Ухвала

від 18.03.2025 по справі 367/3003/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2025 року

м. Київ

справа № 367/3003/22

провадження № 61-2923ск25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В.,

розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бобовича Миколи Миколайовича, на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 18 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя, визнання правочину недійсним, визнання права власності у спільній сумісній власності подружжя,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним позовом.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 вересня 2024 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду

від 10 грудня 2024 року, у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

10 грудня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Бобович М. М., звернувся

до Київського апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення,

в якій просив суд вирішити питання про розподіл судових витрат та стягнути із

ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 800,00 грн.

Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 18 лютого 2025 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Бобовича М. М., про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь

ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 200,00 грн.

07 березня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Бобович М. М., шляхом формування документа у системі «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на додаткову постанову Київського апеляційного суду

від 18 лютого 2025 року, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про ухвалення додаткового судового рішення в повному обсязі.

Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши зміст оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження

у справі слід відмовити з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката,

у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо,

а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Таким чином, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України).

Подібний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня

2019 року у справі № 922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду

від 28 травня 2021 року у справі № 727/463/19, постановах Верховного Суду

від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі

№ 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, від 02 червня 2022 року у справі № 15/8/203/20.

У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що

з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність;

3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. Тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Судом апеляційної інстанцій встановлено, що представником ОСОБА_1 - адвокатом Бобовичем М. М., до заяви про ухвалення додаткового рішення були долучені належні докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу: договір від 10 листопада 2022 року № 39 про надання юридичних послуг; акт наданих послуг від 10 грудня 2024 року до договору від 10 листопада 2022 року; Ордер на надання правничої допомоги Серія АА № 1060129 від 10 грудня 2024 року.

В пункті 4. 1. договору від 10 листопада 2022 року № 39 про надання юридичних послуг адвокат Бобович М. М. та ОСОБА_1 погодили, що плата за надання юридичних послуг виконавцем розраховується погодинно та за годину роботи виконавця становить 40% мінімальної заробітної плати, встановленої законом на дату підписання сторонами Акту наданих послуг.

Згідно акта наданих послуг від 10 грудня 2024 року, адвокат Бобович М. М. надав ОСОБА_1 наступні послуги:

- консультація, яка була надана 08 жовтня 2024 року, на подану апеляційну скаргу позивача (3 200 грн);

- складання (підготовка) та подача відзиву на апеляційну скаргу (3 200 грн);

- участь в судовому засіданні 26 листопада 2024 року (3 200 грн);

- участь в судовому засіданні 10 грудня 2024 року (3 200 грн).

Згідно розрахунку, сума витрат на професійну правничу допомогу становить 12 800,00 грн.

Також, було надіслано представником ОСОБА_2 - адвокатом Щегловим Є. О., клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, в якому останній посилався на зміст та обсяг наданих адвокатом відповідача послуг, що не відповідає принципу пропорційності та просив зменшити витрати на правничу допомогу до 3 200,00 грн.

Підставу зменшення витрат на правничу допомогу представник ОСОБА_2 - адвокат Щеглов Є. О., посилався на те, що судове засідання 26 листопада 2024 року, яке адвокат Бобович М. М. включено до розрахунку наданих послуг, було відкладено,

а зміст поданого відзиву на апеляційну скаргу повністю дублюється

із запереченнями відповідача, поданими на позовну заяву в суді першої інстанції. Щодо наданих консультацій відносно апеляційної скарги вказав, що дана справа розглядається з 2022 року, де ОСОБА_1 надавалися як усні, так і письмові пояснення, клопотання, витребовувалися та досліджувалися докази, допитувалися свідки, тощо. Тому консультації щодо апеляційної скарги протягом однієї години

є перебільшеними.

Врахувавши надані представником ОСОБА_1 - адвокатом Бобовичем М. М., докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, в яких зазначено здійснені адвокатом роботи (послуги), а також врахувавши клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Щеглова Є. О., про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок, що розмір витрат на правничу допомогу у сумі 12 800 грн не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру.

Суд апеляційної інстанції правильно встановив, що надання такої послуги, як консультація від 08 жовтня 2024 року на подану ОСОБА_2 апеляційну скаргу

(3 200,00 грн) включає в себе така послуга як складання (підготовка) та подача відзиву на апеляційну скаргу (3 200,00 грн згідно акта від 10 грудня 2024 року).

Тому зазначення цих послуг окремо і встановлення вартості за кожну з послуг

є безпідставним та не відповідає критерію реальності адвокатських послуг.

Також, враховав, що представник ОСОБА_1 - адвокат Бобович М. М., приймав участі у розгляді справи в суді першої інстанції та обізнаний з вимогами позивачки, що в свою чергу не потребувало від нього додаткових зусиль та витрачання часу на консультацію відповідача.

Доводи касаційної скарги спростовуються вищенаведеним, зводяться до власного тлумачення норм процесуального права та до незгоди з судовим рішення суду апеляційної інстанції, висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають, а тому не можуть бути підставою для його скасування.

Верховний суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, щодо наявності підстав для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу

у розмірі 3 200,00 грн (складання та подання відзиву на апеляційну скаргу, участь адвоката в двох судових засіданнях, з урахуванням їх тривалості), оскільки цей розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, з урахуванням складності справи та вчинених адвокатом дій, а також визнаний відповідачем. Тобто такий розмір витрат, з урахуванням всіх вищенаведених обставин, відповідає критерію справедливості.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Аналіз змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки Верховний Суд вже викладав

у постанові висновок щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, а суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення із врахуванням такого висновку, а тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника

ОСОБА_1 - адвоката Бобовича Миколи Миколайовича,

на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 18 лютого 2025 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя, визнання правочину недійсним, визнання права власності у спільній сумісній власності подружжя відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць