КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.10.2010 № 11/519
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача: представники - Пуш М.М. та Єфадзе Т.М. – за довіреностями,
від відповідача: представник – Купченко В.В. – за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дефо"
на рішення Господарського суду м.Києва від 18.05.2010
у справі № 11/519 ( .....)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дефо"
до ВАТ "Український науково-дослідний і конструкторський інститут по розробці машин і устаткування для переробки пластичних мас, гуми і штучної шкіри"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про витребування майна з чужого незаконного володіння
ВСТАНОВИВ:
В жовтні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Дефо” (надалі – ТОВ „Дефо”, позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Український науково-дослідний і конструкторський інститут по розробці машин і устаткування для переробки пластичних мас, гуми і штучної шкіри” (надалі – ВАТ „УкрНДІпластмаш”, відповідач) про витребування у відповідача в натурі на користь позивача майна, яке знаходиться в індивідуально визначеному об‘єкті нерухомого майна (літера „Г”) в будинку №1 по вулиці Івана Шевцова в м. Києві, загальною площею 393,8 кв.м та складається з наступних нежитлових приміщень першого поверху колишньої їдальні: приміщення 1 пл. - 10,9 кв. м, приміщення 2 пл. - 17,8 кв. м, приміщення 3 пл. - 12,2 кв. м, приміщення 4 пл. - 33,6 кв. м., приміщення 5 пл. - 16,2 кв. м., приміщення 6 пл. - 7,6 кв. м, приміщення 7 пл. - 7,2 кв. м, приміщення 8 пл. - 1,3 кв. м, приміщення 9 пл. - 13,5 кв. м, приміщення -10 пл. - 6,7 кв. м., приміщення 11 пл. - 6,8 кв. м., приміщення 12 пл. - 12,7 кв. м., приміщення 21 пл. - 155,0 кв. м, приміщення - 22 пл. - 67,2 кв. м, приміщення 23 пл. -23,7 кв. м, приміщення 48 пл. - 1,4 кв. м, а саме: 1) водонагрівач "OCEAN", вартістю 247,00 грн.; 2) диван двомісний, вартістю 6024,17 грн.; 3) диван трьохмісний, вартістю 9387,50 грн.; 4) дзеркала роздвижні, вартістю 792,00 грн.; 5) комплект вітрин, вартістю 685,49 грн.; 6) комплект зашивки стелі ”. вартістю 2035,00 грн.; 7) комплект меблів 1-й ряд, вартістю 5 827,42 грн.; 8) комплект меблів 2-й ряд, вартістю 7461,78 грн.; 9) комплект меблів 3-й ряд, вартістю З І26,17 грн.; 10) комплект меблів 4-й ряд, вартістю 5 827,42 грн.; 11) комплект офісних меблів, вартістю 1599,46 грн.; 12) комплект мультимедіа, вартістю 610,83 грн.; 13) крісло, вартістю 6487,50 грн.; 14) крісло "Темп 11", вартістю 2164,80 грн.; 15) кухня з мийкою та витяжкою в комплекті, вартістю 558,00 грн.; 16) полиці настінні, вартістю 162,00 грн.; 17) приставний сегмент М307, вартістю 436,67 грн.; 18) рецепція біля входу, вартістю 3999,22 грн.; 19) рецепція дальня, вартістю 4247,85 грн.; 20) сейф "MOTTURA", вартістю 108,00 грн.; 21) система кондиціонування FTXS25J/RXH25, вартістю 4290,00 грн.; 22) система кондиціонування FTXS351/RXH35, вартістю 5080,00 грн.; 23) стелаж буковий, вартістю 54,00 грн.; 24) стелажі кутові, вартістю 810,00 гри ; 25) стіл з подвійною стільницею, вартістю 1670,00 грн.; 26) стіл з подвійною стільницею "TIGGER", вартістю 958733 грн.; 27) стіл приставний, вартістю 946,67 грн.; 28) стіл приставний ”, вартістю 538,34 грн.; 29) стіл, вартістю 4766,67 грн.; 30) стіл журнальний D 03, вартістю 136,65 грн.; 31) стіл М207/140, вартістю 813,34 грн.; 32) стіл приставний, вартістю 1820,03 грн.; 33) стіл секретаря (ламінат), вартістю 288,00 грн.,34) столик кутовий (ламінат), вартістю 126,00 грн.; 35) тумба, вартістю 2613,00 грн.; 36) тумба підвісна М403, вартістю 273,34 грн.; 37) тумба приставна, вартістю 1940,00 грн.; 38) тумба приставна "EGGER", вартістю 1145,00 грн.; 39) тумба стаціонарна М407, вартістю 546,66 грн.; 40) кутові кухонні меблі зі столом, вартістю 1080,00 грн.; 41) кутові кухонні меблі, вартістю 342,75 грн.; 42) холодильник "Днєпр" 416-4, вартістю 1175,00 грн.; 43) шафа, вартістю 2023,33 грн.; 44) шафа зі склом, вартістю 2093,33 грн.; 45) шафа зі склом "EGGER" вартістю 2361,67 грн.; 46)шафа, вартістю 672,62 грн.; 47) шафа у нішу, вартістю 291 5,24 грн.; 48) шафа вмонтована, вартістю 830,00 грн.; 49) шафа гардеробна М90, вартістю 493,33 грн.; 50) шафа низька М606, вартістю 2849,17 грн.; 51) шафа середня М806, вартість 685,00 грн.;52) шафа для ключів дубова, вартістю 90,00 грн. та витребувати у відповідача в натурі на користь позивача трудових книжок, які знаходяться у індивідуально визначеному об'єкті нерухомого майна (літера „Г”) в будинку №1 по вулиці Івана Шевцова в м. Києві загальною площею 393,8 кв. м. та складається з наступних нежитлових приміщень першого поверху колишньої їдальні: приміщення 1 пл. -10,9 кв. м, приміщення 2 пл. - 17,8 кв. м, приміщення 3 пл. - 12,2 кв. м, приміщення 4 пл. -33,6 кв. м, приміщення 5 пл. - 16,2 кв. м, приміщення 6 пл. - 7,6 кв. м, приміщення 7 пл. -7,2 кв. м, приміщення 8 пл. - 1,3 кв. м, приміщення 9 пл. - 13,5 кв. м, приміщення 10 пл. - 6,7 кв. м, приміщення 11 пл. - 6,8 кв. м, приміщення 12 пл. - 12,7 кв. м, приміщення 21 пл. - 155,0 кв. м, приміщення - 22 пл. - 67,2 кв. м, приміщення 23 пл. - 23,7 кв. м, приміщення 48 пл. - 1,4 кв. м, виписаних на ім'я таких осіб: ОСОБА_1; ОСОБА_2; ОСОБА_3; ОСОБА_4; ОСОБА_5; ОСОБА_6; ОСОБА_7; ОСОБА_8; ОСОБА_9; ОСОБА_10; ОСОБА_11; ОСОБА_12; ОСОБА_13; ОСОБА_14; ОСОБА_15; ОСОБА_16; ОСОБА_17; ОСОБА_18; ОСОБА_19; ОСОБА_20; ОСОБА_21; ОСОБА_22; ОСОБА_23; ОСОБА_24; ОСОБА_25; ОСОБА_26; ОСОБА_27; ОСОБА_28
Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі договору купівлі – продажу від 07.06.2002 року, укладеного між позивачем та відповідачем, позивач набув право власності на нежилі приміщення площею 393,8 кв.м, що складає 2/100 частини майнового комплексу, однак, з 18.06.2008 року відповідач обмежує доступ до нежилих приміщень позивача, які знаходяться на території відповідача.
Позивач стверджує, що він неодноразово звертався до відповідача про повернення спірного майна та трудових книжок. Однак, відповідач ігнорує законні вимоги позивача. За таких обставин, позивач на підставі ст. 1212, ст. 1213 Цивільного кодексу України просить суд витребувати належне позивачу майно, а також трудові книжки працівників позивача.
Відповідач проти задоволення позову заперечив та вказав на те, що 10.06.2008 року набрала законної сили постанова Київського апеляційного господарського суду, якою залишено без змін рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 22.02.2008 року про визнання недійсним договору купівлі –продажу від 07.06.2002 року, у зв’язку з чим, позивач втратив право власності на нежилі приміщення, а відповідачем законно обмежено доступ позивача до приміщень.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 18.05.2010 року у даній справі у позові відмолено повністю.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, уточненням та доповненням до апеляційної скарги, в яких просить оскаржуване рішення скасувати та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт, крім доводів, наведених у позовній заяві, зазначив, що підстави для повернення спірного майна, передбачені ст.ст.1212, 1213 ЦК України, вказані позивачем у позові помилково, а суду першої інстанції необхідно було застосувати до спірних правовідносин положення ст.ст. 386, 387 ЦК України.
Крім того, апелянт не погоджується з доводами суду першої інстанції про те, що зобов’язання відповідача щодо повернення спірного майна не виникли, оскільки відсутні докази набуття відповідачем спірного майна або того, що відповідач зберігає його за рахунок позивача, а інших підстав для витребування майна не заявлено.
У відзиві відповідач проти вимог апеляційної скарги заперечив та просив суд залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 18.05.2010 року – без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судовою колегією встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 07.06.2002 року між відповідачем, як продавцем, та позивачем, як покупцем, укладено договір купівлі – продажу 2/100 частини майнового комплексу площею 18128 кв.м, що знаходиться в будинку під номером один по вулиці Івана Шевцова в місті Києві. Відповідно до умов договору відчужувана 2/100 частина майнового комплексу складається із нежилих приміщень першого поверху їдальні, позначеної на плані літ. „Г” загальною площею 393,8 кв.м.
На підставі акту передачі – прийому приміщення від 03.10.2002 року, відповідач передав, а позивач прийняв приміщення загальною площею 393,8 кв.м.
Відповідно до реєстраційних посвідчень Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об‘єкти нерухомого майна, нежилі приміщення (літера „Г”) по вул. І.Шевцова, 1 в м. Києві, загальною площею 393,8 кв.м. зареєстровані за позивачем на праві приватної власності на підставі договору купівлі – продажу та акту приймання – передачі, рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2006 року, ухвали Господарського суду м. Києва від 05.04.2006 року, про що внесено запис за № 299з від 14.04.2006 року.
Як вбачається з позову, у нежилих приміщеннях (літера “Г”) загальною площею 393,8 кв. м., що розташовані в м. Києві по вулиці Івана Шевцова за №1, позивачем був організований його офіс, в якому знаходилось спірне майно.
Однак, як стверджує позивач, з боку відповідача з 18.06.2008 року вчиняються дії, які перешкоджають працівникам позивача в доступі до приміщення загальною площею 393,8 кв. м., що розташовані в м. Києві по вулиці Івана Шевцова за №1, що підтверджується актами від 18.06.2008 року та від 17.07.2008 року, складеними працівниками позивача.
Відповідач підтверджує вказані обставини та зазначає, що такі дії ним вчинені у зв‘язку з визнанням недійсним договору купівлі – продажу нежилих приміщень від 07.06.2002 року.
Так, на час розгляду даної справи договір купівлі-продажу, що є підставою для набуття позивачем права власності на вказане нежиле приміщення, оспорюється відповідачем, зокрема, постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2008 року у справі № 2-8357/06 (2-375/08) визнано недійсним вищезазначений договір купівлі – продажу від 07.06.2002 року, укладений між позивачем та відповідачем, постановою Вищого господарського суду України від 06.08.2008 року вказану постанову Київського апеляційного господарського суду скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Однак, в матеріалах справи відсутні докази набрання законної сили рішенням про визнання недійсним договору купівлі – продажу від 07.06.2002 року.
Також в матеріалах справи відсутні докази застосування наслідків недійсності правочину – двосторонньої реституції, тобто доказів того, що сторони повернули одна другій у натурі все, що вони одержали на виконання договору купівлі-продажу від 07.06.2002 року.
Зокрема, позивачем не надано жодних доказів того, що вищезазначене приміщення, що є предметом договору купівлі-продажу від 07.06.2002 року, було передано відповідачу (за актом прийому-передачі), та відповідно позивачу повернено грошові кошти.
Дослідивши матеріали справи, всі фактичні обставини у їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, враховуючи наступне.
Як на підставу повернення спірного майна, позивач посилається на ст. 1212, 1213 ЦК України, в підтвердження знаходження майна, яке позивач просить витребувати, позивачем надано облікову-сальдову відомість по рахунку №10 – необоротні активи, книгу обліку та письмові пояснення посадових осіб, а також позивач стверджує, що він звертався до відповідача про витребування спірного майна, однак, отримав відмову.
Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Згідно з ст. 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Отже, із змісту вищевказаної норми вбачається, що для з'ясування чи набула особа відповідного зобов'язання, визначеного ст. 1212 Цивільного кодексу України, необхідно встановити факт набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього підстав, встановлених законом або договором.
Кожна сторона згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені повними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Судом враховується спір щодо чинності договору купівлі – продажу приміщення загальною площею 393,8 кв. м., що розташовані в м. Києві по вулиці Івана Шевцова за №,1 та наявність судового рішення про його визнання недійсним, проте позивачем не надано жодних доказів того, що вказане приміщення було передано по акту прийому-передачі відповідачу, в результаті чого відповідач міг би отримати спірне майно.
Матеріали справи свідчать про те, що відповідач вчинив дії щодо обмеження доступу позивача до приміщення загальною площею 393,8 кв. м., що розташоване в м. Києві по вулиці Івана Шевцова за №,1, а не щодо набуття (збереження) спірного майна та трудових книжок.
Більш того, як вбачається з пояснень сторін та з доказів, наданих позивачем суду апеляційної інстанції, спірне майно не знаходиться у відповідача, а вилучено за заявою першого заступника голови правління ПАТ „УкрНДІпластмаш” працівниками ДПІ у Шевченківському районі м. Києва як майно, що має ознаки безхазяйного (протокол огляду місця події від 21.06.2010 року).
Згідно з листом від 31.08.2010 р. №992/10 Прокуратурою Шевченківського району м. Києва здійснюється перевірка щодо неправомірних дій з боку посадових осіб ПАТ „УкрНДІпластмаш” під час утримання спірного майна, яке належить позивачу, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. І.Шевцова,1, приміщення площею 393,8 кв.м. (літера „Г”).
Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що з матеріалів справи не вбачається набуття відповідачем спірного майна або його збереження, тобто факт знаходження спірного майна саме у відповідача.
Судова колегія також бере до уваги те, що адміністрація позивача, на яку покладено обов’язок вести облік та нести відповідальність за збереження трудових книжок, не зверталася до відповідача з вимогою про повернення трудових книжок, а про витребування майна позивач звернувся до відповідача листом від 28.01.2010 року, тобто вже після звернення до суду з даним позовом.
Лист працівників позивача від 13.08.2009 року не може бути доказом такого звернення, оскільки голова правління відповідача, якому адресовано даний лист, не є компетентною особою щодо видачі трудових книжок працівників позивача.
Частиною 2 статті 1213 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
За таких обставин, враховуючи те, що відсутні докази знаходження спірного майна у відповідача та позивачем не заявлено позовні вимоги щодо відшкодування вартості майна на підставі ч.2 статті 1213 Цивільного кодексу України, судова колегія вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.
При цьому, судова колегія роз’яснює позивачу його право звернутись до суду з позовом до особи, яка утримує на даний час спірне майно, про повернення майна або про відшкодування вартості безпідставно набутого майна відповідно до положень ст.1213 Цивільного кодексу України.
Доводами апеляційної скарги не спростовано зазначені вище обставини та висновки місцевого господарського суду.
Щодо посилань позивача про те, що суд першої інстанції повинен був застосувати до спірних правовідносин положення ст.ст. 386, 387 ЦК України, судова колегія вважає їх необґрунтованими та безпідставними, з огляду на наступне.
В частині 2 статті 83 ГПК України закріплено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.
Зважаючи на те, що в матеріалах справи відсутнє клопотання позивача про вихід судом за межі позовних вимог та задоволення позовних вимог на підставі ст.ст. 386, 387 ЦК України, судова колегія вважає зазначені вище посилання позивача безпідставними.
Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивачем не спростовані належними та допустимими доказами відповідно до положень ст.ст.33,34 ГПК України зазначені вище обставини.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що судом першої інстанції всебічно з’ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення місцевого господарського суду, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог повністю, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Місцевим судом правильно дотримані вимоги ст.49 ГПК України щодо покладення судових витрат на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Дефо” на рішення Господарського суду м. Києва від 18.05.2010 року залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 18.05.2010 року у справі № 11/519 – без змін.
3. Матеріали справи №11/519 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя
Судді
11.10.10 (відправлено)
Суд | Київський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 06.10.2010 |
Оприлюднено | 24.11.2010 |
Номер документу | 12387033 |
Судочинство | Господарське |
Адміністративне
Житомирський окружний адміністративний суд
Черняхович Ірина Едуардівна
Адміністративне
Житомирський окружний адміністративний суд
Черняхович Ірина Едуардівна
Адміністративне
Житомирський окружний адміністративний суд
Черняхович Ірина Едуардівна
Господарське
Київський апеляційний господарський суд
Коршун Н.М.
Адміністративне
Київський апеляційний адміністративний суд
Літвіна Наталія Миколаївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні