Рішення

від 15.08.2006 по справі 30/50

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

30/50

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

15.08.06 р.                                                                               Справа № 30/50                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Є.П.Часовського     

при секретарі судового засідання Волошиної О.В.

за позовом:   Державного управління екології та природних ресурсів у Донецькій області  м. Донецьк

до відповідача: Державного підприємства “Добропіллявугілля” м. Добропілля Донецької області

про стягнення 2 277 грн.50коп.

Представники сторін:

від позивача: Новиков О.Є. гол. спец. за дов. № 02-04 від 03.01.2006р.

від відповідача: Береговий А.В, помічник директора з правових питань за дов. № 1/1771 від 18.07.2006р.

          Суть справи:

          Позивач, Державне управління екології та природних ресурсів в Донецькій області звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства „Добропіллявугілля” м. Добропілля Донецької області про стягнення збитків, заподіяних державі в сумі  2 277грн.50коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на встановлений внаслідок перевірки факт несанкціонованого, без відповідного дозволу, складування золошлаку структурним підрозділом відповідача – відокремленим підрозділом “Шахта Алмазна” Державного підприємства “Доьропіллявугілля” в районі хлораторної і поблизу гаражів автотранспортного цеху, та порушення вимог ст.ст. 40,55 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, ст.ст. 17,33 Закону України “Про відходи”, ст. 35 Закону України “Про охорону земель”, ст.ст.96,164 Земельного кодексу України. Загальна площа засмічених земель складає: в районі хлораторної – 624 кв.м., в районі гаражів АТЦ – 144 кв.м.

У судовому засіданні  відповідач надав суду відповідь на претензію на суму                     2 277грн 50коп від 24.07.2006р. № 502, в якому претензійну суму визнає у повному обсязі, яка судом розглянути та залучена до матеріалів справи.  

Перед початком розгляду справи представники сторін були ознайомлені з правами та обов'язками відповідно до вимог ст. 22 ГПК України.

Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні сторони  надали клопотання про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом прийнято до розгляду та задоволено.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі та вислухавши уповноважених представників сторін, господарський суд, -

                                                  В С Т А Н О В И В:

При проведенні перевірки 16.03.2005р. державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Північно-Донецької регіональної екологічної інспекції Державного управління екології та природних ресурсів в Донецькій області дотримання вимог природоохоронного законодавства Відокремленим підрозділом “Шахтою  Алмазна” ДП “Добропіллявугілля” було встановлено, що в районі хлораторної і поблизу гаражів автотранспортного цеху підприємством здійснюється несанкціоноване, без відповідного дозволу, складування золошлаку, що є  порушення вимог ст.ст. 40,55 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, ст.ст. 17,33 Закону України “Про відходи”, ст. 35 Закону України “Про охорону земель”, ст.ст.96,164 Земельного кодексу України.

Внаслідок перевірки складений акт № б/н від 16.03.2006р. На підставі акту складений протокол № б/н від 16.03.2006р. про порушення водного законодавства.  Акт і протокол підписані відповідачем без заперечень.

Відповідачу була направлена претензія від 23.05.2006р. № 02-3086 про добровільне відшкодування збитків у сумі 2 277 грн. 50 коп., яку відповідач залишив без відповідного реагування.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна  довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на акт № б/н від 16.03.2005р., протокол № б/н від 16.03.2006р., претензію від 23.05.2006р. № 02-3086, розрахунок збитків,  правоустановчі документи тощо.

Відповідач посилається на відповідь на претензію від 24.07.2006р.

Відповідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на норми діючого законодавства слід зазначити наступне.

Охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини - невід'ємна умова сталого економічного та соціального розвитку України.

З цією метою Україна здійснює на своїй території екологічну політику, спрямовану на збереження безпечного для існування живої і неживої природи навколишнього середовища, захисту життя і здоров'я населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища, досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи, охорону, раціональне використання і відтворення природних ресурсів.

Ст. 2 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” від 25.06.1991р. № 1264-Х11 ( далі – Закон України № 1264) встановлює, що відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також розроблюваними відповідно до нього земельним, водним, лісовим законодавством... та іншим спеціальним законодавством.

          Завдання законодавства про відходи є: визначення основних принципів державної політики у сфері поводження з відходами; правове  регулювання відносин щодо діяльності у сфері поводження з відходами; визначення основних умов, вимог і правил щодо екологічно

безпечного поводження з відходами, а також системи заходів, пов'язаних з організаційно-економічним стимулюванням ресурсозбереження; забезпечення мінімального утворення  відходів, розширення їх використання у господарській діяльності, запобігання шкідливому впливу відходів на навколишнє  природне середовище та здоров'я людини згідно вимог ст. 3 Закону України “Про відходи”.

    Пункт «з» ст. 44 Закону України «Про відходи» передбачає обов'язки суб'єктів господарської  діяльності  у  сфері  поводження з відходами  не  допускати   зберігання   та   видалення   відходів   у несанкціонованих місцях чи об'єктах.

         Відповідно ст. 33 Закону України “Про відходи” Зберігання та  видалення  відходів здійснюються відповідно до вимог  екологічної   безпеки   та   способами,   що   забезпечують

максимальне  використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення).

     На кожне місце чи об'єкт зберігання  або  видалення  відходів складається спеціальний паспорт, в якому зазначаються найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів),  їх кількісний  та  якісний  склад,  походження,  а   також   технічні

характеристики   місць  чи  об'єктів  зберігання  чи  видалення  і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих  місць чи об'єктів.

     Зберігання та видалення  відходів  здійснюються  в  місцях, визначених органами місцевого самоврядування з  врахуванням  вимог земельного   та   природоохоронного  законодавства,  за  наявності спеціальних дозволів,  у яких визначені обсяги відходів відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання.

    Визначені для  зберігання  та  видалення  відходів  місця  чи об'єкти повинні використовуватися лише для заявлених на  одержання дозволу відходів.

    Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення  відходів у  підземних  горизонтах,  на  території  міст  та інших населених пунктів,  на  територіях  природно-заповідного  фонду,  на  землях природоохоронного,       оздоровчого,       рекреаційного       та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної  охорони  водних  об'єктів,  в  інших  місцях,  що може створювати небезпеку для навколишнього  природного  середовища  та здоров'я  людини.  Захоронення  відходів  у  надрах допускається у виняткових  випадках  за  результатами  спеціальних  досліджень  з дотриманням стандартів, норм і правил, передбачених законодавством України.

Згідно ст. 2 ГПК України державні та інші органи звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України. В силу п.3 ч.1 ст. 20 Закону України № 1264 до компетенції спеціально уповноваженого  центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належать подання позовів про відшкодування збитків і витрат, заподіяних внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до ст. 69 Закону України № 1264, яка визначає особливості застосування цивільної відповідальності,  шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Для відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення природно ресурсного, природоохоронного законодавства про забезпечення екологічної безпеки необхідна наявність таких умов відповідальності, як безпосередній причинний зв'язок між відповідними діями (бездіяльністю) і шкодою та вина відповідача.

Порушення вимог ст.ст. 40,55 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, ст.ст. 17,33 Закону України “Про відходи”, ст. 35 Закону України “Про охорону земель”, ст.ст. 96,164 Земельного кодексу України, чим заподіяна шкоди навколишньому природному середовищу, підтверджується представленими позивачем доказами по справі: актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства. Документи підписані представниками  відповідачами без заперечень. Таким чином,  факт порушення природоохоронного законодавства, вина відповідача та причинний зв'язок між діями та шкодою підтверджений  матеріалами справи та не спростовується жодним доказом відповідача.

Ст. 41 Закону України № 1264 встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у допущенні наднормативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище згідно приписів п. “є” ст. 68 Закону України № 1264. Там же зазначено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.

          Відповідальність за порушення природоохоронного законодавства встановлена нормами ст. 43 Закону України “Про відходи”, яка передбачає, що підприємства, установи,  організації та громадяни України,  а також  іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства

зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства  про  відходи,  в  порядку і розмірах,  встановлених законодавством України.

Збитки по даній справі розраховані на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення водоохоронного режиму на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил експлуатації затвердженої наказом Державного комітету України по водному господарству за № 290 від 29.12.2001 року і зареєстрований в Міністерстві Юстиції України за № 44/6332 від 18.01.2002 року.

Суд приймає до уваги визнання позову відповідачем у відповіді на претензію від 24.07.2006р. № 502, наданого суду.

Відповідно до ст. 22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

З огляду на викладені положення законодавства та обставини справи, суд вважає, що визнання відповідачем позову не суперечить законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб і, таким чином, на підставі ст. 78 ГПК України позовні вимоги підлягають задоволенню.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення збитків у сумі                   2 277,50грн. з відповідача є доказаними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд вважає, що витрати по сплаті держмита  та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу слід віднести на відповідача, який необґрунтовано довів розгляд справи до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 17,33 Закону України “Про відходи”, ст.ст. 2, 20, 33, 40, 41, 69 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський  суд, -

                                                            В И Р І Ш И В:

          Позовні вимоги Державного управління екології та природних ресурсів у Донецькій області м. Донецьк до Державного підприємства „Добропіллявугілля” м. Добропілля Донецької  області про стягнення збитків, заподіяних державі в сумі  2 277грн.50коп.,  задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства „ Добропіллявугілля ” (85000, Донецька область, м. Добропілля, пр-т Шевченко, 2, код ЄДРПОУ 33049556, рах. № 26003309571068  в відділенні ПІБ м. Добропілля, МФО 334118) на користь місцевого бюджету Добропільської міської ради  (ВДК м. Добропілля і Добропільський район, рах. № 31512903600035  в УДК Донецької області, ЄДРПОУ 24165007, МФО 834016, Код бюджетної класифікації 24061600) суму збитків  у розмірі 2 277 грн.50коп.

Стягнути з Державного підприємства „ Добропіллявугілля ” (85000, Донецька область, м. Добропілля, пр-т Шевченко, 2, код ЄДРПОУ 33049556, рах. № 26003309571068  в відділенні ПІБ м. Добропілля, МФО 334118) на користь державного бюджету витрати по сплаті державного мита у сумі 102 грн.

Стягнути з Державного підприємства „ Добропіллявугілля ” (85000, Донецька область, м. Добропілля, пр-т Шевченко, 2, код ЄДРПОУ 33049556, рах. № 26003309571068  в відділенні ПІБ м. Добропілля, МФО 334118)  на  користь ДП “Судовий інформаційний центр”, 03057,     м. Київ, пр. Перемоги, 44, р/р 26002014180001 ВАТ “Банк Універсальний м. Львів, МФО 325707, інд. код 30045370, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набуває законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                         Часовський Є.П.                               

Надруковано 3 примірника:

1 – до справи

2 – сторонам у справі