Ухвала

від 11.12.2024 по справі 752/23788/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 752/23788/24 Слідчий суддя ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/7800/2024 Доповідач в суді ІІ інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

та секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 22 листопада 2024 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України у кримінальному провадженні №42024100000000290,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 22 листопада 2024 року задоволено клопотання слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службовою діяльності слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві старшого лейтенанта поліції ОСОБА_8 , погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_9 , та застосовано відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 19.01.2025 включно, з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240 грн.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що немає жодних належних доказів на підтвердження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а підозра є необґрунтованою та непідтвердженою доказами, вважає, що неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу не доведено.

Вказує на дані про особу підозрюваної, яка має бездоганну характеристику з роботи, є кандидатом економічних наук.

Апелянт наголошує на тому, що у клопотанні та доданих до нього матеріалів відсутні об`єктивні відомості та достатні докази підозри щодо ОСОБА_7 .

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваної ОСОБА_7 та її захисника ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_9 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів судового провадження, Головного управління Національної поліції у м. Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024100000000290 від 04.09.2024, за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

21.11.2024 ОСОБА_7 затримано працівниками поліції та СБ України, а предмет неправомірної вигоди отриманий у вигляді грошових коштів у сумі 243 753 грн., що є значним розміром, вилучений під час обшуку.

21.11.2024 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, тобто одержання службовою особою неправомірної вигоди, предметом якої була неправомірна вигода у значному розмірі, за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

22.11.2024 ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва відносно підозрюваної ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 19.01.2025 включно, з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240 грн.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, покладено на підозрювану ОСОБА_7 у разі внесення застави, наступні обов`язки:

- прибувати за викликом до прокурора, слідчого та суду на їх першу вимогу, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк заздалегідь повідомити про це зазначених осіб;

- не відлучатися за межі міста Києва та Київської області, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

-носити електронний засіб контролю.

Визначено 2-х місячний термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня внесення застави.

Слідчий суддя виходив з того, що існують підстави для застосування відносно підозрюваної ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки будь-яких даних про відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, для застосування стосовно підозрюваної більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, який би усунув вказані ризики та забезпечив її належну процесуальну поведінку не встановлено.

Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Як вбачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Так, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , його наслідки, характер та обставини інкримінованих їй дій, дані про особу підозрюваної, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що слідчим у клопотанні достатньо доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

З урахуванням вказаного, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваної ОСОБА_7 , оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, у тому числі особистого зобов`язання, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.

На переконання колегії суддів, такий запобіжний захід як тримання під вартою здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваної ОСОБА_7 .

Крім того, колегія суддів вважає, що слідчий суддя, у відповідності до вимог ч. 4, 5 ст. 182, ч. 3 ст. 183 КПК України, взявши до уваги дані, які характеризують особу підозрюваної, обставини інкримінованого їй кримінального правопорушення, дійшов обґрунтованого висновку про визначення їй застави у межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240 грн.

Колегія суддів вважає, що вказаний розмір застави є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, оскільки, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, та який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваної ОСОБА_7 . Підстав вважати його завідомо непомірним для підозрюваної колегія суддів не вбачає.

Враховуючи загальні підходи до обґрунтованості підозри, а також викладені в клопотанні фактичні обставини інкримінованих ОСОБА_7 кримінальних правопорушень та додані до клопотання матеріали, зокрема текст повідомлення про підозру у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, на думку колегії суддів, на даному етапі досудового розслідування свідчать про правильність висновків слідчого судді про наявність по справі інформації, яка може переконати об`єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_7 своїми діями, про які йдеться у повідомленні про підозру, вчинила інкриміновані кримінальні правопорушення.

Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість повідомленої підозри, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваною ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.

Сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту розгляду справи в суді, є достатньою для застосування щодо підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Твердження апелянта про недоведеність наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів також вважає безпідставними.

У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

Таким чином, врахувавши наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого вона підозрюється та суворість покарання, що загрожує у разі визнання її винуватості, дані про особу підозрюваної, слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме, можливості ОСОБА_7 переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Зокрема, колегія суддів доходить висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризику можливості підозрюваної переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи конкретні обставини інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, не виключена ймовірність того, що остання у разі, якщо не буде обмежена у спілкуванні зі свідками, яким відомі обставини інкримінованого злочину, може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання в суді показів, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, оскільки наявність ризиків впливу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Оцінюючи ризик знищити, спотворити, сховати будь-яку із речей, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про те, що такий ризик підтверджується тим, що на даний час у кримінальному провадженні проведений не увесь комплекс необхідних слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, не встановлено усі обставини, що мають значення для досудового розслідування, зокрема не встановлені місця зберігання предметів та документів, що можуть бути використані як речові докази у кримінальному провадженні, що дає обґрунтовані підстави вважати, що підозрювана ОСОБА_7 перебуваючи на волі, буде намагатися знищити, сховати або спотворити вказані речові докази, які мають значення для кримінального провадження.

При цьому, посилання сторони захисту на характеризуючі ознаки та дані про особу підозрюваної ОСОБА_7 самі по собі не забезпечують впевненості у його належній процесуальній поведінці, та не свідчать про відсутність існування ризиків у кримінальному провадженні, передбачених ст. 177 КПК України, та не є достатніми підставами для застосування щодо підозрюваної більш м`якого запобіжного заходу.

Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.

За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 407, 418, 422 КПК України,

постановила:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 22 листопада 2024 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя

---

ОСОБА_10

Судді:

ОСОБА_11

---

ОСОБА_12

---