом можливо приватизувати. Зазначено, що Шегинівська сільська рада солідарна з громадою села Боляновичі і також вважає, що ОСОБА_1 незаконно отримала у власність водний об?єкт, вступивши в злочинний зговір з посадовими особами райдержадміністрації незаконно відчужили у власність майно держави, недобросовісність дій вбачається як зі сторони передання, так і з сторони набуття у приватну власність земельної ділянки. Також вказано, що Шегинівська сільська рада просить орган прокуратури подати позов до суду з метою захисту інтересів держави (Т.1 а.с. 17-18, 60).

29. Відповідно до розпорядження КМУ від 12.06.2020 № 718-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області» територія Золотковицької сільської ради увійшла до території Шегинівської територіальної громади і рішенням сесії Шегинівської сільської ради від 21.12.2020 № 31 «Про початок реорганізації Волицької сільської ради Мостиського району Львівської області та Золотковицької сільської ради Мостиського району Львівської області шляхом приєднання до Шегинівської сільської ради Мостиського району Львівської області» Шегинівську сільську раду визначено правонаступником всього майна, прав та обов`язків Золотковицької сільської ради Мостиського району Львівської області (а.с.37).

30. 06.10.2021 в.о. голови Шегинівської сільської ради ОСОБА_9 звернулася із листом аналогічного змісту по даному факту до управління представництва інтересів держави в суді Львівської обласної прокуратури (Т.2 а.с.21).

Згідно листа Львівської обласної прокуратури від 13.10.2021 звернення в.о. голови Шегинівської сільської ради від 06.10.2021 скеровані за належністю (Т.1 а.с.19).

31. 02.11.2021 керівник Яворівської окружної прокуратури І.Шаравара звернувся із запитом в порядку ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» до начальника ГУ Держгеокадастру у Львівській області, в якому зазначив, що прокуратурою в порядку ч.3 ст. 7 ЗУ «Про звернення громадян» на адресу Управління скеровано за належністю звернення ОСОБА_5 від 20.07.2021 та в.о. голови Шегинівської сільської ради Павуцьо О.В. від 06.082021 щодо порушень вимог земельного законодавства при приватизації земельної ділянки ОСОБА_1 з розташованим на ній водним об?єктом. У зв`язку з надходженням повторного звернення з вищезазначених питань просить в термін до 08.11.2021 повідомити про результати розгляду цих звернень, а також повідомити чи проводились заходи державного нагляду (контролю) на предмет законності приватизації земельної ділянки та водного об?єкту ОСОБА_1 (Т.1 а.с.22).

32. Згідно відповіді на запити ГУ Держгеокадастру у Львівській області №10-13-0 від 08.11.2021, яка скерована відповідь керівнику Яворівської окружної щодо проведення перевірки по даному зверненні (Т.1 а.с.23) вказано, що встановлено порушення вимог земельного законодавства при приватизації земельної ділянки ОСОБА_1 кадастровий номер 4622483200:09:000:0224 площею 2,9888 га, яка належить їй належить на праві приватної власності (Т. 1 а.с.23).

33. Під час проведення перевірки ГУ Держгеокадастру у Львівській області складений акт №423-ДК/404/АП/09/01/-21 від 23.09.2021, у якому зазначено, що 22 червня 2000 Мостиська районна рада Львівської області на підставі заяви ОСОБА_3 прийняла рішення №7 «Про надання в постійне користування земельної ділянки площею 12,0982 га для ведення селянського (фермерського) господарства ОСОБА_3 ». В подальшому, вищезгадане рішення за заявою ОСОБА_3 від 30.11.2001 скасоване рішенням ХХ сесії ІІІ скликання Мостиської районної ради Львівської області №25 від 12 грудня 2001 року, земельна ділянка переведена в землі запасу Золотковицької сільської ради Мостиського району Львівської області.

На підставі рішення ХХ сесії ІІІ скликання Мостиської районної ради Львівської області №25 від 12 грудня 2001 «Про вилучення земельної ділянки у фермера ОСОБА_3 та надання її ОСОБА_1 для ведення селянського (фермерського) господарства» ОСОБА_1 із земель запасу Золотковицької сільської ради надано в постійне користування земельну ділянку, раніше вилучену від фермера ОСОБА_3 , площею 12,0982 га для ведення селянського (фермерського) господарства. Пунктом 4 згаданого рішення ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення документації по виготовленню державного Акту на право постійного користування землею. Вищезгадане рішення прийняте на підставі рішення виконкому Золотковицької сільської ради від 29 листопада 2001 та заяви ОСОБА_1 від 30.11.2001.

На підставі рішення ХХ сесії ІІІ скликання Мостиської районної ради Львівської області №25 від 12 грудня 2001 року ОСОБА_1 видано Державний акт на право постійного користування землею серія ЛВ №310 та передано в постійне користування земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства площею 12,0982 га, яка розташована с. Боляновичі Золотковицької сільської ради. Даний акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №44/411 від 15 грудня 2001. Згідно експлікації земель, наявної в державному акті, у постійне користування передано земельну ділянку загальною площею 12,0982 га, з них 3,00 га сільськогосподарських угідь (кормових угідь) та 9,0982 га під будівлями, лісами та іншими угіддями.

На момент проведення перевірки ГУ Держгеокадастру у Львівській області документація із землеустрою (проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки), на основі якого видався Державний акт на право постійного користування землею ОСОБА_1 серія ЛВ №310 відсутня. Відповідно до інформації Відділу №2 Управління в Яворівському районі ГУ Держгеокадастру у Львівській області №502/410-21-0.26 від 20.08.2021 технічна документація із землеустрою на ОСОБА_1 , згідно якої видавався Державний акт на право постійного користування землею серія ЛВ №310 від 15.12.2001 площею 12,2982 га для ведення селянського (фермерського) господарства на території Золотковицької сільської ради відсутня, до Місцевого фонду документації із землеустрою не передавалася.

Відповідно до Проекту роздержавлення та приватизації земель КСП ім.Сагайдачного Золотковицької сільської ради Мостиського району Львівської області, затвердженого рішенням Мостиської районної ради Львівської області №2 від 21.06.1996, на земельній ділянці, яка передана в постійне користування ОСОБА_1 згідно Державного акта на право постійного користування землею серія ЛВ №310 від 15.12.2001, розташований ставок площею 2,5 га. 16 жовтня 2002 року на водний об`єкт, що знаходиться на земельній ділянці, яка передана в постійне користування ОСОБА_1 згідно Державного акта на право постійного користування землею серія ЛВ №310 від 15.12.2001, виготовлено паспорт ставка. В паспорті ставка вказано тип ставка-заплавний, площа дзеркала 3,0 га, джерело живлення-річка, ґрунтові води, призначення ставка-ведення особистого господарства та наявна прибережна захисна смуга ставка 25 метрів, рік побудови 1975.

09 липня 2002 року Розпорядженням голови Мостиської районної державної адміністрації №165-р «Про надання дозволу громадянам району на складання проектів відведення земельних часток (паїв), відведення їх в натурі та передачі в приватну власність» надано дозвіл громадянам району, зокрема і ОСОБА_1 , на виготовлення проектів відведення земельних часток (паїв) для сільськогосподарського використання в приватну власність за рахунок належних їм земель селянських (фермерських) господарств».

Також, згідно інформації Яворівської РДА №1629/17 від 02.11.2022 встановлено, що розпорядженням голови Мостиської РДА від 30.08.2002 №221-р «Про затвердження списку громадян, яким виготовлено технічну документацію щодо передачі земельних часток (паїв) в натурі і видачі державних актів на право приватної власності на землю» та згідно Додатку до цього розпорядження ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку площею 2,9800 га на території Золотковицької сільської ради.

На підставі вищезгаданих розпоряджень ОСОБА_1 виданий Державний акт на право приватної власності на землю серія І-ЛВ №086596 та передано у власність земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,9888 га, яка розташована за межами населеного пункту с. Боляновичі Золотковицької сільської ради. Даний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №873 від 19 серпня 2002. Згідно експлікації земель, наявної в державному акті, у приватну власність передано земельну ділянку загальною площею 2,9888 га, з них 2,9888 га сільськогосподарських угідь (рілля).

На момент проведення перевірки ГУ Дежгеокадастру у Львівській області документація із землеустрою (проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки), на основі якого видався Державний акт на право приватної власності на землю ОСОБА_1 серія І-ЛВ №086596, відсутня. Відповідно до інформації Відділу №2 Управління в Яворівському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №502/410-21-0.26 від 20.08.2021 технічна документація із землеустрою на ОСОБА_1 , згідно якої видавався Державний акт на право приватної власності на землю ОСОБА_1 серія І-ЛВ №086596 від 19.08.2002 площею 2,9888 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Золотковицької сільської ради відсутня, до Місцевого фонду документації із землеустрою не передавалася. Під час здійснення заходу державного контролю ГУ Держгеокадастру у Львівській області розробника вищезгаданої документації встановити не вдалося.

В 2018 році ФОП « ОСОБА_4 » за заявою ОСОБА_1 від 07.05.2018 розроблена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ОСОБА_1 згідно Державного акта на право приватної власності на землю серія І-ЛВ №086596 від 19.08.2002. Дана технічна документація органом місцевого самоврядування не погоджувалась. Згідно переліку обмежень щодо використання земельної ділянки, який є складовою технічної документації, на земельній ділянці площею 2,9888 га відсутні будь-які обмеження. Відповідно до кадастрового плану, який є складовою технічної документації, склад угідь земельної ділянки площею 2,9888 га рілля. Водний об`єкт (ставок) розробником технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ОСОБА_1 згідно Державного акта на право приватної власності на землю серія І-ЛВ №086596 від 19.08.2002 не відображений.

На підставі згаданої технічної документації із землеустрою відомості про земельну ділянку площею 2,9888 га, яка перебуває в приватній власності ОСОБА_1 згідно Державного акта на право приватної власності на землю серія І-ЛВ №086596 від 19.08.2002 внесені до бази Державного земельного кадастру та присвоєно їй кадастровий номер 4622483200:09:000:0224. Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру, наданого Відділом №2 в Яворівському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, земельна ділянка з кадастровим номером 4622483200:09:000:0224 площею 2,9888 га перебуває в приватній власності ОСОБА_1 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серія І-ЛВ №086596 від 19.08.2002, категорія земель-землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення-01.01 Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, угіддя - рілля. Земельна ділянка сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 4622483200:09:000:0224 площею 2,9888 га, яка розташована на території Шегинівської сільської ради Яворівського району Львівської області (за межами населеного пункту с. Боляновичі) передана ОСОБА_1 з порушенням вимоги частини 1 ст. 20, ст. 22, 59, 84, ЗК України ,оскільки на ній знаходиться водний об`єкт згідно Паспорта ставка від 16 жовтня 2002. Вказано, що державний акт на право приватної власності на землю серії І-ЛВ №086596 від 09.08.2002 підлягає скасуванню, оскільки в нього внесені недостовірні відомості про земельну ділянку (Т. 1 а.с. 24-26).

34. Згідно листа №02-7174 від 20.12.2021 встановлено, що за результатами проведення документальної перевірки Державною екологічною інспекцією у Львівській області за зверненням ОСОБА_5 . Зокрема, Інспекцією проведено розгляд (документальну перевірку) наданих матеріалів, а саме: Відділ №2 Управління в Яворівському районні Головного управління Держгеокадастру у Львівській області повідомив, що технічна документація із землеустрою на ОСОБА_1 , згідно якої видавався Державний акт на право приватної власності на землю І-ЛВ №086596 від 19.08.2002 площею 2,9888 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва території Золотковицької сільської ради, не була передана розробником документації до Місцевого фонду документації із землеустрою. Дана земельна ділянка була передана в приватну власність ОСОБА_1 на підставі розпорядження Мостиської РДА від 09.07.2002 №165-р. Згідно картографічнихматеріалів проектуроздержавлення іприватизації земельколективного сільськогосподарськогопідприємства ім.Сагайдачногона данійземельній ділянцізнаходиться воднийоб`єкт -ставок. Технічна документація із землеустрою, щодо встановлення меж водоохоронних зон та прибережно - захисних смуг, що поширюється на дану територію не розроблялась. Вказано, що згідно листів Держводагенства та Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну паспорт водного об`єкта, порядок розроблення якого затверджено наказом Міністерства екології та природніх ресурсів України від 18.03.2013 №99, не розроблявся.

Згідно паспортаставка,складеного заматеріалами інвентаризаціївід 16.10.2002,наявний ставокзбудований у1975році,з підпірними,водопідвідними таводоскидними спорудами,площею дзеркала3,0га., що підтверджує той факт, що дана водойма не є замкнутою (Т.1 а.с. 27).

35. 11.11.2022 керівник Яворівської окружної прокуратури звернувся із запитом до начальника ГУ Держгеокадастру у Львівській області, в якому зазначив, що Мостиським відділенням Яворівської окружної прокуратури вивчається стан дотримання вимог земельного законодавства при приватизації земельної ділянки ОСОБА_1 та просить надати копію технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж ділянки ОСОБА_1 (Т. 1 а.с.28).

На який надійшла відповідь №10-13-0.3-238/2-22 від 18.01.2022, в якій зазначено, що ведення обліку документації із землеустрою, проведеного на місцевому рівні покладено на територіальні органи Держгеокадастру, що провадять свою діяльність на районному (міському) рівні (в даному випадку на Відділ №7 Управління надання адміністративних послуг

(Яворівський район). Наповнення Державного фонду документації із землеустрою проводиться в електронній формі. Згідно з наданої Відділом інформації, документація із землеустрою щодо земельної ділянки (кадастровий номер 4622483200:09:000:0224), розробником в електронній формі за цифровим підписом сертифікованого інженера- землевпорядника у відділі не надсилалась. В електронних документах, які містяться в Державному земельному кадастрі в графі «Інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки» розробником вищезазначеної документації є ФОП ОСОБА_4 . Зазначають, що розробники документації із землеустрою зобов?язані безоплатно передавати копії матеріалів у Державний фоні документації із землеустрою. Використання цих матеріалів дозволяється лише з дотриманням вимог законодавства про авторські права. Та скерували копію державного акта на право приватної власності на землю серії - ЛВ №086596 від 19.08.2002, витяги з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (Т.1 а.с.22).

36. ОСОБА_1 виданий Державний актна правоприватної власностіна землюсерія І-ЛВ№086596,який виданийна підставірішення МостиськоїРДА від09.07.2002№165, згідноякого переданоземельну ділянкудля веденнятоварного сільськогосподарськоговиробництва площею2,9888га,яка розташованаза межаминаселеного пунктус.Боляновичі Золотковицькоїсільської ради. Даний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №873 від 19 серпня 2002. Згідно експлікації земель, наявної в державному акті, у приватну власність передано земельну ділянку загальною площею 2,9888 га, з них 2,9888 га сільськогосподарських угідь (рілля) (Т.1 а.с. 30).

37. Підставою видачі державного акту є Розпорядженням голови Мостиської районної державної адміністрації №165-р від 09.07.2002 «Про надання дозволу громадянам району на складання проектів відведення земельних часток (паїв), відведення їх в натурі та передачі в приватну власність» надано дозвіл громадянам району, зокрема і ОСОБА_1 , на виготовлення проектів відведення земельних часток (паїв) для сільськогосподарського використання в приватну власність за рахунок належних їм земель селянських (фермерських) господарств» (Т.1 а.с.36), копія якого скерована архівним відділом Яворівської РДА у Львівській області від 31.01.2022 (Т. 1 а.с. 35) на запит прокурора від 31.01.2022 (Т.1. а.с.34).

38. Відповідно до Проекту роздержавлення та приватизації земель КСП ім.Сагайдачного Золотковицької сільської ради Мостиського району Львівської області, затвердженого рішенням Мостиської районної ради Львівської області №2 від 21.06.1996, на земельнійділянці,яка переданав постійнекористування ОСОБА_1 згідно Державногоакта направо постійногокористування землеюсерія ЛВ№310від 15.12.2001,розташований ставокплощею 2,5га. Вказане також підтверджується інформацією Відділу №7 Управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру у Львівській області №32-13-0.97-2773/15-22 від 07.11.2022, до якого додані картографічні матеріали Проекту роздержавлення і приватизації земель КСП ім. Сагайдачного Золотковицької сільської ради, а також рішення сесії Мостиської районної ради №2 від 20.06.1996 «Про затвердження проектів роздержавлення і приватизації земель господарств району» (Т.1 а.с.65-67).

39. 09 липня 2002 року Розпорядженням голови Мостиської районної державної адміністрації №165-р «Про надання дозволу громадянам району на складання проектів відведення земельних часток (паїв), відведення їх в натурі та передачі в приватну власність» надано дозвіл громадянам району, зокрема і ОСОБА_1 , на виготовлення проектів відведення земельних часток (паїв) для сільськогосподарського використання в приватну власність за рахунок належних їм земель селянських (фермерських) господарств» (Т. 1 а.с.71).

40. Згідно інформації Яворівської РДА №1629/17 від 02.11.2022 встановлено, що розпорядженням голови Мостиської РДА від 30.08.2002 №221-р «Про затвердження списку громадян, яким виготовлено технічну документацію щодо передачі земельних часток (паїв) в натурі і видачі державних актів на право приватної власності на землю» та згідно Додатку до цього розпорядження ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку площею 2,9800 га на території Золотковицької сільської ради (Т.1 а.с.70).

41. Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (Т.1 а.с.31), а також інформації ГУ Держгеокадастру у Львівській області №10- 13-0.2-195/2-23 від 13.01.2021, земельна ділянказ кадастровимномером 4622483200:09:000:0224площею 2,9888га 17.08.2020зареєстрована вДержавному земельномукадастрі напідставі технічноїдокументації ізземлеустрою щодовстановлення (відновлення)меж земельноїділянки внатурі (намісцевості),розробленої ФОП« ОСОБА_4 ». 42. Ухвалоювід 06.06.2023суд постановивклопотання прокурора Яворівськоїокружної прокуратуриЛьвівської області О.Білозір задовольнити. Витребувати уФОП « ОСОБА_4 »письмові доказив оригіналі: технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ОСОБА_1 згідно Державного акта на право приватної власності на землю серія І-ЛВ №086596 від 19.08.2002, розроблену за заявою ОСОБА_1 від 07.05.2018 (Т.1 а.с.229-231).

На виконання вимог ухвали ФОП « ОСОБА_4 » 22.06.2023 направив технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код згідно КВЦПЗ - 01.01) ОСОБА_1 від 2018 року, на території Золотковицької сільської ради Мостиського району Львівської області, на даний час Шегинівська сільська рада Яворівського району Львівської області (Т.1 а.с.233-266).

Із долученоїдо неїпояснювальноі запискиФОП ОСОБА_4 встановлено,що даноютехнічною документацієюпередбачено інвентаризаціюземельної ділянкиплощею 2.9888 га за адресою: Львівська область, Мостиський район, Золотковицька сільська рада, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва й внести відомості про земельну ділянку до Державного земельного кадастру. Місце розташування земельної ділянки відображено на викопіюванні з Публічної кадастрової карти (http://map.land.gov.ua/kadastrova-karta) станом на 09.07.2020. Землекористування розмішене на одній ділянці площею 2,9888 га, (в тому числі по угіддях: рілля -2.9888 га, сінокіс - 0.0000 га, пасовища + 0.0000 га, б/р. насад. - 0.0000 га, та інші -0.0000 га) (Т.1 а.с.238).

43. Згідно інформації Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну № 09/729 від 16.05.2022, яка надана на запит прокурора №14.59/05 від 10.05.2022 щодо ставка площею 2,61 в с.Боляновичі, який перебуває у власності ОСОБА_1 ,(Т.1 а.с.40) встановлено, що згідно даних інвентаризації 2021 року, проведеної на виконання доручення КМУ, зазначений водний об`єкт є ставком заплавного типу, не замкнений, розташований в суббасейні р.Сян, гідрологічний зв`язок має з річкою Бухта. Джерело живлення-річка Бухта, грунтові води. Паспорт на водний об`єкт не розроблявся. Інша запитувана документація в управління відсутня, може перебувати у власника земельної ділянки, органу місцевого самоврядування та ГУ Держгеокадастру у Львівській області (Т.1 а.с.41,42).

Згідно долученої анкети водного об`єкту власником ставка площею 2,61 га у с.Боляновичі є ОСОБА_1 на підставі акту ЛВ№086596 від 19.08.2002 р. Вказані гідротехнічні споруди: гребля земляна 100м, водоскидні труби, шлюз «монах» (Т. 1 а.с.42).

44. Шегинівською сільською радою на виконання розпорядження сільського голови №94р(од) від 15.07.2022 (Т.1 а.с.45) було проведено комісійне обстеження земельної ділянки кадастровий номер 4622483200:09:000:0224, про що складений відповідний акт від 18.07.2022 (Т.1 а.с.44). Комісією встановлено, що на земельній ділянці знаходиться водний об`єкт (став). З південно-західної сторони ділянка з АДРЕСА_2 , із західно - з землями загального користування-проїзд, з північно-східної з прибережно-захисною смугою річки Бухта, зі східної сторони із земельною ділянкою, яка перебуває в користуванні ОСОБА_1 відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії ЛВ №310 від 15.12.2001 з цільовим призначенням для ведення селянського фермерського господарства. На момент огляду земельна ділянка кадастровий номер 4622483200:09:000:0224 не огороджена, межові знаки не виявлені. Також вказано, що обстеження проводилося у відсутності власника ділянки, яка не з`явилася, про обстеження була повідомлена в телефонному режимі (Т.1 а.с.44).

45. Шегинівською сільською радою 29.09.2022 проведено обстеження земельної ділянки кадастровий номер 4622483200:09:000:0224, про що складений відповідний акт (Т.1 а.с.58) із залученням спеціаліста інженера-землевпорядника «ФОП ОСОБА_6 » та в результаті проведення топографо-геодезичних вимірювань встановлено відповідність меж вищезазначеної земельної ділянки на місцевості до відомостей, що містяться в правовстановлюючих документах.

46. 14.09.2022 керівник Яворівської окружної прокуратури повторно звернувся із запитом від 14.09.2022 (Т.1 а.с.46) до Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну про скерування актів інвентаризації за 2002 рік водних об`єктів (комплексний), зокрема із кадастровим номером 4622483200:09:000:0224.

На який була надана відповідь №17/1339 від 16.09.2022, де вказано, що на основі проведеної інвентаризації ставків та водоймищ області (Розпорядження голови Львівської ОДА від 21.02.2002 року № I41 «Про проведення інвентаризації ставків та водоймищ області») були складені паспорти ставків. Та надана копія паспорта ставка, складеного за матеріалами інвентаризації 2002 року, для водного об?єку, розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 4622483200:09:000:0224 (Т.1 47).

47. Згідно наданої прокурором до позовної заяви, копії паспорта ставка, складеного за матеріалами інвентаризації від 16.10.2002, наявний ставок в с.Боляновичі, збудований у 1975 році, власник СФГ, знаходився на балансі ТзОВ ім.Сагайдачного, зазначена характеристика гідротехнічних споруд: гребля, з підпірними, водопідвідними та водоскидними спорудами, площею дзеркала 3,0 га. (Т.1 48,49).

48. Згідно інформації Національного центру управління та випробувань космічних засобів №1733-4-04.01-2022 від 22.09.2022 на запит прокурора від 12.09.2022 (Т. 1 а.с.50) та поданих матеріалів космічного знімання оспорюваної земельної ділянки встановлено, що водний об`єкт на цій земельній ділянці було зафіксовано в результаті проведення космічної зйомки починаючи з 05.11.2005 по 11.05.2021 та по даний час площа водного об`єкту залишається майже незмінною. Станом на 11.05.2021 площа водного об`єкту становила 2,66 га (а.с.51-55).

49. Надана інформація Відділу №7 Управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру у Львівській області №32-13-0.97-2773/15-22 від 07.11.2022 на запит прокурора №14.59/05 від 28.10.2022 (Т.1 а.с.63), до якого додані картографічні матеріали Проекту роздержавлення і приватизації земель КСП ім. Сагайдачного Золотковицької сільської ради, а також рішення сесії Мостиської районної ради №2 від 20.06.1996 «Про затвердження проектів роздержавлення і приватизації земель господарств району». Із змісту відповіді встановлено, що згідно даних Державного земельного кадастру, відомості про обмеження у використанні земельної ділянки з кадастровим номером 4622483200:09:000:0224 не зареєстровані. Інформація щодо видачі ОСОБА_1 спеціального дозволу на використання надрами АТ «Укргазвидобування» для геологічного вивчення та здобутку газу на цій земельній ділянці у відділі відсутня (Т.1 а.с. 64).

Оригінал Проекту роздержавлення і приватизації земель КСП ім.Сагайдачного Золотковицької сільської ради Мостиського району Львівської області був оглянутий і досліджений судом в судовому засіданні, копія наявна в матеріалах справи (Т.1 а.с. 199-202).

50. Представник відповідачки ОСОБА_1 адвокат Лосин О.Б. подав у Басейнове управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну адвокатський запит від 14.02.2023 в якому просив надати інформацію: 1) повідомити на підставі яких даних в анкеті водного об?єкта №4614007026 2021 зазначено, що земельна ділянка, з кадастровим номером 4622483200:09:000:0224, яка знаходиться в с. Боляновичі Яворівського району Львівської області та перебуває у приватній власності ОСОБА_1 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серія 1-ЛВ №086596 від 19.08.2002, відноситься до категорії земель водного фонду; 2) повідомити на підставі яких даних в паспорті ставка №26 складеного за матеріалами інвентаризації 16.10.2002, місце розташування с. Боляновичі, у п. 14 зазначено рік будівництва 1975; 3) належним чином завірені копії усіх наявних матеріалів інвентаризації 2002 року за якими було складено паспорт ставка №26 від 16.10.2002, місце розташування с. Боляновичі; 4) повідомити з якого часу в Басейновому управлінні водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну обліковується чи містяться відомості про ставок в с. Боляновичі щодо якого було складено паспорт №26 від 16.10.2002 (Т.1 а.с. 139-140).

За результатом розгляду адвокатського запиту Басейновим управлінням водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну адвокатові надана відповідь від 23.02.2023 №13/235 у якій зазначено, що в Басейновому управлінні водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну не збереглися матеріали інвентаризації на основі яких були внесені дані в паспорт ставка №26 від 16.10.2002, а також вказано, що запитуваний ставок в с. Боляновичі Яворівського району обліковується з 2002 року, відповідно до інвентаризації ставків та водоймищ області 2002 року, проведеної на виконання розпорядження голови Львівської ОДА від 21.02.2002 №141 (Т1 а.с. 141-142).

51. Представник відповідачки ОСОБА_1 адвокат Лосин О.Б. також подав у Яворівську РДА Львівської області та Яворівську районну раду Львівської області адвокатський запит від 14.02.2023, в якому просив повідомити чи наявна у цих установах документація із землеустрою (її копія) на підставі якої було підготовлено та видано ОСОБА_1 державний акт серії І-ЛВ №086596 від 19.08.2002 на право приватної власності на земельну ділянку площею 2,9888 га, кадастровий номер 4622483200:09:000:0224, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в с. Боляновичі Яворівського району Львівської області. За наявності надати завірену її копію.

За результатамиякого Яворівська РДА Львівської області листом від 20.02.2023 р. №353/17 повідомила про те, що зберігання в райдержадміністрації документацій із землеустрою та їх картографічних матеріалів не передбачено чинним законодавством (Т.1 а.с.195).

52. Яворівська районна рада Львівської області, за результатом розгляду адвокатського запиту, листом від 20.02.2023р. №39 повідомила, що в Яворівській районній раді Львівської області відсутня документація із землеустрою (її копія) на підставі якої було підготовлено та видано ОСОБА_1 державний акт серії І-ЛВ №086596 від 19.08.2002 на право приватної власності на земельну ділянку площею 2,9888 га, кадастровий номер 4622483200:09:000:0224, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в с. Боляновичі Яворівського району Львівської області (Т.1 а.с.196).

53. Адвокатові Лосину О.Б. надана відповідь на запит із державного архіву Львівської області №5181/01-36 від 16.10.2023, в якій вказано, що в книгах протоколів сесії та засідань виконавчого комітету Золотковицької сільської ради Яворівського району Львівської області за 1974-1976 роки рішення з приводу будівництва ставу в с. Боляновичі не виявлені (Т.2 а.с.96).

54. Крімтого,Адвокатові ЛосинуО.Б.надана відповідьна запитіз державногоархіву Львівськоїобласті №1-11/20від 12.07.2023,в якійвказано,щоу протоколах засідань правління та у протоколах зборів уповноважених членів колгоспу «Заповіт Ілліча», с. Золотковичі Мостиського району Львівської області за 1974-1976 роки немає відомостей щодо будівництва ставу орієнтовною площею 3 га в селі Боляновичі Мостиського району Львівської області. Вказано, що документи постійного зберігання Золотковицької сільської ради за 1974-1976 роки передані на зберігання до Державного архіву Львівської області (Т.2 а.с.12).

55. Також долучена копія власноручно написаного рішення №35 сільського голови Золотковицької сільської ради про надання дозволу на середню земельну частку пай ОСОБА_1 в розмірі 2,68 га згідно ст. 59 ЗК України Право на землі водного фонду, із земель фермерського господарства «Сезам», просити районну раду видати сертифікат на пай, дати дозвіл на проведення проектно-пошукових робіт по видачі державного акту (т.2 а.с.11).

56. В судовому засіданні досліджені фотознімки, які долучив представник відповідачки ОСОБА_1 , на яких зображено: земельну ділянку ОСОБА_1 площею 2,9888 га, кадастровий номер 4622483200:09:000:0224, яка знаходиться в АДРЕСА_2 (Т. 2 а.с.4), водовипуск до земельної ділянки, канал (Т.2 а.с.5), водовпуск (Т. 2 а.с. 6,7), місце водовипуску, водопідпірна споруда (гребля), річка Бухта (Т. 2 а.с.8), водопідпірна споруда (т.2 а.с.9), фото залізної труби (Т. 2 а.с.10).

Представник відповідачки послався на те, що фотознімки даних об`єктів вказують на те, що такі є підтвердженням того, що вони встановлені у 2002. Проте із змісту фотознімків встановлено, що дата проведення зйомки 20.03.2023,01.05.2023,06.06.2023,тому такіфото неє підтвердженнямфакту встановленняпозначених об`єктіву 2002,а доводипредставника відповідачкибазуються наприпущеннях.

57. Встановлено,що 11.07.2023відповідачка ОСОБА_1 звернулася іззаявою доБасейнового управлінняводних ресурсіврічок ЗахідногоБугу таСяну,в якійзазначила,що вїї приватнійвласності перебуваєставок вс.Боляновичі Яворівськогорайону Львівськоїобласті.16.10.2002за матеріаламиінвентаризації,представником Львівськогообласного виробничогоуправління водногогосподарства булоскладено паспортцього ставка№26,який погодженовідповідними уповноваженимисуб?єктами.Зокрема,у пункті14вказаного паспортаставка зазначенойого рікбудівництва -1975.Басейновим управліннямводних ресурсіврічок ЗахідногоБугу таСяну надановідповідь від23.02.2023р.№13/235у якійзазначено,що вБасейновому управлінніводних ресурсіврічок ЗахідногоБугу таСяну незбереглися матеріалиінвентаризації наоснові якихбули внесенідані впаспорт ставка№26від 16.10.2002,а такожвказано,що запитуванийставок вс.Боляновичі Яворівськогорайону обліковуєтьсяз 2002року,відповідно доінвентаризації ставківта водоймищобласті 2002року,проведеної навиконання розпорядженняголови ЛьвівськоїОДА від21.02.2002р.№141.Узв?язку із відсутністю на даний час в уповноваженого суб?єкта інформації про будівництво вказаного ставка у 1975 році, просила внести відповідні виправлення у паспорт ставка №26 від 16.10.2002 шляхом виключення із його пункту 14 напису року будівництва - «1975» (Т.2 а.с.13).

На подану заяву відповідачка ОСОБА_1 отримала відповідь №17/1030 від 13.07.2023 Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну, в якій вказано, що Паспорти водних об?єктів розробляються відповідно до «Порядку розроблення паспорта водного об?єкта» затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України №99 від 18.03.2013 року. Паспорт ставка 2002 року не відповідає вимогам даного Порядку. Тому, внесення змін в паспорт № 26 від 16.10.2002 року не можливе (Т 2 а.с. 14).

58. Під час розгляду даної справи, був досліджений доказ - копія паспорту ставка №26, яку долучив прокурор до позовної заяви. Із змісту якого встановлено, що паспорт складений за матеріалами інвентаризації від 16.10.2002, наявний ставок в с.Боляновичі, збудований у 1975 році, власник СФГ, знаходився на балансі ТзОВ ім.Сагайдачного, зазначена характеристика гідротехнічних споруд: гребля, з підпірними, водопідвідними та водоскидними спорудами, площею дзеркала 3,0 га. (Т.1 48,49).

59. Крім того, представник відповідачки ОСОБА_1 також долучив доказ - копію паспорта ставка №26 від 16.10.2002 року, зміст якого відрізняється від паспорта ставка, який долучений стороною позивача. Зокрема, зазначено, що власник СФГ ОСОБА_1 , площа деркала 2,61 га.

60. Також, представник відповідачки Лабик М.М., посилаючись на те, що ОСОБА_1 був виданийдержавний актна правоприватної власностіна землюсерії І-ЛВ№086596від 19.08.2002,який належнимчином погодженийуповноваженим суб?єктомв межахнаданих закономповноважень із якоговбачається,що вонає власникомспірної земельноїділянки,долучив робочийпроект пореконструкції ставув с.Боляновичідля веденняфермерськогоого господарства ОСОБА_1 (Т.1а.с.110)та вказав,що ОСОБА_1 ,отримавши увласність спірнуземельну ділянку,приступила дореалізації робочого проектупо реконструкціїставу вс.Боляновичі Мостиськогорайону Львівськоїобласті дляведення фермерськогогосподарства,виготовленого втравні 2002року Мостиськимуправлінням водногогосподарства Львівськогообласного управлінняводного господарства. Із пояснювальноїзаписки доінвесторської кошторисноїдокументації набудівництво згідноданого робочогопроекту вбачається,що уній зазначенохарактер будівництва-нове будівництва,стадійність проектування-капітальний ремонт,джерело фінансування-власні кошти(Т.1а.с.111). Всього по зведеному кошторисному розрахунку вартості будівництва, який складений в цінах станом на 27.05.2002 вказано: 333325,00 грн. (Т.1 а.с.113-136). В результаті виконання даного робочого проекту було влаштовано: водопідпірні споруди; водонапускні та водоспусні споруди. Після чого складений паспорт ставка №26 від 16.10.2002.

61. В судовому засіданні прокурор зазначила про подання до суду завідомо підроблених доказів у справі №448/27/23, що стосується подання представником відповідачки ОСОБА_1 до суду письмового доказу Робочого проекту реконструкції ставу в с.Боляновичі. Вказала, що в ході судового розгляду, а саме: 17.06.2024, представник відповідачки ОСОБА_10 - адвокат Лосин О.Б. надав суду письмові докази, серед яких оригінал Робочого проекту по реконструкції ставу в с.Боляновичі. Послалася на те, що Робочий проект по реконструкції ставу в с.Боляновичі складений 2002 року, при цьому такий засвідчений печаткою Мостиського управління водного господарства, яке згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстроване лише 18.04.2005. Вказані відомості підтверджені інформацією Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну від 25.06.2024, наданої на запит прокуратури в порядку ст.23 Закону України «Про прокуратуру», що досліджена в судовому засіданні. Крім цього, на робочому проекті вказано, що такий сформований системою ТК-ИСС 27.05.2002, однак згідно відкритої інформації мережі Інтернет встановлено, що вказаний програмний комплекс для створення кошторисної документації ТК-ИСС («тендер контракт индивидуальние строительние смети», джерело: https://cmeta.at.ua/publ/programmnyj_kompleks_po_sostavleniju_smetnoj_dokumentacii_tk_iss_tender_kontrakt_intellektualnye_stroitelnye_smety/1-1-0-8 ) створений лише у 2005 році.

Тому є достатні підстави вважати, що Робочий проект по реконструкції ставу в с.Боляновичі є підробленим, неналежним та недостовірним доказом. Додатково доповнила, що вироку суду, який набрав законної сили на підтвердження даного факту немає.

62. Іззміту відповідіБасейнового управлінняводних ресурсіврічок ЗахідногоБугу таСяну від25.06.2024з додаткамивстановлено,що юридична особа Мостиського управління водного господарства створена 18.04.2005, тому печатка цієї юридичної особи не могла засвідчувати документ станом на 27.05.2002, що відображено на Робочому проекті з реконструкції ставу Також відомості про роботи на виконання цього робочого проекту в управлінні відсутні. Згідно матеріалів інвентаризації водних обєктів встановлено: в Анкеті 10/40 (26) стану водного обєкту (ставка)) в Мостиському районі Львівської області (складеної за матеріалами інвентаризації 2008 року) зазначено, що «орендарем є СФГ Лабик М.М.», «стан греблі, водонапускних та водоскидних споруд задовільний», «виконання орендарем робіт з покращення водойми не проводиться»; відповідно до Анкети №42 стану ставків загальнодержавного значення (складеної за матеріалами обстеження 2011 року) встановлено, що «власник - СФГ ОСОБА_1 », «технічний стан ГТС задовільний»; відповідно до Анкети №30 стану гідротехнічних споруд в Мостиському районі Львівської області (складеної за матеріалами інвентаризації 2013 року) з?ясовано, що «номер водного обєкту згідно інвентаризації 26, ставок 2,61 га в с.Боляновичі; Тип ГТС; земляна гребля довжиною 400м, ширина гребеню 4 м, потребує ремонту». При цьому, відомості про балансоутримувача, орендаря ТГС відсутні (Т. 2 а.с.189-198).

63. Встановлено, що Мостиське управління водного господарства, згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстроване 18.04.2005 (Т.2 а.с.199,200).

64. Ухвалою суду від 12.11.2024 суд постановив клопотання прокурора Яворівської окружної прокуратури Львівської області О.Білозір про долучення доказівна стадії розгляду спору по суті задовольнити. Долучити до матеріалів справи докази, вказані в клопотанні прокурора від 12.07.2024, зокрема: витягу з ЄРДР від 10.07.2024; запиту прокурора від 18.06.2024 до Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну; відповідь на нього від 25.06.2024; витяг з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (Т 2 а.с. 249-250).

65. Іззмісту Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідування від 10.07.2024 за №42024142350000031, встановлено, що такі відомості внесені за фактом вчинення кримінального правопорушення за передбаченого ч.1 ст.384 КК України, а саме: введення суду в оману, шляхом подання до суду завідомо підроблених доказів у цій справі №448/27/23 (Т 2 а.с.188).

66. Враховуючи наведені обставини, доказ, долучений представником відповідачки ОСОБА_1 21.08.2023 - копію паспорта ставка (Т2 а.с.28-29), суд до уваги не приймає і оцінки йому не надає.

67. Водночас, представник відповідачки ОСОБА_1 адвокат Лосин О.Б. звернувся до суду із клопотанням від 24.09.2024 (Т.2 а.с. 224,225), в якому просив не брати до уваги долучений до відзиву один аркуш письмового доказу перший аркуш та вважати його таким, що не поданий ОСОБА_1 у цій справі.

Крім того подав клопотання, в якому просив просив суд у відзиві заміть слів «Мостиське управління водного господарства Львівського обласного управління водного господарства» та слів «Робочий проект по реконструкції ставу в с. Боляновичі Мостиського району Львівської області для федення фермерського господарства Лабик М.М.» читати «Кошторисна документація на будівництво реконструкція ставу в с. Боляновичі Мостиського району Львівської області для федення фермерського господарства Лабик М.М» (Т.2 а.с.228-229).

Прокурор всудовому засіданнізазначила,що єдостатні підставивважати,що Робочийпроект пореконструкції ставув с.Боляновичіє підробленим,а томутакий єненалежним танедостовірним доказом. При цьому, заперечила про задоволення судом клопотання представника відповідача ОСОБА_11 не брати до уваги лише перший аркуш цього письмового доказу, оскільки такий підлягає дослідженню комплексно, тому важає за доцільне виключити такий доказ відповідачки ОСОБА_1 як Робочий проект із числа доказів повністю. Також зазаначила, що ЦПК України не предбачено можливості виправлення описки в доказах чи відзивах, зміни назв слів чи назв документів за клопотанням учасників справи, повністю заперечує проти задоволення судом клопотання ОСОБА_11 від 24.09.2024 про «описки при написанні слів» та вважає таку поведінку зловживанням процесуальними правами.

68. При дослідженні даного доказу, встановлено, його долучив представник відповідачки ОСОБА_1 до відзиву на позовну заяву, вказавши його додатком під номером 5 (Т. 1 а.с.104). Крім того, Робочий проект по реконструкції ставу в с.Боляновичі для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 має в собі декілька книг (частин): Водогосподарське будівництво, Пояснювальна записка, ОСОБА_12 документація, Креслення, тому підлягає дослідженню комплексно. А приймати до уваги одну з його частин - кошторис без самого проекту є нелогічним та неможливим.

Враховуючи наведене, суд не приймає до уваги письмовий доказ відповідачки ОСОБА_1 , який долучений до відзиву на позовну заяву, зазначений додатком під номером 5 Копію робочого проекту по реконструкції ставу в с. Боляновичі Мостиського району Львівської області для федення фермерського господарства ОСОБА_1 (Т. 1 а.с.104), оцінку такому доказу суд не надає.

69. Щодо клопотання представника відповідачки ОСОБА_1 про виправлення описки в доказах чи відзиві, щодо зміни назв слів чи назв документів, то враховуючи те, що суд не приймає до уваги і не надає оцінку таким доказам відповідачки ОСОБА_13 як паспорт ставка (Т2 а.с.28-29) та робочий проект по реконструкції ставу в с. Боляновичі Мостиського району Львівської області для федення фермерського господарства ОСОБА_1 (Т.1 а.с.113-136), тому клопотання про виправлення описки, що їх стосуються до вирішення не підлягає.

70. В судовому засіданні свідок ОСОБА_14 пояснив, що працював у Мостиському управлінні водного господарства (назва змінювалася), був його начальником з 1989 до 2014 року. До нього у 2002 році звернувся чоловік відповідачки ОСОБА_1 . ОСОБА_15 , якого знав особисто, щодо очищення водойми в с. Боляновичі, розташованого недалеко їх будинку. Йому був виділений екскаватор і бульдозер із управління очисних систем. Зазначив, що він особисто на місці водойми не був, її вигляду не бачив. Направив спеціалістів з очисних систем, зокрема екскаваторника ОСОБА_16 , роботи тривали приблизно 2 місяці. Як були оформленні договірні відносини, складався кошторис, здійснювалася оплата не пам`ятає. Заначив, що для інвентаризації ставків створювалася комісія, в яку він входив, але на місце не їздив, документи оформлялися за результатами обстеження. Щодо реконструкції ставка, такі документи виготовляли у м.Львові, облік водних об`єктів проводився у районі, на який видавався паспорт. До робочого проекту відношення не мав, такий не міг бути підставою проведення робіт, а кошторис міг бути приблизний. Доповнив, що мав печатку Мостиського управління водного господарства, яку передав при звільненні у 2014 році.

71. В судовому засіданні свідок ОСОБА_17 пояснив, що у 2002 році до управління водного господарства (на той час осушних споруд), де він працював, звернувся ОСОБА_15 щодо очистки водойми в с. Боляновичі. Він особисто знайомий із відповідачкою ОСОБА_1 та її чоловіком. Він виконував розпорядження начальника, до якого звертався власник, такий був порядок. Він разом із ще 2 працівниками оглядали той ставок візуально, сформували профіль виконання робіт, передавали дані у м.Львів. Даний об`єкт обслуговували у 2002 році по наказу керівника. Ставок був в кінці села, у занедбаному стані, на ставку були острівці, заїзд до будинку ОСОБА_18 був типу дамбою. Провели очисні роботи, які тривали 2 місяці. Дорожня трубабула забита,вода йшлатранзитом,коли булиповені,через дорогувідкопали замуленийводовипуск,було з`єднанняставка ізболотистою місцевістю,берегів небуло,все булорозмите.Зазначив,що підчас очищенняводойми розкопаливодовипуск типу«монах»,це водовипускнаспоруда здощок,яка регулюєрівень води.На картіводойма позначенаяк став,дамба створеналюдьми,що підтверджуєте,що цештучно створенаводойма. Доповнив, що він займався технічною стороною, а не документальною, доступу до печатки не мав.

72. В судовому засіданні свідок ОСОБА_19 пояснила, що є мешканкою села Боляновичі, працювала у колгоспі ім. Сагайдачного до його розпаду, водойма невелика у колгоспі була, як утворився там ставок їй невідомо. Пам`ятає як робили очисні роботи, хто їх проводив їй невідомо. Відповідачка ОСОБА_1 є її односельчанкою, знає, що став у її користуванні.

73. В судовому засіданні свідок ОСОБА_20 пояснив, що працював у колгоспі ім. Сагайдачного в с. Боляновичі з 1987 року, з 1998 року був його керівником. Спірний ставок був як заросла водойма, перебував на землі, що належала колгоспу була у колективній власності. Після прийняття відповідної постанови і проведення розпаювання в 1996 році, земля із водоймою перейшла у власність сільської ради, оскільки водойми зразу переходили у власність громади. Передачу землі здійснили на словах без документації, актів не складали. В подальшому, земельна ділянка була передана в оренду ОСОБА_21 , її чоловік займався чищенням водойми, на даний час там є ставок.

74. В судовому засіданні свідок ОСОБА_22 чоловік відповідачки ОСОБА_1 пояснив, що на місці того ставка була сміттєва яма, він займався її очищенням у 2002 році, документи якісь мав, їх отримав у м.Львові. Роботи по очищенні тривали 1,5 місяці, замовляв бульдозер, екскаватор, купував труби, варив шлюзу, робив дамбу, всі роботи виконувалися за його кошти, наявний кошторис був несуттєвий. Участі у оформленні паспорту ставка не брав.

75. В судовому засіданні свідок ОСОБА_16 пояснив, що тривалий час працював в управлінні очисних споруд на бульдозері та екскаваторі. У 2002-2003 до начальства звернувся ОСОБА_15 , щоб надати йому техніку для очищення водойми. Він безпосередньо займався роботами по очищенні, на той час це не було озеро, а невеличка водойма біля дороги. Там росли корчі, швар, люди закидали його сміттям, плавали качки, доходу води з труб не було, дамби як такої не було, а був бережок. Займав очищенням технікою приблизно 2 місяці, екскаватором насипав нормальну дамбу, площа була велика, вкінці озера побачив, що є шлюз. Також під час робіт побачив, що там є старий водовипуск типу «монах». Після цього на тому місці більше не був.

76. В судовому засіданні свідок ОСОБА_23 пояснив, що чоловік відповідачки ОСОБА_24 був його товаришем, знає їх особисто, з 1990 року часто їздив в село Боляновичі до ОСОБА_25 на відпочинок. В селі не було водойм, лише біля дороги замулена водойма і протікала річечка, як потічок, який виходив з лісу і мав вихід, де ріс очерет і гніздилися дикі качки. Потім ОСОБА_15 з дружиною очистили потічок, замовляли бульдозер, екскаватор, вирили яму, робили труби, канали, виводили шлюзу, дамбу, займалися різними роботами близько року, після чого там появилася вода. Він допомагав чоловікові відповідачки із паливом та запускати рибу, яку потім їздив ловити. Востаннє там був у 2021-2022 році.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши надані документи і матеріали, на яких ґрунтуються позовні вимоги сторони позивача та доводи сторони відповідача, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного висновку.

V. Застосування норм права, що регулюють дані правовідносини та висновки суду

Загальні засади судочинства

77. Відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»). Статтею 2 ЦПК Українипередбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до частини 1статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. За положенням ч. 1статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У частині першійстатті 11 ЦПК Українипередбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивачки власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Схожий за змістом висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріпленостаттею 15 ЦК України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання. Відповідно до ч. 1статті 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права, пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Таким чином, у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес, яке у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл. Правосуддя, за своєю суттю, визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Зазначені висновки викладено в абзаці десятому пункту 9рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003.

У справі «Belletv.France» Суд зазначив, що "стаття 6 §1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права". Обравши відповідний спосіб захисту права, позивач в силу ст. 12 ЦПК України зобов`язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони на інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача. Отже, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У відповідності дост. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою устатті 129 Конституції України.Європейський суд з прав людини вказує, що «принцип справедливості, закріплений у ст. 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником» (MALA v. UKRAINE, № 4436/07, § 48, ЄСПЛ, від 3 липня 2014 року). Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 04 жовтня 2018 по справі №521/6687/17.

Щодо визнання недійсним розпоряджень голови Мостиської районної державної адміністрації

78. Розглядаючи спір в межах даної вимоги, встановлено, що керівник Яворівської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі: Шегинівської сільської ради Яворівського району Львівської області звернувся з позовною заявою до Яворівської РДА у Львівській області, ОСОБА_1 , ГУ Держгеокадастру у Львівської області з вимогою, зокрема, про визнання недійним рішення органу державної влади, саме: розпорядження голови Мостиської районної державної адміністрації від 09.07.2002 №165-р «Про надання дозволу громадянам району на складання проектів відведення земельних часток (паїв), відведення їх в натурі та передачі у приватну власність» в частині, що стосується передачі безкоштовно ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельної ділянки, яка розташована в с. Боляновичі Яворівського району Львівської області та розпорядження голови Мостиської районної державної адміністрації від 30.08.2002 №221-р «Про затвердження списку громадян, яким виготовлено технічну документацію щодо передачі земельних часток(паїв) в натурі і видачі державних актів на право приватної власності на землю» в частині, що стосується видачі державного акту на право приватної власності на землю ОСОБА_1 , яка розташована в с Боляновичі Яворівського району Львівської області. Дану позовну вимогу обгрунтовує тим, що розпорядження прийняті всупереч вимогам закону, а на їх підставі земельна ділянкасільськогосподарського призначенняз кадастровимномером 4622483200:09:000:0224,площею 2,9888га,розташована натериторії Шегинівськоїсільської радиЯворівського районуЛьвівської області(замежами населеногопункту с.Боляновичі)передана ОСОБА_1 з порушеннямвимоги ч.1ст.20,ст.22,59,84,ЗК України(вредакції чиннійна моментвиникнення правовідносин),оскільки наній знаходитьсяводний об`єктзгідно Паспортаставка від16жовтня 2002,чим порушеніправатериторіальної громади в особі Шегинівської сільської ради Яворівського району Львівської області.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, мотивована оцінка наведених учасниками справи аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову в цій частині

79. Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Згідно зі ст. 19 Конституції України та ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Згідно ст. 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Згідно до ст.328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правовмірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконності набуття права власності не встановлена судом (ст.328 ч.2 ЦК України).

На момент винесення оскаржуваних розпоряджень діяв Земельний кодекс України в редакції ЗУ № 2768-III від 25.10.2001, з наступними змінами і доповненнями від 01.01.2002.

Статтею 2 ЗК України 1990 року передбачено, що відповідно до цільового призначення всі землі України поділяються на певні категорії. Однією із категорії є землі водного фонду. Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 59 Земельного кодексу України землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми.

Згідно 1ВК України(вредакції чиннійна моментвиникнення спірнихправовідносин) ставок-штучно створенаводойма місткістюне більше1млн.кубічних метрів. Ч. 1 ст. 58 ЗКУ (у редакції чинній на момент прийняття рішення) до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Згідно частини 2 статті 59 ЗК України (уредакції чиннійна моментприйняття рішення)громадянам таюридичним особамза рішенняморганів виконавчоївлади абоорганів місцевогосамоврядування можутьбезоплатно передаватись у власність замкнені природніводойми (загальноюплощею до3гектарів).Власники насвоїх земельнихділянках можутьу встановленомупорядку створюватирибогосподарські,протиерозійні таінші штучніводойми. Частиною 4 ст. 59 ЗКУ (у редакції чинній на момент прийняття рішення) громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо. Так, ч. ч. 1, 2 ст. 18 Земельного кодексу України передбачено, що до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Відповідно доч.1ст.19цього ЗКУкраїни земліУкраїни заосновним цільовимпризначенням поділяютьсяна рядкатегорій,до якихвіднесено і земліводного фонду.Як передбачено ч.ч.1-4ст.20Земельного кодексуУкраїни,при встановленніцільового призначенняземельних ділянокздійснюється віднесенняїх допевної категоріїземель тавиду цільовогопризначення.Віднесення земельдо тієїчи іншоїкатегорії здійснюється,зокрема напідставі рішеньорганів державноївлади таорганів місцевогосамоврядування відповіднодо їхповноважень.Категорія земельта видцільового призначенняземельної ділянкивизначаються вмежах відповідноговиду функціональногопризначення території,передбаченого затвердженимкомплексним планомпросторового розвиткутериторії територіальноїгромади абогенеральним планомнаселеного пункту.При внесеннідо Державногоземельного кадаструвідомостей провстановлення абозміну цільовогопризначення земельноїділянки належністьземельної ділянкидо відповідноїфункціональної зонивизначається заданими Державногоземельного кадастру.Відомості процільове призначенняземельної ділянкивносяться доДержавного земельногокадастру.До земельводного фонду належатьземлі,зайняті: а)морями,річками,озерами,водосховищами,іншими воднимиоб`єктами,болотами,а такожостровами,не зайнятимилісами; прибережнимизахисними смугамивздовж морів,річок танавколо водойм,крім земель,зайнятих лісами; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г)береговими смугамиводних шляхів; ґ)штучно створенимиземельними ділянкамив межахакваторій морськихпортів. Для створення сприятливого режиму вздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водних об`єктів встановлюються водоохоронні зони, межі яких зазначаються в документації із землеустрою, містобудівній документації на місцевому та регіональному рівнях. Відомості про межі водоохоронних зон вносяться до Державного земельного кадастру. Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в таких зонах встановлюються КМУ (ст. 58 ЗК України).

Статтею 4 Водного кодексу України(в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів. Частиною 1ст. 85 Водного кодексу України(в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством. Згідно з ч. ч. 2, 3ст. 85 Водного кодексу України(в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) у постійне користування землі водного фонду надаються водогосподарським спеціалізованим організаціям, іншим підприємствам, установам і організаціям, в яких створено спеціалізовані служби по догляду за водними об`єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами та підтриманню їх у належному стані. У тимчасове користування за погодженням з постійними користувачами земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об`єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземним юридичним та фізичним особам для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, а також для проведення науково-дослідних робіт.

Згідно зст. 17 ЗК України(чинного на момент прийняття оскаржуваного рішення) до повноважень районних державних адміністрацій в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Статтею 88ВК України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) передбачено, що з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів, для середніх річок 50 метрів. П. 1, 4, 5 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою КМУ від 08.05.1996 №486, передбачено, що розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації, яка узгоджується з відповідними органами, власниками землі, землекористувачами і затверджуються відповідними місцевими органами державної виконавчої влади.

Таким чином, виходячи з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 ВК України,орієнтовних розміріві межводоохоронних зон,що визначаютьсявідповідно доПостанови №486,відсутність землевпорядноїдокументації незмінює правовийрежим захисноїсмуги.При цьомувідсутність такогопроекту таневизначення відповіднимиорганами державноївлади натериторії межіприбережної захисноїсмуги внатурі неможе трактуватисяяк відсутністьсамої прибережноїзахисної смуги.При наданні у власність чи користування земельних ділянок навколо водних об`єктів необхідно враховувати положення щодо меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг шляхом урахування при розгляді матеріалів про надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення меж, з урахуванням конкретної ситуації.

Вищевказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 01.07.2015 у справі № 6-184цс-15, від 10.06.2015 у справі № 162цс-15 та від 22.04.2015 у справі № 6-52 цс-15.

Велика Палата Верховного Суду також вказувала на те, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у ст. 59 цього Кодексу (висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постанові від 22.05.2018 у справі №469/1203/15-ц (провадження № 14-71цс18), у пункті 70 постанови від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, у пункті 96 постанови від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19)).

За змістом наведених правових норм (у редакціях, що були чинними на час виникнення спірних правовідносин) прибережні захисні смуги вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не могли передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України. Відповідно до вимог ст. 29 ЗК України (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) припинення права власності на землю або права користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови власника землі або землекористувача провадиться за його заявою на підставі рішення відповідної Ради народних депутатів.

80. В даному спорі встановлено, що Яворівською окружною прокуратурою під час розгляду листа Шегинівської сільської ради та звернення ОСОБА_2 виявлені порушення при набутті у власність водного обЧєкту під виглядом земель сільськогосподарського призначення (ріллі). Зокрема, згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що земельна ділянка кадастровий номер 4622483200:09:000:0224 площею 2,9888 га належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, виданого 19.08.2002 Мостиською районною державною адміністрацією; реєстраційний номер обЧєкта нерухомого майна 2150704446224, дата державної реєстрації 18.08.2020. За результатами проведення перевірки за вищезазначним у зверненні ОСОБА_2 фактом Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області складено акт №423-ДК/404/АП/09/01/-21 від 23.09.2021, відповідно до якого встановлено порушення вимог земельного законодавства при приватизації вищезазначеної земельної ділянки відповідачкою ОСОБА_1 . Зокрема, в акті перевірки зазначено, що 22 червня 2000 Мостиська районна рада Львівської області на підставі заяви ОСОБА_3 прийняла рішення №7 «Про надання в постійне користування земельної ділянки площею 12,0982 га для ведення селянського (фермерського) господарства ОСОБА_3 ». В подальшому, вищезгадане рішення за заявою ОСОБА_3 від 30.11.2001 скасоване рішенням ХХ сесії ІІІ скликання Мостиської районної ради Львівської області №25 від 12.12.2001, земельна ділянка переведена в землі запасу Золотковицької сільської ради Мостиського району Львівської області.

Відповідно до вимог ст. 29 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) припинення права власності на землю або права користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови власника землі або землекористувача провадиться за його заявою на підставі рішення відповідної Ради народних депутатів. На підставі рішення ХХ сесії ІІІ скликання Мостиської районної ради Львівської області №25 від 12 грудня 2001 «Про вилучення земельної ділянки у фермера ОСОБА_3 та надання її ОСОБА_1 для ведення селянського (фермерського) господарства» ОСОБА_1 із земель запасу Золотковицької сільської ради надано в постійне користування земельну ділянку, раніше вилучену від фермера ОСОБА_3 , площею 12,0982 га для ведення селянського (фермерського) господарства. Пунктом 4 згаданого рішення ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення документації по виготовленню державного Акту на право постійного користування землею. Вищезгадане рішення прийняте на підставі рішення виконкому Золотковицької сільської ради від 29.11.2001 та заяви ОСОБА_1 від 30.11.2001.

Згідно рішення ХХ сесії ІІІ скликання Мостиської районної ради Львівської області №25 від 12 грудня 2001 ОСОБА_1 видано Державний акт на право постійного користування землею та передано в постійне користування земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства площею 12,0982 га, яка розташована с. Боляновичі Золотковицької сільської ради. Акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №44/411 від 15 грудня 2001. Згідно експлікації земель, наявної в державному акті, у постійне користування передано земельну ділянку загальною площею 12,0982 га, з них 3,00 га сільськогосподарських угідь (кормових угідь) та 9,0982 га під будівлями, лісами та іншими угіддями. На момент проведення перевірки ГУ Держгеокадастру у Львівській області документація із землеустрою (проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки), на основі якого видався Державний акт на право постійного користування землею ОСОБА_1 серія ЛВ №310 відсутня. Відповідно до інформації Відділу №2 Управління в Яворівському районі Головного управління Держгеокадастру в Львівській області №502/410-21-0.26 від 20.08.2021 технічна документація із землеустрою на ОСОБА_1 , згідно якої видавався Державний акт на право постійного користування землею серія ЛВ №310 від 15.12.2001 площею 12,2982 га для ведення селянського (фермерського) господарства на території Золотковицької сільської ради відсутня, до Місцевого фонду документації із землеустрою не передавалася.

Відповідно до Проекту роздержавлення та приватизації земель КСП ім.Сагайдачного Золотковицької сільської ради Мостиського району Львівської області, затвердженого рішенням Мостиської районної ради Львівської області №2 від 21.06.1996, на земельній ділянці, яка передана в постійне користування ОСОБА_1 згідно Державного акту на право постійного користування землею від 15.12.2001, розташований ставок площею 2,5 га. Вказане також підтверджується інформацією Відділу №7 Управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру у Львівській області №32-13-0.97-2773/15-22 від 07.11.2022, до якого додані картографічні матеріали Проекту роздержавлення і приватизації земель КСП ім. Сагайдачного Золотковицької сільської ради, а також рішення сесії Мостиської районної ради №2 від 20.06.1996 «Про затвердження проектів роздержавлення і приватизації земель господарств району».

16 жовтня 2002 на водний об`єкт, що знаходиться на земельній ділянці, яка передана в постійне користування ОСОБА_1 згідно Державного акта на право постійного користування землею від 15.12.2001, виготовлено паспорт ставка. В паспорті ставка вказано: тип ставка-заплавний, площа дзеркала 3,0 га, джерело живлення-річка, ґрунтові води, призначення ставка-ведення особистого господарства та наявна прибережна захисна смуга ставка 25 метрів, рік побудови 1975. В подальшому внесені зміни до Паспорта ставка: «власник СФГ- ОСОБА_1 , площа 2,61 га». 09 липня 2002 Розпорядженням голови Мостиської районної державної адміністрації №165-р «Про надання дозволу громадянам району на складання проектів відведення земельних часток (паїв), відведення їх в натурі та передачі в приватну власність» надано дозвіл громадянам району, зокрема і ОСОБА_1 , на виготовлення проектів відведення земельних часток (паїв) для сільськогосподарського використання в приватну власність за рахунок належних їм земель селянських (фермерських) господарств».

На момент проведення перевірки ГУ Дежгеокадастру у Львівській області документація із землеустрою (проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки), на основі якого видався Державний акт на право приватної власності на землю ОСОБА_1 серія І-ЛВ №086596 відсутній. Відповідно до інформації Відділу №2 Управління в Яворівському районі ГУ Держгеокадастру у Львівській області №502/410-21-0.26 від 20.08.2021 технічна документація із землеустрою на ОСОБА_1 , згідно якої видавався Державний акт на право приватної власності на землю ОСОБА_1 серія І-ЛВ №086596 від 19.08.2002 площею 2,9888 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Золотковицької сільської ради відсутня, до Місцевого фонду документації із землеустрою не передавалася. Під час здійснення заходу державного контролю ГУ Держгеокадастру у Львівській області розробника вищезгаданої документації встановити не вдалося.

В подальшому, у 2018 році ФОП « ОСОБА_4 » за заявою ОСОБА_1 від 07.05.2018 розроблена технічна документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ОСОБА_1 згідно Державного акту на право приватної власності на землю від 19.08.2002. Дана технічна документація органом місцевого самоврядування не погоджувалась. Згідно переліку обмежень щодо використання земельної ділянки, який є складовою технічної документації, на земельній ділянці площею 2,9888 га відсутні будь-які обмеження. Відповідно до кадастрового плану, який є складовою технічної документації, склад угідь земельної ділянки площею 2,9888 га рілля. Водний об`єкт (ставок) розробником технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ОСОБА_1 згідно Державного акта на право приватної власності на землю серія І-ЛВ №086596 від 19.08.2002 не відображений.

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру, наданого Відділом №2 в Яворівському районі ГУ Держгеокадастру у Львівській області, земельна ділянка з кадастровим номером 4622483200:09:000:0224 площею 2,9888га перебуває в приватній власності ОСОБА_1 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю від 19.08.2002, категорія земель-землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення-01.01 Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, угіддя - рілля.

Встановлені обставини свідчать про те, що земельна ділянка сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 4622483200:09:000:0224 площею 2,9888 га, розташована на територіїШегинівської сільськоїради Яворівськогорайону Львівськоїобласті (замежами населеногопункту с.Боляновичі) передана ОСОБА_1 зпорушенням вимогичастини 1ст.20,статтей 22,59,84,Земельного кодексуУкраїни (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин), оскільки на ній знаходиться водний об`єкт згідно Паспорта ставка від 16 жовтня 2002 року.

Такий висновок підтверджується також за результатами проведення документальної перевірки Державною екологічною інспекцією у Львівській області за зверненням ОСОБА_5 . Зокрема, Інспекцією проведено розгляд (документальну перевірку) наданих матеріалів, а саме: Відділ №2 Управління в Яворівському районні ГУ Держгеокадастру у Львівській області повідомив, що технічна документація із землеустрою на ОСОБА_1 , згідно якої видавався Державний акт на право приватної власності на землю від 19.08.2002 площею 2,9888 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва території Золотковицької сільської ради не була передана розробником документації до Місцевого фонду документації із землеустрою. Дана земельна ділянка була передана в приватну власність ОСОБА_1 на підставі розпорядження Мостиської РДА від 09.07.2002 №165-р. Згідно картографічних матеріалів проекту роздержавлення і приватизації земель колективного сільськогосподарського підприємства ім.Сагайдачного на даній земельній ділянці знаходиться водний об`єкт-ставок. Технічна документація із землеустрою, щодо встановлення меж водоохоронних зон та прибережно- захисних смуг, що поширюється на дану територію не розроблялась.

Згідно листів Держводагенства та Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну паспорт водного об`єкта, порядок розроблення якого затверджено наказом Міністерства екології та природніх ресурсів України від 18.03.2013 №99, не розроблявся.

Згідно паспорту ставка складеного за матеріалами інвентаризації від 16.10.2002 наявний ставок збудований у 1975 році, з підпірними, водопідвідними та водоскидними спорудами, площею дзеркала 3,0 га, наявність ГТС підтверджує той факт, що дана водойма не є замкнутою. Такі обставини в сукупності підтверджують те, що земельна ділянка, на якій розташований водний об`єкт, передана у приватну власність із порушенням вимог ч. 4 ст. 59 Земельного кодексу України та ст. 85 Водного кодексу України.

Вказані обставини також підтверджується відомостями з Публічної кадастрової карти України, яка є загальнодоступною і відповідно до ст. 82 ЦПК України, не потребує додаткового доведення. Водний об?єкт займає майже всю площу оспорюваної земельної ділянки. Крім цього, згідно інформації Басейнового управліня водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну № 09/729 від 16.06.2022 встановлено, що згідно даних інтентаризації 2021 року, проведеної на виконання доручення Кабінету Міністрів України, вищезазначений водний обєкт є ставком заплавного типу, не замкнений, розташований в суббасейні р.Сян, гідрологічний зв`язок має з річкою Бухта. Джерело живлення-річка Бухта, грунтові води.

Згідно актів перевірок органів державного нагляду (контролю) встановлено, що спірна земельна ділянка була сформована за рахунок земель водного фонду, та була передана у приватну власність. Згідно інформації Національного центру управління та випробувань космічних засобів №1733-4-04.01-2022 від 22.09.2022 та поданих матеріалів космічного знімання оспорюваної земельної ділянки встановлено, що водний об`єкт на цій земельній ділянці було зафіксовано в результаті проведення космічної зйомки починаючи з 05.11.2005 по 11.05.2021 і по даний час площа водного об`єкту залишається майже незмінною. Станом на 11.05.2021 площа об`єкту становила 2,66 га.

Крім того, Шегинівською сільською радою на виконання розпорядження сільського голови №94р(од) від 15.07.2022 було проведено комісійне обстеження земельної. Комісією встановлено, що на земельній ділянці знаходиться водний обєкт (став). З південно-захидної сторони ділянка з АДРЕСА_2 , із західної - із землями загального користування-проїзд, з північно-східної з прибережно-заахисною смугою річки Бухта, зі східної сторони із земельною ділянкою, яка перебуває в користуванні ОСОБА_1 відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ЛВ №310 від 15.12.2001 з цільовим призначенням для ведення селянського фермерського господарства. На момент огляду земельна ділянка кадастровий номер 4622483200:09:000:0224 не огорожена, межові знаи не виявлені. Враховуючи те, що суміжні користувачі (власники) відсутні.

Також, Шегинівською сільською радою 29.09.2022 проведено обстеження земельної ділянки із залученням спеціаліста інженера-землевпорядника ФОП ОСОБА_6 та в результаті проведення топографо-геодезичних вимірювань встановлено відповідність меж вищезазначеної земельної ділянки на місцевості до відомостей, що містяться в правовстановлюючих документах. Вказане підтверджує розташування водного об?єкта в межах оспорюваної земельної ділянки.

81. В судовому засіданні також були допитані свідки.

Зокрема, свідок ОСОБА_14 ,який бувначальником управління,пояснив,що чоловіквідповідачки ОСОБА_1 у 2002році звертавсядо ньогоз приводупроведення очиснихробіт наводоймі вс.Боляновичі. Зазначив,що особистоне бувна цьомуставку йоговигляду небачив.Пояснень щодопроведення робітна водоймі,зокрема зметою з?єднанняставка з річкоюне надав. Як були оформленні договірні відносини, складався кошторис, проводилася оплата не пам`ятає. Щодо реконструкції ставка, то такі документи виготовляли у м.Львові, до робочого проекту відношення не мав, такий не міг бути підставою проведення робіт, а кошторис міг бути приблизний.

Свідок ОСОБА_17 підтвердив факт виконання робіт у 2002 році з очистки ставу в с.Боляновичі на замовлення чоловіка відповідачки ОСОБА_1 . Ставок був в кінці села, у занедбаному стані, на ставку були острівці, заїзд до будинку Лабиків був типу дамбою. Очисні роботи тривали 2 місяці. Дорожня труба була забита, вода йшла транзитом, коли були повені. Під час робіт відкопали замулений водовипуск, було з`єднання ставка із болотистою місцевістю, берегів не було, все було розмите. Зазначив, що під час очищення водойми розкопали водовипуск типу «монах», це водовипускна споруда з дощок, яка регулює рівень води. На карті водойма позначена як став, дамба створена людьми, що підтверджує те, що це штучно створена водойма. Доповнив, що він займався технічною стороною, а не документальною.

Свідок ОСОБА_19 пояснила, що є мешканкою села Боляновичі, працювала у колгоспі ім. Сагайдачного до його розпаду, водойма невелика у колгоспі була, як утворився там ставок їй невідомо. Пам`ятає як робили очисні роботи, хто їх проводив їй невідомо. Відповідачка ОСОБА_1 є її односельчанкою, знає, що став у її користуванні. Такі пояснення свідка підтверджують наявність водного об?єкту на час приватизації земельної ділянки у 2002 році відповідачкою ОСОБА_1 , і підтверджують відомості Паспорту ставка про його рік будівництва 1975 та належність КСП ім.Сагайдачного.

Свідок ОСОБА_20 пояснив, що працював у колгоспі ім. Сагайдачного в с. Боляновичі з 1987 року, з 1998 року був його керівником. Спірний ставок був як заросла водойма, розташований на землі, що належала колгоспу була у колективній власності. Після прийняття відповідної постанови і проведення розпаювання в 1996 році, земля із водоймою перейшла у власність сільської ради, оскільки водойми зразу переходили у власність громади. В подальшому, земельна ділянка була передана в оренду ОСОБА_21 , її чоловік займався чищенням водойми.

Свідок ОСОБА_22 чоловік відповідачки підтвердив факт проведення робіт на водоймі з метою очищення ставу, ремонту гідро-технічних споруд. Не надав пояснень по суті справи, які б заперечували факт порушення вимог чинного законодавства при наданні земельної ділянки з водоймою у власність ОСОБА_1 .

Свідок ОСОБА_16 пояснив, що тривалий час працював в управлінні очисних споруд на бульдозері та екскаваторі. У 2002-2003 звернувся ОСОБА_15 , щоб надати йому техніку для очищення водойми. Він безпосередньо займався роботами по очищенні, на той час це не було озеро, а невеличка водойма біля дороги, яка була засмічена. Очисні роботи тривали приблизно 2 місяці, екскаватором насипав дамбу, площа була велика, вкінці озера побачив, що є шлюз. Також під час робіт побачив, що там є старий водовипуск типу «монах».

Свідок ОСОБА_23 підтвердив факт проведення робіт на ставу ОСОБА_8 . Вказав, що в селі не було водойм, лише біля дороги замулена водойма і протікала річечка, як потічок, який виходив з лісу і мав вихід, вода в ньому не стояла, водойма була незамкнена, але занедбана.

82. Під часвирішення спору,досліджені відзивина позовнузаяву.

Представник відповідача Яворівської РДА подав відзив, в якому вказав, що при прийнятті оспорюваного розпорядження голови Мостиської РДА від 30.08.2002 №221-р «Про затвердження списку громадян, яким виготовленотехнічну документаціющодо передачіземельних часток(паїв)в натуріі видачідержавних актівна правоприватної власностіна землю»дотримані вимогичинного натой моментЗК Українита зазначила,що уданому випадкумало місцерозпорядження земельноюділянкою державноївласності,яка належаладо водногофонду.У відзивіВідповідач-1посилалася нанорми закону,якими передбаченопередачу увласність громадянам замкненихприродних водойм,а такожправо приватизації земельнихділянок,що булираніше наданіу користуванняяк пай. Проте, представник не долучив доказів, які б підтверджували, що водойма, яка розташована на земельній ділянці та перейшла у власність ОСОБА_1 була замкненою водоймою, оскільки наведене спростовується відомостями Паспорта ставка. Крім того у Державному акті на право приватної власності на землю від 19.08.2022, виданого ОСОБА_1 зазначено, що такий виданий на підставі розпорядження голови Мостиської районної державної адміністрації №165-р від 09.07.2022 «Про надання дозволу громадянам району на складання проектів відведення земельних часток (паїв), відведення їх в натурі та передачі в приватну власність». Відповідно до цього розпорядження, ОСОБА_1 отримала лише дозвіл на складання проекту відведення земельних часток (паїв) . А розпорядження не давало права отримати у власність земельну ділянку та могло бути підставою для її отримання. Тільки після видачі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку було прийнято розпорядження голови Мостиської РДА від 30.08.2002 №221-р «Про затвердження списку громадян, яким виготовлено технічну документацію щодо передачі земельних часток (паїв) в натурі і видачі державних актів на право приватної власності на землю», яким затверджено технічну документацію та видачу державного акту.

83. Представник відповідачки ОСОБА_1 - адвокат Лосин О.Б. зазначив, що у власність відповідачці була передана земельна ділянка із замкненою природною водоймою та після розроблення Робочого проекту по реконструкції ставу в с.Боляновичі Мостиського району Львівської області, відповідачка ОСОБА_1 провела роботи, якими встановлений зв`язок водойми з річкою і вона із замкненої перетворилася на не замкнуту. Проте, представник відповідачки не надав доказів на підтвердження того, що відповідачка ОСОБА_1 проводила роботи саме по з`єднанні ставка з річкою. Щодо робочого проекту по реконструкції ставу та паспорта ставка, наданого представником відповідачки ОСОБА_1 , такі докази суд не приймає до уваги і не надає йому оцінку, з мотивів і підстав, зазначених вище в рішенні: п. 59-69 розділу ІV. Обставини справи, встановлені Судом.

Представник відповідачки ОСОБА_1 також зазначав, що на викопіюванні з плану роздержавлення вбачається, що став є замкнений, однак не долучив доказів на підтвердження наведеного. Водночас, на картографічному матеріалі Проекту роздержавлення видно, що став знаходиться на річці Бухта. Крім того, представник відповідачки ОСОБА_1 посилався на прийняте виконавчим комітетом Золотковицької сільської ради рішення №35 «Про надання дозволу на середню земельну частку (пай) ОСОБА_1 », згідно якого вирішено передати у власність ОСОБА_1 земельну частку пай в розмірі 2,68 га відповідно до ст.59 ЗК України та просили районну раду видати сертифікат на землю. Водночас, ст.59 ЗК України було передбачено отримання у власність громадянами лише природніх замкнених водойм площею до 3,00 га, а не ставка- штучно створеної незамкненої водойми. Крім того, суд не надає оцінку вказаному рішенню сільської ради, оскільки воно не було підставою для надання дозволу на виготовлення проектної документації із землеустрою та не було підставою для видачі державного акту на право власності на землю.

В судовому засіданні досліджені фотознімки, які долучив представник відповідачки ОСОБА_1 і послався на те, що фотознімки даних об`єктів є підтвердженням того, що вони встановлені у 2002. Проте із змісту фотознімків встановлено, що дата проведення зйомки 20.03.2023, 01.05.2023, 06.06.2023, тому такі фото не є підтвердженням факту встановлення позначених об`єктів у 2002, а доводи представника відповідачки базуються на припущеннях.

84. Досліджені в судовому засіданні докази у своїй сукупності підтверджують наявність порушення вимог законодавства при приватизації водного об`єкту ОСОБА_1 під виглядом земель сільськогосподарського призначення. Крім того, встановлений факт проведення відповідачкою ОСОБА_1 робіт з розчистки ставка та ремонту гідротехнічних споруд, що підтвердили допитані в судовому засіданні свідки, проте, встановлена обставина щодо проведення будь-яких робіт на земельній ділянці не є безумовною підставою того, що така земля отримана на законних підставах, оскільки земля водного фонду не могла бути передана у приватну власність відповідачці ОСОБА_1 .

Під час вирішення спору в цій частині, підтверджений той факт, що оспорювані розпорядження прийняті всупереч вимогам закону, а на їх підставі земельна ділянкасільськогосподарського призначенняз кадастровимномером 4622483200:09:000:0224,площею 2,9888га,розташована натериторії Шегинівськоїсільської радиЯворівського районуЛьвівської області(замежами населеногопункту с.Боляновичі)передана ОСОБА_1 з порушеннямвимоги частини1ст.20,ст.22,59,84,ЗК України(вредакції чиннійна моментвиникнення правовідносин),оскільки наній знаходитьсяводний об`єктзгідно Паспортаставка від16жовтня 2002,чим порушеніправатериторіальної громади.

Суд окремо зазначає, що сторона відповідачів не надала суду доказів на спростування обставин, викладених прокурором у позовній заяві.

85. Виходячи з норм земельного законодавства, відповідна рада приймає рішення про передачу у власність заявнику земельної ділянки на підставі його заяви, проте, таке рішення не повинно суперечити нормам закону та не порушувати права інших осіб.

Відповідно до ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконними і скасовує правові акти індивідуальної дії, видані органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно зч.1статті 393ЦК Україниправовий акторгану державноївлади,органу владиАвтономної РеспублікиКрим абооргану місцевогосамоврядування,який невідповідає законовіі порушуєправа власника,за позовомвласника майнавизнається судомнезаконним таскасовується.Недійсним судовомупорядку можебути визнаноакт (рішення)органу державноївлади,органу місцевогосамоврядування,їх посадовихосіб,якщо вінне відповідаєвимогам законодавствата (або)визначеній закономкомпетенції органу,який видавакт (рішення),але прицьому обов`язковоюумовою длявизнання актунедійсним єпорушення взв`язкуз йогоприйняттям правта охоронюванихзаконом інтересівпозивача Відповідно до ст.158 ЗК Українивиключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян.

Згідно правової позиції Пленуму Верховного Суду України висловленої уПостанові «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16.04.2004 за №7, вбачається, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Відповідно до ч.1ст.155 ЗК Україниу разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним. Згідно ч.1ст.393 ЦК Україниправовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законовіі порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Відповідно до положень частини 3статті 152 ЗК Українизахист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; застосування інших, передбаченихзаконом, способів.

Згідно ст.ст. 16, 21 ЦК України, ст. 152 ЗК України, одним зі способів захисту прав є визнання недійсними рішень органів державної влади або органів місцевого самоврядування. Оскільки відповідне рішення підлягає визнанні недійсним як таке, що прийняте з порушенням норм чинного законодавства, державний акт, який посвідчує набуте право, також має бути визнаним недійсним відповідно до ст.ст. 21, 393 ЦК України, ст. 152 ЗК України.

Зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням Земельного та Водного кодексів України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі власник майна може звернутись до суду з негаторним позовом про зобов`язання повернути земельну ділянку, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 71); від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96); від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81); від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97); від 7 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц (пункт 46)). Такі висновки зроблені Великою палатою Верховного Суду виходячи з того, що в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природніх ознак таких земельних ділянок особа, проявивши розумну обачність, може і повинна знати про те, що ділянка належить до водного фонду, набуття приватної власності на неї є неможливим. Тому, ані наявність державної реєстрації права власності за порушником, ані фізичне зайняття ним земельної ділянки водного фонду не приводить до заволодіння порушником такою ділянкою. В такому випадку належним способом захисту прав власника є негаторний позов ( постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц.).

Враховуючи вищезазначене, власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 99), від 7 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц (пункт 46)).

У пунктах 70-71 рішення по справі «Рисовський проти України» (29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), № 33202/96, пункт 120, «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), № 48939/99, пункт 128, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункту 72, «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси ( рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), пункт 119).

86. Судом встановлено, що спірна земельна ділянка передана у власність з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки на момент їх передачі відносилась до земель водного фонду. При прийнятті розпорядження Мостиською РДА від 09.07.2002 №165-р «Про надання дозволу громадянам району на складання проектів відведення земельних часток(паїв), відведення їх в натурі та передачі у приватну власність» та від 30.08.2002 №221-р «Про затвердження списку громадян, яким виготовлено технічну документацію щодо передачі земельних часток (паїв) в натурі і видачі державних актів на право приватної власності на землю», на підставі яких передано безкоштовно ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельну ділянку площею 2,9888 га, яка розташована в с.Боляновичі, були порушені норми земельного та водного законодавства. Такі порушення законодавства є підставою для визнання недійсними зазначених розпоряджень в частині надання дозволу на виготовлення проекту відвдення та передачі безкоштовно ОСОБА_1 для товарного сільськогосподарського виробництва земельної ділянки площею 2,9888 га, яка розташована в с.Боляновичі Яворівського району та поверненню у власність територіальної громади в особі сільської ради. Визнання оскаржуваних розпоряджень недійсними є ефективним способом захисту правомірного інтересу власника, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо цільового призначення земельної ділянки. При цьому, визнання недійсними таких розпоряджень спрямоване не на втрату ними юридичної сили, а на захист інтересу у юридичній визначеності на майбутнє. Такий інтерес порушується, допоки існує незаконне рішення (триваюче порушення).

87. Водночас, під час розгляду спору також встановлений факт проведення відповідачкою ОСОБА_1 та її чоловіком робіт з розчистки ставка та ремонту гідротехнічних споруд, що підтвердили допитані в судовому засіданні свідки та не оспорювала сторона позивача. Наведена обставина свідчить про наміри і зацікавленість відповідачки ОСОБА_1 в користуванні даним ставком. Тому суд звертає увагу та роз`яснює відповідачці ОСОБА_1 що вона не позбавлена можливості набути право на земельну ділянку водного фонду на умовах оренди, що чітко визначено вимогами ч. 4 ст. 59 Земельного кодексу України. Крім того, згідно ст.85Водного кодексуУкраїни порядокнадання земельводного фондув користуваннята припиненняправа користуванняними встановлюєтьсяземельним законодавством.

Щодо належного відповідача, зокрема відповідача 1- Яворівської районної державної адміністрації Львівської області.

88. Земельна ділянка з кадастровим номером 4622483200:09:000:0224 площею 2,9888 га, розташована в с.Боляновичі Яворівського району Львівської області та відноситься до земель водного фонду, належить до комунальної власності Шегинівської територіальної громади, а тому позивачем у справі є саме Шегинівська сільська рада Львівської області. Водночас, державний акт на право власності на спірну земельну ділянку видавався на підставі розпоряджень Мостиської районної державної адміністрації, яка ліквідована. Відповідно до вимог ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування і районних державних адміністрацій» внесені зміни до ЗУ "Про місцеві державні адміністрації". Згідно ст. 7-1 Утворення та реорганізація районних державних адміністрацій». Утворення та реорганізація районних державних адміністрацій здійснюються КМУ після прийняття Верховною Радою України рішення про утворення та ліквідацію районів з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. У разі здійснення реорганізації районних державних адміністрацій шляхом приєднання повноваження з управління справами таких юридичних осіб, забезпечення підготовки та прийняття районними державними адміністраціями, що припиняються, та їх посадовими особами рішень як суб`єктами владних повноважень з дня прийняття рішення про початок реорганізації здійснює голова районної державної адміністрації, до якої здійснюється приєднання інших юридичних осіб. Відповідно до постанови ВРУ від 17.07.2020 № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів», п.13 ч.1передбачено утворити у Львівській області Яворівський район (з адміністративним центром у місті Яворів) у складі територій Івано-Франківської селищної, Мостиської міської, Новояворівської міської, Судововишнянської міської, Шегинівської сільської, Яворівської міської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України, а також п.13 ч.2 передбачено ліквідувати у Львівській області Мостиський район (Т.1 а.с.72-75).

Враховуючи наведене, а також те, що Мостиський район ліквідовано, а Мостиська РДА припинила свої повноваження, правонаступником якої є Яворівська районна державна адміністрація Львівської області, а тому саме остання повинна бути відповідачем у справі, оскільки предметом позову є визнання рішення недійсними як одна з вимог.

Щодо скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

89. Відповідно дост. 334 Цивільного кодексу Україниправа на нерухоме майно, яке підлягає державній реєстрації, виникають із дня такої реєстрації. Оскільки державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, відповідний запис формально наділяє відповідача певними юридичними правами щодо земельної ділянки і одночасно позбавляє відповідних прав законного власника.

Відповідно до ч. 1ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Фактично реєстрація покликана надати відповідну силу правовстановлюючим документам і виступає формальною умовою подальшого захисту (у тому числі і судового) прав особи, що виникають з правовідносин, предметом яких є нерухоме майно. Згідностатті 26 вказаного Закону, за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомоїстатті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Представник Відповідачки ОСОБА_1 адвокат Лосин О.Б. в судовому засіданні звертав увагу суду про неможливість скасування реєстрації права власності на оспорювану земельну ділянку без визнання недійсним Державного акту на право власності, проте, позовною вимогою передбачено скасування реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 2,9888га кадастровий номер 4622483200:09:000:0224, запис про право власності на яку внесений в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18.08.2020 за №2150704446224, оскільки право власності на земельтну ділянку посвідчується відповідним витягом з цього реєстру, а не державним актом на право власності. Враховуючи викладене, для забезпечення ефективного захисту прав територіальної громади щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4622483200:09:000:0224 необхідно усунути перешкоди у користуванні нею шляхом скасування державної реєстрації прав, здійсненої в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації, права власності ОСОБА_1 на цю ділянку.

Щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки в державному земельному кадастрі, слід зазначити наступне.

90. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 18 ЗК У країни передбачено, що до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об?єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим. Відповідно до ч. 1 ст. 19 цього ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на ряд категорій, до яких віднесено і землі водного фонду. Згідно ч. ч. 1 - 4 ст. 20 ЗК України, при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення. Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється, зокрема на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Відомості про цільове призначення земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру. Категорія земель та вид цільового призначення земельної ділянки визначаються в межах відповідного виду функціонального призначення території, передбаченого затвердженим комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади або генеральним планом населеного пункту. При внесенні до Державного земельного кадастру відомостей про встановлення або зміну цільового призначення земельної ділянки належність земельної ділянки до відповідної функціональної зони визначається за даними Державного земельного кадастру.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 85 Водного кодексу У країни (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) у постійне користування землі водного фонду надаються водогосподарським спеціалізованим організаціям, іншим підприємствам, установам і організаціям, в яких створено спеціалізовані служби по догляду за водними об?єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних водних шляхів, гідротехнічними спорудами та підтриманню їх у належному стані. У тимчасове за погодженням з постійними користувачами земельної ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об?єднання громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземним юридичним та фізичним особам для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, а також для проведення науково-дослідних робіт. Статтею 88 Водного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) передбачено, що з метою охорони поверхневих водних об?єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів, для середніх річок - 50 метрів. Пунктами 1, 4, 5 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою КМУ від 08.05.1996 №486, передбачено, що розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації, яка узгоджується з відповідними органами, власниками землі, землекористувачами і затверджуються відповідними місцевими органами державної виконавчої влади. Виходячи з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 ВК України, орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Постанови №486, відсутність землевпорядної документації не змінює правовий режим захисної смуги. При цьому відсутність такого проекту та невизначення відповідними органами державної влади на території межі прибережної захисної смуги в натурі не може трактуватися як відсутність самої прибережної захисної смуги. При наданні у власність чи користування земельних ділянок навколо водних об?єктів необхідно враховувати положення щодо меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг шляхом урахування при розгляді матеріалів про надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення меж, з урахуванням конкретної ситуації.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, № 162цс-15 та від 22.04.2015 у справі №6-52 цс-15, викладеною у постановах від 01.07.2015 у справі № 6-184с-15. За змістом наведених правових норм (у редакціях, що були чинними на час виникнення спірних правовідносин) прибережні захисні смуги вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не могли передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України. визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавство порядку. При внесенні до Державного земельного кадастру відомостей про встановлення або зміну цільового призначення земельної ділянки належність земельної ділянки до відповідної функціональної зони визначається за даними Державного земельного кадастру. Відомості про цільове призначення земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру. Класифікатор видів цільового земельних ділянок, видів функціонального призначення територій та співвідношення призначення, між ними, а також правила його застосування з визначенням категорій земель та видів цільового призначення земельних ділянок, які можуть встановлюватися в межах відповідної функціональної зони, затверджуються Кабінетом Міністрів України. Зазначені класифікатор та правила використовуються для ведення Державного земельного кадастру і містобудівного кадастру. Віднесення земельних ділянок до певних категорії та виду цільового призначення земельних ділянок має відповідати класифікатору та правилам, зазначеним в абзаці першому цієї частини (ч. ч. 4, 5 ст.20 ЗК України). Згідно ст. 3 ЗУ «Про державний земельний кадастр» закріплено основні принципи, на яких базується Державний земельний кадастр, зокрема, принципи об?єктивності, достовірності та повноти відомостей у ньому. Документи, які є підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру, мають відповідати законодавству (ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про Державний земельний кадастр»). Пунктом 4 Порядку ведення Державного земельного кадастру, який затверджено постановою КМУ від 17.10.2012 № 1051, передбачено, що ведення Державного земельного кадастру здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи. Абзацом 1 та 2 п. 5 Порядку встановлено, що до складу Держтеокадастру та його територіальних органів входять державні кадастрові реєстратори, які здійснюють внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких : відомостей в межах повноважень, визначених ЗУ "Про Державний земельний кадастр" та цим Порядком. Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, а також відмову у внесенні або наданні відомостей. Державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви перевіряє відповідність документів вимогам законодавства, за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації. Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є зокрема невідповідність поданих документів вимогам законодавства (ч. ч. 5,6 ст. 20 ЗУ «Про Державний земельний кадастр»).

Відповідно дост. 6 ЗУ «Про Державний земельний кадастр»ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Держателем Державного земельного кадастру є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Статтею 7 вказаного Законупередбачено, що до Повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належать: ведення та адміністрування Державного земельного кадастру, внесення до Державного земельного кадастру та надання відомостей про землі, розташовані у межах державного кордону України, територій Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, районів, сіл, селищ, міст, здійснення державної реєстрації земельних ділянок, обмежень у їх використанні; ведення поземельних книг та надання витягів із Державного земельного кадастру про земельні ділянки. Центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр України).

Відповідно до п. 1 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженогонаказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333, Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане. Головне управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює ведення Державного земельного кадастру, інформаційну взаємодію Державного земельного кадастру з іншими інформаційними системами в установленому порядку, здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, обмежень у їх використанні, скасування такої реєстрації, веде поземельні книги та видає витяги із Державного земельного кадастру про земельні ділянки (п.4 Положення). Згідно зіст. 15 ЗУ «Про Державний земельний кадастр»до Державного земельного кадастру включаються відомості щодо цільового призначення земельної ділянки (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель). Відповідно дост. 16 ЗУ «Про Державний земельний кадастр»земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер, який є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі.

Встановлено, що згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, а також інформації ГУ Держгеокадастру у Львівській області №10- 13-0.2-195/2-23 від 13.01.2023, земельна ділянка з кадастровим номером 4622483200:09:000:0224 площею 2,9888 га, яка 17.08.2020 зареєстрована в Державному земельному кадастрі на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розробленої ФОП « ОСОБА_4 »». В технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) категорія спірної земельної ділянки вказана як землі сільськогосподарського призначення. Вид цільового призначення земельної ділянки-для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Реєстрація земельної ділянки проведена 17.08.2020 державними кадастровим реєстратором відділу у Мостиському районі Головного управління Держтеокадастру у Львівської області.

Оскільки, у даному спорі встановлено, що технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) органом місцевого самоврядування не погоджувалась, земельна ділянка відображена як землі сільськогосподарського призначення, тому незаконною є і державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 4622483200:09:000:0224 площею 2,9888 га на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Державним кадастровим реєстратором під час реєстрації земельної ділянки не було здійснено перевірку поданих документів на предмет встановлення цільового призначення земельної ділянки із кадастровим номером 4622483200:09:000:0224 площею 2,9888 га щодо подальшого внесення до Державного земельного кадастру, оскільки встановлені особливості використання земель водного фонду та обмеження у використанні земельних ділянок прибережних захисних смуг. Так як, державний кадастровий реєстратор не здійснив належної перевірки поданих йому документів для державної реєстрації земельних ділянок, що призвело до порушення земельного законодавства. Тому реєстраціяземельної ділянкияк земельноїділянки сільськогосподарськогопризначенням -для веденнятоварного сільськогосподарськоговиробництва суперечитьвимогам ст.ст.58,59ЗК України,ст.85,88ВК України,є незаконною,а подальшанаявність відомостейпро неїв Державномуземельному кадастріпорушуватиме принципиоб?єктивності,достовірностей,повноти відомостей. Умовою належності земельної ділянки до даної категорії земель є розташування на ній водного об?єкту, тому спірна земельна ділянка належить до земель водного фонду.

Відповідно до ч. 13 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка припиняє існування як об?єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі, зокрема скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації. Частиною 10статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр»передбачено,що державнареєстрація земельноїділянки скасовуєтьсядержавним кадастровимреєстратором,який здійснюєтаку реєстрацію,у разі,зокрема,ухвалення судомрішення проскасування державноїреєстрації земельноїділянки. Положення аналогічного змісту закріплені у п. 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2012 №1051, згідно з якими державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

У відзиви від ГУ Держгеокадастру у Львівській області зазначає про те, що державним кадастровим реєстратором дотримані усі вимоги законодавства при реєстрації спільної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, всю відповідальність несе розробник технічної документації із землеустрою, а саме скасування відомостей є неможливим без скасування права власності на цю земельну ділянку. Проте така вимога пред`явлена позивачем і вирішена судом, про що наведено вище. Оскільки, державна реєстрація спірної земельної ділянки комунальної власності в Державному земельному кадастрі за категорією земель - землі сільськогосподарського призначення, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (землі-рілля площею 2,9888га) є незаконною, така підлягає скасуванню, оскільки проведена з порушенням ст.ст. ст.ст. 58, 59 ЗК України, ст. 85, 88 ВК України.

Статтями16,25 Закону України «Про Державний земельний кадастр»передбачено, що кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Також, у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки закривається і відповідна Поземельна книга. Отже, з метою поновлення інтересів держави, державна реєстрація земельної ділянки у державному земельному кадастрі з кадастровим номером 4622483200:09:000:0224підлягає скасуванню.

Щодо твердження представника відповідачки Лабик М.М. про недоведеність порушення інтересів територіальної громади та Шегинівської сільської ради у даному спорі.

91. Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (ст. 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі, відповідно, державної чи комунальної власності. В цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України (ст.ст. 14.19КонституціїУ країни).

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених уст. 59 цього Кодексу(висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц, від 28 листопада 2018 року у справі №504/2864/ 13-ц).

Відповідно до ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Статтею 391 ЦК України установлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Згідно з частинами першою та другою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам Земельного кодексу України (перехід до них права володіння цими землями) є неприпустимим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у ст. 59 цього Кодексу (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 22.05.2018 №469/1203/15-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц).

Звертаючись з вимогою про повернення земельної ділянки у власність територіальної громади, прокурор підкреслив особливий статус цієї землі та її значення у формуванні водно-екологічного правопорядку і забезпечення екологічної безпеки населення України. При цьому прокурор посилається на необхідність захисту як інтересів територіальної громади, позбавленої свого права власності на землю, так і публічного, суспільного інтересу, як складової державного інтересу. Такий інтерес який полягає у важливості відновлення водоохоронної зони, що створена для можливості охорони водних об`єктів від забруднення та для забезпечення екологічної безпеки, що є обов`язком держави (стаття 15 Конституції України). Встановлено, що земельна ділянка, яка належить до земель водного фонду і була незаконно передана у приватну власність, розташована в с. Боляновичі, Яворівського району, Львівської області. Відповідно дорозпорядження КМУвід 12.06.2020№ 718-р«Про визначенняадміністративних центрівта затвердженнятериторій територіальнихгромад Львівськоїобласті» територіяЗолотковицької сільськоїради увійшладо територіїШегинівської територіальноїгромади ірішенням сесіїШегинівської сільськоїради від21.12.2020№ 31«Про початокреорганізації Волицької сільськоїради Мостиськогорайону Львівськоїобласті таЗолотковицької сільськоїради Мостиськогорайону Львівськоїобласті шляхомприєднання доШегинівської сільськоїради Мостиського районуЛьвівської області»Шегинівську сільськураду визначеноправонаступником всьогомайна,прав таобов`язків Золотковицькоїсільської радиМостиського районуЛьвівської області.Тому до задоволення також підлягає позовна вимога про повернення земельної ділянки на користь територіальної громади в особі Шегинівської сільської ради Яворівського району Львівської області, що належним способом захисту порушеного права власності.

Щодо повноважень прокурора на представництво інтересів держави у даній справі

92. Згідно зіст. 2 ЦК України, учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи. Учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, сторонами цивільного розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно.

Згідно з п.3 ч.1ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Тлумачення пункту 3 частини першоїстатті 131-1 Конституції України, з урахуванням практики ЄСПЛ, свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другоїстатті 129 Конституції України). УРішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положеньстатті 2 Арбітражного процесуального кодексу України(справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) КС України зазначив, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини). Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини).

Відповідно до ч.ч. 3, 4ст. 56 ЦПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбаченихстаттею 185 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Як роз`яснив Конституційний Суд України в рішенні №3-рп/99 від 8.04.1999, представництво прокуратурою України інтересів держави в суді є одним із видів представництва в суді. За правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов`язки. Представництво прокурором інтересів держави в суді відрізняється від інших видів представництва рядом специфічних ознак: складом представників та колом суб`єктів, інтереси яких вони представляють, обсягом повноважень, формами їх реалізації. Таким чином, з урахуванням вимог чинного законодавства прокуратурою заявляючи позов слід зазначити: в чому полягає інтерес держави та нездійснення чи неналежне здійснення захисту такого інтересу уповноваженим органом.

Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. З урахуванням ст.ст. 1, 2, 6, 10 ЗУ від 21 травня 1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» орган місцевого самоврядування представляє відповідну територіальну громаду і здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Однак первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, які є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об`єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр. Таким чином, земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №915/20/18 виклав правову позицію з приводу представництва прокуратурою інтересів держави в особі органу місцевого самоврядування. Зокрема, зазначено, що інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України). За таких обставин, даний позов не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 16.12.2015 у справі № 6-2510ц15. При цьому, спір, що виник, порушує інтереси територіальної громади, як законного власника вказаної земельної ділянки, а відсутність належного владного контролю на вказаному напрямі створює сприятливі умови для незаконного використання земель. Із урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно. До таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 23.10.2018 у справі № 906/240/18, від 08.02.2019 у справі №915/20/18.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства, та знаходять засоби для їх вирішення (наприклад, рішення у справах «Хендісайд проти Сполученого Королівства» від 07.12.1976,«Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від21.01.1986). Правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять суспільний, публічний інтерес. Норми українського законодавства кореспондуються з правовою позицію Європейського суду з прав людини у справах «Депаль проти Франції», «Броссе-Трибуле проти Франції». Згідно яких прибережна зона є прикладом «місць, відкритих для всіх», які вимагають особливого порядку облаштування. Крім того, заходи представницького характеру мають за мету відновлення правового порядку та становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на спірну земельну ділянку.

В даній справі, прокурор подав до суду позовну заяву, як захід прокурорського реагування та направлена, насамперед, на захист екологічних інтересів держави, яким спричинено шкоду, внаслідок незаконного отримання земельної ділянки водного фонду та водного об`єкта, які згідно норм Конституції, є національним багатством. Крім того, зазначені порушення законодавства в сфері земельних правовідносин підривають основні принципи його існування, що призвело до незаконного отримання майна держави у приватну власність, чим спричинено суттєву шкоду державним інтересам. Первинним суб`єктом місцевого самоврядування та суб`єктом права комунальної власності є територіальна громада. З огляду на те, що порушено інтересів територіальної громади, прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі позивача Шегинівської сільської ради Львівської області.

Встановлено, що Шегинівська сільська рада Львівської області дізналась про порушення ще в серпні 2021 року (згідно листа сільської ради №02-18/834 від 06.08.2021, скерованого на адресу в.о. начальника управління представництва інтересів держави в суді Львівської обласної прокуратури), після цього неодноразово розглядала запити Яворівської окружної прокуратури, подані в порядку ст.23 ЗУ «Про прокуратуру», здійснювалось комісійне обстеження спірної земельної ділянки на місці, однак, до моменту подання позову прокурором, не вжила заходів щодо визнання недійсними розпоряджень голови Мостиської РДА та повернення водного обЧєкту та земельної ділянки в комунальну власність. Наведене свідчить про те, що сільська рада впродовж тривалого часу не здійснила свої повноваження на захист інтересів територіальної громади, як власника землі та водного обЧєкту. Оскільки винятковими випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави». Звертаючись до суду з позовом, прокурор обґрунтував необхідність захисту інтересів держави у збереженні земель водного фонду, які не можна передавати у власність громадян.

Судом враховано, що суспільний інтерес у поверненні спірної земельної ділянки територіальній громаді спрямований на задоволення соціальної потреби у відновленні законності становища, яке існувало до порушення права власності народу на землю, у збереженні земель водного фонду, недопущенні зміни цільового призначення земель водного фонду та їх передання у власність фізичним особам.

В цій справі прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, тобто виконав вимогистатті 56 ЦПК України, тому наявні усі підстави для представництва цих інтересів саме прокуратурою.

Щодо заяви представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Лосина О.Б. про застосування строків позовної давності.

93. Відповіднодо ст.152ЗК України,власник земельноїділянки можевимагати,зокрема,усунення будь-якихпорушень йогоправ наземлю,навіть якщоці порушенняне пов`язаніз позбавленнямправа володінняземельною ділянкоюЗгідно зіст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина другастатті 52 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння. Негаторний позов це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном. Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (ч.2статті 152 ЗК України).

В постановах Великої Палати Верховного від 11.09.2019 (справа № 487/10132/14), від 07.04.2020 (справа № 372/1684/14) вирішувалось питання визначення належного способу захисту права власності на земельну ділянку водного фонду та зроблено висновок, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогамЗемельного кодексу України(перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених устатті 59 цього Кодексу. Отже, зайняття земельної ділянки водного фонду з порушеннямЗК УкраїнитаВК Українитреба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку варто розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду. Таким чином, належним та ефективним способом захисту прав власності на землі водного фонду є негаторний позов про повернення земельної ділянки, який може бути пред`явленим упродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду і на вказану вимогу не поширюється позовна давність. Такі правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 (справа № 469/1044/17), а також в поставної Верховного Суду від 07.12.2022 (справа № 545/1847/20).

В даному спорі встановлено, що спірна земельна ділянка передана у власність з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки на момент їх передачі відносилась до земель водного фонду та перебувала в межах прибережної захисної смуги. При прийнятті розпорядження Мостиською РДА від 09.07.2002 №165-р «Про надання дозволу громадянам району на складання проектів відведення земельних часток(паїв), відведення їх в натурі та передачі у приватну власність» та від 30.08.2002 №221-р «Про затвердження списку громадян, яким виготовлено технічну документацію щодо передачі земельних часток (паїв) в натурі і видачі державних актів на право приватної власності на землю», на підставі яких передано безкоштовно ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельну ділянку площею 2,9888 га, яка розташована в с.Боляновичі, були порушені норми земельного та водного законодавства.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам Земельного кодексу України (перехід до них права володіння цими землями) є неприпустимим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у ст. 59 цього Кодексу (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 22.05.2018 у справі №469/1203/15-ц, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц; від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц). Зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням Земельного та Водного кодексів України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі власник майна може звернутись до суду з негаторним позовом про зобов`язання повернути земельну ділянку, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду (Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 71); від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97). Такі висновки зроблені Великою палатою Верховного Суду виходячи з того, що в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природніх ознак таких земельних ділянок особа, проявивши розумну обачність, може і повинна знати про те, що ділянка належить до водного фонду, набуття приватної власності на неї є неможливим. Тому, ані наявність державної реєстрації права власності за порушником, ані фізичне зайняття ним земельної ділянки водного фонду не приводить до заволодіння порушником такою ділянкою. В такому випадку належним способом захисту прав власника є негаторний позов (постанова Великої Палати ВС від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц.).

Враховуючи вищезазначене, власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 у справі № 487/10128/14-ц (абзац п`ятий п. 143), від 11 вересня 2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 99), від 7 квітня 2020 у справі № 372/1684/14-ц (пункт 46)).

Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю. Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Другою умовою застосування негаторного позову має бути відсутність між позивачем договірних відносин, адже в разі наявності таких відносин власник здійснює захист порушеного права власності зобов`язально-правовими засобами. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Такі ж висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 924/1220/17.

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (п. 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Оскільки, в даному спорі встановлено, що спірна земельна ділянка передана у власність з порушенням вимог чинного законодавства при прийнятті оскаржуваних розпоряджень, так як були порушені норми земельного та водного законодавства. Такі порушення законодавства є підставою для визнання їх недійсними, а визнання оскаржуваних розпоряджень недійсними є ефективним способом захисту правомірного інтересу власника, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо цільового призначення земельної ділянки. При цьому, визнання недійсними таких розпоряджень спрямоване не на втрату ними юридичної сили, а на захист інтересу у юридичній визначеності на майбутнє. Такий інтерес порушується, допоки існує незаконне рішення (триваюче порушення). Тому його можна оскаржити впродовж усього часу тривання порушення зазначеного інтересу. Зазначений правовий висновок узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17.

Враховуючи, щоШегинівська сільська радаЛьвівської областідізналась пропорушення щев серпні2021року,вданому спорі прокурором в інтересах позивача позивачем заявлений негаторний позов, спрямований на усунення порушення, що триває у часі, який прокурор падав до суду 04.01.2023, а строк позовної давності на такий не поширюється, відповідно підстави для застосування строку позовної давності і задоволення заяви представника відповідачки відсутні.

Відносно твердження представника відповідачки ОСОБА_1 щодо пропорційності втручання у право власності, суд зазначає наступне.

94. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави. Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Враховуючи практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), слід взяти до уваги, що вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес» (п. 54 рішення).

Крім цього, Перший протокол ратифікований Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР і з огляду на приписи ч. 1 ст. 9 Конституції України, ст. 10 ЦК України застосовується судами України як частина національного законодавства. При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику Європейського суду з прав людини, яка згідно зі ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування Європейського суду з прав людини» застосовується українськими судами як джерело права. Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». Одним із елементів дотримання принципу «пропорційності» при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

Крім того, земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, та водні ресурси є об`єктами права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності. Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (ст. 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі, відповідно, державної чи комунальної власності. В цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.ст. 14,19 Конституції України). Правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Питання захисту навколишнього середовища зумовлюють постійний і стійкий інтерес громадськості, а отже, і органів державної влади. Економічні імперативи та навіть деякі основні права, включаючи право власності, не повинні превалювати над екологічними міркуваннями, особливо якщо держава має законодавство з цього питання. Тому обмеження права власності були допустимими за умови, що між індивідуальними та колективними інтересами встановлений розумний баланс.

Повернення у державну (комунальну) власність земельної ділянки, незаконно відчуженої фізичній особі органом місцевого самоврядування переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоби таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельної ділянки - належністю її до земель водного фонду.

Суд звертає увагу на те, що у спорах стосовно земель водного фонду та інших земель, що перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси, зокрема, у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина першастатті 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються через цільовий характер використання земельних ділянок (статті18,19, пункт «а» частини першої статті91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України), та через інші законодавчі обмеження. Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, зокрема без належного дозволу уповноваженого на те органу, може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля.

В силу об`єктивних, видимих природних властивостей земельної ділянки,відповідачка ОСОБА_1 , проявивши розумну обачність, могла та повинна була знати про те, що ця ділянка належить до земель водного фондупризначення (близькі за змістом висновки, висловлені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 372/2180/15-ц, від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц). Згідно висновку Європейського суду з прав людини від 27.11.2007 у справі «Хамер проти Бельгії» (заява № 21861/03) основні права особи не повинні превалювати над екологічними міркуваннями, особливо якщо держава прийняла законодавство з цього питання. З огляду на вказане, загальний інтерес у контролі за використанням земельної ділянки за цільовим призначенням для гарантування безпечності довкілля та непогіршення екологічної ситуації у цій справі переважає приватний інтерес ОСОБА_1 у збереженні права на земельну ділянку.

Висновок Суду

95. Розглянувшисправу вмежах заявленихпозовних вимог,дослідивши всебічно,повно,безпосередньо таоб`єктивнонаявні усправі докази,оцінив їхналежність,допустимість,достовірність,достатність івзаємний зв`язоку сукупності,з`ясувавшиусі обставинисправи,з урахуваннямтого,що завданнямцивільного судочинстває справедливий,неупереджений тасвоєчасний розгляді вирішенняцивільних справз метоюзахисту порушенихабо оспорюванихправ,свобод чиінтересів фізичноїособи,суд дійшоввисновку пронаявність правовихпідстав длязадоволення позовнихвимог вповному обсязі,з наведенихвище мотивівта підстав. Матеріалисправи немістять наявнихобставин,а стороноювідповідача недолучені докази,які бдали правовизнати повністюнедоведеними позовнівимоги сторонипозивача.Відомості, які б спростовували даний висновок суду, відсутні. Інші доводи та посилання сторін суд залишає поза увагою з огляду на відсутність їх значення для вирішення спору. Судом з`ясовані та відображені обставини, які мають значення для даної справи та вказані висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки.

96. У пункті 25 рішення у справі «Проніна проти України» (№ 63566/00), пункті 13 рішення у справі «Петриченко проти України» (№ 2586/07) та пункті 280 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (№ 42310/04) висловлена позиція, згідно з якою Суд зобов`язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент.

Відповідно до ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. У справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; п. 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно зі статтею 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява №49684/99; п. 30). У пункті 31 рішення у справі «Волошин проти України» (№ 15853/08) та п. 22 рішення у справі «Бацаніна проти росії» (№ 3932/02) зазначено, що принцип рівності сторін вимагає «справедливого балансу між сторонами» і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи («Проніна проти України», № 63566/00 §23, ЄСПЛ від 18.07. 2006).

97. Суд наголошує, що дана справа розглядається в рамках цивільного судочинства, прокурор в інтересах позивача звернувся за захистом його прав, керуючись нормами матеріального та процесуального законодавства. Положеннями процесуального закону, який регулює правила розгляду даних справ, визначено, що розглядаючи цивільні справи, Суд керується принципом диспозитивності та змагальності, які визначають, що кожна сторона повинна самостійно подавати докази та доводити ті обставини на які посилається, в тому числі, шляхом подання доказів, заявлення клопотань і несе ризик настання наслідків пов`язаних із вчиненням або не вчиненням нею процесуальних дій. Доказування заявлених вимог не може перебирати на себе суд або інша сторона. Рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 12, 13 та 81 ЦПК України).

VI. Судові витрати

98. Згідно вимог ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

99. Із змісту долучених квитанцій від 22.12.2022 та 11.08.2023 року, встановлено, що при зверненні до суду прокурор подав позов в інтересах позивача і сплатив судовий збір при пред`явленні позову 9924,00 грн. (Т. 1 а.с. 77) та при з зміні предмету позову 2684,00 грн. (Т.2 а.с.25), тобто судовий збір в загальній сумі 12608,00 грн. Враховуючи задоволення позовних вимог повністю, суд вважає за необхідне стягнути солідарно з відповідачів на користь Львівської обласноїпрокуратури сплачений судовий збір, у розмірі 12 608,00 грн.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 3, 14, 19, 129, 1311, 144, Конституції України, Законом України «Про державний земельний кадастр», Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні»,Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. ст. 1, 2, 7, 15, 23, 24 Закону України «Про прокуратуру», ст. ст. 4, 88, 89, ВК України, ст. ст. 1, 2, 3, 4, 12, 18, 20, 21, 22, 58, 59, 60, 61, 78, 79, 80, 81, 83, 116, 118, 121,122, 152, 186 ЗК України, ст. ст. 2, 4, 5, 10, 30, 141, 258, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

1. Позов керівника Яворівської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі: Шегинівської сільської ради Яворівського району Львівської області до Яворівської районної державної адміністрації у Львівській області, ОСОБА_1 ,Головного управлінняДержгеокадастру уЛьвівської області про визнання недійнимрішення органудержавної влади,скасування державноїреєстрації прававласності наземельну ділянкута поверненняземельної ділянкиу комунальнувласність задовольнити.

3. Стягнути солідарно з відповідачів: Яворівської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Львівської області на користь Львівської обласної прокуратури (отримувач: Львівська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02910031, UA138201720343140001000000774 У ДКСУ у м.Києві, 79005, м.Львів, проспект Шевченка, 17/19) судові витрати, пов?язані зі сплатою судового збору в загальному розмірі 12608 (дванадцять тисяч шістсот вісім) грн. 00 коп.

4. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

5. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений 18.12.2024.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: Яворівськаокружна прокуратураЛьвівської областів інтересахдержави вособі:Шегинівської сільськоїради Яворівськогорайону Львівськоїобласті (місце знаходження: вул. Дружби, 184, с.Шегині, Яворівського району Львівської області індекс: 81321);

Відповідач 1: Яворівська районна державна адміністрація у Львівській області (місце знаходження: вул. І. Франка, 8, м. Яворів, Львівської області індекс: 8100);

Відповідач 2: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 );

Відповідач 3: Головне управління Держгеокадастру у Львівської області (79019, м. Львів, пр. В. Чорновола, 4, ЄДРПОУ 39769942).

Суддя Світлана ГІРЯК


Суд	Мостиський районний суд Львівської області
Дата ухвалення рішення	10.12.2024
Оприлюднено	20.12.2024
Номер документу	123853489
Судочинство	Цивільне
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них: спори про припинення права власності на земельну ділянку

Гіряк С. І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 10.12.2024 по справі 448/27/23МОСТИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —448/27/23

Рішення від 10.12.2024

Рішення
від 10.12.2024 по справі 448/27/23
МОСТИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ