Ухвала

від 03.12.2024 по справі 307/3693/19

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 307/3693/19

У Х В А Л А

03 грудня 2024 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі:

головуючого судді: Джуги С.Д.

суддів: Кожух О.А., Фазикош Г.В.

з участю секретаря судових засідань: Голубєвої Є.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області, яка є правонаступником Тячівської місцевої прокуратури, в інтересах держави в особі відділу містобудування та архітектури Тячівської міської ради Закарпатської області, на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 23 грудня 2019 року у складі судді Сойма М.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до Тячівської міської ради Закарпатської області, третя особа,що незаявляє самостійнихвимог напредмет споруна стороніпозивача: Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області про визнання права власності на нерухоме майно, -

встановив:

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Тячівської міської ради, третя особа на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області про визнання права власності на нерухоме майно магазин з житловою квартирою та автомийку самообслуговування на 4 пости та апаратна, загальною площею 1051, 95 м.кв., що розташована по АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 11 листопада 2019 року № 188253456, виданого державним реєстратором відділу державної реєстрації Тячівської міської ради Закарпатської області, вона є власником земельної ділянки площею 0,2371 га, кадастровий номер 2124410100:03:005:0220, розташованої по АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови. На вказаній земельній ділянці вона самочинно побудувала об`єкт нерухомого майна, а саме магазин з житловою квартирою та автомийку самообслуговування на 4 пости із апаратною.

Відповідно до технічного паспорту до складу будівель і споруд, розташованих за вказаною адресою, входять: магазин з житловою квартирою, автомийка самообслуговування на 4 пости та апаратна, загальною площею 1 051,95 кв. м.

Згідно із висновком про вартість об`єкта оцінки, ринкова вартість вказаногонерухомого майнастановить 473 377,50 грн.

Відповідно до звіту обстеження технічного стану магазину з житловою квартирою таавтомийка самообслуговування на 4 пости,за результатами технічного обстеження об`єкту, встановлено, що технічний стан конструкцій та будівлі в цілому відноситься до ІІ категорії (задовільний), фактичний стан конструкцій задовольняє та відповідає вимогам міцності та надійності для подальшої експлуатації будівлі за її функціональним призначенням, як будівля магазину з житловою квартирою таавтомийка самообслуговування на 4 пости. Однак, право власності на зазначене нерухоме майно за нею не визнано, оскільки вказане нерухоме майно не було введено в експлуатацію у встановленому законом порядку.

Позивач зверталася в Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції України в Закарпатської області з метою введення в експлуатацію вказаного нерухомого майна, однак, повідомленням від 07 листопада 2019 року за №320/1007/1.20/2/19 їй було відмовлено у цьому з тих підстав, що відсутні умови для введення в експлуатацію об`єкту нерухомого майна.

Крім того, постановою головного інспектора будівельного нагляду управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області від 11 листопада 2019 року № 116/1007 її було притягнуто до відповідальності за будівництво магазину з житловою квартирою та автомийки самообслуговування без документів, що дають право на виконання будівельних робіт, у вигляді штрафу у сумі 8 500 грн., які вона сплатила до державного бюджету.

Позивач вказувала, що самочинно побудований нею магазин з житловою квартирою таавтомийка самообслуговування на 4 постирозташовані на її власній земельній ділянці, не порушують прав та інтересів третіх осіб, не суперечать правилам забудови населеного пункту та вимогам містобудівної документації, відповідають вимогам правил пожежної безпеки, що також підтверджено довідкою Тячівського районного відділу УправлінняДержавної служби України з надзвичайних ситуаційв Закарпатській області від 25 листопада 2019 року № 01/384.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 просила суд її позов задовольнити.

Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 23 грудня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право приватної власності на нерухоме майно, а саме магазин з житловою квартирою та автомийку самообслуговування на 4 пости та апаратну, загальною площею 1051, 95 м.кв., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Не погодившись із вказаним рішенням Тячівська окружна прокуратура Закарпатської області, яка є правонаступником Тячівської місцевої прокуратури, в інтересах держави в особі відділу містобудування та архітектури Тячівської міської ради Закарпатської області, як особа, яка не брала участі у справі подала апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування рішення, як таке, що постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що спірний об`єкт є самочинно збудованим нерухомим майном комерційного призначення, при цьому його будівництво розпочато без належного дозволу, без затвердженого проекту, без отримання сертифікату (декларації) про введення його в експлуатацію Декларація про готовність спірного об`єкта до експлуатації органом державного архітектурно-будівельного контролю не розглядалася та рішення про реєстрацію або повернення не приймалось. Управлінням ДАБІ у Закарпатській області на звернення (а не декларацію) позивача надано роз`яснення про форму та порядок вчинення дій. Вказане свідчить про відсутність позасудового вирішення позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства питання введення в експлуатацію об`єкта самочинного будівництва, а відтак і про відсутність спору. Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку. Всі об`єкти нерухомого майна після завершення будівництва підлягають прийняттю до експлуатації та державній реєстрації, та лише після цього особа набуває право власності на неї. Визнання судом права власності на самочинне будівництво можливе лише у тому разі, якщо в прийнятті такого об`єкта в експлуатацію було незаконно відмовлено та за умови дотримання визначених законом вимог, які необхідні для прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта. Крім того, суд взяв на себе повноваження притаманні у даному випадку органу контролю, оскільки визнання права власності на самочинне будівництво в судовому порядку є винятковим способом захисту, а вразі визнання судом такого права необхідна наявність ряду факторів. Недотримання забудовником всіх норм та правил може нести потенційну загрозу життю, здоров`ю громадян, які будуть відвідувати у даному випадку будівлю магазину та автомийки, що є безумовною загрозою порушення інтересів держави.

У відзивіна апеляційнускаргу адвокатРішко П.М.в інтересах ОСОБА_1 просив апеляційнускаргу залишитибез задоволення,а рішеннясуду беззмін,посилаючись найого законністьта обґрунтованість.Вказує,що відділ містобудування та архітектури Тячівської міської ради не уповноважений здійснювати в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд, а також не має повноважень вирішувати питання прийняття об`єктів будівництва в експлуатацію, тобто не є компетентним державним органом та учасником спірних правовідносин, і оскаржуваним рішенням не вирішувалися питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки держави в особі відділу містобудування та архітектури Тячівської міської ради. До відзиву додано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на вказане спірне нерухоме майно за ОСОБА_1 та зареєстровану Декларацію про готовність до експлуатації самочинно збудованого об`єкта.

Ухвалами Закарпатського апеляційного суду від 13 січня 2021 року відкрито апеляційне провадження за даною скаргою та призначено справу до розгляду в апеляційній інстанції.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 06 квітня 2022 року апеляційну скаргу першого заступника прокурора Тячівської місцевої прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі відділу містобудування та архітектури Тячівської міської ради Закарпатської області задоволено. Рішення Тячівського районногосуду Закарпатськоїобласті від 23 грудня 2019 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Додатковою постановою Закарпатського апеляційного суду від 22 червня 2022 року клопотаннязаступника керівника Закарпатської обласної прокуратури Ломакіна-Невідома Оксани про ухвалення додаткового рішення задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Закарпатської обласної прокуратури7100,00 грн. сплаченого за подання апеляційної скарги судового збору.

Постановою Верховного Суду від 21 грудня2022 року постанову Закарпатського апеляційного суду від 06 квітня 2022 рокускасовано, а справу передано для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

В судовомузасіданні прокурорРоман М.С.підтримав апеляційнускаргу,просить їїзадовольнити.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися. Про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлені.

Адвокат Рішко П.М. в інтересах позивача ОСОБА_1 , надіслав суду чергове клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із його зайнятістю у розгляді іншої справи.

З приводу неявки в судове засідання та поданого клопотання необхідно зауважити наступне.

Згідно із ч.3 п.п.10,11 ст.ст.2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: розумність строків розгляду справи; неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч.1, ч.2 п.1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: вчинення дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що за клопотаннями адвоката Рішко П.М. розгляд даної справи відкладався: 04.04.2024 року, 14.05.2024 року, 29.10.2024 року. В судове засідання на 03.12.2024 року позивач ОСОБА_1 , її представник - адвокат Рішко П.М. в черговий раз не з`явилися. Від адвоката Рішка П.М. в черговий раз надійшло суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із його зайнятістю в іншій справі.

Виходячи з наведеного, враховуючи, що розгляд справи неодноразово відкладався за клопотанням представника позивача Рішка П.М., апеляційний суд дійшов висновку про відхилення заявленого клопотання та розгляд справи на підставі ч.2 ст. 372 ЦПК України у відсутності позивача та її представника.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора Роман М.С., який підтримав апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційне провадження підлягає закриттю, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Висновки суду касаційної інстанції, в зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи (ч.5 ст. 411 ЦПК України).

Згідно зч.1ст.417ЦПК України вказівки,що містятьсяв постановісуду касаційноїінстанції,є обов`язковимидля судупершої таапеляційної інстанційпід часнового розглядусправи.

Верховний Суд у своїй постанові від 21 грудня2022 року дійшов висновку, що апеляційний суд, приймаючи апеляційну скаргу прокурора, який не брав участі у справі, належним чином не перевірив виконання ним вимог закону щодо підтвердження, що у спірних правовідносинах інтереси держави представляє відділ містобудування та архітектури Тячівської міської ради Закарпатської області та не надав належної правової оцінки відповідним доводам відзиву на апеляційну скаргу прокурора від ОСОБА_1 .

Пред`являючи позов, ОСОБА_1 зазначала, що нею було набуто у встановленому порядку право власності на земельну ділянку, цільове призначення якої будівництво і обслуговування будівель, на ній здійснено самочинне будівництво, під уже збудоване нерухоме майно, що відповідає положенням ч.3 ст.376 ЦК України.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення або оспорювання саме її прав (ст.4 ч.1, ст.19 ЦПК України), зазначене стосується як права на позов, так і права на апеляцію.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №188253456 від 11 листопада 2019 року, виданого державним реєстратором відділу державної реєстрації Тячівської міської ради Закарпатської області, позивач ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки площею 0,2371 га, кадастровий номер 2124410100:03:005:0220, цільове призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, яка розташована по АДРЕСА_1 (а.с.6).

З технічної документації вбачається, що позивач ОСОБА_1 являється забудовником об`єкта нерухомого майна магазину з житловою квартирою та автомийки самообслуговування на 4 пости та апаратної, розташованої на належній їй на праві власності земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до технічного паспорту на об`єкт нерухомого майна магазин з житловою квартирою та автомийкою самообслуговування на 4 пости, до складу будівель і споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , входять: магазин з житловою квартирою, автомийка самообслуговування на 4 пости та апаратна, загальною площею 1051, 95 м.кв. (а.с.9-15).

Звітом технічного обстеженняоб`єкта нерухомого майна магазину з житловою квартирою та автомийки самообслуговування на 4 пости, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ,підтверджено, що технічний стан конструкцій та будівлі в цілому відноситься до ІІ категорії (задовільний). Фактичний стан конструкціймагазину з житловою квартирою таавтомийки самообслуговування на 4 постивідповідає вимогам міцності на надійності для подальшої безпечної експлуатації будівлі за її функціональним призначенням якмагазин з житловою квартирою та автомийка самообслуговування на 4 пости(а.с. 16-27).

Згідно довідки Тячівського районного відділу УДСНС України в Закарпатській області від 25 листопада 2019 року за № 01/384, стверджено що побудовані ОСОБА_1 магазин з житловою квартирою та автомийкою самообслуговування на 4 пости, загальною площею 1051,95 м.кв., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ,відповідають вимогам правил пожежної безпеки.

Із рішення Тячівської міської ради Закарпатської області № 4013 від 24 жовтня 2019 року та довідки Тячівської міської ради за №09-19/1282 від 13 листопада 2019 року вбачається, що належна ОСОБА_1 земельна ділянка площею 0, 2371 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та розташований на ній магазин з житловою квартирою таавтомийка самообслуговування на 4 пости, загальною площею 1051, 95 м.кв.,мають адресний номер (поштову адресу): АДРЕСА_1 (а.с.7, 8).

Сторонами у справах позовного провадження є позивач особа, яка вважає, що її право порушене і яка пред`явила вимогу про захист порушеного права, і відповідач особа, яку відповідно до принципу диспозитивності цивільного процесу визначає позивач і яка, виходячи із заявленої тим правової позиції, порушує (не визнає, оспорює, заперечує) його право та має відповідати за позовом (ст. 42 ч. 1, ст.ст. 48, 51 ЦПК України).

Таким чином, оскільки йдеться про спір, який виник із цивільних прав і обов`язків, по захист своїх порушених прав може до суду звернутися саме особа, права якої порушені, апелянт, подаючи скаргу в порядку ст.352 ч.1 ЦПК України, повинен довести наявність у нього права на її подання, наявність фактів і обставин, що свідчать про вирішення судом питання саме про його цивільні права і обов`язки, про порушення рішенням суду, ухваленим без залучення до участі в справі апелянта, його законних цивільних прав та інтересів і може це зробити не в будь-який спосіб, а в той, що передбачений законом, правомірній вимозі належного позивача (позивачів) відповідає обов`язок належного відповідача (відповідачів) усунути порушення права, рівно як правомірна вимога належного апелянта може мати наслідком ухвалення за результатом її розгляду відповідного цій вимозі рішення. Ці правила діють і в разі звернення до суду уповноважених осіб із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб або державних чи суспільних інтересів.

Процесуальний статус прокурора в цивільному суді зумовлений роллю інституту прокуратури, яку остання виконує згідно із Конституцією України та Законом України «Про прокуратуру».

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Тлумачення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, з урахуванням практики ЄСПЛ, свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Пунктом 2 частини першої статті 2 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що на прокуратуру покладаються функції, зокрема представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III ЦПК України.

Згідно з абзацом першим частини другої, абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Отже, винятковими випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 7 грудня 2018 року у справі № 924/1256/17, здійснюючи тлумачення частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» у системному зв`язку з положеннями процесуального законодавства, зазначила, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц конкретизувала вищенаведені висновки Об`єднаної палати Касаційного господарського суду, вказавши на необхідність у кожному конкретному випадку перевіряти: 1) доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів у спосіб, який обрав прокурор та 2) доводи прокурора з приводу відсутності органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у тих відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах: від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11 (провадження № 12-161гс18, пункти 6.21, 6.22), від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18 (провадження № 12-245гс18, пункти 4.19, 4.20), від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19, пункт 26), від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21, пункт 8.5) та інші).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що і в судовому процесідержава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо прокурор визначив стороною у справі певний орган (див. постанови від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18 (провадження № 14-36цс19, пункт 35), від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс 19, пункт 27)).

Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2022 року, скасовуючи постанову Закарпатського апеляційного суду від 06 квітня 2022 року та передаючи справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, вказав, що апеляційний суд, приймаючи апеляційну скаргу прокурора, який не брав участі у справі, належним чином не перевірив виконання ним вимог закону щодо підтвердження, що у спірних правовідносинах інтереси держави представляє відділ містобудування та архітектури Тячівської міської ради Закарпатської області та не надав належної правової оцінки відповідним доводам відзиву на апеляційну скаргу прокурора від Шимон О. М.

Апеляційний суд на виконання вказаних вимог враховує таке.

Абзацами першим, другим частини першої статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що державний архітектурно-будівельний контроль це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Державний архітектурно-будівельний контроль замовників будівництва, які є фізичними особами, здійснюється відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» з урахуванням особливостей правового статусу таких осіб. Порядок здійснення архітектурно-будівельного контролю визначається Кабінетом Міністрів України.

Державний архітектурно-будівельний нагляд це сукупність заходів, спрямованих на дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі об`єкти нагляду), вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил під час провадження ними містобудівної діяльності. Державний архітектурно-будівельний нагляд здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частини перша, друга статті 41-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Відповідно до статті 10 Закону України «Про архітектурну діяльність» для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об`єктів архітектури додержання суб`єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюють органи державного архітектурно-будівельного контролю, визначені статтею 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Державний архітектурно-будівельний нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі.

До уповноважених органів містобудування та архітектури належать: центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері архітектури; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері архітектури; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань архітектури; структурні підрозділи обласних, районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій з питань архітектури; виконавчі органи сільських, селищних, міських рад з питань архітектури. До утворення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради з питань архітектури уповноваженим органом містобудування та архітектури є структурний підрозділ районної державної адміністрації з питань архітектури, а за його відсутності структурний підрозділ обласної державної адміністрації з питань архітектури. З метою забезпечення виконання функцій, пов`язаних з організацією замовлення розроблення, оновлення та затвердження містобудівної документації (змін до неї), у складі уповноваженого органу містобудування та архітектури може утворюватися окремий структурний підрозділ. Примірне положення про такий структурний підрозділ затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері архітектури. Орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань архітектури, структурні підрозділи обласних, районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій підконтрольні і підзвітні відповідним органам виконавчої влади в межах, передбачених законом. Органи місцевого самоврядування здійснюють свою діяльність у сфері містобудування та архітектури відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». З питань делегованих повноважень, передбачених підпунктом «б» частини першої статті 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виконавчі органи сільських, селищних, міських рад підконтрольні відповідним органам виконавчої влади (стаття 13 Закону України «Про архітектурну діяльність»).

Відповідно до Указу Президента України від 09 грудня 2010 року № 1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» було утворено ДАБІ України, на яку покладено функції з реалізації державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю.

Повноваження ДАБІ України щодо здійснення державного архітектурно-будівельного контролю визначені Положенням про ДАБІ України, затвердженим Указом Президента України від 08 квітня 2011 року № 439/2011, Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553, Положенням про ДАБІ України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09 червня 2014 року № 294, Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2015 року № 698.

Разом з тим на час подання прокурором апеляційної скарги (22 грудня 2020 року) на рішення місцевого суду постановою Кабінету Міністрів України «Про оптимізацію органів державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду» від 13 березня 2020 року № 219 вирішено: утворити Державну інспекцію містобудування України (далі ДІМ) як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду (пункт 1). Також цією Постановою внесені зміни до Положення про ДАБІ України, що було затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 09 липня 2014 року № 294, та в пункті 1 Положення зазначено, що Держархбудінспекція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій (далі Міністр) і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду в частині надання (отримання, реєстрації), відмови у видачі чи анулювання (скасування) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів.

Пунктом 1 Положення про ДІМ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про оптимізацію органів державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду» від 13 березня 2020 року № 219, у редакції, чинній на час подання першим заступником керівника Тячівської окружної прокуратури апеляційної скарги (далі Положення про ДІМ), визначено, що ДІМ є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій (далі Міністр) і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду (крім надання (отримання, реєстрації), відмов у видачі чи анулювання (скасування) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів).

Абзацом четвертим пункту 3 Положення про ДІМ передбачено, що основним завданням ДІМ є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, а саме здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил своїми територіальними органами, уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських держадміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі об`єкти нагляду), під час провадження ними містобудівної діяльності, а також за діяльністю органів, що здійснюють сервісну функцію та функцію технічного регулювання у сфері містобудування.

Згідно з підпунктом 4 пункту 4 Положення № 219 ДІМ відповідно до покладених на неї завдань, серед іншого, скасовує чи зупиняє дію прийнятих об`єктами нагляду відповідно до визначених законом повноважень рішень, які порушують вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності, з одночасним складенням протоколу відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення та подальшим оприлюдненням такої інформації на офіційному веб-сайті ДІМ.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що починаючи

з 13 березня 2020 року та на час подання прокурором апеляційної скарги повноваження щодо здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду і щодо скасування містобудівних умов та обмежень були віднесені до компетенції ДІМ.

На час апеляційного розгляду справи відбулися подальші зміни в законодавстві, яким регулюються питання управління у сфері містобудівної діяльності. Зокрема, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2020 року № 1340 «Деякі питання функціонування органів архітектурно-будівельного контролю та нагляду», яка набрала чинності 30 грудня 2020 року, утворено Державну інспекцію архітектури та містобудування України (далі ДІАМ) як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, затверджено Положення про ДІАМ, ліквідовано ДІМ та Державну сервісну службу містобудування. Визначено ДІАМ суб`єктом управління індивідуально визначеного майна ДІМ та Державної сервісної служби містобудування, Державної архітектурно-будівельної інспекції, які ліквідовуються.

Пунктом 1 Положення про ДІАМ визначено, що ДІАМ є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Згідно з пунктом 3 Положення про ДІАМ основним завданням ДІАМ є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, а саме: підготовка та внесення на розгляд Міністра пропозицій щодо забезпечення формування державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду; здійснення в межах повноважень, визначених законом, державного архітектурно-будівельного контролю за дотриманням замовниками, підприємствами, що надають технічні умови щодо інженерного забезпечення об`єкта будівництва, архітекторами та іншими проектувальниками, підрядниками, експертами, експертними організаціями та відповідальними виконавцями робіт, інженерами-консультантами, власниками будівель та лінійних споруд вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт; здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил територіальними органами ДІАМ, уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських держадміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі об`єкти нагляду), під час провадження ними містобудівної діяльності; ліцензування видів господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, та здійснення контролю за додержанням суб`єктами господарювання ліцензійних умов провадження видів господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками.

ДІАМ відповідно до покладених на неї завдань видає дозволи на виконання будівельних робіт, реєструє повідомлення про внесення змін до них, відмовляє у видачі таких дозволів, анулює дозволи на виконання будівельних робіт; приймає в установленому порядку в експлуатацію закінчені будівництвом об`єкти (видає сертифікати про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта або відмовляє в їх видачі, реєструє декларації про готовність об`єкта до експлуатації, внесення змін до них, а також повертає такі декларації та скасовує їх реєстрацію) (підпункти 15-2, 15-3 пункту 4 Положення про ДІАМ).

Підпунктом 11 пункту 6 Положення про ДІАМ передбачено, що ДІАМ для виконання покладених на неї завдань має право проводити претензійно-позовну роботу, звертатися до суду з позовами щодо захисту своїх прав та законних інтересів.

ДІАМ здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 Положення про ДІАМ).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15 вересня 2021 року№960 «Питання Державної інспекції архітектури та містобудування», яка набрала чинності 15 вересня 2021 року, Кабінет Міністрів України вирішив погодитися з пропозицією Міністерства розвитку громад та територій про можливість здійснення Державною інспекцією архітектури та містобудування повноважень і виконання функцій з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду. Вказаною постановою також визнано такою, що втратила чинність, постанова Кабінету Міністрів України від 09 липня 2014 року № 294 «Про затвердження Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України» та інші пов`язані з нею постанови.

При цьому до повноважень вказаних органів, зокрема,віднесені повноваження здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах: 1) неправомірне, всупереч встановленому порядку набуття права власності на самочинне будівництво завдає шкоди суспільним інтересам; 2) оскільки перед реєстрацією права власності на нерухоме майно останнє слід у будь-якому разі прийняти в експлуатацію, суд першої інстанції підмінив собою орган, уповноважений оформити право власності на нерухоме майно; 3) позивач не має жодних прав на земельну ділянку, на якій знаходяться самочинно збудовані та переобладнані приміщення, не звертався до органів державного архітектурно-будівельного контролю для прийняття цих приміщень в експлуатацію; 4) відповідачі не є особами, які порушують, не визнають чи оспорюють право власності позивача; 5) позивач не надав суду першої інстанції належних доказів відповідності самочинно збудованих і переобладнаних приміщень вимогам нормативних актів з пожежної безпеки, санітарно-епідеміологічним нормам, нормам з радіофікації, зовнішнього освітлення, відведення зливових вод, техногенної безпеки, екології, охорони праці, енергозбереження, ядерної та радіаційної безпеки.

Таким чином, з врахуванням вищенаведеного, відділ містобудування та архітектури Тячівської міської ради не уповноважений здійснювати в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд, а також не має повноважень вирішувати питання прийняття об`єктів будівництва в експлуатацію, тобто не є компетентним державним органом та учасником спірних правовідносин, і рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 23 грудня 2019 року не вирішувалися питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки держави в особі відділу містобудування та архітектури Тячівської міської ради .

Верховний Суду постановівід 21грудня 2022року,скасовуючи постанову Закарпатськогоапеляційного судувід 06квітня 2022року, середіншого зазначив,що:«Доводи касаційноїскарги проте,що відділ містобудування та архітектури Тячівської міської ради не уповноважений здійснювати в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд, а також не має повноважень вирішувати питання прийняття об`єктів будівництва в експлуатацію, тобто не є компетентним державним органом та учасником спірних правовідносин, і оскаржуваним рішенням не вирішувалися питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки держави в особі відділу містобудування та архітектури Тячівської міської ради є обґрунтованими, а апеляційний суд належної оцінки їм не надав, хоча це було одним з основним доводів і аргументів відзиву на апеляційну скаргу прокурора».

Частиною 1 ст.352 ЦК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Згідно з п.3 ч.1 ст.362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Встановивши в межах відкритого апеляційного провадження, що відділ містобудування та архітектури Тячівської міської ради не уповноважений здійснювати в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд, а також не має повноважень вирішувати питання прийняття об`єктів будівництва в експлуатацію, тобто не є компетентним державним органом та учасником спірних правовідносин, і рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 23 грудня 2019 року не вирішувалися питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки держави в особі відділу містобудування та архітектури Тячівської міської ради, апеляційний суд дійшов висновку про закриття апеляційного провадження на підставі п.3 ч.1 ст.362 ЦПК України.

Керуючись ст.258 ч.2, ст.260, ст.352 ч.1, ст.362 ч.1 п.3, ст.381 ч.2, ст. 411 ч.5, ст. 417 ч.1 ЦПК України, апеляційний суд,

ухвалив:

Апеляційне провадження Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області, яка є правонаступником Тячівської місцевої прокуратури, в інтересах держави в особі відділу містобудування та архітектури Тячівської міської ради Закарпатської області, на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 23 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Тячівської міської ради Закарпатської області, третя особа,що незаявляє самостійнихвимог напредмет споруна стороніпозивача: Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області про визнання права власності на нерухоме майно закрити.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 09 грудня 2024 року.

Головуючий :

Судді: